Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень




НазваІнститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень
Сторінка1/4
Дата конвертації01.02.2014
Розмір0.5 Mb.
ТипДиплом
uchni.com.ua > Культура > Диплом
  1   2   3   4


Київський міський педагогічний університет

імені Б.Д. Грінченка


Інститут післядипломної педагогічної освіти



ГРІНЧЕНКІВСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ

У ШКОЛІ


2008 р.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ГРІНЧЕНКІВСЬКОГО ТИЖНЯ У ШКОЛІ





День

Тижня

Захід

Клас


1.

ПОНЕДІЛОК


Урочисте відкриття тижня Б.Д.Грінченка.

Відкриття виставки видань творів Б.Д.Грінченка.

Конкурс на кращу стіннівку (веб-сторінку, презентацію в Pauer Point), присвячену ювілею Б.Д.Грінченка



5-11


2.



ВІВТОРОК


Конкурс на кращого виконавця байки Б.Д.Грінченка.

Відкриття виставки ілюстрацій до творів Б.Д.Грінченка.



5-7


3.



СЕРЕДА


Новорічна казка «Снігурка» за мотивами творів Б.Д.Грінченка.

Конкурс на кращу ілюстрацію до твору Б.Д.Грінченка.




5-11


4.



ЧЕТВЕР


Усний журнал «Б.Д. Грінченко – діяч української культури та науки»



8-9



5.



П’ЯТНИЦЯ


Літературна композиція «Вартовий» української культури»



10-11


ЗМІСТ


Літературна композиція «Вартовий» української культури»………………………………………........................3


Усний журнал «Б.Д. Грінченко – діяч української культури та науки»……………………………………………………...14


Конкурс на кращого виконавця байки Б.Д.Грінченка…… .20


Новорічна казка за мотивами творів Б.Д.Грінченка……....37

Тетяна Анатоліївна ПУТРОВА,

учитель СЗШ 225 м. Києва.
^ ЛІТЕРАТУРНА КОМПОЗИЦІЯ
«ВАРТОВИЙ» УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
На екрані - портрет Б.Д.Грінченка.

Учень читає вірш Б.Д.Грінченка «Я мучився довго»
Вступне слово вчителя.

Світле, благородне обличчя, сповнений внутрішнього горіння та власної гідності погляд; у всій поставі – рішучість і готовність піти на самопожертву заради благородної мети…

Таке враження полишають фотознімки Бориса Дмитровича Грінченка, людини, яка наприкінці ХІХ ст. увійшла в бурхливий потік літературного, наукового, громадського життя як письменник, перекладач, фольклорист і етнограф, мовознавець-лексикограф, критик і публіцист, організатор періодичних і науково-популярних видань.

Сьогодні ми говоритимемо про нього.

^ 1-й учень. Характеризуючи особливості розвитку тогочасної української літератури, І.Я.Франко виділяв цю постать «по пильності, по таланту, витривалій працьовитості і різнорідності інтересів духових». Борис Грінченко, відзначав він, «засипає мало не всі наші видання своїми не раз многоцінними писаннями: повістями, віршами, статтями критичними і популярно-науковими, працює без віддиху, шле до цензури рукопис за рукописсю, не зраджується ніякими невдачами ані критикою, часто неприхильною, а в усьому, що пише, проявляє, побіч знання мови української, також гарячу любов до України, щирий демократизм, бистре око на хиби української суспільності».
^ 2-й учень. Хронологічні рубежі життя Б.Д.Грінченка засвідчують, що доля відміряла йому Шевченківський – лише сорокасемирічний – вік, одначе не тільки важко, а й майже неможливо узгодити такий вік із кількістю і значенням того, що було ним зроблено. За найскромнішими підрахунками, творчу спадщину митця можна вмістити не менше, як у п`ятдесят томів.

Давайте означимо напрямки діяльності цієї видатної людини.

^ 1-й учень. Отже, Борис Грінченко – поет, якого І. Я. Франко назвав другим (після М.Старицького), чиєю заслугою було виведення поезії на нові обрії.

2-й учень. Отже, він – прозаїк, чиї повісті й оповідання, на думку деяких літературознавців, є певним етапом у розвитку української прози – між творчістю, скажімо, Панаса Мирного та І.С.Нечуя-Левицького, з одного боку, і М. М. Коцюбинського та В.С.Стефаника - з іншого. Найбільш промовистими є повісті «Сонячний промінь» і «На розпутті», дилогія «Серед темної ночі» й «Під тихими вербами».

^ 3-й учень. Він – драматург, кращі п`єси якого були в репертуарі корифеїв українського театру – М.Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М.Заньковецької.

4-й учень. Він – перекладач, завдяки зусиллям котрого Україна отримала у 1890 – 1900 роки цілу бібліотеку світової літератури – зразки творчості найбільших зарубіжних та російських класиків. «Яка чиста мова, який гучний вірш! Другого такого гарного твору в перекладній літературі українській я не знаю»,- захоплювався відтвореною Б.Д.Грінченком драмою Ф.Шіллера «Вільгельм Телль» М. Коцюбинський.

^ 5-й учень. Він – літературний критик та літературознавець.

6-й учень. Педагог, чиї численні й глибоко прогресивні праці покладено в основу національної педагогіки як науки. Це він, Грінченко, розвивав в Україні педагогічні ідеї Песталоцці та Ушинського, він склав «Українську граматку до науки читання й писання», що декілька десятиліть використовувалася як підручник – буквар.

^ 7-й учень. Борис Дмитрович – мовознавець-лексикограф, автор наукових досліджень, упорядник і редактор «Словаря української мови», що мав для української культури неоціненне значення У словнику представлено мовне багатство всієї тогочасної України – як східної, так і західної, що підкреслювало думку про національну єдність.. Працюючи по 11 – 12 годин на добу, Б.Грінченко з допомогою дружини значно доповнив матеріал, зібраний П.Кулішем та іншими письменниками і фольклористами, підготував і здав до друку чотири томи «Словаря…». Російська імператорська Академія наук відзначила словник премією М.Костомарова, праця дістала високі оцінки вітчизняних та зарубіжних фахівців.
^ 1-й учень. До речі, саме на практиці Грінченкового словника ґрунтувався правопис, затверджений 1921 року Всеукраїнською Академією наук.
3-й учень. А ще Б.Грінченко був одним із співробітників та основним редактором російсько-українського словника М.К.Уманця та А.Спілки в чотирьох томах.

^ 2-й учень. «Тільки любов, - наголошував з приводу Грінченкового словника Олесь Гончар, - здатна була звершити цей подвиг – звершити працю всеосяжну, завдяки якій… у фантастичній лексичній щедрості, в багатющому духовному спектрі постало саме життя народу, постало в усьому розмаїтті, в усій достовірності дум і почуттів».

^ 4-й учень. Б. Д. Грінченко – фольклорист і етнограф, видання якого принесли славу авторові в загальнослов`янському масштабі. Це і тритомні «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседней с ней губерниях», і збірка «Думи кобзарські» (за вміщеними тут текстами кобзарі звіряли свій репертуар!).

^ 5-й учень. А ще – численні публіцистичні твори, що завжди привертали увагу до найболючіших проблем суспільства і культури, сказати б, підкидали хмизу в часом ледь тліюче вогнище літературного життя.

^ 6-й учень. Ще – вельми цінні праці з бібліографії … Вагома епістолярна спадщина. Так, він листувався мало не з усією Україною та з багатьма діячами за кордоном. Обсяг тільки вцілілої його епістолярії склав би не менше восьми томів!

^ 7-й учень. Ще – внесок у розвиток дитячої літератури та в популяризацію сторінок української історії.

6-й учень. На окрему згадку заслуговує напружена видавнича та журналістсько-редакторська діяльність Б.Д.Грінченка. Він зробив практично неможливе в ті часи – заснував видавництво, у якому друкував для народу освітні книжки про інші країни, явища природи, досягнення техніки тощо. Ним було видано і ряд художніх творів українських письменників. І.Я.Франко вважав, що організація Б.Д.Грінченком видавництва в Чернігові є його «найважнішою заслугою».

^ 5-й учень. Та не лише томами, дослідженнями чи виданнями вимірюється внесок Б. Д. Грінченка в розвиток української культури. Він був чи не найдіяльнішим організатором загальноукраїнського літературного процесу, постаттю до якої наприкінці ХIХ – на початку ХХ століть стягувалися ледь не всі лінії й артерії культурно-громадського життя в Україні.

Учитель. Отже, поет, прозаїк, драматург,

перекладач, фольклорист та етнограф,

мовознавець-лексикограф., критик і публіцист,

організатор періодичних і науково-популярних видань.
«Пророк», «апостол», «учитель життя», «левіт храму України» - так характеризували саму постать Б.Д.Грінченка в перші роки по його смерті та в першій половині 20-х років українські діячі.

Аж раптом наприкінці 20-х - на початку 30-х років Грінченкова літературно-громадська діяльність, а за нею й творчість починають відігравати «контрреволюційну роль», стають «шкідливими елементами старої культури», які «новому, прогресивному пролетарському письменству» необхідно відкидати як «непотрібне сміття»! Радянська літературна критика почала стверджувати, що «його [Грінченкова] культурницька програма й ідеологічна концепція […], безумовно, є реакційний чинник», що письменник обслуговував «глитайсько-міщанську верству» і, відповідно, «одвертав» молодь «з соціалістичного на національний шлях». Чому ?!

^ 2-й учень. Звичайно, інакше оцінити літературну спадщину українського прозаїка, драматурга, поета було неможливо, адже письменник зізнавався у почуттях до народу:

…темрява – доля твоя,

[ і ] темними йдучи лісами.

Забув навіть власне своє ти ім`я

Забув, що існує народів сім`я

Що рівний ти в їй із братами.

І заради цього «зубоженого люду» він був здатний працювати невтомно, прагнучи побороти «темноту й незгоду у нашій землі”…

Були ті часи, як тобі я до ніг,

Убогий народе, схилявся.

І в думах улюблених чистих моїх

У дні ті щасливії мрій молодих

Мені божеством ти здавався.

Без сумніву, негативне ставлення до творчості письменника випливало безпосередньо з ідеологічної радянської догми про другорядне значення національного та перевагу вузькокласових інтересів над загальнолюдськими.
^ 1-й учень. Формування Бориса Дмитровича Грінченка як українського літератора приховує непросту загадку: як міг він так рано перейнятися турботами простого люду та зрозуміти свою з ним національну спільність? Народився він 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту Харківської губернії). Батько відставний штабс-капітан, дворянин, у власності якого було кілька десятин землі та паровий млин, – хоча для поміщика це статки невеликі. Матір Поліксенія Миколаївна, росіянка за походженням, дочка полковника Літарьова. Відомо, що всі виховні заходи, здійснювані в сім`ї батьком, Дмитром Яковичем Грінченком, були покликані спрямовувати сина на «панську» стезю: в домі наполегливо запроваджувалося «панське» життя, дітям було категорично заборонено вживати «мужицького наріччя».

^ 4-й учень. Навряд чи додавало демократизму і виховання з боку матері. Отже, у родині Грінченків, як згадував сам Борис Дмитрович, «ніколи не говорено по-вкраїнському». Не дивно, що зростав майбутній автор «Словаря української мови» у прихильності до «московських патріотичних тенденцій шовіністичного кольору».

^ 6-й учень. Процесові усвідомлення юним Грінченком своєї національної приналежності сприяли передусім його постійні близькі контакти з простими селянами. Всупереч батьковій забороні хлопець товаришував із селянськими дітьми, бував у них удома, і тому вже змалку знав їхню мову, знайомий був із світом народної поетичної творчості та обрядовості.
^ 7-й учень. Довершив це формування його душі «Кобзар» Т. Г. Шевченка. «Трупи встали і очі розкрили», - згадає якось Борис Грінченко про пережите потрясіння. Саме завдяки Шевченкові, писав у одній зі своїх сповідей письменник, він «тринадцяти років зробився тим, чим… єсть». Неймовірно тяжким виявилося те пробудження-прозріння, адже перше, чим вразився юнак, було те, що

«лежить земля без діла»,

«країна ціла заніміла».
^ 5-й учень. Глибока розпука від усвідомлення лиха нації спонукала літератора-початківця до безкомпромісного єднання своєї долі з долею віднайденої матері – України та до невідкладної дії в ім`я її щастя і добра – невсипущої праці. Що ж як не наполеглива праця здатне вирвати з неволі народ, кровним сином якого він себе відчув!
^ 3-й учень. Єдиний навчальний заклад, де вчився Б.Д.Грінченко, Харківську реальну гімназію, йому не судилося закінчити, бо 1879 року юнак був з неабияким «шумом» виключений з п`ятого класу і припроваджений до в`язниці. Причина – його зв`язок із гуртком народників, що розповсюджував заборонену політичну літературу та готував терористичні замахи, зокрема на Олександра II. Юний Борис Грінченко «попався» на читанні нелегальних видань.

Наслідки ув`язнення були фатальні: юнак позбавлявся права здобути навіть середню освіту, не кажучи вже про вищу; до кінця життя він потрапив під жандармське пильнування; а тяжкі тюремні умови спричинили невиліковну хворобу – сухоти, яка, зрештою, і вкоротила йому віку.

Учитель. Мужньо відбувши півторамісячне ув`язнення, Борис Грінченко працює дрібним канцеляристом у Харківській казенній палаті, а невдовзі, склавши екстерном іспит на народного вчителя, «якимсь чудом», як сам згадував, улаштовується вчителювати, тобто працювати з народом і для народу, освічувати його національно і соціально, будити в ньому самосвідомість, нести «світло в темні хати». Головне - аби праця приносила користь – хоч крихту.
^ 1-й учень. Хоча ще в юні роки Борис Грінченко пробував сили в різних жанрах, починав він свою професійну письменницьку діяльність на сторінках журналу «Світ» у 1881 році як поет, обравши собі псевдонім – Василь Чайченко:
^ 2-й учень.

Минає час, минають люди;

Ми всі ждемо того, що буде,

І кажем всі: давно вже час,

Щоб воля та прийшла й до нас,

А все її нема, не йде, -

А час не жде, а час не жде!..

А час не жде, а час летить,

А серце змучене болить,

Бо довгий гніт минулих днів

Його украй вже пригнітив,

І тяжко так, що, може, ми

Гіркими плакали б слізьми,

Якби не гніт цей днів тяжких,

Щоб нас, за довгий час, усіх

І одслід навіть з мук навчив

Ховать в душі без сліз і слів.

І так на світі живемо,

На плечах лихо несемо.

І доки будемо так жить?

Ніхто не скаже – все мовчить!
^ 4-й учень. Про характер власної поетичної – та й не тільки поетичної – творчості Б. Д. Грінченко зауважував: «Я ніколи не належав до тих поетів, що весь свій час можуть оддавати пісні. На поезію завсіди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці – часом любої, здебільшого – нудної, наймитської. Моя пісня – то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія. Коли се не додає їй більшої літературної вартості, то все ж, може, робить її цікавою тому, хто, як я, пережив останні два десятки років з їх сльозами і надіями і силувався знаходити іскру там, де, здавалося, була сама темрява».

^ 5-й учень.

Неначе і світ такий гарний здається,

І сонечко з неба блищить.

І пісня дівочая голосно ллється,

І весело лист шепотить.

І дивиться всюди усе так звабливо.

Що тільки б, здається, радів.

Та на світі весело так і щасливо

Без думки та гадки б ти жив…

Та здумаєш ти, що ті співи дівочі

Не співи – ридання сумні,

Що гаснуть од сліз тії карії очі,

Ізмалку веселі й ясні;

Згадаєш про тих, що у лютій недолі,

Не знаючи щастя, живуть,

Що діти їх бігають босі і голі

І хліба, голоднії, ждуть, -

І серце заниє, і сам я не знаю,

Як співи-ридання летять…

Коли ж то ми будемо в нашому краю

Про щастя і долю співать?
^ 3-й учень. У передмові до збірки «Під хмарним небом» Борис Грінченко писав: «Невесела книжка: журба та сум та часом поривання боротися за яснішу долю, - ледве блисне іноді щось веселіше. Не повеселить така книжка, хіба засмутить читача!

Та не вкрай винен за це і автор! Це південне наше небо, що повинно було б сяяти живучим сяєвом, - дуже воно нахмарене. А під хмарним небом не заспіваєш веселої пісні…

Колись засміється наше небо веселим промінням – хоч, може, й не до нас уже. Тоді інші й співи почнуться. А поки – співаються такі, які можуть бути під хмарним небом…»
^ 6-й учень.

Убогії ниви, убогії села,

Убогий обшарпаний люд, -

Смутнії картини, смутні-невеселі,

А інших не знайдеш ти тут.

Не став би дивитись, схотів би забути, -

Так сили забути нема:

То ріднії села, то ріднії люди,

То наша Вкраїна сама…
^ 7-й учень. Жив він великою і прекрасною ідеєю всебічного відродження своєї нації, яка, на його переконання, уже вичерпувала відведений їй історією ліміт покірності. То як же не покладаючи рук не працювати на цю ідею, хто ж її здійснить?! Геть безплідні нарікання та компроміси в літературних і громадських справах!

^ 1-й учень.

О, скільки гір нам розкопати треба,

Засипати безодень скільки нам,

Розвіять хмар з насупленого неба,

Зорать обліг, посіять хліб людям!

О, скільки сліз повинні ми утерти,

О, скільки пут повинні розітнуть,

Скількох слабих одрятувать од смерті,

Скільком сліпим їх очі повернуть!

І поруч з цим – солодкії зітхання,

Поезія банально-любих втіх.

Ні, хочу я борні і досягання,

Ні, хочу діл поважних і міцних!
^ 3-й учень. У вірші «Приходить час» Б. Д. Грінченко закликає кожного свого сучасника сказати:

Чи він народу вірний син,

Чи тільки раб похилий він,

Чи раб похилий, чи боєць –

Хай кожен скаже навпростець!

І де він стане: чи до тих.

Що в путах сковані гидких,

Народ і край свій продають

Панам, що кров із його п`ють. –

А чи до сміливих борців,

Що серед бур похмурих днів

За рідний край, за нарід свій,

За долю-волю йдуть у бій?
Учитель. Таким було й його особисте життя.

Дружина Б. Грінченка, Марія, що була відома під псевдонімом М. Загірня, авторка віршів, оповідань, повісті про шахтарів, – стала щирою помічницею чоловіка в усіх його справах. Подружжя мало доньку Настю, що також стала українською письменницею та перекладачкою. У 1905 році за участь у революційному русі дочка була ув`язнена. Захворіла на туберкульоз і, хоча батько добився звільнення під домашній арешт за станом здоров`я, невдовзі померла. А за нею і її маленький син. Горе підкосило здоров`я Бориса Дмитровича, і він виїздить на лікування до Італії, де й помирає 6 травня 1910 року. Тіло покійного було перевезено до Києва і тут поховано.


А щастя так хотілося мені

І сонечка й блакиті весняної,

Та серед хмар мої минули дні,

Серед грози, з неволею у бої.
Серед грози і серед праці, в бою з неволею і в боротьбі за елементарні права свого народу – таке було життя Грінченкове.
Це декілька зразків його філософських «Зерняток»:

^ 1-й учень.

Щастя хочеш ти зазнати?

Щастя дурно не дається:

Тільки той його придбає,

Хто за його в бої б`ється.
3-й учень.

Говорять люди: не зітхай,

Чого нема, то й так нехай.

А я говорю: не зітхай,

Коли нема, - борись, придбай!
^ 4-й учень.

От, кажуть, пригоди

Учать людей згоди.

Невже на пригоди

У нас недороди?

Здається, багато

Пригод нам бувало, -

Чомусь тільки згоди

У нас досі мало.
^ 2-й учень. Як бачимо, для Б. Д. Грінченка українська література була не стільки «мистецтвом слова», як… зразу всім: і політичною трибуною, і публіцистикою, і філософією, і плачем, стогоном народу.


Учитель. Життя Б.Д.Грінченка, уся його творчість і різнопланова діяльність були освячені любов`ю до рідного краю і є прикладом невтомного служіння своєму народові. Доречно тут буде згадати один з Грінченкових псевдонімів – Вартовий. Саме вартовим прагнув він стояти на сторожі інтересів рідного народу та його культури, готовий був, як підкреслювали сучасники, кожної миті покласти тіло й душу за його інтереси.
І тому, завершити розмову про Бориса Дмитровича Грінченка, ми хочемо словами поета.
^ 4-й учень.

Весна іде! В повітрі молодому

Далекий крик мандрівних журавлів

Вже розітнувсь: ключем вони додому

У рідний край летять з чужих країв.
Весна іде! Веснянки задзвеніли,

Лунає спів по луках і гаях –

Мов устають нові могутні сили

В людських серцях, придавлених серцях.

І в грудях знов солодкії бажання,

І в грудях знов устали поривання,

І встала знов надія молода.
О, весно, йди! Всі ждуть тебе, кохана:

І небо жде, і жде весна приспана,

І ліс, і степ, і скована вода.

^ 7-й учень.

Вона співа – і серця поривання

У згуки ті вона перелива.

Горять огнем безмірного кохання

Її пісень пекучії слова.
Вона співа - і очі молодії

Ясніш од зорь засяяли з-під вій…

О, скільки в їх незломної надії,

О, скільки в їх на щастя любих мрій!
Нехай співа, нехай ті співи ллються,

Хай очі ті і сяють і сміються,

І хай огонь кохання в їх горить!
Нехай співа! Удруге вже такая

Не зацвіте весна їй молодая,

Яка цвіте в душі її в цю мить!


^ ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Погрібний А. Г. Борис Грінченко в літературному русі кінця ХIХ – початку ХХ ст. Питання ідейно-естетичної еволюції. – К.: Либідь, 1990. – 232 с.




  1. Погрібний А. Г. Борис Грінченко. Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1988. – 268 с.



  1. Історія української літератури другої половини ХIХ століття. / Під ред.. В. М. Поважної. К.: Вища школа, 1979. – 462 с.




  1. Історія української літератури (кінець ХIХ – початок ХХ століття). / Під ред.. Н. Й. Жук, В. М. Лесина, С. М. Шаховського. – К.: Вища школа, 1978. – 429 с.



  1. Пільгук І.І. Класична спадщина Бориса Грінченка. В кн..: Борис Грінченко. Твори в двох томах. – К., 1963. - Т. 1. - С. V – XLIII.




  1. Погрібний А. Г. Борис Грінченко. В кн..:Борис Грінченко. Твори в двох томах. – К.: Наукова думка, 1990. – Т. 1. - С. 5 - 30.



  1. Хропко П. П. Проза Бориса Грінченка. В кн. .Борис Грінченко. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1987. – С. 5 -17.




  1. Історія української літератури у восьми томах. Т. 4. Кн.. 2. Література 70 – 90 – х років ХIХ ст. – К.: Наукова думка, 1969.


Олена Олександрівна БАНДАЛЬЄР,

учитель СЗШ 101 м. Києва.
^ УСНИЙ ЖУРНАЛ
«БОРИС ГРІНЧЕНКО – ДІЯЧ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ТА НАУКИ»
Зала оформлена по-святковому.

На сцені рояль. На ньому портрет Б.Д.Грінченка

та букет із калини та сухоцвіту.

^ На задньому плані сцени – плакати з висловлюваннями:

«Віддав себе я праці без вагання...» (Б. Грінченко);

«Більше працював, ніж жив» (М. Чернявський).

^ Звучить музика. Виходять ведучі.
І ведучий. Вітаємо всіх присутніх!
ІІ ведучий. Наш усний журнал присвячений ювілею Бориса Грінченка.
І ведучий. Автори нашого журналу - літературні критики, вчені-педагоги та лексикографи, у ролі яких виступатимуть учні 10-х класів.
ІІ ведучий. Краще зрозуміти, усвідомити творчість Б.Д.Грінченка допоможуть інсценівки, які з майстерністю виконають наші артисти – учні 11 класу.
^ Кожна група учнів

виходить на сцену для знайомства з глядачами.

Потім на сцені залишаються лише ведучі

та група літературних критиків.

Звучить мелодія
І ведучий. Тож перегорнімо першу сторінку нашого журналу під назвою «Борис Грінченко – діяч української культури та науки».

ІІ ведучий. Слово літературним критикам.

Учні сідають за стіл, на якому стоїть

табличка «Літературні критики».

На сцену виходить учень і декламує вірш

Б. Грінченка «Я мучився довго».
Я мучився довго,— душа вся боліла,

Я ждав і питався: — де ж кращії дні?

В неволі безкраїй стомилася сила

І змучили душу зневір‘я страшні.

Я бачив скрізь сльози і лютії муки,

Я бачив, як темрява все обняла,

Як гинули сили, як падали руки

Серед цього моря неправди і зла.

Я мучивсь і плакав палкими сльозами,

Одмови шукав я, одмови ж нема!..

Невже ж ми загинем? Невже ж це над нами

Навік простяглася ніч смертна й німа?

Невже, о мій боже! Всі сльози й благання,

Всі муки, вся праця, що ми понесли,

Всі наші найкращі святі поривання

Нас тільки до смерті тепер довели?

О, ні! Я не вірю! Ніколи! Ніколи!

Коли маєм вмерти, загинути ми,

Коли не придбаєм ми іншої долі,

Коли не проб‘ємся на волю з тюрми,—

Що правди святої вже більше немає,

Вона не існує на світі ніде,

І світ, без підвалин, свій вік доживає

Й увесь захитавшись — в руїни впаде!
^ Слово беруть літературні критики.
І літературний критик. Шість поетичних збірок, майже півсотні оповідань, повісті, десятки байок, низка драматичних творів.
ІІ літературний критик. Переклади з німецької, французької, англійської, російської мов, численні літературно-критичні, історико-літературні, публіцистичні статті і праці.
І літературний критик. Усе це створив один автор – Борис Дмитрович Грінченко.
ІІ літературний критик. Вісімнадцятирічним юнаком дебютував він у львівському журналі «Світ», п’ять віршів для якого відібрав і опублікував І.Франко. Серед них – відома поезія «До праці».
^ Виходить учень, декламує вірш.

Праця єдина з недолі нас вирве:
Hумо до працi, брати!
Годі лякатись! За діло святеє
Сміло ми будемо йти!
Праця єдина нам шлях уторує,
Довгий той шлях і важкий,
Що аж до щастя і долі прямує:
Нумо до праці мерщій!
Праця не згине між людьми даремне:
Сонце засвітить колись,—
Дякою нас тоді люди згадають —
Нум же! До праці берись!

Хоч у недолі й нещасті звікуєм —
Долю онукам дамо!
Ми на роботу на світ народились,
Ми для борні живемо!
Сміливо ж, браття, до праці ставайте,-
Час наступає— ходім!
Дяка і шана робітникам щирим!
Сором недбалим усім!
ІІІ літературний критик. Борис Грінченко – автор численних прозових творів. У них він ствержджував, що вироблені віками моральні принципи людського співжиття – основа життя нашого народу.
ІV літературний критик. Школа, діти, стосунки в родині – ось коло тем, над якими працює письменник.
ІІІ літературний критик. Герої його оповідань – ті, з ким він щоденно спілкувався як учитель, - діти. Їх він змальовує в різних життєвих ситуаціях.
Інсценізація уривка з оповідання «Украла» або «Екзамен».
І літературний критик. Твори Бориса Грінченка і сьогодні хвилюють читачів, зароджують у їхніх душах бажання творити добро.
ІІ літературний критик. А сам автор і його невсипуща праця на користь культури рідного народу варта пошани, гідна слави і наслідування.
^ Виходять ведучі.
І ведучий. Перегорнімо другу сторінку усного журналу. Запрошуємо до розмови вчених-педагогів (Кілька учнів сідає за стіл, табличка змінюється).
І учений. Мабуть, не всі знають, що Борис Грінченко – один з основоположників вітчизняної педагогіки.
ІІ учений. Його педагогічні погляди формувалися під час навчання й роботи в Харкові. Зібрання Харківської української громади, яка об’єднувала народолюбців, щирих прихильників праці на користь рідного краю, дали поштовх до роботи народним учителем.
І учений. Згодом учителювання на Катеринославщині та педагогічні курси на Харківщині виділили Бориса Грінченка з-поміж інших народних учителів.
ІІІ учений. Особливого значення для утвердження педагогічних поглядів Бориса Грінченка набула його співпраця з першою українською жінкою-педагогом Христиною Алчевською.
Інсценізація зустрічі Б. Грінченка з Х. Алчевською.

Кімната. За робочим столом сидить Христина Алчевська, вона читає.

^ Стук у двері.
Б. Грінченко: Дозвольте?
Х. Алчевська: Прошу, Борисе Дмитровичу. Давно чекали на Ваш приїзд. Двері Олексіївської школи відкриті для Вас.
^ Б. Грінченко: Дякую за запрошення, пані Христино. Знаєте, я давно мріяв про вчительську працю: робота в земстві – нудна і чужа для мене справа.
Х. Алчевська: Сподіваюся, Ви одержите задоволення від роботи. Знаю, що привезли із собою чималу бібліотеку. Що в ній?
^ Б. Грінченко: Зарубіжна класика німецькою та французькою мовою, кілька примірників Біблії і не лише церковно-слов’янською, а й російською та французькою мовою; Новий Заповіт – сербською.
^ Х. Алчевська: Яке багатство! Дякую Вам, Борисе Дмитровичу.
Б. Грінченко: Пані Христино, у мене на меті є ще створення кількох підручників українською мовою – «Читанки» та «Граматики». Дуже хочется до початку занять їх розробити.
^ Х. Алчевська: Це була б велика справа, адже українських підручників у нас зовсім немає.
Б. Грінченко: У меня вже зібрані матеріали і до першого рукописного журналу «Думка». Талановиті учні зможуть спробувати себе в різних жанрах. Молодь, я чув, у Вас творча!
^ Х. Алчевська: Так. А тепер ходімо. Учні зібралися на шкільному подвір’ї, я Вас познайомлю.
Б. Грінченко: Дякую, із задоволенням.
Звучить музика. На сцені ведучі.
І ведучий. Перегорнімо наступну сторінку журналу.
ІІ ведучий. Запрошуємо лексикографів.
Учні-лексикографи виходять на сцену, сідають за стіл,

на якому змінюється табличка.
І лексикограф. Серед багатьох здобутків Бориса Грінченка є праця, яка дозволяє назвати його видатним і навіть унікальним ученим, це «Словарь української мови», створений і відредагований ним упродовж 1907-1909 рр.
ІІ лексикограф. Загальний обсяг словника – 68 тисяч слів. Для української науки та культури він має таке ж значення, як словник В.Даля для російської, словник Лінде – для польської, словник Г. Бауера – для чеської.
ІІІ лексикограф. Цікаво, що матеріали для словника збирали відомі українські науковці та культурні діячі. Це історик М. Костомаров, письменниця Ганна Барвінок, композитор М.Лисенко, мовознавець П.Житецький та історик Д. Яворницький.
І лексикограф. Б.Грінченко вивчив, систематизував цей матеріал, значно розширив реєстр словника новими матеріалами народної та літературної мови, використавши записи свої і дружини, Марії Миколаївни.
ІІ лексикограф. Цінність праці Б. Грінченка в тому, що словник – тлумачно-перекладний – унікальне на той час видання.
ІІІ лексикограф. Оригінальність словника – у тому, що реєстр слів супроводжується ілюстративним матеріалом.
І лексикограф. Словник Б.Грінченка увібрав досвід і традиції словникарства України. Він високо оцінений сучасною мовознавчою наукою.
ІІ лексикограф. Свого часу Російська Академія наук присудила Б.Грінченку Другу премію М. Костомарова за кращу українську лексикографічну працю.
ІІІ лексикограф. Академік О. Шахматов написав схвальну рецензію, а академік М.Калинович назвав Б.Грінченка славетним українським словникарем.
^ Виходить учень, читає вірш М. Рильського «Рідна мова».
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хан буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад
^ На сцені знову ведучі та двоє учнів
І ведучий. Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого усного журналу.
ІІ ведучий. Сподіваємося, що Вам було цікаво його читати.
Усі виходять за сцену.

^ Учні декламують вірш О. Слоньовської «Ми всі без винятків невічні».
Ми всі без винятків невічні.

В житті примирень і пручань

не канделябр і не підсвічник

людина – а жива свіча.

Не фальш, не змушена підробка:

гарячий віск, тоненький гніт.

Той при куті, той при надгробку,

той при скарбниці – а горить.

Когось втоптала мелодрама,

когось зіпхнули в прикрий час.

Когось поставили у храмі,

але задмухав свічкогас.

Хтось блиснув коло скирти сіна,

хтось ледве тліє у юрбі.

Когось несе в руці Вкраїна

і шлях освічує собі.

^ Світлана Володимирівна САВЧЕНКО,

методист НМЦ громадянського виховання,

виховних технологій та позашкільної освіти

ІППО КМПУ ім. Б.Д.Грінченка
^ КОНКУРС НА КРАЩОГО ВИКОНАВЦЯ

БАЙОК Б.Д.ГРІНЧЕНКА*1
Орієнтовне Положення про шкільний конкурс на кращого виконавця байок Б.Д.Грінченка
Затверджено педагогічною радою

___________(назва закладу)_____

Протокол №________від_______
Положення

про шкільний конкурс на кращого виконавця байок Б.Д.Грінченка

  1   2   3   4

Схожі:

Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconКомунальний заклад «запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти повідомляє, що згідно з планом реалізації програми «Intel® Навчання...
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconДонецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Становлення нової освітньої парадигми неперервної освіти дорослих, готовність навчатися впродовж життя – головна вимога часу, яка...
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconКіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconКіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconДонецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Суттєвою перевагою післядипломної освіти є її здатність швидко реагувати на соціальні й економічні зміни, що сталися в суспільстві,...
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconДніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, методист

Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconСумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Начальникам (завідуючим) управлінь (відділів) освіти райдержадміністрацій, міськвиконкомів (міських рад)
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумська обласна...
Начальникам управлінь, відділів освіти райдержадміністрацій, міськвиконкомів, міських рад
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconДонецька обласна державна адміністрація Управління освіти І науки...
Перебудуйте односкладні речення у двоскладні. Визначте види односкладних речень
Інститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень iconКіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти...
Методичні рекомендації: Оптимальна модель методичної роботи в сільській малокомплектній школі / Половенко О. В.– Кіровоград: Обласний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка