Тарас Шевченко І Кіровоградщина




Скачати 337.67 Kb.
НазваТарас Шевченко І Кіровоградщина
Сторінка1/4
Дата конвертації04.03.2013
Розмір337.67 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4
Тарас Шевченко і Кіровоградщина


Вступ
 
Шевченко – щиро народний поет. Усе своє життя він служив народові, і ніколи від нього не відходив, ніколи про нього не забував. І ніколи свого українського світогляду не міняв. За те, що Шевченко весь свій вік вірно служив своєму обездоленому народові; за те, що все життя вірно і гаряче любив свою Україну – широкополу та безталанну, Бог і народ повно зберегли пам'ять про нього поміж нами світлою і незабутньою.

Постать велетня Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах культурного світу з року в рік.

Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.

 Кіровоградщина не належить до тих кількох в Україні регіонів, куди Тарас Шевченко планував свої приїзди із далекої північної столиці Росії. В нашім благословеннім степовім краї він не писав віршів, не малював, не залишив якихось творчих слідів. А події його  численних творів розгорталися на межі нинішньої Кіровоградщини. Тому цілком природний інтерес до найдрібніших деталей, що пов'язують ім'я Тараса Шевченка з нашим краєм.

    Перебування Тараса Григоровича Шевченка в нашому краї ми, перш за все, пов'язуємо з відомим фактом, що хлопцем Тарас Григорович з батьком десь у 1823 -1824 роках чумакував нашим степом.

    Розглянемо російськомовне видання твору «Наймичка». Сам великий Кобзар пише:

«Во время самой нежной моей юности (мне тогда было 13 лет) я чумаковал тогда с покойником отцом.

    Выезжали мы из Гуляйполя, я сидел на возе и смотрел на Новомиргород, лежащий в долине, и на степь…

    …Смотрю – опять степь, степь широкая, беспредельная, только чуть мреет вдали что-то похожее на лесок.

    Я спрашиваю у отца, что  это видно? –Девятая рота, - отвечает он мне. Но для меня этого не довольно. Я думаю, что это – 9-я рота? Степь и все степь…»

    9-а рота. Дійсно, що це таке? У цих краях  в Аракчеєвські часи були військові поселення, що мали свої порядкові номери:8,9.10 рота. В них солдатів навчали військовій справі . Гуляйполе пізніше було перейменовано в Златопіль, тривалий час містечко було районним центром. Зараз входить до складу Новомиргорода.

   

    У молодій поетичній душі хлопця в пору цієї, як він сам казав, «найніжнішої молодості» вперше ворухнулися нові, незнані почування – почування космічні, той особливий стан душі, коли «хочеться обняти оком душі цілість світу, в часі і просторі». «В степу ніч ясна, місячна, тиха, чарівна ніч! На степу ніщо не ворухнеться, найменшого руху – тілько, коли проїдеш повз могилу, на могилі тирса немов ворушиться, і тобі чогось страшно робиться» – так згадував він свої степові враження. Безмежність степового пейзажу малював потім такою, якою її бачив:

«Кругом його – степ, як море

Широке, синіє

За могилою могила,

А там – тілько мріє…

Бував Тарас Григорович Шевченко і у нашому місті, колишньому Єлисаветграді.

    Про це в «Наймичці» далі читаємо:

    -А вот и Елисавет! – сказал отец.

    -Где? – спросил я.

    -Вон на горе циганские шатры белеют.

    К половине дня мы приехали в Грузовику, а на другой день поутру уже в самый Елисавет»

    «Грустно мне! Печально мне вспоминать теперь мою молодость, мою юность, моё детство беззаботное! Грустно мне вспоминать теперь те степи широкие, беспредельные, которые я тогда видел и которых уже не увижу никогда» (Т.Шевченко.

Повне зібрання творів у 12 томах, т.3, стор. 117).

    Мова йде про Єлисаветград та деякі села нашої області.

Цей уривок старанно аналізують наші кіровоградські дослідники. Заперечують правильність біографічних даних Шевченка (те, що відбувалася ця подорож, коли йому було саме 13 років) Володимир Кобзар та Юрій Матів ос у статті «З чумацькою валкою» (Поріг, 1992 р. №2).

    Вони порахували, що це за Шевченковими даними відбулось у 1827 р. Але ж Тарас чумакував з батьком, а він  «помер ще в березні 1825 р. Отож піти з ним востаннє в чумачку Тарас міг не пізніше 1824 р. в десятирічному віці. Автори пояснюють цю невідповідність тим, що саме тринадцять років стали для поета символом дитинства. «Згадаймо хоча б:»Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом…»

    Чумацький шлях, яким мандрували Шевченки, співпадає з сучасною дорогою, що пролягає через Златопіль, Новомиргород, Каніж, Володимирівку, Грузьке, Кіровоград.

    Ще одна назва – «Дев'ята рота» відійшло вже в небуття.

    У статті «Перша мандрівка поета» («Вечірня газета»,07.03.2001 р.) Юрій Матів ос вказує на « географічну» неточність згадки: «…і річку, на якій розташований Новомиргород, назвав Тикичем. Насправді це Велика Вись». Але і пояснює  ці неточності тим, що «Наймичка» - це художній твір і такі деталі не мали для автора історичного значення. У цій же статті Ю.Матівос висунув гіпотезу, що Тарас Шевченко «був у нашому місті не проїздом, як це вважалося, а перебував щонайменше кілька днів». Дослідник розмірковує над часом подорожі. Він ставить під сумнів статтю у «Літературній Україні» від 3 грудня 1987 р., підготовлену Тарасовими нащадками Дмитром і Людмилою Красицькими, які писали, що поїздка відбулася восени. Ю.Матівос наводить дані П.Зайцева та О.Кониського, які вважали, що подорож до Єлисаветграда відбулася швидше влітку. Він підтримує їх: «Про те, що чумацька валка йшла влітку – безсумнівно: холодної пори року на березі річки не заночуєш». І продовжує вже тему причини поїздки: «їхати аж з Маринців до Єлисаветграда на рядовий базар теж сенсу не було, тим більше продавати яблука, як про те пишуть Красицькі». Він впевнений, що покликав їх у путь великий ярмарок, яких у Єлисаветграді в ті часи було чотири на рік, і розповідає про один з них – підходящий – Петропавлівський ярмарок. Отже, стосовно згадки Шевченка у повісті «Наймичка» про перебування у нашому місті є досить багато зауважень, думок і розвідок. Але найцікавіше те, що в пам'яті великого поета закарбувалися деталі, назва нашого міста. І приємно те, що ця подорож знайшла місце в його літературній творчості.

  Гідрографічна карта області підтверджує ідентичність ще однієї назви, яка вгадується в повісті «Наймичка» - Дідова Балка. Так називалась невелика, завдовжки 10-12 км річечка в Кіровоградському районі, яка під селом Канежем Ново миргородського району впадає в річку Велика Вись.

    Саме тут, ймовірно, поблизу сучасних сіл Володимирівки або Могутнього ночували Шевченки: «Степь  и все степь. Наконец мы остановились ночевать в Дидовой Балке».

    Ще весною 1989 р. з нагоди 175-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка на роздоріжжі шляхів, по яких котилися чумацькі валки в урочищі Дідова Балка встановлено пам'ятний знак на честь перебування Шевченка на Єлисаветградщині.

    В Єлисаветграді чумацька валка довго не затрималась і відправилась далі повз село Клинці, перетнула Аджарську балку, переправилась через річку Аджамку. Звідси чумацький шлях тягнувся повз Фирсові могили (за 5-6 км на схід від с. Тарасівки, що на Інгулі). Далі – на Інгуло-Кам'янку, де в широкій балці, поблизу села Новосавицького Долинського району знаходилась нічна стоянка чумаків з колодязем та просторими випасами по балках.

    Звідси шлях тягнувся повз Високу могилу (біля с. Роздільне) та мілководний переїзд через річку Березівку, що лежить між селами Антонівкою Долинського району та Жовтневим Устинівського району.

    Доречно нагадати, що під час подорожі Тараса тут ще стояв Козацький собор.

Далі шлях ішов на П'ятихатки Долинського району, Кривий Ріг, Бериславську переправу, Перекоп. Більше 150 км  пройшов територією Тарас з чумаками по землі сучасної Кіровоградської області.

    Побачив він тут дикий степ, покритий ковилою-тирсою, побував на Високій могилі. 

   Та не могли не вразити його дитячу душу на цьому шляху колони рекрутів, втікачі-кріпаки, яких гнали назад до панів…

    Чи писав ще поет про наш край? Він бував в Чигирині і Суботові (вони в той час входили до Кіровоградської області).

   Це – поезія «Чигирине, Чигирине»:

                                      Чигирине, Чигирине,

                                       Мій друже єдиний…

 

 

У творах поета часто згадуються ріки Кіровоградщини, зокрема Інгул (у поемі «Гайдамаки» є рядок «Інгул озиму замерзає») та Буг, не кажучи вже про Дніпро.

    Ще один твір Тараса Шевченка, в якому він згадує наш багатий історією Чутівський ліс. Це містерія «Великий льох»:

                                       Смеркається. Полетимо

                                        Ночувати в Чуту.

                                        Як що буде робитися

                                       Відтіль буде чути.

                                       Схопилися білесенькі

                                       І в ліс полетіли.

                                       І вкупочці на дубочку

                                       Ночувати сіли.

Цими рядками закінчується перша частина містерії, яка розповідає про зустріч на церкві трьох «душ», кожна з яких сповідується про свій несвідомий гріх, за який карається.

    Чута у сприйнятті поета нерозривно пов'язана з Холодним Яром, Чорним лісом і сприймається як символ гайдамаччини. Не виключено, що Тарас Шевченко міг сам побувати в Чутівському лісі під час відвідин в Олександрівці польського письменника Міхала Грабовського.

    Перу польського письменника на ту пору належала не одна книга з історії гайдамаччини, причому написана на краєзнавчому матеріалі («Коліївщина і степи», «Станиця Гуляйпільська» тощо).

    Науковцями досліджується гіпотеза про можливий приїзд Шевченка до М.Грабовського.

    Краєзнавець Сергій Шевченко у статті «Кобзар і наш край: пропозиція пошуку» («Народне слово», 20.05.2003 р.) пише про польського перекладача і літературознавця Є.Єнджевича, який у романі «Українські ночі, або родовід генія» описує приїзд Шевченка і Куліша до Міхала Грабовського. Але для встановлення достовірності цього факту треба дослідити польські джерела, каже автор статті, можливо листи, архів Міхала Грабовського.

    Місця, про які писав Тарас Шевченко, мають цікаву історію. В 1919 р. в Єлисаветграді діяв полк ім..Т.Шевченка. У квітні 1919 р. передбачався заколот атамана Григор'єва і в зв'язку з цим полк було перекинуто з Одеси до Єлисаветграда.

    Слід відзначити, що полк ім..Шевченка користувався в окрузі великою популярністю, гостями відважних бійців-шевченківців були Г.Нейгауз і К.Шимановський, котрі мешкали на той час в Єлисаветграді. Влітку 1828 р. Тарас Шевченко з сестрою Катериною відвідали Мотронинський монастир.

    Монастир цей знаменитий тим, що на цвинтарі поховано багато гайдамаків. Малий Тарас прочитував могильні написи. Ці написи, спогади богомольців-відвідувачів, а також-діда майбутнього поета Івана Андрійовича, послужили матеріалом для написання поеми «Гайдамаки», вірша «Холодний Яр», створення картин «Мотрин монастир». «Дуб».

    Що ж то за яр такий? Хто та Мотря, чиє ім.'я носить млнастир, ліс і село Знам'янського району? Грандіозне це творіння природи – Холодний Яр. Загальна довжина його з приярками становить 250 км (там розташовано 20 сіл, 12 хуторів). Тут чергуються пагорби з долинами, балками і ярами. Колись ця місцевість була густо вкрита лісами, перелісками, пересічена численими річками і струмками. Звідси витікають Тяслин і його притоки Сріблянка, Осота, Косарка, Чорнобривка. Тут ростуть понад 120 видів дерев, багато різних трав, у тому числі декоративних і лікарських.

    Багатий різноманітний тваринний світ Холодного Яру. Здавна селилися тут люди.

    У Холодному Яру збереглися рештки Мотронинського монастиря, заснованого ще в ХI столітті.

    Від ріки Тясмину до верхів'їв Інгулу та Інгульця тягнувся колись величезний лісовий масив. Частина цого звалась Мотронинським лісом. Далі, на південь до Красносілля був Чутівський ліс, або Чута.

    Біля Цибулевого – Кругликівський, а біля Підлісного – Нерубайський, а завершувався лісовий масив Чорним лісом біля Знам'янки.

    Всі названі тут населені пункти та місцевість виникли у XVII – XVIII столітті (тепер це територія Кам'янського, Чигиринського районів Черкаської області та Олександрійського і Знам'янського – Кіровоградської).

    Ще з IX століття ці угіддя належали Ярославу Мудрому – одному з київських князів. Цю місцевість він подарував своєму воєводі Мирославу. Той побудував на плоско гір'ї фортецю і оточив її високими земляними валами та глибокими ровами. Вирушаючи одного разу захищати Київ від набігів печенігів, воєвода наказав своїй дружині Мотрі берегти фортецю від ворогів. Мирослав, повертаючись додому, вирішив перевірити пильність охоронців фортеці. Він переодягнув своїх ратників в одяг печенігів і підняв прапори , захоплені у ворога.

    Як тільки вартові помітили «половців» і сповістили про це Мотрю, вона наказала зустріти нападників градом стріл. Одна з них смертельно уразила Мирослава. Оплакуючи чоловіка, Мотря, для увічнення пам'яті про нього, збудувала монастир, а сама пішла туди черницею. З того часу ця обитель називається  Мотринською, а монастир – Мотиним. Мотрю ж пізніше церква зарахувала до сонму святих.

    Під час монголо-татарської навали він згорів.

    Року 1568 відродився з попелу. Рівно через два століття монастир став центром боротьби українського народу з уніатською та польською шляхтою. Побіля нього в Холодному Яру збирав сили на боротьбу з ворогом Максим Залізняк.

    Йшли під його прапори селяни з Чигирина, Суботова, Трилісів, Осоти, Бірок.

    Перед тим, як виступити у похід на Умань – гніздо шляхти і уніатів – в Мотронинському монастирі повстанці освятили зброю.

    Вчитуємося у хвилюючі рядки Шевченкових «Гайдамак»:

Давно те минуло,

як мала дитина,

Сирота в ряднині

я колись блукав

Без свити, без хліба

по тій Україні

Де Залізняк, Гонта

з свяченим гуляв.

З Шевченкових «Гайдамак» кожен з нас в загальних рисах знає про Коліївщину – славетне народне повстання 1768 р., яке охопило частину Правобережної України, та про його ватажків – Максима Залізняка та Івана Гонту. У повстанні брали участь широкі народні маси. Пам'ятаєте:

…осталися

Діти та собаки, – Жінки навіть з рогачами

Пішли в гайдамаки.

    Власті  Росії, Польщі жорстоко розправилися з повстанцями. Нелюдських з катувань зазнали ті, хто потрапив до рук польських властей. Івану Гонті на третій день знущань відрубали голову. Максима Залізняка разом з іншими керівниками повстання закували в кайдани і відправили в Сибір на каторгу.

    На етапі в с. Котельва, що на Полтавщині, каторжники перебили охорону і втекли.

    Одначе, 35 чоловік, у тому числі й Залізняк, були спіймані, Про дальшу долю Залізняка точних даних немає. Є свідчення, що йому знову вдалося втекти, і він брав участь у повстанні Пугачова.

    Письмові свідчення, перекази, відгомін споминів, що живуть і досі в пам'яті народній – доказ того, що сімейний зимівник Залізняків був у селі Олексіївні Бобринецького району на річці Сугоклеї.

    По річці Сугоклеї, де вона впадає в Інгул, були зимівники інших запорозьких козаків.

    Тут протягом багатьох років стихійно формувалися невеликі ватаги гайдамаків, що переходили територію Єлисаветградщині, піднімаючи селян на боротьбу проти панів.     Напровесні 1768 р. Максим Залізняк вирушив з берегів Сугоклеї в Чигиринські ліси, де очолив боротьбу правобережного селянства проти соціального гніту.

    Дві обставини сприяли до написання «Гайдамаків». Насамперед – подорож до Мотронинського монастиря. Але чому малий Тарас разом з сестрою Катериною йшов саме до Мотронинського монастиря, адже це так далеко – майже 80 верств від рідної Кирилівки? Набагато ближче , всього за 25 верст розташований Лебединський монастир.
  1   2   3   4

Схожі:

Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconШевченко Тарас Григорович Тарас Григорович Шевченко Тарас Шевченко,...
...
Тарас Шевченко І Кіровоградщина icon"Шевченко Тарас Григорович"
Кроссворд по предмету "Українська література (укр.)" на тему "Шевченко Тарас Григорович"
Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconЯк Тарас Шевченко отримав свободу
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська...
Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconТема: Тарас Шевченко Мета
Виховувати почуття любові І поваги до світлого образу поета – мислителя Т. Г. Шевченко
Тарас Шевченко І Кіровоградщина icon"Тарас Шевченко (укр.)"
Місто, куди було заслано Тараса Шевченко після розгрому кирило-мефодіївського братства
Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconТарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.)...
Його батьки були кріпаками. 1822 р батько віддав його в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати....
Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconТарас Григорович Шевченко
Брюллова. Бувши вже неабияким портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор....
Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconАбзац, дефіс, а у Вас тире Тарас Григорович Шевченко
Брюллова. Бувши вже неабияким портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор....
Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconТарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.)...

Тарас Шевченко І Кіровоградщина iconТарас Григорович Шевченко (1814-1861)
Мета – розказати фрагменти біографії Т. Шевченка, навчити знаходити автобіографічні
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка