Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека




Скачати 117.52 Kb.
НазваКам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека
Дата конвертації20.04.2013
Розмір117.52 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
Відділ культури

Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека




Біобібліографічна довідка
До 105-річчя від дня народження С.І.Олійника

-2013-

Степан Олійник — відомий український поет, обдарування і талант якого сповна виявилися в гуморі та сатирі. Широко відомий на батьківщині і за кордоном, поет-гуморист і сатирик майже все своє життя присвятив літературі та журналістиці. Боровся за ствердження добра і правди, чесності й благород­ства. Без творчого доробку Олійника неможливо сьогодні уявити українську літературу.

Народився Степан Іванович 3 квітня 1908 р. у селі Пасицели на Одещині в багатодітній сім'ї. Родина була дуже бідною, тому батьки вирішили емігрувати до Канади. Уже й коней запрягли.,. Але врятував їх один і родичів, дядько Захарій, забравши родину жити до себе — у с. Третя Миколаївка (нині — Левадівка). Під час Першої світової війни батька майбутнього письменника мобілізували на фронт, і Степану, оскільки він був найстаршим серед дітей, довелось допомагати по господарству в усьому: орати і сіяти, косити й молотити. Коли прийшов час йти до школи, мати проводжала сина за народним звичаєм: спекла калач для вчителя, бо до школи треба нести святий хліб, адже починаєш велику справу ідеш навчатися грамоті. А ще поставила на коліна молитися Богові, "щоб помагав учитися і дав добру пам'ять". Наука хлопцеві давалась легко. Уже в першому класі написав друкованими літерами лист до батька, який перебував у австрійському полоні. Тато його одержав, і "весь барак плакав", коли читали виведені дитячою рукою слова.

Після закінчення чотирирічки постало питання: вчитися далі чи ставати до плуга. Батьки звернулися за порадою до вчителя їхнього сина, а той відповів: "Сын ваш способный к учебе... ". Отже, було вирішено, що Степанко продовжить навчатись. Батько кіньми повіз хлопчика до Одеси, у Школу імені Лесі Українки. "Виводили в люди" хлопця гуртом. У гос­подарстві була корівчина, і сестри (Оля й Мотря) по черзі носили молоко на базар. Виручали щомісяця по 5 карбованців і всі кошти посилали Сте­панові.

А він був здібним і допитливим учнем, тому після закінчення школи (1926) вступив до кооперативного технікуму (1929), однак, твердо вирі­шивши присвятити своє життя літературній діяльності, восени того самого року майбутній письменник став студентом Одеського педагогічного ін­ституту.

Коли в 1930 р. батька "розкуркулили", то, звісно, сина "ворога наро­ду" виключили з вишу, і хлопцеві довелося піти працювати: він влашту­вався кермовим на корабель "Ленін". Через рік його поновили в інституті, а невдовзі заарештували за те, що складав дотепні частівки для студент­ської стінгазети "Синя блуза". "Українського буржуазного націоналіста" "чорний воронок" повіз у БУПР прямо з гуртожитку. Та в 1931 р. репресії були ще не такими жорстокими, як у 1937-му, і хлопця невдовзі випусти­ли. Можливо, врятувало те, що один з його друзів звернувся з листом до "всесоюзного старостві" Калініна від імені майже двохсот однокурсників. Перебування в казематі не минуло безслідно: від нервового стресу С. Олій­ник захворів на епілепсію. Як згадувала сестра Ольга, під час нападів ма­ти накривала сина хусткою і молилася. Ото й усе лікування. Відпустила недуга лише після війни.

У 1934 р. Степан Іванович закінчив педінститут, деякий час працював викладачем української мови і літератури, а наступного року влаштувався на роботу в редакцію обласної газети "Чорноморська комуна" кореспонден­том, об'їздив багато районів Одеської області, публікував поезії у газетах. Під час тотальних арештів співробітники НКВС намагалися залучити юна­ка до своєї агентурної мережі, зробити сексотом, але С. Олійник категори­чно відмовився, не злякавшись погроз.

Не забував Степан Іванович друзів юності. Пам'ятав, що сам чудом урятувався від тоталітарного Молоха. Отож із болем завжди згадував сту­дентського товариша Панька Педу — ніжного лірика, чудового майстра слова, якого високо цінував Павло Тичина: "...Тільки жить і творить! Не дали негідники. Загинув у 1937 році, у день свого 30-річчя, не знать за віщо, з ярликом ворога народу, розлучений навіки з поезією і любов'ю". Степан Олійник по пам'яті відтворив вірші друга та видав збірку "Горять огні". Домігся, щоб товариша посмертно прийняли до Спілки письменни­ків України.

У 1939 р. С. Олійник, на той час уже журналіст зі стажем, автор бага­тьох опублікованих віршів, переїхав до Києва, де працював у редакціях "Вістей", "Радянської освіти", публікував твори у "Комуністі", "Комсомо­льці України", "Літературній газеті". Досвід газетяра відіграв значну роль у подальшому творчому становленні Олійника-письменника. Факти, які він використовував у творах, були настільки промовистими, що люди часто впізнавали себе у змальованих гумористом персонажах. Степан Іванович якось розказував, що після читання вірша "У клубі" до редакції "Перця", де він тоді працював, надійшов лист із Одеського обласного відділу кінофіка­ції: "...факти, про які йдеться у вірші, ...підтвердилися. Вживемо заходів".

Поет ніколи не ставив собі за мету тільки викривати, бачити погане. З чуйністю друга, який поспішає прийти на допомогу, він прагнув виручи­ти товариша з біди, вивести його з небезпечної, згубної стежки; його сатира була дуже влучною й водночас доброю. Сміху Олійникового боялися, а са­мого його любили, він завжди був у гущі мас, ближче до народу. Оте "бли­жче до народу" стало визначальним у житті письменника, він був однаково уважний і до міністра, і до людини без звань та титулів. Приміром, ніколи не відпускав листоношу, не розпитавши про здоров'я й не пригостивши чаєм. Для Степана Івановича не існувало поділу на простих і можновлад­них, на першому місці в усіх його творах була людина — з ґї болем, радо­щами, сумнівами. Наприклад, новела "Гармошка повинна грати" — про жінку, яка втратила на війні коханого, найкращого музику на селі. Щоб зберегти пам'ять про свого Максима і повернути радість односельцям, На­таля освоїла його репертуар, бо... гармошка повинна грати, а не висіти на кілочку в коморі, припадаючи пилом.

У роки Великої Вітчизняної війни С. Олійник працював у газеті "Сталінградська правда". Коли ж ворог наблизився до міста, вона стала при­фронтовою, а Олійник — військовим кореспондентом. Тоді ж він створив образ веселого солдата, українського Тьоркіна. Вірш "Сталінград" видали окремою листівкою, яку вручали новобранцям, коли ті переправлялися че­рез палаючу Волгу.

Наприкінці 1942 р. у редакції Саратовської радіостанції, де він у той час працював, Степан Іванович зустрів свого старого товариша Юрія ІІІумського. з яким створив ще одного популярного в народі героя Перця-Перчила для радіожурналу "Перець". Тексти окремих випусків друкува­лись, і їх й закидали на окуповану гітлерівцями територію України.

Медична комісія визнала С. Олійника непридатним до військової слу­жби, але він не міг стояти осторонь, коли батьківщина потребувала допо­моги, тому домігся права воювати. Ще в студентські роки, коли заарешту­вали Степана Івановича, одним зі свідчень "буржуазного націоналізму" стала українська сорочка. Донощик повідомляв, буцімто Олійник вербував у молодіжне підпілля лише тих, хто вдягав вишиванки. Справді, свого часу майбутній письменник та дехто з його друзів заприсягайся носити україн­ські сорочки незалежно від моди, як талісман. І на столі слідчого під час арешту в 1931 вона лежала поруч із конспектами та віршами. У першому бою в 1941-му в Голосіївському лісі С. Олійник теж був у ній. Командир парашутно-десантної бригади Олександр Родимцев неабияк здивувався, коли перед ним постав "вояк" з посвідченням газети "Червона Армія" не в гімнастерці, а в розірваній, вкритій пилюкою... українській сорочці. Тоді С. Олійник дістав у подарунок трофейний пістолет, а згодом уже генерал-майор Родимцев і поет ще раз зустрілися на берегах Волги.

Під час лікування в знаменитій одеській клініці Філатова Степан Іва­нович теж не розлучався з вишиванкою, і його талісман приніс удачу: опе­рація на очах пройшла вдало, письменник знову почав бачити. На той час він уже був депутатом Верховної Ради СРСР, кавалером орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора і лауреатом Державної премії СРСР, але через скромність хотів, щоб у лікарні до нього ставилися так само, як і до інших хворих, тому зберіг у таємниці й нагороди, і посади...

Післявоєнні роки стали другим дебютом і справжнім тріумфом С. Олійника. Перші ж книжки — "Мої земляки" (1947) та "Наші знайомі" (1948) — принесли йому славу неперевершеного гумориста й сатирика, а друга книжка була відзначена Державною премією СРСР. Яскравою сторі­нкою в творчому доробку С. Олійника стали його ліричні автобіографічні новели, об'єднані в збірку "З книги життя" (1968). У них поет подумки ози­рається на прожиті роки й записує те, що лишило слід у його пам'яті і серці.

Степан Іванович часто повторював: "Поганий той сюжет, котрий не підкріплюється життям". Тому і радив своїм молодим колегам дотримува­тись цього принципу. Відомий кінорежисер Леонід Гайдай розповідав, що історія знаменитого фільму "Пес Барбос і незвичайний крос" почалася... з фейлетону С. Олійника. А було це так: їдучи поїздом, на одній зі станцій кінорежисер купив газету "Правда", де й натрапив на сатиричну статтю. Захоплено вигукнув: "Та це ж готовий сюжет для короткометражки!". Під час відпочинку написав сценарій, а потім зняв відому стрічку.

Степан Іванович — автор багатьох віршів для дітей: "Чудо в череви­ку", "Вовина хвороба", "Про Іринку", "У бабусинім буфеті", "Бабуся і внуч­ка", "Написав листа Панас". Він був чудовим сім'янином, дуже любив ма­люків, варто було йому з'явитися на подвір'ї, як довкола починала роїтися дітвора. Хлопчики й дівчатка поспішали до лагідного дідуся, щоб почути цікаву оповідку, похвалитися оцінкою, заробленою в школі. Для кожного він знаходив щире слово. З донькою і онукою розмовляв... віршами. Дочка Леся в дитинстві скрізь знаходила записки від батька з віршами, а деколи й сама ставала героїнею кумедних історій. Якось заснула з котлетою за щокою — і з'явилася жартівлива поезія "Вовина хвороба". З особливою ніж­ністю ставився письменник до онуки Оксанки, з любов'ю описуючи кожну подію з життя дівчинки:

^ Кріпи свої сили

Оксанко мала,

Щоб рівно, красиво

Й далеко пішла!

Взаємини з дружиною —окрема сторінка життя. Побравшись ще сту­дентами, вони пройшли поруч кілька десятків років, ніколи не розлучаю­чись. Навіть воєнне лихоліття долали разом, їх завше бачили в парі. Степан Іванович дуже тяжко сприйняв смерть Клавдії Іванівни, переживши її на три з половиною роки. Помер письменник 11 січня 1982 р.

Земляки не забули видатного майстра слова — щороку на Одещині проводяться Олійниківські дні та Олійниківські читання. Засновано Всеук­раїнську літературну премію імені Степана Олійника та однойменний бла­годійний фонд. У селі Левадівка коштом місцевих жителів встановлено пам'ятник знаменитому односельцеві.

^ ЛІТЕРА ТУРА

Основні видання творів С. І. Олійника

Твори : в 4 т. — К. : Дніпро, 1978—1979. — 4 т.

Твори : в 3 т. — К. : Дніпро, 1968. — 3 т.

Твори : в 2 т. — К. : Дніпро, 1964. — 2 т.

Вибране. — К. : Держлітвидав УРСР, 1959. — 378 с, 1 арк. портр.

Вибране. — К. : Держлітвидав УРСР, 1957. — 351 с, 1 арк. портр.

Вибрані твори. — Вид. 3-тє, доповн. — Одеса : Астропринт, 2007. — 557,

[1] с. : портр.

Вибрані твори. — Вид. 4-те, доповн. — Одеса : Астропринт, 2011. — 565,

[1] с. : іл., портр.

Вибрані твори. — Одеса : Астропринт, 2001. — 405 с, [2] арк. іл. : іл., портр.

Вибрані твори. — Одеса : Астропринт, 2005. — 446, [1] с. : портр.

Батьки і діти : гумор і сатира. —К. : Рад. письменник, 1970. — 95 с. : іл.

В ім'я добра — супроти зла : вірші, біогр. оповід. — К. : Рад. письменник,

1977.—170с. :іл.

Василина II Чорноморські новини. — 2008. — 29 берез. — С. 4.

Весела книжечка. — Одеса : Астропринт, 2003. — 73, [3] с, [2] арк. іл. :

кольор. іл., портр.

Готов почати все спочатку... — К. : Дніпро, 1976. — 382 с. : іл.

Гумор і сатира : в 2 т. — К. : Дніпро, 1988. — 2 т.

Гумор і сатира. — Одеса : Одес. обл. вид-во, 1951. — 80 с, 1 арк. портр.

Гуморески. — К. : Стебеляк, 2011. — 316 с. : іл., портр.

Де Іван ? — К. : Рад. письменник, 1982. — 102 с. : іл.

Добрий день вам, добрі люди. — К. : Рад. письменник, 1966. — 159 с.

Дозасідався!... — К. : Рад. Україна, 1968. — 63 с. : іл. — (Бібліотека "Перця" ;№ 124).

Дозвольте запевнить! ... —К. : Рад. письменник, 1963. — 114 с. : іл.

Дорога дама. — К. : Рад. Україна, 1954. — 64 с. : іл. — (Бібліотека "Перця" ;№ 16).

Дочка і невістка ; "Вказівок немає" // Сільські вісті. — 2005. — 15 квіт.—С. 6.

З житейського поля. — К. : Рад. письменник, 1973. — 147 с. : іл.

З книги життя. — К. : Рад. письменник, 1968. — 206 с. : портр.

З щирим серцем, а про декого з перцем. — К. : Рад. письменник, 1953.—100 с.

За прикладом старшого брата. — К. : Молодь, 1954. — 20 с. : іл.

Запалення совісті : сцена в район, лікарні. — К. : Держлітвидав УРСР, 1959.— 10 с. — (Самодіяльний театр).

Здоровенькі були! —К. : Держлітвидав УРСР, 1958. — 126 с. : іл.

Здоровте з гумором живеться! — К. : Дніпро, 1972. — 363 с. : іл.

Из книги жизни. — М. : Воениздат, 1981. — 96 с. : ил. — (Библиотечка журнала "Советский воин" / Гл. полит. упр. Совет. Армии и ВМФ ; № 5 (768)).

Из книги жизни. — М. : Воениздат, 1989. — 222, [1] с. : ил. — (Библиотека юного патриота. О родине, подвигах, чести).

Карась-серєяшк. — К. : Молодь, 1961. — 119с: іл.

Красота на висоті. — К. : Мистецтво, 1968. — 81 с. : іл. — (Бібліотечкахудожньої самодіяльності. ; № 19).

Людям на добро : фельетоньї, напеч. в "Правде". — Одесса : Маяк, 1988. —150, [1]с. :ил.

"Ля-ля-ля!" II Запорізька правда. — 2008. — 17 квіт. — С. 19.

Мої земляки. — К. : Рад. письменник, 1947. — 75 с.

Наші знайомі. — К. : Рад. письменник, 1948. — 176 с.

"Ой ти, Галю...". — К. : Рад. письменник, 1960. — 106 с. : іл.

Отак воно було!.. — К. : Рад. Україна, 1963. — 64 с. : іл.

Пес Барбос і повчальний крос ; Порося ; В Одесі на Привозі [та ін. поезії] //Чорноморські новини. — 2008. — 29 берез. — С. 4.

Поезії. — К. : Рад. письменник, 1964. — 255 с. ; 1 арк. портр. — (Бібліотека поета).

Проводжають в армію Петра // Запорізька правда. — 2007. — 14 черв.—С. 15.

Дутм-дороги. — М. : Совет. писатель, 1980. — 247 с.

П'яні вовки. — К. : Молодь, 1962. — 71с: іл.

Рідна сторона. —К. : Дніпро, 1967. — 159 с, 1 арк. портр.

Ровесники. —К. : Держлітвидав України, 1952. — 143 с, 1 арк. портр.

Село достатку і пісень. — К. : Рад. шк., 1940. — 28 с.

Сер Макітра. — К. : Держлітвидав УРСР, 1952. —23 с.

Синок-математик ; Сам себе перехитрив ; Футбол і моя теща ; Хабарник //Хрещатик. — 2005. — 1 квіт. — С. 11.

Сміхотворець із народу // Кримська світлиця. — 2008. — 6 черв. — С. 10.

Стихотворения. — К. : Рад. письменник, 1984. — 255 с. : ил. — (Библиотека поета).

У житті й на лану — не терплю бур'яну. — К. : Держлітвидав УРСР, 1960.— 158 с.

Хімік-чудодій. — К. : Держ. вид-во образотвор. мистец. і муз. л-ри УРСР,1959. —45 с. :іл.

Ходить перець по городу... — К. : Рад. Україна, 1952. — 64 с. : іл.

Шахтарям донецьким — хлопцям молодецьким : сатира та гумор. —2-ге вид., доповн. — Донецьк : Кн. вид-во, 1961. — 86 с. : іл.

Юмор и сатира. — К. : Днипро, 1988. — 2 т.

Який Сава — така й слава : сатира та гумор. — К. : Рад. письменник, 1955.—104 с. : іл.

Про С. І. Олійника

Він жив задля добра : С. І. Олійник : літ. година / Київ. обл. упр. культури і туризму, Київ. обл. б-ка для дітей ; [підгот. Н. В. Бабич ; ред.-уклад. Л. П. Со-ляник ; упоряд. О. М. Литвин]. — К. ; Київ. обл. б-ка для дітей, 2012. — 8 с.

— (Серія "В практику роботи бібліотек").

Дузь І. М. Смішного слова чародій : худож.-докум. нарис / І. М. Дузь. — Одеса : Маяк, 1989. —- 142, [2] с.

Дузь І. М. Степан Олійник : критико-біогр. нарис / І. М. Дузь. — Одеса : Маяк, 1968. — 104 с, 1 арк. портр.

Дузь І. М. Степан Олійник : нарис про життя і творчість / І. М. Дузь. — К. : Рад. письменник, 1964. — 119 с, 1 арк. портр. Зуб І. В. Степан Олійник ; життя і творчість /1. В. Зуб. — К. : Дніпро, 1978.— 159 с. — (Літературні портрети).

Олійник Л. С. Автографи свідчать / Леся Олійник, Валерій Бойченко. —Одеса : Астропринт, 2007. — 39, [1] с. : іл.

Про Степана Олійника : спогади, ст. / упоряд.: І. М. Дузь, О. С. Олійник.— К. : Рад. письменник, 1988. — 221 [2] с. ; [8] арк. іл.

Спогади про Степана Олійника / [упоряд., ред. О. С. Олійник]. — 2-ге вид., доповн., розшир. — Одеса : Астропринт, 2002. — 332, [1] с, [8] арк. іл. : портр.

Спогади про Степана Олійника. — 2-ге вид., доповн., розшир. — Одеса : Астропринт, 2002. — 332, [2] с, [8] арк. іл.

Сушинський Б. І. Степан Олійник: поет на тлі епохи : літературознавче есе / Б. І. Сушинський. — Одеса : Друк, 2004. — 239 с. : фотоіл., портр. Васьківська Г. Людина і суспільство крізь призму гумору Степана Олійни­ка : до 100-річчя від дня народж. письменника / Г. Васьківська II Українська література в загальноосвітній школі. — 2008. — № 6. — С. 6—10. До 100-річчя Степана Олійника : [поезії та проза] // Чорноморські новини.— 2008. — 29 берез. — С. 4—5. — Авт.: В. Іванович, Є. Бандуренко,
В. Гарацін, II. Осадчук, В. Кравчук, К. Сергіенко, Б. Басткж, В. Вдовичен­ко, П. Ребро, Є. Колодійчук, В. Нарушевич.

Змієвський С Чи не розучилися ми сміятись? / Станіслав Змієвський // Культура і життя. — 2005. — 15 черв. — С. 8.

Конак С. Недосиівана пісня, або Людяність прози Степана Олійника / Ста­ніслав Конак // Чорноморські новини. — 2011. — 27 серп. (№ 67—68).—С. 7.

Кракалія Р. "Здоровіле з гумором живеться" : до 100-річчя Степана Олій­ника / Роман Кракалія // Чорноморські новини. — 2008. — 23 лют. — С. 7. Кульова В. В ім'я добра... На Одещині, де народився відомий письменник Степан Олійник, відбувся двадцять п'ятий ярмарок сміху на його честь / Віра Кульова // Літературна Україна. — 2007. — 26 квіт. — С. 7. Кульова В. Музей народознавства — пам'яті знаменитого земляка : [Про краєзнав. музей ім. Степана Олійника у с. Левада, Одес. обл.] / Віра Кульова // Демократична Україна. — 2005. — 2 листоп. — С. 9. Кульова В. Пам'яті Степана Олійника / Віра Кульова // Хрещатик. — 2006.— 11 квіт. (№ 52). — С. ІЗ.

Кульова В. Тернистий шлях Степана Олійника / Віра Кульова II Київ. — 2004. —№7/8.—С. 173—177.

Олійник Л. Патріарх благородного сміху / Леся Олійник // Літературна Україна. — 2008. — 13 берез. — С. 4.

Олійник Л. С. Класик українського гумору : [бесіда з донькою, секр. Нац. спілки комп. України Лесею Степанівною Олійник / розмовляв Євген Ко­лодійчук] // Урядовий кур'єр. — 2008. — 7 серп. — С. 8. Патріарх українського гумору // Чорноморські новини. — 2008. — 29 берез.—С. 4.

Сушинський Б. З думою про дні ювілею / Богдан Сушинський // Одеські вісті. — 2007. — 25 жовт. — С. 12.

Сушинський Б. Нащадки великого сміхотворця : [про Всеукр. фест. гумору "Здоровше з гумором живеться", присвяч. пам'яті письменника Степана Олійника] / Сушинський Богдан // Одеські вісті. — 2007. — 7 квіт. — С. 12.

Сушинський Б. Пам'яттю народною увінчаний / Богдан Сунітський // Одеські вісті. — 2008. — 12 квіт. — С. 9.

Сушинський Б. Поет, обраний епохою / Богдан Сушинський // Одеські вісті.— 2006. — 1 квіт. (№ 59—60). — С. 10.

Сушинський Б. Сторінками творчої біографії : до 100-річчя від дня народж. С. Олійника / Богдан Сушинський // Одеські вісті. — 2008. — 3 квіт. — С. 6. Сушинський Б. Яким бути музеєві Степана Олійника? / Богдан Сушинський // Одеські вісті. — 2007. — 27 жовт. — С. 14.

Тарасів 1. Свято імені письменника-гумориста / Тарасів Іван // Чорноморсь­кі новини. — 2007. — 5 квіт.

"Твори Степана Олійника актуальні й тепер"... : [бесіда із засл. худож. Молдови та актором Київ, театру ім. Івана Франка П. Германом, О. Богда­новичем / записала Віра Середа] // Запорізька правда. — 2008. — 5 черв.— С. 18.

Шаповал І. В ім'я добра : до 100-річчя від дня народж. Степана Олійника / Іван Шаповал // Культура і життя. — 2008. — 23 квіт.

Підготувала: провідний бібліограф Сторожук Н.А.

Схожі:

Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconВідділ культури І туризму Кам’янець-Подільської райдержадміністрації...
Му рушнику, репродукції фотографій, декорації для сценок, костюми для учасників (члени клубу «Юність») монтажу, куточок письменника...
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconІнформаційний вісник
Кам’янець-Подільська центральна районна бібліотека в «Інформаційному віснику» познайомить Вас з новими виданнями, які надійшли в...
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconЛатуш І. Перлини України / І. Латиш, І. Падалка
Кам’янець-Подільська центральна районна бібліотека в «Інформаційному віснику» познайомить Вас з новими виданнями, які надійшли в...
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconВідділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
Красуцький Мар'ян Іванович прозаїк, член Національної Спілки письменників Украї­ни, заслужений журналіст України, редактор міськрайонної...
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconВідділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
Оле́г Васи́льович Будзе́й (* 14 січня 1953, Підзамче, нині у складі Кам'янця-Подільського) — український журналіст і краєзнавець....
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconКам’янець-Подільської райдержадміністрації
Історія знає чимало випадків, коли геройські подвиги, здійснені на полі бою, довгий
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconВідділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
Святково прибрана сцена. Свято починається з коляди “Добрий вечір тобі, пане господарю ”
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconВідділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
У вечорі беруть участь члени клубу «Юність». На сцені портрет С. Олійника, увінчаний українським рушником. Перед ним хліб І свіча,...
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconВідділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
...
Кам’янець-Подільської райдержадміністрації центральна районна бібліотека iconКам’янець-Подільської райдержадміністрації
Та все ж разом із другою книгою («Зелені Млини», 1976) цей твір був відзначений 1978p. Державною премією України ім. Т. Шевченка,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка