Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови




НазваФонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови
Сторінка1/7
Дата конвертації17.05.2013
Розмір1.04 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4   5   6   7
ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ

Фонетика — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови.

Орфоепія — це розділ мовознавства, що вивчає правила нормативної літературної вимови.

1. В українській мові налічується 38 звуків. Вони поділяються на голосні та приголосні. За звучністю та співвідношенням голосу й шуму приголосні поділяються на дзвінкі й глухі.

Класифікація звуків української мови




2. Тверді, м'які та пом'якшені приголосні звуки української мови

2.1. Утворюють пари за твердістю/м'якістю такі приголосні: [р], [р'], [л], [л/], [н], [н/], [д], [д/], [т], [т/], [з], [з/], [с], [с/], [дз], [дз'], [ц], [ц']. М'якість приголосного звука у фонетичній транскрипції позначається скісною рискою: [р'іка], [л'і'то], [ос'ін'].

2.2. Приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [г], [к], [х], [ґ] не мають парних м'яких. Вони можуть пом'якшуватися перед голосним [і]: [б'іг], [к'іт], [м'істо]. Пом'якшеними є також подовжені звуки [ж':], [ч’:], [ш':]: [р'і'ч':у], [зб'іж':а]. Пом'якшений приголосний у фонетичній транскрипції позначається апострофом, подовжений приголосний — двокрапкою.

2.3. Приголосний звук [й] завжди м'який, тому скісної риски в транскрипції біля нього не ставимо: [йод], [м'ій].

^ 3.Співвідношення звуків і букв

3.1.Для позначення більшості звуків на письмі одному звукові відповідає одна буква, наприклад: літери а, о позначають голосні звуки [а], [о]; літери б, ф, ги — приголосні звуки [б], [ф], [ш] тощо: сад — [сад], мед — [мед], гора — [гора].

3.2.Приголосні звуки, парні за твердістю/м'якістю, позначаються на письмі однією літерою, наприклад: [л], [л'] — літерою л, [д], [д'] — літерою д, [з], [з] — літерою з тощо: ліс — [л'іс] і лис — [лис], рись — [рис'] ірис — [рис].

3.3.Злиті звуки [дж], [да], [да'] позначаються двома літерами д і ж, д і з, але вимовляються як один звук, а не звукосполучення [д] + [ж], [д] + [з]: джаз — [джаз], ґедзь — [ґе'дз']. Звукосполучення [дж], [дз] вимовляється у випадках, коли в слові префікс закінчується на [д], а корінь починається на [ж], [з]: [п'іджиевити], [п'ідзв'ітний].

3.4.Літера щ завжди позначає два звуки — [ш] і [ч]: [шчедро], [дошч].

3.5.Літери я у ю, є можуть позначати один або два звуки. Один звук [а], [у], [е] після м'якого або пом'якшеного приголосного: [бур'а], [к'увет]; у решті випадків — два звуки: буква я — звуки [йа], ю — [йу], є — [йе]: явір — [йав'ір], мрія — [мр'ійа], юнак — [йунак], мою — [мойу], в'є — [вйе], бажає — [бажайе].

Примітка. Знак апострофа в транскрипції не пишеться.

3.6.Літера ї завжди позначає два звуки: їду — [йі'ду], в'їзд — [вйізд], її — [йійі].

3.7.Літера ь (м'який знак) звука не позначає, а лише вказує на письмі на м'якість попереднього приголосного: сіль — [с'іл'], мідь — [м'ід'].

^ 4.Вимова голосних і приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків.

4.1. Вимова голосних звуків.

4.1.1. Звуки [а], [у], [і] в наголошеній і ненаголошеній позиції вимовляються чітко: [сад] — [садй], [дуб] — [дубй], [л'іс] — [л'ісй].

4.1.2. Звуки [e], [и], [о] в ненаголошених складах можуть вимовлятися нечітко, з наближенням до іншого звука: [е]→ [еи], [и] → [ие], [о]→ у]: межа — [меижа], пиріг — [пиер'іг], кожух — |коужух].

Примітка. Звук [о] наближається у вимові до [у] тільки перед наступним складом із наголошеним звуком [у].

^ 4.2. Вимова приголосних звуків.

4.2.1. Дзвінкі приголосні при вимові в середині слова перед глухим приголосним і в кінці слова завжди зберігають свою дзвінкість: |р'іж], [дужка]. Виняток становить дзвінкий приголосний [г] у словах [н'і'хт'і], [к'іхт'і], [вбхко], [лёхко], [д'охт'у] та похідних під них словах, де цей звук оглушується перед наступним глухим приголосним. У решті випадків звук [г] зберігає свою дзвінку вимову: [допомогти], [пеиреимогти].

4.2.2. Приголосні [в], [й] на початку слова перед будь-яким приголосним, у середині слова після голосного перед приголосним і в кінці слова вимовляються як короткі нескладові голосні: в — [у], й — [ї]: [унук], [воук], [ішоу], [краї].

4.2.3. Неподовжені шиплячі приголосні вимовляються твердо: [жиет':а], [д'іучиенка], пом'якшуватися вони можуть тільки перед [і]: [ш'іс'т'], [ч'ітко].

4.2.4. В українській мові відрізняються за вимовою звуки [г] і [ґ]. Звук [ґ] вимовляється так, як такий приголосний вимовляється в російській мові: [аґрус], [ґава], [ґанок] тощо.

^ 4.3. Уподібнення приголосних звуків.

Звуковій системі української мови притаманне уподібнення приголосних звуків, яке відбувається тільки в мовленні.

4.3.1.Уподібнення за дзвінкістю: глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з відповідними дзвінкими: боротьба — [бород'ба], косьба — [коз'ба], просьба — [проз'ба], вокзал — [воґзал ], рюкзак — [р'уґзак].

4.3.2. Уподібнення за глухістю: дзвінкий приголосний [з] у префіксах з-, роз- здебільшого оглушується перед наступним глухим, крім [ш] і [ч]: зсушити — [с:ушити], зцілити — [с'ц'ілити), зсунути — [с:унути].

4.3.3.Уподібнення за м'якістю: перед наступними м'якими або пом'якшеними приголосними попередні [д], [т], [з'], [с], [ц], [л], [н] теж стають м'якими: [п'іс'н'а], [д'н'і], [корис'н'і].

4.3.4. Інші випадки уподібнення:

шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступним свистячим [с'], [ц'] чергуються відповідно із свистячими [з/], [ц'], [с']:

[ж], [ц] →[з'ц']: на стежці — [на стез'ц'і];

[ч], [ц] → [ц':]: на річці — [на р'іц':і];

[ш], [с] → [с':]: змагаєшся — [змагайеис':а];

свистячий приголосний [з] перед шиплячими [ж], [дж] чергується з [ж]:

[з], [ж] → [ж:]: зжувати — [ж:увати];

інші можливі уподібнення:

[с], [ш] [ш:]: підрісши — [п'ідргі'ш:и];

[т], [с] → [ц':]: пишеться — [пишеиц':а].




^ 5. Чергування звуків в українській мові

Чергування — це заміна одного звука на інший унаслідок певних фонетичних умов. Найбільш поширеними є такі чергування:

5.1.Чергування голосних:

[о], [е] з [і]: осінь — осені, кінь — коня;

[е] з [о]: шести — шостий;

[а] з [о]: допомагати — допомога;

[е] з [і]: летіти — літати;

[е] з [и]: стелити — застилати.

5.2.Чергування приголосних:

[г] [ж] → [з']: нога, ніжка, нозі; [к] [ч] [ц ]: рука, ручка, руці; [х] → [ш] → [с']: горох, горошина, горосі.
1. Приголосний звук [й] вимовляємо в слові

А п'ять

Б синє

В доля

Г любов

2. Приголосний звук [й] вимовляємо в слові

А свято

Б пюре

В ательє

Г цвях

3. Приголосний звук [й] вимовляємо в слові

А танцюрист

Б переїзд

В суниця

Г плюс

4. Приголосний звук [й] вимовляємо в слові

А питання

Б узвишшя

В правиця

Г суєта

5. Приголосний звук [й] вимовляємо в слові

А єдність

Б улюблениця

В праця

Г підтюпцем

6. Приголосний звук [й] вимовляємо в слові

А поліпшення

Б в'ються

В салют

Г ключі

7. Усі приголосні звуки тільки дзвінкі в слові

А марш

Б танго

В джаз

Г вальс

8. Усі нриголосні звуки тільки глухі в слові

А театр

Б палац

В В гараж

Г хата
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconФонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків
Фонетика – (гр phōnētikōs – звуковий) розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconКонтрольна робота №6 (тестові завдання) Фонетика Графіка Орфографія Орфоепія

Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconВід гр grapho пишу, малюю – розділ на­уки про мову, в якому вивчається...
...
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconКонтрольна робота №5 (тестові завдання). Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Знайдіть дієслова, у яких а чергується з о при зміні форми слова чи в спільнокореневому слові
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconКонтрольна робота №4 «Фонетика. Графіка. Орфоепія». Тести
Поділити подані слова на склади. Підкреслити відкриті однією лінією, закриті – двома: Прочитати, сміються, пісня, надія, сім’я, степ,...
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconФонетика І фонологія
Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. / М. П. Кочерган. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005, стор. 102–159
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconЩо вивчає фонетика?
У якому рядку в усіх словах при зміні їх форми та доборі споріднених відбувається чергування голосних звуків?
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconВід гр morphe- форма І logos- слово, вчення це розділ мовознавства,...
Морфологія (від гр morphe- форма І logos- слово, вчення) це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови iconРеферат Тема: Поняття про фразеологізм
...
Фонетика. Орфоепія фонетика це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови icon"Общий (укр.)"
Розділ астрономії, що вивчає фізичну природу,хімічний склад, внутрішню будову зір
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка