Вступ 3




Скачати 174.53 Kb.
НазваВступ 3
Дата конвертації11.03.2013
Розмір174.53 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы


ЗМІСТ


ВСТУП

3

1. ЄЛИЗАВЕТА МИКОЛАЇВНА ВОДОВОЗОВА ТА ЇЇ ВНЕСКИ У ПЕДАГОГІКУ

4

2. ПОГЛЯДИ Є. М. ВОДОВОЗОВОЇ НА РОЛЬ ПРИРОДИ У ВИХОВАНІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

11

ВИСНОВОК

14

ЛІТЕРАТУРА

16



ВСТУП
Класики російської педагогіки 60-х років XIX ст. приділяли велику увагу розробці питань початкового навчання дітей і тісно пов'язаної з ним теорії дошкільного виховання. При цьому вони спиралися на досягнення російської та західноєвропейської педагогічної думки, керувалися вимогами свого часу, свого народу.

Загальновизнаної була думка, що в дошкільному віці закладаються основи розвитку особистості людини, і що необхідно всіляке посилення свідомого, цілеспрямованого управління вихованням маленьких дітей з боку дорослих.

Дуже важливим було те, що класики російської педагогіки розглядали виховання дітей з раннього віку і до зрілості як єдиний процес і розробляли методичні вказівки про те, як треба здійснювати єдність виховно-освітньої роботи з дітьми дошкільного та шкільного віку.

В умовах буржуазно-монархічної Росії революційні демократи 60-х років XIX ст. великі надії у вихованні дітей дошкільного віку, в дусі ідей революційного демократизму, покладали на родину. Повне і найбільш послідовне здійснення ідей суспільного дошкільного виховання дітей вони зв'язували з революційним перетворенням суспільного ладу Росії, зі створенням нового суспільства, де жінка буде рівноправна з чоловіком, а виховання дітей буде організовано на наукових основах.

Основи теорії дошкільного виховання в Росії були закладені найбільшими російськими педагогами 60-х років XIX в. Зміст і методи роботи дитячих садів докладно розроблялися видатними діячами дошкільного виховання, що належали до прогресивного демократичного напрямку — А. С. Симонович, Є. М. Водовозової, Є. І. Конради та ін. Своєю творчою педагогічною діяльністю, як теоретичною так і практичною, вони сприяли процесу виділення дошкільної педагогіки із загальної педагогіки й оформленню її в самостійну педагогічну науку.
^ 1. ЄЛИЗАВЕТА МИКОЛАЇВНА ВОДОВОЗОВА ТА ЇЇ ВНЕСКИ У ПЕДАГОГІКУ
Єлизавета Миколаївна Водовозова (1844—1923), учениця і послідовниця К. Д. Ушинського, внесла значний вклад у теорію дошкільного виховання, головним чином сімейного. Вона була відомою дитячою письменницею, створила чудові для свого часу нариси і розповіді про природу, про життя народів Росії і західноєвропейських держав.

Є. М. Водовозова — автор цікавих мемуарів, в яких знайшли яскраве висвітлення побут середнього дворянства, кріпосницька система виховання, що існувала в Росії в 40—50-х роках XIX ст., обстановка життя і виховання “шляхетних” дівиць у Смольному інституті та ін.

На формування поглядів Є. М. Водовозової вплинув К. Д. Ушинський, що був під час її навчання в Смольному інституті інспектором класів, а також запрошені їм молоді вчителі, зокрема її майбутній чоловік, друг К. Д. Ушинського — Василь Іванович Водовозов (1825—1880), відомий талановитий методист російської мови і літератури. Закінчивши Смольний інститут, Є. М. Водовозова вирішила йти по шляху свого вчителя і стати педагогом.

Є. М. Водовозова допомагала чоловіку в організації у Петербурзі недільної школи, давала приватні уроки, брала участь у засіданнях Петербурзьких педагогічних зборів.

У 1863 р. Є. М. Водовозова написала статті з приводу роману Н. Г. Чернишевського “Що робити?” за назвою “Що жінці заважає бути самостоятельною?”. Ця стаття була голосом російської жінки, яка шукала шлях “духовного звільнення від фортечного гніта, забобонів, марновірств, яка бажала вступити на шлях суспільного служіння.

Наприкінці 60-х років XIX в. Є. М. і В. І. Водовозови почали закордонну поїздку для вивчення досвіду дитячих садів, шкіл, а також сімейного виховання. У 1871 р. Є. М. Водовозова видала свою головну працю по дошкільній педагогіці “Розумове і моральне виховання дітей від першого прояву свідомості до шкільного віку”, яка одержала у той час високу оцінку в опублікуванні. Книга призначалася для вихователів і матерів та складалася з наступних частин: у першій висвітлювалися принципові питання морального і розумового виховання (гл. I-IV); у другій розкривалася значення системи Фребеля, його ігор і занять (гл. V); у третій - зміст і методика виховання дітей за окремими роками (1—4 роки, 4—6 років, 6—8 років); четверта - являла собою огляд “найбільш розвиваючих дитячих іграшок”, у книзі був додаток (таблиці ручних занять, пісні з нотами). У наступні видання Водовозова включала нові розділи, у яких вона висвітлювала і критикувала систему Монтессори і теорію “вільного виховання” (7-і видання вийшло в 1913 р.).

Головна мета виховання, писала Є. М. Водовозова,— це “виховувати людину — майбутнього суспільного діяча і громадянина своєї батьківщини, перейнятого ідеєю людства”.

Слідом за своїм вчителем вона вважала, що вихователь, виховання і навчання відіграють ведучу роль у всебічному розвитку дитини, найдійовішим образом впливають на розвиток усіх його задатків, фізичних, розумових сил та здібностей. Є. М. Водовозова затверджувала, що правильно організоване виховання є найбільш плідним фактором “Якщо останнє осмислено, засновано не тільки на педагогічному такті, але і на серйозних наукових даних, то воно дає набагато більш плідні, вірні і точні результати, чим те виховання, що дає людині природа й обставини”. Звідси задача батьків і вихователів — вивчати не тільки індивідуальні особливості дітей у процесі виховання і навчання, але і науку про виховання, регулювати вплив зовнішнього середовища і створювати обстановку, необхідну для виховання.

Є. М. Водовозова жадала від вихователів і батьків прояву гуманного відношення до дітей. Виховання дитини — жива, творча справа; без педагогічних знань, без самовиховання, без любові до дітей - воно буде малоуспішним, затверджувала вона.

Розвиток дітей дошкільного віку повинно бути всебічним: “Фізичне, моральне і розумове виховання завжди повинно йти рука об руку і допомагати один одному в досягненні можливо повних усебічних виховних результатів”.

Виховання, вказувала Є. М. Водовозова, повинне починатися з колиски. “Усі наші невдачі у вихованні походять від того, що воно починається тільки зі шкільної лави, коли характер вже склався, а розум, що звик до бездіяльності, прийняв відомий напрямок”, писала вона і доводила, що зневага до виховання і підготовчого навчання дітей у дошкільному віці спричиняє, особливо в перші роки навчання, страждання школярів, приносить багато засмучень і нових турбот батькам.

Є. М. Водовозова рекомендувала починати “розумову підготовку дітей до шкільного навчання вже в дошкільні роки. Ця підготовка повинна полягати в правильній організації життя дітей, своєчасному розвитку їх сил і здібностей, у пробудженні в них інтересу до навчання. Необхідно запропонувати дитині розумову діяльність, що відповідає його віку, яка б усебічно розвивала його почуття”. Є. М. Водовозова журилася про те, що “дотепер не вироблено по цьому предметі зовсім твердої системи”.

В основу своєї системи сімейного і суспільного виховання дітей дошкільного віку Є. М. Водовозова поклала ідею народності виховання. Вона писала: “Наші дитячі сади повинні бути створені на народній, російській основі. Мені скажуть, що для цього усякому вихователю прийдеться вивчати народ. Але хто звик думати по-російському, співчувати усьому, у чому виражаються кращі сторони живого народного розуму, тим це буде не важко”. Використання при роботі з дітьми з раннього віку народних пісень, загадок, прислів'я, казок і ігор повинне забезпечити виховання в них почуття любові до народу, батьківщині.

Виходячи з ідеї народності виховання, Є. М. Водовозова займалася добором матеріалу для виховної роботи з дітьми дошкільного віку. Вона розробила програму розвитку у дітей рідної мови і методику використання у вихованні дітей російського фольклору — у цьому її велика заслуга.

Є. М. Водовозова надавала важливе значення фізичному вихованню дітей. У той час, як головним чином писали про відхід від цього (сон, їжа, повітря, зовнішня обстановка і т.д.) і часто недооцінювали вільні, природні рухи дітей як засіб фізичного виховання. Водовозова ж звертала особливу увагу саме на ці засоби, розробила практичні вказівки для батьків і вихователів про те, як можна розвивати моторику дитини. “Чим вільніше володіє дитина своїми мускулами,— писала вона,— тим скоріше міцніє його організм і вона стає сміливіше та самостійніше. Поступово рух дитини стає осмисленим; у нього росте потреба в колективних рухливих іграх, що особливо корисно і які дають йому веселощі і радість, зміцнюють усі його сили”. Рухливі ігри, однак, вважала Водовозова, не повинна проводитися по команді, як це робилося у фребелевских дитячих садах. Вихователі не повинні придушувати дитячого (часом і гучного) сміху, а повинні прагнути до того, щоб діти, граючись, не переходили границь.

Є. М. Водовозова перша в дошкільній педагогіці повно розкрила проблеми розумового і морального виховання дітей починаючи з раннього віку. Вона правильно вказувала, що моральне виховання дитини так тісно зв'язано з його розумовим розвитком, що важко говорити про кожне з них окремо. Учинки дитини “здебільшого — вірне дзеркало його розумового кругозору”. Найкраще учити дітей шляхом наочних прикладів, а не повчань.

Водовозова прагнула підійти до рішення проблеми морального виховання людини із суспільної сторони. Організоване виховне середовище, відоме систематичністю та послідовністю у розвитку розуму і волі дитини, трудове виховання, виховання почуття любові до Батьківщини складають, на її думку, основу морального виховання дітей. Вихователям треба бути гуманними з дітьми, говорила вона, виявляти увагу до їх нестатків, потребам, їх природним спонуканням, визнавати за маленькими істотами, що розвиваються, право на деяку самостійність і ініціативу. Є. М. Водовозова була рішучою противницею тілесних покарань. Однак вона не заперечувала необхідності в окремих випадках використовувати, у плані теорії “природні наслідки Руссо”, особистий його досвід з тією метою, щоб навчити дітей поводитися більш обдумано.

Вона надавала великого значення постановці трудового виховання дітей як однієї зі сторін морального виховання. Воно зближає дітей із трудовим народом. Впливає на раннє виховування у дітей діяльну любов до людей праці, почуття, що зв'язують дітей з народом, розвиває в них “теплу участь та гарячу прихильність до ближнього”, писала вона: “Необхідно вказати дітям зразки трудового життя, яким живуть мільйони людей. Дітям, привченим з перших років нехтувати ледарством, любити і поважати просту працю, не прийдеться пояснювати того, що і під сірою сорочкою б'ється таке ж людське серце, як і під найтоншим сукном”.

Батьки і вихователі повинні також привчати дітей до посильної праці. “Це повинно бути чи ледве не головною задачею виховання,— затверджувала Водовозова.— Строго спостерігати, щоб дитина ні хвилини не була без справи, і щоб навіть у раннім дитинстві насолоджувалася відпочинком тільки після праці”. Водовозова розробила різні види дитячої праці в природі (вирощування рослин, квітів, овочів та ін., прибирання за тваринами) і деякі види праці, як пригляд за малолітніми дітьми. Вона вважала за необхідне знайомити дітей дошкільного віку з працею ремісників, селян, зі знаряддями їхньої праці, щоб діти переймалися любов'ю та повагою до простого народу.

Взявши за основу навчання свого вчителя, Є. М. Водовозова виявляла психологічні основи розумового виховання. Однієї зі складових частин розумового виховання Водовозова вважала своєчасний і правильний розвиток органів почуттів. Це досягається різними вправами. Важливе значення в розвитку органів почуттів мають ігри і заняття дітей. Є. М. Водовозова дала практичні вказівки батькам і вихователям, як треба розвивати зір, слух дітей, розвивати в них спостережливість, збуджувати їхню допитливість і привчати до виявлення ознак і якостей предметів. Вона вважала за необхідне також навчити дітей спостерігати близькі їм явища громадського життя, розуміти взаємини людей, зауважувати, як важко живеться людям праці.

Є. М. Водовозова виступала проти передчасного навчання дітей грамоті, письму, числам й іноземним мовам. Зате велике значення вона додавала пробудженню в дитини самостійної думки. Цьому повинні сприяти різні заняття: бесіди, розповідання, особливо — самостійні досвіди дітей. У процесі цих занять дітей знайомлять з ознаками і властивостями предметів, діти ж самі роблять порівняння, висловлювання, що сприяє також розвитку їхньої мови. Водовозова розробила програму практичних спостережень дітей за навколишнім світом та природою (часом року), серію досвідів, що допомагають розвитку діяльності і мислення дітей.

Що стосується навчання дітей мови, Є. М. Водовозова пропонувала використовувати казки, особливо народні. Але вона рекомендувала вибирати їх обдумано: “Варто починати із зрозумілих казок, де головну роль грають знайомі дітям тварини, де мається вірний опис природи чи де описуються прості, зрозумілі дітям сімейні відносини”. Казка, що спирається на багаті дитячі спостереження і знання, розвиває дитячу фантазію, сприяє збагаченню мови дітей, допомагає їм у живих, простих образах запам'ятати народні висловлювання, обороти мови, сприяє моральному вихованню. Але казки треба вміло пояснювати, вважала Водовозова, інакше вони можуть принести більш шкоди, чим користі; при відсутності пояснення діти зупиняють свою увагу на їх фантастичній формі, можуть захопитися однією грою уяви. У книзі “Розумове і моральне виховання...” Водовозова виклала цілу серію народних казок, доступних і корисних для виховання дітей дошкільного віку.

Великою виховною цінністю, вказувала Е. Н. Водовозова, володіють також байки, для яких характерна простота складу, ретельна художня обробка, дотепність. Однак, попереджала вона, необхідний знову дуже обміркований вибір їх, тому що тонка сатира багатьох байок недоступна дітям дошкільного віку. При читанні байок варто пояснювати дітям предмети і явища, що найбільше зайняли їхню уяву, а також пояснювати незрозумілі слова і словосполучення.

Заслуговують бути особливо відзначеними висловлення Є. М. Водовозової про методику проведення ігор дітей. Вона відокремлювала гру від занять, вважала її самостійною діяльністю дітей, яка сприяє всебічному розвитку.

Не заперечуючи користі готових дитячих іграшок, Водовозова виступала проти того, щоб давати дітям занадто багато іграшок, тому що це розсіює їхню увагу. У своїй книзі вона дала огляд найбільш розвиваючим дитячим іграшкам, які вживалися у літній і зимовий час в іграх російських дітей.

Нею розроблені наступні цінні вказівки за методикою проведення рухливих ігор для дітей:

1) рухлива колективна гра повинна знищити встановлений, вузько-сімейний елемент, властивим індивідуальним іграм дітей у родині;

2) у рухливих іграх не повинно бути приводу до азарту;

3) рухливі ігри повинні супроводжуватися розвитком спритності, кмітливості, фантазії, щоб потім діти самі могли винаходити ігри;

4) головна умова при проведенні рухливих ігор — дати дітям як можна більш розмаїтості, волі.

Є. М. Водовозова займалася і питаннями, естетического виховання дітей. Вона вказувала, що спів є одним із засобів эстетического виховання дитини дошкільного віку, розвиває його слух, сприяє розвитку мови. Необхідний ретельний добір дитячих пісень: “За можливістю треба вибирати народні пісні чи написані в народному дусі правильною російською мовою на яку-небудь повсякдену тему, на відоме явище дитячого життя”. У книзі “Розумове і моральне виховання...” Водовозова запропонувала 35 дитячих російських народних пісень з нотами, а згодом випустила збірник дитячих пісень, схвалений художньою радою Петербурзької консерваторії.

Малювання Водовозова розглядала не тільки як засіб естетического виховання, але і як один із засобів підготовки дітей до письма. Особливо важливе значення вона додавала малюванню по сітці, що за умови гарного виконання малюнка дає дітям багато насолоди. Воно привчає їх глибше вникати у форму предметів, у співвідношення його окремих частин, підготовляє до вільного малювання. Малювання сприяє і розумовому розвитку дітей. При малюванні дитина повинна спостерігати форму предметів, що змальовуються, привчати око до розрізнення світлових відтінків, розвивати здатність жваво відтворювати представлення про побачене, а саме розвивати пам'ять та уяву, а також - навички чітко передавати всі обриси ліній.

Є. М. Водовозова своїми працями сприяла теоретичній розробці змісту і методики виховної роботи з дітьми дошкільного віку головним чином в умовах сімейного виховання.

^ 2. ПОГЛЯДИ Є. М. ВОДОВОЗОВОЇ НА РОЛЬ ПРИРОДИ У ВИХОВАНІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Вперше у російській педагогіці Є. М. Водовозова визначила коло явищ і предметів природи, з якими варто знайомити дитини при спостереженні під час прогулянок і екскурсій. Вона розробила програму ознайомлення дошкільників із природою і розділила матеріал по рокам.

«При розвитку дитини в першому віці ми більше всього зупиняємо його увагу на тваринах, так як у цей час дитини особливо цікаве все живе і рухливе».

Знайомство з тваринним світом, на думку педагога, повинне проводитися наочним шляхом, супроводжуватися розмовою, чи бесідою, короткою розповіддю про те, що дитина бачить. Усі спостереження необхідно пояснювати, їхнє призначення у тім, щоб допомогти дитині усвідомити видиме, уточнити його представлення, розвити мову, збагатити його словник, а також привчити дітей з раннього віку бути уважними до тварин.

Є. М. Водовозова вказувала, що дитині треба дати живий конкретний видимий образ, при спостереженні якого помалу розвивалися розум, спритність, співчуття до навколишнього його світу: “Вам належить спочатку усе показати йому в тій живій, цікавій картині, що представляє дійсність, щоб потім він насправді придбав основні, змістовні знання”.

В міру розвитку дитини, його увагу потрібно залучати до більш широкого кола природних явищ: дерева, рослини, квіти, метелики, птахи; бувати у саду, у полі, у лісі. Розглядаючи дерева – показати листяні і хвойні, порівняти листя і хвою; подивитися ці дерева узимку. Є. М. Водовозова вважала корисним для розвитку дитини тримати (у зимовий час) у будинку двох-трьох тварин (кішку, собаку, морську свинку, їжака, черепаху, рибку). Дітей потрібно залучати до догляду за ними і боротися з проявами жорстокості стосовно тварин.

Коло уявлень про рослин і тварин повинно визначатися місцевими природними умовами. Необхідно знайомити дітей тільки з найвідомішими породами дерев і рослин, найбільш відомими тваринами, “які знаходяться на даній території”.

Найбагатші можливості для старших дітей (6-7 років) дає сад, луг, ріка, ліс. «О тут і різні дерева, чагарники, папороті, мохи, гриби, ягоди, квіти, трава, комахи, мурашині купи. О тут і кінця немає для бесід”.

На думку Є. М. Водовозової, нехай дитина оглядає гнізда птахів, зауважує їхню форму, матеріал, з якого вони зроблені, де вони звиті і який птах. Нехай прислухається до писку птахів, дивиться, як мати годує їх. Необхідно виховувати турботливе відношення до кожної пташки, зайчика, білці, кролику, а також і до домашніх тварин, показати, як потрібно приручати тварин.

Бажано відвідувати скотарні, пташники, рибний лов... на березі ріки, чи озера, моря - дитина повинна спостерігати біг води, її колір, хвилі, збирати камінчики, черепашки. Дітей варто познайомити з тим, що росте в поле, на лузі, подивитися сільськогосподарські роботи. Спостереження в природі варто проводити в різні пори року і звертати увагу на сезонні зміни, що відбуваються.

Є. М. Водовозова показувала дітям явища природи: знайомила з розвитком комах, земноводних, рослин. Вона рекомендувала педагогам здійснювати це наочним шляхом у природних і спеціально створених умовах.

Є. М. Водовозова рекомендувала улаштувати для дітей 6-7 років «маленький природничоісторичний кабінет» (у сучасному розумінні – куточок природи). Він повинний служити місцем для різноманітних систематичних спостережень і досвідів. У ньому варто зосередити все необхідне і цінне у виховному відношенні: рослини, квіти, посадки, що розпускають гілки з бруньками і листами, банки з водяними тваринами, садки з комахами, їжака, рибку та ін. Дитині можна дозволити збирати у свій «кабінет» усе, що цікавить його у природі - об'єкти, і привчати його їх охороняти. Є. М. Водовозова велике місце відводила досвідам і спостереженням у куточку природи. «Нехай дитина сама виростить квітку, що потім опише; сама тримає у себе яку-небудь комаха чи іншу тварину, щоб помічати його властивості».

Таким чином, діти самостійно і природно познайомляться з характерними ознаками предметів; пізніше в школі вони зможуть зробити висновки з накопичених спостережень, а не тільки заучувати узагальнююче правило.

У куточку природи гарний вихователь повинний організувати спостереження дітей за розвитком рослин у різних умовах, як, наприклад, посадку рослин (горох, боби, пшениця) у землі, у воді. Потрібно підвести дитину до спостереження за виростанням, показати йому наочне значення вологи, світла, сонця для рослин; домогтися, щоб дитина усвідомила за чим спостерігає. У кожен час року діти під керівництвом вихователя поповнюють куточок природи характерними для цього сезону матеріалами.

Є. М. Водовозова рекомендувала наступні методи і форми ознайомлення дошкільників із природою: спостереження, екскурсії, прогулянки, організацію живих куточків, дитячий город і квітник, бесіди, художня розповідь педагога, використання картин художників, календаря природи. З них вона справедливо віддавала перевагу безпосередньому спілкуванню дитини з природою. Нею були вірно враховані при виборі цього шляху особливості мислення дитини, його прагнення до активності.

Вона рекомендувала звертати увагу дитини під час прогулянок на яскраві, мальовничі картини природи: красивий пейзаж, блиск сонця, його захід, вид безбережного моря, його могутні хвилі, гра в них сонячних променів; «...не пропускайте без уваги ні дерево, ні кущика, ні квітки, що ні пурхає метелика, ні красивої божої корівки, що ні протікає струмочка, ні краплі дощу на листах, коли вони тремтять, як алмази, і переливаються безліччю квітів».

ВИСНОВОК




Аналізуючи педагогічні ідеї класиків вітчизняної і закордонної педагогічної думки, Є. М. Водовозова висуває гуманістичні ідеї виховання, відстоює їх і розглядає з погляду характеристики російського суспільства.

З позицій гуманізму Е.Н. Водовозова акцентує увагу вихователів і батьків на цінності виховання, дає практичні поради по реалізації таких принципів виховання, як народність, природна відповідність, культурна відповідність, наступність, гармонія.

Самобутністю відрізняються ідеї Є. М. Водовозової про розумовий розвиток і виховання дитини через організацію всієї його життєдіяльності. Є. М. Водовозова ретельно розробила методику виховання органів почуттів. Сенсорне виховання розглядалося нею як органічно зв'язаний розвиток органів зовнішніх почуттів і пізнавальних процесів, як формування сприйняття у єдності з розвитком пам'яті, мислення і мови, як удосконалювання системи почуттєвого пізнання світу в процесі осмисленої інтелектуальної і практичної діяльності дитини. Ціннісними основами розумового виховання вона вважала розвиток пам'яті, уваги, спостережливості, допитливості і мові. Для розумового розвитку дітей Є. М. Водовозова дає велику програму спостережень за явищами природи.

У педагогічних ідеях Є. М. Водовозової просліджується такий підхід до морального виховання, що припускає як ціннісні основи цілеспрямоване формування альтруїзму і моральності - найважливіших складових гуманізму, людяності, основних вольових ціннісних якостей, дисциплінованості, причому в контексті міркувань про принцип волі, не насильства, особистої індивідуальності, поваги і людському достоїнству дитини.

Прогресивними для другої половини XIX - початку XX століття були висловлення Є. М. Водовозової про значення праці в житті дітей. Працьовитість вона розглядає як універсальну цінність, тому що воно впливає на успіх інших видів діяльності дітей.

Є. М. Водовозова чітко позначила положення про те, що ціннісні відносини уперше виявляються в родині, що також є виховною цінністю. При цьому батьки виступають як носії ціннісних відносин до світу і характеризуються змістом вибірково встановлених цінностей.

ЛІТЕРАТУРА



1. Водовозова Е.Н. История одного детства. Л., 1941. — 244 с.

2. Водовозова Е.Н. Умственное и нравственное воспитание детей от первого проявления сознания до школьного возраста: Кн. для воспитателей. — 7-еизд., перераб. и доп. СПб., 1913. - 365 с.

3. Зайцева Л.М. Преемственность в экологическом воспитании детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста: Дис. канд. пед. наук. — Смоленск, 2001. — 196 с.

4. Лыкова В.Я. Последовательно и гармонично: Преемственность в воспитании: Монография. Смоленск: СГИИ, 2001. - 131 с.

5. Ольнем-Цеховская В. Е.Н. Водовозова // Голос минувшего. 1993. - № 3. -С. 145-162.

6. Парамонова JI.А. Система формирования творческого конструирования у детей 2-7 лет: Автореф. дис. докт. пед. наук. -М., 2001. -45 с.

7. Плеханов А.В. Е.Н. Водовозова об умственном и нравственном воспитании детей дошкольного возраста // Дошкольное воспитание. — 1976. № И.-С. 33-38.

8. Разбегаева Л.П. Ценностные основания гуманитарного образования: Монография. Волгоград: Перемена, 2001. - 289 с.

9. Стеклов М.Е. Русские педагоги. М.: СКРИН, 1997. - 221 с.

10. Тарунтаева Т.В. Преемственность в работе детского сада и школы: наш взгляд на проблему // Преемственность в воспитании детей: теория и практика. Смоленск, 2001. - С. 5-7.



Схожі:

Вступ 3 iconЗміст вступ
Вступ Теоретичні основи фінансового лізингу
Вступ 3 iconЗміст вступ
Вступ Теоретичні основи фінансового лізингу
Вступ 3 iconВступ до психології
Цей розділ представлений більш детально та розширено у зв’язку з тим, що вступ є дуже важливою ланкою у розумінні історії та логіки...
Вступ 3 iconПлан вступ 1 вступ
Результати цього дослідження можуть бути використані при розробці концепції соціального захисту в Україні, що, на мій погляд, повинна...
Вступ 3 iconІ. зміст І. Вступ
Вступ
Вступ 3 iconІ. зміст І. Вступ
Вступ
Вступ 3 iconНнц «Інститут аграрної економіки» наану вступ
Вступ. Бюджетній політиці належить важливе місце в системі державних фінансів. У наукових дискусіях XX ст саме бюджетній політиці...
Вступ 3 iconПлан роботи методичного об´єднання вчителів географії 2010-2011 н р. Вступ
Вступ. Протягом 2009-2010 н р в роботі районного методичного об’єднання брало участь 27 чоловік, серед яких 17 чоловік мають вищу...
Вступ 3 iconПлан роботи методичного об´єднання вчителів хімії 2010-2011 н р. Вступ
Вступ. Протягом 2009-2010 н р в роботі районного методичного об’єднання брало участь 20 чоловік, серед яких 13 чоловік мають вищу...
Вступ 3 iconПлан Вступ Клінічні ознаки гострих респіраторних вірусних захворювань...
Грз. Саме грвз за своєю питомою часткою займають провідне місце в структурі інфекційної патології людини. Експерти вооз підкреслюють,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка