Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край»




Скачати 362.95 Kb.
НазваМетодичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край»
Сторінка1/3
Дата конвертації09.05.2013
Розмір362.95 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
uchni.com.ua > Культура > Методичні рекомендації
  1   2   3

ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ М.В. ОСТРОГРАДСЬКОГО

вул. Жовтнева, 64-ж, м. Полтава, 36014, тел./факс (+38 05322) 7-26-08,

E-mail: root@pei.poltava.ua, Web: http://www.ipe.poltava.ua, Код ЄДРПОУ 22518134



27.08.2012 р.



979




На №




від






Начальникам

відділів (управлінь) освіти

райдержадміністрацій

(міськвиконкомів),

Директорам інтернатним закладам обласного підпорядкування

^ Про методичні рекомендації

щодо проведення першого уроку

в 2012 -2013 навчальному році
Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського направляє методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­– 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина – мій рідний край», присвячений 75-річчю утворення Полтавської області для практичного використання у роботі навчальних закладів області (додається).



Ректор




В.В.Зелюк



Романенко А.М.

7-46-36

Додаток

до листа ПОІППО

27.08.2012 р. № 979


^ Методичні рекомендації

щодо проведення Першого уроку в 2012 ­– 2013 навчальному році

за темою: «Полтавщина – мій рідний край»,

присвячений 75-річчю утворення Полтавської області


Новий 2012/2013 навчальний рік в освітніх закладах України розпочнеться з урочистостей, присвячених Дню знань. Використання розмаїття етнічних культурних надбань регіонів нашої країни: пісні, вірші, танці – прикрасить свято та надасть можливість скористатись нагодою ознайомлення з особливостями національного складу України.

Полікультурність майбутнього громадянина виховується шляхом встановлення доброзичливих, позитивних взаємовідносин між учнями різних національностей, відпрацювання навичок поведінки, які базуються на розумінні, терпимості, компромісі, самоповазі та повазі до оточуючих (лист МОНМСУ від 27.07.2012 № 1/9-530 «Щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи»).

Становлення суверенної держави і громадянського суспільства неможливі без розвитку регіонів з їхнім економічним і культурним розмаїттям. Наш край – один із них.

Полтавщина – дивної краси куточок України, історія якого сягає глибини тисячоліть. Її небезпідставно називають духовним центром України, маючи на увазі провідну роль краю у процесі національного відродження. Наш край знаний на весь світ як такий, що дав людству понад 800 усесвітньо відомих імен, невтомних трударів, геніальних учених, талановитих митців і письменників, громадських діячів та політиків, життя і праця яких істотно вплинули на розвиток суспільства.

Споконвіку на полтавських родючих чорноземах люди ростили хліб. Нині регіон відомий також своєю розвинутою інфраструктурою і промисловістю, потужним будівельним, нафтогазовидобувним та переробним комплексами, розгалуженими транспортними розв’язками. Сьогоднішнє обличчя й основне багатство Полтавщини - це її люди, які завжди, незважаючи на складнощі становлення держави, зміни у суспільно-політичному житті та політичні вітри, працюють в усіх виробничих сферах, на науковій ниві, розвивають вітчизняну медицину, відроджують національне мистецтво, сприяють оновленню й розквіту рідної землі, є продовжувачами та носіями традицій славних батьків-прадідів.

Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 23 липня 2012 року № 328 «Про підготовку та відзначення 75-річчя від дня утворення Полтавської області» рекомендуємо Перший урок у 2012 – 2013 навчальному році присвятити 75-річчю утворення Полтавської області.

Метою Першого уроку у 2012 – 2013 навчальному році є: узагальнення знань історії, культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів; розуміння важливості української мови як основи духовної культури нації; виховання почуття патріотизму, розвиненої правосвідомості, культури міжетнічних відносин; формування толерантного ставлення до представників інших народностей, шанобливе ставлення до їх культури, релігій, традицій.

^ Зміст першого уроку в цьому навчальному році слід підпорядковувати реалізації таких завдань: поглиблення історичної пам`яті про минуле рідного краю і тим самим сприяти вихованню патріотизму учнівської молоді, зміцненню громадянських якостей; на прикладах основних подій показати становлення Полтавської області як однієї з провідних областей незалежної Української держави, окреслити її вагому частку в історії, культурі, економіці, науці держави, особливо у галузі кораблебудування; формування в учнів етнічної та національної самосвідомості, мовної культури, духовної єдності населення усіх регіонів області, толерантне ставлення до інших народів, культур і традицій.

Форма проведення Першого уроку, методи, засоби та прийоми роботи мають відповідати віковим особливостям учнів (година спілкування, зустріч, конкурсно-ігрова програма, вікторина, турнір знавців, колективна творча справа, свято-презентація, усний журнал, конкурс-інсценізація, диспут, брейн-ринг, сократівська бесіда, презентація, круглий стіл, прес-конференція, відкрита кафедра, творчий портрет, тематичний діалог, інтелектуальна гра тощо).

Зміст, структура і план проведення уроку має стати творчим доробком кожного вчителя спільно з батьківським та учнівським активом, громадою.

Особливу увагу треба приділити проблемам усебічного розвитку культури міжетнічного спілкування, рішучого подолання проявів націонал-нігілізму та націонал-шовінізму, усунення причин, що їх породжують. Необхідно звернути увагу старшокласників, що свідомий громадянин України є насамперед морально стійкою людиною, яка веде здоровий спосіб життя, є працьовитою, милосердною людиною, без шкідливих звичок тощо.

Бажано ознайомити учнів з історією української національної символіки та символікою рідного краю.

У процесі підготовки до Першого уроку для учнів початкової школи важливо добирати матеріал, що сприятиме формуванню здатності дитини усвідомлювати приналежність до української держави, шанувати історію і мову свого народу, поважати батьків, знати культуру свого краю, дотримуватись моральних й етичних норм спілкування.

Оскільки в молодшому віці у дітей домінує образне мислення, враховуючи психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, бажано надати перевагу ігровим формам роботи, діалогічному спілкуванню. Під час проведення Першого уроку найхарактернішими можуть бути такі форми роботи: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, інсценування, гра-бесіда, екскурсія, ігрова вправа, уявна подорож, перекличка повідомлень.

Елементами уроку можуть бути вікторина «Полтавщина в загадках, прислів’ях та приказках», конкурс на кращий віночок пісень рідного краю «Заспіваймо пісню веселеньку», виставка дитячих малюнків тощо.

Можна познайомити дітей з гербаріями рідного краю, організувати екскурсії в природу – «Зелений світ Полтавщини» тощо.

Використання наочності на Першому уроці в початковій школі є обов’язковим. Такими матеріалами можуть стати репродукції краєвидів Полтавщини, національне вбрання свого регіону, портрети відомих діячів історії, політики, культури, фотокартки самих дітей, їхніх родин.

Зміст уроку для учнів основної школи рекомендуємо спрямувати на формування патріотичних почуттів, національної самосвідомості, правової й політичної культури, усвідомлення взаємозв’язку власної долі з долею Батьківщини, шанобливого ставлення до батьків, учителів, громади, символіки держави та свого краю, архітектурних пам'яток, об'єктів історичного і географічного краєзнавства.

На уроці в основній школі можна започаткувати проектну діяльність під гаслом «Велична і свята моя рідна земля», оголосити проведення акцій, творчих конкурсів пісень, творів, віршів, театральних композицій: «Полтавщина неповторна, єдина, свята», збір інформації «Славні імена Полтавщини» (про видатних діячів минулого та сьогодення рідного краю), турнір шкільних поетів.

Урок для учнів старшої школи доцільно розпочати коротким екскурсом в історію рідного краю, висвітлити сучасний спосіб організації життєдіяльності суспільства, спосіб життя і виховання в сім’ї. Підкреслити, що любов до рідного краю, повага до батьків, знання свого родоводу є джерелом, що живить патріотизм молодої людини, її любов до Батьківщини.

Презентація матеріалів про культурно-етнографічні особливості населення Полтавщини, історичні події на її території, світоглядні уявлення, вірування свого регіону через призму загальноукраїнської й світової культури сприятиме формуванню ціннісного ставлення до Батьківщини та свого краю, рідної мови як духовної цінності, активної громадянської позиції, ідентифікації себе з українським народом.

Завданням учителя є максимальне використання потенціалу знань учнів, їхніх творчих здібностей та обдарувань. Педагог повинен звернути увагу на культуру спілкування, стимулювати розвиток гуманних якостей учнів. Вони повинні чітко засвоїти, що кожен має право висловити свою думку і бути почутим.

Підбираючи матеріал до уроку, педагоги повинні врахувати і географічний принцип: використати історію свого села, міста, відомих земляків минулого та сучасності, звернутися до джерел народної пам’яті.

Рекомендуємо на першому уроці розкрити питання розвитку економіки, освіти, охорони здоров’я, духовної культури, туризму, надбань традицій.

Змістовно провести урок допоможуть запрошені гості: учасники історичних подій, політичні діячі, письменники, знавці і шанувальники історії рідного краю, вчені.

З метою підвищення емоційного сприйняття у процесі проведення Першого уроку рекомендується використовувати музичні та літературні твори, відеоролики, мультимедійні презентації, фрагменти документальних фільмів, які висвітлюють минуле та сьогодення Полтавщини, рідного міста, селища, села.

Учителю варто звернути увагу на додаткове святкове оформлення класної кімнати, залучити до роботи учнів, батьків.

У бібліотеках закладів освіти рекомендуємо організувати ілюстровані виставки художньої та мемуарної літератури, присвячені 75-річчю утворення Полтавської області.

Результатом уроку повинно стати розуміння учнями, що історія Полтавщини не проста, яка йдучи тернистими шляхами, через століття крізь сутінки бездержавності та колючий дріт дозволила миколаївцям пронесли почуття національної ідентичності та єдності.
^ Додаткові матеріали:




Географічні відомості про Полтавську область

Полтавська область - це одна iз 25 областей України, яка розташована на лiвому березi Днiпра, його середнiй течiї, i займає площу 28,8 тис.кв.км. Протяжнiсть територiї з пiвночi на пiвдень 213,5 км, а iз заходу на схiд 245 км.

Область знаходиться мiж 50° 33' i 48° 45' пiвнiчної широти та 32° 05' i 35° 30' схiдної довготи.

Межує Полтавщина з Чернiгiвською, Сумською, Харкiвською, Днiпропетровською, Кiровоградською, Черкаською i Київською областями.

Область має вигiдне фiзико-географiчне положення, рiвнинний рельєф, помiрний континентальний клiмат, чорноземнi грунти та густу мережу рiчок i значнi запаси мiнеральних ресурсiв. Розвитку господарства нашої областi сприяє i вигiдне економiко-географiчне положення. Розташування у басейнi Днiпра, густа мережа залiзничних та автомобiльних шляхiв, повiтряне сполучення сприяють розвитку зв'язкiв областi iз iншими областями та країнами.

За кiлькiстю населення Полтавщина займає 11 мiсце серед областей України i на її територiї проживає близько ^ 1700 тис. чоловiк. Нацiональний склад населення однорiдний, українцiв близько 90%. Густота населення 60 чоловiк на кв.км. Приблизно 1000 тис. чоловiк населення областi це жителi мiст. Вiкова структура i мiського, i сiльського населення областi характеризується постарiнням. Жiноче населення переважає над чоловiчим. В областi налiчується 1858 сiл i 36 мiських поселень.

Полтавська область є помiрно заселеною i на її територiї нараховується близько 900 тис. чоловiк трудових ресурсiв, основна частина яких зайнята у галузях матерiального виробництва.

За структурою господарства Полтавська область належить до iндустрiально-аграрних. У сукупнiй валовiй продукцiї промисловостi i сiльського господарства частка промисловостi становить близько 60%. Серед областей України Полтавщина видiляється залiзорудною, паливною, машинобудiвною i легкою промисловiстю та агропромисловим комплексом з розвинутою харчовою промисловiстю, буряко-цукровим виробництвом, зерновим господарством та м'ясо-молочним тваринництвом.

Полтавчани виробляють бiльше 14 % залiзної руди, близько 33 % природного газу, до 9 % електродвигунiв, приблизно по 20 % легкої i харчової промисловостi, а також 10 % цукру.

Виробництво вантажних автомобiлiв наближається до 100 %. Провiдними галузями промисловостi є машинобудування i металообробка, паливна, харчова i легка промисловості, провiдне значення мають автомобiльна i електротехнiчна.

Історичний нарис про Полтавщину

Освоєння земель території сучасної Полтавщини припадає на добу стародавнього кам'яного віку - пізнього палеоліту (35-11 тис. р. до н.е.). На цей час місцеве населення вже досягло відносно високого рівня обробки каменю для виготовлення знарядь праці, воно займалося збиральництвом та колективним полюванням, згодом - землеробством, скотарством і рільництвом.

На початку нашої ери Полтавщина входила до земель розселення стародавніх східнослов'янських племен. Унаслідок археологічних досліджень знайдені залишки їх поселень та пам'яток матеріальної культури. Проте на території області зустрічаються  сліди перебування неслов'янських народів.

За часів Київської Русі територія Полтавщини входила до складу Переяславської землі, яка пізніше стала князівством. Вона була заселена племенами сіверян і полян. За великого князя Володимира Святославовича (980-1015) на території краю розпочалося будівництво низки фортець, які склали Посульську оборонну лінію. У давньоруських літописах ХІ-ХІІІ століть згадуються: Хорол, Говтва, Лубни, Горошин, Пісочин, Пирятин, Луком'є, Лохвиця та інші укріплені міста. Полтава вперше згадується під назвою Лтава у 6682 р. У перерахунку на наш сучасний січневий календар це означає 1173 р.

Економічний і культурний розвиток Переяславщини, як і інших земель, в ХІІІ ст. був перерваний монголо-татарською навалою. Вірогідно, тоді ж монгольські завойовники зруйнували і Лтаву (Полтаву), бо тривалий час в історичних документах відомості про неї не зустрічаються.

Упродовж ХІV-XVІ ст. територія Полтавщини знаходилася під владою литовських, а пізніше - після Люблінської унії 1569 р. - польських феодалів.

На карті України, складеній у другій половині ХVІ ст. французьким інженером Бопланом, який перебував на польській службі, в межах сучасної Полтавщини позначено понад 300 поселень, серед яких були міста, слободи, села. Це свідчить про значне заселення цих місць.

Жорстока експлуатація і національне гноблення з боку литовських та польських феодалів упродовж тривалого періоду викликали відчайдушний опір у місцевого населення. Не витримуючи знущань, найактивніша частина селянства прямувала за межі польських володінь, утворюючи за Дніпровськими порогами Запорізьку Січ, брала участь у збройних виступах проти своїх гнобителів. Так, найбільшими виступами населення проти польської шляхти на Полтавщині стали повстання: Тараса Трясила (1630), Павла Павлюка (1637), Якова Острянина (1638).

У ході Визвольної козацької війни під проводом Б.Хмельницького Полтавщина не виступала головною ареною військових подій. Лише на початковому етапі війни, у травні 1648 р., селянсько-козацькі загони, що діяли на теренах Полтавщини, розгромивши шляхетсько-польські війська, визволили Переяслав, а згодом (на початку червня) і Лубни, де містилася фортеця Яреми Вишневецького. Упродовж найближчих років - це один із головних регіонів Лівобережжя, який став надійним тилом, звідки черпалися людські резерви та йшло постачання (продовольством, порохом) для армії Б.Хмельницького.

Першими паростками української державності у ході Визвольної війни ставали нові військові та адміністративні органи управління. На заклик Б.Хмельницького з 1648 р. на Лівобережній Україні почали утворюватися адміністративно-політичні та судові органи влади: певна територія виставляла декілька сотень повстанців, які об'єднувалися в полк. На теренах Полтавщини було створено 7 таких полків - Переяславський, Кропивенський (Іркліївський), Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Гадяцький (Зіньківський), Полтавський. У 1763 році в межах полків було запроваджено також поділ на повіти.

Після Переяславської угоди 1654 року швидко відбувалися зміни у стані землевласників - монастирів, української шляхти та козацької старшини, володіння яких стрімко зростали. Значна кількість колишніх маєтків магнатів Потоцьких перейшла до одного з прибічників Виговського - Юрія Немирича. До його володінь увійшли Кременчук, Кобеляки, Перевалочна, Нові Санжари. Ранговим володінням гетьмана стало м.Гадяч з околицями.

Із перерозподілом землеволодінь відбувалося захоплення влади козацькою старшиною і в полкових містах (Переяславі, Лубнах, Гадячі, Полтаві), значимість яких опісля військових подій невпинно зростала. Ці міста швидко набували ваги центрів південної торгівлі з Росією, Польщею, Литвою, Кримом; водночас збільшувалася їх територія, зміцнювалися фортечні споруди. Лише у Полтаві протягом цього короткого часу на стратегічно важливій місцевості почалося будівництво Хрестовоздвиженського монастиря (1650), першого мосту через р.Ворсклу (1650), на другу половину ХVІІ ст. припадає і спорудження більшості підземних ходів, які входили до системи укріплень полкового міста.

Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. глибоко відбилася на подальшій колонізації краю. Успіхи та невдачі козацької війни, репресії після поразок (особливо жорстоких на Брацлавщині та Подолі) відкрили широкий хід до чисто народної колонізації з Правобережної на Лівобережну Україну, зокрема на Полтавщину. Значне козацьке переселення на південно-східну частину краю згодом і спричинило до появи таких повітів, як Кременчуцький, Хорольський, Миргородський, Зіньківський, Кобеляцький.

Чимало козацьких ватажків краю проявило себе у збройній боротьбі з польською шляхтою. Серед них і найближчий сподвижник Богдана Хмельницького, полтавський полковник Мартин Пушкар, який залишився вірним гетьманові і після його смерті. Коли купка козацької старшини на чолі із І.Виговським зробила спробу відновити на Україні панування польських магнатів, М.Пушкар очолив народне повстання. Навесні 1658 року воно охопило Гадяч, Миргород, Зіньків. І хоч повстання з допомогою кримських татар було придушене, а багато населених пунктів (Полтава, Диканька, Опішня, Зіньків) зазнали жахливого спустошення, наміри козацької верхівки пропольської орієнтації не були здійснені.

Кровопролитні війни, в яких брало участь місцеве населення, закінчилися Андрусівським перемир'ям 1667 р., за яким Лівобережна Україна залишилася у складі Росії. Згодом ця домовленість була підтверджена "Вічним миром" 1686 р. Незважаючи на руйнування і спустошення, викликані війною, друга половина XVІІ ст. все ж стала періодом швидкого розвитку продуктивних сил у сільському господарстві, ремеслі та промисловості.

Жорстока імперська політика російських царів сприяла тому, що вже на середину XVІІІ ст. на Лівобережній Україні, у тому числі й на Полтавщині, з'являються великі маєтки російських дворян. Згідно із царським указом у 1875 році козацька старшина була фактично зрівняна в правах з дворянством, що мало на меті подальшу централізацію держави.

Після ліквідації полків у 1782 році окремі частини території Полтавщини входили спочатку до намісництв (Київського, Чернігівського, Катеринославського) та Новоросійської губернії, потім до новоствореної Чернігівської губернії (з 1797 року - Малоросійська), у 1801 році - до Малоросійського генерал-губернаторства.

Згідно із указом Сенату від 27 лютого 1802 р. була створена Полтавська губернія, до складу якої спочатку входило10 повітів: Гадяцький, Золотоніський, Кременчуцький, Лубенський, Переяславський, Пирятинський, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Хорольський. В цьому ж році було створено ще 2 повіти: Костянтиноградський та Миргородський, згодом (27 березня 1803 р.) - ще три: Зіньківський, Кобеляцький, Лохвицький. Таким чином до складу Полтавської губернії стало входити 15 повітів загальною площею понад 43 тис. квадратних верст. Без особливих змін такий адміністративно-територіальний поділ губернії проіснував до 1917 р. На час утворення губернії на історичній Полтавщині проживало 1 343 029 чол.

Урочисте відкриття Полтавської губернії відбулося 9 березня 1802 року. Того дня з цієї нагоди відбувся молебень, обід у губернатора, а ввечері - концерт та вечеря.

Із здобуттям статуту губернського міста Полтава швидко забудовувалась, і незабаром у центральній її частині з'явилися губернаторський дім, віце-губернаторський дім, будинок дворянського зібрання, корпус для розміщення присутствених місць, поліцейське управління, міська Дума, будинок кадетського корпусу. Набували нових, більш сучасних архітектурних рис, і повітові центри губернії: Миргород, Лубни, Переяслав, Пирятин, Ромни.

Основна маса населення губернії - селяни і козаки займалися переважно рільництвом і скотарством. Розвивалися ремесла. Вже на початку ХІХ ст. в повітових містах працювало близько 3 тис. ремісників: шевців, кравців, столярів, мідників. Значна частина селян, не пориваючи із землеробством, займалася різними промислами: у Зіньківському й Гадяцькому повітах - чинбарством і шевством, у Полтавському - бондарським промислом, у Миргородському - виготовленням коліс, в Опішні виробляли глиняний посуд, а в Решетилівці обробляли смушки. Значну частину продукції продавали часто на віддалених ринках, що свідчило про досить високий рівень торгових відносин. Чимало селян-кріпаків працювало на поміщицьких підприємствах. За неповними даними, на початку ХІХ ст. на Полтавщині діяло 35 промислових підприємств, серед яких переважали селітряні буди, миловарні, суконні фабрики, цегельні заводи.

1828 року у с. Бодаква Лохвицького повіту став до ладу перший цукровий завод поміщика Майорова. А напередодні реформи 1861 року в губернії уже діяло 16 суконних підприємств, 71 селітрова буда, 18 цукрових, 10 шкіряних, 7 миловарних, 14 цегельних заводів. Кременчук поступово ставав центром виробництва сільськогосподарських машин.

Позитивні зрушення відзначались на Полтавщині і в другій половині ХІХ ст., коли відбувався перехід від мануфактурного до промислового виробництва. З будівництвом залізниць (у 1869 році Крюків було з'єднано з Одесою, а в 1870 р. - Кременчук з Харковом) виникали нові промислові підприємства та розширялася торгівля. На зламі ХІХ-ХХ ст. на Полтавщині вже діяло 841 підприємство з кількістю робітників 9211. Крім того, 77,5 тис. осіб в губернії було зайнято у ремісничому виробництві та промислах.

Під час Першої світової війни відбувалося катастрофічне погіршення становища населення, що призводило до його активної участі у революції 1917-1921 рр. Відразу після Лютневої революції 1917 року в губерніїї виникли ради. Водночас, створювалися органи Тимчасового Уряду - комісаріати та громадські комітети. Значну підтримку населення в цей період мала і Українська Центральна Рада.

Вступ німецьких військ на Полтавщину весною 1918 року, після тривалого періоду політичного хаосу та більшовицького терору, був сприйнятий населенням з надією на стабільність та правопорядок. Проте сподівання ці не справдилися і, передусім, через земельну політику гетьманського уряду, який прийняв закон про тимчасові ліквідаційні комісії (губернські і повітові), які повинні були визначити і повернути землевласникам все пограбоване в них під час правління Центральної Ради та більшовиків майно, відшкодувати заподіяні збитки, в тому числі і за посіви, зроблені селянами на поміщицьких землях. І все ж, кількамісячна політична і військова стабілізація в краї сприяла утвердженню національної свідомості поміж населення, піднесенню національно-культурного життя. У короткий період національного державотворення в губернії відкрилася ціла мережа різних освітніх та культурно-просвітницьких інституцій, серед яких найпомітнішими стали Полтавський університет та історичний архів Полтавщини.

У грудні 1919 року на всій території Полтавщини була встановлена радянська влада, яка намагалася якнайскоріше ліквідувати наслідки економічної розрухи - покінчити з голодом, безробіттям та безпритульністю. Однак, незважаючи на значний ентузіазм найбідніших верств населення та ідеологічний диктат більшовиків, зробити це вдалося лише частково (у 1927 році державні та кооперативні підприємства Полтавщини змогли дати лише 93,5% промислової продукції довоєнного рівня) і то лише при певному відступі від головних ленінських принципів.

Глобальні процеси індустріалізації, а потім і колективізації відбувалися, як і в інших місцях, в умовах терору та репресій. Винятково жорстоким щодо селянства став, наприклад, такий захід по "активізації" хлібозаготівель в 30-х роках, як занесення сіл, що надто повільно здавали хліб державі, на "чорні дошки". У таких селах заборонялась торгівля, із сільських споживчих товариств вивозились всі промислові і продовольчі товари, а щоб одноосібники чи колгоспники не могли купити щось із харчів у сусідніх селах чи місті, виїзд за межі даного села заборонявся. Першими селами Полтавщини на "чорну дошку" були занесені: Лютенька Гадяцького району, Кам'яні Потоки Кременчуцького району, Попівка Миргородського району. Населення цих сіл фактично було приречене на вимирання.

За далеко неповними підрахунками дослідників "великий перелом" у сільському господарстві, репресії, голодомор 1932-1933 рр. коштував полтавському краєві близько мільйона демографічних втрат населення.

У 1923-37 роках було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких привела 22 вересня 1937 року до створення Полтавської області.

У вересні 1940 р. за адміністративно-територіальним поділом до складу області входило 44 райони: Великобагачанський, Великокринківський, Гадяцький, Гельмязівський, Глобинський, Градизький, Гребінківський, Диканський, Драбівський, Згурівський, Зіньківський, Золотоніський, Іркліївський, Карлівський, Кишеньківський, Кобеляцький, Ковалівський, Козельщинський, Комишнянський, Котелевський, Лазірківський, Лохвицький, Лубенський, Машівський, Миргородський, Нехворощанський, Новосанжарський, Оболонський, Опішнянський, Оржицький, Петрівсько-Роменський, Пирятинський, Покровсько-Багачанський, Полтавський, Решетилівський, Семенівський, Сенчанський, Хорольський, Чорнобаївський, Чорнухинський, Чутівський, Шишацький, Яготинський.

Станом на 1937 р. на території Полтавської області значилось 224 промислових підприємства та 312 кооперативних промислових артілей. У передвоєнні роки в області створювалися нові галузі промисловості, особливо машинобудівна і легка. Працювали такі великі промислові підприємства, як Крюківський вагонобудівний завод, Полтавський паровозоремонтний та машинобудівний ("Метал") заводи, Лубенський "Комунар", Лохвицький цукровий завод, Кременчуцький завод шляхових машин, Полтавська прядильна фабрика, Кременчуцька суконна фабрика. За даними Всесоюзного перепису 1939 р. в області налічувалось 2 263 159 жителів.

Величезних матеріальних та людських втрат зазнала Полтавщина в період Великої Вітчизняної війни. 18 вересня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Полтаву, а 13 жовтня окупували всю область. Новий окупаційний режим тривав довгих 2 роки.

Проте, з окупацією краю не припинилася боротьба населення проти німецько-фашистських загарбників. У тилу ворога упродовж 1941-1943 рр. діяло 39 партизанських загонів і груп, понад 70 підпільних та патріотичних організацій. У Полтаві, наприклад, діяли підпільні групи на чолі з Т.Сіриченком, П.Токарем, А.Тараном, Я.Мисецькою, молодіжна група "Нескорена полтавчанка". У Кременчуці боротьбу проти окупантів вели 6 підпільних груп, серед них "Набат" та "Патріот Батьківщини".

Війна і окупація завдали величезних матеріальних збитків краю. Були зруйновані промисловість і сільське господарство, знищено житловий фонд у містах, перетворені в руїни заклади медицини, освіти, культури. На території області окупанти створили 48 таборів для полонених. Найбільші з них - у Полтаві, Кременчуці, Градизьку, Хоролі, Лохвиці, Лубнах, Котельві, Чорнухах. Найстрашнішою серед цих катівень була так звана "Хорольська яма", де загинуло понад 100 тис. полонених. За період окупації було спалено 355 населених пунктів, знищено 221895 чол., понад 156 тис. цивільних громадян було вивезено гітлерівцями на каторжні роботи до Німеччини. Особливо постраждали Полтава, Кременчук, Диканський, Чутівський, Полтавський, Шишацький, Котелевський та Решетилівський райони. Німецько-фашистські загарбники завдали збитків Полтавщині більш ніж на 50 мільярдів карбованців у вимірах того часу.

З перших днів визволення Полтавщини (жовтень 1943 року) почалася відбудова народного господарства області і до кінця 1943 року в області вже почали працювати 327 підприємств, 2484 колгоспи, 77 МТС, 53 радгоспи, 1422 школи, 356 лікувальних закладів.

У відбудовний період (1945-50 рр.) була створена матеріальна база, на основі якої продовжували розвиватися промисловість, транспорт, сільське господарство. Станом на 1950 р. виробництво промислової продукції Полтавщини досягло 82% довоєнного рівня, а рівень механізації сільськогосподарських робіт перевищив довоєнний. У цей період було реконструйовано та розширено старі підприємства - полтавські паровозоремонтний і турбомеханічний заводи, Кременчуцький завод шляхових машин, Лубенський завод "Комунар", Полтавську прядильну фабрику, а також Лохвицький цукровий комбінат.

Протягом 50-70-х років відбувся ряд змін адміністративно-територіального устрою, внаслідок чого область стала поділятися на 25 сільських районів.

У період 80-х років на Полтавщині швидкими темпами розвивалися нафтогазодобувна, нафтопереробна, хімічна, гірничорудна, автомобільна, електротехнічна, текстильна промисловість.

Сьогодні широко проводиться робота, спрямована на реструктуризацію економіки області, особлива увага звертається на стабілізацію комплексу, розвиток машинобудування, розширення випуску товарів народного споживання.

  1   2   3

Схожі:

Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012-2013...
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012-2013 навчальному році
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації щодо проведення Першого уроку «Мій рідний край у незалежній Україні»
України. Ця подія ознаменувала початок нової епохи в житті українського народу, законодавчо закріпивши його вікові демократичні прагнення...
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації щодо організації та проведення п
У 2013-2014 навчальному році загальними темами до проведення першого уроку можуть бути
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у 2012/2013 навчальному...
Розробки уроків, позакласних заходів та пішохідних екскурсійних маршрутів для проведення
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичі рекомендації до проведення першого уроку у 2012/2013 навчальному році
«Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін» перший урок у початкових класах проводиться за обраною загальноосвітнім...
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у 2012/2013 навчальному...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у 2012/2013 навчальному...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconПлан роботи методичного об’єднання класних керівників на 2012 2013 н р. м. Миколаїв 2012 р
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012/2013 навчального року
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації до проведення в 2011-2012 навчальному році Дня Знань І Першого уроку
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2012 ­- 2013 навчальному році за темою: «Полтавщина мій рідний край» iconМетодичні рекомендації щодо викладання інформатики в 2012-2013 навчальному році Викладання
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка