Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин)




Скачати 257.92 Kb.
НазваГаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин)
Сторінка1/2
Дата конвертації20.05.2013
Розмір257.92 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Журналістика > Документы
  1   2




Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин). Автореф. Київ, 2012. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Київ, 2012.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дисертаційного дослідження. У буденній свідомості факт впливу мас-медіа на людину визнається здебільшого у контексті негативних оцінок залежності людини, зокрема дітей, від медіа. Наука давно визнала факт масмедійного впливу – від відкритого, сильного до непрямого, опосередкованого, послабленого. Проте існує наукова проблема у тлумаченні та розумінні фіксованих випадків масмедійного впливу на людину: наскільки ці випадки є закономірними, чи медіаефекти мають вирішальне для поведінки й діяльності людини значення, чи може людина уникати масмедійного впливу, чи не чинять мас-медіа прихованого впливу на людину, а може, вплив мас-медіа зводиться лише до короткотривалих реакцій, які не мають у момент дії важливого значення, а носять накопичувальний характер.

Для вирішення цієї наукової проблеми необхідне накопичення експериментальних даних, що дало б відповідь на різні питання, пов’язані з вивченням масмедійного впливу. Цим і зумовлена актуальність пропонованого дослідження, що має експериментальний характер і дозволяє розкрити таємниці ефективності медіавпливу, а якщо точніше – то ефектів (наслідків) такого впливу.

Перші та фундаментальні експериментальні дослідження причиново-наслідкових зв’язків між переглядом насильства по телебаченню чи в кіно та подальшою агресивною поведінкою були проведені у 60-х роках минулого століття А. Бандурою на маленьких дітях, а також Л. Берковіцом та його колегами, які вивчали вплив відео на дітей та підлітків. Результати цих ранніх досліджень показали, що діти, які подивилися більш агресивні кадри, поводили себе після цього агресивніше в ігровій кімнаті, ніж ті діти, які не спостерігали агресивних моделей поведінки. З того часу було проведено багато експериментальних досліджень, але більшість із них стосувалися показу актів агресії у кіно й на телебаченні загалом. Багато було досліджень ефектів реклами. Проте праць, присвячених вивченню впливу телевізійних новин, – в Україні не було взагалі, а у світі їх кількість вимірюється одиницями (В. Джонстон, Г. Дейві, Дж. Ньюхейген, М. Зейднер).

Метою пропонованого дисертаційного дослідження є показати, як телевізійні новини змінюють психофізіологічний стан аудиторії і чи є якісь суттєві закономірності у цьому процесі. Для досягнення цієї мети ми поставили перед собою такі завдання:

1) дослідити сучасні та старі теоретичні підходи до вивчення закономірності медіавпливу, а також опрацювати й узагальнити висновки емпіричних досліджень, які аналізували медіаефекти телевізійного контенту;

2) відстежити за допомогою спеціальної вимірювальної апаратури та психодіагностичного опитувальника емоційні та психофізіологічні реакції піддослідної аудиторії із 47 осіб на три добірки відеоматеріалів (дві з них – новинні сюжети: емоційно негативні та нейтральні, а третя – відеофрагменти з умістом реального насильства, розміщені у відкритому доступі на відеопорталі YouTube): показники частоти серцевих скорочень, психологічні реакції та зміни виразів обличчя, зафіксовані на відеокамеру;

3) на основі отриманих даних сформулювати закономірності впливу негативних новин на психофізіологічний стан особи.

^ Об’єкт дослідження: короткотривалі медіаефекти аудиторії телевізійних новин. Предмет дослідження: короткотривалі реакції у молодіжних студентських групах від перегляду новинного контенту, а також матеріалів із умістом відвертого насильства.

Оскільки робота експериментальна, то висловимо наукове припущення. Гіпотеза експерименту складається з двох частин: 1) за всіма аналізованими параметрами (настроєм, самопочуттям, активністю, ситуативною тривожністю, показниками агресивності, мімічними реакціями, частотою серцебиття) негативні новинні сюжети чинять суттєвий вплив на психофізіологічний стан реципієнтів; 2) є явна відмінність між сприйняттям піддослідними емоційно негативних і нейтральних сюжетів, як і між рецепцією піддослідними негативних новин і відео зі сценами відвертого насильства. Відповідно, контргіпотеза має такий вигляд: суттєвого впливу негативних новин нема, а також не спостерігається явної відмінності між переліченими чинниками реакцій у результаті перегляду негативних і нейтральних новин, а також насильницьких відео.

^ Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертації пов’язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики НДР №11БФ045-01 «Український медійний контент у соціальному вимірі», згідно з планом наукової роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

^ Методи дослідження. Дослідження було проведено за допомогою загальнонаукових методів: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, методу переходу від абстрактного до конкретного, аналізу документів.

Проте найкраще сутність практичної частини пропонованого дослідження відбиває базовий науковий метод експерименту. Адже це емпіричний тип дослідження, який має встановити, як зміни однієї незалежної змінної (фактора) впливають на досліджувані залежні змінні (параметри). Отже, для перевірки кількох параметрів безпосереднього реагування було проведено експеримент із переглядом студентами трьох типів відеофрагментів за емоційним навантаженням – нейтральних, негативних новин і дуже негативних відео з умістом відвертого насильства.

Вибіркова сукупність експерименту була презентована 47 студентами Київського національного університету ім. Тараса Шевченка 1 – 2 курсів, віком від 17 до 21 року, обох статей, які були дібрані у випадковому порядку з нормальною чутливістю всіх аналізаторів на момент проведення експерименту. Досліди проводилися в Навчально-науковому центрі «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка у Науково-дослідному інституті фізіології імені академіка П. Богача. Слід зазначити, що експерименти були повністю гуманними. По-перше, жодної шкоди для здоров’я піддослідних завдано не було. По-друге, самі піддослідні підписували спеціальний документ – згоду на участь в експерименті.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження: від травня 2011 р. – до квітня 2012 р. Експеримент проводився в будні з 10.00 до 13.00. Повністю кожен піддослідний витрачав у лабораторії по 1,5 години на кожну добірку показуваних відео (з відповідями на тести до і після перегляду).

Наукова новизна одержаних результатів.

Уперше:

- здійснено комплексне дослідження, яке дозволить розглянути питання медіавпливу з різних боків;

- головний акцент дослідження зміщено з опрацювання контенту (як це часто робилося дослідниками медіа раніше) на аналіз системи зв’язків між переглядом певного відеоконтенту та подальшими короткотривалими реакціями глядачів (емоційно-психологічними ефектами, мімікою та частотою серцевих скорочень);

- системно досліджено вплив саме теленовинного контенту;

- розроблено цілісну методику для дослідження короткотривалих ефектів як теленовин, так і інших видів медійного контенту;

- адаптовано систему кодування виразів обличчя П. Екмана для використання інтерпретації мімічних реакцій у дослідженнях із соціальних комунікацій;

- проаналізовані переваги і вади основних чинних нині наукових концепцій, які обґрунтовують природу медіаефектів.

^ Практичне значення отриманих результатів. Основне практичне застосування цього дослідження – в тому, що воно дасть можливість дослідникам різних аспектів впливу засобів масової комунікації орієнтуватися в найпоширеніших психофізіологічних реакціях піддослідних на різні типи відеоконтенту. Якщо говорити про мімічні реакції, можемо припустити, що різниці між типами мімічних реакцій нашої піддослідної групи і вибірок під час проведення наступних схожих досліджень – не буде або вона коливатиметься в доволі невеликих межах.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення й висновки, що характеризують новизну дослідження, отримані й сформульовані автором самостійно.

^ Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, що стали набутком цієї дисертації, апробовані на засіданнях кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у вигляді доповідей на шести наукових конференціях, із яких дві були проведені в Україні: XVII Міжнародна науково-практична конференція з проблем функціонування й розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика» (Київ) (29 березня 2011 р.) та VI Міжнародна наукова конференція «Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології» (Київ) (9 – 11 жовтня 2012 р.).

Решта конференцій із презентацією результатів дослідження відбулися за кордоном. Дві з них були організовані Міжнародним товариством з дослідження стресу та поведінки: XVII Мультидисциплінарна міжнародна конференція з нейронауки та біологічної психіатрії «Стрес і поведінка» (Санкт-Петербург, Російська Федерація) (16 – 19 травня 2012 р.), XVIII Мультидисциплінарна міжнародна конференція з нейронауки та біологічної психіатрії «Стрес і поведінка» (Новий Орлеан, США) (22 – 24 червня 2012 р.). Крім того, результати дослідження були представлені на LII Щорічному з’їзді Товариства з психофізіологічних досліджень (Новий Орлеан, США) (19 – 23 вересня 2012 р.), а також на та Всесвітній конференції з психології та соціології (Анталія, Туреччина) (27 листопада – 1 грудня 2012 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено в чотирьох наукових статтях, із яких три опубліковані у фаховому виданні ДАК України – «Наукових записках Інституту журналістики», а четверта – в американському журналі “Psychophysiology”.

^ Структура дисертації зумовлена її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (208 найменувань на 22 сторінках), а також додатки. Загальний обсяг роботи 266 сторінок, з них 201 сторінка основного тексту.
^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі викладено актуальність теми дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, розкрито методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, викладено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «^ Медіаефекти у світовій науці» продемонстровано основні положення різноманітних теорій та гіпотез масово-комунікаційного впливу, передумови їх виникнення, а також сильні і слабкі сторони в аргументах адептів кожної з концепцій. Також у першому розділі аналізується феномен ефективності мас-медіа у контексті його сприймання людським соціумом в різні періоди становлення останнього. Наголошується міждисциплінарний характер проблеми медіаефектів, яку однаковою мірою можуть пізнавати як соціальні комунікації, так і соціальна психологія, а також соціологія. З цього випливає необхідність подальшої асиміляції методик кожної з цих галузей науки для того, щоб детальніше вивчити проблематику ефектів впливу засобів масової комунікації (ЗМК).

У підрозділі 1.1 «^ Сутність ефективності, дієвості та ефектів медіавпливу» подається аналіз вказаних понять та їх семантичне співвідношення у працях українських та зарубіжних учених. Розглянуті наукові праці належать до різних галузей науки – соціальних комунікацій, соціології та соціальної психології тощо. В українській науці розглядаються три базові концепти ефективності впливу ЗМК – ефективність, дієвість та ефект, які аналізуються у працях Б. Грушина, А. Москаленка, В. Здоровеги, В. Іванова, В. Різуна та ін. Окрім вітчизняних вчених, зарубіжні науковці У. Ліппман, Р. Харріс, А. Ланґ та ін. подають типологію медіаефектів під іншим кутом зору – за спрямованістю на різні сфери життєдіяльності людини – поведінку, когнітивні структури, переконання та фізіологічний стан.

У підрозділі 1.2 «^ Теоретичні підходи до вивчення медіаефектів» проаналізовано основні теорії та гіпотези щодо специфіки появи та функціонування ефектів впливу мас-медіа, а також їх проявів у поведінці та психіці представників аудиторії. З огляду на недостатній розвиток теоретично-узагальнених розробок щодо специфіки впливу мас-медіа та короткотривалих чи довготермінових наслідків такого впливу в українській науці, акцент у підрозділі 1.2 робиться на працях зарубіжних учених. Всі аналізовані підходи було згруповано у кілька блоків, з огляду на базовий принцип для кожної теорії медіаефектів – наскільки сильним, згідно з певною концепцією, є вплив мас-медіа. Так, концепції необмеженого впливу (20-ті – 30-ті рр. XX століття) було розкрито в працях У. Ліппмана, Г. Ласвелла, Г. Бранца та ін. Наукові підходи, які наголошували на мінімальних ефектах впливу ЗМК (40-ві – початок 50-х рр. XX століття), було відображено у працях У. Шрамма, раннього П. Лазарсфельда, К. Ховленда та ін. Теорії помірного впливу набули популярності в середині 50-х – у 60-х рр. минулого століття, а їх найвідомішими науковими адептами були М. Маклюен, П. Тіченор, Г. Донох’ю, К. Оліен, Р. Бауер, Л. Фестінгер, Е. Ноель-Нойман, Дж. Клаппер, Б. Берельсон, пізній П. Лазарсфельд, У. Мак-Фі та ін. Сильний вплив медіа (початок 70-х – 90-ті рр. XX століття) обґрунтовують у своїх працях А. Бандура, Дж. Гербнер, С. Болл-Рокеш, М. Рокеш, Г. Бакулєв, Е. Роджерс, Б. Коен, М. Маккомбс, Д. Шоу, Г. Фанкхаузер та ін.

У підрозділі 1.3 «^ Вивчення телевізійних медіаефектів» подається аналіз досліджень, проведених за останні десятиліття з вивчення впливу телевізійних кадрів на психіку та поведінку представників аудиторії. З появою телебачення зменшився період, який відділяє показ повідомлення про подію від того часу, коли ця подія трапилася, порівняно з друкованими ЗМК. Також під час телетрансляцій яскраво проявляється «ефект участі» глядача, коли він відчуває себе співучасником подій, чого до появи телебачення ніколи не було. У підрозділі також аналізуються праці, присвячені впливові на аудиторію образів телевізійного насильства. Переважна більшість цих праць охоплюють лабораторні короткотривалі дослідження. Натомість одне з небагатьох і найцікавіших лонгітюдних досліджень ефектів впливу образів насильства можна вважати фундаментальним. Воно було проведено Л. Іроном та його колегами з 1960 до 1987 рр. Його основні результат – люди, які віддавали перевагу телепередачам з умістом насильства, у довгостроковій перспективі мають схильність виявляти агресію до своїх близьких та іноді мають проблеми з законом.

Другий розділ «^ Методика дослідження впливу телевізійного інформаційного продукту на аудиторію» розкриває методи дослідження в його експериментальному контексті. Так, поєднання методик психодіагностики для виявлення змін в емоційному та психічному стані піддослідних, а також методик точної фіксації психофізіологічних реакцій – вимірювання частоти серцевих скорочень та запис на відеокамеру й аналіз мімічних реакцій піддослідних – має місце вперше. Загалом у науковому середовищі вимірювальні методи фіксації реакцій вважають більш об’єктивними через неможливість піддослідних свідомо впливати на ці дані.

У підрозділі 2.1 «^ Специфіка методики дослідження» подано опис та обґрунтування методики дослідження. В українській науці про соціальні комунікації експериментальні дослідження з вивчення короткотермінових медіаефектів телебачення майже не проводилися. А отже, методологія проведення таких досліджень – відсутня, за винятком кількох праць В. Різуна, де автор пропонує методику застосування шкірно-гальванічного рефлексу, а саме метод використання показників електричної провідності шкіри для оцінки емоційного стану піддослідних під упливом медіаконтенту, і, як наслідок – підтвердження або заперечення різноманітних аспектів психологічного впливу такого контенту.

Для вивчення впливу негативних телевізійних новин на глядачів ми вирішили провести експеримент із застосуванням спеціального обладнання, а саме електроенцефалографа (з вмонтованим електрокардіографом) та відеокамери. Під час перегляду відеофрагментів обстежувані перебували у спеціальній екранованій, звуко- та світлоізольованій камері у зручному кріслі в напівлежачому стані. До перегляду відео учасникам повідомлялася інструкція щодо їхньої поведінки під час експерименту – за командою експериментатора розплющити очі та приготуватися до перегляду, подивитися фрагменти (з паузами між ними), посидіти з розплющеними очима у паузах, а потім заплющити очі і посидіти розслаблено. Перебіг експерименту мав наступну схему: 30 секунд адаптації піддослідного до умов експерименту, 3 хвилини запису фонової електрокардіограми (ЕКГ), 1,5 хвилини запис фонової ЕКГ з розплющеними очима, потім (залежно від хронометражу) на екрані піддослідним демонструвалися 5 відеофрагментів однієї з добірок, до того ж між фрагментами були паузи по 1,5 хвилини. Після останнього відеосюжету записувалися дві післядії (запис ЕКГ у паузі після перегляду) з розплющеними очима по 1,5 хвилини, а потім остання проба з заплющеними очима (3 хвилини). Після закінчення цієї частини досліду учасникам експерименту пропонувалося заповнити спеціально розроблений опитувальник для констатації змін у психоемоційному стані, а також для оцінки переглянутих відео за їх суб’єктивною характеристикою – неприємністю / приємністю та заспокійливою / збудливою властивостями.

Пункт 2.1.1 «^ Експеримент як метод наукового пізнання» аналізує обґрунтованість застосування експериментальних методик у суспільних науках і, зокрема, в соціальних комунікаціях. Експеримент є базовим науковим методом емпіричного підходу до знання. Згідно з критерієм К. Поппера, наукову теорію від псевдонаукової головно можна відрізнити через можливість постановки експерименту для перевірки цієї теорії. В цьому контексті слід розглянути феномен спростовуваності наукових теорій. Спростовуваність, за К. Поппером, – це критерій науковості емпіричних теорій. Отже, якщо можливість перевірки емпіричної гіпотези експериментом свідчить про науковість певних припущень, то цей метод можна вважати доволі популярним у різних галузях знання.

У пункт 2.1.2 «^ Закономірності проведення експериментів у суспільних науках, зокрема соціальних комунікаціях» наголошується на необхідних рисах, при дотриманні яких експеримент у гуманітарних науках може бути валідним, точним і надійним. Також аналізуються ключові терміни у словнику експериментатора: змінна, залежна змінна, незалежна змінна, гіпотеза, контргіпотеза, звіт про експеримент, валідність внутрішня і зовнішня.

Підрозділ 2.2 «^ Загальна методика проведення експерименту» розкриває дві частини загальної методики дослідження – лабораторну та психодіагностичну. В рамках лабораторної частини відбувався збір даних частоти серцевих скорочень (ЧСС) та мімічної активності піддослідних під час перегляду відеофрагментів. А в рамках психодіагностичної відбувалося фіксування різних параметрів психоемоційного стану піддослідних. Перша група даних мала фізіологічний акцент, друга – психологічний. Разом ці дві групи дали змогу оцінити зміни в психофізіології піддослідних внаслідок перегляду трьох добірок відеофрагментів.

Предметом нашого дослідження є вплив негативних теленовинних сюжетів на студентську молодь. Для того, щоб дослідити вплив саме негативних теленовин, ми вирішили паралельно тим же піддослідним показати емоційно-нейтральні сюжети, з одного боку, та сцени реального насильства, з іншого боку. Тож у результаті кожному піддослідному було показано по три добірки із 5-ти відеофрагментів. Добірки приблизно рівні за тривалістю (близько 7 хвилин 10 секунд, якщо рахувати без пауз між відео), проте окремі відеофрагменти відрізнялися за тривалістю.

У пункті 2.2.1 «^ Лабораторна частина (фіксація ЧСС, міміки)» описано власне експеримент з вивчення змін психофізіологічних параметрів у піддослідних. Зокрема, обґрунтовано добір піддослідних та фрагментів до експериментальних проб.

Пункт 2.2.2 «^ Психодіагностична частина» розкриває особливості конкретних психодіагностичних методик, включених до експериментального опитувальника. Зокрема, до і після безпосереднього перегляду відеофрагментів піддослідні відповідали на питання психодіагностичних тестів для констатації змін в емоційних станах: тесту ситуативної тривожності Ч. Спілбергера, тесту внутрішньої агресивності С. Дайхоффа, а також тесту САН (самопочуття, активність, настрій). За першими двома тестами піддослідні відповідали на питання, а в останньому оцінювали свій стан на момент заповнення бланка за шкалою від 1 до 9. Також піддослідні повинні були оцінити свій настрій (за спеціальною «лінійкою») і втому від участі в експерименті.

У підрозділі 2.3 «^ Класифікація отриманих даних» подано методи опрацювання отриманих у процесі експерименту первинних і вторинних даних. Первинні дані – ті, які були отримані одразу після проведеного експерименту. Вторинні дані вимагали подальшої обробки первинних і дозволяли робити певні узагальнення. Так, усі типи даних групувалися в програмі «Microsoft Excel 2007» і потім унаочнювалися у вигляді графіків і діаграм, а також узагальнювалися в середніх показниках для всієї вибірки піддослідних (так само, як і окремо для хлопців та дівчат).

У пункті 2.3.1 «^ Класифікація розшифровки ЕКГ» наводиться аналіз збору даних кривої електрокардіограми. Фіксувалися середні показники частоти серцевих скорочень для кожного з переглянутих відеофрагментів, а також пауз між ними. Такі дані дозволили нам зробити кілька порівнянь: 1) порівняти середні показники по сюжетах і паузах між ними, і перевірити, чи відпочивають піддослідні у паузах між сюжетами, чи переживають тільки що побачене в сюжетах (пульс під час пауз, відповідно, нижчий, ніж під час сюжетів, або навпаки); 2) порівняти середні показники ЧСС за всіма відеофрагментами, залежно від добірки.

Пункт 2.3.2 «^ Використання СКВО П. Екмана для «зчитування» мімічних реакцій піддослідних на побачене» обґрунтовується доцільність застосування адаптованої версії системи кодування виразів обличчя для експериментів у соціальних комунікаціях. В чому полягала ця адаптація? У тому, що в оригіналі методика покликана не лише підрахувати кількість певних рухів обличчя, а й показати силу скорочення певних м’язів обличчя (з чого робиться відповідний висновок про силу переживання певної емоції). А в нашому розпорядженні не було відеокамери з високою роздільною здатністю, а також спеціального програмного комплексу, який може автоматично вимірювати з високою точністю переживання певних емоцій.

У третьому розділі «^ Аналіз впливу новинних та насильницьких відео на психофізіологічний стан реципієнтів» подаються отримані результати, які аналізуються з погляду можливих закономірностей у віддзеркаленні медіаефектів у психофізіології піддослідних. При цьому ми свідомо утрималися робити надто далекосяжні узагальнення щодо певної імовірності конкретних наслідків впливу певних кадрів на поведінку чи психічний стан реципієнтів трьох обраних відеодобірок.

У підрозділі 3.1 «^ Результати, отримані за психодіагностичними методиками» подано аналіз та класифікацію даних, отриманих за цими тестами, якими ми керувалися для фіксації змін психологічних та емоційних станів піддослідних під упливом побаченого аудіовізуального контенту. Усі результати і узагальнення з них згруповані за окремими тестами, які входили до нашого експериментального опитувальника.

Хоча ні зовнішньої, ні внутрішньої яскраво вираженої агресивності показувані відеофрагменти не викликали в піддослідних, проте найважливішим результатом психологічної частини експерименту є значний рівень тривоги, який виникає під упливом перегляду негативних новин. Хоча ситуативна тривожність у цьому випадку удвічі нижча, ніж від насильницьких відеофрагментів, цей показник у стільки ж разів вищий від нейтральних новин. Цікаво, що навіть нейтральні новини дещо підвищують рівень тривожності.

Також негативні новини викликають суттєве погіршення настрою. Нейтральні повідомлення у більшості піддослідних спричинили відчуття байдужості та іноді сонливість. І це при тому, що відеофрагменти з умістом відвертого насильства продемонстрували найбільший ступінь погіршення настрою та підвищену емоційність як для хлопців, так і для дівчат. Тож жодна з добірок не поліпшила настрою ні у хлопців, ні у дівчат. Також у дівчат меншою мірою погіршився настрій, ніж у хлопців від перегляду новинних сюжетів, і тільки через відео з відвертим насильством у дівчат спостерігається набагато сильніше погіршення настрою, ніж у хлопців.

У підрозділі 3.2 «^ Результати, отримані з аналізу частоти серцевих скорочень» розглядаються отримані в експерименті результати серцевої активності піддослідних як під час безпосереднього показу відеофрагментів, так і під час пауз. Загалом частота серцевих скорочень (пульс) людини вимірюється у кількості ударів за хвилину. Як відомо з біології, пульс людини у спокої становить від 60 до 80 ударів.

Найбільшу частоту серцебиття, як ми й прогнозували, викликала добірка відеофрагментів із вмістом відвертого насильства. Меншу і найменшу середню ЧСС у всіх піддослідних викликав, відповідно, перегляд відповідно негативних і нейтральних новинних сюжетів. Цікаво, що негативні й нейтральні новини впливають на частоту серцебиття приблизно однаковим чином, тоді як ЧСС від реального насильства суттєвіше перевищує такі показники інших двох відеодобірок.

Якщо розглянути динаміку середньої ЧСС, залежно від добірки за статевою ознакою, то виходить, що хлопці значною мірою повторюють загальну тенденцію до прямо-пропорційного зв’язку між зростанням ЧСС та емоціогенністю показуваного відеоконтенту (залежно від показуваної добірки відео). Натомість у дівчат найменшу середню частоту серцебиття викликають негативні новинні сюжети, а найбільшу – відеофрагменти з відвертим насильством. Отже, як у дівчат, так і в хлопців, найбільша ЧСС спостерігається через відверте відеонасильство, найнижча – у хлопців через нейтральні новини, у дівчат – через негативні.

У підрозділі 3.3 «^ Аналіз мімічної активності піддослідних протягом перегляду відеофрагментів» подається інтерпретація даних рухів обличчя піддослідних. Загалом емоційно-нейтральні сюжети викликали здебільшого нудьгу, а іноді навіть дрімоту (прикриті розслаблені очі, іноді піднімаються розслаблені брови, ненапружені погляди піддослідних відводяться вбік від монітора під час показу сюжетів; коли людина сконцентрована, то вся її увага зосереджена на екрані, а у випадку з нейтральними новинами цього не було). Натомість негативні новинні сюжети спричинили в піддослідних інші реакції – зосередження, здивування, гнів і страх. Мімічним комплексним рухом, який найчастіше траплявся у піддослідних під час перегляду негативних телесюжетів було напруження брів та розширення (як правило, незначне) очей, у порівнянні з нейтральним виразом обличчя.

За результатами експерименту було помічено 114 реакцій облич піддослідних під час нейтральних новинних сюжетів, 212 – під час показу негативних новин, а також 285 – під час перегляду відео з умістом реального насильства. Отже, загальна кількість реакцій для всіх трьох добірок – 611, а з розрахунку на особу в середньому близько однієї реакції на кожен відеофрагмент будь-якої з добірок. Останній показник ми отримали шляхом ділення загального числа реакцій (611) на кількість окремих експериментальних проб для всіх трьох добірок (47негативні+47нейтральні+27насильство=121), а також на кількість фрагментів, показаних протягом окремої проби (5). Проте якщо порахувати по кожній показуваній відеодобірці середню кількість мімічних реакцій на один фрагмент (незалежно від статі піддослідних), ми можемо отримати для нейтральних 0,485 реакцій одного піддослідного на один сюжет. На негативні сюжети припадає в середньому 0,9 мімічних реакцій, а на відверте насильство – вже 2,11 реакцій обличчя. Отже, бачимо явну різницю в цьому показникові реагування піддослідними на різні добірки показуваних відеофрагментів.

Натомість порівнявши кількість реакцій хлопців і дівчат на один фрагмент кожної з показаних відеодобірок, можна отримати цікаві співвідношення кількості реакцій окремо дівчат та хлопців. Такий коефіцієнт відмінності найвищий для добірки негативних новин – у понад 3,93 рази, нижчий – для відеофрагментів з відвертим насильством – у 1,69 раза, і найнижчий – для нейтральних новинних сюжетів – в 1,19 раза. Також якщо у дівчат спостерігається зростаюча тенденція від нейтральних новин до насильства, то у хлопців негативні новини викликали меншу кількість мімічних реакцій, ніж навіть нейтральні. Звідси висновок: або хлопці набагато сприйнятливіші до негативного новинного контенту, ніж дівчата. Або ж хлопці менше виявляють мімічні реакції при показі помірно емоціогенного контенту. І це попри те, що у дівчат найнижчий пульс спостерігався саме від негативних новин. А у хлопців, які реагують на негативні новини найменшою кількістю мімічних реакцій, спостерігається вищий пульс, ніж від нейтральних новин.

Загалом хлопці і дівчата неоднаковою мірою реагували на показувані у трьох добірках відеофрагменти. Цікаво, що дівчата не в усіх випадках реагували більшою кількістю реакцій обличчя, ніж хлопці – під час перегляду нейтральних новин у хлопців середня кількість реакцій на сюжет незначно перевищує ту, яка спостерігається у дівчат.
  1   2

Схожі:

Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) icon"Взаємодія вищих навчальних закладів І громадських організацій щодо...
Всеукраїнське методичне об’єднання голів студентських профкомів внз І-ІІ рівнів акредитації
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconНаказ
У групах вищої спортивної майстерності, як І у минулому році займається 3 учні І становить 0,02 %. Аналіз співвідношення контингенту...
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Лідер" (м. Київ, Пуща Водиця) для профспілкових студентських лідерів було проведено Всеукраїнський семінар "Організація роботи студентських...
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconКонкурсу студентських наукових робіт з «Електротехніки та Електромеханіки»-2010
Враховуючи досвід попередніх конкурсів, з метою підвищення прозорості відбору студентських робіт, представлених на Конкурс, та підвищення...
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconЗернівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Сьогодні на уроці ми будемо працювати в групах, в яких є лідери. Давайте пригадаємо правила роботи в групах
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconПоложення про Всеукраїнську раду профспілкових студентських лідерів...
Прийнято Всеукраїнською конференцією студентських профспілкових лідерів внз І-ІІ рівнів акредитації України " 11 " листопада 2010...
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconПсихологічні способи впливу під час спілкування
Вплив здійснюється в процесі діяльності через спілкування І визначається метою. У стихійних же групах поведінка регулюється через...
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconПрограма міжнародного літнього табору «Нові обрії» для представників...
Міжнародного літнього табору «Нові обрії» для представників молодіжних клубів волонтерів Червоного Хреста
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconКоротка анотація на роботу
«Образ Івана Мазепи у світовій літературі (на матеріалі творів Дж. Байрона та О. С. Пушкіна)»
Гаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських групах (на матеріалі теленовин) iconУроку ? Яка тема уроку? Чи збігається вона з календарним плануванням?
Чи правильно визначено мету, завдання? Чи відбивають вони найголовніше в навчальному матеріалі?
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка