Это были девочки




Скачати 79.12 Kb.
НазваЭто были девочки
Дата конвертації30.03.2013
Розмір79.12 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
Это были девочки

Тоненькие веточки

В вазе на столе.

Собирали девочки

Рано по весне.

Стройные, высокие,

Ангелы весны,

Музы темноокие

Собирали сны.

Смех струился звоном

В вышину небес,

Отозвался стоном

В душах он, повис.

Тоненькие веточки,

С гибкостью лозы,

Это были девочки

Под ласкою грозы…

Галина Жежерий
***

Планета без тебя необитаема,

И море без тебя пустынно;

И рай, конечно, жалкая окраина,

Которую смотреть – и то постыдно.

Людей вокруг бесчисленное множество,

Наверно, и хороших есть немало,

Но чувствую себя ничтожеством,

Все потому, что нет тебя, пропала.

Но есть еще слова, летящие по небу,

На жестких бланках строчками

протянуты.

И память есть… И золотая небыль,

Которой сердце туго перетянуто.
Подробности… Подробности… Их

тысячи.

Они дождями и годами не смываемы,

Они над временем и над горами.

Планета без тебя необитаема!

Светлана Шмаровоз


Шмаровоз А.

Дідусь – чарівник

Жив-був колись дідусь. Ходив він по світу та просив, щоб йому допомогли, чим зможуть. А він, коли люди добрі, чимось допоможе їм, адже дідусь був чарівник. Робив так тому, що хотів знайти чесних людей та правду в світі. Ось якось зайшов він до оселі та попросив, щоб йому дали шматочок хліба. Вийшла старша сестра і мовила:

  • Ти краще б сам заробляв, а то ходить він тут, ти диви який!

Але вибігла менша сестра і сказала:

  • Зачекайте, я вам щось винесу.

Дідусь зачекав. Вона винесла йому шматок хліба, він подякував і пішов. Старшу сестру старий покарав. Коли вона залазила на горище, то зачепилася, впала і розбилася. А меншу сестру він нагородив. Вона одружилася з гарним юнаком, у неї народилися дві дівчинки, і зараз вони живуть у добрі та багатстві.

Дідусь згодом помер, та його душа оселилася в лісах цієї місцевості і допомагала добрій дівчині. А коли і вона померла, її доньки стали жити самі, у спадок їм залишився скарб матері. Душа чарівника їм допомагала.

Та дійшла чутка про це й до володінь злого чаклуна на ймення Шахмарид. І він вирішив зачаклувати добру чарівну душу та зробити її своєю слугою, щоб вона наганяла жах на людей. Через декілька секунд зловіщий задум здійснився. І тінь зразу взялася до роботи. З того часу почалася паніка, на вулицях міста було пусто. А сестри згадали про історію матері, яка трапилась колись з нею та її сестрою, і надумали дізнатися у чому справа.

Стали вони прислухатися до розмов городян. І ось одного разу пішла звістка про чаклуна, що живе на острові у морі. Вирішили сестри піти до нього. Коли вони найняли човен, то капітан сказав: «Пливіть самі, ходять чутки, що той, хто туди пливе – не вертається». Все одно сестри твердо стояли на своєму та вирушили у дорогу. Шлях здавався довгим та небезпечним. Але вони припливли до острова. Там була висока гора, а на вершині палац з високими неприступними стінами. Спочатку було страшно, бо з гори було чути звіряче ревіння, гарчання. Та раптом з моря вийшов дракон. Єлизавета і Марлена дуже перелякалися. Аж ось Марлена побачила, як камінчик, який впав зверху пройшов крізь дракона, і вона сказала, що це тільки міраж, нічого боятися.

Потім вийшли лицарі зі зброєю в руках і погналися за сестрами. Ті заховалися в печері, а коли лицарі зайшли туди, вхід раптом завалило камінням. Сестри вже чекали своєї смерті. Та їм на допомогу прийшли чарівні гномики. Вони жили тут давно і добре знали злого чаклуна, але ніколи не наважувалися самі повстати проти нього, тому і вирішили допомогти сміливим дівчаткам. Єлизавета та Марлена подякували їм і пішли далі.

Ось дісталися вони до замку. Але як же їм перебратися через високий мур? Тут знову на допомогу прийшли гноми із драбиною. Коли сестри перебралися на другий бік стіни, вони побачили рів, заповнений водою, де плавали страшні крокодили. Дівчата не знали, що робити. Та згодом Єлизаветі і Марлені прийшла така ідея: вони зробили опудало з гілок та мотузок і вкинули у воду. Поки крокодили розправлялися з опудалом, сестри швиденько перепливли рів.

Коли дівчата зайшли в замок, то побачили, що все зроблено із кісток, і посеред палацу сидить чарівник. Спочатку він здивувався, побачивши дівчаток, а потім викликав охорону. Але з нею швидко розправились гноми. Чаклун раптом перетворився на лева і ледве не з’їв сестер, аж гноми зробили клітку та зловили його. Але злий дідуган вирвався і перетворився на дракона. Та Єлизаветі прийшла на думку ідея. Вона наказала гномам зробити з дуба кіл та пробити ним серце цього змія. Потім Єлизавета та Марлена заманили змія до берега, а гноми згори кинули цей кілок. Загримів грім, запалахкотіла блискавка - змію прийшов кінець. Він упав на берег, з нього полилась чорна кров.

З тих пір море називається Чорним. А навкруги все зацвіло, душа дідуся знову стала доброю та повернулася в ліс. А сестри живуть, як раніше, без турбот і не знають горя.

Попаденко Сергій
Як цифра з літерою подружилися
Одного разу трапилося так, що на розлініяній сторінці Сергійкового зошита зустрілися літера З та цифра 3. коли вони зустрілися, то деякий час здивовано дивилися одна на одну. Врешті літера не стрималась:

- Ти чого це мене передражнюєш? – сердито спитала вона у цифри.

- Хіба це я тебе передражнюю? – розгнівалась і собі трійка.

- То ти ще й грубіяниш! Закручуйся собі як завгодно, а до справжньої літери тобі ще далеко!

- До чого тут літера. Мені й цифрою бути непогано!

- Як цифрою? – здивувалася літера З.

Обидві замовкли, нічого не розуміючи.

- Не сваріться, – спокійно мовила Капілярна Ручка. Ви тільки зовні схожі, а насправді дуже різні.

- Ти, літера, потрапила сюди з Граматики і служиш для запису звука, - сказала Ручка. - А ти, цифро, математичний знак і позначаєш кількість.

- Он воно що! Пробач мені, будь ласка, - сказала літера.

- І ти мені пробач, бо я і не знала, що в мене є двійник, який живе в країні граматики.

З тих пір більше ніхто не чув, щоб цифра з літерою сварилися. Вони навпаки подружилися. А у відповідях до задач стояли струнко, мов солдати на службі. І у письмових вправах не хотіли почерк псувати.
Шафрай Альона
Листонепад
Місяць Листопад любив дивитися, як люди милуються осіннім падолистом, збирають букети жовтого листя і прислухаються до його пісні під ногами. Він дуже пишався цим. Коли діти ставали під кленом, щоб на них падав золотий осінній дощ, то Листопад нашіптував їм: «Це я, Листопад, дарую оцю красу».

Із кожним роком Листопад пишався дедалі більше й більше, аж доки одного разу не подумав: «А чого це маю дарувати їм оцю красу? Це я струшую їм золото, а всі хвалять осінь. І чарівницею її називають, і красунею. А про мене хоч раз хтось сказав: «Листопад – красень? Ніхто й ніколи».

З тими думками полетів він до злого чарівника, попросив у нього кріпильної води і побризкав всі дерева. І сталося небувале – жоден жовтий листочок ні з липи, ні з берези, ні з клена не впав на землю.

Дивувалися люди: що то за осінь така, що нема листопаду?

А Листопад ходив поміж них і кричав: «Я є! Я ось!»

Та його ніхто не чув і не бачив.

Зрозумів Листопад, що сам собі нашкодив. Почав бігати від одного дерева до другого і струшувати листя з них. Та марно – жоден листочок не впав на землю.

-Листя не падає! - кричали діти.

- У нас місяць Листонепад.

Усі тридцять своїх днів блукав Листопад і всюди чув:

-Листонепад, Листонепад, Листонепад.

Нове ім’я йому зовсім не подобалося.

Добре, що прийшла зима. А там і весна, літо минуло. Знову настала осінь.

Першого дня Листопад боязко підійшов до клена і спробував здмухнути листочок. І диво – листочок відірвався. Листопад дмухнув на нього дужче, і листочок упав дівчинці на волосся.

  • Ти моя красунечко із золотим листячком! – сказала їй мама.

  • Це мені Листопад подарував! – усміхнулася дівчинка.

  • Почув те Листопад – та як застрибає від радощів, осипаючи всіх золотим дощем осіннього листя.


Шафрай Анатолій

Хмаруська

Був теплий літній день. Надворі світило ясне сонечко. Але в другій половині дня на подвір’ї потемніло і насунула велика темна хмара.

Хмара була такою великою, що заступила півнеба. Вона зависла над високим будинком, наче зачепилась за антену на його даху. А спинившись, почала плакати. Вона так плакала, що на вулиці з’явилися великі калюжі.

- І чого та хмара плаче? Чи скривдив її хто, - думала дівчинка Олеся, що сиділа біля вікна і дивилася, як вона плаче. Але кривдити інших – хай навіть і хмару – недобре. І Олеся побачила на ліжку її ляльку з розпущеними косами. І задумала Хмарусці заплести кіски, витягла руку з кватирки і ловила водяні краплі. І Хмаруська повеселішала, поверталася то тим боком, то тим. Олеся сказала:

- Яка ти гарна, Хмарусько. Як би ти побачила себе! Але тільки де ж таке велике дзеркало взяти?

Дівчинка подивилася вниз і побачила своє віддзеркалення в калюжі. Радісно скрикнула: «Є! Хмарко, дивись вниз!» Хмаруська подивилась в калюжу на свої коси і попливла далі.

Олеся теж всміхнулася і помахала Хмарусьці рукою вслід.


Якби дерева вміли говорити,

То ми б пізнали таїну краси.

Якби їх люди вміли розуміти,

Не плакали б від розпачу ліси.
Людина чуйна, мисляча, твереза

Ніколи дарма не зірве листок.

І не заплаче молода береза

Від бруду й смороду накиданих пляшок.
І кожна квіточка, травинка й паросточок

Розкішно й пишно розквітали б вмить,

Коли б людина на їх місце хоть разочок

Потрапила б і спробувала б жить.
То ж хочу всіх закликати: давайте

В гармонії з зеленим світом жить.

Прислухаймось: нас кожен пелюсточок

Благає землю рідненьку любить.

Шафрай Альона

Хмари чорні, повні смогу,

Ліси просять допомоги.

Дихать важко, сохнуть квіти,

І змарнілим стало літо.
Люди! Безлад зупиніть,

Бо близька розплати мить!

Ви природі поможіть

І життя всім збережіть!

Іванов Руслан
Ти природу не вбивай,

Краще квіти поливай.

Прибери в себе в садочку,

Звісно, не сміти в лісочку.

І берізки не рубай,

Бережи наш рідний край.

На мисливство час не трать,

Їжу звірям треба дать.

Тож скоріше, час не гай –

І на землю прийде рай.

Стане добре жити всім:

І великим, і малим,

І білчаткам, і зайчаткам,

І маленьким пташеняткам.

Радість, мир у світ неси

І природу бережи!

Тронь Інна

Люби природу не як символ

душі своєї,

Люби природу не для себе,

а для неї.

Вона – не тільки в віршах,

на картині,

У ній висоти незміримі

й святі глибини.

У неї є душа могуча,

порив є в неї,

Що більший ніж всі злети

душі твоєї.

Природа – мати. Будь же сином,

а не естетом

І станеш ти не на словах,

а у душі поетом.

Беба Оксана


Схожі:

Это были девочки iconСюрўдя мыњ десыгєй, дединыґ, немыныґ тєихўґє, нює ихўґє-муґ, сюрўдяа малюкєтумуґ коруѕуґ кадя-ны
Зимой мы с родителями, когда были отец и мать, когда были детьми, зимой мы стояли возле поселка
Это были девочки icon“В свете уже достигнутых знаний то или иное удачное достижение кажется...
Но годы изнурительных поисков во мгле, наполненные страстным стремлением к истине, сменой уверености и разочарования, и, наконец,...
Это были девочки iconРассказал
И вот этот мальчик где-то в августе месяце он отцу сказал Отец мой, у нас были олени когда-нибудь?
Это были девочки iconЛабораторная работа №2 Ст гр. Ои-о71 Уваровой Наталии
Напишите sql запросы для создания таблиц, которые были спроектированы в лабораторной работе №1
Это были девочки iconПрограмма «Жили-были сказки…»
Новогодний вернисаж. «В мире высокого фэнтези…» Художественная выставка по мотивам творчества Джона Ро́нальда Ру́эла Толкиена
Это были девочки iconЛ. А. Я сама не знаю, были в школе… 1 вед
Дорогие друзья! Богата праздниками жизнь человека. Одни повторяются часто, другие реже. И среди них есть особенный, неповторимый
Это были девочки iconДёйбарує ны, дюриакиґ кобтуа
См слышит єрєкєрє идињ «дядя». Она считает, что это естественнее — он же ей не отец
Это были девочки iconНачало обучения в школе это время больших надежд и разочарований,...
Начало обучения в школе – это время больших надежд и разочарований, первых жизненных побед и первых поражений. Именно с началом обучения...
Это были девочки iconЭто тоже закидывайте к себе на заметку: постанова пленуму верховного...

Это были девочки iconЕвропейский суд по правам челове
Важно: Это заявление является юридическим документом может повлиять на Ваши права и обязанности
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка