Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива»




Скачати 73.91 Kb.
НазваКонкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива»
Дата конвертації25.03.2013
Розмір73.91 Kb.
ТипКонкурс
uchni.com.ua > Культура > Конкурс
І обласний конкурс учнівської творчості

«Мій рідний край – моя історія жива»,

присвячений 70-й річниці Запорізької області
Номінація: «Історія рідного краю»

Тема:

«Моє рідне село – Семенівка»


учениці 3 класу

Семенівської ЗОШ

Богомолової Ганни Вікторівни

вчитель: старший вчитель вищої категорії

Бабенко Валентина Василівна
2008 р.

Зміст

  1. Моє рідне село – Семенівка.

  2. Моніторинг кількості жителів с. Семенівки.

  3. Моніторинг кількості учнів у Семенівської школі.

  4. Фотографії.

  5. Література.


Семенівка (до 1870 року — Сорокове).

Сорокове засноване 1813 року переселенцями із сіл Чернігівки і Андріївки Бердянського повіту. Згодом сюди прибуло кілька сімей з Дніпровського повіту, а також з Малої Білозерки Мелітопольського повіту. Протягом 1830—1832 рр. тут поселилися державні селяни з Миргородського повіту Полтавської та Білгородського повіту Харківської губерній, а й 50-х роках — з Курської та Орловської губерній. За народними переказами, назва села Сорокове походить від назви місця заснування — сорокової дільниці. З 50-х років переселенці з Орловської губернії стали називати його Семенівкою в пам'ять про рідне село на батьківщині. Ця назва й була офіційно затверджена у 1870 році.

Спочатку землею користувалися за правом займанщини. Вирощували пшеницю, коноплю та льон, але здебільшого займалися тваринництвом — розводили коней, овець та велику рогату худобу. Жителі, які оселилися тут пізніше, вже не мали достатньої кількості землі. У 1826 році заможні сім'ї почали виходити на хутори. Першим засновано хутір Федорівку.

У 1834 ропі в селі здійснено перший переділ землі на 493 ревізькі душі, на кожну з них припало по 11,5 десятини. Культура землеробства на той час була низькою. Селяни в середньому збирали по 16—20 пудів зерна з десятини.

Поступово змінювався профіль господарства села у зв'язку із зростанням попиту на хліб. Збільшувалася кількість населення.

Напередодні першої світової війни в Семенівці налічувалося 400 дворів, проживало 3652 чоловіка(додаток 1). Село забудовувалося вздовж річки Молочної і мало подовжню та дві поперечні вулиці. За житла селянам правили переважно хати-мазанки під соломою та очеретом. Лише в центрі височіли церква та цегляні будинки куркулів. У селі було з десяток дрібних лавок, шинок, винні погреби, кілька кузень, шевські та інші майстерні. Більшість селян одягалась у домоткані сіряки та свитки, носила саморобне взуття. Через систематичне недоїдання та антисанітарні побутові умови населення часто хворіло, але лікарської допомоги не мало — в селі не було навіть фельдшерського пункту.

Населення не знало грамоти. Тільки через 30 років після заснування села тут відкрили першу парафіяльну школу. В 1875/76 навчальному році її відвідували 47 хлопчиків і дві дівчинки. Тоді ж тут почала працювати невелика бібліотека. У 1884 році лише 495 з 1886 жителів села в т. ч. 44 жінки, сяк-так вміли читати й писати. На початку XX ст. почала працювати земська однокласна початкова школа та школа грамоти.

В 1936—1937 рр. у колгоспах Семенівки працювали десятки тракторів, вийшли в поле перші вітчизняні комбайни. Основні виробничі процеси було механізовано. Широко відомим в області стало ім'я трактористки Тосі Бондаренко, яка 1937 року на своєму «Універсалі» засівала в день по 23 га замість 10.

Зростала урожайність сільськогосподарських культур. В передвоєнні роки колгоспники одержували по 15—17 цнт зернових з га. Члени городньої ланки Г. П Новах з артілі «Червоний Жовтень» зібрали в середньому по 150 цнт картоплі та по 350 цнт капусти з га. Протягом 1936—1940 рр. в артілях «Більшовик» та «Червоний Жовтень» створено молочнотоварні та свиноферми. Четверо колгоспників Семенівки—тракторист Ф. Г. Латишев, тваринник О. М. Кирсанов, бригадир рільничої бригади О. Шамко та ланкова О. Жирова стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Напередодні Великої Вітчизняної війни колгоспи Семенівки перетворилися на високопродуктивні господарства. В 1940 році прибутки артілей становили 1,8млн. крб. Колгоспники одержали на трудодень по З кг хліба і по 3 крб. 50 коп. грішми.

Значна частина жителів села спорудила добротні будинки. В селі працювали дві крамниці, пекарня, їдальня. Будинки по вулицях Жовтневій та Першотравневій було радіофіковано.

З 1925 року в селі працював медично-консультаційний пункт. Було налагоджено санітарний контроль за водопостачанням, постійне медичне обстеження населення, особливо учнів, консультування вагітних жінок. Систематично читалися лекції на медико-санітарні теми.

До 1937 року в Семенівці ліквідували неписьменність серед дорослого населення.

У 1939/40 навчальному році працювала семирічна школа, в якій здобували знання всі діти шкільного віку.

При сільському клубі організували драматичний, хоровий та інші гуртки художньої самодіяльності. Великою популярністю серед односельчан користувався хор, яким керував Н, К. Харламов. В клубі демонструвалися кінофільми, відбувалися лекції й бесіди. Відкрилася сільська бібліотека. Культурне шефство над селом здійснювали залізничники станції Мелітополь.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, до лав Червоної Армії стали 384 жителі Семенівки, серед них — чимало добровольців. Для потреб фронту було мобілізовано автомашини й кілька тракторів. На виробничих ділянках чоловіків замінили жінки, підлітки, старики. Наблизився фронт, і з села евакуювали частину громадської худоби та колгоспного майна, а зерно та реманент роздали колгоспникам на збереження.

6 жовтня 1941 року Семенівка була окупована гітлерівцями. Силою зброї вони примушували селян коритися «новому порядку», забирали худобу, хліб та інші продукти, 110 юнаків та дівчат силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Грабіж й насильства тривали два роки. Та не скорилися ворогові люди. Патріоти всіляко саботували заходи окупантів. Щоб не працювати на ворога, селяни переховувалися в лісі, прищеплювали собі хвороби; худобу виганяли в степ. Фашисти жорстоко розправилися з багатьма патріотами. Від тортур померла Т. Д. Богатирьова, сільських активістів Ю. Г. Ігнатова, В. П. Кидалова і Н. К. Харламова розстріляно.

23 жовтня 1943 року радянські війська вибили фашистських окупантів з села. У визволенні Семенівки брали участь підрозділи 5-ї та 51-ї ударних армій 4-го Українського фронту1. Смертю хоробрих загинули 300 радянських воїнів. Семенівці свято шанують пам'ять героїв. У центрі села на братській могилі височить пам'ятник мужнім.

Жителі Семенівки внесли гідний вклад у загальнонародну справу перемоги над ворогом. 245 односільчан смертю хоробрих полягли в боях на фронтах Вітчизняної війни. 36 чоловік нагороджено орденами й медалями . Мужністю й відвагою уславив себе лейтенант І. М. М'якотін. У лютому 1945 року фашисти оточили його підрозділ. Воїни хоробро захищали важливу висоту, відбиваючи численні атаки противника. Вони відстояли свої позиції, але загинув М'якотін. За стійкість і самовідданість у бою з ворогом І, М. М'якотіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Окупанти дощенту зруйнували село. Вони спалили школу, клуб, крамниці, приміщення сільської Ради, будинки колгоспників. Загальні збитки, заподіяні гітлерівцями, становили 37,6 млн. карбованців.

Відразу після визволення трудящі Семенівки почали відбудову жител і господарства колгоспів. Сіяли вручну, садили під лопату. Тяжкою видалася весна того року. Не вистачало тягла, реманенту. Долаючи труднощі, семенівці все ж освоїли більшу частину посівних площ.

Провідне місце серед сількогосподарських культур посіла озима пшениця, яку вирощували на площі 5 тис. гектарів.

Помітні зрушення сталися в тваринництві. Збільшилося поголів’я худоби й птиці, вищої стала їх продуктивність.

Прибутковими галузями господарства стали також садівництво, городництво й баштанництво.

Протягом 1966 – 1969 рр. споруджено механічну майстерню з сучасним обладнанням, гараж, 8 типових механізованих корівників на тисячу голів, стільки ж телятників, 7 свинарників тощо. На кошти колгоспу зведено будинок правління артілі, триповерхове приміщення середньої школи, літній кінотеатр, магазин продовольчих товарів, павільйон побутового обслуговування з швейною та шевською майстернями, перукарню. Прикрашають село добротні будівлі відділення зв’язку та ощадкаси, трьох магазинів та будинок культури. За цей час колгоспники спорудили 133 житлові будинки.

Зустрічає 70-річчя утворення Запорізької області і наше село Семенівка. Сьогодні Семенівка — заможне, красиве, впорядковане село. Добротні цегляні будинки вишикувалися рівними рядами понад річкою Молочною, утворюючи чотири основні вулиці; Першотравневу, Червонофлотську, Жовтневу і Пролетарську. З’явилася і нова вулиця – М’якотіна.

Вулиці й тротуари одяглися в брук і асфальт, прикрасилися декоративними деревами. Діє 15 км водопроводу. Село потопає в зелені садів. У центрі його розбили 5-гектарниіі парк. Тут зведено меморіальний комплекс загиблим бійцям революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн.

Докорінні зміни сталися охороні здоров'я трудящих, у розвиткові освіти та культури села. В Семенівці —два фельдшерсько-акушерські пункти.

Всі діти трудівників Семенівки вчаться(додаток 2). Середня школа має просторі, світлі кімнати для занять, навчальні кабінети й лабораторії, виробничі майстерні, спортивний зал та спортивні майданчики. У 2007-2008 навчальному році в школі працювало 33 учителів. Крім середньої, працює початкова школи. У школі є 2 комп’ютерних кабінета, є мультимедійний кабінет. Всі учні школи мають можливість освоювати комп’ютерну грамотність. В школі працює музична школа. Багато учнів займаються в спортивних секціях, працює танцювальний гурток у ДК. Самі маленькі мешканці села відвідують дитячий садок.

Чимало колишніх вихованців місцевої середньої школи закінчили вищі або спеціальні середні навчальні заклади країни і працюють у різних галузях господарства.

В селі працює будинок культури із залом для глядачів на 400 місць, є три бібліотеки з загальним книжковим фондом 14 500 примірників.

Село розквітло, люди живуть щасливим, вільним життям.

1). Моніторинг кількості жителів с. Семенівки



2
). Моніторинг кількості учнів Семенівської школи.
Література

  1. Збірник статистичних відомостей по Таврійській губернії, т. 1, вип. 2, ч. 2, М., 1887, стор. 29 – 30.

  2. Запорізький облдержархів, ф. Р – 2046, оп. 1, спр. 350, арк.. 45, спр. 352. арк.. 1.

  3. Філіал Запорізького облдержархіву в Мелітополі, ф. Р – 58, оп. 1, спр. 66, арк. 1, 11.

  4. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька обл. Ред.. колегія, Головна редакція Української Радянської енциклопедії: Академія наук УРСР, К., 1970, стор. 445 – 451.

Схожі:

Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconКонкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива»
У ньому я народилася І живу, тут я познайомилася зі своїми друзями, пішла у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconКонкурс «Мій рідний край»
Святі нагородження переможців Міжнародного конкурсу учнівської та студентської молоді «Мій рідний край-2012», котрий об’єднав учнівську...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconСтарообрядництво Харківщини (з кінця xvii сторіччя до наших днів)...
П. В. Єремєєв // Мій рідний край – Запоріжжя: Матеріали відкритої обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді (м. Запоріжжя,...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconМій рідний край моя Земля…
Ведучий 80… Так, всього 80 років відмічаємо цього року рідній Донеччині! Скільки видатних особистостей народилося на цій землі! Скільки...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconМетодичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013...
М. В. Остроградського направляє методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­– 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconНаказ 20
Чернівецьким обласним центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді проведено обласні етапи Чемпіонату України з туристських...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» icon"Літні розваги". Спосіб умовного позначення речень. Робота з дитячою...
Здрастуй, школо! Ознайомлення з "Букварем". Бесіда "Україна — рідний край". Вірш "Рідний край"
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconКонкурс на кращий вірш про малу батьківщину «Моя земля Луганський край»
У 2011-12 н р в гімназії відбувся конкурс на кращий вірш про малу батьківщину – «Моя земля – Луганський край». Кращі твори ми пропонуємо...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconВиховна година Черкащина – мій рідний край Оформлення дошки: зображення...
У самому центрі України, на берегах Дніпра, що поділяє навпіл наш край, розкинулися зелені луки, безкраї поля, сади І ліси Черкаської...
Конкурс учнівської творчості «Мій рідний край моя історія жива» iconКонкурс проводиться серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів у три етапи
Луганській області на 2011-2014 роки згідно з Положенням про обласний конкурс учнівської творчості «Мій земляк Борис Грінченко»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка