Библиотека украинской литературы




Скачати 400.96 Kb.
НазваБиблиотека украинской литературы
Сторінка1/4
Дата конвертації20.09.2013
Розмір400.96 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4
ГБУК г. Москвы

БИБЛИОТЕКА УКРАИНСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ



Избранные страницы альманаха

Библиотеки украинской литературы

«ВЕНОК РОССИИ КОБЗАРЮ»

(к 200-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко)

Володимир ЖДАНОВ (м. Оренбург)

«В степу далекім, за Уралом…»

Солдатчина Кобзаря

Погляд з того краю далекого, де минули десять років неволі генія української свободи, - через півтора сторіччя потому…
/Історико-сучасна п'єса-притча/
Авторизований переклад з російської Віталія КРИКУНЕНКА

(В. Жданов. Солдатчина Тараса. ББК 84(2Рос=Рус)6-6. УДК Ж – 42 Т Ж - 42 Владимир Жданов)

В оформленні тексту перекладачем поруч із фотографіями використано малюнки та начерки Тараса Шевченка, створені ним, як і десятки видатних поезій, у період заслання всупереч жорстокій забороні царату поетові — писати, художникові — малювати…

Электронное издание БУЛ

г. Москва

Июнь 2013 г.

Володимир ЖДАНОВ (м. Оренбург)

«В степу далекім, за Уралом…».

Солдатчина Кобзаря

Погляд з того краю далекого, де минули десять років неволі генія української свободи, - через півтора сторіччя потому…
/Історико-сучасна п'єса-притча/
^ Пам`ятник Т.Г. Шевченку в Орську. Орська фортеця. Гравюра 1764 р..
Дійові особи:
Тарас Григорович Шевченко *), далі - Кобзар.
О.І.Бутаков - начальник Аральської експедиції, її учасники
Г.Г.Левитський - комендант Орської Фортеці, його домочадці і малі діти
А.М.Венгжиновський - чиновник Прикордонної Комісії, добрий знайомий Кобзаря
NN-1 - *) сучасник перебування Пушкіна в Оренбурзі (за 14 років до того)
NN-2 - *) чиновник, який допомагав В.І.Далю в збиранні матеріалів для «Толкового словаря живаго великорускаго языка».
Мешканці Оренбурга (співрозмовники Кобзаря), Орська та ін. місць.
Солдати-товариші по службі Кобзаря, в т.ч. X *) - калмик-буддист, здатний молитвою-медитацією ввести себе у сни-транси.
Звільнені від розбійників (на Аралі) полонені-раби *) - уродженці різних регіонів Центральної Азії
Всі, крім позначених *), грають в звичайному одязі кінця XX століття. Солдати (залучаються з місцевих\год) - у злинялій польовій формі-хакі, запорошених кирзових чоботях з підківками, на головах - шапки-бесзкозирки XIX в. У офіцерів додатково-тільки непомітні аксельбанти.
Сценографія мінімізована для гастролей російських театрів в Україні і - прописана в тексті п'єси. Музичний ряд: мелодійні українські пісні, впізнавані фрагменти класичної музики.
\Науковий консультант тексту п'єси: віце-Президент Російського Географічного товариства, член-кор. РАН А.А.Чибилєв\

Дія перша



Вечір у нових друзів, незабаром після прибуття Т.Шевченка до Оренбурга. У великій, але небагато умебльованій кімнаті півтора десятка чиновників, політичних висланців і міщан жваво спілкуються, гуртуючись групками по 2-4 людини.
(Механічний голос за сценою: Кімната в будинку Кутіної)
Увіходить Кобзар. Всі щиро вітають його.
^ У цей час десь ізгори й з далечі, із часів далеких —

лунає голос: «Я, сучасник приїзду Кобзаря до Оренбурга, засвідчую: «Тарас Григорович був відвертим з усіма, беззастережно сприймаючи своєю відкритою та чистою душею всіх людей такими ж, як він сам... І це було чи не головним нещастям у його нескінченних невдачах та пригодах».
^ До Кобзаря, який зупинився на авансцені, почергово підходять гості, представляються і коротко перемовляються з ним:
1: Тарасе Григоровичу! Я - Дарчук, земляк твій! Коли розпочалося повстання в Галичині, я був серед борців за свободу вітчизни, у Жовкві, в тому місті, де Петро Перший колись підписав Договір із Карлом Дванадцятим. Ми захопили Королівський замок і довго захищалися в ньому. А потім - полон, солдатчина...
^ 2:Тарасе Григоровичу! Я - Буновський, учасник польського повстання! Ми билися з царськими військами під прапором з написом «За нашу, і вашу Свободу!»
3:Тарасе Григоровичу! Я - Шапошников, член гуртка Петрашевців! Нас тут небагато, але кожен вартує десятьох! Подаємо руку дружби всім засланцями - борцями за Свободу! Бо ж триває боротьба за Росію, - вільну від рабства, процвітаючу для всіх її громадян і дружню до всіх народів!
«Служитель поштамту» -*) (перериваючи чергу привітань, звертається до Кобзаря, з погано прихованою погрозою): Ну, ви і штучка, скажу вам! Людини, випровадженої етапом із Петропавловської фортеці, ще немає за місцем призначення, а листи зі словами підтримки від друзів та приятелів із трьох столиць - Санкт-Петербурга, Москви та Києва — вже надходять... І все теє діється після власноручної резолюції Государя на вашому вироку: «Під суворий нагляд, із забороною писати і малювати»!!!

Різні у нас були, але такий «фрукт» - перший! (після цього вигуку дехто із гостей, задкуючи, відходить од Кобзаря в різні кути кімнати)
Кобзар (звертаючись до служителя поштамту, спокійно, з гумором): То що ж, вітаю вас, пошта, виходить, добре працює. Що ж стосується вашої обізнаності із змістом запечатаних листів до мене, теж не дивує. Не ви - перший! Ви, як мені видається, людина благородна, тобто підлості без потреби не вчините. Читайте мої листи, на здоров'я, а з тим вчіться грамоті , а заодно й переймайтесь гарними манерам. Остерігайтеся тільки прилипання асигнацій у моїх листах до ваших рук. Скажу по секрету, мої друзі невидимим чорнилом прописують в тих листах надіслану суму. Якщо не зійдеться, буду скаржитися Поштмейстеру. То, не приведи Господь, і вас забриють в солдати, разом - в одному полку лямку тягнутимемо!

(звертаючись до всіх): Так, старі друзі у мене гарні! А от нові знайомці-прихильники, либонь, мають ще час до третього кукурікання «біблійних півнів» визначитися – чи то поруч нам стояти, пліч-о-пліч, а чи шмигнути в нірки по хатніх кутках.
^ Всі гості знов збираються навколо Кобзаря. На різні голоси чути пояснення-виправдання:
1: Оренбург - військова фортеця і за Статутом півням тут кукурікати не належиться...
^ 2: Та й на гауптвахту тут запроторюють за один лише «чих» не там, і не тому...
3: Що - гауптвахта!... Тут пахне Тобольським острогом!!...
4: Що - Тобольськ!... Маємо всі шанси втрапити у кайданах аж до Нерчинських рудників, в шахти до декабристів!!!
Хтось NN-1: Ось! Ось! Тарасе Григоровичу, і я до Вас, про декабристів!!! Нарешті, є кому, достогідному, вилити свою, змучену здогадом душу. Відкрити сокровенну таїну “Сонця нашої поезії”!!! (після цього відгуку всі гості репліками-вигуками підтримують емоційну розповідь NN-1)

Я все своє життя Богові дякуватиму, що сподобив мене стати сучасником перебування Олександра Сергійовича Пушкіна в Оренбурзі, за чотирнадцять років до цього дня. Всі ці роки я багато розмірковував і - зіставляв! А ще - чекав на приїзд «чергового генія», як третейського судді, щоб саме Йому виповісти свої здогади!...
Мовчав же так довго тому, що певний був: засміють!!! Тут за часів губернатора Перовського, улюбленця Государя, вистачало спеціально

виписаних зі столиці «фірмових» гумористів-зубоскалів, самі лише співавтори «Козьми Пруткова» чого варті!... За нової влади дотепники пішли простіші – простодушні й прямі, як штик,«полковники та фельдфебелі Скалозуби»!... Але ж це саме про них мовиться: «Злі язики - страшніші від пістолета!»
Тоді як пристрелити лихим жартом моє добре ім'я: «На кого, мовляв, замахнувся, пентюх рязанський» — простіше простого! А в мене ж, зважте, - дочки на виданні! Та й до ордена Станіслава мене вже п'ятий рік представляють!...
^ Гості (охоплені нетерпінням): Говори посутньо, не розводь тяганину… І щоб нам жодної плямки на честі твого мундира не видати!...
NN-1 (збадьорений, продовжує): Отже. всі знають - Пушкін був не тільки «сонцем російської поезії», але і повiрником декабристів. А, подумайте, ким би він міг стати, якби народ і військо тоді на Сенатській площі не «промовчали»!?! – Ото ж бо!!! А ким би він міг стати, занеси Государ його ім`я до загального списку з повішеними. – Ото ж...
Всього лиш «ворушіння народу», а розмах маятника Долі Поета: від Вольтерівсько-Президентських верховин влади найпотужнішої держави світу — до безчестя імені, петлі га ганьби нащадків!!! – Ось так!!!

(німа сцена: ошелешені гості витріщились один на одного та на NN-1 і потім – хоровий їхній шепіт: Ло-гіч-но!..)
Звідси маємо й сумно-філософічну фінальну ремарку Пушкіна в його «Борисі Годунові»: «Народ без-молв-ству-ет»!...
Звідси — й ретельно спланована поетом поїздка до Оренбурга, що приховує справжні «внутрішні занепокоєння» Генія.
^ Ремарки-посилення гостей, які висловлюють свою згоду з припущеннями NN-1:
1: Так! Тут він, всупереч власним звичаям, не відвідав жодного дамського салону, не залишив у альбомах жодного запису-посвяти милій панночці-дамі...
^ 2: Хоча ж запрошували до палаців і лаштували бали в його честь!!!
3: А він туди — ані руш! Тільки обов'язкові візити до двох-трьох чиновників, включно з Генерал-Губернатором Перовським, неабияким шанувальником таланту Олександра Сергійовича.
^ 4: Поїздка з Володимиром Івановичем Далем в Берду - ставку Пугачова, бесіда тет-а-тет зі старою козачкою, свідком тих страхітливих подій.
3: Ретельний перегляд паперів з архівів. Заганяв архіваріусів, терміново дай йому те, дай - це!
4: А що - архіви! Погляньте-но у вікно! Пугачов обстрілював місто гарматою з дзвіниці козацької церкви навпроти фортечного валу, і ядра падали просто під вікнами будинку по Канонірскому провулку, де зовсім неподалік од нас плакав, жахаючись тих вибухів, маленький Ваня Крилов, майбутній великий байкар.
5: І, ознайомившись із архівами та Оренбургом часів пугачовщини, Пушкін хутко по-військовому подався - марш-марш — далі в Уральськ, до далеких козачих станиць у степах, де зустрічали самозванця хлібом-сіллю!...
NN-1 (завершує): Так! Зовні – начебто поспішність, що демонструє позірну поверхневість і навіть незацікавленість предметом дослідження! А за тим приховується внутрішнє побоювання, як би хто «не розкусив» його дійсних намірів і - настроїв!!!
Пушкін був не просто геніальним поетом! Але й мислителем, яких мало!!! І розум його палав пристрастю усвідомлення ннайважливіших для поета істин: що потрібне народові для вирішальних Справ, здатних наблизити його власне Щастя!... І які Слова ще потрібні, щоб розбудити в людині - Людське!?!...
Ото ж бо, друзі! Бачу на ваших обличчях вираз щирого спантеличення... Точно за схемою Геніального Мислителя: «Открылась бездна, звёзд полна!»...
(^ Пауза. Німа сцена №2. Гості схвильовано розмірковують над щойно почутим).
Один з них — NN-2 (захопившись настроєм бесіди, наважуються сказати своє - потаємне):
Тарасе Григоровичу! Друзі! В Біблії сказано: “Голос народу - Голос Божий!” А якщо - “перевернути піраміду” і подивитися знизу на зв'язок Мислителя-дворянина і смерда? І підняти простий народ до висот освічених одноплемінників!...
(після цього заклику всі гості знову обступають Кобзаря і репліками-вигуками підтримують емоційну розповідь NN-2)
NN-2: Я, як чиновник, допомагав Володимирові Івановичу. Далю в збиранні матеріалів для його «Толкового словаря живаго великорускаго языка». Засвідчую: це була багаторічна титанічна робота. В основі майбутнього успіху (а ми з Володимиром Івановичем в ньому вже тоді анітрохи не сумнівалися) - не тільки великий талант і копітка праця автора, але й сприятливий збіг обставин: жителі Оренбурзького краю значною мірою - переселенці з різних куточків Росії.
Кобзар (переконано, додає): Так, по дорозі сюди, в станиці Єлшанській, я бачив селян-хліборобів, що прийшли до вашого степового краю з Орловської та Рязанської губерній, шкода - не розмовляв з ними... Обличчя їхні світилися тривожним, але й щасливим сподіванням незабарної зустрічі зі своєю новою долею, з наданою їм власною землею-годувальницею. Тяжкої праці вони не бояться, радіють можливості працювати на себе!..
NN-2 (продовжує): …Співрозмовники Даля сумлінно допомагали йому врахувати всі нюанси своїх регіональних говорів. Не раз бачив, як якийсь «лапотний», але від Природи - тямучий мужичок, втішений увагою до себе і своєї говірки з боку столичного пана, все, начебто, оповість-прокаже, та й піде собі далі, «сонцем палимый»... Але потім згадає ще чого - біжить знов до Даля, спотикається... «Помилуй! - кричить - пане, батьку рідний! Запиши ще ось цю приказку! Забув її, бач, бо трохи був спужався тебе попервах! Але дуже вже до вподоби вона нам всім у селі Ново-Георгієвці своєю мудрістю!...»
То ж ризикну тут, у тісному колі однодумців - борців за народне щастя, висловити свою – й, здається, також Далеву думку: «Народ - справжній творець, співавтор його Скарбниці-«Словаря...»!!!

(^ Пауза. Німа сцена №3. Гості, хто схвально-піднесено, а деякі спалахують запереченням й обурено розмірковують над почутим)
1. Ну, ти, добродію, й видав формулу: «хоч - стій, хоч - падай!»... Та де ж це таке бачено, щоб народ, смерди, гречкосії такі книги писали?!? Вони ж грамоті не навчені, читати не вміють... Ще скажи нам, що оця мужва, селюки темні «Бєлінського і Гоголя з базару понесуть!»...
^ 2: Та не про те він! Не книжки люди з простого народу тут писали, але «творили!!! Словник!!!», рівного якому ще не було і не скоро з`явиться!!!
3: Щира Правда! Тому-то й названо його так — «Словарь живаго великорусского языка»!...
4: Але ж, погодьмося, без подвижницької, самовідданої праці народженого в Україні данського кореня дворянина російського Володимира Івановича Даля над «Словником...» цієї великої книги не було б!...
^ 2: Добре сказав! Наші ж бо великоруські «баре-господа», можливо, й можуть так, але не хочуть…

5: Головне, все ж не порода за народженням, а Іскра Божа!
6: Достеменно так! Але до Таланту ще і Праця потрібна! Тоді лиш прийде Успіх, незалежно від того — аристократ ти ясновельможний а чи козацький нащадок, «безпородний» кріпак. Незалежно від національності...
7: Друзі! Ми, як ті герої Крилова, Слона ніяк не хочемо «помітити»... Ось серед нас - живий приклад Таланту, помноженого на Працю, на Долю, на народну любов - Тарас Григорович Шевченко, викуплений у 24 роки від роду, з кріпацької неволі!...
^ Всі (звертаючись до Кобзаря): Скажіть-но, Тарасе Григоровичу, нам що-небудь із цього приводу!

Кобзар: Тема Вашого спору - не нова для мене... І думка з цього приводу у мене склалося давно... Розбуджений обставинами народ - творить Історію! Взяти, приміром, кінець смути і звільнення Москви від ляхів!
Я вірю, що колись до напису: «Гражданину Минину и князю Пожарскому. Благодарная Россия» на пам'ятнику, присвяченому цій події, «Иваны, не помнящие родства», таки додадуть: «и беззаветным героям их многонационального ополчения, отвоевавшим Москву и Россию»…

(Німа сцена №4. Гості, утаємничено ворушачи вустами, задумуються над почутим від Кобзаря)
Хтось (без №) (вкрадливо): Так що це ми, все про них, та про - них... Давайте про нас! Сказано: ось він поруч - живий Геній!... Почитайте нам, своє, для Душі, Тарасе Григоровичу!
  1   2   3   4

Схожі:

Библиотека украинской литературы iconЗаседание клуба ценителей футбола «Евро-2012»
Клуб-студия «Слово». Группа литературного творчества и художественного перевода представляет электронное издание бул «Избранные страницы...
Библиотека украинской литературы iconГук г. Москвы библиотека украинской литературы
«Український освітній проект до 200-ліття Перемоги Росії у Вітчизняній війні 1812 р.»
Библиотека украинской литературы iconБиблиотека украинской литературы
Навстречу Дню народного единства. Книжно-иллюстративная выставка. К 400-й годовщине со времени изгнания польских интервентов из Москвы...
Библиотека украинской литературы iconГ бук г. Москвы библиотека украинской литературы мероприятия в июле 2013 г
Приглашают летние вернисажи в бул (совместно с Творческим союзом профессиональных художников). Принимаются заявки на коллективные...
Библиотека украинской литературы iconБиблиотека украинской литературы мероприятия в феврале
Год российской истории. «Откуда есть пошла русская земля…» Представляем украинские издания «Повести временных лет», в которой киевский...
Библиотека украинской литературы iconГбук г. Москвы библиотека украинской литературы
Представляем материалы об одном из основателей украинского футуризма Гео Шкурупие (к 110-й годовщине со дня рождения писателя) и...
Библиотека украинской литературы icon«библиотека украинской литературы» к дню города украинцы в москве: из глубины веков
«в москву! в москву!» — покинули некогда берега Днепра, привольные степи Украины и оказались в первопрестольной. И хоть говорят:...
Библиотека украинской литературы icon«Ах, лето красное…!»
Поэтические сезоны «Времена года» — новый проект Библиотеки украинской литературы, осуществляемый совместно с самобытным поэтом и...
Библиотека украинской литературы iconБиблиографический указатель выпуск первый Издательство «Рудомино»
Всероссийская государственная библиотека иностранной литературы имени м. И. Рудомино
Библиотека украинской литературы iconДайджест горячие страницы украинской печати
«Вільне життя», «Голос України», «Хрещатик», «Урядовий кур`єр», «Високий замок», «Крымская правда», «Літературна Україна», «Українська...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка