Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы




Скачати 457.94 Kb.
НазваГбук г. Москвы библиотека украинской литературы
Сторінка2/4
Дата конвертації04.05.2013
Розмір457.94 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
1   2   3   4

Поезія

Грицько Коляда. Інвалід

Феофан Скляр. Жовтень

Яків Яр. Прялка

Ів. Дорожній. Провесень

Олекса Кас`Ян. Останній бій

Олекса Дуб. Хвилі пісень

Проза

Вол. Гадзінський. Кінець

Мик. Скрипник. Мартові хвилі

Ів. Дорожній. Степи

Яків Яр. Кетя

Критика й полеміка

Вол. Гадзінський. Підсумки російської літ дискусії

Ц.К. СіМ. Про потребу літературної критики

Гр.. Коляда. Цвітна капуста

На СіМовськім фронті
^ На 2 ст. обкладинки: Реклама

Вийшов з друку і поступив у продаж Повний збірник творів Тараса Шевченка в 2-х т. за редакцією Володимира Гадзінського та Костя Буревія.

^ Обидва томи видано на доброму папері з ілюстраціями в твердій художній оправі роботи Анат. Петрицького

Тут же подається заклик:

Кожний робітник та селянин повинен читати твори свого геніального поета Тараса Шевченка!
^ Відгуки преси на видання «СіМу»:

(«Нова книга», автор рецензії Анд. Річицький):

«Видавництво поставило собі, як зазначено в передмові, виключно літературно-утилітарне завдання — дати масовому читачеві повний збірник творів Шевченка».

Видавництво не претендує на оригінальність і академічність, але дає цілком серйозне видання. Поки що вийшов том I видання, де вміщено «Кобзар», два драматичних твори: «Назар Стодоля» та «Микита Гайдай» і автобіографічна повість «Артист» в перекладі українською мовою. «Кобзар» подано за текстом Доманицького, що не є хибою, бо за редакцією Пливака й Айзенштока видано ніби-академічне видання з найостанніших варіантів Шевченка, але варіанти з тексту Доманицького з соціального й художнього боку чи не найкращі (особливо поема «Невольник»). До першого тому дано вступну статтю Буревія «Шевченко й революція», як каже редакція, «з новим підходом до Шевченка». Стаття загалом дає правдиву уяву про творчість Шевченка, хоч для 1925 року її підхід уже не новий, а може, трохи й застарілий. Стаття обмежується виясненням лише революційності цієї творчості, не показавши її глибших соціальних основ, не визначивши ясніше суспільної ідеології Шевченка, трапляються й наївні твердження.

Видано книжку цілком пристойно, у добрій твердій оправі, з багатьма ілюстраціями з малюнків самого Шевченка, а також Репніна, Васильківського, Самокиша й інш, що оживлює книжку.

^ Що ж до шрифту: «розмазується… можна було б дати трохи й

художності. Тираж — 45.000 — дуже добре. Взагалі видання виправдовує свою мету
На 4-й стор. обкладинки — реклама видань «СіМу»:

Читайте поеми Грицька Коляди.

Вийшли з друку і поступили в продаж у всіх книжкових магазинах та кіосках

Книга поем Гр.. Коляди «Штурм і натиск» з портретом автора і художньою обгорткою роботи професора Радченка.

Книга поем «Прекрасний день»

В. Гадзінський. Анштайн. Земля. Поема з характеристикою А. Лейтеса

В. Гадзінський. УСРР (Україна), поема

В. Гадзінський. Заклик Червоного Ренесансу
^ Відкриває номер

Заклик

В пункті 9 читаємо:

…Мусимо мати окреме видавництво письменників, як акційне видавництво-товариство, що його членами-пайщиками є ті політичні та економічні органи, ті державні та громадські установи, для яких українська революційна література — не бублик за копійку, не стакан вина після обіду, не подушка під голову для спання. Треба мати не тільки видавництво для видавання на Україні. Згадане видавництво мусить приступити також до видавання перлин української літератури, так з минулого, як з сучасного на чужих мовах, в інших країнах. Франко, Л. Українка, Коцюбинський повинні увійти до світової літератури, а наша братва скоро виросте до того, що буде гідна перекладів на німецьку, англійську, французьку мову. Це питання введення української літератури на міжнародні ринки…
…Українська література після революційної доби не знайшла в собі творця, що став би синтезою епохи. Коли зупиняємось на так званих «Олімпійцях», то беручи в загальному масштабі, міжнародному, всі вони письменники середньої марки. Найбільш глибокий з них М. Хвильовий блиснув феєрверком талановитого новеліста, тонкого психолога, з деяким песимістично-операторським ухилом щодо сучасності. П. Тичина лірик-символіст не відповідає героїчній сучасності доби. В. Поліщук при своїй «плодовитости» вже мабуть минув зеніт своєї слави, але при глибокій революційності немає у нього ні волі, ні матеріалу до того, щоб стати показником доби.

Ось і все.

М. Семенко замовк, а в ньому були «масштаби»…
^ Цікаві в Заклику Пункти, що формулюють «конструктив» «СіМівської» ідейно-творчої платформи:


  1. Знання, знання, і ще раз знання!

  2. Тільки неписьменність боїться школи, тільки дурень легковажить освіту!

  3. Не критика для критики, а критика для мистецтва, не для лайки, а для пізнання.

  4. Не висміюйте традицій, а створюйте нову. Не письменник той, що гордо плює на літературні традиції, що легковажить здобутки минулого. Не письменник той, що на словах плює на традицію, а сам сидить у ній по вуха. Не створить нової традиції той, хто не знає минулого…


^ Щоправда, певні протиріччя, непослідовність авторів Заклику засвідчують такі попередні в ньому тези:
Не назад, до тих форм, що їх розбив футуризм!

Застосуйте успіхи футуристичної деструкції в позитивному будівництві літератури сьогодня. Не вертайте до класиків, не вертайте до Шевченка, Франка, Л. Українки, Коцюбинського! Це — смерть!

Це заперечення сучасності,

Учіться на них, але не як гімназисти на Гомері, а через знання Гомера створюйте нову «Божественну Комедію» сучасності!
10. Нео-Ліф хоче бути відкритою платформою для всіх тих українських письменників, що ще не стали мертві у своїй революційній величності, що в часі Жовтня, до і після нього ідуть в авангарді боротьби (не формально), що в них жива кров, думка та енергія революції, що й сьогодні боряться безпреривно та завзято з спадщиною консервативного минулого, незтертого дощенту в млині революції…
^ В розділі Поезія:
Гр. Коляда

Інвалід

( вірш, який би сьогодні ми визначили як цілком пацифістський. Заперечення війни взагалі — аж ніяк не в`яжеться з маніфестованою в «СіМівському» Заклику революційною романтикою. І в цьому неузгодженні — внутрішній протест автора, у вірші якого (на початку) виразно звучать і уїтменівські мотиви)
Чи ти винен, що без ніг, без рук, очей?..

Я — з руками, ногами, очима, пишу про тебе.
Але чи зрозумієш ти мене?

Чи зрозумієш мою муку?
^ Й далі — прокляття: чисто декларативний прийом, і все ж чимось «бере»: оголеністю почуття-факту (це як голий електродріт — без оболонки)
Війна проклята в трестах,

Війна — в кістяках.

Людина Людину вбива,

Калічить і щастя не зна.

Молоді ви йшли на війну,

А тепер інваліди без ніг —

Так геть же прокляту війну!
І — вплітається соціальний мотив:
На війну! На війну! Голоси.

Вас гнали банкіри і біржа,

Вас гнали поки —

Так геть же царів і війну!

Банкірів та біржу!
^ Й — наступне узагальнення, вже не класового але загальнолюдського плану:
…Ми всі кандидати на інваліда!

Кожен з нас піде на війну

І буде з Людини — руїна

Мохом укрита.
А хто прочитає поему сумну

В очах інваліда без рук,

Коли він прохає хліба!?
^ Феофан Скляр

Жовтень
Гудуть

срібляним

гуком

сурми,
Ідуть

мільярдним

рухом

люди…
Піонери барабанять,

Комсомольський бризка спів;

Він аж в небо залітає

І спиха химер богів.
Ковким кроком іскро-крицим

Куючи гранітний брук

Йдуть робочі й робітниці

І пісні залізні ллють.
Мають реготом прапори,

Розгорнувся шум пісень…
Більярдовим

юрби

рухом

І поета струмком рим,

Гуком сурмів

бучно-буйним

ллється

Жовтню

крице-гимн.
Яків ЯР (Кубанська філія СіМу)

Прялка
Так! Під шелест веретен

Лепет руху, дзвін пісень,

Росте міць, що ніч, що день —

«Комінтерн!»
Вічний рух! Вогонь-творець

Пале сумнів, рве терпець,

У мільйон вклада сердець —

«В бій на герць!»
Шлях великий — вірний шлях!

Гей з дороги, чуєш, кат!

Наша прялка нових прях —

«Пряде жах!»
Наша спілка плете скрізь

Єдність братю сел. І міст,

Кує щільно із заліз —

«Комунізм»!
І. ДОРОЖНІЙ (член Казахстанської філії СіМу)
Провесень
Ой піду, піду на вигін по полю,

Пригадаю день той… Мій весняний день,

Коли з батьком ішов я з чередою,

Держучи цигарку з кізяків — «купцем».
То в Сибіру, то далеко,

Тоді гнівавсь на лелеку…
Чого, дурна, принесла, під стріху

Мене, не кого-небудь —

Батька дала, що ходе по шинках,

Матір, — що часто скубуть…
То в Сибіру, то далеко,

У дні сірі, дні дитячі.
Вигін, поле… — Пригадаю, — радість…

Від вас пішов на заслання — в тюрму.

Тоді я пізнав життя різнобарвність,

Панські балачки, сухозлотицю…
То в Сибіру, то далеко

У дні бурі, дні жовтневі.
Ой, піду, піду на вигін по полю,

Пригадаю день той, мій весняний день,

З вітром заспіваю, йдучи з чередою,

Сучасну мою пісню — Провесень.
То в Сибіру, то далеко,

Тоді гнівавсь на Лелеку…


^ Олекса КАС`ЯН (член Сибірської філії СіМу)
Останній бій
Тремтить Іртиш. Ревуть гармати,

У бій ідуть пролетарі.

Тріщать в долині кулемети

І кров сочиться по землі.

Свистять і рвуться скрізь шрапнелі,

Співають кулі, мов шальні…

Берези ломляться дебелі

І гул стоїть по стороні…
Тремтить Іртиш. Вода чорніє.

Ревуть гармати ще гучній…

Все більше військо скаженіє

І у крівавий рветься бій.

Лягають сотні за сотнями,

Ряди рідіють кожен час…

Та б`ється з лютими катами

За кращу долю бідний клас!..
Вже сонце за бугор сідає,

Іртиш ревіти перестав,

А бій смертельний не стихає;

Ще гірший він під вечір став.

Стоять стіною. Б`ються праці.

Стріляють в ворога свого

Всю ніч до ранку. А уранці

Його вже близько не було.
На другий день, як сонце встало

І розгодинило ся скрізь, —

Лиш мертві на траві лежали,

І над рікою мовчав ліс…
Впадає в очі ритмічно-інтонаційна подібність цього вірша до Шевченкового «Реве та стогне Дніпр широкий…». Можна, мабуть, припустити, що текст цей написано як пісню на той мотив
^ Олекса ДУБ (член Кубанської філії СіМу)
Хвилі пісень
…Море

Зливаючись з обрієм мріє,

З вітром говоре, говоре,

Казку сучасну нову,

Край поля болото, шумить осока,

Киває комиш головою

І знатись не хоче, таємно шепоче»

«Тут і я, тут і я…»
Крикнув бугай, замовкло шемріння.

Затих і комиш, й осока…

І тільки маленькії хвилі

Ганяють одна за одною —

Шепотять: «Тут і я, тут і я…»

Затих вітерець.

Вечоріє…

….Море,

Зливаючись з обрієм, мріє,

З вітром говоре, говоре

Казку сучасну нову.
Проза

^ В. Гадзінський
Кінець

(фрагменти з повісті)
Подані фрагменти свідчать, що перед нами своєрідна антиутопія, з елементами памфлета. Цікаво, що доба Жовтневої революції в автора сягає кількох «десятиліть». А музей «статуй революційних героїв» на Ходинці дивовижним чином нагадує сьогоднішню експозицію, щоправда, під відкритим небом, комуністичних бовванів, знятих з постаментів і звезених післяреволюційних подій 1991 р. у Москві до Центрального Будинку художників.
До Москви з`їжджалися люди всіх країн, бажаючи подивитись та оглянути величезну кількість історичних пам`яток з доби колишньої Жовтневої революції та її перших десятиліть. У ній можна було побачити крім великої кількості надзвичайно цікавих музеїв, архівів і будинків з колишньої революційної дійсності, також величезний центральний дім-музей, що займав своїми колосальними корпусами приблизно половину Ходинки. В цьому музеї були приміщені сотні статуй революційних героїв, вирізьблених в найбільш характерних позах, пластичні моделі жовтневих боїв, історичних засідань і з`їздів РКП…
^ Апокаліптичні картини «кінця світу» подаються автором на тлі фантастичних досягнень «комуністичного людства», яке, однак, не уникає загибелі:
В період катастрофи «бідних і голодних на цілій землі не було.

…Комунікація перенеслася з землі в повітря…

Одне з найбільш важливих відкриттів і технічних здобутків — закічення в 2392 р. центрального огрівання земної кулі — Центрогрземкуль…
Й ось
«цілий африканський район пав жертвою небаченого в історії переформування…»
Сучасний читач знайде в повісті В. Гадзінського немало інших цікавих паралелей з актуальними сьогодні версіями екологічних та техногенних катастроф, сміливих прогнозів суспільно-політичного розвитку людства.
^ В розділі «Критика й полеміка»
Володимир Гадзінський

Підсумки російської літературної дискусії та висновки із неї для української революційної літератури
(фрагменти)
…Досвід і практика цих великих дискусій має велике виховавче значення для …національних рев літератур…

Ті проблеми і їх розв`язання цікаві однаково для українців і білорусів, як також латишів, естонців, чувашів, євреїв, татарів і т.д.
^ Далі,

характеризуючи резолюцію Першої Всесоюзної конференції пролетарських письменників, автор зауважує, що

«в цілій резолюції… ні слова немає сказано про національні революційні літератури…

Ні словечка.

Родов і Лелевич воліють оперувати таким путаним поняттям як література Союза РСР, бо вони знаменито знають, що це буде читати закордон, і зрозуміло, це буде як раз — тільки російська література.
…У всій резолюції не марксизм — а теорія революційної фрази — святкує справжній і безприкладний тріумф: «Пролетарська революція ставить перед собою одну мету — служити справі світової пролетарської перемоги, боротися нещадно проти всіх ворогів пролетарської революції…і т.д.
А життя? Воно — це життя, які приклади воно давало?
Відношення до нацлітературних секцій Маппа і Вапна, чи користуються вони на ділі, не на словах, допомогою, підтримкою, одноправністю? Перегляньте журнали «Октябрь» (орган Ваппу). Чи найдеться там матеріал про літератури нацменшостей або переклади з творів визначних авторів Білорусії, татарів, євреїв, і хоч би навіть українців?

Немає, — «йота в йоту, як в «Красной Нови», з тою тільки різницею, що Веронському закидали великодержавний шовінізм, непризнавання інших народів в літературному розумінні, а самі тим самим грішили — можливо більш дипломатично і хитро.
…Демагогія Родов-Лелевичів була в цьому, що вони цікавилися літературами нацмен і нацменськими організаціями на стільки, на скільки це було їм потрібно як «козир» перед партійними і радянськими органами в боротьбі з Веронським.
І цілком зрозуміле, чому національні групи пролетарських літератур дуже осторожно відносилися до солодкої демагогії по адресі нацмен, що їх розводив ВАПП, і зокрема МППП, і чому ті групи не хотіли вмішуватися в гризню російських літ груп. Справа ясна: «Вони не хотіли лізти в орбіту тих спорів, маючи надто багато конкретної праці у себе, і тим більше не хотіли бути «декорацією» для політично-літературної діяльності Родова та Лелевича». Крім цього, вони (нацлітгрупи) дуже добре бачили, як старанно дбали вапповці, щоб не допустити нацменів на так званий «зовнішній ринок літератури».

Тут — вапповці цілком не по-більшовицьки боронили монополії російської літератури, хоч це не монополія зовнішньої торгівлі, і — монополії російської літератури для зовнішнього ринку немає.

…Надзвичайно рідко в журналах, видаваних за кордоном, зустрічаються переклади з національних літератур Союзу РСР. Ні в парижських, ні в берлінських, ні в прагських. Там найдете Маяковських і напостовців, і Воронщаків, і попутників, але з нацмен Союзу немає.

Це, мабуть, робиться несвідомо і, мабуть, на підставі традиції генеральства-гегемона, традиції головотяпства.
Свою позицію СіМ виклав у своєму листі до Бюро Нацмен Ваппу (під цим листом підписалися також представники білоруської літературної революційної організації «Маладняк» (з цими пропозиціями погодився також представник татарської літературної організації.

Зокрема, в тому листі мовиться, що «СіМ … не відмовляється, як це було і до конференції, від єдиного фронту з МАПП`ом і ВАПП`ом, але лише тоді, коли літературні організації національних меншостів не будуть декорацією для МАПП`у і ВАПП`у у боротьбі з «Воронщиною», як це на думку СіМу було дотепер; при такому стані національні літератури не мають жодної ідеологічної ані матеріальної користи і цю лінію необхідно виправити …

А тому Сім висловлює одверто і прямо свою думку в питанню національних літератур і пропонує зробити не на словах, а на ділі таке:

1. Дати національним літературам не менше 2-3 аркушів у журналах «Октябрь» і «Красная Новь», у кожному числі, з метою зазнайомлення російського радянського і партійного суспільства з розвитком і здобутками національних літератур (в російських перекладах). Це буде мати велике політичне і практичне значення не лише в межах нашого Союзу, але і за кордоном.

2. …Необхідно, як з принципової, так і з практичної точки погляду, включити в число членів Правління ВАПП по РСФРР не тілько представника СіМу, але і представників літературних організацій народів СРСР, що не мають республік Союзного масштабу.

3. Відкинути одверто і остаточно політику протекціонізму і «головотяпства» щодо нацмен…

4. Відсутність згоди в комуністичному письменстві не може не утворювати визначного скептицизму щодо роботи Міжнародного Бюро зв`язку, оскільки воно в даний час з`являється перш за все агентурою російської літератури на, так би мовити, зовнішньому ринку літератури, не звертаючи уваги на існування літератур народів СРСР.
…Вважаємо, що «распрі» в партійній і пролетарській сучасній літературі для справи революції в літературі — для більшовизації літератури тільки пошкодять, а революційним літературам народів СРСР нічого цікавого не дадуть.

СіМ не визнає за марксистів-більшовиків тих, що напротязі 3 років не можуть знайти спільної мови, єдиної лінії і, що найгірше, хочуть в обрій своїх міщанських сварок і внутрішніх незгод затягнути молоді революційні літератури народів СРСР, замість того, щоб бути взірцем єдності, одностайності й пролетарської солідарності.
^ Все це діялося на зорі становлення СРСР.

Й чітко визначена позиція СіМу: стояти не тільки за себе, за українську літературу, але й за всіх «нацменів». Українській письменницькій організації в Москві делегували голоси тамтешні літератори- білоруси, татари…
^ В розділі «Хроніка» друкуються нотатки «На сімовському фронті». В них, зокрема, зауважується, що

«організація революційних українських письменників в РСФРР мала цілком інші шляхи розвитку, як в УРСР.

На Україні в 1921, 22 р. Зразу зарисувалася схема Гарто-Плугу-комункульту. Це диктували соціальні умови УСРР.

Українські письменники в РСФРР розсипані від Кубані до Москви і Сибіру, блукаючи одиночками поміж одними та другими групами російської літератури, чи то як пролетарські, селянські або «попутчики» — єдналися більш-менш поміж собою національним шляхом…

Цьому якраз більш національному принципові організації хоч би на Московському терені треба приписати коротке, тільки 9-місячне існування Московської філії Гарту від жовтня 1923 по серпень 1924, котра, як однобічна організація кваліфікованих пролетарських письменників не могла в такому громадському масштабі розвинути свою працю, як цього вимагали умови життя і радянського побуту в РСФРР.

А вони вимагали — згуртувати в гнучких організаційних формах, і кваліфікованих і молодняк, включаючи роб- і селькорів, і початкуючих письменників міст з початкуючими села і станиць.

І так з Москфільгарту як першого організаційного гуртка, виріс союз «село і місто» (скороч. «СіМ»), утворений під гаслом змички села з містом, як союз пролетарських і селянських письменників в РСФРР.
Москфільгарт був першою спробою збирання активу українських письменників в РСФРР.

Першим таким більш менш гартовського характеру активом були Гадзінський, Коляда, Дорожній, Анищенко, Скеля…

Їм приходилося починати в надзвичайно тяжких умовах. Без ніякої допомоги, при пасивному, а часто неприхильному відношенні громадських кіл у Москві — Москфільгарт зачав свою студійну та організаційну працю.

Рішуче вороже віднісся до Москфільгарту Харківський центр Гарту, відкладаючи з місяця на місяць затвердження Москвфільгарту як філії, хоч об`активно беручи МФГ виявив з самого початку більш здатности до життя і активності ніж філії Гарту в Києві та Одесі, що закладались приблизно в цьому ж часі…
До весни 1924 р. тягнеться питання з затвердженням МФГ як філії в Харкові, але не звертаючи уваги на це своє «нелегке існування», як висказувались деякі харківські товариші гартовані, він зумів зацікавити своєю працею не тільки українську колонію в Москві, але відкрив надзвичайно живу і активну філію на Кубані — Кубфільгарт, і молодняцьку студію в Н. Аннінське Царицинської губернії. Влаштував біля 30 літературних вечірок і виступів в Москві, зумів зацікавити українською літературою доволі широкі кола не тільки українського, але також російського суспільства, і нав`язав товариські дружні зносини з ідеологічно близькими групами російської літератури.

Подібну ж широку працю розвинув і Кубфільгарт, що крім також кількох десятків літвечірок, в станиці Полтавській влаштував літературну мандрівку (літом 1924) по Кубані, в часи якої відбулося в самих забитих і глухих станицях, біля 40 літературних виступів і вистав і на яких було присутніх більше 30 000 слухачів.
Весною 1924 р. Москфільгарт зачав організовувати видавничу працю, і силами своїх членів випустив першу невеличку збірку творів своїх членів (московської групи) під цією ж назвою (Москфільгарт). Поезії. Москва, 1924).

В період цієї ж загальної організаційної і студійної праці нічого не можна було зробити в Сибірі, де є письменські сили, але роскинені одиницями на величезному просторі від Уралу до Владивостоку.

Життєві умови та розвитку праці були такі, що наші організації були заслабі, щоб розділюватися на пролетарських і селянських, а форма «Гартів» при великій кількості селянського молодняка не була відповідна на місцях. Одно гасло з загальною лінією нашої партії і радвлади відносно змички села з містом, виринула думка, чи не буде практично і ідеологічно правильно об`єднатись українським революційним письменникам, що працюють і мешкають в Росії, в один союз під гаслом змички «Село і Місто».
Партійні і освітні органи РСФРР дали на це згоду і літом 1924 р. був складений статут союзу українських пролетарських і селянських письменників в РСФРР (село і місто), скор. СіМ.
Статут СіМу, що його основою було об`єднання ідеологічних платформ Гарту і Плугу, після згоди НКО РСФРР і ЦК РКП затверджено НК В-справ РСФРР 29 серпня 1924 р. — і з вересня 1924 р. — СіМ приступив до своєї праці. Переміна організаційних форм надзвичайно додатно вплинула на поширення праці, місця — зокрема кубанські товариші негайно перейшли на нові організаційні форми, змінивши свою назву з гартованців на сімовців, пере назвавши наприклад Кубфільгарт на КубфільСіМ.

Робота СіМ іде по трьох лініях:

  1. Літературно-студійна (вечірки, сходини, читка творів так прилюдні, як тільки для сімовців і т.д.

  2. Організаційна (зв`язок з філіями і студіями і т.д.)

  3. Видавнича (через реорганізоване, з точно означеним видавничим, фінансовим планом видавництво «СіМ» при нашому союзі у Москві.

СіМ випустив одкритий лист до всіх українських революційних організацій в справі «Потреби серйозної літературної критики і шкідливости літературних погромів», що його послано до літ організацій і редакцій нашої преси.
Також в справі суперечок у російській літературі СіМ прийняв означену позицію проти цього ідеологічного і організаційного хаосу, що був 1924 1 1925 рр. у російських літ організаціях (Воронський, Родов-Вардін-Лелевич), виступаючи вкупі з білоруськими і татарськими організаціями.
До організаційних справ входили питання керування, товариської допомоги, підтримки кожним філіям, безпреривний зв`язок з ними, як також з окремими товаришами-сімовцями шляхом особистої і офіційної переписки, висилки товаришів до місць, де треба було допомоги і поради центру.
Доволі широко розвинув СіМ свою видавничу діяльність.

З початку 1925 р. СіМ організував на підставі свого статуту центральне видавництво того ж видання і приступив до видавничої праці, реалізуючи протягом півроку видавничий план, затверджений відповідними органами в кількості 15 назв з коло 1.500 друк. арк. (1 тис. 500).
Треба звернути увагу, що СіМ здійснює досить удачно в літературі в організаційному розумінню гасло нашої партії — змички села з містом. Ми думаємо, що над цим досвідом СіМу повинні поміркувати інші літ організації, чи не пора приступити до реорганізації наших літературних спілок, під цим гаслом…

На підставі виробничого принципу і розвитку продукційних сил літератури.
^ В кінці номера міститься заклик:
Журнал Нео-Ліф закликає до співучасти в ньому всіх:

а) Письменників, що мають Прометеїв вогонь у грудях

б) Починаючих і справжніх поетів, прозаїків, драматургів, критиків, яких уперто не друкують наші «офіційні» літературні журнали, та яких не визнає наша «професійна» літературна критика…

в) Письменники, «метри», що вже набули слави, мають книжки своїх творів і зараз диктують літературну «моду». Ми вас гаряче закликаємо прийняти активну участь у нашому покидещо маленькому журнальчику. Але надсилайте НОВЕ, лівого напрямку, бунтівливе… Аби у ваших вторах були ш у к а н н я… Аби кожен твір палахтів вогнем Великої Революції і осявав днем ясним, життя!..

г) Робкори, сількори, стін кори! Багацько з вас виходить і вийшло на літературний хліб. Надсилайте свої твори до нашого журналу. Ми радо будемо їх друкувати і давати поради через журнал…

д) Підходимо до творчости не з вузького погляду, якої б то не було групіровки, а з точки зору виявлення творчости революційних письменників усіх течій і напрямків, шукання…

е) Робіть активну підписку на наш журнал, провадьте пропаганду, щодо його поширення, збирайте гроші на видавничий фонд журналу. Ви самі у цьому зацікавлені, аби такий журнал виходив регулярно (який є перший такого характеру в УСРР) і з кожним місяцем побільшував свій тираж на сотні, на тисячі і десятки тисяч.

Редакція
1   2   3   4

Схожі:

Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconГук г. Москвы библиотека украинской литературы
«Український освітній проект до 200-ліття Перемоги Росії у Вітчизняній війні 1812 р.»
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconБиблиотека украинской литературы
Навстречу Дню народного единства. Книжно-иллюстративная выставка. К 400-й годовщине со времени изгнания польских интервентов из Москвы...
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconГ бук г. Москвы библиотека украинской литературы мероприятия в июле 2013 г
Приглашают летние вернисажи в бул (совместно с Творческим союзом профессиональных художников). Принимаются заявки на коллективные...
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconЗаседание клуба ценителей футбола «Евро-2012»
Клуб-студия «Слово». Группа литературного творчества и художественного перевода представляет электронное издание бул «Избранные страницы...
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconБиблиотека украинской литературы
Погляд з того краю далекого, де минули десять років неволі генія української свободи, через півтора сторіччя потому…
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconБиблиотека украинской литературы мероприятия в феврале
Год российской истории. «Откуда есть пошла русская земля…» Представляем украинские издания «Повести временных лет», в которой киевский...
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы icon«библиотека украинской литературы» к дню города украинцы в москве: из глубины веков
«в москву! в москву!» — покинули некогда берега Днепра, привольные степи Украины и оказались в первопрестольной. И хоть говорят:...
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconКниги из фонда Центральной Украинской библиотеки Москвы 30-х лет ХХ столетия
Алфавитный список сформирован на основе электронного каталога, который находится в процессе создания (с 1997 года)
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы icon«Ах, лето красное…!»
Поэтические сезоны «Времена года» — новый проект Библиотеки украинской литературы, осуществляемый совместно с самобытным поэтом и...
Гбук г. Москвы библиотека украинской литературы iconБиблиографический указатель выпуск первый Издательство «Рудомино»
Всероссийская государственная библиотека иностранной литературы имени м. И. Рудомино
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка