Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша”




НазваІсторичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша”
Сторінка3/4
Дата конвертації05.03.2013
Розмір0.49 Mb.
ТипРеферат
uchni.com.ua > Культура > Реферат
1   2   3   4

VIII. Музей побуту - традиційна Придністовська хата.



На Поділлі в кінці ХІХ- на початку ХХ ст. переважало трикамерне житло двох видів: у північних регіонах побутував варіант комора+сіни+хата; в південних – хата+сіни+хата (народна назва “дві хати через сіни”, або “хата на дві половини”)
Трикамерна хата села Буші – типове житло українців Подністров’я.
Хата складається з двох відділень: одне велике житлове приміщення – світлиця. Це чиста кімната призначається виключно для гостей. Друга кімната – житлова, де знаходиться піч. Між кімнатами виділяється задня частина в сінях під комору.
На початку ХХ ст. традиційне трикамерне планування зазнає перетворень: в житловому приміщені вздовж тильної північної стіни відокремлюється “ванькир” (для цього встановлюють перегородку, що відділяє простір хати від печі до причілкової стіни). Іноді його використовували як робоче приміщення, іноді як спальню.
^ ІНТЕР'ЄР ХАТИ. Внутрішнє планування українського житла, традиції якого сягають давньоруського періоду, характеризувалося у ХІХ ст. повсюдною типологічною єдністю. Отже, вариста українська піч завжди займала внутрішній кут хати з одного боку від вхідних дверей і була обернена своїм отвором -(челюстями) до фасадної стіни (чільної, входової, передньої), в якій були вікна. По діагоналі, від печі влаштовували парадний кут (покуть, червоний кут, святий вугол, божній кут), де розміщували ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками (божниками), обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку.
Під іконами уздовж бічної (причілкової) стіни ставили стіл. Біля столу попід тильною (задньою, запічною, напільною, примісткою) стіною розміщували довгу дерев'яну лаву, а з зовнішнього боку — маленький переносний
23

ослінчик. Збоку від столу знаходилася скриня. Простір між піччю та причілковою стіною заповнювався дерев'яним настилом па стовпчиках, піднятим на рівень лежанки печі (піл, приміст). Удень він використовувався для хатніх робіт, а вночі слугував спальним місцем. Уздовж чільної та причілкової стін наглухо встановлювали лави, які на свята прикрашали саморобними ряднами (веретами, коцами), а в заможних сім'ях — килимами. В кутку, протилежному печі, біля дверей і над ними розміщували дерев'яні полички або невеличку шафу (мисник, мисничок, судень) для посуду, а вздовж чільної стіни над вікнами проти печі — полицю для хатнього начиння та хліба (хлібну полиню).
Подільська вариста піч мала комин у формі зрізаної піраміди — у вигляді вільно нависаючого пал припічком або спертого па стовпчики коша. Основу печі (опічки) найчастіше робили з глиносоломи, пізніше — з цегли.
^ СИМВОЛІКА ЖИТЛА. Селянська хата була не тільки річчю, але й досить змістовним знаком, що виконував естетичну та магічну функції. Так, просте споглядання садиби, житла та господарських споруд давало змогу визначити заможність та уподобання господаря; зручність місця для будинку та підходів до нього свідчили про шанування господарем певних народних знань; чисто підведені призьба, стіни, вікна засвідчували те ж саме і про господиню; наявність намальованих знаків, червоних квітів чи пташок на хвіртці, воротах або над вікнами промовляла про те, що у даній оселі є на виданні дівка чи парубок. Для того щоб зацікавлені мали привід зупинитися і довідатися про все детальніше, біля воріт від вулиці була закопана лава для відпочинку, а неподалік, на межі садиби з вулицею, знаходилася криниця, де можна було напитися води та напоїти коней чи волів, перепочити, почути якісь новини.
Розглядаючи хату, можна було побачити віконні та дверні пройми, пофарбовані в інтенсивно червоний колір, що символізував очищення вогнем “усього входящого”. Функцію оберегу викопували також наведені крейдою хрестики навколо вікон та дверей. Оберегами слугували й рушники, якими оздоблювали вікна та двері. Їхня вишивка обов'язково відрі тялась від тієї, якою вишивали рушники для картин та ікон. Неодмінними хатніми амулетами були часник та підкова. Останню прибивали до порога чи біля нього. Часник та різні трави розвішували навколо дверей та вікон.
Широко побутували настінні розписи, які найчастіше несли в собі віддалені мотиви календарних, релігійних та сімейних свят. Умовність форми й колориту цих розписів, далеких від натуральних рослин, свідчить про те, що вони мислились і як сакральний акт. Проте вже на кінець XIX ст. декоративні мотиви розпису традиційного житла чимдалі втрачали свій символічний
24

зміст.
Настінні розписи традиційно розміщували переважно трьома горизонтальними смугами: середня визначалася висотою вікон, а дві інші — відстанню від вікон до даху та призьби. Триподільна система — явище не випадкове, адже й житло також ділиться по вертикалі на три частини: призьба, стіни, дах. У житловій кімнаті найчастіше було три вікна, на фасадній стіні — три отвори (двері та два вікна), більшість традиційних хат малатриподільне планування. З появою віконного скла великих розмірів швидко набули широкого побутування вікна на три шибки. Потаємний смисл триподільпої системи ще чекає на своє розшифрування.
^ IX. Музей оборони героїчної Буші



Музей розташований у підземеллях єдиної уцілілої вежі, що залишилася після рогрому фортеці війсками С. Чарнецького у 1654 р.
В експозиції музею представлені знахідки зброї та побутових предметів з території фортеці.
^ Героїчна оборона Буші
8 січня 1654 р. на скликаній у Переяславі раді приймається рішення про входження української держави до складу Росії. В березні внаслідок переговорів українського посольства з російським урядом, завершується процес укладення українсько-російського договору, який проіснував до вересня 1658 р. Його умови передбачали визнання за козацькою Україною витвореного політичного устрою, існуючих суду і судочинства, адміністративного поділу, армії, соціально-економічних відносин,
25

незалежності у проведенні внутрішньої політики. Лише в стосунках з іншими країнами частково обмежувався суверенітет української держави.
Український літописець, описуючи присягу населення на вірність російському уряду, зауважував, що “по усей Україні увесь народ з охотою тое учинил”. Очевидно, в кінці січня відповідну присягу представнику російського уряду князю, стольнику Ф. М. Борятипському вчинило і населення Буші та її околиць.
Б. Хмельницький не сумнівався в тому, що правлячі кола Речі Посполитої зроблять нову спробу силою зброї відновити своє панування. Тому на початку січня він розіслав універсал до жителів міст з наказом готувати військові припаси, продовольство та зміцнювати укріплення. Справді, в другій половині лютого Ян Казимір розпорядився коронному гетьману С. Потоцькому вирушити з військом на Україну. За даними джерел, польсько-шляхетські полки почали збиратися в Проскурові та Полонному, готуючись до вторгнення на Брацлавщину. С. Потоцький та інші регіментарі покладали певні надії щодо переходу на їх бік частини козаків, а також кальницького полковника І. Богуна. З листами до останнього звернулися коронний гетьман і православний шляхтич П. Олекшич, обіцяючи за перехід на бік короля гетьманську булаву, шляхетство і староство. І. Богун надіслав їх Б. Хмельницькому і згодом отримав подяку від російського уряду.
Тим часом брацлавський воєвода П. Потоцький займає Шаргород і 16 березня видав універсал до жителів Брацлавського воєводства, запевняючи їх, що прибув не для пролиття крові. Обіцяв усім, хто повернеться в “підданство” і відступить “від Москви”, королівську ласку. Одночасно погрожував, що ті, хто виявить непослух, “заплатять своєю кров'ю”. Він наказав полковнику Окуню захопити Бушу, де зібралося, за словами анонімного офіцера, учасника походу на Брацлавщину, “немало того гультяйства подністровського”, яким командував Гречка з міста Калюса. Польські жовніри (27 хоругв, біля 2,5-3 тисяч осіб) вирушили в похід вночі. Залишивши Шаргород, музиканти вдарили в бубни, чим стурбували все військо. Ранком, за милю від Буші, Окунь знову наказав бити в бубни. Цим він, очевидно, хотів налякати опришків і козаків, які перебували в місті. Однак, цього не трапилось. Під стінами Буші почалися бої, в яких польсько-шляхетські хоругви зазнали відчутних втрат. За свідченням Б. Хмельницького, місто було в облозі кілька днів і з нього по ворогу “вельми бьют”. За визнанням згадуваного офіцера, “якби іде трохи затримався Окунь, не ледачий мав би банкет”. Довідавшись про наступ ворога на Бушу, Б. Хмельницький наказав йти на допомогу бушанцям уманському, брацлавському і вінницьким полкам.

26

На початку квітня полковник Окунь зробив спробу захопити Шаргород, але в бою його хоругва зазнала повною розгрому, а сам він був смертельно поранений, потрапив в полон і незабаром помер. Під Шаргород підійшло кілька тисяч жовнірів полковника С. Дедунецького і козацька залога змушена була відступити. Згодом жовнірам вдалося утвердитися і в Могильові, Лише міцно укріплена Буша залишалася неприступною для ворога.
Тим часом правлячі кола Речі Посполитої активізують підготовку до наступу на козацьку територію України. В липні сейм прийняв рішення про створення 35-ти тисячної армії в Короні і 18-ти тисячної у Великому князівстві Литовському. Були спроби залучити до походу військові сили семиградського правителя Дєрдя II Ракоці, молдавського і валашського господарів, а також кримського хана. На початку осені обстановка на Україні почала різко погіршуватися, ставала реальною загроза татарського вторгнення. Тому у вересні гетьман розіслав універсали до населення, попереджаючи про небезпеку з боку татар. В кінці цього місяця почалися бої з окремими татарськими загонами від Дністра до Дніпра. 12 жовтня у листі до царя Б. Хмельницький попереджав його про загрозу швидкого нападу коронної армії і татарської орди. Для зміцнення західного кордону він послав туди брацлавський та уманський полки.
В середині жовтня в районі Тернополя під проводом коронного гетьмана С. Потоцького зосередилася 30-ти тисячна армія, готова до наступу. Молдавський господар обіцяв прислати 3 тисячі жовнірів. З півдня по Україні мала вдарити кримська орда. Кілька полків під проводом хорунжого коронного О. Конецпольського перебувало під Кам'янцем-Подільським. 17 жовтня він послав своїх слуг М. Подчаського і А. Коморевського з універсалами до “побужан і подністрян”. В них повідомляв, що війська Корони ідуть на Україну, пропонував припинити “заколоти” і повернутися у підданство короля, за що отримають пробачення минулих справ.
17 жовтня коронний гетьман залишив Тернопіль і вирушив у напрямку Гусятина. Через погані шляхи, дощі з снігом, військо рухалося поволі. Не вистачало продовольства, тому вирішили розподілити його на три частини і просуватися до Бару різними дорогами. Праве крило очолював польний гетьман С.Лянцкоронський, центр — С.Потоцький, ліве — обозний коронний С.Чарнецький. Починаючи від Дунаевець, жовніри, за наказом гетьманів, почали “вогнем і мечем зносити села й хутори”.
Документи промовляють, що в умовах смертельної небезпеки загони опришків (левенців) Подністров'я. козаки, жителі навколишніх містечок і сіл, частини молдавських повстанців почали збиратися в Буші. Важко точно встановити кількість людей, які зібралися за стінами міста. В. Коховський
27

засвідчує, що в ньому перебувало 16 тисяч осіб, в тому числі 6 тисяч з них складало залогу. В мемуарах польського шляхтича М. Ємьоловського відзначається, що в Буші закрилося кілька тисяч опришків. Очевидно, дані В. Коховського значно перебільшені, в місті не було більше 6-8 тисяч осіб, включаючи залогу, міщан, жителів околиць і молдавських побратимів.
На чолі залоги стояв полковник опришків Гречка, є дані, що в місті перебував також полковник Гавратенко. Вони доклали всіх зусиль, щоб підготуватися до відсічі ворогу. В другій половині листопада польсько-шляхетське військо зупинилося під Шаргородом. Ворогу здалися Красне, Мурафа й Чернівці. С. Потоцький вирішив оволодіти Бушею. За його наказом армія вирушила до міста. В авангарді йшли полки під проводом С. Чарнецького. 18 листопада під стінами Буші з'явилися хоругви королівського полку, який дещо відірвався від основних сил. Гречка вміло скористався цим. Опришки і козаки зробили вилазку і в бою під стінами розбили хоругви полку. Здобута перемога викликала у захисників Буші велику радість і з цієї нагоди вдарили дзвони семи церков.
Незабаром підійшов з основним силами С. Чарнецький, який почав уважно вивчати систему укріплень, вишукуючи в ній слабкозахищені місця. Вирішив зав дати удару по місту з боку брами, що знаходилася на рівнині. В перших лавах атакуючих йшли німецькі драгуни, очолювані майором Гембартом. Спалахнув жорстокий бій. Жовніри відчайдушне штурмували вали, а селяни, козаки, міщани і молдавські повстанці захищалися з небаченою мужністю. Але під тиском переважаючих сил ворога вони почали відступати. Ворог оволодій валом і проник у середину міста, йшла боротьба за кожний будинок. У цей критичний момент, враховуючи напрям і силу вітру, Гречка наказав запалити будівлі в тилу жовнірів. Помітивши полум'я за спиною, яке швидко поширювалося й відрізало шлях до можливого відступу, ворог здригнувся і послабив натиск. Цим відразу ж скористалися захисники міста, які з новою силою вдарили на супротивника. У вирі запеклої січі було смертельно поранено рогатиною в голову Гембарта, зазнав поранення в йогу С. Чарнецький, загинуло чимало шляхти. Тому драгуни й польсько-шляхетські хоругви почали відступати і незабаром опришки й козаки повернули собі втрачені позиції.
Протягом цього дня сюди підійшли всі сили коронного війська. Його гетьмани вирішили послати наступного дня до обложених гінця з пропозицією скласти зброю. Промайнула сповнена тривоги ніч. Опришки, козаки, міщани, всі, хто перебував у Буші, готувалися до останнього бою. Безсумнівно, вони усвідомлювали всю реальність трагічних наслідків дальшої боротьби, розуміли, що кілька тисяч захисників неспроможні відбити приступи регулярної армії з сильною артилерією
28

Але захисники вирішили битися до останнього, воліли за краще загинути в боротьбі, ніж здатися на ласку жовнірів. Тому, коли ранком до них прибув від коронного гетьмана сурмач з пропозицією здатися, вони, з, одними даними, вивели його за вали і на очах жовнірів розстріляли, за іншими — прогнали, засвідчивши таким чином свою готовність полягти в бою.
Гетьмани вирішили розпочати генеральний штурм Буші з усіх сторін. При цьому С. Потоцький наказав кінноті злізти з коней і разом з піхотою йти на приступ укріплень. Було залучено також різну обозну службу, яку використовували в найнебезпечніших місцях. Після гарматного обстрілу жовніри рушили на укріплення міста. Розпочався відчайдушний бій, який тривав майже весь день. Захисники Буші успішно відбивалися, але зазнавали також великих втрат. Почала відчуватися нестача резерву, тому Гречка вирішив зняти частину опришків і козаків з валів, що прикривали місто з боку ставу. Під вечір С. Чарнецький помітив, що з цього боку значно слабший вогонь обложених, ніж в інших місцях укріплень. Перевіривши глибину води в ставу, він зрозумів, що через нього можна завдати удару по залозі Буші. Тоді почав діяти рішуче. Для більшої гарантії успіху задуманого плану, наказав розкопати греблю і, коли вода почала стікати, на чолі кількох полків стрімко подався через став до палісаду і валів. Удар був раптовий і дуже сильний. Опришки й козаки, яких було тут небагато, почали відступати. Хорунжий Балент зумів захопити найвищий шанець у системі укріплень і запалити дерев'яну вежу. Вітер дув у бік міських будинків і полум'я охопило найближчі з них. Серед обложених почалося сум'яття. Незважаючи на величезну хоробрість, вони не могли зупинити атакуючих, тим паче, що жовніри почали проникати до міста і в інших місцях. Але оборонці не думали здаватися. Бій в палаючій Буші йшов за кожний будинок. Загинули Гречка й інші керівники залоги. Тоді міщани, щоб не потрапити до ворожих рук, почали самі підпалювати будинки і кидатись у вогонь. В. Каховський засвідчує, що одні жінки й дівчата, разом з дітьми добровільно гинули у полум'ї, інші — топилися в глибоких криницях. Дружина сотника Зависного (за іншими даними полковника Гавратенка), побачивши загибель свого чоловіки, кинулася до бочки з порохом, сіла на неї і, коли жовніри підбігли, вона запалила порох. Пролунав сильний вибух, від якого загинуло чимало ворогів, а рештки героїні потім знайшли за чверть милі від міста,
Розлючені шаленим опором залоги і міщан, жовніри не жаліли нікого, знищували всіх без винятку. Всю ніч з 19 на 20 листопада 1654 року палало мертве місто, з якого ранком залишилися лише руїни валів і замку. Тільки незначній частині його захисників вдалося вирватися з міста і заховатися на околицях. Так, 20 листопада жовніри натрапили на печеру, у якій перебувало 70 осіб, в основному жінок і дітей. У відповідь на вимогу здатися, вони відповіли пострілами. Тоді за наказом полковника Целярія жовніри
29

спрямували до печери бурхливий потік води, що протікав неподалік. Але марним були сподівання ворогів, що люди вийдуть з печери. Вода залила Її, але ніхто не вийшов випрошувати життя. Трагічна й водночас героїчна оборона Буші назавжди вкарбувалася в пам'ять народу, як символ незламності духу, мужності й вірності народних мас, своїм ідеалам, символ непереможності в боротьбі проти соціального та національно-релігійного гніту, за незалежність української держави,
Приклад Буші підняв на боротьбу населення інших подільських міст. Так, ворожій армії довелося штурмувати Тиманівку, Брацлав, Ободівку, Баланівку, Бершадь, Зіньківку, Куниці, Демківку і багато інших. Мужня боротьба народних мас Брацлавщини дозволила Б. Хмельницькому завершити мобілізацію армії, вчасно об'єднатися з полками російських ратників і в бою 19-22 січня 1655 р. під Охматовим завдати поразки коронній армії та кримській орді. Незважаючи на страшне спустошення Брацлавщини в лютому-березні татарськими загонами, в квітні тут знову розгорається полум'я антифеодальної і визвольної боротьби. На початку травня до рук козаків і повстанців переходять Рашків, Шаргород та ряд інших міст.
1   2   3   4

Схожі:

Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” icon— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів,...
Два подорожні альбоми Т. Г. Шевченка (1841‒1843, 1845) —унікальні історико-мистецькі пам’ятки України
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconПам'ятки архітектури долини дністра
Товариства Лева працював в експедиції "Дністер-94" у своїй тра­ди­цій­ній ролі обстеження пам'яток архітектури. Пригадуючи, що експедиція...
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” icon1. пам’ятки архітектури дністра та стрия
Метою роботи було виявлення та зовнішня фотографічна фіксація пам’­яток. В даній статті представлені підсумки проведеної роботи....
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconМалашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка
Молодове V, Липа VІ, Мізин. У 1968 р місцезнаходження обстежив В. Савич,2 а в 1981–1983 рр. — автор. 3 Були зібрані нові матеріали,...
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconПечерні пам’ятки на території Криму
Вступ
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconУрок природознавства
Мета: ознайомити дітей із природними багатствами України; формувати поняття заповідник; навчати охороняти природу рідного краю;...
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconУрок №9
Які події на вашу думку могли б відбуватись на території цієї культурної пам’ятки?
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconУрок №15
Усний вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’ятки історії та культури в науковому стилі
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconІДіП –нормативна-історико-юридична наука, яка вивчає генезу, становлення...
ДіП є історичною, юридичною та суспільно-політичною наукою, що пов’язана з теорією держави І права, історією політичних І правових...
Історичні пам’ятки України. Історико-культурний заповідник “Буша” iconПам’ятки писемної культури України Рекомендаційний список літератури
Велике значення літописи мають для вивчення історії української літературної мови. Мова більшості літописів книжна, близька до церковнослов'янської,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка