Пояснювальна записка




НазваПояснювальна записка
Сторінка7/10
Дата конвертації13.05.2013
Розмір1.3 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



ІІ. Мовна змістова лінія (80 год.)

К-сть

годин

Зміст на­вча­ль­но­го ма­те­рі­а­лу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівнів загальноос­віт­­ньої під­го­то­в­ки уч­нів



Повторення, удосконалення й поглиблення знань, умінь і навичок, одержаних у попередніх класах:





^ 1. Техніка і культура письма (протягом року)

Культура оформлення записів у зошитах (охайність, акуратність, чіткість, абзаци, відступи, заголовки).

^ Учень / учениця:

– веде зошит охайно, акуратно оформляє записи, робить виправлення, акуратно підкреслює слова; розпочинає запис з абзацу, робить належні відступи між видами робіт тощо;




Розвиток графічних навичок письма (дотримання нахилу букв під час письма, каліграфічного написання літер, правильності з’єднань), запобігання міжмовному змішуванню літер.

– уживає букви українського алфавіту, дотримується належного нахилу букв, їх каліграфічного написання, правильності з’єднань літер;




Списування слів, речень, невеликих текстів.

Грамотність записів (розділові знаки в кінці речень, велика буква на початку речень, роздільне написання слів, дотримання меж речень).

– каліграфічно списує слова, речення, невеликі тексти;

– дотримується грамотності записів у зошиті (вживає розділові знаки в кінці речень, велику букву на початку речень, пише слова роздільно, дотримується меж речень);




Розвиток швидкості письма під час списування (до 25 знаків за хв., ураховуючи розділові знаки і переноси).

  • пише, дотримуючись вимог до швидкості письма.




Письмо з голосу.

  • пише з голосу, дотримуючись вимог до швидкості письма, культури запису, правил графіки й орфографії;




Запис віршованого тексту, колонки слів.

  • правильно розташовує і записує віршований текст, колонки слів тощо на сторінці зошита;




Письмо на дошці.

– орієнтується на площині дошки; розміщує запис горизонтально, правильно і чітко виписує букви;

10

2. Зву­ки і букви. Правопис

Учень / учениця:




Го­ло­сні й при­го­ло­с­ні зву­ки та їх позначення буквами. Укра­ї­н­сь­кий ал­фа­віт. Робота зі словником.



– знає го­ло­сні та приголосні зву­ки, пра­ви­ль­но вимовляє і по­зна­чає їх бу­к­ва­ми на пись­мі;

– знає на­зви лі­тер укра­ї­н­сь­кого ал­фа­віту;

– користується ним під час роботи зі словником;




На­го­лос. Пра­ви­ль­не на­го­ло­шу­ван­ня слів.


  • ви­зна­чає на слух мі­с­це на­го­ло­су в сло­вах; пра­ви­ль­но на­го­ло­шує за­сво­є­ні сло­ва;




Тве­р­ді та м’я­кі при­го­ло­с­ні. По­зна­чен­ня м’я­ко­с­ті при­го­ло­с­них на пись­мі бу­к­ва­ми і, я, ю, є та м’я­ким зна­ком (ь).

– роз­рі­з­няє на слух тве­р­ді та м’я­кі при­го­ло­с­ні; пра­ви­ль­но по­зна­чає м’я­кі при­го­ло­с­ні на пись­мі;




^ Основні правила правопису:







Ужи­ван­ня на письмі м’якого знака перед о (льон, льотчик, льодяник). Перенос слів з м’яким знаком.

Буквосполучення йо (вимова, вживання у словах, перенос слів з йо).

– уживає на письмі м’який знак перед о; читає слова з буквосполученням ьо, йо; правильно переносить слова з ьо, йо;





Ви­мо­ва по­дов­жен­их м’я­ких приго­ло­с­них та їх по­зна­чен­ня на пись­мі.

– пра­ви­ль­но ви­мо­в­ляє і пи­ше слова з по­дов­же­ни­ми м’я­ки­ми приголосними;




Ужи­ван­ня апо­стро­фа пі­с­ля букв б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї. Перенос слів з апострофом.

– пра­ви­ль­но ви­мо­в­ляє, пи­ше і переносить слова з апо­стро­фом.

48

3. Слово




3

Лексичне значення слова

Слова-антоніми. Добір антонімічних пар.

Слова-синоніми. Добір синонімічних рядів. Вибір із синонімічного ряду потрібного за змістом синоніма.


^ Учень / учениця:

– уміє добирати антоніми до поданих слів;

– уміє добирати синоніми з ряду поданих;





Переносне значення та багатозначність слів (практично).

– розуміє і розрізняє пряме й переносне значення слів;

– розуміє, що слова можуть мати кілька значень;



3



^ Лексико-граматичне значення слова

Слово – ча­с­ти­на мо­ви: іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник. Засвоєння українських термінів.

  • знає терміни іменник, прикметник, дієслово, числівник, займенник;

  • розрізняє слова, що належать до різних частин мови;

16

Слова – назви предметів – іменники. Іменники істоти і неістоти. Граматичні питання (хто? що?).


  • знає терміни іменник, істота, неістота;

– ставить питання до іменників; розрізняє назви істот і неістот;




Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній;

– нульове закінчення – ознака чоловічого роду (хлопчик, учень, вовк, зошит, підручник, стіл); і деяких іменників жіночого роду (тінь, піч, кров);

– закінчення -а, -я – ознака жіночого роду (дівчинка, учениця, кішка, книжка); і деяких іменників чоловічого роду (Микола, Ілля);

– закінчення -о, -е, -я – ознака середнього роду (яблуко, сонце, листя, кошеня) і деяких іменників чоловічого роду (дядько, Петро).

Залежність родових закінчень іменників від твердості /м’якості основи.

– знає терміни чоловічий, жіночий, середній рід;

– визначає і розрізняє рід іменників за закінченням та за допомогою слів він, вона, воно чи мій, моя, моє;

– орієнтується на основу під час вживання на письмі закінчень -а, -я чи -е, -є.




Число іменників: однина і множина. Змінювання іменників за зразком: один – багато (книжка – книжки, олівець – олівці, яблуко – яблука).

− знає терміни однина, множина; змінює число іменників за зразком: один – багато;

– визначає число іменників, ужитих у реченні, тексті;

– уживає іменники в однині й множині у процесі мовлення;





Змінювання закінчень іменників за питаннями у зв’язку з іншими словами:

− чоловічого і жіночого роду на -а, -я: весна – чекати (кого? що?) весну, радіти (кому? чому?) весні; Микола – бачу (кого? що?) Миколу, іду (з ким? з чим?) з Миколою тощо. Увага до чергування [г], [к], [х] − [з], [ц], [с]: дорога − на дорозі.


  • змінює закінчення іменників чоловічого, жіночого і середнього роду за питаннями у зв’язку з іншими словами;

  • змінює голосні [о] – [і], [е] та приголосні [г], [к], [ж], [ч] під час зміни форми слова;




− іменників чоловічого (крім іменників на -а, -я) і середнього роду на -о, -е: брат – дарую (кому? чому?) братові, чекаю (кого? що?) брата; поле – йду (чим?) полем, росте (де? у чому?) у полі тощо. Увага до чергування [г], [к], [х] − [з], [ц], [с]: око – в оці, вухо – у вусі; голосних [і] − [о], [е]: ніж – ножа, Ки[йі]в – Ки[йе]ва.




– іменників жіночого роду з нульовим закінченням: тінь – стою (де? у чому?) у тіні, піч – дрова (де? у чому?) у печі тощо. Увага до чергування голосних [і] − [е], [о]: піч – на печі, осінь – осені, ніч – ночі.







– іменників середнього роду – назв малих істот: теля – нема теляти, даю теляті тощо. Увага до суфіксів -ат-, -ят-.




6

Слова – назви ознак предметів – прикметники. Граматичні питання (який? яка? яке? які? якого? якому? яким?(якій?) у (на) якому?)

– знає термін прикметник, розрізняє слова назвиознак від слів назв-предметів; знаходить їх у реченнях, текстах;правильно ставить питання до прикметників




Добір прикметників до іменників. Залежність роду й числа прикметників від іменників, ознаку яких вони показують. Узгодження в роді й числі: олівець (який?) червоний; книжка (яка?) нова; яблуко (яке?) зелене; зошити (які?) чисті.

– добирає прикметники до поданих іменників;

– узгоджує прикметники залежно від роду іменників;





Родові закінчення прикметників: -ий, -ій (чол. рід); -а, -я (жін. рід); -е; -є (серед. рід). Залежність родових закінчень прикметників від твердості / м’якості основи.

– знає родові закінчення прикметників; уживає потрібну родову форму прикметника, добираючи його до іменника;




Змінювання закінчень прикметників за питаннями у зв’язку з іменниками: учень (який?) уважний, учениця (яка?) уважна, нема учня (якого) уважного і т. д.

  • змінює закінчення прикметників за зразком;




Змінювання закінчень прикметників залежно від числа іменників: світлий клас – світлі класи; нова школа – нові школи; високе дерево – високі дерева.


– узгоджує число прикметника відповідно до числа іменника; змінює закінчення прикметників за числами; змінює закінчення прикметників, узгоджуючи з відповідними формами іменника;

5

Слова, що вказують на особу (але не називають її) – (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони), на приналежність (мій, моя, моє, мої; наш, наша, наше, наші; твій, твоя, твоє, твої) предмет (цей, той, ця, це, те, ці, ті) ознаку (такий, така, таке, такі).

  • знає термін займенник, правильно вживає в мовленні слова, що вказують на особу, предмет, ознаку;




Спостереження за змінюванням особових займенників (без уживання термінів) за питаннями у зв’язку іншими словами (я, ти: нема (кого?) мене, тебе; розмова (з ким?) зі мною, з тобою та ін.)

  • змінює особові займенники за питаннями у зв’язку іншими словами;




Змінювання закінчень присвійних та вказівних займенників за зразком прикметників.

  • знає, що присвійні та вказівні займенники змінюються за зразком прикметників; змінює такі займенники за питаннями у зв’язку з іншими словами;




Використання займенників для уникнення повторення слів під час побудови текстів.

– використовує займенники при побудові та редагуванні тексту;

12

Слова – назви дій – дієслова. Граматичні питання (що робити? що зробити?). Зв’язок з іменником та прислівником (без уживання терміна).

  • знає термін дієслово, визначає серед інших слів – частин мови – дієслова; ставить до них питання, зв’язує дієслово з іменником та словами, що відповідають на питання як? куди? коли? звідки? (Миколка прийшов (куди?) додому);




Час дієслів – (теперішній, минулий, майбутній). Визначення часу дієслів за допомогою питань: що робить? що робив (робила)? що буде робити?

Вживання дієслів у різних часових формах.

– визначає час дієслів за питаннями (за поданим зразком і самостійно); уживає дієслова теперішнього, минулого і майбутнього часу в мовленні;





Спостереження за зміною особових закінчень дієслів І і ІІ дієвідмін. Змінювання (за зразком) дієслів за особами.

– змінює дієслова за особами; уміє зіставляти дію з особою (особами) виконавця;




Змінювання дієслова бути за особами, часами (я, ти – є (я, ти, він, вона, воно) – був (була, було), буде) і числами (ми, ви, вони були).

– правильно вживає в мовленні часові форми дієслова бути;


3

Слово – назва кількості предметів чи їх порядку при лічбі – числівник (і протягом року).

Кількісні та порядкові числівники. Вимова і написання числівників до 20. Засвоєння назв десятків.

Узгодження числівників з іменниками у роді й числі (один хлопчик, одна дівчинка, одне кошеня; два брати, дві сестри, два вікна; п’ять книжок, шість олівців).

– знає термін числівник, розпізнає серед інших числівники; ставить питання до них;

– розрізняє кількісні, порядкові числівники; правильно вимовляє й пише їх;

– узгоджує числівники з іменниками у роді і числі в процесі мовлення;




Слова, що вказують на місце, час, напрям, стан, дії – прислівники (практично, протягом року). Граматичні питання: де? (там, тут, скрізь, вдома, праворуч, ліворуч); куди? (вліво, вправо, уверх, униз); коли? (сьогодні, вчора, завтра, рано (вранці), пізно увечері, давно); як? (добре, погано, вголос, мовчки, швидко).

Прислівники – антоніми. Зв’язок прислівників з дієсловами: читає швидко (повільно); книжка лежить зліва (справа) тощо.

– розпізнає серед інших слова, що вказують на місце, час, напрям дії, стан, і вміє ставити питання до них;

– уживає, в мовленні слова, що вказують на місце, час, напрям дії, стан тощо;

– добирає потрібний прислівник із ряду поданих слів під час побудови словосполучень і речень;

– добирає антоніми до поданих прислівників.


22

4. Синтаксичні відомості.

Учень / учениця:

3

Сло­во­спо­лу­чен­ня. Го­ло­вне і за­ле­ж­не сло­во у сло­во­спо­лу­чен­ні, пи­тан­ня від го­ло­вно­го сло­ва до за­ле­ж­но­го. Спо­сте­ре­жен­ня за змі­ною за­кін­чен­ь слів у словосполученнях за­ле­ж­но від пи­тань. Побудова словосполучень за допомогою прийменників (у/в, на, під, від, до, із/з/зі, за) і без них (без уживання терміну).

  • уміє визначати головне й залежне слово в словосполученні, ставити питання від головного слова до залежного;

  • будує словосполучення із вживанням прийменників і без них;




3

Ре­чен­ня. Головні члени речення (підмет, присудок) і другорядні. Зв’язок слів у реченні за допомогою закінчень і службових слів (прийменників, сполучників).

– знає терміни підмет, присудок, другорядні члени речення;

  • уміє визначати підмет і присудок;





Непоширене речення (підмет і присудок) і поширене. Поширення речень.

– уміє будувати речення непоширені і поширені;

3

Ви­ди ре­чень за ме­тою ви­сло­в­лю­ван­ня: роз­по­ві­д­ні, пи­та­ль­ні, спо­ну­ка­ль­ні. Окли­ч­ні ре­чен­ня. Пра­ви­ль­не ін­то­ну­ван­ня ре­чень.


Зве­р­тан­ня у пи­та­ль­них і спо­ну­ка­ль­них ре­чен­нях. Кома після звертання.

– знає терміни розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення;

– роз­рі­з­няє речення, різні за метою висловлювання та інтонацією і вжи­ває їх у мо­в­лен­ні;

– пра­ви­ль­но ін­то­нує ре­чен­ня;

– вживає звертання у спонукальних і питальних реченнях;

– ставить коми при звертанні;

3

Складання розповідних, питальних і спонукальних речень.

– будує розповідні речення, в яких є повідомлення, про когось, щось час, місце дії тощо;

  • будує спонукальні речення звертаючись до однокласників, учителя;

  • будує питальні речення з питальними словами, вживає їх у мовленні, щоб дізнатися про щось;

4

Речення з однорідними членами (практично). Спостереження за їх уживанням у тексті. Способи зв’язку між словами у таких реченнях (закінчення, сполучники). Єднальні (і, й, та) і протиставні (а, але) сполучники (без уживання термінів). Побудова речень з ними. Спостереження за уживанням речень з однорідними членами в текстах. Розділові знаки.

  • будує речення з однорідними членами та поширює їх однорідними членами; пунктуаційно правильно оформляє їх на письмі;

  • встановлює зв’язок між однорідними членами речення;

  • будує речення зі сполучниками, ставить кому перед а, але, і (якщо сполучник повторюється)

1

Текст.

Те­ма і основна ду­м­ка те­к­с­ту.

– роз­рі­з­няє текст і окре­мі ре­чен­ня;

– ви­зна­чає те­му та основна ду­м­ку те­к­с­ту;

3

Ти­пи те­к­с­тів (роз­по­відь, опис). Осо­б­ли­во­с­ті їх структури. Робота з деформованим текстом.


Відмінності зачину у тексті-розповіді і тексті-описі. Складання текстів-розповідей і описів.

– роз­рі­з­няє такі ти­пи те­к­с­тів, як розповідь і опис;

– перебудовує деформований текст, логічно розміщуючи речення в ньому та/або його структурні частини;

– знає особливості зачину і кінцівки у тексті-розповіді і тексті-описі, складає такі тексти;





2

Діалог як вид тексту. Спостереження за діалогом у художніх текстах. Речення-репліки в діалогах: стверджувальні (^ Так, звичайно), заперечні (Ні. Не був/не була).

– знаходить діалог у художніх текстах;

– вживає стверджувальні й заперечні репліки в діалогах.

2
^

Повторення й узагальнення одержаних знань та умінь і навичок.






ІІІ. Со­ці­о­ку­ль­ту­р­на змістова лінія

К-сть

годин

Зміст на­вча­ль­но­го ма­те­рі­а­лу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівнів загальноос­віт­­ньої під­го­то­в­ки уч­нів





Україна – багатонаціональна держава. Київ – столиця України.

Українські державні символи (Прапор, Герб, Гімн).

Грошова одиниця України – гривня. Зображення на купюрах (від 1 до 100) історичних діячів і письменників.

Українські письменники: Тарас Шев­чен­ко, Леся Українка.
Українська народна культура (прислів’я, приказки, народні вирази, дитячі ігри, казки, звичаї, обряди, обереги, народні та релігійні свята,).

Най­більш ужи­ва­ні фо­р­ми на­род­них при­ві­тань, за­про­шень, по­ба­жань


^ Учень / учениця:

– знає назву держави і її столиці України;

– знає українські державні символи;

  • знає і розповідає напам’ять Державний Гімн України;

  • знає, яка грошова одиниця в Україні, хто зображений на купюрах;


– знає імена найбільш відомих українських письменників (Тарас Шев­чен­ко, Леся Українка;

– знає 3-4 при­слі­в’я, при­ка­зки, 3-4 на­род­ні ви­сло­ви і до­ре­ч­но вжи­ває їх у вла­с­но­му мо­в­лен­ні; 2-3 народні казки; 2 дитячі гри;

– знає основні звичаї, свята, обереги українського народу;

– використовує в мовленні най­більш ужи­ва­ні фо­р­ми при­ві­тан­ня, запрошення, побажання та про­щан­ня;



Назва міста, села, в якому живуть діти, назва обласного центру.

Назва вулиці, на якій мешкає родина та вулиць, де знаходиться школа і найближчі соціально-побутові, культурні заклади, назви транспорту, що є у місті чи селі.

Встановлення соціальних контактів (розігрування ролей) з перехожим, щоб дізнатися, де знаходиться той чи інший заклад (школа, пошта, кав’ярня) з бібліотекарем, щоб узяти книжку, на пошті (придбати листівку), з продавцем, пасажиром (пропонує місце) тощо.

  • знає назву свого міста, села, обласного центру;

  • знає назви вулиць, соціально-побутових та культурних закладів;

  • звертається і веде діалог, залежно від ситуації до перехожого, щоб дізнатися де знаходиться той чи інший заклад, як дійти чи доїхати до нього; до продавця, щоб придбати товар (іграшку, альбом тощо), бібліотекаря, працівника на пошті, щоб купити листівку, у транспорті.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Пояснювальна записка iconПояснювальна записка

Пояснювальна записка icon„розробка програми „ название вашей темы ” пояснювальна записка до курсової роботи
Тема : „розробка програми „ название вашей темы ” пояснювальна записка до курсової роботи
Пояснювальна записка iconМетодичні рекомендації щодо реалізації даної програми
Пояснювальна записка
Пояснювальна записка iconДо дипломного проекту
Пояснювальна записка 81 сторінка, 17 рисунків, 7 таблиць, 9 джерел, 3 додатки. Графічна частина 5 аркушів формату А1
Пояснювальна записка icon33 розрахунково-пояснювальна записка
Кількість рейсів усіх потягів на добу що забезпечить добовий вантажообмін кар’єру
Пояснювальна записка iconПояснювальна записка Вступ
Протокол комісії з інформатики Науково-методичної ради з питань мон молоьспорту №8 від 22. 12. 2011 р
Пояснювальна записка iconПояснювальна записка Дидактична гра «Збираємо грибочки». Математика. 1 клас
Засоби навчання: комп'ютер з програмою PowerPoint, мультимедійни й проектор, екран
Пояснювальна записка iconРеферат Пояснювальна записка до дипломної роботи спеціаліста
...
Пояснювальна записка iconАвтор: Лисенко Т.І. Пояснювальна записка
Факультативний курс “Школа олімпійського резерву з програмування” має на меті формування в учнів знань І вироблення вмінь для
Пояснювальна записка iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів 7 9 класи пояснювальна записка
Природознавство” (5—6 кл.), в якому учні набувають мінімуму знань про речовини І хімічні явища
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка