Проблема




Скачати 410.59 Kb.
НазваПроблема
Сторінка1/3
Дата конвертації07.03.2013
Розмір410.59 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
  1   2   3



Міністерство освіти і науки України

Мала академія наук України
Хмельницьке територіальне відділення

Малої академії наук України
Білогірська районна філія
Секція «Українська література»

ПРОБЛЕМА

ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУХОВНОСТІ

ТА НАРОДНОЇ МОРАЛІ

В ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ ВАСИЛЯ СТУСА


Роботу виконала

Загребельна Тетяна Миколаївна,

учениця 10 класу

Квітневської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Науковий керівник:

вчитель української мови та літератури

Немирович Тетяна Миколаївна

смт. Білогір'я

2010 р.

^ Проблема збереження духовності та народної моралі в творчому доробку Василя Стуса
Загребельна Тетяна Миколаївна

Хмельницьке територіальне відділення Малої академії наук України

Білогірська районна філія

Квітневська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, 10 клас, с. Квітневе Науковий керівник: Немирович Тетяна Миколаївна, вчитель української мови та літератури, вища категорія

Тези

Василь Стус – людина рідкісної моральної обдарованості, голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності.

Протягом всього життя він залишався вірним своїм ідеалам, своїй совісті.

Ліричний герой поезій В.Стуса – то сам поет, його думки, вболівання, переконання, духовні пошуки, розпачі, печалі й радощі.

Уже в перших збірках поет шукав шляхи гармонії в навколишній дисгармонії дійсності, розкривав погляди на світ із власною філософією оцінки людського буття (зб.«Круговерть», «Веселий цвинтар», «Зимові дерева»).

Збереження загальнолюдський і загальнонаціональних традицій у духовному житті нашого народу було одним із найважливіших питань для Василя Стуса.

У віршах поета звучать щирі думки про рідну землю, далеку й втрачену – у реальному світі.

Громадянський й творчий подвиг Василя Стуса буде завжди прикладом для нащадків у тому, як треба любити Вітчизну.

Отже, опрацювавши ці питання, я значно поглибила свої знання про Василя Стуса. Особливо мене вразила сила волі , стійкість, непохитність цієї людини, яка в екстремальних ситуаціях змогла зробити єдино правильний вибір у житті – до кінця служити народові, а це найвище покликання на землі.

А ще з поезій В. Стуса я зрозуміла, що значить по–справжньому любити свій народ, рідну землю, дорогих серцю людей. З такою любов’ю не страшні ніякі випробування , ніякі пекельні муки, ніщо не може витравити її із серця, вона – навіки.

Також звернула увагу на те, що Василь Стус завжди відчував підтримку друзів, вони посилали йому вісточки з далекої України, підтримували його морально і матеріально. Мати таких друзів – велике щастя.

Моральні принципи Василя Стуса довговічні, бо людством над усе цінується правда, добро, порядність, чесність, совість.

Поезія Василя Стуса є прикладом того, як зберегти нам, нащадкам, ідеали високої духовності у нашому житті. Кожне слово поета відбилось у моїй душі, збудило бажання жити з вогником у серці, завжди творити добрі справи, натхненно працювати, щоб залишити гарний слід на землі.

Зміст

Тези………………………………………………………………………………..2

Вступ………………………………………………………………………………4

Розділ I. Василь Стус – людина трагічної долі, чистої совісті, ніжного серця, полум’яного патріотизму………………………………………………………...6

Висновки до розділу І………………………………………………………..9

Розділ ІІ. Пошуки становлення особистості, гартування духу, пристрасні роздуми про сутність людського буття в перших збірках поета...................…10

Висновки до розділу ІІ……………………………………………………...12

Розділ ІІІ. «Палімпсести» - вершина творчого доробку В.Стуса……………..13

Висновки до розділу ІІІ……………………………………………………..14

Розділ IV. Велике почуття відповідальності перед собою і народом у віршах поета………………………………………………………………………………14

Висновки до розділу ІV…………………………………………………….17

Розділ V. Погляди В.Стуса на історичне минуле……………………………...17

Висновки до розділу V……………………………………………………...20

Розділ VI. Щира любов до України на далекій відстані від неї……………….21

Висновки до розділу VI……………………………………………………..24

Розділ VII. Мужня муза Василя Стуса житиме в серцях нащадків…………...25

Висновки до розділу VII…………………………………………………….25

Висновки…………………………………………………………………………..26

Список використаної літератури………………………………………………...28

Додатки…………………………………………………………………………....29


Вступ

Василь Стус по праву вважається одним з найвидатніших українських поетів XX століття. Україна відкрила в ньому борця за правду й права людини, мученика за народ, безкомпромісного патріота. Рідко коли випадає зустрічати людину такої цілісності, такої одержимості, такої чистоти.

Мене зацікавила доля цієї людини, серце полонили його поезії. Тому для дослідження я обрала тему «Проблема збереження духовності та народної моралі в творчому доробку Василя Стуса».

Я вважаю, що тема є актуальною, адже сьогодні нам, як ніколи, так необхідні сила духу, стійкості, незламності, сила любові до рідної землі.

Найкращим матеріалом для формування патріотичних переконань у моїх сучасників, на мою думку, може бути життя і творчість Василя Стуса.

Я провела опитування серед учнів 8-11 класів (75 чол.) з метою виявлення знань школярів про Василя Стуса.

У ході опитування я хотіла вияснити такі питання:

  1. Що вам відомо про Василя Стуса?

  2. У який період жив цей поет?

  3. Чи відомо вам, який шлях довелось пройти цій людині?

  4. Чи знаєте ви поетів, у яких доля була подібна до долі Василя Стуса?

  5. Чи читали ви твори Василя Стуса?

  6. Які з цих творів вам запам’ятались?

  7. Чи маєте бажання довідатись про його життя більше?

В результаті опитування виявилось, що учні 11 класу частково обізнані з творчістю Василя Стуса, учні 8-10 класів мають поверхові знання з цього питання. Вони виявили бажання довідатись про Василя Стуса глибше. Учні запропонували провести читацьку конференцію, літературний вечір та конкурс на кращого знавця його творів.

У своїй роботі я хочу з’ясувати, у чому черпав сили нескорений поет, що допомогло йому вистояти в нерівній боротьбі зі злом, не зректися своїх ідеалів, хочу зазирнути в творчу лабораторію митця, збагнути філософію його думок, розуміння своєї місії на землі.

Моя мета – опрацювати зібраний матеріал й дослідити, хто є Василь Стус: дисидент, патріот, громадянин?

З’ясувати цю тезу намагалися видатні літературознавці, її досліджували критики, письменники. Серед них – М.Т.Жулинський [3], М.Коцюбинська [4;5;6], М.Ільницький, І.Дзюба [2], І.Драч, Ю. Шевельов [16], Д.Стус [14].

Їхні праці допомогли мені зрозуміти, що В. Стус – це справжній патріот України, це вчитель і наставник для нашого покоління.

Саме нам, у час незалежності, дано всі можливості для духовного збагачення. Нам нічого шукати в заморських країнах, коли маємо таку прекрасну землю, коли є всі можливості для розумового і фізичного розвитку, коли на нас лежить відповідальність у збереженні та процвітанні рідного слова. І нехай життя і творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стуса та інших письменників стануть для нас дороговказом і допоможуть знайти правильну відповідь на питання: «Хто ми? Чиїх батьків діти?»

Розділ І. ^ Василь Стус – людина трагічної долі, чистої совісті, ніжного серця, полум’яного патріотизму
Ми знаємо, що питання національної духовності, гідності порушувалися в усі часи: від років князювання Ярослава Мудрого, від заснування Запорозької Січі й до наших днів. Україна по праву може гордитися вірними синами й геніями, які зазнали переслідувань за полум’яну любов до рідної землі. Серед них Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, І.Карпенко-Карий, Микола Куліш і багато-багато інших.

Відомо нам також, що з другої половини шістдесятих років у житті країни відбулися зміни: розпочався мертвотний період застою, переслідування всіх інакомислячих, начеплення на них ярликів «націоналістів». До такого числа потрапив і Василь Стус. Він особливо боляче сприйняв спроби тоталітарного режиму витравити останні рештки духовності нашого народу, зрусифікувати Україну, зробити те, чого не пощастило валуєвим – знищити саму українську мову.

Василь Стус – великий українець і великий поет XX століття. Його творчість навіки вписана в новітню українську поезію й історію, і не тільки тому, що він повторив трагічну долю Тараса Шевченка, Павла Грабовського, митців «Розстріляного відродження», переслідуваних російською царською та радянськими імперіями. Як і вони, Василь Стус став символом незнищенності людського духу, національної гідності, одним з новаторів, що будили національну свідомість народу, безкомпромісно висвітлювали соціальні суперечності, несли з собою свіжі теми й мотиви і цим рішуче ламали офіційні, казенні шаблони соціалістичного реалізму, виводили українську літературу на широкі горизонти світового мистецтва.

Василь Стус – людина моральної обдарованості, голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності. Він ніс даровану йому іскру Божу з гідністю і лицарською одвагою, не згинаючись і не обминаючи перешкод.

Життя й творчість Василя Стуса, одного з найвизначніших поетів XX століття, схоже на спалах – настільки яскраво заявив він про себе, настільки трагічно склалася його доля.

А розпочався життєвий шлях поета-борця Василя Семеновича Стуса 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Батьки його були селянами. Дитинство, яке сам він назвав «гарним», проходило в атмосфері добра й любові. А ще – народної пісні. Як пізніше згадував поет, що «перші уроки поезії – мамині. Вона знала багато пісень і вміла дуже інтимно співати».

З чистого джерела народної пісні черпав майбутній поет любов до добра, краси, від мами і від пісні вчився над усе цінувати чисту совість і слово правди.

Він рано звідав тяжку селянську працю, солоний піт, смак хліба насущного. Босоногому школяреві цікаво було вчитися, а згодом навчання стало основою його дитячих літ, через що у п’ятнадцятирічному віці був зарахований студентом педінституту. Мріяв вчити дітей, прищеплювати їм любов до України. А тут на шляху – армія. Цей період – це період змужніння. Після повернення навчається в аспірантурі м. Києва.

Після перегляду фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» Василь Стус звернувся до глядачів із пропозицією висловити протест проти незаконних дій уряду та КДБ щодо арештів серед шістдесятників вставанням. Після цього був відрахований із аспірантури «за систематичне порушення норм поведінки аспірантів та працівників наукового закладу».

Звідси й почалася «дорога болю». В.Стуса ніде не приймали на роботу, його твори перестали друкувати. Але він продовжував писати, вів активну громадську діяльність, виступав на захист прав людини. Поет знав, який тернистий шлях йому судився, та не прагнув «сховатися від долі»:

Що тебе клясти, моя недоле?

Не кляну. Не кляв. Не проклену.

Хай життя – одне тернисте поле,

Але перейти – не помину.

Дотягну до краю. Хай руками,

Хай ліктями, поповзом – дарма.

Душу хай обшмугляю об камінь –

Все одно милішої нема

За оцю утрачену й ледачу.

Послідовне обстоювання поетом людської та національної гідності проголошувалося «наклепницькою діяльністю». Стус не міг роздвоюватися і лицемірити, і це визначило його життя і творчу долю. Поета судили як кримінального злочинця. Два арешти – і 20 років таборів. Такою виявилась плата за прагнення бути собою.

У кінці 60-х років в автобіографічному нарисі «Двоє слів читачеві» В.Стус писав: «І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед! А людина – це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив коло землі… Ще ціную здатність чесно померти».

Слова прекрасні. За цими словами – поступок, вчинок. За цими словами – доля. Життя і творчість. Життя і смерть.

Йому випало перейти пекельні кола у відомих своєю жорстокістю Пермських «виправно-трудових», а насправді – концентраційних таборах. Ніщо не могло зломити загартованого духу В.Стуса. за колючими дротами не вгасла його творча енергія, розвивався ні від кого незалежний інтелект. У той час у листах до матері писав: «Не оплакуй моїх фотокарток, мамо… Це щастя: мати таку долю, як в мене… Чуюся добре, бо нікому не робив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі. Я пишу вірші й гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові. А що мучать за них – то що зробиш?.. Комусь же треба підставити свої плечі. Ось я й підставив свої. І мушу триматися».

Там, на засланні, від поета вимагали зректися своїх політичних переконань, палкого протесту проти пригнічення рідного народу, проти руйнування його культури, радили надрукувати в газеті покаянного листа. За це обіцяли звільнити з в’язниці, дозволити повернутися в Україну. Але Василь Стус не став на шлях зради, а продовжував іти «дорогою болю». Він залишався вірним своїм ідеалам, любові до України, своїй совісті. Поет не хотів іншої долі і про це писав: «Господи, гніву пречистого благаю – не май на мене зле. Де не стоятиму – вистою… Думою тугу розвію, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила у світи».

Доля В.Стуса хвилювала багатьох людей. На його захист виступив відомий діяч А.Сахаров: «Стус – поет. Невже країна, в якій уже загинули, або зазнали репресій і переслідувань численні її поети, потребує нової жертви, нового сорому? Я закликаю колег Василя Стуса – поетів і письменників у всьому світі, моїх колег-учених, Міжнародну Амністію, всіх, кому дорога людська гідність і справедливість, виступити на захист Василя Стуса. Вирок Стусові повинен бути скасований, як і вирок усім учасникам ненасильницького правозахисного руху».

Та хіба можна було розтопити сердечний лід у людей черствих душею? Вони не хотіли і не могли збагнути В.Стуса, його патріотизму, відданості й вірності Україні. Комуністичний режим виявився безсилим перед незламністю духу В.Стуса, котрий вірив у своє повернення на Україну:

…ми ще повернемось,

обов’язково повернемось,

бодай – ногами вперед,

але: не мертві,

але: не переможені,

але: безсмертні.

Він ніс свій важкий хрест на Голгофу знаючи, що ціна патріотизму – смерть, але смерть в ім’я народу, в ім’я своєї України.

^ Висновок до розділу І. Життя Василя Стуса – це приклад сильного стоїцизму, приклад для нас, нащадків. Як необхідно долати усі негаразди, усі перешкоди, як вистояти перед випробуваннями, які посилає доля , як гартувати у собі силу волі, стійкі переконання, щоб досягти поставленої мети у житті.

Розділ ІІ.^ Пошуки становлення особистості, гартування духу, пристрасні роздуми про сутність людського буття в перших збірках поет

Не все з творчої спадщини Стуса збереглося, багато конфісковано й знищено в страшні роки його табірних страждань. Однак той спадок, що все-таки вдалося зберегти, засвідчує громадянський подвиг митця.

Поезія Василя Стуса наскрізь людська й людяна, вона повна піднесень і падінь, відчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю і скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежного світу. Перед нами не «живий смолоскип», а людина.

У В.Стуса ліричний герой – то він сам, його думки, вболівання, переконання, духовні пошуки, розпачі, печалі і радості. Тому Стусові твори такі особистісні, їх змістовим ядром є позиція громадянина, патріота, сина України. Поет прагне наблизити людей до добра, справедливості, гуманізму, правди. Звідси потужний струмінь філософічності у творах В.Стуса.

Власний поетичний доробок поет не поспішав друкувати, ставився до нього з підвищеною вимогливістю.

Уже в ранній збірці «Круговерть» В.Стус намагається всебічно осилити реалії буття. Світ манить його своєю неповторністю, з мажорним настроєм митець намагається трансформувати його в собі. Стус прагне пізнати незвідане, його захоплює відверта радість буття і відчуття себе в ньому. Його життєве спрямування розкривається через творче осмислення світу, віднайдення свого місця в ньому. З життєдайним пафосом Стус прагне наслідувати високі ідеали, які акумулюються у вічних моральних категоріях любові, злагоди, гармонії, віри, порозуміння.

З осмисленням світу народжується любов поета до землі, людей, довкілля. Пізнаючи дійсність, поет відкриває все нові шляхи творчої самореалізації. У таку мить його ліричний герой розкошує у духовному екстазі, перетворюючи поезію на музику слова, світла і сонячних барв. Поезії збірки виразно засвідчують процеси самопізнання і самовизначення автора, відбиваючи його таємничу радість відчуття світу, виявляючи бажання пізнати світ у палкій любові до нього.

Першовитоки людської індивідуальності В.Стус вбачає в родині, сім’ї, роді. З відчуттям рідних осмислюється внутрішня єдність, що символізує моральну підтримку і є вираженням загальнолюдських цінностей.

Образ матері, хранительки роду, поет пов’язує з вічністю, прагне в собі утривалити морально-естетичні якості, властиві їй, адже вони не підвладні часові, історичним зрушенням, вони належать вічності.

З роками Стус збагнув секрет материнської мудрості: у будь-яких життєвих ситуаціях вона залишалася собою. Поету з часом також властиво звіряти своє життя з батьківським, що є символом роду, відчуттям власного коріння, доростанням до осмислення себе.

У генетичній єдності з рідними осмислюється любов поета до Вітчизни. Найдорожчі – мати, дружина – підсвідомо допомагають йому дорости до відчуття України, до осмислення власної долі й долі народу.

Наступна збірка мала промовисту символічну назву – «Зимові дерева». Збірка сповнена мотивів переживання, розчарування, уміння дивитися правді у вічі. Вона не побачила світу в Україні, а вийшла за кордоном, як і інші збірки – «Свіча в свічаді» (1977), «Палімпсести» (1986). Його вірші з’явилися за кордоном зусиллями дисидентів та еміграційних громад. Деякі твори так і залишилися в рукописному вигляді або загубилися за іржавими таборовими дротами.

Збірка поезій «Зимові дерева» продовжила поетичну традицію «шістдесятників»: тут переважала громадянська лірика з її пристрасними роздумами про долю української культури, протестом проти атмосфери гноблення, несвободи, яка панувала в тогочасному суспільстві. За словами І.Дзюби, вона «мала звучати як символічне означення стану нашої духовності: замороженість, завмерлість, але й уперте протистояння зимі та назбирування сил для весняного пробудження» [2]. У збірці окреслилися три мотиви, які стануть характерними і для подальшої творчості митця: «навдивовижу інтимне і водночас пророче переживання жертовності задля України, відчуття історичної скривдженості України, приреченість до національної долі».

Збірка «Зимові дерева» – це щемливий біль про долю свого покоління, свого краю, провіcницьке визначення своєї невтішної долі в розбурханому суспільстві нівеляції особистості:

Моє велике, як майбутнє,

Напевно, пропустив котрийсь із трутнів.

Із тих, що білий світ мені окрали,

Окравши край, окрали спокій мій.

(«Не можу я без посмішки Івана»)

У 1970 р. без будь-якої надії на опублікування Стус підготував збірку під променистою назвою «Веселий цвинтар». Це своєрідний поетичний репортаж із «цвинтаря розстріляних ілюзій», кажучи словами Василя Симоненка. Поезії сповнені авторського передчуття неминучої Голгофи, готовності лишитися собою наперекір тискові, не роздвоїтися «на себе і страх», як герой його поезії «Еволюція поета». Перед нами своєрідне кредо автора на певному етапі його становлення і водночас – об’єктивний у своїй поетичній суб’єктивності портрет доби.
  1   2   3

Схожі:

Проблема iconРозділ Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема Проблема...
Вступ
Проблема iconМетодоб’єднання вчителів суспільно-гуманітарного циклу Методична проблема
Методична проблема. Створення системи неформальної комунікації для формування творчої, соціально активної особистості
Проблема iconВідомості про членів методоб’єднання оздоровчо естетичного циклу Методична проблема
Методична проблема. Формування психічного та фізичного здоров’я учня через застосування інноваційних технологій
Проблема iconЛекція №13
В івано-Франківській області за рік захворює коло 2,5 3 тис людей на злоякісні новоутворення, приблизно 200 чоловік із них захворюють...
Проблема iconРекомендації Житомирського оіппо перелік документації
Шмо (вік, освіта, спеціальність за дипломом, посада, педагогічний стаж роботи, рік атестації, встановлена кваліфікаційна категорія,...
Проблема iconПроблема, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання
Проблема, яка буде розв'язана внаслідок прийняття регуляторного акту, полягає у неможливості надання кп «Мала Виска – Водоканал»...
Проблема iconПроблема, над якою працювала протягом багатьох років І продовжую...
Та проблема, над якою почала працювати: «Технологія критичного мислення та технологія створення ситуації успіху у навчанні І вихованні...
Проблема iconІ. Науково-методична проблема над якою працює школа
Науково-методична проблема над якою працює школа: «Формування цілісної системи знань шляхом застосування традиційних та інноваційних...
Проблема iconЗавдання Рибальська сітка б раконьєр Петрович використовує поширений...
Але проблема в тому, що крупна риба часто рве сітку І доводиться її відновлювати. Одного разу Петрович задумався: яка максимальна...
Проблема iconПроблема застосування сучасних ігор для навчання фізики в основній школі
У статті розглянута проблема застосування сучасних ігор для навчання фізики в основній школі на прикладі використан­ня пазлів. Ключові...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка