Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд)




Скачати 166.79 Kb.
НазваТема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд)
Дата конвертації01.02.2014
Розмір166.79 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
Доповідь заступника директора школи

з навчально-виховної роботи

Ткаченко Н. В.

ПЕДАГОГІЧНА РАДА
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання — запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд)
Мета: пошук нових можливостей педагогів для професійного зростання, збагачення професійного досвіду, розробка схеми — вимоги до особистісно-орієнтованого уроку як основної ланки роботи зі здібними й обдарованими дітьми.

Обладнання: плакати з висловами відомих педагогів, кольорова крейда, картки-схеми.

(2 слайд)

►► Щоб бути чудовим педагогом, треба любити те, що викладаєш, і любити тих, кому викладаєш.

^ В. Ключєвський
Чи багато цінностей в житті,

Чи не є низькою та вершина,

На яку безпосередньо й в простоті

Може вийти і знайти покликання людина?

Дати поштовх розвитку дитини,
ї здібності розкрити до кінця.

Допомогти становленню людини

Як особистості, дослідника, творця.

Роздати іншим те, що знаєш, вмієш,

І дивлячись, як паростки ростуть,

Ти ні про що в житті цім не шкодуєш.

Невже інакше щось у ньому мало буть?

Ці слова якнайкраще підходять до більшості педагогів нашої школи, які всі свої знання, вміння, думки, час і, врешті-решт, життя віддають дітям, сіючи добре, розумне, вічне.

Кожен із вас — вихователь, порадник, наставник, учитель, творець. А виховуємо, вчимо і творимо ми «свою мрію» — наше майбутнє.

До школи прийшла маленька людина, її оточує великий і складний світ. Перед колективом школи стоїть відповідальне завдання — ввести дитину в цей світ, допомогти адаптуватися та навчитися жити в ньому. Поряд з цим, одним із наших завдань є відтворення інтелектуального потенціалу народу, тому мета нашої праці — домогтися, щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Особлива увага приділяється індивідуальному підходу до кожної дитини задля розкриття її задатків і здібностей, створенню умов для реалізації обдарованості й таланту. (Давайте ще раз пригадаємо визначення понять «здібності», «обдарованість», «талант».) Причому цей підхід не повинен мати вигляд ланцюжкової реакції: спочатку здобування знань, потім вироблення навичок, потім виховання особистості й, нарешті, розвиток творчих здібностей, обдарованості. Все це необхідно виконувати паралельно, в єдиній системі: навчаючись, здобуваючи міцні знання, дитина виховується, розвивається, формується як ініціативна, наполеглива, творчо активна самостійна особистість.
►► Чим менше людина знає, тим з меншою ясністю викладає.

Я. А. Коменський
^ ВПРАВА «КОНТРАСТИ»

Для стимулювання нашої розумової діяльності виконаємо вправу «Контрасти». Перед вами є пари слів. З кожної пари виберіть те слово, яке стосується теми нашої педагогічної ради:

  • гуманізм — диктат;

  • особистість — маса;

  • об'єкт — суб'єкт;

  • монолог — діалог;

  • здібний — бездарний;

  • творчий — безініціативний;

  • так треба — мотивація;

  • диференціація — всім однаково;

  • хаос — план.

ДОПОВІДЬ (3 слайд)

Обдарована дитина — це така дитина, яка має вищий від своїх однолітків рівень здібностей. Як ви пам'ятаєте, розрізняють кілька видів обдарованості: (4 слайд)

  • академічна (проявляється в успішності вивчення окремих предметів);

  • лідерська (соціальна обдарованість, виняткова здібність встановлювати зрілі конструктивні взаємини з іншими людьми, тобто здатність розуміти, любити, співчувати, ладнати з іншими);

  • художня (високі досягнення в галузі художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, літературі, акторському мистецтві, виявлення зацікавленості до візуальної інформації, розвиток випереджувальних умінь);

  • психомоторна (зацікавленість до діяльності, яка вимагає точної моторики; володіння гарною зорово-моторною координацією; цікавість до руху (біг, стрибки, лазіння); наявність широкого діапазону руху; гарне утримання рівноваги при виконанні рухових вправ; високий рівень основних рухових навичок; володіння винятковою фізичною силою);

творча (особливий вид обдарованості, який породжується або здатністю продукувати, висувати нові ідеї, винаходи, або здатністю блискуче виконувати, використовувати те, що вже

створено, відзначається високий показник оригінальності, розробленості, гнучкості, швидкості).

Творча обдарованість особлива, бо саме вона є найважливішою складовою особистого щастя і професійного успіху. Іронія долі в тому, що майже кожна людина, кожен із нас — природжений художник, винахідник, експериментатор, поет, музикант, але вже з 1 класу змушені стримувати свої бажання, підкоряючись багатьом правилам, змушені вчити, зубрити, інколи не замислюючись, навіщо і не опираючись цьому.

Згадайте розмаїття барв дошкільного життя: увага й опіка батьків, ігри, дозвілля, кубики та конструктори... У доросле життя ми вступаємо з одноразовою ручкою в кишені. Усі кольори висихають до синього, як і творчі здібності. (Може, і хотів би щось зробити, так потім будеш не радий, що показав свої бажання і вміння...) У багатьох початок дорослого життя починається зі школи.

Як же бути вчителеві в таких ситуаціях, де знайти вихід з цього парадоксального лабіринту вмінь, знань, здібностей, творчості, обдарованості, з одного боку, і вимог програми, жорстких рамок уроку, постійного браку часу, хаосу суспільного життя, щоденної напруженості і втоми, з другого? Як допомогти дитині не розгубитись і не загубитись у вирі завдань, правил, формул, обов'язків, складностей життя? (5 слайд)

►► ^ Мета школи полягає не тільки в навчанні та вихованні дітей, а насамперед у розвитку кожного учня, формуванні вміння самореалізуватися в житті.
На допомогу приходять наука, новітні технології, гуманізм, душевність, вміння та бажання педагога працювати і розвиватись у цьому напрямку. Нові освітні орієнтири зумовлюють і нові вимоги до педагогічної діяльності вчителя. Тепер, коли суспільство постійно розвивається, а обсяг знань зростає, роль учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння. Залучаючи дитину до діяльності, вчитель спрямовує її на пізнання світу та пізнання себе в цьому світі. Саме особистісно-орієнтовані технології ставлять сьогодні в центр усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних і безпечних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів і можливостей. (6 слайд)
►► Особистісно-орієнтоване навчання спрямоване на розв'язання таких завдань:

  • подолання труднощів, викликаних генетично та соціально зумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;

  • підвищення престижу шкільної освіти, формування в дітей стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно навчатися;

  • виховання в кожної молодої людини навичок соціально-моральної поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично, екологічно та фізично здорового способу життя, тобто тих рис особистості, яких вона не може набути тільки на уроках.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно-орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку заняття підпорядковане не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча і такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель. (7 слайд)

►► ^ Навчаємося не для школи, а для життя.

Сенека

Часто досвід учня, його бачення знань з даної теми і погляд на її вивчення не збігаються з думкою і знаннями вчителя. Виникає необхідність узгодження цих питань, перекладу педагогом їх на науковий рівень, тобто своєрідно «окультурити» суб'єктний досвід учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою всього класу на уроці. Така «робота» вимагає від педагога спеціальної підготовки: вміння не просто викладати свій предмет, а й аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми. (Тоді вчитель не тисне, що так треба. Дітям цікаво. Є дисципліна на уроці, повага до вчителя.) У цих умовах змінюється режисура уроку. Школярі не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою педагога ведуть відбір змісту, підкріпленого науковим знанням.

Учитель постійно звертається до класу із запитанням типу:

  • Що ви знаєте про це?

  • Які ознаки, властивості можете виділити (назвати, перелічити тощо)?

  • Де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?

  • 3 якими з них ви вже зустрічалися?


Під час бесіди немає правильних (неправильних) відповідей — є різні позиції, точки зору. Учитель виділяє їх, потім починає обробляти з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він має не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує зі своєї позиції наукового знання. Науковий зміст народжується як знання, якими володіє не тільки педагог, а й школяр. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Бажано знайомити дітей з планом уроку (у початківців — зоровий план: малюнки, фігурки тощо) і шляхами його виконання, оскільки виконання плану — основний етап уроку.

(8 слайд)

►► Щоб на уроці виникла співпраця, діти мають усвідомити та прийняти мету навчальної діяльності. Лише тоді для них це набуває особистісного значення. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук і побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть необхідні далі.
^ Головними умовами особистісно-орієнтованого уроку є: надання учням варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно, індивідуально чи в групі; викладання опорних положень або розгорнута відповідь, в узагальненому вигляді чи на конкретних прикладах тощо); вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу; вибір учнями (за можливості) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні вмінь і виробленні навичок; варіативність домашніх завдань (диференціація за рівнем складності та способом виконання).

^ Диференційований підхід — основна складова особистісно-орієнтованого навчання. Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, начально-пізнавальна гра, створення ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація учнів, створення ситуації взаємодопомоги і т. д. — це прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів на особистісно-орієнтованому уроці.

Але результативність їх використання залежить передусім від завдання до заняття. Слід пам'ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне — у дитини завжди має бути вибір, тому вчитель не «дає» завдання, а «пропонує». Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці та заслуговує на те, щоб його думку і бажання враховували.

Цікавою формою стимулювання здібних учнів до співробітництва можуть бути доручення самостійно дібрати завдання для наступного уроку, скласти перевірочну роботу, ребус, творче завдання.

Нарешті, учні як партнери та співавтори уроку разом з учителем беруть участь в оцінюванні й оцінці заняття.

Не менш важливим є механізм «цінування» — вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів та її результатів (9 слайд)

^ Виступ вчителя історії.

Найважливіше в учительській праці —- це знання сутності дитини. Навчання та виховання лише тоді мають реальну силу, коли вони ґрунтуються на вірі в дитину. Кожна дитина приходить до школи зі своїми поглядами, проблемами, інтересами, бажаннями, індивідуальними здібностями. І тільки від учителя залежить, якою бути цій дитині надалі, чи зможе він максимально розкрити її потенціальні можливості, стимулювати її до особистісно-розвиваючої творчості. А в основу своєї роботи ми маємо покласти любов і повагу до дитини, опору на її сили та внутрішній потенціал.

Головне своє завдання як історика я бачу в навчанні дітей самостійно мислити, пролонгувати свої ідеї, приймати сміливі нестандартні рішення, відповідати за свої слова.

Моє педагогічне кредо полягає в тому, щоб дати учням зрозуміти, що успіх уроку, розпочатої справи, успіх у роботі залежить від того, як ми працюємо, від нашого підходу до справи. Вкладаємо «душу» — маємо успіх.

Актуальним є питання оптимального співвідношення вимог до учня і його можливостей. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона спроможна зробити. Не «вбивайте» бажання працювати. Від уміння педагога враховувати інтелектуальний потенціал, інтереси та можливості дитини, від рівня комунікації здатності співпереживати під час спілкування залежить ставлення учня до навчального предмета, його творчість і активність на уроці, реалізується ідея особистісного спрямування навчання й визнання дитини головною цінністю освітнього процесу.
^ Виступ учителя математики.

Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної школи веде до зміни її технологій, надає їй особистісної спрямованості. У центрі уваги навчального закладу, в центрі уваги кожного вчителя знаходиться дитина. Усе, над чим ми працюємо на уроках і в позаурочний час, робиться для дитини і заради дитини. Причому один і той самий урок різним учням дає різний пізнавальний і життєвий досвід. Повинно спрацьовувати правило: в міру своїх можливостей навчаються всі. Звичайно, такий урок готувати і проводити нелегко. Та справжній учитель не шукає легких шляхів. Головне своє завдання я вбачаю: у розвитку індивідуальних пізнавальних здібностей кожної дитини; у виявленні й «окультуренні» її досвіду, знань із теми, що вивчається; у допомозі виявити та розкрити свій творчий потенціал; у формуванні внутрішньої культури та самоповаги.

Свої уроки намагаюся будувати так, щоб кожна дитина відчувала свою значимість і задоволення від праці. Колективні види робіт чергуються з груповими й індивідуальними, а завдання поділяють на обов'язкові та «по можливості». На кожному занятті пропоную одне або кілька творчих завдань. Пропоную учням також спробувати скласти подібні завдання. Не залишаю поза увагою і розвиток усного мовлення й усного рахунку. Залучаю школярів до збору та пошуку інформації, необхідної для вивчення окремих тем. Особливого значення надаю зростанню творчої активності учнів, формуванню вміння виділяти проблему, знаходити шляхи її вирішення, виділяти головне, прагнути до самовдосконалення.
^ Виступ учителя фізичної культури.

Одним із головних завдань сучасної школи є виховання та формування освіченої, творчої особистості, яка б мала при цьому фізичне та моральне здоров'я. Ні для кого сьогодні не секрет яке здоров'я мають наші діти. Тільки 10 % учнів можна вважати відносно здоровими, кожний третій має психологічні та нервові відхилення (за даними професора С. Р. Вершловського). Середня тривалість навчального дня для учнів 9-11 класів сягає 14-16 годин. І уроки фізичного виховання теж мають велике фізичне та психологічне навантаження та перевантаження. У середньому лише кілька учнів з класу здатні виконувати вимоги програми й успішно складати нормативні заліки. З рештою школярів працюємо з урахуванням індивідуальних особливостей та можливостей. Уроки намагаємось при цьому будувати змістовними, цікавими, розвивальними.

^ Виступ учителя початкових класів. Уміти вчитися — це прекрасно і необхідно, передати дітям зернину своїх знань — неважко і приємно, а от навчити їх учитися — значно складніше.

Навчання — складний процес. І його вплив на людину повинен бути гармонійним. На мою думку, в людини неможливо розвивати одну якусь якість, бо порушується її цілісність. Не можна сказати, що на уроках читання ми розвиваємо лише почуття, на уроках математики — лише логічне мислення, а на уроках образотворчого мистецтва — лише уяву і творчі здібності. Людина не може 10 хв. тільки мислити, 15 хв. — відчувати, а 5 хв. — уявляти. Будь-яка справа захоплює всю її сутність. Адже мислить чи уявляє людина через певні обставини, переживаючи при цьому певні почуття.

На Півночі є мудра притча: «Якщо людині дати одну рибину, вона буде сита один день, якщо дати дві рибини, вона буде сита два дні, а якщо навчити людину ловити рибу, то вона буде сита все життя». Так і в навчанні — потрібно дати дітям не «заготовку» знань на завтра, а «озброїти» вмінням здобувати ці знання.

У педагогічному процесі мої зусилля як учителя спрямовані на те, щоб за допомогою певних методичних прийомів навчити кожну дитину вчитися, активізувати навчальний процес, створити умови необхідності засвоєння знань, пробудити в кожному учні зацікавленість. Є багато засобів для більшого зацікавлення матеріалом. Це:

  • приваблива мета — перед учнем проста, зрозуміла та приваблива мета, яка стає для нього особистісно вагомою метою, і він швидко залучається до запланованої навчальної діяльності;

  • подив — учитель знаходить таку точку зору на навчальний матеріал, за якої навіть повсякденне стає дивовижним;

  • відстрочена відповідь — на початку уроку даю проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень зможе сформувати, отримуючи необхідну інформацію під час уроку;

  • фантастичне запитання — моделюємо фантастичну ситуацію й учні розвивають свої думки щодо виходу з неї, використовуючи одержані знання;

  • помилка в поясненні — пояснюючи матеріал, навмисно припускаємося помилки. При цьому доводимо до учнів свій намір. А тоді ставимо запитання: «Чому не можна цього зробити?»;

  • практичність теорії — вступ до викладу нового матеріалу можна здійснювати через практичне завдання, вирішення якого корисне для учнів;

  • міні-прес-конференція — навмисно не повністю розкриваємо тему та пропонуємо учням самостійно розкрити її до кінця шляхом використання попередньо набутих знань, життєвого досвіду, підручників, довідково-інформаційної літератури.


З першого дня дитини в школі пробуджую її інтерес до книги. Спочатку навчаю слухати, розуміти прочитане з уст учителя. А згодом, коли діти вже оволодівають навичками читання, то щодня на першому уроці проводимо п'ятихвилинне читання художньої чи іншої додаткової літератури. Діти залюбки читають свою улюблену книжку й ознайомлюють з прочитаним своїх товаришів.

Бажання наслідувати вчителя властиве кожній дитині. Тому дуже часто використовую в своїй роботі такий вид завдань, виконуючи які, учень відчуває себе в ролі вчителя. Це, зокрема, робота в парах, робота в парах змінного складу, робота в групах. Особливо мені вдається і подобається дітям робота в парах змінного складу. Уже п'ятий рік застосовую цей метод в своїй роботі. Картки розробляю сама відповідно до виучуваної теми за ступенями складності та з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.

Активне навчання здійснюю за допомогою активних методів. У початкових класах навчальний процес неможливий без гри, тому я часто застосовую інтерактивні технології. Система, яку намагаюсь створити, забезпечує рух слабкого до середнього, середнього до сильного, сильного до видатного. Моє кредо вчителя: «Це не той, хто навчає, а який відчуває, як дитина навчається».

Скільки проблем у житті школи і дитини зникло б, якби кожен із нас діяв за цим правилом!

^ РОЗРОБКА СХЕМИ «ВИМОГИ ДО ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ»


  • продуманий, цікавий, змістовний;

  • пов'язаний з раніше вивченим матеріалом, суб'єктним досвідом учнів;

  • використовуються активні методи навчання;

  • формуються вміння учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

  • здійснюється індивідуальний підхід та орієнтація на особистісні досягнення учнів;

  • заохочуються прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом;

  • оцінюються та створюються ситуації успіху.

ВИСНОВОК

Головне завдання вчителя під час особистісно-зорієнтованого навчання — навчаючи всіх, навчати кожного. При цьому кожен учасник навчально-виховного процесу має право бути самим собою й отримувати задоволення від процесу діяльності. Водночас завдання вчителя — зберегти як фізичне та психічне здоров'я дітей, так і своє власне; досягти психологічного комфорту; забезпечити задоволення професійних і життєво важливих потреб.

^ ПРОЕКТ РІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

1. З метою подальшого розвитку здібностей та обдарованості учнів впроваджувати особистісно-орієнтоване навчання в практику урочних і позаурочних заходів.

^ Учителі, постійно.

2. На засіданнях методичних структур розробити методичні рекомендації щодо використання особистісно-зорієнтованих методів навчання з урахуванням особливостей предмета.

^ Керівники методичних структур, грудень 2010 р.

3. Провести семінар-практикум «Фрагменти уроків у системі особистісно-орієнтованого навчання та роботи зі здібними й обдарованими учнями».

Заступник директора з НВР, лютий 2011 р.

4. Створити психолого-педагогічні портрети здібних та обдарованих дітей.

Психолог, листопад-березень 2011 р.

5. Проводити психокорекційні заняття: «Пізнай себе», «Умій володіти собою», «Будь лідером» тощо.

Психолог, протягом року.

6. Удосконалити рейтингову таблицю та розробити положення конкурсу «Учень року».

Заступники директора з виховної роботи, педагог-організатор, листопад 2010 р.

7. Налагодити регулярний випуск шкільної газети «Шкільний вісник».

Педагог-організатор, двічі на семестр.


Схожі:

Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconШляхи розвитку інтересу до навчання
У сучасній освітній практиці співіснують три типи навчання, кожен тип грунтується на певній парадигмі освіти. Це – традиційне, розвивальне...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconВесел івська районна різнопрофільна гімназія Групові форми організації...
Манізацію, загальнорозвивальний характер. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію навчання на засадах глибокої поваги...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconУрок у системі особистісно орієнтованого навчання. Інтерактивні технології...
Розділ методологічні особливості особистісно орієнтованого навчання молодших школярів
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconЗаконів України «Про освіту»
Особлива увага приділялась реалізації особистісно орієнтованого підходу до навчання, виховання І розвитку учнів через оновлення змісту...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconКонцепція регіональної стратегії підтримки та розвитку дитячої обдарованості...
Сучасні тенденції соціального розвитку ставлять перед освітою нові задачі відхилення від орієнтації на «середнього» учня, підвищений...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconКонцепція регіональної стратегії підтримки та розвитку дитячої обдарованості...
Сучасні тенденції соціального розвитку ставлять перед освітою нові задачі відхилення від орієнтації на «середнього» учня, підвищений...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconЕмоційний інтелект І уроки світової літератури
«Школа з людським обличчям». За цією фразою – бажання не тільки змінити взаємовідносини між вчителем та учнями (педагогіка співробітництва,...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconУроку: Урок розвитку зв’ язного мовлення. Лист. Адреса
Повідомлення теми (слайд 1 ) І мети (слайд 2) уроку. Мотивація навчальної діяльності
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconТема. Розвиток обдарованості в системі «Загальноосвітня школа-коледж-внз»
Ш-коледж-внз під час навчальних занять, в позаурочний час; познайомити з сучасними освітніми технологіями роботи з цією категорією...
Тема: «Особистісно-орієнтоване навчання запорука розвитку здібностей та обдарованості учнів». (1 слайд) iconВідділ освіти першотравневої рда райметодкабінет
Використання комп’ютерних технологій навчання, їх роль в розвитку здібностей І природних обдарувань учнів”
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка