Пояснювальна записка




НазваПояснювальна записка
Сторінка2/10
Дата конвертації13.05.2013
Розмір1.3 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


ІІ. Мовна змістова лінія

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів




Практичне формування уявлення про існування різних мов.

^ Учень / учениця:

– знає про існування різних мов;



Ознайомлення з поняттям українська мова – державна мова України, засіб спілкування громадян різних національностей у нашій країні (практично).

1. ^ Формування і розвиток звуковимовних умінь і навичок:

– ознайомлення з термінами звук, склад, наголос;

  • спостереження за місцем наголосу у різних словах та під час зміни слова (сестра́ – се́стри);

  • розрізнення на слух звуків, властивих лише українській мові та відтворення їх у словах, складах;


– звукосполучення [йі] і його вимова: ^ Україна, українка, українець, український, Київ, поїзд, їде тощо;

– звук [и]: ознайомлення з артикуляцією звука, вимова його в ізольованій позиції у складах, словах;

– звуки [л], [л´]: вимова твердого [л] і м’якого [л´]; ознайомлення з артикуляцією та вимова цих звуків в ізольованій позиції, складах, словах;

– знає, що українська мова є державною, засобом спілкування громадян нашої країни; володіння державною мовою – життєва потреба кожного громадянина України;


  • знає і розуміє терміни звук, склад, наголос;

  • знає, що в українській мові, на відміну від угорської, наголос вільний, рухомий; визначає місце наголосу;

– знає, що в українській мові є звуки, які відсутні в угорській, відтворює їх під час вимови складів і слів;

– вимовляє звукосполучення [йі] у словах;
– вимовляє звук [и] окремо й у складах і словах;
– правильно вимовляє звуки [л]-[л´] окремо, у складах, словах;



– м’які звуки [з´], [с´], [ц´], [р´] та їх вимова у порівнянні з твердими: син – сім, зима – зірка, риба – річка та ін.;

– звук [х]: ознайомлення з артикуляцією звука [х], розрізнення звуків [к] - [х], [г] - [х], вимова в ізольованій позиції, складах, словах;

– звукосполучення [шч] і його вимова у словах: що, дощ, борщ, плащ та ін.;

– спостереження за вимовою слів зі збігом приголосних на початку слова (хліб, здрастуй, взуття, пташка, школа та ін.) і вимова таких слів.

– вимовляє зазначені м’які приголосні звуки у складах і словах;
– вимовляє звук [х] у складах і словах;

– вимовляє звукосполучення [шч] у словах;
– вимовляє слова зі збігом приголосних на початку слова (у межах засвоєної лексики).



2. ^ Формування словникового запасу (у межах сфер і тем, визначених програмою1):

Засвоєння слів – назв предметів, істот, явищ;

За­сво­єн­ня між­те­м­ної ле­к­си­ки:

– слів на позначення ознаки предметів за кольором (червона квітка, жовтий олівець, зелений виноград), розміром (великий дім, мала Оленка, високе дерево), формою (довгий олівець, кругле яблуко), смаком (солодка груша, кислий лимон, смачний виноград);


– уживає в мовленні слова – назви предметів, істот;
– уживає в мовленні слова – назви ознак предмета за кольором, розміром, формою, смаком;





– слів – назв дій предметів (їхати, читати, спати, розмовляти);

– уживає в мовленні слова – назви дій предметів;




– слів, що характеризують дію, якість (добре, погано, вголос, хо­ром, чисто), вказують на місце предмета (тут, там, вдома, далеко), напрям дії (вгору, вниз, вправо, вліво), час дії (вран­ці, сьогодні, вчо­ра);

– знає і вживає у мовленні (за зразком) слова, що характеризують дію, якість, місце предмета, напрям, час дії;




– слів – назв кількості предметів або порядку їх при лічбі (до 10);

– уживає в мовленні слова – назви кількості предметів або порядку їх при лічбі, й узгоджує їх зі словами – назвами предметів;




– особових займенників (без уживання термінів): (я, ти, він, вона, вони, ми, ви тощо);

– уживає в мовленні особові, присвійні, вказівні займенники (без уживання термінів);




– вказівних займенників (без уживання термінів): цей (ця, це, ці), той, та, ті та ін.;







– присвійних займенників (без уживання термінів): мій, моя, моє, мої, твій, твоя, твоє, твої, наш, наша, наше, наші, його, її (мій зошит, твоя лялька, наш дім, його ведмедик, її іграшка);







– питальних слів: хто? що? який (-а, -е, -і)? що робить? що робив? що зробив (-ла, - ло)? як? де? куди? звідки?;

– уживає в мовленні питальні слова;




– при­й­ме­н­ни­ків (у (в), на, під, з, від, біля) та спо­лу­ч­ни­ків (і, та, а, але) (без уживання термінів);


  • розуміє, що службові слова у (в), на, під, з, від, біля вживаються зі словами – назвами предметів і вказують на місце: на вікні, над вікном, під вікном чи напрям руху: до школи, з класу;

  • знає, що слова і, та зв’язують два окремі слова: зошит і ручка, читають і пишуть;

– уживає (за зразком) службові слова у мовленні (під час побудови словосполучень, речень);



– формул українського мовленнєвого етикету, які вживаються під час зустрічі, прощання, вираження прохання, вдячності, вибачення.

– використовує в мовленні найтиповіші формули українського етикету.




3^ . Формування і розвиток граматичних умінь (без уживання термінів)


Учень / учениця:




Формування умінь запитувати за поданим зразком і відповідати, будуючи такі синтаксичні конструкції:

  • вказівне слово це + іменник: Це хто? Це дівчинка. Це Ілонка. Це що? Це олівець. Це олівці.

  • уміє запитувати і відповідати, правильно інтонуючи речення-репліки;



– запитує, вживаючи вказівне слово це + питальне хто? що? і відповідає на запитання;



– підмет і присудок виражені іменниками: Іванко хто? Іванко учень. Марія Іванівна хто? Марія Іванівна – вчителька.

– іменник у Н. в. одн. або мн. + дієслово у ІІІ ос. одн. або мн. у формі тепер. часу: ^ Хто малює? Дівчинка малює. Що висить? Картина висить. Що стоїть? Стіл стоїть.

– уточнює, називаючи предмет + питальне слово і відповідає;

– запитує, вживаючи питальні слова хто? що? (виконує дію) і відповідає на них;




– прислівник + іменник або навпаки: ^ Тут хто? Тут Жужа. Там Іринка. Жужа де? Жужа там. Тут що? Тут зошит. Там підручник.

– уточнює місце знаходження, вживаючи прислівники ­тут, там і питальні слова хто? що? і відповідає на такі питання;




– використання кличного відмінка під час звертання до дорослих і дітей: мамо, тату, Олено Петрівно, Жужо, Іринко, Габоре;

  • уживає в мовленні форму кличного відмінка,







– вживання конструкцій з стверджувальною часткою так: Це твій зошит? Так, це мій зошит. / Так, мій.

  • уживає висловлювання (репліки) зі стверджувальною часткою так;




– заперечними частками не, ні: Микола угорець? Ні, він українець. Це кішка? Ні, це песик. Песик великий? Ні, він малий;

– уживає висловлювання (репліки) із заперечною часткою ні;





– протиставним сполучником а: Тарас – українець, а Ґабор – угорець. Виделка лежить на столі, а склянка стоїть.

– уживає в мовленні протиставний сполучник а;




  • зі сполучниками і, та при однорідних членах: Тут стіл і стільці. Там шафа і полиця. Оксанка, Віктор та Ігор – учні.

– будує висловлювання, уживаючи сполучники і, та;




– особовий займенник у Р. в. + дієслово звуть: Як тебе звуть? Мене звуть… Як його звуть? Його звуть… Як її звуть? Її звуть….

– запитує, як кого звуть, і відповідає на такі запитання, вживаючи особові займенники;




– присвійний займенник + іменник у Н. в. одн. чи мн.: Чий олівець? Мій олівець. Чия ручка? Моя ручка. Чиє яблуко? Моє яблуко. Чиї зошити? Мої зошити. (Наш клас. Наша кімната. Наші малюнки. Ваш клас. Ваша школа. Ваші книжки.)

– запитує, чий (чиї) предмет(и), і відповідає на такі запитання, вживаючи присвійні займенники;




– особовий займенник у Р. в. одн. чи мн. з прийменником у + дієслово є + іменник у Н. в. одн. чи мн.; дієслово немає + іменник у Р. в. одн. чи мн.: У кого є…? У мене є песик. У нас є підручник. У мене є малюнки. У кого немає…? У мене немає машини. У нас немає книжок.

– уточнює, що (хто) у кого є чи немає, вживаючи особові займенники;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + дієслово у формі теп. або мин. часу одн. чи мн.: ^ Що робить…? Хлопчик читає. Дівчинка малює. Що роблять…? Учні пишуть. Що робив (ла)…? Хлопчик читав. Дівчинка малювала. Що робили …? Учні писали;

– запитує, хто що робить (що роблять), і відповідає на такі запитання;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + дієслово ІІІ особи одн. чи мн. + іменник у З. в. одн. чи мн.: ^ Що робить Галинка? Галинка малює. Кого малює Галинка? Кішку. Хто малює кішку? Галинка.

– запитує, уточнює, що саме робить дівчинка, хлопчик, вживаючи імена, і відповідає на такі запитання / уточнення, уживаючи слова – назви предметів у потрібній відмінковій формі;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + дієслово ІІІ особи одн. чи мн. у формі тепер. часу + іменник в О. в. з прийменником з: ^ З ким грається хлопчик? Хлопчик грається з песиком (хлопчики граються з песиком). Що робить хлопчик? Хто грається з песиком? З ким дружить(розмовляє, іде) Тарасик? Тарасик дружить (розмовляє, іде) з Іваном (Оксаною).

– розповідає, хто що робить (хто з ким, чим грається), запитує і відповідає на такі запитання, уживаючи слова – назви істот, предметів у потрібній відмінковій формі;



– іменник у Р. в. одн. чи мн. з прийменником у (в) + іменник у Н. в. одн. чи мн.: У кого м’яч? У Богдана м’яч. У кого м’ячі? У дітей м’ячі.

– запитує, що у кого є, та відповідає на запитання;




– іменник ч., ж., с. р. у Н. в. одн. чи мн. + прикметник: ^ Виноград який? Виноград смачний. Груша яка? Груша солодка. Яблуко яке? Яблуко кисле. Овочі які? Овочі смачні. Увага до узгодження прикметників з іменниками.

– запитує, хто/що який, яка, яке, які, та відповідає на запитання;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + дієслово ІІІ ос. одн. чи мн. у формі тепер. або мин. часу + іменник у М. в. одн. чи мн. з прийменником на: Де лежить книжка? Книжка лежить на парті. Де лежали книжки? Книжки лежали на парті Де лежить крейда? Крейда лежить на дошці.

– запитує, де що (хто) знаходиться, і відповідає на запитання;




Увага до чергування звуків [і - о], [к - ц´]: стіл - на столі, рука - на руці.

– змінює звуки [і – о], [к – ц´] вживаючи слова у певних граматичних формах;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + іменник у М. в. з прийменником у, в: Де Ілонка? Ілонка в кімнаті. У чому квіти? Квіти у вазі.

– запитує, хто/що де (у чому), і відповідає на запитання;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + іменник у М. в. з прийменником у: У чому квіти? Квіти у глечику. Де дівчинка? Дівчинка у кімнати.







– особові форми дієслів грати(ся), кататися + іменник у М. в. одн. чи мн. / іменник у З. в. одн. чи мн.: Грати на чому? Грати на сопілці. Граю (грає, грають) на сопілці. Грати у що? Грати в піжмурки. Грати у футбол. Я граю на…. Я граю у … .

Гратися чим? Гратися ляльками. Я граюся …. Кататися на чому? Кататися на велосипеді (санках, лижах). Я катаюся на ….

– розповідає про ігри, уживаючи особові форми слів – назв дій;




– особ. форми дієслова вміти + неозначена форма дієслова: … уміє читати (танцювати, кататися на ковзанах…);

– розповідає, хто що вміє робити;




– особ. форми дієслів ставити, класти + іменник у З. в. одн. чи мн. з прийменником на: Що він (вона) робить? Він (вона) ставить на стіл склянку, кладе на стіл виделки;

– правильно вживає слова ставити, класти, розповідаючи, що робить, зробив (зробила);




– дієслово у різних особових формах тепер. або мин. часу + іменник у Д. в. одн. чи мн.: ^ Кому дарує? дарує дівчинці. Кому допомагає? …допомагає бабусі. Допомагаю бабусі. Кому подарувала? Подарувала дівчинці. Кому допомагала? Допомагала бабусі.

– розповідає про те, що відбувається або відбувалося;




– іменник у Н. в. одн. чи мн. + дієслово ІІІ ос. у формі тепер. або мин. часу + іменник у О. в. одн. чи мн.: ^ Чим малює хлопчик? Хлопчик малює крейдою. Чим малюють діти? Діти малюють олівцями. Чим малював? Хлопчик малював крейдою. Чим малювали діти? Діти малювали олівцями.

– запитує, чим виконує дію та чи інша особа, і відповідає на запитання;




– звертання (іменник у К. в.) + дієслово ІІ ос. у формі наказового способу + іменник у З. в. з прийменником і без нього: Жужо, дай, будь ласка, зошит. … принеси, будь ласка, книжку. Діти, сідайте за парти.

– звертається з проханням чи запитанням, використовуючи етикетну лексику та слова звертання у кличній формі;




Уживання іменників з числівниками 1-10 та словами багато, мало у множині:

– уживає слова – назви кількості предметів (від 1 до 10), ставлячи запитання, скільки чого, та відповідаючи на них;




– числівник один + іменник ч., ж., с. р.: Один зошит. Одна лінійка. Одне яблуко. Одна гривня. Скільки?

  • узгоджує з допомогою вчителя слова – назви кількості предметів зі словами – назвами предметів у роді й числі;



– числівники два-чотири + іменник ч. або ж. р. у Н. в. мн.: Два підручники. Три ручки. Дві (три, чотири) гривні. Скільки?

– числівники п’ять-десять + іменник у Р. в. мн.: П’ять підручників. Шість зошитів. Пять (дев’ять) гривень. Скільки?




– неозначено-кількісні числівники багато, мало + іменник у Р.в. мн.: Скільки? Багато учнів. Мало зошитів.

– розповідає про наявність предметів, використовуючи слова багато, мало.


ІІІ. Соціокультурна змістова лінія

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів




Рідний край (село, місто).

Україна – назва держави, в якій живуть діти і їхні батьки. Столиця України – місто Київ.

Українські обереги (рушник, віночок).

Українські народні й релігійні свята (Святого Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень) та звичаї, обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки).

Українські дитячі ігри, пісні, казки.

Встановлення соціальних контактів (розігрування ролей), вживаючи формули звертання до дорослих і дітей, вітання, прощання, подяки, вибачення, щоб запитати про щось, попросити, запросити.

^ Учень / учениця знає:

– назву свого міста чи села;

назву держави, столиці України;



  • слова – назви українських оберегів, їх значення;

–українські народні й релігійні свята;

  • 2-3 обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки);

– правила 2-3 українських дитячих ігор, 2-3 скоромовки, 1 колискову пісню, 1-2 обрядові пісні;

  • Вміє звернутися до однолітків і дорослих, уживаючи формули українського мовленнєвого етикету.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Пояснювальна записка iconПояснювальна записка

Пояснювальна записка icon„розробка програми „ название вашей темы ” пояснювальна записка до курсової роботи
Тема : „розробка програми „ название вашей темы ” пояснювальна записка до курсової роботи
Пояснювальна записка iconМетодичні рекомендації щодо реалізації даної програми
Пояснювальна записка
Пояснювальна записка iconДо дипломного проекту
Пояснювальна записка 81 сторінка, 17 рисунків, 7 таблиць, 9 джерел, 3 додатки. Графічна частина 5 аркушів формату А1
Пояснювальна записка icon33 розрахунково-пояснювальна записка
Кількість рейсів усіх потягів на добу що забезпечить добовий вантажообмін кар’єру
Пояснювальна записка iconПояснювальна записка Вступ
Протокол комісії з інформатики Науково-методичної ради з питань мон молоьспорту №8 від 22. 12. 2011 р
Пояснювальна записка iconПояснювальна записка Дидактична гра «Збираємо грибочки». Математика. 1 клас
Засоби навчання: комп'ютер з програмою PowerPoint, мультимедійни й проектор, екран
Пояснювальна записка iconРеферат Пояснювальна записка до дипломної роботи спеціаліста
...
Пояснювальна записка iconАвтор: Лисенко Т.І. Пояснювальна записка
Факультативний курс “Школа олімпійського резерву з програмування” має на меті формування в учнів знань І вироблення вмінь для
Пояснювальна записка iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів 7 9 класи пояснювальна записка
Природознавство” (5—6 кл.), в якому учні набувають мінімуму знань про речовини І хімічні явища
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка