— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко —




Скачати 129.37 Kb.
Назва— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко —
Дата конвертації20.12.2013
Розмір129.37 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
Сергій Гальченко
Два подорожні альбоми Т. Г. Шевченка (1841‒1843, 1845) —унікальні історико-мистецькі пам’ятки України
Кожна нація має своїх репрезентантів поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу.

Для України такою особистістю є Тарас Шевченко «абсолютно геніальний поет» (так назвав його лавреат Нобелівської премії російський письменник Іван Бунін), своєрідний і оригінальний прозаїк, драматург, високоталановитий художник, який за видатні досягнення в галузі гравірувального мистецтва був першим у Російській імперії удостоєним звання академіка гравюри.

Дехто із сучасників Шевченка навіть називав його «російським Рембрандтом» саме російським, бо жив він у тій державі, де його рідна Україна була лише периферійною Малоросією.

Ще в ранньому дитинстві в Тараса проявився хист до малювання, який в юнацькі роки переріс у непереборне бажання стати художником. Паростки цього таланту помітили та належно оцінили видатні прогресивні люди тодішньої Росії поет Василь Жуковський, художник Карл Брюллов та інші, які підтримали представників української еліти Петербурга і доклали зусиль, аби викупити двадцятидвохрічного художника-аматора з кріпацтва і відкрити йому дорогу до навчання в Петербурзькій академії мистецтв.

Але здобута воля відкрила й іншу грань таланту молодого Шевченка від літературних спроб у віршуванні він переходить до творення справжньої поезії, частина якої й увійшла до першого видання «Кобзаря» (1840). Український художник Іван Сошенко, який одним із перших помітив у Санкт-Петербурзі неабиякі здібності Шевченка, просив свого земляка більше часу приділяти мистецьким студіям, але потяг де творення поезії був настільки сильним, що вона стала другим крилом його великого таланту.

Увесь спадок Тараса Шевченка після його смерті було описано й оцінено в 150 рублів і 15 коп. сріблом.Опис малюнків і офортів зробив художник і великий шанувальник «батька Тараса» Григорій Честахівський; у цьому описі зареєстровано лише мізерну часточку спадщини Кобзаря 49 малюнків та офортів. Дещо залишилося в петербурзькому помешканні Михайла Лазаревського, де жив поет до переселення в майстерню-квартиру в Імператорській Академії мистецтв.

Навесні 1861 р. друзі і шанувальники Шевченка провели три аукціони, на яких самі ж і придбали оригінальні мистецькі твори, що дало можливість зосередити їх «у своїх людей», а виручені кошти віддали родичам померлого.

Мистецьку спадщину Шевченка купила Петербурзька українська громада і доручила частинами зберігати її найближчим друзям поета А. Козачковському, М.Лазаревському, Л. Жемчужникову і Д. Мордовцю. Але поступово колективна власність ставала приватною, і спадкоємці зберігачів мистецьких творів та бібліотеки почали їх розпродувати.

Український поміщик і меценат Григорій Степанович Тарновський (1788–1853) став першим збирачем творів Шевченка. Для картинної галереї в Качанівці він замовив Шевченку кілька малярських творів, а в 1843 р. придбав славнозвісну «Катерину». Після смерті Г. С. Тарновського усі зібрані ним культурні цінності успадкував його небіж Василь Васильович Тарновський-старший (1810–1866), з яким Шевченко познайомився в селі Потоках (неподалік Миронівки) на Київщині, листувався з ним і підтримував дружні стосунки. Його ж син Василь Васильович Тарновський-молодший (1838–1899), будучи ще хлопчиком, зустрічався з Шевченком у Потоках, у двадцятилітньому віці розпочав активне колекціонування спадщини Кобзаря: першим його придбанням було 17 малюнків гір Каратау та краєвидів Новопетровського укріплення. В музеї української старовини В. В. Тарновського-молодшого (перше видання «Каталога украинских древностей коллекции В. В. Тарновского» вийшло в 1898 році) були зібрані експонати доісторичного періоду та княжої доби, предмети часів козаччини (клейноди, зброя, одяг, прикраси), портрети історичних осіб олійними фарбами та гравюри, зокрема Дюрера, Рубенса, Рембрандта та інших видатних митців.

Ще в 1893 році В. В. Тарновський видав каталог шевченківського відділу свого музею, в якому було 211 номерів, а вже в каталозі 1900 року їх стало 760. В останньому виданні каталогу виокремлено два відділи автографів Шевченка листів і творів, серед яких зафіксовано і «Щоденник» поета. У четвертому, п’ятому і шостому відділах були описані документи Шевченка і про нього, але найбагатшими були восьмий і дев’ятий відділи, де описані рисунки і картини Шевченка. «Вообще о коллекции, относящейся к поэту, можно сказать, писав Б. Д. Грінченко у передмові до каталогу, – что она единственная в своем роде, но этот отдел и среди нее является исключительным: здесь собрано 285 его отдельных рисунков и картин, два альбома (підкреслення наше. Г. С.) с полусотнею рисунков, 37 гравюр и две медные, награвированные поэтом-художником, доски всего, считая некоторые рисунки в его рукописях и некоторые фотографии из отдела ХI, около четырехсот произведений материал обширный и драгоценный для выводов о Шевченке-художнике»1.

Б. Д. Грінченко намагався розмістити рисунки в каталозі в хронологічному порядку, щоб якось відтворити творчий процес розвитку Шевченка-художника, але відсутність авторських дат на переважній більшості творів не дозволила йому цього зробити. Не вдалося це і багатьом шевченкознавцям, які друкували пізніше мистецьку спадщину Шевченка, тому хронологічний принцип її представлення в останньому академічному виданні (йдеться про том 7 мистецької спадщини живопис і графіку за 1830–1843 рр.)2 не зовсім виправдав себе. Намагання подати недатовані або датовані орієнтовно твори за хронологією призвело до зруйнування цілісності першого альбому, твори якого опинилися в сьомому і восьмому томах.

Як же опинився в колекції В. В. Тарновського перший альбом Шевченка? Найімовірніше те, що він потрапив до нього з колекції польського археолога К. Свідзінського, про якого є згадки в спогадах П. Куліша: «Дивним і незбагненним явищем видавався б для якогось малоросійського пана поляк, католик і аристократ, який помирав в оточенні таких речей, як мідні дошки з українськими сценами, гравійованими поетом Ш[евченком], як його подорожні альбоми, здобуті ним з десятих рук за великі гроші»3. В. В. Тарновський мав намір подарувати всю свою колекцію Києву, але Київська дума відмовилася від «україношовіністичної» старовини, а отже і від її найкоштовнішої частини – шевченкіани, яка залишилася в Чернігові.

У 1926 р. в Харкові було створено Інститут Тараса Шевченка, директором якого став відомий вчений-історик Д. Багалій. Лише за перші чотири роки завдяки активній діяльності вченого секретаря Ієремії Айзенштока було зібрано значну колекцію матеріалів Тараса Шевсченка, про що свідчила виставка у Харківській бібліотеці ім. В. Короленка, на якій експонувалося 80 малюнків і 46 шкіців (серед них було 9 автопортретів, 12 акварелей періоду заслання, серія «Блудний син», портрети Михайла Щепкіна і Айри Олдріджа). Фонди відділу рукописів поповнювалися і від приватних осіб, і від державних музеїв та архівів УРСР та СРСР.

При цьому відділі, в якому зберігалися не лише рукописи і малярські твори Шевченка та його меморіальні речі, із 1929 року існував підвідділ, який функціонував як музей Т. Шевченка.

На жаль, після смерті академіка Д. Багалія та репресій, пов’язаних із сумнозвісним процесом СВУ, розпочалася «зачистка» й Інституту Тараса Шевченка як одного з центрів українського націоналізму. За «український націоналізм» постраждав навіть єврей І. Айзеншток, який змушений був виїхати з України до Ленінграда.

Майже всю нагромаджену колекцію малярських творів та меморіальних речей було передано до новоствореної Галереї картин Т. Г. Шевченка в Харкові, яка відкрилася в 1934 р. Очевидно, поза увагою «реформаторів» залишилися чотири альбоми, передані до реформованого вже Інституту Тараса Шевченка в 1933 р. із Чернігівського державного музею.

Переважна більшість експонатів Галереї картин Шевченка перейшла згодом до Центрального музею Т. Г. Шевченка, який було відкрито в Києві у квітні 1941 р. Нині весь цей дорогоцінний скарб зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, а вся рукописна спадщина, чотири альбоми, прижиттєві видання і світлини та документи у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Перший (за хронологією творів 1841–1843 років) альбом Шевченка має коричневу оправу, колір якої, очевидно, вицвів із часом, та шкіряні кути справа на верхній і нижній палітурках. На корінці наявний орнамент бронзового кольору. У верхньому лівому куті обкладинки збереглася наклейка з таким написом:

Ч. Г. З. Музей украин[ских] древн[остей] В. В. Тарновскаго. № 143 Ш. Зазначений номер порядковий номер розділу шевченкініани із каталогу, укладеного Б. Д. Грінченком. У правому нижньому куті біла наклейка з рельєфним родинним гербом Тарновських та написаним внизу номером: № 1 (перекреслено двома лініями). Трохи лівіше, нижче від центру, не досить виразно навіть в оригіналі проглядається начерк постаті селянина (?) з простертою правою рукою. Праворуч угорі теж не досить виразно видно постать людини у головному уборі, схожому на чалму (репродуковані вперше у факсимільному виданні 2013 року). Обидва форзаци альбому обклеєні зеленим папером, на них Шевченко теж залишив свої записи й рисунки.

Аркуші альбому були прошнуровані шовковою товстою ниткою, скріплені сургучевою печаткою і засвідчені написом власника: Двадцать восемь листовъ. В. Тарн[овский].

Альбом має подвійну нумерацію – аркушів і сторінок. На деяких аркушах наявний водяний знак: J. Whatman / 1831.

Із альбому було вилучено спочатку два аркуші, очевидно, самим Шевченком, який за власними рисунками на них виконав офорти «У Києві» і «Видубицький монастир». Третій аркуш із ескізом композиції до офорта «Судня рада» (на лицьовому боці) та рисунком «Батьківська хата в Кирилівці» (на звороті) було вирвано із прошнурованого альбому для експонування на одній із виставок у 1934 році. Усі три вилучені аркуші, що нині зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, умовно «повернуто» на свої місця, тобто лише у факсимільному відтворенні (К.: Веселка, 2013) можемо побачити альбом таким, яким він був у первісному вигляді. На сорок шостій сторінці альбому (аркуш 25) Шевченко виконав зарисовку «На лекції І. В. Буяльського з остеології», а на звороті олівцеві етюди до екзаменаційної роботи «Два натурники». Цей аркуш має трохи менший розмір і, на думку дослідників-шевченкознавців, не належав до цього альбому, а був вставлений до нього його власником В. В. Тарновським.

Перший узагальнений опис альбому зробив літературний критик, мистецтвознавець і фольклорист Василь Петрович Горленко (1853–1907) у статті «Альбомы и рисунки Шевченка в собрании В. В. Тарновского»4, де згадав переважно завершені ескізи, етюди й начерки, не характеризуючи їхньої мистецької вартості.

Б. Д. Грінченко, упорядковуючи в 1899 р. у Чернігові колекцію української старовини В. В. Тарновського, серед рукописів і книг Шевченка, його мистецьких творів і особистих речей помітив та описав і два альбоми. Другий альбом (№ 144) із рисунками олівцем і акварельними малюнками було пізніше датовано шевченкознавцями 1845 роком, а перший (№ 143) так і залишився до цих пір у полі суперечок дослідників щодо його датування.

Б. Д. Грінченко в двадцяти розділах шевченківського відділу (всього 758 позицій) музею В. В. Тарновського опису альбому присвятив лише один абзац, що більше нагадує науковий паспорт цього унікального експоната: «143. Альбом с рисунками карандашем, пером и записями рукой Шевченка и посторонних лиц. (175 х 260). Из числа рисунков в альбоме находятся: рисунок батьковской хаты (фототипия в «Киевской старине 1892. ІІ), портрет его отца Григория Шевченка, рисунок из истории Суворова издания Полевого, эскизы его офортов и картин. Издание рисунков к истории Суворова относится к 1840 г., некот[орые] записи в альбоме (П. Кулиша?) помечены 1843 г. Одна сторона переплета внутр[и] записана рукой Шевченка. В альбоме двадцать восемь листов»5.

У 1932 році академік О. П. Новицький (1862–1934), автор найцікавіших праць про малярську спадщину Шевченка, готуючи восьмий том академічного зібрання його творів, здійснив посторінковий опис усіх малюнків альбому, датованого ним 1842–1843 роками, але, на жаль, не всі твори були там репродуковані.

Детальний науковий опис усіх чотирьох альбомів було зроблено шевченкознавцем Л. Ф. Кодацькою, який надруковано в «Описі рукописів Т. Г. Шевченка» (К., 1961. С. 227–256). Перший (за хронологією) «Альбом малюнків і фольклорних записів» було датовано (без аргументації) 1839–1843 роками. Другий альбом датувався 1843–1845 роками, проте пізніше іншими дослідниками було визначено точнішу і вужчу дату його створення лише 1845 рік.

Проблему датування першого альбому і досі повністю не вирішено, оскільки жоден малюнок у ньому не має авторської дати. Без сумніву можна датувати 1843 роком лише зарисовки та етюди, виконані Шевченком під час першої подорожі в Україну. Але різні дослідники по-різному визначали хронологічні межі альбому, залучаючи іноді не підтверджені або гіпотетичні факти щодо датування окремих творів.

У першому і поки що єдиному (К.: Веселка, 2013) виданні альбом датується 1841–1843 роками, але в коментарях є дати 1840 і 1844 із знаками запитання, оскільки нема достатніх аргументів для точного встановлення саме таких дат. Можливо, додаткові дослідження за сучасними науковими методами, включаючи і фізико-хімічний аналіз малюнків із нез’ясованими датами, дадуть підстави для точнішого датування більшості творів.

У нашому факсимільному виданні відтворення альбому в його первісній повноті із додатком аркуша, вкладеного і прошнурованого В. В. Тарновським-молодшим, та фольклорними записами, зробленими Т. Шевченком та П. Кулішем.

Розпочавши в 1844 р. видання серії офортів «Живописная Украина», Тарас Шевченко надсилає перші три відбитки Чернігівському цивільному губернатору П. І. Гессе і просить його в листі від 1 жовтня 1844 р. підтримати цей задум шляхом передплати, а також викладає офіційною мовою свою програму художника-патріота:

«История Южной России изумляет каждого своими прои[с]шествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасная. И все это до сих пор никем не представлено пред очи образованного мира, тогда как Малороссия давно имела и своих композиторов, и живописцев, и поэтов. Чем они увлеклись, забыв свое родное, не знаю; мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле, и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий. Те, которые видели однажды нашу краину, говорят, что желали бы жить и умереть на ее прекраснейших полях. Что же нам сказать, ее детям, должно любить и гордиться своею прекрасне[й]шею матерью. Я, как член ее великого семейства, служу ей ежели не на существенную поль[зу], то, по крайней мере, на славу имени Украйны».

Для наступних випусків серії офортів «Живописная Украина» мали бути основою малюнки та зарисовки із альбому 1845 року, унікального серед тих альбомів Шевченка, що збереглися. Альбом заповнювався у період найвищого творчого поетичного піднесення Шевченка «трьох літ», коли були створені «Розрита могила», «Холодний Яр», «Чигрине, Чигрине…», «Великий льох», «І мертвим, і живим…», «Заповіт»… І символічне поетичне шевченкове слово тут нерозривно переплелося з малюнками, створеними в Густині, Переяславі, Андрушах, Потоках, Чигрині, Суботові, В’юнищі…

Поезія не стала для Шевченка великою перешкодою в осягненні науки професійного художника, та вільнодумство її автора, причетного до Кирило-Мефодіївського братства, накликало великий гнів самого імператора Миколи І, який вигадав для винятково обдарованої особистості, крім заслання на окраїну Російської імперії, додаткове, і особливо страшне для мистця покарання, – заборону писати та малювати.

Упродовж свого творчого життя (1830–1861) Т. Шевченко, всупереч заборонам і перешкодам, створив понад тисячу відомих нині творів живопису та графіки. А ще майже триста втрачено або досі не розшукано.

Ще в Академії мистецтв великий художник і учитель звільненого з кріпацтва Шевченка Карл Брюллов радив своїм учням у вільний час замальовувати все, що допоможе опануванню технікою рисунка. Саме в Академії, як відзначав видатний художник-графік В. Касіян, де панував культ рисунка як основи образотворчого мистецтва, «Шевченко застосовував рисунок олівцем, тушшю, пером і пензлем для виконання пейзажів, портретів і книжкових ілюстрацій. Згодом олівець, перо і пензель у руках художника були основними засобами студіювання й відтворення образу людини та природи»6.

Майже всім творам Шевченка судилося таке ж мандрівне життя, як і їхньому авторові. Але, на щастя, у 1933 р. чотири альбоми Шевченка знайшли місце свого постійного зберігання у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури і внесені до «Опису рукописів Т. Г. Шевченка» (К., 1961. 551 с.). Саме там, в особистому архівному Фонді № 1, поруч із рукописною спадщиною, іконографією, документами та багатющою друкованою шевченкіаною, включно з раритетними прижиттєвими виданнями творів Кобзаря, зберігаються ці унікальні мистецькі пам’ятки.

Цілісно збереглися лише чотири альбоми Т. Г. Шевченка у Фонді № 1:

Альбом № 1. – Од. зб. 106 (1841–1843 рр.);

Альбом № 2. – Од. зб. 107 (1845 р.);

Альбом № 3. – Од. зб. 108 (1846–1850 рр.);

Альбом № 4. – Од. зб. 109 (1848–1850 рр.).

П’ятий альбом, який увійшов у літературу як «сулієвський» (за прізвищем одного з його власників), або «корсунський» (за місцем створення малюнків «В Корсуні», «Коло Канева», «В Межирічі», «В Черкасах» та інших), цілісно не зберігся: тринадцять розрізнених аркушів зберігаються нині в Національному музеї Тараса Шевченка.

Перші чотири альбоми надійшли до Інституту Тараса Шевченка із Чернігівського державного музею в 1933 р., очевидно, після передачі всієї мистецької спадщини до Галереї картин Т. Г. Шевченка.

Усі малюнки аквареллю і сепією, зарисовки олівцем та фольклорні записи Шевченка, виконані ним під час подорожей містами і селами Київської і Полтавської губерній у 1845 році, відтворені в третьому факсимільному виданні з максимальною точністю. Ознайомившися лише із цим альбомом, можна судити, наскільки Шевченко сумлінно виконував обов’язки художника, покладені на нього Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів (Київською археографічною комісією), змальовуючи пам’ятки старовини. Очевидно, інтуїція високоталановитого митця, патріота України підказала вчорашньому випускникові Санкт-Петербурзької академії мистецтв необхідність зафіксувати на папері переважно ті пам’ятки архітектури, які згодом були знищені нерозважливими людьми .

Перше факсимільне видання альбому 1845 р. було здійснене видавництвом «Наукова думка» (К., 2000; упорядник С. А. Гальченко; переднє слово «Живопис – моя професія» М. Г. Жулинського; коментарі та стаття «Одне літо» І. М. Вериківської) за підтримки Фонду сприяння розвитку мистецтв України. Друге видання вийшло у ВД «Андрій» (Дніпродзержинськ, 2012) коштом заступника Голови Верховної Ради України М. Томенка, народних депутатів С. Міщенка, Є. Суслова та Героя України О.Вадатурського і вже стало бібліографічною рідкістю.

Третє, факсимільне видання здійснено в 2013 році за ініціативи і підтримки Фонду Миколи Томенка «Рідна країна». Автор проекту, наукового дослідження «На славу імені України» і коментарів, як і в другому виданні, виступив С. Гальченко.


1 Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского / сост. Б. Д. Гринченко. Чернигов, 1900. Т. II. С. VII.


2 Шевченко Т. Повного зібрання творів : у 12 т. К., 2005.

3 Куліш П. Воспоминания русского о польском археологе Костантине Свидзинском // Русский вестник. 1857. № 12. Кн. 2. С. 231–232.


4 Киевская старина. 1886. № 2. С. 404–408.

5 Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского / сост. Б. Д. Гринченко. Чернигов, 1900. Т. II. С. 169.


6 Касіян В. Рисункм Т. Г. Шевченка // Шевченківський словник. Т. 2. К., 1977. С. 165.

Схожі:

— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconШевченко Тарас Григорович Тарас Григорович Шевченко Тарас Шевченко,...
...
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — icon"Шевченко Тарас Григорович"
Кроссворд по предмету "Українська література (укр.)" на тему "Шевченко Тарас Григорович"
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconЯк Тарас Шевченко отримав свободу
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська...
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconТема: Тарас Шевченко Мета
Виховувати почуття любові І поваги до світлого образу поета – мислителя Т. Г. Шевченко
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — icon"Тарас Шевченко (укр.)"
Місто, куди було заслано Тараса Шевченко після розгрому кирило-мефодіївського братства
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconКурйозні випадки з життя відомих людей „я обираю орфографію. Вас убито”
Причому стосується це не тільки “ліриків”, а й “фізиків”. Більш того — художників, музикантів, полководців, педагогів. Скажемо ширше:...
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconВеликий син українського народу – тарас григорович шевченко
Вчити добирати необхідний матеріал з літератури. Розвивати вміння виразно, чітко читати вірші, збагачувати словник учнів, сприяти...
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconТарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.)...
Його батьки були кріпаками. 1822 р батько віддав його в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати....
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconТарас Шевченко І Кіровоградщина
За те, що Шевченко весь свій вік вірно служив своєму обездоленому народові; за те, що все життя вірно І гаряче любив свою Україну...
— поетів, художників, музикантів, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боролися за незалежність свого народу. Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — iconТарас Григорович Шевченко
Брюллова. Бувши вже неабияким портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка