Розмаїття культур на Буковині




Скачати 148.37 Kb.
НазваРозмаїття культур на Буковині
Дата конвертації05.03.2013
Розмір148.37 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
Тема. Розмаїття культур на Буковині

Мета: дослідженні історичного шляху та розвитку різних народностей та

національних общин, що залишили свій багатогранний слід у історії

та культурі Буковини, виховувати повагу і толерантність до

представників різних національностей рідного краю
Обладнання: літературна виставка, фото -, відеоматеріали, музичне

оформлення

Перебіг уроку:

  1. Вступне слово вчителя

Щасливі ми, бо народилися у такому благословенному краю Буковина. Буковинське коріння сягає глибокої давнини. Де ми не були б, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, домівки, рідного краю.

Звучить пісня у виконанні Софії Ротару «Мій рідний край» (Дод.№1)

^ Емоційна хвилина.

Сподіваємося, до глибини душі пройматиме кожного з вас симбіоз почуттів, що виникають у всіх, хто доторкнеться до історії нашого краю. Багатонаціональна Буковина була краєм, де, крім української, розвивалась румунська, німецька, єврейська, польська та інші. Центрами культури різних народів нашого краю були народні доми. Вони були збудовані на рубежі 19-20 століть.

Особливістю Буковини за всіх часів був і залишається феномен її поліетнічності. «Ми були одним серцем і однією душею – німці, румуни, поляки, угорці й українці» - писав Г.Дроздовський, відомий австрійський письменник, уродженець Чернівців (1899-1987)

^ Звучить мелодія Йоганн Штраус «Віденський вальс» (Додаток №2)

Романтичною легендою від покоління до покоління передаються слова німецького публіциста Георга Гайцена, який писав: «Чернівці – це місто у напівдорозі між Києвом і Бухарестом, між Краковом і Одесою, було негласною столицею Європи, де співали кращі колоратурні сопрано, де тротуари підмітали букетами троянд і де книгарень було більше, ніж кав’ярень. Чернівці – це корабель задоволень з українською командою, німецькими офіцерами і єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським прапором постійно тримав курс між Заходом і Сходом».

  1. ^ Повідомлення теми і мети уроку

На час приєднання Буковини до Австрії кількість поляків у краї була незначною. Австрійська влада заохочувала їхнє переселення на Буковину, цьому також сприяло приєднання у 1786 році Буковини до Галичини в якості округу і перебування у її складі до 1849 року. За період з 1846 по 1910 рік кількість поляків на Буковині зросла більш ніж у дев’ять разів. Особливо швидко поповнювалося польське населення у Чернівцях. Швидкий ріст чисельності і польського населення, а також підтримка з боку сусідів-галичан сприяли швидкій політичній та національно-культурній консолідації чернівецьких поляків.

В однім із справ Чернівецького змішаного суду зберігся запис, згідно з яким “Товариство польської братньої помочі і читальні польської” в 1904 році купило будинок у Чернівцях на вулиці Панській, 40. Другого червня представники Товариства звернулися до Чернівецького міського магістрату з клопотанням про надання дозволу на перебудову споруди.“


У документі йшлося також про те, що збудована зала служитиме не тільки потребам товариства, але використовуватиметься для проведення театральних вечорів, концертів і вистав. У документах збереглися висновки будівельного департаменту міста від 12 липня 1904 року.

Проектом перебудови Польського дому керував відомий архітектор Франц Сковрон, оздобленням великого залу займався Конрад Гурецький. Представники Закопанської школи Скварницький та Герасимович виконали різьбу по дереву. Перебудову приміщення Товариства завершили у 1905 році. У її оформленні брав участь художник Станіслав Качор - Батовський та скульптор Маяковський. Над сходами примістили барельєф Адама Міцкевича.

На урочисте відкриття й освячення польського народного дому 2 і 3 грудня 1905 року зі Львова міською радою було відряджено шість представників. Газета “Czernjwitzer Allgemein Zeitung” видрукувала оголошення про цю подію, в якому повідомляла, що свято розпочнеться о 8 годині вечора святковим спектаклем у новій споруді, а також зазначалася і програма свята. Умовою участі у святі були бальні туалети або ж національне вбрання. Газета подала і ціну квитків, яка коливалася від 44 корон до 1 корони десять гелерів.

5 грудня це ж видання опублікувало статтю про освячення Польського товариського дому, яке перетворилося на велике національне свято буковинських поляків. “Збудований у стилі Закопане будинок приймав вишукане товариство, яке складали як елегантні дами в туалетах, оздоблених коштовностями, так і чоловіки у чорних святкових костюмах. Деякі одягли національне вбрання”.

Сьогодні у цьому будинку працює Товариство польської культури імені Адама Міцкевича, якому передали користування кілька кімнат у лівому крилі споруди. Тут, як і колись, збираються мешканці міста і краю польської національності для спілкування, відзначення свят. Для молодого покоління поляків такі зібрання є школою, оскільки тут можна долучитись до польської культури, історії, пізнати своє коріння. При товаристві працює прекрасний оркестр, який задаровує всіх, хто його слухає.

Неподалік від Польського народного дому розташувався Німецький народний дім. Німці з’явилися на Буковині ще в епоху середньовіччя, проте їхня кількість була дуже незначною. Із входженням краю до складу Австрії перші управителі намагалися заохотити переселення німців на Буковину. Патентом про переселення були визначені немалі пільги для переселенців: звільнення на 50 років від рекрутчини, на 19 років-від податків, заміна панщини угодами із землевласниками, чия земля надавалася в користування, деяка фінансова і матеріальна допомога з боку держави. Німці стали першими професійними ремісниками: слюсарями, годинникарями, ювелірами, чинбарями, кушнірами, каретними майстрами, бляхарями, столярами, теслярами, броварями і каменярами. Перші готелі з ресторанчиками також збудували німці. У Чернівці переселилися німецькі чиновники, вчителі, священики, лікарі, котрі склали значну частину еліти. Перші спроби об’ єднатися у національні товариства спостерігалися уже в 70-х роках 19 століття.

Центром культурної організації німців стало створене у 1897 році “Товариство християнських німців”. 30 березня 1908 року воно звернулося до Чернівецького міського магістрату та Буковинської крайової управи з проханням про надання дозволу на будівництво приміщення Німецького народного дому за планами, розробленими архітектором Густавом Фрічем.

Два роки німецькі товариства проводили внутрішнє облаштування будинку. 5 червня 1910 року часопис “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” подав інформацію про закінчення будівництва Німецького народного дому, зазначивши, що 4 червня є великим святом для всіх буковинських німців, адже в цей день вони поклали в останній камінь у споруду власного Народного дому. Газета підкреслила, що “…гордий будинок, у який вселяються німці краю, залишиться на довгі десятиліття символом німецької єдності, німецької культури, а також твердинею миру та єдності всіх народностей та національностей, що проживають на Буковині”. В цьому ж номері подано статтю “Останній камінь споруди Німецького дому”:


Відкриття Німецького народного дому мало великий резонанс серед німців не тільки Буковини, Галичини, всієї Автро - Угорщини, але й далеко за межами держави. Німці краю збудували власну домівку, чим засвідчили тут своє перебування і показали, чого вони досягли у мирній і дружній співпраці з представниками інших національностей Буковини.

Невдовзі Німецький народний дім став центром національно – культурного життя німців на Буковині. Останні знали, що, коли б вони не прибували до Чернівців, вони завжди будуть бажаними гостями. Тут вони могли знайти місце для відпочинку і поділитися своїми прикрощами та радістю. На Панській, 47 проводилися численні вечори відпочинку за різноманітною тематикою. Консультації досвідчених юристів допомагали у розв’язанні правових проблем. У святковій залі проводилися бали, в яких брала вся чернівецька світська публіка на чолі з представниками крайової та міської влади. Тут також відбувалися святкові вечори, концерти, вистави. В залі Німецького народного дому, крім місцевих акторів, виступали й закордонні.

Поряд із найрізноманітнішими заходами Німецький народний дім використовувався не тільки німцями Буковини, він був доступний для проведення різноманітних заходів та урочистостей представниками інших націй і народностей краю. Зокрема, українські товариства “Жіноча громада”, “Товариство православних русинок” та Українське академічне товариство “Союз” у січні 1913 року влаштували в Німецькому домі свято Маланки у музичному супроводі капели 41-го піхотного полку. Неодноразово тут також відзначалися Шевченківські роковини. Так, наприклад, 12 квітня 1913 року “Товариство для розвитку української пісні, музики і драматичної штуки в Чернівцях” відзначало тут 52-гу роковину смерті Тараса Шевченка.

Після переселення німців до Німеччини у 1940 році будинок було пристосовано до потреб нової влади. Уже в січні 1941-го прийнято рішення “Про ремонт Чернівецької дитячої музичної школи”, в якому йшлося про те, що для переобладнання переданого дитячій музичній школі приміщення на вул. Кобилянської, 47 (колишній Німецький дім) необхідно терміново перевести приватних мешканців у інші приміщення та фінансувати ремонт у розмірі 20770 карбованців у межах капітального плану витрат першого кварталу на мистецтво.

Зі здобуттям Україною незалежності поступово відродилися національні традиції національних меншин краю, в тому числі німців. І сьогодні, як майже сто літ тому, німецькомовні гості з усіх куточків світу добре знають споруду Німецького народного дому в Чернівцях. Нині тут працює Товариство австрійсько-німецької культури “Відродження” сьогодні носить ім’я видатного чернівчанина, відомого австрійського письменника Георга Дроздовського.

І сьогодні Німецький народний дім, розташований у будинку оригінальної архітектури, безперечно, є однією з найкращих споруд, що визначають обличчя нашого міста. І, без сумніву, це – одна з його візитних карток. Український народний дім відкритий 1897 р.

розташований на вул. Ломоносова, 2.

Товариство “Народний дім” у Чернівцях на кошти української громади придбало два одноповерхових будинки для своєї діяльності. Виникла ідея об’єднати споруди й добудувати другий поверх, що й було зроблено 1899 р. з допомогою австрійського уряду, який виділив Народному дому 5 тис. золотих.

Після перебудови будинок набув існуючого вигляду. В архітектурі використане ренесансне оздоблення. Головний фасад з вул. Української акцентований балконом. На другому поверсі розташований великий зал для проведення урочистостей і балів.

Український народний дім був центром громадсько-політичного та культурного життя українців. Щорічно в Народному домі відбувалися шевченківські свята, регулярно виступали громадські діячі та майстри культури – С.Смаль-Стоцький, І.Франко, М.Кордуба, В.Симович та ін. побували в Народному домі М.Міхновський, М.Левитський, Г.Хоткевич, Д.Антонович, М.Коцюбинський, Леся Українка та ін.

Після Першої світової війни Народний дім став центром українського національного руху. Тут була створена Українська Національна Рада, яка 6 листопада 1918 р. на українській частині Буковини перебрала владу в свої руки.

В румунський час в Народному домі обладнали великий зал для театру. В оздобленні приміщення брали участь архітектор І.Жуковський, електрик А.Завада, художники М.Харович та Е.Ліпецький. Тут регулярно відбувалися вистави Українського театру й театральної студії “Буковинський Кобзар”.

Після приєднання Північної частини Буковини до Радянської України Народний дім припинив існування. Після Другої світової війни тут розташувались різні установи – Будинок вчителя, Обласний центр народної творчості тощо.

Діяльність товариства “Український народний дім ”була відновлена 1991 р. Із самого відродження при домі існує хор “Гомін Буковини”, яким керує лауреат премії С.Воробкевича С.Мельничук. Тут містяться офіси крайової організації Народного руху України, товариства “Просвіта” та ін. Народний дім є місцем проведення громадсько – політичних та культурно-освітніх заходів, які організовують різні українські фундації Буковини.


Потрібно відверто визнати – така толерантна атмосфера у багатонаціональному краї досягалася значною мірою завдяки неймовірній терплячості й великій терпимості до чужинців – “пасажирів” корінної й найчисельнішої етнічної громади краю – русинів - українців, “української команди” корабля.

Після суспільно – політичних штормів 1918 –го чернівецька “шифа” утрималася на плаву, але на ній запанували інші порядки. Нова зміна “офіцерів” – румуни, причому здебільшого не буковинського походження, які докорінно змінили стосунки з українцями. Довготривале панування румунської влади на території Чернівців залишила свій відбиток у історії цього краю.


Це – Румунський народний дім (нині апеляційний суд, який знаходиться на Центральній площі. ) та Румунський народний палац культури (нині Будинок офіцерів, який розташований на Театральній площі). Ці дві споруди розташовані на центральних площах нашого міста. Румунський народний палац культури збудований в 1937 році румунським архітектором Крянге на площі Александрі. Інша споруда – Румунський дім. Це триповерхова споруда кінця ХІХ століття, на фасаді якого встановлена меморіальна дошка румунському композитору та громадському діячу Чіпріяну Порумбеску. Приміщення, в якому містився готель “Вайс”, 1897 році придбало “Товариство румунської культури та літературі на Буковині”. Румунський дім був центром громадського – політичного життя румунів. До 1918 року тут знаходилися всі національно – культурні товариства румунської громади. Крім того, в будинку розташувалось видавництво та друкарня “Митрополит Сільвестр”, які очолював Дмитро Бучевскі. Зараз находиться цей будинок на Центральній площі, 9.

Слідом за “українською командою”, надійшла черга “єврейських пасажирів”.



Осередком національно – культурної єврейської спадщини є Єврейській дім (зараз центральний міській палац культури). Чотириповерховий адміністративний будинок єврейської громади м.Чернівці збудований 1908 році. Ця громада мала певне соціальне та економічне самоуправління. Члени громади обов’язково сплачували податок, з якого формувалися громадські кошти. Громада утримувала синагоги, ритуальні установи, школи, шпиталь – тобто забезпечувала традиційний спосіб життя євреїв. Судочинство не входило в коло обов’язків громади, вони ці питання вирішували в державних органах. Дім будувався за громадські кошти за ініціативою тогочасного голови Громади Бено Штраухера. Автор проекту – архітектор зі Львова Т.Левандовський.

В австрійський час в будинку розташовувалися відділи громади: релігійний, фінансовий, шкільний, соціальний. Третій і четвертий поверхи займав великий зал для урочистих подій.

1908 році в цьому будинку відбулася перша конференція з мови ідиш. В румунський період у будинку діяло Шкільне товариство, метою якого було поширення єврейської мови ідиш. Заснував товариство відомий письменник та громадський діяч Елієзер Штейнбарг.

Зараз у Центральному міському палаці культури діють народний ансамбль танцю “Юність”, ансамбль бального танцю “Промінь”, оперна студія. На фасаді встановлена меморіальна дошка, яка свідчить про первісне призначення будинку.

Не можливо не сказати про російську общину на території Буковини.



Бі́ла Крини́ця — село Глибоцького району, Чернівецької область. Розташоване за 12 км від райцентру, поблизу прикордонної станції «Вадул-Сірет», біля румунського кордону.

Всесвітній духовно-історичний центр старообрядництва. У 1996 році в Білій Криниці проходив всесвітній старообрядницький Собор.

В старообрядництві це невеличке село на кордоні з Румунією відоме тим, що тут у 1846 році 28 жовтня була відновлена ​​трьохчинна ієрархія старообрядців. До 160-ти річчя цього торжества 14-17 вересня 2006 року в Українському селі Біла Криниця пройшов Освячений Собор старообрядницької Церкви.


Історія

Село Біла Криниця було центром поселення старовірів на Буковині та було обране ними як резиденція майбутнього старообрядницького архієрея. Російські старообрядці (за іншими назвами — липовани або пилипони) прибули на Буковину з Причорномор'я, Молдавії, Валахії і Бесарабії у 1760 — 1780-их pp. Поселення липован з'явилися в трьох повітах. Австрійська влада, зацікавлена в заселенні Буковини, ставилася прихильно до старообрядців. Цісарським патентом 1783 Йосиф II звільнив їх від податків на 20 років і гарантував свободу віровизнання. За невелику плату переселенці одержали землю і були звільнені від панщини, а також на 50 років від військової служби.

При матеріальній допомозі одновірців з Росії село мало свій церковний центр: монастир і собор. На базі чоловічого білокриницького монастира була створена в 1844 році — єпархія, а з 1846 ієрархію на чолі з митрополитом (Білокриницьку митрополію), яка висвячувала священників і єпископів для старообрядців всього світу.

Село стало центром відновлення ієрархії російської старообрядської діаспори (т.зв. поповців, які на відміну від безпоповців мали священників та визнавали таїнства) коли то 28 жовтня 1846р., в Білій Криниці в Покровському соборі відбулося приєднання митрополита Амвросія до Православної Старообрядницької Церкви.

В кінці 40-х років покровський монастир був зруйнований комуністичною владою. На монастирському цвинтарі збереглися могили Білокриницьких митрополитів, могили ченців Павла і Алімпія - місцевих святих.

У 1940-их митрополія була перенесена у Румунію. Резиденція митрополита Білокриницького зараз знаходиться в містечку Браїла (Румунія).

У роки комуністичної влади собор був закритий і тільки в кінці 80-х років повернуто віруючим. У 1992 році він був знову освячений. Успенський собор донині належить жіночому старообрядницькому монастирю.

На місці чоловічого монастиря, пошкодженого під час Другої світової війни, улаштована прикордонна застава.

Пам'ятки

В Білій Криниці й понині є величезний митрополичий собор. Він побудований у 1900—1908 рр. на кошти московського купця Гліба Степановича Овсяннікова в пам'ять про сина Олександра, який помер молодим. Автором проекту є придворний архітектор австрійського імператора В.І.Клік. Собор нагадує російський Собор Василя Блаженного в Москві. Близько собору - Космодем'янська церква XVIII-XIX століття, типово української дерев'яної архітектури.


  1. Підсумки:

Звучить мелодія «Буковино, ляно!» (Додаток №3)

Текст песни «Буковино ляно» (Вовчук Юрий):

Буковино, ти зелена, Ляно

На три часті розділена, Ляно
Cільки хожу, скільки брожу, Ляно

Нічо в тобі не нехожу, Ляно
Тай зірву я три листочки, Ляно

З червоної калиночки, Ляно.
Перший зірву, тай заграю, Ляно.

Отця й мати я не маю, Ляно.
Другий зірву, тай заграю, Ляно

Сестри, брата я не маю, Ляно
Третій зірву, тай заграю, Ляно

На чужині пропадаю, Ляно.
Бо чужина, не родина, Ляно

Плаче серце, як дитина, Ляно
Плаче воно, має чого, Ляно

Нема правди ні від кого, Ляно
Пішла правда долинами, Ляно

А неправда межи нами, Ляно
Бо за правду б’ють, карають, Ляно

За неправду вихваляють, Ляно.
Буковина – унікальний край, уособлення багатонаціональної культури. Підтвердженням цього є наявність культурної спадщини різних народів, які притягують до себе тією цілісністю зусиллями багатьох поколінь.

Чернівці – феномен багатокультурності, співжиття і толерантності різних культур, який щоразу викликає захоплений подив у всіх, хто з ним стикається вперше. Тепер це український корабель, і присутні в ньому звикають до приналежності, до однієї команди - української нації, яка тримає курс на Входження до Європейської Спільноти.
Джерела:

  1. Чернівці. Видавництво “Зелена Буковина”, 2005 рік “Історія Чернівців”, Раймонд Фрідріх Кайндль

  2. Білек В., Масан О., Чеховський І. Вітання з Чернівців. – 1994.

  3. Гусар Ю., Розумний С. Чернівці. Що? Де? Як? . – Київ. 1991.

  4. Internet – ресурси.



Буковино дорога

Моя щира, рідна ненько!

Лиш для тебе я жию,

Лиш для тебе б’є серденько!

С.Воробкевич

Привіт тобі, зелена Буковино.

Твоїм хорошим горам і гаям!

Твоїм одважним, дорогим синам!

Привіт тобі, вродливая країно!

В.Самійленко

Буковино, любий цвіте,

Доле світанкова,

Я сплітаю тобі квіти

Радості й любові.

К.Дзержик

Там, де я родився,

Там мій рідний край,

Слави, щастя, долі,

Боже, йому дай!

Слави, щастя, долі, веселу годину,

Мир во віки вічні, мир на Буковину!

Ю.Федькович









Наш світ великий, кажуть, повнісінький краси.

Тут Альпи, а там море, міста тут, там ліси.

Я край лиш один знаю, однісіньку ріку,

Для них б’є серце в грудях, для них лиш я живу.

Для них із мого серця усі пісні пливуть.

То моя Буковина, мій милий синій Прут!

С.Воробкевич


Схожі:

Розмаїття культур на Буковині iconТема. Рослини. Розмаїття рослин
Мета. Розширити й уточнити знання учнів про розмаїття рослин, встановити залежність
Розмаїття культур на Буковині iconРозмаїття форм буття
Універсум чи Мультиверсум? Межі субординативного підходу до розмаїття буттєвих форм. Гетерархічність буття. Труднощі, що з ними пов'язане...
Розмаїття культур на Буковині iconНа державній сортостанції проводиться апробація різних сортів зернових...
...
Розмаїття культур на Буковині iconРішення виїзного засідання колегії Великобурлуцької районної державної...
Розглянувши стан справ щодо догляду за посівами сільськогосподарських культур в сільгосппідприємствах району колегія відмічає, що...
Розмаїття культур на Буковині iconРозрахунок виробничих площ тепличного господарства для вирощування...
Розрахувати виробничі площі тепличного господарства для вирощування розсади квітково-декоративних культур на площу квітників
Розмаїття культур на Буковині iconМалий Мишко любить спостерігати за росли-нами, особливо за квітами....
Малий Мишко любить спостерігати за росли-нами, особливо за квітами. Біля їхньої хати ціле розмаїття всіляких квітів. Різні-різні...
Розмаїття культур на Буковині iconАвчальна програма з історії для 5 9 класів
України, усвідомлювати складність зв’язку сьогодення з минулим, сприймати культурне розмаїття суспільств, підготуватися до життя...
Розмаїття культур на Буковині iconАвчальна програма з історії для 5 9 класів
України, усвідомлювати складність зв’язку сьогодення з минулим, сприймати культурне розмаїття суспільств, підготуватися до життя...
Розмаїття культур на Буковині iconПрограми для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи
України, усвідомлювати складність зв’язку сьогодення з минулим, сприймати культурне розмаїття суспільств, підготуватися до життя...
Розмаїття культур на Буковині iconУрожайність сільськогосподарських культур за регіонами у 2010 році

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка