Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет




Скачати 414.4 Kb.
НазваНародний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет
Сторінка1/2
Дата конвертації02.02.2014
Розмір414.4 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Київської облдержадміністрації

Київське обласне територіальне відділення МАН України

Відділення української мови та літератури

Секція: мистецтвознавство

ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ ВАСИЛЕНКО – НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ, ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ, ДИРИГЕНТ, ПОЕТ



Роботу виконав:

Ткаченко Юрій Олександрович,

учень 9 – А класу

Медвинської ЗОШ

І – ІІІ ступенів

Богуславського району Київської області

Науковий керівник:

Чернишенко Ольга Миколаївна,

вчитель української мови та літератури

Рецензент:

Поліщук Валентина Миколаївна, бібліотекар сільської бібліотеки

Медвин – 2012

Київський обласний комунальний позашкільний навчальний заклад

«Мала академія наук учнівської молоді»

Київське обласне територіальне відділення МАН України

^ Відділення української мови та літератури

Секція «Мистецтвознавство»
«Василь Якович Василенко – народний артист України, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет»

Автор:

Ткаченко Юрій Олександрович,

учень 9 – А класу

Медвинської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Богуславського району

Київської області
^ Науковий керівник:

Чернишенко Ольга Миколаївна,

вчитель української мови та літератури,

вчитель І категорії






^ Мета роботи: донести до широкого загалу творчі надбання людей, які народилися в простих селянських сім'ях і завдяки наполегливій праці досягли вершин у культурі і мистецтві України.

^ Актуальність дослідження: оскільки проблема естетичного та культурного розвитку учнів є одним із найважливіших моментів виховання сучасної молоді, то дослідження життя і діяльності видатних людей та їх надбань є прикладом для підростаючих поколінь.

Новизна роботи полягає в зібранні та систематизації матеріалів культурної спадщини земляка В.Я.Василенка – народного артиста України, заслуженного діяча культури, мистецтва.

^ Завдання науково-дослідницької роботи: вивчити і упорядкувати матеріали про життєвий і творчий шлях; проаналізувати видані збірки В.Я.Василенка «Медвинські сади», «Тотоха».

^ Результатом дослідження є зібрані матеріали, які мо­жуть послужити додатковим джерелом інформації при вивченні історії України, літератури рідного краю, Київщинознавства, стати поштовхом для крає­знавчої роботи, поповнити музей історії села новими матеріалами про видатного земляка, який працює в різних галузях мистецтва.

^ У ході виконання роботи зроблено висновки:

- ознайомилися з біографічними мате­ріалами, спогадами рідних, вивчили та проаналізували поетичні збірки «Медвинські сади» та «Тотоха», зустрілися з самим Василем Яковичем.

  • ознайомилися з життєвим і творчим шляхом В. Я Василенка;

  • зустрілися з батьками, першим учителем музики Кравченком А. І. та земляками;

  • висвітлили основні мотиви збірок;

  • дізналися, як пропагується сценічне мистецтво за кордоном .

Практичне значення нашого дослідження полягає в тому, що зібраний матеріал можна рекомендувати як додаткове джерело інформації при вивченні історії України, літератури рідного краю, Київщинознавства, стати поштовхом для крає­знавчої роботи, поповнити музей історії села новими матеріалами про видатного земляка, який працює в різних галузях мистецтва.

Зміст

ВСТУП ……………………………………………………………………………....5

РОЗДІЛ 1

^ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ ВАСИЛЕНКО – НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ, ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ, ДИРИГЕНТ, ПОЕТ.

    1. Життєвий і творчий шлях…………………………………………..…7

РОЗДІЛ 2

^ АНАЛІЗ ЗБІРОК…………………………………………………………...……...20

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….....28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...…..29

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………....... 30


Вступ

Дитинства берег! Медвин мій єдиний!

^ Твоїх трудяг цілую мозолі…

Завжди спішу, завжди до тебе лину,

«Самгород» найдорожчий на землі!

В. Я. Василенко

Людині визначено Богом місце її народження, країна, село. Де б вона не опинилася, її батьківщина, рідний край буде завжди з нею.

Мій рідний Медвине! Для кожного з нас, твоїх мешканців, ти став рідною домівкою, де завжди тепло та затишно. Для когось ти – село дитинства, те місце, куди будеш линути в казкових снах та мріях. Когось ти нещодавно пригрів під своїм крилом шаноби та любові. І ми повинні віддячити тобі за це. Яким ти станеш, яким ми передамо тебе нащадкам, залежить виключно від нас. А ти так багато пережив! Доля призначила тобі суворі випробування, але кожного разу ти переборював труднощі. Допомагали тобі в цьому незмінні, віддані тобі люди. Саме з твоїх безмежних джерел вони черпають енергію, натхнення, бажання творити і прославляти тебе навіть за межами України. Багато з твого лона вийшло і режисерів, і істориків, і співаків, і художників, і поетів, і просто хліборобів. Їх талант, наполеглива праця, натхнення є величезним внеском у розвиток культури і мистецтва України. Ти засіяв цілющі зерна та покликав у світ прекрасного відомого нині народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв України, диригента, поета, людини з багатою і відкритою душею – Василя Яковича Василенка.

Отже, у зв’язку з цим цілком очевидною є актуальність даної роботи, а саме: визначна постать у розвитку культури і мистецтва України.

Предмет дослідження: культурна спадщина земляка В.Я.Василенка – народного артиста України, заслуженого діяча культури, мистецтва. Ознайомлення з біографічними мате­ріалами, спогадами рідних, вивчення та аналіз збірок, зустрічі з самим Василем Яковичем.

Об’єкт дослідження: життя і творчість В.Я.Василенка.

Мета дослідження. На основі вивчених і упорядкованих матеріалів про життєвий і творчий шлях, проаналізованих збірок В.Я.Василенка пробудити почуття гуманізму, патріотизму, найніжніші прояви людської душі.

Основні завдання дослідження:

  • ознайомитися з життєвим і творчим шляхом В. Я Василенка;

  • зустрітися з батьками, першим учителем музики Кравченком А. І. та земляками;

  • висвітлити основні мотиви збірок;

  • дізнатися, як пропагується сценічне мистецтво за кордоном .

Зв’язок даної роботи зі шкільною програмою.

Дана робота дуже щільно пов’язана зі шкільною програмою тим, що цю тему вивчають в курсі «Київщинознавства», мистецтва слова, живопису та музики, літератури рідного краю тощо. Але їй відведено дуже мало часу для ґрунтовного ознайомлення з даною тематикою.

Наукова новизна дослідження.

Новизна роботи полягає в тому, що нами зроблена спроба систематизувати існуючі матеріали. У процесі роботи опрацьовано літературу історичного, документального та краєзнавчого характеру.

Практичне значення.

Ця робота може бути використана додатковим джерелом інформації при вивченні історії України, літератури рідного краю, Київщинознавства, стати поштовхом для крає­знавчої роботи, поповнити музей історії села новими матеріалами про видатного земляка, який працює в різних галузях мистецтва.

РОЗДІЛ 1

^ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ ВАСИЛЕНКО – НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ, ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ, ДИРИГЕНТ, ПОЕТ

Життєвий і творчий шлях

Василь Василенко ще молодий, але як багато ним уже зроблено!...

Хочеться вірити, що в його постаті українське національне

мистецтво знайшло ще одного полум’яного борця, який хоче

і вміє віддавати належне його беззаперечним пріоритетам

«Культура і життя»

В. Я. Василенко належить до славного роду, корені якого складають особистості, наділені яскравими талантами і неабиякими здібностями. Вражає його глибинне розуміння приналежності до козацького роду. Його діди і прадіди були справжніми козаками-отаманами, які не лише захищали від зазіхань ворогів оспівану в піснях козацьку Богуславщину, а й вели людей за собою. Це від них у героя нашої оповіді лідерські якості та вроджений патріотизм. Він має всі ознаки отамана.

Земляк Тараса Шевченка, Петра Гулака-Артемовського, Івана Козловського, він народився 8 грудня 1955 року в сім'ї Якова Несторовича і Марії Олександрівни Василенків в мальовничому куточку України на Київщині – в селі Медвин. З трьох синів, які зростили і виховали батьки, він був найстаршим.

Краса і багатство рідного краю, овіяного героїчними легендами, з дитинства хвилювали душу майбутнього музиканта і поета, пророкуючи йому творчу долю.

^ Я з цих країв!

Я син цього народу,

Що не злякавсь ні паль, ні палаша,

І я горджусь своїм безсмертним родом,

Бо тут мої і серце і душа.

«Я із країв…»

Дитинство Василя проходило серед чарівної природи, земляків-хліборобів. Ще з дитячих літ він виділявся серед своїх однокласників надзвичайним музичним слухом, мріяв стати му­зикантом. Немає нічого дивного у тому, що серце маестро Василенка палає любов’ю до батьківського краю. Адже його дитинство пройшло на теренах, які наскрізь пронизані героїчним духом славної української минувшини. Його рідним Медвином, що на Богуславщині, проходили полки Богдана Хмельницького, тут діяли гайдамаки Максима Залізняка та Івана Гонти. А у двадцятих роках минулого століття славнозвісна Медвинська республіка, очолювана рідним братом дідуся Василя Василенка, Миколою Василенком, дев’ять разів відбивала атаки грізної на той час 1-ї кінної армії Будьонного. Медвинці по периметру села у кілька рядів поклали борони вверх зубами, зробивши село практично неприступним. Лише після того, як на допомогу кінноті прийшла важка артилерія, село було захоплене і спалене, а його вцілілі оборонці покарані. Про все це малому Василеві розповідали дідусі й бабусі, які знали про ті події не з книжок. Оббігав допитливий хлопчак і навколишні місця, цікаві не лише живописними пейзажами. Самі назви – річка Хоробра, козацький курган Тотоха, Свята гора, Мирський ставок і Ковтунів ліс – викликають відчуття причетності до епохальних для України історичних подій. А неподалік за горбком – козацька Лисянка, трохи далі Моринці, Шевченкове…Той священний закуток Тараса… Ці місця вдовж і впоперек сходив босими ногами Василь Василенко та вдихав повітря, у якому й досі чується відлуння голосів його героїчних предків. Це вже у зрілому віці він оспіває дорогі серцю місця у своїх поетичних рядках… Ази музичної освіти Василь отримав у рідному Медвині, яке, як і більшість українських сіл, славилося народними пісенними талантами, музиками. «Там, де вусаті дядьки по-молодецьки розтягували простенькі гармоні, відчайдушно вибивали в бубни чи вдумливо награвали на сопілці, а їх прекрасні половини мелодійно виводили народні пісні, можна було побачити й мене, малого хлопчика. З тієї пори й запала глибоко в душу музика», – згадує Василь Якович. Але дорога до визнання була вкрита не лише пелюстками із троянд, але й колючками. Спочатку не взяли в музичну школу в рідному Медвині, а згодом і в Таращі (не було місць…) Наполегливий юнак пройшов усіма сходинками музичної освіти. «До 1976 року в Медвині працював філіал від Богуславської музичної школи. Дуже багато було бажаючих навчатися, класи були переповнені. Навчанням були охоплені в основному діти керівників. А коли запрацювала музична школа, Василь був одним із найкращих, найзавзятіших учнів.

Згодом Василь Якович стає вчителем музики класу фортепіано. Дуже багато працював з дітьми і над самим собою. Після уроків його можна було побачити і почути у кабінеті, часом засиджувався і до пізнього вечора. Він мріяв продовжувати навчання в консерваторії. Коли буває в рідному селі, не забуває рідну школу і мене», - згадує перший учитель музики Кравченко А. І.

Після закінчення школи він навчався в Таращанському технікумі сільської механізації, але згодом зрозумів – душа його праг­не до музики. Нелегким був шлях до мрії, доводилося долати безліч перешкод, щоб збулося задумане. Музичну освіту за спеціальністю «оперно-симфонічне диригування» Василь отримав у Львівській державній консерваторії імені М. В. Лисенка у класі видатного диригента, педагога, професора, лауреата Державної премії імені Т. Шевченка Юрія Луціва, продовжувача класичних традицій європейської диригентської школи М. Колесси. Ось як говорить В.Василенко у своїх віршах, присвячених Ю.Луціву:

^ Якби Ви знали, як я хочу вчитись ...

Мене не вабить тільки тактування.

Скоріш думка інша зігріва:

Я вчитись хочу Вашого пізнання.

Незримих тайн,

Чим Музика жива.

«Якби ви знали…», збірка «Медвинські сади»

^ Благословляю Ваш мистецький грант,

Котрим відкрилась творчості дорога,

Благословляю мудрість і талант

Митця, маестро, чудо-педагога!

«Благословляю», збірка «Тотоха»

Відчуваючи потребу, як найскоріше пізнати таємниці оперної драматургії, свою творчу діяльність завзятий юнак розпочав ще в студентські роки суфлером Львівського академічного театру опери і балету.

В 1986 році після закінчення консерваторії молодого маестро запрошують на роботу в один з ведучих театрів України – Харківський академічний театр опери і балету ім. М. В. Лисенка, в якому протягом двох років він активно бере участь у творчому процесі театру.

Невгасиме бажання удосконалити свою диригентську майстерність спонукає Василя Василенка продовжити навчання в Москві у Великому театрі СРСР в якості диригента-стажера під керівництвом відомого диригента професора Фуата Мансурова і знаменитого маестро Євгенія Світланова. Стажування в головному театрі країни подарувало молодому маестро незабутні зустрічі з видатними майстрами оперної сцени – І. Козловським і А. Рейзеном. У цей період молодому маестро пощастило побувати на гастрольних спектаклях Міланського театрі Ла Скала за участю неперевершеної Мірелли Френі і знаменитого диригента Ріккардо Мутті.

Після закінчення стажування в 1989 році В. Василенка запрошують на батьківщину С. Прокоф’єва в Донецький державний академічний театр опери і балету, де він як музичний керівник здійснює постановку опер «Брачный вексель», «Ключ на мостовой», «Телефон», «Мой Бог, моя любовь, мое счастье». В 1992 році В. Василенко стає дипломантом Регіонального фестивалю прем’єр сезону «Театральний Донбас» за постановку опери Н. Аркаса «Катерина».

Починаючи з 1990 року, маестро Василенко веде активну концертну діяльність, виступаючи з симфонічними оркестрами України та зарубіжжя.

До 100-річчя з дня народження С. Прокоф’єва (1991) на батьківщині великого композитора Василь Якович організовує Благодійний фонд ім. С. Прокоф’єва, під егідою якого реалізовує цілий ряд творчих проектів за участю українських і зарубіжних виконавців.

У 1993 році В. Василенка запрошують на роботу в один із найкращих театрів світу – Одеський академічний театр опери і балету. Починається новий етап його творчої діяльності. В цей період він стає учасником музичного проекта «Двадцять років в двадцятому столітті», присвяченому 20-річчю симфонічного оркестру м. Скотсдейла (штат Оризона, США). Американська публіка із захопленням сприйняла виступи українського маестро.

З 1996 року В. Василенко тісно контактує з Оперою Констанца (Румунія), двічі стає гостем Міжнародного фестивалю оперного і балетного мистецтва. Через два роки в Національній опері Хорватії (Загреб) під керівництвом Василенка з великим успіхом пройшла презентація українського мистецтва за участю артистів України і Хорватії. У вересні 1998 року в Одесі маестро Василенко зароджує Міжнародний фестиваль оперного мистецтва «Золота корона», який спрямований на благо відродження світової зодчої перлини – Одеського оперного театру. Враховуючи актуальність цієї ідеї, фестиваль благословила легенда оперного мистецтва Ірина Архипова, а почесним членом Оргкомітету фестивалю і його учасником став видатний російський тенор Владислав П’явко. Протягом п’яти років в рамках фестивалю було представлено 26 вистав, 10 гала-концертів, у яких взяли участь провідні вітчизняні та зарубіжні майстри оперної сцени – Анатолій Солов’яненко, Євгенія Мирошніченко, Марія Бієшу, Михайло Мунтян та ін.

Маестро Василенко успішно представляє українське мистецтво за кордоном. З 1995 по 2005 роки під його керівництвом відбулися гастролі колективу Одеського оперного театру в США, Канаді, Лівані, Хорватії, Швейцарії, Румунії, Молдові, Великобританії. Зокрема, в березні 1999 року Василь Василенко знову представляє мистецтво України за океаном, бере участь у двох концертах Міжнародного оперного фестивалю «Всі зірки» (Опера Міссігара, Канада) спільно з його однодумцями Луісом Квилико, Мауріціо Граціані, Мішель Калабро, Іоанною Карвелас та іншими відомими виконавцями.

Одеська оперна трупа на чолі з Василенком вперше в історії театру виконала гастрольний тур по дев’яти містах Швейцарії, представивши оперу «Мадам Баттерфляй», за словами місцевої преси, «вражаюче та блискуче». У лютому 2000 року всесвітньо відома оперна примадонна Ірина Архипова представляє маестро Василенка в своєму міжнародному оперному фестивалі відразу в двох операх – Дж. Верді «Трубадур» та П. Чайковського «Євгеній Онєгін» за участю Людмили Магомедової, Олега Кулько, Вячеслава Храмова, Наталії Дацко, Людмили Іванової, Михайла Губського, Миколи Некрасова, Олега Мельникова.

У березні 2001 року Василя Василенка було призначено генеральним директором та художнім керівником Одеського академічного театру опери та балету. З цього моменту творче життя театру стає більш динамічним і багатогранним: загоряються рампи нових прем’єр, активізується гастрольне життя, розробляються і впроваджуються оригінальні творчі проекти. Спільно з Австрійським посольством Василенко проводить в театрі виставку, присвячену творчості великих австрійських зодчих Ф. Фельнера і Гельмера, архітекторів Одеського оперного театру, закладає перспективи творчої співпраці, зокрема, постановки опери В.-А. Моцарта «Чарівна флейта».

До 110-річчя від Дня народження Сергія Прокоф’єва Василенко проводить симфонічний концерт за творами композитора.

2002 рік для Одеського оперного театру запам’ятався яскравими культурними подіями. В репертуарній афіші з’являються нові прем’єрні спектаклі – опера Дж. Пуччіні «Туга», балет Бізе-Щедріна «Кармен-сюіта», спектаклі для дітей. Маестро створює постановку драматичної ораторії «Моісей» українського композитора Мирослава Волинського (вперше в Україні), балету «Лілея» К. Данькевича. В музичному спектаклі «Мій Бог, моя любов, моє щастя», яка поставлена в Донецьку раніше, Василенко вперше виступає не лише як диригент, а й режисер-постановник спектаклю.

У цей період трупа Одеського оперного театру на чолі з Василенком вперше в своїй історії виконала довге турне по Великобританії, побувала в 25 містах Англії, Шотландії і Уельса. На той час Василь Василенко стає музичним керівником і головним диригентом Донецького академічного театру опери та балету, який носить ім’я видатного українського співака Анатолія Солов’яненка.

Протягом 2004 року маестро Василенко веде активну гастрольну діяльність: з трупою Донецького оперного театру здійснює два гастрольних турне по Іспанії, в черговий раз бере участь у відомому міжнародному оперному фестивалі «Ірина Архипова і Владислав П’явко представляють…», як музичний керівник фестивалю, стає учасником святкового концерту, присвяченого 10-річчю відомої музичної програми «Класік-Прем’єр».

Візити В. Я. Василенка із творчим колективом по країнах зарубіжжя приносять йому славу, він одержує безліч схвальних відгуків, про нього пише преса.

Працюючи у Донецькому академічному державному театрі опери та балету ім. А.Б.Солов'яненка, він організовує Благодій­ний Гала-концерт «Рятуємо Одеський оперний театр», який від­бувся 30 вересня 2005 року. Участь у цьому форумі беруть провідні майстри оперних театрів України, балету, хору та симфонічного оркестру Донецького те­атру. У 2005 році відзначалися три ювілейні дати – 410 років ге­тьману Б.Хмельницькому від дня народження, композитору Данькевичу – 100 років, диригенту В.Василенку – 50 років.

Цим постатям була присвячена опера «Богдан Хмельниць­кий», яка вперше була поставлена в 1951 році в Київському театрі опери та балету ім. Шевченка. Оперу відроджували по унікальних нотах, які більше п'ятдесяти років зберігала жінка композитора. Головний дири­гент Донецького академічного театру опери і балету В.Василенко більше десяти років виношував ідею сценічного відродження цього твору. Ним особисто створена нова музична редакція. Третя редакція «Богдан Хмельницький» є тільки в До­нецькій опері. Ось як говорить сам Василь Якович про оперу: «Відновлюючи оперу К.Данькевича «Богдан Хмельницький» на Сході України, Донецький оперний театр не лише доводить на­явність нашої багатої національної культурної спадщини, але й відкрито бере на себе почесну місію підняти національно-класичний репертуар на рівень світового визнання».

В спектаклі створені сцени козацького побуту, поєдинок на шаблях, боїв. Насильство з боку польської шляхти, ненависть до свавілля магнатів поставили Хмельницького на чолі визвольної війни українського народу. Під його командуванням козацьке військо перемогло під Жовтими Водами, Корсунем, Збаражем... Звільнена від рабської неволі Україна стала на шлях своєї неза­лежності. В фіналі спектаклю після великих держав Росії, Тур­ції, Польщі приїжджають в Україну укладати союз з православ­ним гетьманом. І сивіє Богдан у роздумах. «Чи будемо жити у своїй державі, як колись за Ярославом жили?» – запитує у себе головний герой. «Невже будем?» – запитуємо ми один у одного, відзначаю­чи роки незалежності.

На прем'єрі вистави були присутні видатні політичні по­статі на чолі з О.О.Морозом.

Голова соцпартії відмітив: «Я приїхав тому, що головний диригент – це мій колишній студент. У технікумі механізації у нього викладав геометрію, креслення, загальні теми по тракто­рах, автомобілях, але паралельно Василь займався музикою».

Талановита людина не може зупинятися на досягнутому, вона у постійному творчому пошуку. І нині, під керівництвом Василенка, робота в театрально-оперному «казані» кипить, та й попереду у невтомного козака-диригента амбіційні плани. Запаливши козацьку люльку та зробивши кілька затяжок запашного тютюну, пан Василь зручно вмощується у кріслі і з притаманною йому образністю розповідає про життя, музику, поезію, час…

– Дякуючи Богу, звершилися багаторічні сподівання. Результатом роботи стало присвоєння Донецькому театру опери та балету статусу «Національний». Цю подію очікували з того часу, коли поставили оперу «Богдан Хмельницький» (у новій музичній редакції Василя Василенка, режисер-постановник Василь Вовкун – авт.), яка стала знаковою подією у театральному житті України. «Богдан Хмельницький» повернувся на українську сцену після півстолітньої перерви вже в новій редакції, квінтесенція якої полягає в її державотворчому дусі, що є актуальним і в наш час. Природньо, що нині «Богдан» є лише в репертуарі Донецького оперного театру. Варто зазначити, що в Національній опері України дебют вистави відбувся під час святкування Дня Злуки 22 січня 2006 року і пройшов із грандіозним успіхом. А коли Донбас привіз «Богдана Хмельницького» до Галичини, то обидві вистави у Львівській опері пройшли з аншлагами, а сама опера була визнана кращою прем’єрою львівського театрального сезону. Місцеві газети назвали її оперою національного єднання. У 2009-му, у рік святкування 360-ї річниці Української козацької держави, була мрія презентувати «Богдана Хмельницького» на його батьківщині, у Чигирині - колишній гетьманській столиці-резиденції, де, власне, і проводилися святкові заходи на державному рівні. На жаль, технічні проблеми не дозволили привезти «Богдана» до його рідного обійстя. А було б, погодьтеся, доречно.

– Що саме стало на заваді?

– В опері задіяні симфонічний оркестр у повному складі, хор, солісти, артисти балету і чоловіча балетна група танцювального ансамблю «Донбас», технічний персонал тощо, що складає понад 250 учасників, плюс багаті декорації, костюми, бутафорія, технічне обладнання… Оскільки заходи проводилися пізньої осені, коли погода непередбачувана, то йти на ризик ми не мали права. А прийнятного майданчика для грандіозної за своїми масштабами постановки на той час у Чигирині не знайшлося. Однак упевнений, що «Богдан» повернеться додому й підніме козацький дух своїх земляків-нащадків. У відстоюванні національної ідеї я також вбачаю покликання цього музичного твору.

– Пане Василю, «Національний» статус – це не лише почесно, але й відповідально.

– Без перебільшення, саме опера «Богдан Хмельницький» дала поштовх до наповнення нашого репертуару не лише класичними операми західноєвропейських композиторів, а, в першу чергу, і нашою рідною українською класикою. Яскравим доказом цього є нещодавня прем’єра балету М. Скорульського «Лісова пісня» за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. На цьому фоні нові прем’єри творів західноєвропейських композиторів також знаходять почесне місце в репертуарі нашого театру. Нині йде активна підготовка випуску двох прем’єр-меси Дж. Верді «Реквієм» та лебединої пісні Дж. Пуччіні – опери «Турандот». До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка розробляю перспективу постановки вперше в Україні опери знаменитого українського пісняра Олександра Білаша «Гайдамаки» за поемою Великого Кобзаря (лібрето В.Шевчука). Враховуючи авторитетний склад постановників, котрий я поки що не афішую, плекаю надію, що прем’єра «Гайдамаки» стане не менш резонансною і знаковою, ніж «Богдан Хмельницький». Поряд із цим до 200-річчя від дня народження Ріхарда Вагнера наш театр планує поставити вперше в Україні оперу «Летючий голландець» спільно з німецьким інституціями - Посольством ФРН в Україні, Генеральним Консульством ФРН у Донецьку, Гете-інститутом – у співпраці з німецькими постановниками та виконавцями.

– У час, коли національне, м’яко кажучи, не знаходить особливої підтримки у владних коридорах, Ви не ризикуєте зажити слави «націоналіста»?

– Не ризикую, адже усвідомлюю свою патріотичну місію служіння рідній державі. На жаль, у нашому суспільстві не всі однозначно сприймають це слово, знаходячи в ньому викривлений підтекст. Проте у всіх народів, а особливо високорозвинених країн – Японії, Великобританії, Німеччини, Франції, Швеції, Норвегії, Фінляндії, саме патріоти стояли біля витоків становлення і розквіту своїх держав. Тому й живуть вони заможно, бо в основі – національна культура, самобутня, неповторна, виплекана багатьма поколіннями.

– Чи плануєте продовжити практику залучення до вистав театру вихованців вітчизняної школи оперного співу, які наразі є солістами провідних оперних театрів світу?

– Не лише планую, а втілюю в життя цю практику близько 20 років, працюючи в Одеському і Донецькому оперних театрах, і в основному, завдяки Міжнародному фестивалю оперного мистецтва «Золота Корона». Це ціле сузір’я яскравих оперних зірок. На роль Богдана у «Богдані Хмельницькому» запросив соліста Вашингтон-опери, нині соліста Львівського оперного театру Стефана П’ятничка. Є досвід співробітництва із зарубіжними майстрами оперної сцени – Манамі Хамою, Мікі Морі, Мауро Августіні, Бруно Себастьяном, Мауріціо Граціані, Іоаною Карвелас, Корнелієм Мургу та іншими. Всі вони мали шалений успіх на українській сцені. Подібні обміни збагачують наше мистецтво, та, на жаль, вони поодинокі, адже не знаходять належної державної підтримки. Приємно зазначити, що кращі представники нашої національної оперної школи – а це сотні імен – сьогодні є окрасою найвідоміших оперних театрів світу. Але боляче від того, що вони так рідко дарують своє мистецтво у себе вдома. Ось декілька з них: Анатолій Кочерга, Марія Гулєгіна, Вікторія Лук’янець, Віталій Білий, Зоряна Кушплер, Юрій Нечаєв, Марина Вискваркіна, Михайло Дідик, Дмитро Харітонов, Шалва Мукерія, Олександр Цимбалюк, Тетяна Мельниченко та багато інших. «Досить возити в Італію спагеті»

– Маестро, колектив Донецького оперного багато гастролює. Куди запрошують і що замовляють?

– Запрошують в Іспанію, Італію, Німеччину, Бельгію, Люксембург, Голландію, Австрію, Китай, Корею тощо і замовляють різне. Переконаний, що досить возити спагеті в Італію. У нас є своє оперне меню з національної оперної класики - чудові твори, якими можна дивувати найвибагливіших театралів Європи та світу. За великим рахунком, європейці ще не знають української опери. Свою місію вбачаю у тому, щоб достукатися до західноєвропейських імпресаріо й довести, що твори українського оперного та балетного мистецтва варті уваги. На жаль, мало запрошень надходить із обласних центрів України. А нам, повірте, є що показати як українцям, так і європейцям.

– Вважаєте, що «український продукт» за кордоном зрозуміють?

– Навіть не сумніваюсь. Мова музики інтернаціональна. Це саме та річ, яка не потребує перекладу. А тема свободи й вольності, яка червоною ниткою проходить у тому ж таки «Хмельницькому», близька європейцям і американцям. Більше того, наш гетьман у свій час був освіченим європейцем, знав багато мов, і з ним рахувалися західні володарі. Не зайве нагадати тим же французам, що запорозькі козаки під проводом Івана Сірка допомогли їм оволодіти доти неприступною фортецею Дюнкерк, або австрійцям – про нащадка козаків Юрія Кульчицького, що врятував Відень від знищення турками, а згодом навчив віденців, а відтак і всю Європу пити каву. Хіба це не приклад нашої європейськості? Потрібно систематично нагадувати, що ми, українці, завжди були в Європі і творили її історію, в тому числі й історію культури. Звичайно, прикро, що наших геніїв-композиторів Максима Березовського та Дмитра Бортнянського, як, власне, й Сергія Прокоф’єва, «приватизувала» собі Росія. Але у нас є твори і талановиті виконавці, які й сьогодні не осоромлять вітчизняне мистецтво на найкращих оперних сценах світу.

– Є надія, що лід скресне?

– Оперою «Богдан Хмельницький» уже зацікавився відомий у світі продюсер Орландо Монтес де Ока. Коли він побачив запис вистави – був у захопленні й сказав, що це – український Мусоргський. Отже, настав час «не рубати вікно у Європу», а культурно «відкривати двері» кращими зразками національного оперного та балетного мистецтва. Доречно було б разом із «театральною кухнею» почастувати європейців і справжніми стравами української кухні.

– Пане Василю, відомо, що Ви майстерно володієте не лише батутою, а й пером. Що спонукує Вас звертатися до поетичного слова?

– Для мене музика й поезія – дві рідні сестри. Звичайно, першій приділяю більше уваги й часу, але про другу не забуваю. Для поезії залишаються ночі, дороги…

– Маестро, ми живемо у часи великих змін. Що б Ви хотіли побажати людям, від яких залежить стан української культури?

– Якщо коротко, то хотілося б нагадати і політикам, і бізнесменам відомий афоризм: «Хто допомагає культурі – вписує себе у вічність».

Безперечно, В. Я. Василенко вже вписав своє ім’я у скарбницю національної духовності України. В 2009 році Указом Президента йому було присвоєно звання народного артиста України. Василь Якович став справжнім сином козацького роду, бо він має всі ознаки отамана. Його армія – театр. І не лише рідний – Донецький. Під орудою маститого українця твори найвідоміших композиторів лунали у найпрестижніших концертних залах світу. Його зброя – високе музичне мистецтво, яке ладне підкорити будь-які народи, залагодити будь-які непорозуміння та конфлікти. А замість булави чи пернача у нього – батута – диригентська паличка.
  1   2

Схожі:

Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconЗатверджено
...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconУ 1914 році школа змінила свій зовнішній вигляд. Було побудовано...
До 1917 року у нашій школі навчався Боцула О.І. – режисер Гадяцького народного театру, Заслужений працівник культури урср, Пройдак...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconЛекція Атеросклероз: сучасні погляди на патогенез, клінічні вияви...
Академік Академії Наук Технологічної Кібернетики України, Заслужений діяч науки І техніки України, завідувач кафедрою шпитальної...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconЕндотелійзалежні фактори патогенезу гломерулонефриту у дітей
Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки І техніки
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconПлан Основні принципи фармакодинаміки. Базова терапія хронічного...
Лектор: академік антку, заслужений діяч науки І техніки України, професор Середюк Нестор Миколайович
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconІ. Життєвий шлях М. В. Лисенка
Микола Віталійович Лисенко — найвидатніший український композитор другої половини XIX — початку XX ст. Він став основоположником...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconПрограмний комітет конференції
Голубенко О. Л. – голова конференції, ректор Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, член-кореспондент...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconРильський Максим Тадейович Матеріал з Вікіпедії вільної енциклопедії....
Максим Тадейович Рильський (*19 березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconМикола іванович висота – народний композитор, поет, музикант пискун Юлія Миколаївна
...
Народний артист україни, заслужений діяч мистецтв, диригент, поет iconКультура «У нас у театрі режисер розчиняється в акторах» Художній...
«У нас у театрі режисер розчиняється в акторах»( Художній керівник та режисер театру «Актор», народний артист України Валентин Шестопалов...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка