Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу




Скачати 244.1 Kb.
НазваБібліотечні уроки для учнів 1-11 класу
Дата конвертації08.03.2013
Розмір244.1 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Література > Урок



Відділ культури Вознесенської райдержадміністрації

Центральна районна бібліотека

ім. Т.Г. Шевченка



(бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу)

м. Вознесенськ, 2011 р.

Шановні колеги!

Пропонуємо Вашій увазі цикл бібліотечних уроків для учнів 1-11 класів.
1 клас - "Про книгу та бібліотеку"
Мета: Ознайомити дітей зі шкільною бібліотекою, правилами користування бібліотечними книгами. Виховувати почуття поваги і шанобливого ставлення до книги.

Обладнання: Книжкові виставки, плакат «Права і обов’язки читачів»

^ Хід уроку

В нашому містечку, як ви бачите, вузенькі вулички з високими будинками. Порахуйте, будь ласка, скільки поверхів вони мають? Так, шість. Це книжкові стелажі. На кожному з них по шість поличок. На цих стелажах розмістились книги українських письменників. Назвіть, кого з українських письменників ви знаєте? Ось тут розташувались книги, написані М.Вовчком, М.Коцюбинським, Л.Українкою, Т.Шевченком. На цих стелажах чекають на своїх читачів книги, написані російськими письменниками, далі письменниками інших країн.

Завітаємо в гості до одного з будинків. Бачите, як гарно оформлено цього стелажа. Мабуть, в цьому будинку свято. Прочитайте, що написано на стелажі?

Це - книжкова виставка для дітей. На кожній поличці зібрані книги на одну тему, прочитайте їх назви.

Подивіться уважно на верхній лівий кутик обкладинки книжки. Ви бачите декілька цифр і літер. Це адреса книжки. І кожна книжечка стоїть строго на своєму місці згідно цієї адреси, чекає на свого читача. Отже в бібліотеці книжки не можна переставляти, бо вони тоді заблукають. Запам’ятайте, це одне з головних правил бібліотеки: не переставляти книги на полицях.

Ось ми підійшли до стелажів, де мешкають книги для найменших. Це найкрасивіші, найгарніші книжки.

А тепер ви отримаєте бібліотечні книги на свій формуляр і через тиждень обов’язково їх повернете назад до бібліотеки.

^ Закріплення вивченого матеріалу.

Давайте нагадаємо правила користування бібліотечними книгами. Щоб правила не забувались у нас в бібліотеці є плакат «Права і обов’язки читачів» (Діти по черзі читають пункти плакату). Обіцяєте виконувати ці правила.

^ Підсумок уроку.

Ось і завершилась наша мандрівка чарівним книжковим містом. Ви побачили, як багато книг в бібліотеці, дізнались, що книжки стоять на поличках стелажів, роздивились книжкові виставки, нагадали бібліотечні правила, отримали книжки. Що ж вам сподобалось в нашій мандрівці? До нової зустрічі!
2 клас - "Періодичні видання для молодших школярів"
Мета: Розширити знання дітей про дитячу періодичну пресу; активізувати інтерес до неї. Розвивати уміння самостійно читати дитячу періодику. Практично ознайомити з поняттями „число журналу”, „рік видання”, „примірник”, „комплект”. Розвивати навички читання, комунікативні здібності. Виховувати любов до рідного слова.

Обладнання: виставка дитячих журналів „Барвінок”, „Пізнайко”, „Веселі картинки”, „Малятко”, „Яблунька”, та ін.

Написані прислів’я „Хто багато читає, той багато знає”, „Журнал вчить, як на світі жить”, „Тематичний словник школяра”, каталог газет та журнал.

Девіз-епіграф Читай журнали та газети!І подолай усі тенета. Дізнаєшся про Всесвіт гарний, труди твої не будуть марні!

^ Хід уроку.

1) читання анаграми

л ж р у н а а з г е а т

(журнал) (газета)

2) словникова робота

а) які значення може мати слово „журнал”?

(класний, журнал обліку відвідування, періодичне видання)

б) пояснення значення слів: „Довідкове бюро”, періодичне видання, періодика, газета, журнал.

3. Робота з виставкою журналів.

  • Назвіть журнали, які є на виставці.

  • Які з них ви читали?

  • Які журнали є вдома?

  • Які журнали брали в бібліотеці?

  • Який із журналів призначений для ваших маленьких братиків і сестричок?

  • Про що говорить обкладинка журналу?

(учень розповідає)

Бібліотекар. А зараз поговоримо про журнали. Перший журнал вийшов в 1665 р. у Франції, в тому ж році – в Англії. В 1772 році – вийшов додаток до газети „Санкт-Петербургские ведомости”. А в 1785 році з’явився дитячий журнал „Детское чтение для сердца и разума”. В 1861 році став виходити журнал „Вокруг света”, а після революції 1905 р. з’явився журнал „Тропинка”, головним редактором якого була жінка під псевдонімом Allegro (що в перекладі – блискучий папір).

^ Робота в групах. (Практична робота)

Зараз виконаємо невеличке завдання, кожна група отримає журнали. Завдання: коротко розповісти про що розповідає кожен журнал.

1 група – журнал „Барвінок”

2 група – журнал „Пізнайко”

3 група – журнал „Яблунька”

4 група – „Веселі картинки”, „Весела перерва”

Кожна група опрацьовує і розповідає чим цікавий кожен журнал, які в ньому є рубрики, для якого віку розрахований, коли виходить.

Бібліотекар доповнює відповіді дітей, звертає увагу на те, що обкладинка містить № журналу, місяць, рік видання, з якого часу видається (Діти відшукують самі ці дані і повідомлять отримані відомості).
3 клас - "Структура книги"

Мета: познайомити учнів з книгознавчими поняттями: титульний аркуш, передмова, зміст, умовні графічні позначки, виноска, збірка авторська, збірка тематична; розвивати вміння самостійно знаходити потрібний твір за змістом творів.

Обладнання: виставка книг „Книга – ключ до знань”.

^ Хід уроку.

Перш за все, на що звертають увагу – це обкладинка книжки. Вона може бути твердою або м’якою.

Обкладинка – це обличчя (або одяг) книги, це те, що зовні вирізняє її з-поміж інших видань. Нерідко саме завдяки обкладинці читач вирішує – зацікавить його книга чи ні.

Коли ви відкриваєте книгу, то ви бачите перед собою аркуш паперу, що з’єднує її із сторінками.

Форзац – це слово запозичене з німецької мови. У перекладі означає „сторінки, які йдуть перед текстом”. Форзаців – два. Часом це просто білий папір. А у „Читанці” на першому форзаці вміщено малюнок що розповідає про створення книги, а на другому, в кінці підручника, зображено бібліотеку.

Часто на одній з перших сторінок книги вміщують звернення до читача. У „Читанці” ти також знайдеш його.

Окрім титулу зустрічається таке поняття, як „Фронтиспіс”, Шмуцтитул”.

„Фронтиспис” – це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також і портрет автора або головного героя твору.

Кожна окрема сторінка може містити колонцифру, колонлінійку, колонтитул, сигнатуру і норму.

Колонцифри – порядкова нумерація сторінок книги. Цифри нумерації можуть міститися зверху або знизу сторінки, посередині або збоку.

Колонлінійка є лінійкою того чи іншого малюнка. Вона частіше буває зверху сторінки.

Колонтитули – це рядки тексту, розміщені зверху полоси з назвами; приміром, на парній сторінці – назвами частин книги, а на непарній – її розділів.

Сигнатурою називають порядковий номер друкованого аркуша книги; розміщують її в нижньому внутрішньому куті першої сторінки кожного аркуша книги і повторюють з зірочкою на третій сторінці аркуша.

Норма – скорочена назва книги або прізвище її автора. Її вміщують на першій сторінці аркуша, біля сигнатури. Сигнатура і норма потрібні для контролю за правильністю підбору аркушів книги в процесі її виготовлення.

Книги проілюстровані різними малюнками, фотографіями, якщо книга про те, як зробити щось своїми руками. Книгу з малюнками читати цікаво, тому, що легко уявити собі те, про що говорить автор.

Завершує книгу – зміст – перелік назв розділів і творів. За допомогою змісту легко знайти потрібний розділ чи твір.

Коли береш до рук книгу, обов’язково переглянь її зміст. Він дасть тобі загальне уявлення про видання.

Є в книзі і вихідні дані. Це – паспорт її. Тут знайдемо ім’я та по батькові автора, його прізвище. Прізвище видавничих працівників, які доклали рук і вміння до створення книги. Це – редактор, художній редактор, коректор, технічний редактор.

Уважний читач прочитає тут, і коли книжку здано до набору в друкарню, і коли її почали друкувати. Є тут відомості про формат книги, тираж, ціну.

І дуже важливі дані: адреса поліграфічного підприємства, де книги виготовляли, і адреса самого видання.

Дякую нашим помічникам за проведений урок. А тепер ми з вами перейдемо до практичних вправ.

^ Підсумок уроку.

4 клас «Довідково-бібліографічний апарат для молодших школярів»

Мета: Виховувати у читачів інформаційну культуру, вміння користуватися ДБА; навчити дітей правильно вибирати книги, надавати дітям бібліотечно-бібліографічні знання, види каталогів, і картотек.

Обладнання:

1. Виставка літератури „ Бібліотечно – бібліографічні знання – дітям”.

2. Бібліотечні картки для каталогів.

3. Картотека газетно-журнальних статей.

4. Таблиці ББК.

Хід уроку.

Найбільш зручним у користуванні є алфавітний каталог. У ньому всі книги зібрані за алфавітом, тому тематика книг тут різна: можуть разом стояти художня книга і наукова. Користуватись алфавітним каталогом дуже просто. Для цього достатньо знати прізвище автора і назву книги. З алфавітного каталога можна дізнатися, чи є в бібліотеці потрібна книга.

Але алфавітний каталог не може відповісти на запитання, які книги розповідають про ті, чи інші явища, події, предмети. З цими запитаннями потрібно звертатися до систематичного каталогу.

Діти, давайте разом з вами ознайомимося з ним, його будовою, особливостями. Чому він так називається?

Тому що картки тут розміщені за новою системою. Кожній галузі знань відповідає той чи інший відділ систематичного каталогу, який має умовне позначення. Таке ж позначення є на книгах і називається індексом.

Картки в каталозі розміщуються згідно розділам ББК. В таблиці кожна галузь знання отримує цифрове позначення.

На основній каталожній карточці у правому нижньому кутку на першому місці проставляється індекс відділу, в якому вміщена книга на полиці.

Запам’ятовувати назви всіх відділів немає потреби, адже на кожному ящику систематичного каталогу є перелік відділів, які в ньому розміщені. Кожен великий відділ має розділи і підрозділи, назви яких написані на роздільниках. На центральному роздільнику пишеться назва основного відділу, а розділи та підрозділи – на бокових роздільниках.

Ще в бібліотеці є предметний каталог. Картки в ньому розташовуються за алфавітом предметних рубрик.

Предметні рубрики – це короткі словесні вирази предмету творів друку. У предметному каталозі література про предмет збирається в одному місці.

Наприклад, знайти книги про дружбу. Де в каталозі можна їх знайти? Одразу вирішити важко. А за покажчиком легко. За буквою „Д” знаходимо картку з темою „Дружба”, на якій вказано індекс 87.7. Значить, в каталозі нам потрібно знайти відділ 87.7. „Етика”, де стоять картки на потрібні книги.

Крім каталогів у бібліотеках є і картки, за допомогою яких можна знайти необхідні твори.

Для молодших школярів існує тематична ілюстрована картотека – в ній картки та книги розставлені за розділами, на яких вказано назву теми.
5 клас - "Елементи книги"

Мета: Ознайомити учнів з основними елементами книги, видами і способами оправи книги, з назвами структурних частин книжки.

Обладнання: плакати з прислів’ями про книгу, виставка книг, таблички з

назвами структурних частин книжки .

^ Хід уроку.

Давайте візьмемо книгу і уважно її розглянемо. Це може бути паперова обложка або картонна палітурка на яку часто одягають суперобложку. Іноді робиться цупка паперова обложка без назви і прізвища автора, а всі дані про книжку друкуються на суперобложці.

Як правило, книги великого об’єму мають тверду картонну палітурку, обклеєну із зовні папером або тканиною. Якщо подивитися на книгу знизу, то можна побачити із під спинки барвисту чи одноколірну стрічку - каптал.

Він використовується для того, щоб прикрасити книгу і приховати загин тканини спинки та тонку картонну смужку – відстав, яка використовується для того, щоб спинка була твердою. Каптал наклеюється зі сторони верхнього і нижнього обрізів книги.

В книгах, виданих на хорошому папері і в красивій палітурці, іноді є стрічка-закладка, яка називається лясе.

Оглянувши книжку із зовні, перейдемо до її внутрішньої частини. Відкривши палітурку, ми побачимо подвійний лист паперу, ліва сторона якого приклеєна до внутрішньої сторони палітурки, а права – вузенькою смужкою до першої сторінки книги. Такий же лист є і в кінці книги, але ліва сторона приклеєна до останньої сторінки книги, а права – до палітурки. Цей подвійний лист називається форзац. Він служить для з’єднання палітурки з книжковим блоком. Деякі форзаци роблять з малюнками, тема яких відповідає змісту книги. Фронтиспіс – це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також і портрет автора або головного героя твору.

Декілька раз слово палітурка згадувалося як єдине ціле, але палітурка складається із окремих частин. На малюнку ви бачите її в розгорнутому вигляді. Дві картонні сторонки палітурної кришки з’єднує спинка .

Робиться спинка із спеціальної палітурної тканини.

Формат картонних сторонок береться дещо більший, ніж формат книжкового блоку. Це робиться для того, щоб виступи сторонок - канти - захищали книгу від механічних пошкоджень.

Всі книги складаються із листків, складених в зошити. Такі зошити у кількості 4-6 штук складають книжковий блок.

Є два швейні способи закріплювати книги і брошури. Це прошив в тачку і в накидку.

Кожний зошит книги має свій порядковий номер, позначений дрібним шрифтом в лівому нижньому куті першого листка. Ця нумерація називається сигнатура, наявність якої допомагає правильно підібрати зошити при оправі.

Перша сторінка книги називається титульний лист і містить основні дані про книгу: прізвище та ініціали автора, назву книги, назву видавництва, рік видання.

Остання сторінка, або зворот титульного листа містить всі вихідні дані повністю.






6 клас - "Історія створення книги"


Мета: Дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства, історію її виникнення та розвиток книгодрукування в Україні. Популяризувати книгу – носія інформації. Виховувати повагу до історії народу, його внеску в розвиток української культури.

Обладнання: виставка: «книга – наш друг на все життя», ілюстрації до книг.

^ Хід уроку

Що ж таке книга? Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам мами. Щодня ми маємо справу з книгою в школі та вдома. Про все ми дізнаємося з книг. За допомогою них ми можемо зазирнути у майбутнє, дізнатися, як жили у сиву давнину, якими були древні цивілізації.

Якою ж була перша книга? Чи було її надруковано, чи написано від руки, з чого її було зроблено? Ось про це і піде мова на сьогоднішньому уроці. На якому ми розглянемо такі питання:

- «книги – плитки». Такі книги були знайдені в давньоассирійському місті Ніневії. Писець креслив свої знаки на м’якій глиняній плитці тригранною загостреною паличкою . Після цього плитку обпалював гончар. Плитки нумерували, як сторінки, і на кожній проставляли назву.

- «книги – стрічки». Чому книга у Єгиптян мала вигляд стрічки? Тому, що папірус при згинанні ламався, а стрічку можна було скласти в трубку. Вони були у вигляді стрічки кроків зі сто довжиною. Рядки писалися не у довжину стрічки, а у багато стовпчиків. Таку книгу не можна було сховати в кишеню. Її носили в ящичках.

- «книга з воску» Воскові книжечки були винайдені ще в часи древніх римлян. Вони мали такий вигляд: декілька табличок – довідок, охайно витесаних всередині, скріплялися шнурками через дірочки, які були пророблені у двох кутках дощечки. Квадратну виїмку кожної дощечки наповнювали воском. Писали на ній стальною паличкою – стилом. У кожного школяра того часу була підвішена до пояса така табличка.

- «книга зі шкіри». У книг із воску і папірусу з’явився суперник – пергамент. Його можна було різати , згинати, зшивати в книги. Окремі аркуші зшивалися і в такому вигляді вони уже виглядали книгою. Були дуже важкими. Їх приковували залізними ланцюгами до стовпів, щоб ніхто не міг украсти.

- «берестяна книга». Берестяні книги виникли у нас на Русі в ХІ столітті. Для їх виготовлення брали берест, кип’ятили його, зшкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи правильної форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м’яким.

- «книга з паперу» Паперові фабрики «паперові млини», виникли у Європі у ХІІІ столітті. Вони були не популярними, на них писали лише те, що мало зберігатися недовго. Продовжували писати на пергаменті. Але з розвитком шкіл, університетів, необхідні були книги , і в великій кількості. Тому папір починає витісняти пергамент.

- Першодрукар Іван Федоров. Датою народження друкарського верстату був 1440 рік. Особлива роль у становленні друкарської справи належить Івану Федорову. Він друкував книги у Московській державі, у власній типографії у Львові, в друкарні князя Костянтина Острозького в Острозі. Виданий ним у Львові «Буквар» - перший у Європі друкований підручник.


7 клас - "Словники, довідники, енциклопедії"



Мета: Познайомити дітей з існуючою довідковою літературою, навчати дітей користуватись словниками, енциклопедіями, виховувати інтерес і потребу до роботи з довідковою літературою.

^ ХІД УРОКУ:

Сьогодні ми познайомимося з довідковою літературою. Як ви гадаєте, яка це – довідкова література?

Орієнтуватися у потоці наукової і політичної інформації допоможе довідкова література.

Довідкові видання - це твори друку, що містить короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені, оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

Для успішної роботи з цими виданнями треба мати точну уяву про те, які з них забезпечують одержання необхідних, вам даних, оскільки вони надзвичайно різноманітні за формою, повнотою матеріалу, хронічним обсягом, тематикою.

До основних видів довідкових видань належать: енциклопедії, довідники, словники.

Найбільш популярними і значними є ЕНЦИКЛОПЕДІЇ.

Енциклопедії - однотомне або багатотомне видання, яке містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або з усіх галузей знання і практичної діяльності викладені у вигляді коротких статей, розміщених в алфавітному або систематичному порядку.

Залежно від обсягу представленої інформації енциклопедії поділяються на великі (кілька десятків томів), малі (10-12 томів), короткі (4-6 томів) і одно- тритомні, як правило, названі енциклопедичними словниками або довідниками.

Серед універсальних багатогалузевих енциклопедичних видань найбільш капітальними і всеохоплюючими за своєю тематикою є:

"Большая советская энциклопедия" (БСЭ) у 30-ти томах;

"Малая советская энциклопедия" (МСЭ) у 10-ти томах.

"Українська радянська енциклопедія" (УРУ) у 12-ти томах.

До найбільших доступних і популярних універсальних енциклопедичних видань відносяться однотомний "^ Советский энциклопедический словарь" та трьохтомний "Український радянський енциклопедичний словник".

Крім енциклопедій універсального характеру видаються галузеві енциклопедичні видання (енциклопедії, довідники та енциклопедичні словники, які відображають диференціацію сучасної науки, розвиток її основних напрямків).

"Географічна енциклопедія України", "Фізична енциклопедія", "Энциклопедический словарь юного техника", "Популярная медицинская энциклопедия", "Кратка литературная энциклопедия".

Цінним додатком до енциклопедичних видань є статистичні дані, ілюстрацій ні матеріали: карти, плани, схеми, креслення, репродукції картин, фотознімки, портрети, зображення монет, прапорів тощо.

Кожне енциклопедичне видання забезпечується словником, тобто повним переліком термінів, котрим присвячені вміщені в ньому статті.

На широку читацьку аудиторію розраховані словники.

Словник - довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

Словники, бувають філологічні і термінологічні і виконують дві функції: нормативну тобто фіксують значення і вживання слів, і інформаційну - відображають знання і практичну діяльність людини, культуру суспільства в певну епоху.

Особливе місце посідають мовні (лінгвістичні) словники.

Серед великої кількості різних типів основними є одномовні алфавітні тлумачні словники, котрі пояснюють значення вживання граматичні і фонетичні особливості слів. "Короткий тлумачний словник української мови", "Словник скорочень в українській мові", "Словник іншомовних слів" ін.

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає поглибити знання, одержані в навчальних закладах, удосконалюватися в своїй спеціальності, краще організувати суспільну роботу, бути "нарівні з часом", мати уяву про найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки, техніки про кращі художні твори.

Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане.

^ Знайомство з довідковою літературою:

Чим ви вже користувались в своєму житті?

В якій послідовності записані слова у словниках?

Знайомство із значенням слів.

Візьміть тлумачні словники. Перший ряд визначатиме значення слова „словник”, другий – слова „енциклопедія” і третій ряд – значення слова „довідник”.

На картках є завдання. Знайдіть відповіді на запитання. Знайдіть відомості про марш, материк, картоплю, метро, кіностудію.




8 клас - "Українські енциклопедичні видання"



Мета: Познайомити учнів з існуючою довідковою літературою,

навчати школярів користуватись енциклопедіями, виховувати інтерес і потребу до роботи з довідковою літературою.

^ Хід уроку:

Енциклопе́дія (лат. encyclopaedia від дав.-гр.— «коло наук») - сукупність наукових знань з широкого кола питань. Первісно слово означало сукупність знань, які слід було засвоїти у середньовічній педагогіці. Слово отримало сучасне значення після появи у XVI ст. енциклопедій — книжок, у яких були зібрані відомі на той час знання з різних галузей науки. Назви цих книжок при виданні церковнослов'янською, а потім російською мовами прийнято було перекладати як «Круг наук».

Енциклопедист — людина, що відрізняється енциклопедизмом знань чи діяльності; освічена людина, що має різносторонні знання з областей багатьох наук.

В історії, людина, що належала до групи провідних мислителів, що об'єдналися навколо «Енциклопедії», яку видавали в кінці 18 століття у Франції Дідро та Д'Аламбер.

Енциклопедія як жанр наукової або науково-популярної довідкової літератури має певні особливості. Популярність викладу, розрахована на широке коло читачів, має поєднуватися з науковою чіткістю та логікою викладання матеріалу. Неприпустиме недбале, наближене, однобічне висвітлення явищ і фактів.

Цим енциклопедії відрізняються від інших видів наукових видань, у яких такі матеріали можуть наводитися в авторській концепції. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних і просторічних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.

Енциклопедії залежно від обсягу умовно поділяють на великі (понад 12 томів), малі (7—12 томів), короткі (4—6 томів) та 1—3-томні, які переважно називають енциклопедичними словниками або довідниками. Великі й малі енциклопедії належать до універсальних, оскільки містять інформацію з усіх галузей науки та практичної діяльності людини; короткі енциклопедії та енциклопедичні словники — до галузевих енциклопедичних видань, тобто таких, що охоплюють певну галузь науки та практичної діяльності.

Статті в енциклопедіях поділяються на кілька типів: статті-огляди, статті-довідки, статті-тлумачення (містять лише дефініцію, а в разі запозичення слова з іншої мови — його етимологію) і статті-посилання (відсилають користувача до іншого терміна). Статті-огляди та статті-довідки, що різняться лише обсягом, є визначальними для енциклопедії; вони містять основну інформацію з розглядуваного питання: виклад наукової теорії, хронологію історичних подій, географічні, біографічні, статистичні відомості тощо.

Виданню енциклопедії передує розробка тематичного плану (розподілу загального обсягу статей за їхніми типами та дисциплінами) і словника (повного переліку термінів, які увійдуть до видання). Крім того, науково-редакційна рада видавництва разом із редакційною колегією відповідної енциклопедії розробляють методичні рекомендації з підготовки статей та пам'ятку автора статті, примірники яких передають кожному авторові.

Отже, створення енциклопедичного видання високого наукового рівня потребує не тільки залучення широкого кола визначних авторів-учених, а й редакційного колективу високої кваліфікації, який має багаторічний досвід роботи зі створення подібних видань.

Енциклопедія надто специфічний жанр, і не кожний автор володіє потрібним для написання відповідної статті стилем. Ось чому під час створення енциклопедії гостро постає проблема добору авторів. І навіть якщо автор — досвідчений фахівець, серйозне втручання редактора в оригінал буває інколи неминучим. Редактор енциклопедії повинен добре знатися на певній науковій тематиці, вміти працювати з автором, виявляти неослабну пильність впродовж усієї роботи над виданням.

Енциклопедії мають бути акумуляторами знань і відрізнятися від інших довідкових видань науковою достовірністю, ґрунтовністю, вивіреністю інформації, певною мірою «бездискусійністю».

Історія

Спроби викласти відомості про Україну відносяться до XVII-XVIII століть: І.Гізель"Синопсис" (перше видання 1674). Далі слід назвати праці П.Симоновського "Краткое описаніе о козацком народе" (1765), С.Лукомського "Собраніе историческое" (1770), В Рубана "Кракая летопись Малой Россіи" (1776), О Рігельмана "Летописное повествованіе о Малой Россіи" (1778). Своє бачення історії України виклали Д.Бантиш-Каменський, М.Маркевич, П.Куліш, М.Костомаров, В.Антонович, І.Франко, М.Грушевський. Модерною українською енциклопедією стало видання під редакцією М.Грушевського, Ф.Вовка, Ф.Корша, А.Кримського, М.Туган-Барановського, О.Шахматова, С.Томашівського, М.Єфименка, С.Рудницького, О.Русова, В.Охріменка "Украинский народ в его прошлом и настоящем" (Петроград, 1914-16).

У ХХ-му столітті було кілька спроб видати енциклопедію України: три томи "Української Загальної Енциклопедії" побачили світ у Львові під редакцією І.Раковського; 1932-4 у Харкові було підготовлено матеріали для 3-х томів планованої 20-томної "Української Радянської Енциклопедії" (УРЕ) під редакцією М.Скрипника, але робота припинилася через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа "Енциклопедії Українознавства" започаткованої 1941 року в Кракові. Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцізі однотомну енциклопедію німецькою мовою "Handbuch der Ukraine" за редакцією І.Мірчука.

Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала "Енциклопедія Українознавства", задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім.Т.Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Сарселі (передмістя Парижа, Франція). Головний редактор видання – В.Кубійович, автори статей, зокрема, А.Жуковський, Ю.Шевельов, В.Маркусь, О.Оглоблин, М.Глобенко, С.Янів та інші.

"ЕУ" – це 3-томна енциклопедія (1949-52) та 10-томна словникова частина (1955-84): 1600 друкованих аркушів, понад 20 тисяч термінів. Здійснено 5-томне англомовне видання "ЕУ" (Encyclopedia of Ukraine, видавництво Торонтського університету, 1984-93).

Сучасна Україна диспонує десятками енциклопедичних видань, серед яких:

1 Загальні енциклопедії

2 Спеціалізовані енциклопедії і словники

2.1 Історичні та географічні енциклопедії

2.2 Регіональні енциклопедії

2.3 Мовознавчі енциклопедії

2.4 Літературознавчі енциклопедії

2.5 Культурознавчі та мистецтвознавчі енциклопедії

2.6 Філософські та політологічні енциклопедії

2.7 Соціологічні та психологічні енциклопедії

2.8 Економічні енциклопедії

2.9 Технічні енциклопедії

2.10 Сільськогосподарського профілю

2.11 Біологічні енциклопедії

2.12 Юриспруденція, правознавство: енциклопедії

9 клас - "Бібліотечно-бібліографічні засоби пошуку літератури. Робота із словниками, довідниками, енциклопедичною літературою"


Мета: Дати поняття про бібліографію, її призначення, ознайомити учнів з бібліографічними покажчиками; розвивати уміння і навики складати списки рекомендованої літератури; виховувати любов до книги.

Обладнання: бібліографічні покажчики, картотека газетно-журнальних статей, тематична картотека, зразки списків рекомендованої літератури.

^ Хід уроку

Цікаво було б підрахувати, скільки ви вже книг перечитали. Здається безмежну кількість. У тім, ще не всі. І це прекрасно, бо скільки ще попереду відкриттів й звершень.

Усі ми не раз чули про те, що потрібно любити книги, берегти їх. Але крім цього, книга повинна стати вашим вірним другом, помічником, тому потрібно навчитися правильно нею користуватися. Мандрівник, що потрапив до незнайомого міста або країни обов’язково користуватиметься довідником-путівником. Такі дороговкази існують й у країні книги. Це каталоги, картотеки, що містять потрібну інформацію про будь-яку книгу – прізвище, ім’я, по батькові автора, анотацію, видавництво, місто й рік видання, прізвище перекладачів, редакторів, художників, коректорів, обсяг книги, тираж – вихідні дані. Також у пошуку потрібної інформації нам допомагають рекомендовані бібліографічні списки і покажчики літератури.

З кожним роком у всьому світі зростає кількість друкованої літератури. Їх так багато, що навіть за все життя їх не можна перечитати. Та засмучуватись не варто, адже прочитати всі книги не можливо і не обов’язково.

Головне орієнтуватись у цьому морі книг, зуміти вибрати те, що найбільше цікавить. А допоможе нам у цьому бібліографія.

Що ж таке бібліографія? Більше двох століть розум допитливих бібліографів шукає відповідь на це запитання.

^ 2. Повідомлення учнів-бібліографів.

1 учень. Більше двох століть розум допитливих бібліографів шукає відповідь на це запитання. Почну з красивою легенди. Згадаємо легенду про Аріадну, дочку крітського царя Міноса. За переказами стародавніх греків, на Кріті, «Острові таємниць», розміщеному далеко у Середземному морі, був збудований палац-лабіринт з величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, де жило чудовисько, напівлюдина-напівзвір – Мінотавр. Багато гідних і хоробрих юнаків намагалися з ним боротися. Але жоден з них не зміг знайти зворотного шляху із заплутаного лабіринту. Вдалося це лише Тесею. Мудра Аріадна вручила своєму коханому меч і клубок ниток. Перемігши Мінотавра, за напрямом розпутаної нитки, Тесей легко відшукав зворотній шлях із лабіринту.

2 учень. Розміри книжкових багатств, які постійно збільшуються, для сучасного читача є аналогічним лабіринтом. Щоб не збитися з дороги і знайти правильний шлях до знань, і учень, і вчений, як легендарний Тесей, повинні володіти чарівною ниткою пізнання.

Саме такою ниткою в лабіринті книг є бібліографія. Слово бібліографія” має давньогрецьке походження „бібліо” – книга, „графо” – пишу. Спочатку, приблизно у V ст. до н.е., бібліографами називали людей, які переписували книги.

Після краху античного світу це слово зникло. А з’явилося знову тоді, коли винайшли книгодрукування – тоді бібліографами стали називати типографів. І тільки в першій половині ХVІІ ст. французькі вчені почали користуватися цим словом у тому значенні, яке існує і досі - „книг опис”, за аналогією слів „географія”, „біографія”.

Російський бібліограф Анастасович першим дав визначення бібліографії як науці. А на першій емблемі цієї науки були викарбувані слова „Ключ до всіх знань”.

У грецькій міфології існує 9 муз мистецтва. Наприклад: - Терпсіхора – муза танцю; Мельпомена – муза театру. А французький вчений Лон шан назвав бібліографію десятою музою, яка вміє заполонити розум і душу людини.

^ 3. Словникова робота.

Бібліотека – заклад, де зберігаються та видаються книги для тимчасового користування, читання, ще власне зібрання книжок.

Бібліографія – науковий, систематизований опис книг та інших видань. Список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань.

Каталог – (грецьке – список) – системний перелік книг, картин, музейних експонатів та інших предметів, складений для полегшення їх розшуку.

Анотація – (лат. зауваження, примітка) – коротка характеристика книжки або її частини. Вона розташовується на обороті титульної сторінки.

Анотація складається з частин, які вказують: а) кому адресована книга; б) призначення; в) короткий зміст.

Покажчик – довідкова книжка, або довідковий список, доданий до книжки, дисертації тощо.

Бібліотекар. Завдання бібліографії не тільки вести опис книг, а й ознайомлення з їх змістом, вибір і рекомендація читачам найкращих книг. З бібліографією ви вже зустрічалися і багато разів, але мабуть, не підозрювали цього.

Взагалі списки „Що читати влітку”, картотеки в бібліотеці (показ картотек, перелік книг, що радять читати вчителі).

Пригадайте, в яких газетах та журналах ви зустрічали списки або бесіди про книги? Правильно? Це газета „Новачок” та журнал „Однокласник”. Щоб вибрати цікаву книгу для читання, знайти потрібну літературу для підготовки до уроку чи твору, скласти для себе список книг на обрану тему – це можна зробити за допомогою бібліографічних покажчиків.

По формі і зовнішньому вигляді бібліографічні покажчики схожі на звичайні книжки. Проте коли відкриємо і почнемо читати, відразу помітимо різницю – їх неможливо читати, тому що це перелік книг.

Пишуть бібліографічні покажчики не письменники, а працівники наукових бібліотек – бібліографи. Бібліографічні покажчики – це книги про книги. За змістом ці покажчики є різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це універсальні бібліографічні покажчики.

Та все ж таки більшість їх є тематичні, тобто рекомендують літературу з певної теми.

Підсумок уроку.



Укладач: методист по роботі з дітьми: Саган В.Л.

Комп’ютерний набір: Сеннікова О. А.

Схожі:

Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconАнкета Назвіть причини запізнень учнів на уроки
«круглого столу». А розглядатимемо дуже важливе питання для нас це відвідування учнями нашого класу школи, культура поведінки, уміння...
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconНавчальна програма для учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів
О. Завадського, Ю. О. Дорошенка та Ж. В. Потапової. Тому дана програма є логічним продовженням згаданої програми для 9 класу І для...
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconУроку
Цикл уроків з теми «М. Вороний. Євшан-зілля» для учнів 6 класу загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання за підручником Гуйваюк...
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconІван Франко (1856-1916). Фрагменти біографії
Цикл уроків з теми «Іван Франко» для учнів 7 класу загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання за підручником Слоньовська О....
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconДля реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти,...
Наголошуємо, що вчителі, які працюватимуть з учнями 2 – го класу за новими підручниками, обов’язково мають бути ознайомлені з навчально-методичною...
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconІ. Котляревський. Фрагменти біографії письменника. «Наталка Полтавка»
Цикл уроків з теми «Іван Котляревський» для учнів 8 класу загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання за підручником М. М....
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconМи громадяни України
Вчителями етики розроблено всі уроки етки для учнів 5 – 6 класів, випущено методичні посібники. Пропонуємо
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconКлас Павукоподібні. Загальна характеристика класу. Різноманітність...
И учнів з характерними ознаками класу павукоподібних, показати особливості зовнішньої будови, пов’язані з середовищем перебування;...
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу icon«Молодь на роздоріжжі» Трен І нгове заняття для учнів 10 та 11 класу Мета
Мета: формувати І зміцнювати позитивні ціннос­ті та переконання учнів, виховувати риси позитивного цільного характеру для повноцінних...
Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класу iconІнтелектуальна математична гра для 8-го класу Підготувала та провела: вч математики Цупко Г. М
Сьогодні, в стінах нашої школи, свято. Сьогодні ми проводимо змагання серед учнів 8-го класу «Найрозумніший». Ця гра присвячена математиці...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка