Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського




Скачати 330.85 Kb.
НазваІмпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського
Сторінка1/3
Дата конвертації06.03.2013
Розмір330.85 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Кафедра української літератури і компаративістики

КУЧЕР Тетяна Вікторівна

Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського
6. 030500 – українська мова і література

та комп’ютерна лінгвістика

Виконала

студентка 3 – Г курсу

денної форми навчання

Навчально-наукового інституту

української філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник :

старший викладач

І. М. Сивкова

Черкаси – 2010

Зміст

ВСТУП........................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. Імпресіонізм як літературно-мистецький напрям ІІ-ої половини ХІХ — початку ХХ ст…………………………………………9

РОЗДІЛ 2. Художня своєрідність імпресіоністичного світообразу у новелістиці Михайла Коцюбинського…………………………………12

2.1 Імпресіоністський образ світу у новелах Михайла Коцюбинського…………………………………………………………..12

2.2 «Intermezzo» — вершина імпресіоністичної поетики Михайла Коцюбинського…………………………………………………………..20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….26

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….29

Вступ

На зламі двох століть у світовій літературі утверджуються нові художні течії, серед яких є й імпресіонізм (франц. impressionisme, від impression — враження). Як художні явище він бере свій початок з живопису, коли в 1874 році в одному з художніх салонів Парижа була встановлена картина Клода Моне «Враження. Сонце сходить». Зрештою, імпресіонізм набув поширення не лише серед художників, але і серед музикантів, скульпторів, письменників. Оптимізм імпресіоністичного світобачення попервах захоплює всі сфери духовної культури різних країн. Сповнені почуття краси, схильні до поетизації природи і усього довколишнього світу, імпресіоністи прагнули гармонії людської душі.

Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний принцип напряму. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво» [ 3, 209], — проголошували Едмон і Жюль Ґонкури, теоретики імпресіонізму.

Тогочасні зміни, що відбувалися в мистецтві західноєвропейських країн, не оминули і Україну. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть в українську літературу входить нове покоління прозаїків, яке розширює ідейно-тематичні обрії літератури, масштаби порушуваних проблем, збагачує стильовий діапазон літератури. «Нова» школа, як охрестив її Іван Франко, ознаменувала не тільки зміну літературних поколінь, а відтак формування нового способу художнього мислення, відмінного від художнього мислення старших майстрів слова. Вже з самого початку молоді письменники проголошують і утверджують своєю художньою практикою нові підходи до зображення людини, життя, суспільства. Вони з особливою гостротою порушують два найважливіших питання, які постають перед кожним митцем: про що писати і як писати – і кожен з них шукає свою відповідь. Не зважаючи на широке розмаїття творчих пошуків та індивідуальних стильових манер молодих письменників, в їхній художній практиці загалом спостерігаються певні спільні тенденції, подібні підходи до осмислення життя, до самовираження і впливу на читацьку аудиторію. Однією з них є імпресіоністична тенденція, яка є досить поширеною в прозі митців різних творчих і світоглядних уподобань.

Імпресіонізм як нове художнє явище виникає передусім з усвідомлення письменниками цього покоління необхідності змін в українській літератури. Прискорені темпи науково-технічного прогресу, урбанізація, формування прошарку української інтеліґенції як національної еліти, – все це підштовхує молоду генерацію письменників на пошуки нових підходів до зображення нового статусу людини у світі.

Імпресіонізм в українській літературі кінця XIX – початку XX століть доволі відчутний як стильова течія. У стилістиці українських письменників «нової» школи імпресіонізм виявляється різною мірою. Проте саме в Михайла Коцюбинського він стає органічною формою світобачення і простягається протягом усієї зрілої творчості. Хочеться відзначити, що в українському літературознавстві останніх трьох десятиліть погляди на стиль Михайла Коцюбинського зазнали значної зміни: від цілковитого заперечення імпресіонізму письменника до часткового зближення його з імпресіоністами і аж до повного визнання імпресіонізму, щоправда, лише як однієї зі стильових
течій реалістичної літератури.

Михайло Коцюбинський — видатний український письменник, прозаїк-новатор, витончений естет. Коцюбинський у своїх творах глибоко відобразив страждання уярмленого народу, його боротьбу за свої соціальні і національні права. Це був письменник з власним творчим обличчям, з оригінальним і самобутнім стилем. Кожен талановитий художник слова по-своєму відкриває явища дійсності, створює людські характери, збагачує нас новими думками, почуттями, образами. Творчість Михайла Коцюбинського — новий етап у розвитку української літератури не тільки за своїм змістом, а й художніми прийомами відображення дійсності. Великий письменник-гуманіст, виразник народ­них дум і прагнень, він посідає одне з чільних місць в історії української літера­тури. Його повісті, оповідання та новели яскраво відтворюють не тільки глибинні соціальні зрушення в суспільстві кінця XIX — початку XX ст., а й активні пошуки, якими характеризувався літературний процес на межі двох століть. Ці пошуки зумовили появу в українській літературі елементів декадентства, символізму, неороман­тизму, — усього того, що за аналогією з німецькою та польською літературою дістало назву модернізму. У творах Михайла Коцюбинського правдиво і всебічно відображено українське життя кінця XIX — початку XX століття, показано боротьбу селянських мас на селі. Гнівно викриваючи антинародний лад, нестерпність тяжкого становища народу за царизму, письменник показує вперті пошуки трудящими шляхів у визвольній боротьбі. У багатьох своїх творах письменник створив образи робітників-соціалістів, селян-демократів — «нових людей», які виступали на чолі організованої боротьби за волю.

Гармонійне втілення глибоко актуального соціально-політичного змісту в яскраву, витончену форму, надзвичайно тонкий психологічний аналіз — одна з найхарактерніших ознак художньої майстерності Михайла Коцюбинського.

Попри широке розмаїття творчих пошуків та індивідуальних стильових манер письменників кінця ХІХ — початку ХХ століття, в їхній художній практиці загалом спостерігаються певні спільні тенденції, подібні підходи до осмислення життя, до самовираження і впливу на читацьку аудиторію. Однією з них є імпресіоністична тенденція. Михайло Коцюбинський був одним із тих митців, хто закликав до оновлення літератури, збагачення художньої форми. Саме в його прозі загальні принципи імпресіоністичної поетики втілені найвиразніше. Переважання точки зору героїв, фрагментарність, символіка кольорів і ефект вібрації атмосфери – провідні її ознаки. Діяльність Михайла Коцюбинського вирізнялась ясністю та зрілістю думки і філігранна обробка форми. Михайло Коцюбинський, як ніхто інший з українських митців слова, мав талант до композиції своїх творів: в цьому він залишається неперевершеним серед інших майстрів українського слова. Нема в його повістях та оповіданнях велемовності, яка порушують архітектоніку твору, їх відмінна риса — симетрія частин, концентрування уваги на головному і, як наслідок, досягнення ефекту. До цього додається значущість змісту, цікава новизна тем, оригінальне розроблення їх, глибоке розуміння психології героїв і, нарешті, яскрава барвистість, багатство мови, що створили Коцюбинському славу найкращого стиліста серед українських письменників. Він сполучив у своєму таланті і глибокого психолога, що потрапить збагнути глибини душевних переживань, що уміє якось обережно і надзвичайно любовно дотикатись до ран душі, і яскравого пейзажиста, що чутливо реагує на красу природи і майстерно володіє таємницею відтворення її.

^ Огляд критичної літератури. Своєрідність літературного розвитку кінця ХІХ – початку ХХ ст. розуміли вже сучасники. У 1901 р. Іван Франко пише про традицію й новаторство творчості молодих українських письменників у статті «З останніх десятиліть ХІХ віку». У цій статті Іван Франко велику увагу приділяв дослідженню нових особливостей літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст., правдиво висвітлив ті риси, що відрізняли “нову школу” літера­тури від “старої”, а в статтях, «Старе й нове в сучасній українській літературі», «Принципи й безпринципність» та ін. продовжив розмову на цю тему. Сучасні літературознавці, зокрема В.Мельник, М.Наєнко, вважають, що «антинауково було б тракту­вати її (літературу кінця ХІХ – початку ХХ ст.) як органічне продовження класичного реалізму», що «то був ніякий не реалізм, а те, що пізніше назване модернізмом» [ 13, 55].

Сьогодні літературознавці намагаються осмислити процес зміни художніх методів, стилів та напрямів в літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. і трактують його або як продовження критичного (чи, як його ще називають, класичного) реалізму, або як початок модернізму («ранній» модернізм). Проблема хронологічних рамок українського модернізму і критичного реалізму, а також письменників, яких називають модерністами чи реалістами, залишається дискусійною.

Яскравим представником імпресіоністичної поетики в Україні є Михайло Коцюбинський. Починаючи літературну діяльність, випробовував свої творчі сили в поезії, перекладах, нарисах, та справжнім покликанням митця стала художня проза. Його перші твори написані в манері письменників-сімдесятників, та невдовзі під впливом модерних західноєвропейських авторів він змінює творчу манеру, використовуючи у свої оповіданнях імпресіоністичні засоби.

Творчий доробок Михайла Коцюбинського вивчався протягом багатьох років і цікавив не тільки українських та російських літературознавців (П.Тичину, М.Богдановича, І.Франка, П. Мирного, Н.Калениченко, Ю.Кузнецова, І.Денисюка, В. Фещенко, Т. Гундорову, С. Павличко, М.Горького, В.Короленка, Ф.Погребенника та ін.), але й був популярним в Англії, Швеції, Канаді, Аргентині, Японії, Швейцарії, Німеччині, Угорщині. Імпресіонізм «від Коцюбинського», збагачений в образному синтезі супутніми компонентами неоромантизму, символізму, експресіонізму, нео- й сюрреалізму, «рідкісний навіть для європейської літератури за своїм викінченим естетизмом і глибиною психологічного аналізу» [ 3, 208 ]. Іще за життя Михайла Коцюбинського його творчість здобулася на чималий світовий резонанс, тексти перекладалися різними мовами світу, насамперед західноєвропейськими. 1906 р. польською вийшла збірка “Wpe tach szatana” (переклад М. Броди), 1909 р. – німецькою “Pro bono publico” (переклад В. Гошовського) і шведською “I vilt äktenskap” (переклад А. Єнсена), 1910 р. – чеською “Zhlubin duze” (переклад В. Харвата). Відтоді інтерес до писань найвидатнішого стиліста в української класичній літературі й одного з найбільших світових майстрів психологічної прози не згасає, а кожне нове покоління знову й знову відкриває для себе ці твори

^ Актуальність обраної теми полягає в дослідженні своєрідності імпресіоністичної картини світу у новелістиці Михайла Коцюбинського.

Мета курсової роботи. Дослідити імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського. Для цього необхідно розв’язати такі завдання:

1)визначити джерела, витоки зародження і розвитку українського літературного імпресіонізму;

2)дослідити імпресіоністський образ світу у творчості Михайла Коцюбинського;

3)проаналізувати новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo».

^ Методи дослідження: метод аналізу, синтезу.

Об’єктом дослідження є новелістика Михайла Коцюбинського з виразними прикметами імпресіоністського стилю.

^ Предметом дослідження є імпресіоністичне світобачення, виявлене в ряді новел письменника.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у з’ясуванні національної й індивідуальної своєрідності імпресіоністського образу світу у новелістиці Михайла Коцюбинського.

^ Практичне значення одержаних результатів. Ця робота може бути використана вчителями під час опрацювання творчості Михайла Коцюбинського та його новел. Також наукова робота буде корисною для студентів, які вивчають творчість видатного українського новеліста та досліджують новели митця.

^ Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Обсяг роботи 29 сторінок. Список використаної літератури складає 14 найменувань.


Розділ 1

Імпресіонізм як літературно-мистецький напрям 2-ої половини ХІХ — початку ХХ ст.

На зламі двох століть в світовій літературі виникають нові художні течії, серед яких є й імпресіонізм (франц. impressionisme, від impression — враження). Імпресіонізм розглядається як течія у мистецтві модернізму, яка ос­новним завданням вважала «ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань» [11, 309]. Його виникнення пов’язу­ють з французьким малярством другої половини XIX століття. Як стиль і творчий метод імпресіонізм про­явив себе також і в літературі та музиці. Імпресіонізм виник на певному, достатньо висо­кому етапі розвитку європейської художньої культури. Витонченість сприйняття, підвищена враженнєвість, своєрідна точність при удаваній недбалій приблизності, відтворення руху і фарб зовнішнього світу та найтонших порухів людської душі, глибока філо­софська наповненість — це головні складові імпресіонізму як стилю та творчого методу у літературі.

Батьківщиною імпресіонізму вважається Франція, де він був започаткований у другій половині XIX сторіччя. Його виникнення пов’язується з іменами ху­дожників Едуарда Мане, Едгара Дега, Камілля Піссарро, Ежена Будена, Огюста Ренуара, Фредеріка Базіля, Альфреда Сіслея, Клода Моне, які проголосили основ­ною метою мистецтва передачу миттєвих, швидкоп­линних вражень, безпосередніх відчуттів художника. Всупереч позитивізму й раціоналізму реалістичного мистецтва, а також на відміну від академічного живо­пису, за мистецьку майстерню вони обрали відкритий простір, а фіксацією мінливих станів природи, тонких відтінків світла, забарвлення предметів залежно від освітлення поглибили і вдосконалили техніку письма, увиразнили речі, які вважались у класичному живописі другорядними. Імпресіоністи виробили також власну естетику, обґрунтували теоретичні принципи нового мистецького напрямку.

Власне, точною датою «народження» імпресіонізму стало 15 квітня 1874 року, коли в Парижі на Бульварі Капуцинок відбулась перша виставка митців, згуртова­них навколо Е. Мане. Відгук Луї Леруа в гумористично­му виданні «Шаріварі» від 25 квітня цього ж року за на­звою «Виставка імпресіоністів» з приводу картини Кло­да Моне «Імпресія. Схід сонця», яка передавала миттєве зорове враження крізь призму світла вранішнього сонця, дав жартома назву цьому явищу та визначив цим терміном його суть.

Внутрішньо імпресіонізм є явищем, що має певні етапи становлення з відповідними характеристиками. Спочатку об’єктив­не, емпіричне начало (безпосереднє враження) набли­жало імпресіонізм до реалізму й натуралізму. На пізніших етапах розвитку суб’єктивне світовідчуття пе­реважає і наближає імпресіоністів до нереалістичних течій кінця сторіччя.

До визначних рис імпресіонізму належать:

— зображення не самого предмета, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво» [3, 209], — проголошували теоретики імпресіонізму Едмонд і Жуль Ґонкури); — імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум; 

— відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній у конкретній реальності; 

— часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фраґменти, відбиті у свідомості персонажа; 
— герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень; 
— найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом. 

Літературному імпресіонізму притаманне «прагнення передавати, спираючись на спостережен­ня і чуттєві враження, об’єктивний «природний» зміст» [1, 171]. «Об’єктивний «природний» зміст» імпресіо­ністичного тексту — це навіювання певних смислів шляхом тонкої фіксації суб’єктивних вражень, відчуттів ліричного героя через пейзажні замальовки, деталі, розкладання рухливих, мінливих емоцій до найтонших складових, передача внутрішнього руху почуттів, моти­вація певних вчинків героя саме його переживаннями. Увага до сфери ірраціонального, підсвідомого, зосе­редженість на враженнях, відчуттях, емоціях, почуттях, які складають переживання, визначає структуру імпресіоністичного тексту, його сюжет, особливості об­разної системи, проблематику та поетику. Письменники-імпресіоністи, намагаючись відтво­рювати життя в його невимушеному, природному русі, уникали чітко обумовлених і організованих структур, підпорядкованих певному задуму, життєвий матеріал не перебудовували. Вони надавали перевагу вільному художньому моделюван­ню життя, коли зберігається враження спонтанності, природності зображення.
  1   2   3

Схожі:

Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconВосьма міжнародна науково-практична конференція сучасні інформаційні...
Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та днілих навчальних закладів міста Вінниці
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconСтосунків людини І природи одна з провідних у літературі. До неї...
Розділ I інтерпретація досліджень художньої спадщини Михайла Коцюбинського в літературознавстві
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconРеферат- черненка Юрія на тему: „ Світогляд М. Коцюбинського” Вчитель: Ліщук С. А
Ранні твори Коцюбинського («Андрій Соловійко», «21-го грудня, на введеніє», «Дядько та тітка» та інші), в яких автор закликає до...
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconКонкурс «Український романс». Жанри І форми інструментальної музики....
Види І мова мистецтв. Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні)...
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconСвіту І людської душі в художньому слові
Творче завдання: створити образ зоряного неба, осені, світанку, берізки біля дому чи якогось явища природи за допомогою різних видів...
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconЗміст програмового матеріалу
Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ,...
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconМ. Калинівка, вул. Коцюбинського 73 б тел./факс. (04333)4-22-19

Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconТема «Неповні речення» вивчити §19
Прочитати повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною», переказувати пролог повісті, скласти план до твору
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconВчитель Предмет Завдання для самостійного опрацювання
Д/З: Дати письмову характеристику Івана та Марічки за повістю «М. Коцюбинського Тіні забутих предків»
Імпресіоністський образ світу у новелістиці Михайла Коцюбинського iconЩасливого Нового 2011 року та веселих Різдв’яних свят! ЗднемСоборност І Укра ї н и!
До української спільноти світу, українсько інтернаціональних сімей, друзів україни І всього українства світу!
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка