«Життя І творчість Леонардо да Вінчі»




Скачати 373.02 Kb.
Назва«Життя І творчість Леонардо да Вінчі»
Сторінка1/3
Дата конвертації21.03.2013
Розмір373.02 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Київський університет права НАН України

Кафедра гуманітарних дисциплін

Залікова робота з інформатики

на тему:

«Життя і творчість Леонардо да Вінчі»

Виконали:

студентки ІІ курсу

група ПБ-26

Тарасюк А. Ю.

Прадун Ж. В.
Викладач:

Ткачук А. І.


Київ – 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3-4

І. Леонардо да Вінчі: універсальність особистості……………………………..5

1.1. Біографія митця……………………………………………………...……..5-8

1.2. Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі………………………………….8-9

1.3. Багатогранність майстра: філософ, літератор, титан науки……………9-16

ІІ. Основні мотиви творчості Леонардо да Вінчі…………………….………..16

2.1. Образ Мадонни у творчості Леонардо да Вінчі…………………...…..16-24

2.2. Біблійні образи…………………………………………………………..25-32

Висновки…………………………………………………………………………33

Список використаних джерел……………………………………………….34-35

Вступ
Італійське образотворче мистецтво – класичне уособлення закономірностей європейської ренесансної культури. Особливо це стосується періоду Високого Відродження – кульмінації унікальної культурної доби. Дорогу йому було прокладено здобутками Раннього Відродження, передусім глибоким осмисленням античних традицій, їх відтворенням на новому ґрунті, з позицій нової людської особистості. Раннє Відродження, позначене становленням буржуазного світогляду, було часом осягнення людиною своїх інтелектуальних сил, їх зосередження на пізнання навколишнього світу. Свобода людської індивідуальності яскраво виявилася у сміливих гіпотезах, пророчих ідеях, винахідливих експериментах. Це загострило сприйнятливість до всього нового, створило той родючий грунт, що прийняв у себе культурні зерна античності і дав їм прорости свіжими паростками. Найбільш повно й виразно Відродження виявило себе у мистецтві – у його ідейній спрямованості, виборі тем, характері образів, використанні художніх засобів.

Серед титанів Відродження одне з перших місць по праву належить Леонардо да Вінчі. Сила його розуму, його геніальні наукові передбачення, його чудові технічні винаходи, нарешті, його велике реалістичне мистецтво - усе це викликало здивування людей, схильних сприймати Леонардо як живе втілення того ідеалу всебічно розвинутої особистості, про який мріяли кращі з мислителів і письменників XV-XVI століть. Талант Леонардо да Вінчі, генія італійського Відродження, був багатогранним, а жадоба знань невичерпна. Леонардо був математиком, інженером, меліоратором, анатомом, архітектором, скульптором, музикантом... Все своє життя він заносив в записні книжки різні малюнки: людського тіла, літаючих птахів, дивних машин, що народилися в його уяві. Леонардо винайшов літаючу машину з крилами, що були схожі на пташині, підводні човни, величезний лук, гелікоптер та потужні гармати, вивчав властивості світла і води, висунув ідею про контактні лінзи. Декотрі з цих винаходів були реалізовані на практиці, інші залишилися невідомими та кілька століть знаходилися в його записних книжках.

Як художник Леонардо да Вінчі стоїть на грані двох епох - раннього і високого Відродження. Він підсумовує багатий художній досвід XV століття, і він закладає основи для мистецтва XVI століття. Леонардо ставить собі за мету дати об'єктивне відображення дійсності. Але цю дійсність він сприймає вже по-іншому. Він шукає узагальнених форм, типових рішень, ясної художньої мови. Його вже не задовольняє аналітичний реалізм XV століття, у якому інтерес до деталей нерідко затемнював головне. Його цікавлять нові задачі - удосконалення психологічних засобів вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної основи.

Актуальність теми дослідження:

Геніальний художник, невтомний дослідник явищ природи, видатний інженер і мислитель, Леонардо да Вінчі, можливо, в набагато більшому ступені, чим інші знамениті представники епохи Відродження, з'єднав в своїй діяльності все різноманіття сподівань, ідей і інтелектуальних метань ренесанської особи. Феномен Леонардо да Вінчі вражає не тільки розмахом і різносторонністю постійних і вирішених питаннях в різних сферах людської діяльності, але і атмосферою деякої таємничості, породженої обставинами біографії художника.

Метою даної роботи є:

Аналіз художньої та наукової спадщини, філософських ідей Леонардо да Вінчі, визначення його ролі у світовій культурі.

Завдання:

З'ясування основних мотивів у творчості Леонардо да Вінчі, висвітлення філософських ідей митця.
І. Леонардо да Вінчі: універсальність особистості

1.1 Життєвий шлях митця

Надзвичайно гарний чоловік атлетичної будови, учасник всіх змагань і турнірів, прекрасний плавець, фехтувальник, вершник, чудовий розповідач, ерудит-оратор, кавалер і танцюрист, співак, поет, музикант, конструктор, геніальний живописець, скульптор, архітектор, математик, фізик, механік, інженер, астроном, геолог, ботанік, анатом-фізіолог, патологоанат, військовий інженер, мислитель-матеріаліст - увесь цей спектр сконцентрувався в одній людині. Це - Леонардо да Вінчі - яскравий представник типу «універсальної людини» - ідеалу італійського Ренесансу. Він являв собою особистість, яка найяскравіше окреслила діапазон творчих пошуків епохи. Його вважають засновником мистецтва Високого Відродження.

Народився Леонардо 15 квітня 1452 року в невеликому місті Вінчі поблизу Флоренції. Він був позашлюбним сином 25-річного нотаріуса П'єро та селянки на ім'я Катерина. Перші роки життя Леонардо провів з матір'ю. Батько невдовзі одружився на дівчині із заможної родини, але шлюб виявився бездітним, і П'єро забрав Леонардо до себе. Розлука із матір'ю не могла не позначитися на Леонардо. Він впродовж всього життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

Леонардо з дитинства цікавився науками, до того ж виявляв однаковий інтерес як до математики, так і до музики, поезії, живопису. Єдине, що йому не давалось - це латина. З нею Леонардо «боровся» все життя, бо більшість наукових книг було написано саме на латині. Батько був задоволений, що його син настільки талановитий, але часто «наукові експерименти» Леонардо були небезпечними для оточуючих. Так, захопившись хімією, якось він змішав якісь компоненти і отримав бридку суміш, отруйний запах котрої примусив домашніх в паніці втікати з дому і не повертатись туди протягом кількох днів. А маленький дослідник був у захваті від настільки вражаючого результату. Наступного разу Леонардо вирішив винайти механізм, який допоміг би людині якнайшвидше прокидатися зранку. Дію прибора він вирішив випробувати на своєму батькові. Спрацювало: батько прокинувся серед ночі від того, що «якась невідома сила» підкинула його майже до стелі.

Намагаючись направити невгамовну енергію сина в потрібне русло, батько намагається зайняти його уроками фехтування, музики, верхової їзди. Але і тут Леонардо вдається до крайнощів: ганяв коня до тих пір, поки той з ніг не впаде; а коли займався музикою - це було так довго, що домашні затикали вуха і просили завершити заняття.

Але, незважаючи на це все, Леонардо був загальним улюбленцем.

Оскільки Леонардо був позашлюбним сином, батько не став нав'язувати йому професію нотаріуса. Тим більше, що малюнки Леонардо до того часу прикрашали стіни будинків найзаможніших міщан.

В 1469 році Леонардо переїхав до Флоренції і поселився в майстерні знаменитого художника Андре Вероккіо.

Вже через три роки Леонардо да Вінчі був прийнятий в Академію, що знаходилась на площі Сан Марко в Флоренції. Тут Лоренцо Медичі замовляє для Леонардо скульптури для площі Сан Марко.

Проблема Леонардо була в тому, що він не міг займатись чимось одним, і не доводив початі справи до кінця. І до самої старості він так і не зрозумів, що терпіння замовників не безмежне. За ним закріпилась репутація талановитого, але повільного і безвідповідального майстра.

В 1841 році папа Сикст ІV прислав запрошення найкращим художникам Тоскани на роботу в Ватикан, але імені Леонардо в цьому списку не було. Леонардо дуже образився.

У 1482 році він вирушає в Мілан, розраховуючи на покровительство Людовіка Сфорца. Герцог, знаючи про його талант музиканта, спершу попросив Леонардо зіграти на власноручно виготовленій лютні, яку він привіз із собою. І, хоч живописні і музичні здібності Леонардо були справді видатними, він був прийнятий на посаду придворного скульптора - для роботи над пам'ятником Франческо Сфорца.

Чим йому тут тільки не доводилось займатись! Да Вінчі працює над театральними декораціями, організовує весільні церемонії та інші сімейні урочистості в палаці Сфорца, працює над проектом будівництва міланського кафедрального собору, стає головним інженером по системах міського водопостачання. Одночасно приступає до роботи над «Мадонною в гроті».

У 1499 році французи захопили Мілан. Леонардо залишає місто і вирушає спочатку в Мантую, де в 1500 році напише відомий «Портрет Ізабелли д'Есте», а потім - в Венецію, де буде працювати в якості воєнного інженера.

В 1502 році Леонардо да Вінчі стає головним архітектором і інженером при дворі Чезаре Борджіа, сина папи Александра VІ. Через 8 місяців Леонардо вирушає у Флоренцію, де отримує важливе замовлення для Залу Великої Ради в Палаццо Веккіо - фреску на сюжет «Битва при Ангарі».

В 1503 - да Вінчі починає працювати над «Джокондою» - картиною, яка прославить його ім'я в віках, а також, у зв'язку з необхідністю захисту міста, створює проект зміни русла річки Арно.

У 1504 році помирає батько художника, і протягом кількох місяців Леонардо не може працювати: у нього стали трястися руки.

У 1506 р. Леонардо знову виїжджає в Мілан за запрошенням короля Людовіка ХІІ, і знаходиться там до 1513 року. Там, на замовлення папи Леона Х, художник повинен буде написати нову картину.

Будучи визнаним майстром, да Вінчі сподівався, що в Римі він зможе жити безхмарним життям найвидатнішого художника сучасності, однак все вийшло інакше: лаври дісталися його великим конкурентам -
Мікеланджело і Рафаелю.

Леонардо вирішує повернутися в Мілан і там спокійно займатися тим, чим хотів він сам. Але, прибувши в Мілан, Леонардо одразу ж був представлений Франциску І, війська котрого в 1515 році зайняли Ломбардію. Між королем та художником зароджується взаємна симпатія.

В 1516 році Леонардо приймає запрошення монарха переїхати у Францію. Відтепер Леонардо вважається придворним художником французького короля, однак тут він створює лише декілька креслень меліоративних каналів.

Помер Леонардо да Вінчі 2 травня 1519 року в Кло-Люсе, недалеко від королівського замку.

^ 1.2. Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі.

Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.

Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба досягається завдяки товщі освітлених часток повітря, що розташоване між Землею та чорнотою угорі».

Леонардо був амбідекстором - однаковою мірою добре володів правою та лівою рукою. Вважається навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Проте більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.

Він був вегетаріанцем. Йому належать слова: «Якщо людина прагне до волі, чому вона птахів і звірів тримає у клітках?.. Людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, умертвляючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м'яса».

Усі записи в щоденниках Леонардо зроблені у дзеркальному відбитку. Багато хто вважає, що в такий спосіб він хотів приховати свої дослідження. Можливо й так. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (існують відомості, що йому було простіше писати саме таким чином); існує навіть поняття «почерк Леонардо».

Серед захоплень Леонардо були навіть кулінарія і мистецтво сервірування. У Мілані він протягом тринадцяти років був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» - тонко нарізане м'ясо, тушковане з овочами, що покладені зверху, - була дуже популярною на придворних бенкетах.

^ 1.3. Багатогранність майстра: філософ, літератор, титан науки…

Дати оцінку Леонардо як ученому не можливо, так як більшість його рукописів було загублено. Ті, що залишилися ж знаходяться в такому безладі, що наврят чи хто-небудь зможе прослідкувати в них еволюцію його ідей. Проте деякі висновки можна зробити. Леонардо – титан науки. Багато його винаходів людство відкриє для себе на багато пізніше. Серед малюнків знайдені зображення завихорень води. Його око могло уловлювати те, що стало видно після винаходу сповільненої кінозйомки і фотоапарата. У записі да Вінчі мовиться про «злиття всіх сенсів» в перетині діагоналі і вертикальної лінії - він вірив, що всі відчуття сходяться в цьому місці. Черевики для ходіння по воді, очевидно, не вийшли за рамки ескіза, але не викликає сумнівів той факт, що вони, після деяких змін могли б використовуватися. Необхідним винаходом став рятівний круг. Простий перелік його позахудожніх інтересів здається неймовірним: анатомія, ботаніка, картографія, геологія, математика, аеронавтика, оптика, акустика, цивільне будівництво, конструювання зброї, планування міст... Так чому ж він не висувався в число найбільших геніїв науки всіх часів? Відповідь така: не дивлячись на активність його творчої натури, він був ученим виключно за покликанням. Всі його записи і малюнки залишалися в секреті, він ні кому не дозволяв в них заглядати, вивчати або застосовувати на практиці. І в цьому основна причина його неуспіху як ученого: адже досягнення наукового розуму оцінюються практичним результатом, а схильний відлюдництву Леонардо вступав тільки у ті відносини з світом, які вважав необхідними, і найчастіше вважав за краще залишатися наодинці.

^ Наука та інженерна справа:

Єдиний винахід, що здобув визнання ще за життя майстра, - це колесцовий замок для пістолета (який заводиться за допомогою ключа). Спочатку колесцовий пістолет не був популярним, але дуже скоро набув поширення серед дворян, особливо в кавалерії, і був у використанні тривалий час.

Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Він казав: «Хто знає все, той може все. Тільки б довідатися - і крила будуть!».

Він зробив багато малюнків і вивчав літальний механізм птахів і кажанів. Проводив і досліди, але вони всі були невдалими. Спочатку Леонардо розробляв проблему польоту за допомогою крил, яким надає руху м'язова сила людини (ідея найпростішого апарата Дедала і Ікара). Але згодом він дійшов думки про створення такого апарата, до якого людина не має бути прикріплена, а повинна зберігати змогу вільно керувати ним, приводити ж себе в рух апарат має своєю власною силою. За своєю суттю це була ідея аероплана. Для практичної реалізації задуму майстрові бракувало тільки одного: ідеї мотора, що має достатню силу. Леонардо да Вінчі працював над апаратом вертикального зльоту і посадки.

Винаходи Леонардо: парашут, колесцовий замок, велосипед, металевий візок для перевезення солдатів, легкі переносні мости для армії, прожектор, катапульта тощо.

Леонардо присвячував багато часу вивченню фізики, з усіх розділів якої його найбільш цікавила механіка. В його рукописах можна знайти описи багатьох пристроїв, що вражають не так специфічними принципами функціонування, як оригінальністю призначення чи навіть самим зовнішнім виглядом. Багата уява Леонардо знайшла своє застосування не лише в мистецтві, а й у науці.

Також Леонардо зробив великий внесок у розвиток анатомії. Його не лякало негативне ставлення Церкви до анатомічного вивчення мертвого тіла. Леонардо вивчив більше тридцяти тіл методом автопсії. Він зробив детальний опис своїх досліджень при розтині тіл, котрі показали, що отримані ним знання про людське тіло набагато випереджали його час.

В процесі досліджень Леонардо зробив багато замальовок. Одна з них – малюнок ембріона людини в череві матері. Він помилковий лише в деяких деталях, в інших - особливо в зображенні положення плоду і пуповини, - він абсолютно точний і виконаний настільки професійно, що і в наші дні використовується як ілюстрація в медичних підручниках. Вперше в історії анатомії Леонардо здійснив поперечний перетин черепа.

^ Досягнення у мистецтві:

Нашим сучасникам Леонардо, в першу чергу, відомий як художник. Проте сам він у різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу й працював доволі повільно. Цим пояснюється той факт, що художня спадщина Леонардо кількісно невелика. До того ж багато з його праць значною мірою ушкоджені або втрачені назавжди.

Однак внесок, який зробив Леонардо у світову художню культуру, є винятково важливим навіть на тлі когорти геніїв Італійського Відродження. Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку. До Леонардо художники Ренесансу рішуче відмовлялись від багатьох умовностей середньовічного мистецтва, зробили крок у бік реалізму, й багато чого вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи в композиційних рішеннях.

Проти мальовничості, роботи з фарбою, художники були ще досить умовними і скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення нагадувало розфарбований малюнок. Найбільш умовним був пейзаж, але він відігравав другорядну роль. Леонардо дав життя новій техніці живопису. У нього лінія має право на розмитість, тому що так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіювання світла в повітрі й виникнення сфурмато - серпанку між глядачем і зображеним предметом, що пом'якшує колірні контрасти і лінії. Таким чином, реалізм у живописі перейшов на новий щабель.

^ Леонардо да Вінчі як філософ:

Епоха Відродження (фр.- Ренесанс) – період переходу від Середньовіччя до XIV-XVII ст. – охоплює приблизно три сторіччя. Зростання промисловості, торгівлі, мореплавства, військової справи, тобто розвиток матеріального виробництва, зумовило розвиток техніки, природознавства, математики, механіки. Все це вимагало вивільнення розуму від схоластики і повороту від суто логічної проблематики до природничонаукового пізнання світу і людини. Виразники такої тенденції - найвідоміші мислителі епохи Відродження, загальним пафосом якої стала ідея гуманізму. Нова епоха стала відродженням античної культури, античного способу життя, способу мислення і почувань.

У чому ж особливості філософії в епоху Відродження?

По-перше, середньовічна догматика забороняла думати і відчувати. Людське тіло вважалося темницею і оголошувалося гріховним. Мистецтво і література Відродження реабілітували людину, утверджували її права на почуття, на думку, підносили не небесну, а земну любов, красу людського тіла. Антропоцентризм - перша і головна особливість філософії Відродження.

По-друге, відбувається секуляризація (відокремлення) релігії від науки, а потім від політики і моралі. По-трете, філософія в епоху Відродження характеризується пошуками правильного методу пізнання природи Кеплера і Галілео Галілея.

Титанічна фігура Леонардо да Вінчі (1452-1519) справедливо розглядається як найповніше втілення ренесансного генія, реалізація ідеалу героїчної людини. Разюча різноманітність таланту Леонардо да Вінчі, одного з найвидатніших майстрів живопису і разом з тим фортифікатора і містобудівника, гідротехніка і меліоратора, який однаково глибоко цікавився проблемами математики і механіки, астрономії і космології, геології палеонтології, анатомії і ботаніки, оптики і перспективи - отже, всім світом навколишньої природи людини і самою людиною в навколишньому світі, - різноманітність, що викликала у сучасників суміш замилування і підозрілості, і що змусила віддалених нащадків говорити про передбачення ним на багато століть уперед наукових відкриттів, - якщо не ступенем розвитку, то самим фактом існування повністю вписується у загальну картину художньої і наукової творчості епохи Відродження. Заявляючи, що пізнання починається з відчуття, проголошуючи основою істинного знання дослід, рішуче відкинув інше знання, що спирається не на безпосереднє вивчення природи, отримане з одкровення чи з Святого Письма знання богословів або книжне, що спирається на авторитет знання схоластичної науки. Знання, що не спирається на відчуття і дослід, не може претендувати на будь-яку вірогідність, а вірогідність - найголовніша ознака істинної науки.

Найвірнішим методом пізнання істини Леонардо да Вінчі вважав експериментальний метод. Проголошувалися принципи математизації науки про природу. Дослід у Леонардо да Вінчі - засіб осягнення природних законів. Пізнання не може обмежуватися відчуттям і експериментом, практикою без цільної наукової теорії. Знамениті вислови Леонардо да Вінчі – «наука - полководець, практика - солдати», «завжди практика повинна споруджуватися на добрій теорії» - свідчать про прагнення мислителя подолати обмеженість спостереження і експерименту, прийти до побудови цілісної картини світу. Завдання науки - виявлення причинних зв'язків і на їх основі пізнання законів. Дослід і шлях виявлення причини і закону.

Природа і Бог термінологічно не ототожнюються в філософії Леонардо да Вінчі, але саме природа виступає сукупністю законів, яка збігається з необхідністю, що виходить від Бога - першорушія. Духовний початок не протистоїть у філософії Леонардо да Вінчі тілесному, природне -Божественному. Прекрасний світ природи є відображення і прояв Бога. Заперечуючи теологічне протиставлення світу земного і небесного, Леонардо да Вінчі проголошує фізичну однорідність Всесвіту: природа Землі і небесних тіл виявляється якщо і не повністю тотожною, то, принаймні, подібною; Земля - також світило, як і інші небесні тіла, що складаються з таких же земних елементів-стихій. Леонардо да Вінчі належать геніальні міркування про те, що Земля не є центром створення Всесвіту, про принциповий поліцентризм Космосу, про відносність уявлень.

Отже, Леонардо да Вінчі був прихильником натурфілософії. Найвірнішим методом пізнання істини Леонардо да Вінчі вважав експериментальний метод. Дослід у Леонардо да Вінчі - засіб осягнення природних законів.

^ Літературна спадщина:

Леонардо да Вінчі занотовував усі свої спостереження до записної книжки. Так виник унікальний щоденник, аналогів якому немає у всій світовій літературі. Малюнки, креслення, ескізи супроводжуються тут короткими замітками з питань перспективи, архітектури, музики, природознавства, військово-інженерної справи та ін. Усе це пересипано різноманітними, філософськими, роздумами, алегоріями, анекдотами, байками.

Ці 120 книжок містять матеріал для енциклопедій. Але автор не мав на думці публікувати свої думки і навіть вдавався до тайнопису. Повне прочитання його записів не виконано дотепер. Визнаючи єдиним критерієм істини досвід, Леонардо да Вінчі заперечує книжкову вченість. Він вважає, що завданням науки (а також, і мистецтва) є пізнання речей, відкриваючи за 100 років до Галілея і Бекона епоху нової науки, стаючи одним із попередників, матеріалістів XVI-XVІI ст.

Величезна літературна спадщина Леонардо да Вінчі дійшла до наших днів у хаотичному вигляді (рукописи, написані лівою рукою).

Хоча Леонардо да Вінчі не надрукував жодного рядка, у своїх записах він постійно звертався до уявлюваного читача, а в останні роки життя щиро бажав видати свої праці.

Рукописну спадщину Леонардо да Вінчі повністю було опубліковано тільки у ХІХ - ХХ ст. Слід зазначити, що, крім величезного наукового та історичного значення, вона має також художню цінність завдяки стислим, енергійним висловам і надзвичайно чистій мові. Леонардо захоплював сучасників красою і виразністю своєї мови, був гарним імпровізатором, але не вважав себе літератором. Навіть у найменш «поетичних» за задумом фрагментах його мова відрізняється яскравою образністю; так, його «Трактат про живопис» містить чудові описи. У його рукописах безліч зразків оповідальної прози: байки, фацеції (жартівливі розповіді), афоризми, алегорії, пророцтва.

Також Леонардо да Вінчі залишив письмові рекомендації молодим живописцям. Він мав багаторічний досвід виховання молодих живописців, який узагальнив у низці практичних рекомендацій.

Що ж рекомендує майстер початківцям?

Учень повинен спочатку опанувати перспективу, дослідити форми предметів, потім копіювати малюнки майстра, малювати з натури, вивчити здобутки різних живописців, і тільки після цього прийматися за власний утвір. «Навчися спершу старанності, а не швидкості», - радить Леонардо. Майстер рекомендує розвивати пам'ять і особливо фантазію, спонукаючи вдивлятися в неясні контури полум'я та знаходити в них нові, дивні форми. Леонардо закликає живописця досліджувати природу, щоб не вподібнитися дзеркалу, що відбиває предмети, не маючи знань про них.

Він створив «рецепти» зображення особи, фігури, одягу, тварин, дерев, неба, дощу. Крім естетичних принципів великого майстра, його записки містять мудрі життєві поради молодим художникам.
  1   2   3

Схожі:

«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconТема. Життя І творчість Павла Тичини. Музика природи в поезії Павла...
Мета: розширити, поглибити й узагальнити знання дітей про життя І творчість поета; розвивати естетичні почуття, емоційність сприйман­ня...
«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconФранко Вступ "Франко дійсно відчував потреби хвилі, жив все "
Одним словом творчість його виростала з життя І була для життя. Се становить її вартість, її цінність І капітал, се дає їй її широту...
«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconЖиття І творчість Миколи Дмитровича Кондратьєва І розвиток його теорії «довгих хвиль»

«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconЖиття І творчість Миколи Дмитровича Кондратьєва І розвиток його теорії «довгих хвиль»

«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconЖиття І творчість Юзефа Антонія Роллє в працях учених І краєзнавців останьої чверті ХІХ – ХХ ст

«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconРеферат: І. Карпенко-Карий життя та творчість
Підручник О. М. Бєляєв, укр м. 10-11 кл. – Написати твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему
«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconПлан Життя та творчість (хронологічна таблиця) т
Тема лекції: «проза. Загальний огляд: григорій косинка(стрілець). „На золотих богів”»
«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconОрієнтовні матеріали для підготовки першого уроку у 2013/14 навчальному році
«Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя І творчість Т. Шевченка
«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconЖиття І творчість Т. Г. Шевченка
Доля: Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах / Автор-упоряд тексту В. Шевчук. – К.: Дніпро, 1993. – 779 с
«Життя І творчість Леонардо да Вінчі» iconКр №1 Творчість В. Симоненка, І. Драча, Д. Павличка, Ліни Костенко. Тест
Укажіть, які поезії В. Симоненка було вилучено з літературного життя в радянські часи
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка