План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім'я” Аналіз героїв повісті «Кайдашева сім'я» Мета лекції




Скачати 104.94 Kb.
НазваПлан Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім'я” Аналіз героїв повісті «Кайдашева сім'я» Мета лекції
Дата конвертації04.06.2013
Розмір104.94 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
Тема лекції: «Іван Нечуй-Левицький. Життєвий і творчий шлях письменника.»
план

  1. Нечуй-Левицький - видатний український письменник

  2. повість “Кайдашева сім'я”

  3. Аналіз героїв повісті «Кайдашева сім'я»


Мета лекції:

Навчальна - Ознайомити з основними віхами життя І.Нечуя-Левицького, жанро­вою специфікою твору. Уміти характеризувати образи, ви­значати проблематику твору

Виховна - Виховувати в учнів любов і повагу до минулого України, почуття патріотизму, гідності людини вільної держави

Розвиваюча - Розвивати уміння аналізувати художні твори
Література:

  1. Білецький О. Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року// Червоний шлях. - 1926.-№ 3.- С.138.

  2. Історія української літератури. ХХ століття. У 2 кн. Кн. 1: 1910-1930роки: Навч. посібник/ За ред. В.Г. Дончика. - К.: Либідь, 1994.- С.533-551.

  3. Кононенко П.П. Українська література: проблеми розвитку// Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1997.- 336с.

  4. Короткий довідник з історії України/ І.Ф.Курбас, М.О.Багмет, І.ІФедьков та ін. - К.: Вища шк., 1994.- 255с.

  5. Літературознавчий словник-довідник .- К.: Академія. -1997. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я. – К.: Дніпро, 1989



Іван Нечуй-Левицький

(1838 — 1918)

Нечуй-Левицький - видатний український письменник - виступив як письменник-новатор, чудовий знавець дійсності, що поширив межі українського реалізму і вторував шлях наступним письменницьким поколінням

Іван Семенович Левицький (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй тощо) народився 25 листопада 1838р. в м. Стеблеві Київської губ. Канівського повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район). Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.

1847-1852 – початкова освіта вдома, потім у духовному училищі при Богуславськім монастирі. (Зобразив тяжке навчання у творі «Уривки з моїх мемуарів та згадок. В Богуславськім училищі») Навчався Нечуй-Левицький в Богуславському училищі (1848 — 1852), потім у Київській семінарії (1853 — 1859) та Київській духовній академії (1861 — 1865). Перед ним відкривалася духовна кар'єра, але юний магістр богослов'я рішуче від неї відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865 — 1866), гімназіях Каліша, Седлеця (1866 — 1873), Кишинева (1873 — 1884). 1885р. письменник вийшов у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю віддався літературній праці.

1853 - вступив до київської духовної семінарії. По закінченні викладає географію, арифметику та старослов’янську мову в богуславському духовному училищі.

1861-1865 – час пожвавлення суспільного руху, коли посилюються народні зворушення, поширюється ідеологія революційних демократів.

Друкуватися почав 1868 року ("Дві московки"). Вступивши на літературну ниву в 60-ті рр. XIX ст., Нечуй-Левицький одразу привернув до себе увагу читачів і критики. Вже перші його твори — “Дві московки” (1868) і “Рибалка Панас Круть” (1868), повість “Причепа” (1869) — відзначалися новизною характерів, яскравістю барв. Після перших кроків письменника, що свідчили про появу сильного, молодого таланту на терені української прози, виходять з друку його нові, розгорнені полотна. В 70-ті рр. художник створює класичні твори з народного життя: “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі” (1874), “Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти” (1875), “Микола Джеря” (1878), “Кайдашева сім'я” (1879), “Бурлачка” (1880). У наступні роки, хоч творчий пульс письменника дещо слабне, він створює ряд цікавих, визначних творів (“Старі гультяї”, 1897; “Чортяча спокуса”, 1885; “Не той став”, 1896; “Сільська старшина бенкетує”, надруковано 1911р.). Окремо стоїть казка “Скривджені та нескривджені” (1892), де письменник у фантастичних образах показує суперечності між народом і самодержавством.

^ 1873-1885 – працює вчителем словесності в Кишиневі.

1885 – виходить на пенсію – 47 років – оселяється в Києві, віддається творчій роботі. У цьому ж році збулася його мрія – його відвідує І.Франко.

Автор антикріпосницької повісті "Микола Джеря" (^ 1876 р.), повістей: "Бурлачка" (1878 р.) - про життя заробітчан, "Хмари" (1874 р.), "Над Чорним морем" (1893 р.) - про діяльність української буржуазної інтелігенції. Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори "кайдашева сім'я" (1879 р.), "Старосвітські батюшки та матушки" (1888 р.), "афонський пройдисвіт" (1890 р.). Багаті спостереження побуту, моралі і звичаїв духовенства знайшли повнокровне втілення у великій повісті Нечуя-Левицького “Старосвітські батюшки та матушки” (1884р. надрукована в “Киевской старине” в російському перекладі, в 1888р. — у журналі “Зоря” мовою оригіналу).

Якщо в “Старосвітських батюшках...” гумор і сатира поєднані з легким сумом, то в наступних повістях і оповіданнях — “Афонський пройдисвіт” (1890), “Поміж ворогами” (1893), “Київські прохачі” (1901, надрукована 1905р.) — на перший план в малюнках характерів виступає авторський сарказм.

Погляд письменника неодноразово звертається до освічених кіл, до української інтелігенції. Різноманітні типи людей цієї суспільної групи, їх ідейні прагнення, суперечки постають у романах “Хмари” (1874) і “Над Чорним морем” (1890), а також у творах інших прозових жанрів (“Навіжена”, “Неоднаковими стежками”, “Гастролі”, “На гастролях в Микитянах”, “Дивовижний похорон”). Не лише сучасність, а й сторінки української історії знайшли відображення у творах Нечуя-Левицького, що належать до різних жанрів: казка “Запорожці” (1873), повісті і науково-популярні нариси (“Гетьман Іван Виговський”, “Перші київські князі”, “Татари і Литва на Україні”, “Унія і Петро Могила”, “Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина” та ін.). Серед історичних художніх творів письменника перше місце займає роман “Князь Єремія Вишневецький” (1897, вперше надруковано 1932р.). Образи минулого України Нечуй-Левицький відтворював і в драматичних творах (“Маруся Богуславка”, 1875; “В диму та полум'ї”, 1911).

Письменник активно цікавився розвитком українського мистецтва: театру, музики, живопису (“З Кишинева”, 1884; “В концерті”, 1887; “Марія Заньковецька, українська артистка”, 1893, та ін.).

Крім згаданих історичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту (“На Кожум'яках”, 1875; “Голодному й опеньки м'ясо”, 1887), які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й психології. Найбільш вдалою є перша п'єса, яка у переробці М. Старицького під назвою “За двома зайцями” набула більшої сценічності й досі живе в українському театрі.

Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія "На кожум'яках", історичної драми "Маруся Богуславка", "В диму та в полум'ї" (1875 року) тощо, етнограф-фольклорист ("Світогляд українського народу від давнини до сучасності" (1868-1871 рр.), "Українські гумористи й штукарі" (1890 року) та лінгвіст "Сучасна часописна мова на україні" (1907 року); "Граматика української мови" в 2-х ч. (1914 року) тощо.

У творчій спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті. У відомій статті “Сьогочасне літературне прямування” (1878 — 1884) містяться цікаві роздуми про специфіку художньої творчості та роль усної поетичної традиції в літературі.

У праці “Українство на літературних позвах з Московщиною” (1891) Нечуй-Левицький досить виразно висловлює націоналістичні погляди на історію і культуру України.

Нечуєві-Левицькому належить кілька статей і рецензій про українську літературу. Вони присвячені поезії Шевченка (“Сорок п'яті роковини смерті Шевченка”, “Хто такий Шевченко”), повісті Д. Яворницького “Де люди, там і лихо”, дають широкий огляд творчості класиків і сучасних йому українських поетів і прозаїків від Шевченка до А. Кримського, В. Самійленка і Б. Грінченка (“Українська поезія”). Чималий інтерес має велика стаття “Українська декаденщина” (надруковано вперше 1968р.).

В роки імперіалістичної війни І. Нечуй-Левицький жив самотнім, голодним життям. На початку 1918р. в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до Дегтярівської богадільні (будинок для перестарілих), де й скінчив життя 2 квітня 1918р.

 15.IV 1918 – поховано на Байковому кладовищі в Києві.

повість Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Ще І. Франко зазначав, що повість “Кайдашева сім'я” “з огляду на високо артистичне змалювання селянського життя” належить “до найкра­щих оздоб українського письменства”. З великою художньою силою і прав­дивістю І. Нечуй-Левицький розкрив у цьому творі духовні цінності, які склалися впродовж століть в українській родині. Новаторство письменника якраз виявилося втому, що він показав руйнування набутої духовності тру­днощами щоденного життя, відтворив такий стан українського селянства, який нівечить справжню суть його “народного духу”.

В етнографічній розвідці “Світогляд українського народу” І. Нечуй-Левицький вказував на великі моральні потенції народу, суть яких відбилась насамперед в усній поезії. Він радив письменникам не обминати колорит­них народних висловів і через їх освоєння показати світові неповторну ду­шу українців. Найрізноманітніші засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у “Кайдашевій сім'ї”.

Змалюванням саме буденного життя українських селян повість “Кай­дашева сім'я” вирізнялася у літературі – адже тогочасні автори захоплю­валися переважно святковою стороною селянського побуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плекання городини, “зимо­ва” жіноча робота (прядіння, ткання полотна, шиття і вишивання одягу) – ці та інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами сім'ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно виписані і святкові звичаї та обряди, глибоко вікові традиції і вірування.

Втіленням української релігійності і високої народної моралі є у пові­сті Мелашка. Її любов до рідної матері, чоловіка, намагання догодити свек­русі приємно вражають. Доведена до відчаю, Мелашка їде з односельчана­ми в Київську Лавру на прощу – святкування паски у Києві, за народним повір'ям, мало б принести у сім'ю Боже благословення. Письменник поети­зує свою героїню. Так, лірична душа Мелашки почула у жалібних піснях ченців у чистий четвер (напередодні Великодня) “якесь море сліз, що зли­валось тисячі літ, І злилось докупи, і полилось піснями з грудей. Здасться, в тому морі сліз текли ріки народного горя од самого початку світу...”.

Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш, мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не відповідала християнським уявленням. Сини і невістка Мотря надто часто порушували четверту запо­відь Божу: не поважали і не шанували батьків. А народна мораль ґрунтувалася в основному на заповідях Божих. У селі зневажали злодіїв, п'яниць, покриток, ледарів, хвальків, безбожників Тут ніколи нікому нічого не забували. Не могли забути й Мотрі того, що вибила свекрусі око, а Карпові – що ганявся за матір'ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негідними: вибираючи Карпа десяцьким, хтось підкреслив, що “буде добрий сіпака”, а пропонуючи жартома кандидатуру Мотрі, селяни висміяли цю жінку:

– А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, – прикинув слівце один жартівливий чоловік.

– Не можна, вона повибиває всім бабам очі, – гукнули чоловіки, сміючись.

Глибокий знавець селянського життя і побуту, селянської психології І. Нечуй-Левицький розумів, що про народ треба писати без будь-яких при­крас. У центрі повісті – повсякденний плин життя селянської сім'ї, в якому на перший план висуваються побутові сварки, спричинені відсутністю пра­гнення зрозуміти один одного. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що цей повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найріз­номанітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Гумор письменника сягає корінням у народний ґрунт і міцну націо­нальну літературну традицію. Природжений гумор Нечуй-Левицький вва­жав невід'ємним елементом національної психіки, що “затаївся в усіх зви­вах розуму і фантазії щирого українця і є глибоко своєрідним”. Контрасти створеного народом величного епосу і дріб'язкової хатньої війни надають повісті особливого іронічного забарвлення (“Не чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину”). У повісті письменник гумористичне показав взаємні заздрощі, плітки та ша­лені вибухи злості серед Кайдашів. Проте гумор у повісті має співчутливий характер: автор бачить вплив на психологію Кайдашів їхнього тяжкого ста­новища, бо після довговічної панщини вони потрапили в нові, незвичні об­ставини. Із серії комічних подій складається сумна картина буття сім'ї, де син виступає проти матері, й уся родина марно витрачає сили і здоров'я на безглузді суперечки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не відпо­відає справжній суті “народного духу”. Духовна роз'єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.

Яскравий колорит звичаїв, обряди народних замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описи селянського одягу та оселі, насичена прислів'ями і приказками мова повісті – усе це дає підстави вва­жати цей твір справжньою енциклопедією народознавства.


^ Аналіз героїв повісті «Кайдашева сім'я»

Тема – зображення життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 р. У творі змальовувався побут селянської сім'ї Кайдашів, через що виростає реалістична і трагічна за суттю картина життя селянства – темного, забитого віками панщини.

Композиція – повість складається з 9 (дев'яти) розділів:

- лише родинні відносини та суперечки;

- одруження Карпа;

- відношення між невісткою Мотрею та свекрухою;

- сватання Лавріна;

- його одруження;

- ставлення свекрухи до другої невістки – Мелашки;

- похід до Києва;

- втеча Мелашки;

- сварки між сім'ями братів.

^ Засоби сатири в повісті: гостро комічні сценки, смішні ситуації (п'яний Кайдаш, збирання Марусі на сватання), сатира на релігію, забобонність, народний характер, мова, описи пейзажів, інтер'єру, портретів.

^ Образи. Дійові особи: батько – Омелько Кайдаш, мати – Маруся Кайдашиха, сини – старший Карпо (дружина – Мотря), менший – Лаврін (дружина – Мелашка), баба Палажка, баба Параска, батьки дружин.

^ Омелько Кайдаш:

- портрет, («Ніби змальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш у білій сорочці з широкими рукавами… Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».),

- працьовитість,

- забобонність, релігійність ( Над усе він шанує «святу п'ятницю», але «допився до чортиків»),

- мова Омелька,

- ставлення до людей

^ Маруся Кайдаш:

- зовнішність,

- два боки характеру,

- відношення до себе,

- ставлення до невісток.

Колись вона служила у панів покоївкою та економкою і зберегла до всього панського рабську повагу («проше вас»). Коли з'явились невістки, вона спробувала знущатися з них, як пани з своїх слуг. Але…

- мова !! (до Мотрі: «дитя моє», «дочка» і «кобила», «заноза»)

^ Молоде покоління

Карпо – енергійний, суворий, впертий. Про горб «… цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів».

^ Мотря – «робоча та проворна, та трохи куслива, як мухи в спасівку». «Має серце з перцем».

Лаврін - лагідний, м'який, жартівливий.

Мелашка – щира і тиха, з бідної сім'ї.

Баба палажка – «ідеолог», «з'їла двадцять пасок у Києві», знає замовляння: «Пом'яни, господи, раба божого Омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита… Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах…».

Баба Параска «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі»; мова «Благословіть бабі Палажці скороспостижно вмерти».
висновок. Смішними здаються нам суперечки Кайдашів, так само як і ворожнеча баби Параски і баби Палажки, але сміх цей, зрештою, не безтурботний, не безхмарний – це «сміх крізь сльози».





Схожі:

План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\План роботи на навчальний рік
С. Нечуй-Левицький. „Кайдашева сім’я” зразок реалістичної соціально-побутової повісті
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Для учнів 7 – А, б класів
Нечуй-Левицький "Кайдашева сім’я", історична повість “Князь Єремія Вишневецький”
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Іван Нечуй-Левицький Кайдашева сім’я
Під однією горою стояла чимала хата Омелька Кайдаша, вся в оточенні старих черешен, які створювали приємну прохолоду в жаркі дні
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\І. С. Нечуй-Левицький. „Кайдашева сім’я”
Франко. Поезії „Гімн”, „Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, „Чого являєшся мені у сні?”, „Декадент”, „Розвивайся ти, високий дубе”....
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Іван нечуй-левицький кайдашева сім'Я
Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену...
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Іван Семенович Нечуй-Левицький
Початок його літературної діяльності припав на ті роки, коли писати українською мовою було заборонено. Письменник згадував, що про...
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Лекції: «Василь Стефаник видатний український новеліст, майстер соціально-психологічної...
Тема лекції: «Василь Стефаник — видатний український новеліст, майстер соціально-психологічної новели. «Новина»
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім’ї сільського священика. Батько його...
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\План Насильство в родині як соціальна проблема 1 Вступ 1
Соціологія бачить сім'ю як особливу цілісність, І ця її зацікавленість в дослідженні сім'ї як цілого, як системи ставить соціологію...
План Нечуй-Левицький видатний український письменник п овість “Кайдашева сім\Неблагополучні, асоціальні, конфліктні сім'ї та сім'ї соціального ризику
Сучасні сім'ї різноманітні, І від того, в якій ро­дині живе дитина, залежить, яким змістом напов­нюється процес формування її особистості....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка