На уроках української мови




Скачати 350.09 Kb.
НазваНа уроках української мови
Сторінка1/3
Дата конвертації08.03.2013
Розмір350.09 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Література > Урок
  1   2   3



М.М. ВЕЛИЧКО

Фольклорна спадщина

українського народу

як засіб духовного збагачення учнів

на уроках української мови

та літератури

Гадяч 2011

Фольклорна спадщина українського народу як засіб духовного збагачення учнів на уроках української мови та літератури

Посібник містить матеріали з перспективного передового досвіду та рекомендації щодо їх використання.

Автор: Величко Марія Миколаївна, вчитель української мови та літератури,

спеціаліст вищої категорії


Рецензенти: Смірнова Тетяна Юріївна, директор науково-методичного центру

відділу освіти Гадяцької районної держвної адміністрації,

Нестеренко Наталія Вікторівна, методист науково-методичного

центру відділу освіти Гадяцької районної державної адміністрації.
Творче світобачення нашого народу, його оригінальний спосіб мислення, самобутні культурні здобутки трансформуються, як і в інших народів, у змісті освіти, принципах організації, засобах, методах роботи національної школи, національної системи виховання, в тому числі і в педагогіці народного календаря. Таким чином, повсюдне впровадження ідей і засобів народного календаря в систему роботи кожної школи, учителя, вихователя, буде значним внеском у справу виховання творчої особистості – учня, громадянина, трудівника, людини – майстра свої справи, господаря землі.

У посібнику міститься матеріал про роль звичаїв і традицій у житті українського народу, місцевий фольклор та завдання для практичних занять на уроках української мови та літератури


Методичний посібник розглянуто і схвалено

радою районного науково-методичного

центру (протокол №3 від 16.02.2011 р.)




Зміст
Вступ…………………………………………………………………5

Скарби народної творчості…………………………………………6

Фольклорний матеріал, записаний від жителів села Ручки…….10

Матеріали для практичних занять………………………………..20

Висновок………………………………………………………...…31

Література……………………………………………………….…32









Вступ

Завдяки засобам народознавства учні дедалі глибше починають відчувати, що знання про рідний народ – це пізнання себе, свого родоводу, його культури, історії, і тим самим глибоке усвідомлення нерозривної єдності із попередніми поколіннями, усім народом, його духовним світом. У процесі навчання, учні на уроках мови та літератури, як правило, переживають високе емоційне піднесення, часто відчувають злет душевних сил, натхнення. Глибоко опанувавши народні творчі традиції, вони починають самі творчо ставитися до праці. Основний смисл і красу свого життя такі учні вбачають у забезпеченні повноти, глибини і цілісності культури рідного народу, у власному внеску в її розвиток. Так створюються сприятливі психолого-педагогічні умови для морального, духовного розвитку кожного школяра.

Кожен педагог має широкі можливості для створення власної системи роботи, методичної концепції на основі народознавчих ідей і засобів. Справжня педагогічна творчість неможлива без використання в повсякденній діяльності скарбів народної творчості, її традицій. Без народознавчої основи наукові педагогічні і методичні теорії, концепції, системи і програми роботи втрачають зв'язок із культурно-історичною спадщиною народу і приречені, як правило, на невдачу. Підростаюче покоління необхідно орієнтувати на освоєння цінностей народної художньої скарбниці в процесі широкого використання фольклору в позаурочній діяльності не тільки як репертуарного джерела, а й як засобу активізації учасників в організаційно-масових формах культурної просвітньої роботи.

Педагогічний вплив на учнів здійснюється за допомогою благотворного спілкування дітей і членів їхньої сім'ї під час шкільних занять.

Засвоєння народних творчих традицій сприяє формуванню в учнів умінь, навичок реалізовувати свої задуми, створювати власні проекти, конструкції. Так формується творчий потенціал особистості.

Таким чином, українські народні свята, традиції та обряди сприяють формуванню національної свідомості школярів, розвитку творчого самовираження, вихованню моральних та етичних цінностей майбутніх поколінь




^ Скарби народної творчості
Традиційні свята українського народу в народному календарі
Глибоке значення і практичне продовження традицій, звичаїв та обрядів народного календаря створює той національний колорит, ту цілісну культурно-історичну життєдіяльність, національну самобутність, яка є :

1) могутнім стимулятором творчості народу, невичерпним джерелом його мистецької, культурної діяльності;

2) оригінальним внеском народу у світову історію, у взаємозбагачення культур, духовності народів світу;

3) фундаментальною природовідповідною основою виховання підростаючого покоління, створення національної системи виховання.

Відновлюючи в пам'яті і практичній життєдіяльності (традиціях, звичаях і обрядах, усіх сферах життя народу) багатовіковий творчий потенціал, наш народ у роки Відродження починає енергійно продовжувати і творити свій шлях в історії.

Його творче світобачення, оригінальний спосіб мислення, самобутні культурні здобутки трансформуються, як і в інших народів, у змісті освіти, принципах організації, засобах, методах роботи національної школи, національної системи виховання, в тому числі і в педагогіці народного календаря. Таким чином, повсюдне впровадження ідей і засобів народного календаря в систему роботи кожної школи, учителя, вихователя, буде значним внеском у справу виховання творчої особистості – учня, громадянина, трудівника, людини – майстра своєї справи, господаря землі.

Різка зміна традицій, звичаїв та обрядів народного календаря, яка може виявлятися в забороні (прямій чи непрямій) їх функціонування, забутті, заміні їх іншими, так званими „новими” (а насправді штучними або політизованими), рівнозначна „підрізуванню коріння” народної ідейності, моралі, етики та естетики, тобто народному світогляду, психології, характеру, які формувалися протягом віків і становлять внутрішній зміст нації, її культурно-історичну духовність. Заміна традицій, звичаїв і обрядів народного календаря іншими (на потребу політики „сьогоднішнього дня”, ідеології окремої партії) призводить до знищення історичної пам'яті, національного обличчя народу, його духовності, а відтак – до катастрофічних наслідків у матеріальному і духовному житті народу, нації, суспільства. Нині ми намагаємося вийти з тієї драматичної смуги розвитку, коли традиції, звичаї і обряди народного календаря заборонялися, забувалися і замінювалися „новими”. Це стало однією з найголовніших причин того, що наслідки подібної заміни досить трагічні: поширення серед молоді таких соціальних хвороб, як історична безпам'ятність, забуття свого роду-племені, національний нігілізм, космополітизм, бездуховність, а також алкоголізм,



наркоманія, соціально-політична індиферентність тощо.

Особливості національного характеру, психології українців, які проживають у різних культурно-історичних регіонах, природних зонах країнах, відбиваються як на зовнішніх рисах (одязі, взутті, харчуванні, атрибутах побуту, дозвіллі тощо), так і на внутрішніх якостях населення даної місцевості. Засоби народного календаря, розмаїте багатство його звичаїв і обрядовості, їхній творчий характер дають можливість враховувати такі реальності в процесі виховання: формувати в учнів типових носіїв традицій рідного краю, його культури, духовності.

Завдяки традиціям, звичаям і обрядам народного календаря, закладеному у ньому народній ідейності, моральності, естетики, кожен учень, зазнавши на собі благодатний вплив народних духовних скарбів, прагне з честю дотримуватися заповітів батьків, дідів і прадідів, утверджувати добрими справами свій родовід, творити свій родослів, будувати в собі все життя храм Добра, Правди і Краси.

Духовні скарби народного календаря концентрують у собі ідеї, знання з народної філософії, астрономії, астрології, біології, математики, медицини, а також народної кулінарії, землеробської, зокрема, хліборобської справи тощо. Завдання батьків, педагогічних колективів шкіл, учителів, вихователів – глибоко і всебічно вивчати могутній ідейний, моральний, емоційний і естетичний потенціал народного календаря і активно прилучати учнів до його невичерпних духовних скарбів. У цьому – запорука успішного будівництва національної школи, національної системи виховання.

Одним із найнадійніших способів вивчення спадщини народної педагогіки є аналіз сутності традицій, які зберігалися і передавалися з покоління в покоління через живий досвід, усне спілкування і практику сімейного життя.

Традиції у формі масових звичок підтримувались силою громадської думки і за своєю природою були наділені величезною стійкістю. Філософ І.Суханов з цього приводу пише: „Стійкість звичаїв, традицій і обрядів, їх живучість були воістину рятівними для збереження і передачі новим поколінням досягнень культури”.

Традиція (від лат. tradicio – передача) – це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони виступають водночас і як результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків, і як незамінний виховний засіб. Через систему традицій кожен народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію своїх дітей, зазначає І. Суханов. Стійкість, стабільність традицій не означає їх закостенілості. Кожна епоха вносить у їх зміст свої корективи, розвиває і доповнює старі традиції, заперечує ті, які втратили свою актуальність і суспільну значущість. Тому об'єктивне розкриття сутності традицій можливе лише з позиції історико-педагогічного підходу і тих суспільних явищ, які мають пряме відношення до народної педагогіки та родинного виховання.






У нерозривній єдності з традиціями перебувають народні звичаї.

Звичай – це загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті і побуті певного народу, суспільної групи, колективу. У простому розумінні звичай – це те, що стало звичним, засвоєним, насущним. Однією з першооснов усної народної творчості є обряд. Адже саме він своїм походженням нерозривно пов'язаний з обрядом і міфом. Певну частину його становить обрядовий фольклор, тобто примовляння, заклинання, які виконувались під час святково-обрядових дійств і органічно впліталися в структуру обряду.

Обрядами (або ритуалами) називають такі форми поведінки, що склалися історично, для яких характерні:

1) стереотипність, повторюваність без змін;

2) символічність (кожна обрядова пісня щось символізує), наприклад, „Засівання” на Новий рік символізує майбутню сівбу і багатий урожай.

Обряди нерозривно пов'язувалися з діями, для яких так само характерні стереотипність, повторюваність без змін, але які не мають символічного змісту. Такі дії називають звичаями. Звичаї невіддільні від обрядів. Наприклад, традиційні звичаї зустрічі Нового року включають в себе такі обряди, як колядування, щедрування, засівання, посипання та інші. Усі вони вливаються в єдиний новорічний обрядовий комплекс і розглядаються як його структурні елементи.

Обрядовість на початку її виникнення була нерозривно пов'язана з міфологією: кожному обряду відповідав міф, кожному елементу обряду – частина міфу. Лише згодом міф як оповідання про фантастичні події відокремився від обрядового інсценування події і набув самостійності.

Обрядовість на початку її виникнення була нерозривно пов'язана з міфологією. Обряди виникли в ту прадавню епоху, коли наш предок ставав людиною. Людина, як соціальна істота, й обряд сформувалися одночасно. Набуваючи досвіду, людина помічала, що певні пори року повторюються. Тому, щоб новий рік був не менш сприятливим, ніж попередній, люди прагнули повторити все так само, без змін.

У давнину сфера дій обряду була набагато ширшою, ніж сьогодні. Із розвитком суспільства обряди заповнювали все більшу частину життя людини. Дослідження показали, що громадське і родинно-побутове життя людей було ритуалізоване і в первісно-общинному суспільстві, і в період античності, і при феодалізмі.

Виникнення певного виду обрядовості й специфічної символіки пов'язане з кожним сезоном року, із стадіями господарсько-соціальної, сімейно-побутової організацій суспільства, в тому числі й первісного племінно-родового. На зорі людського існування домінував культ астральних, рослинних, акварних (водяних) теотем. Відносно розвинуте землеробство посилювало культ сільськогосподарських рослин, зокрема вирощуваних людиною. Поклоніння таким культурам розпочиналося при святкуванні Нового року – синонімічній зустрічі весни (Новий рік аж до часів Петра І святкували навесні).





У правослов'ян кожна городньо-польова культура мала персоніфікованого свого покровителя – божество, а всім ярим культурам, далекі предки в це вірили, сприяв Ярило. Пізніше його змінив Перун (цим пояснюється етимологія слів ярина, Перун – випарування поля тощо).

Первісна людина, яка була залежна від невідомих сил природи, змушена була всіляко задобрювати їх. У цьому процесі первісні форми релігій – магія, пізніше фетишизм – схрещувалися з реалістичним мисленням, в обрядах співіснувала містична і реалістична творчість.

Так, до магічних дійств можна віднести і вихід на поле з попелом, збереженим від „новорічного вогню” (спаленого поліна від найбільшого дерева), висівання зерна з „бороди” (обжинкового, останнього снопа), виведення в поле дівчат у цікавій грі „Зв'язування колоска” або в обрядах весняного циклу. Українці здавна символічно використовували вербу, яка повинна б дати подвійну врожайність і від розквітлого дерева, і від самої дівчини – майбутньої матері, покликаної продовжувати життя.

Отже, з давніх-давен існували спеціальні обряди, пов'язані з виробничою діяльністю – мисливські, рибальські, землеробські, ремісничі, жниварські тощо.

Існували обряди, що супроводжували появу людини на світ і подальші сходинки її життя, – дитинство, юність, зрілість, старість. Широко побутували й інші обряди. Характерною ознакою для всіх був словесний супровід піснями, промовляннями, ритуальними командами, так званим обрядовим фольклором. Він існує і в наші дні із збереженням зв'язку з тими чи іншими традиційними обрядами, але з привнесеним у нього сучасним змістом і сферою застосування.

Таким чином, календарні звичаї та обряди є ще дохристиянськими, язичницькими. Власне християнських елементів у їх складі не так уже й багато. Однак православна християнська релігія значно вплинула на обрядовість календарного циклу. В процесі багатовікової історії календарні свята були приурочені до дат християнського календаря; в обряди увійшли церковні молитовні формули, близькі за своєю спрямованістю до давніх заклинань, а в обрядові пісні були включені імена Христа, Богородиці, святих.

Залучення дітей до участі у традиціях і звичаях рідного народу дає їм змогу практично пізнавати його культурно-історичний досвід, бути продовжувачем справи батьків і дідів.

У Ручківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів проводяться народні свята та обряди відповідно до календарної сезонності: навесні – Великодні свята та різноманітні веснянки (свято першого жайворонка, свято тополі тощо); влітку – зелені свята, Івана Купала, обжинки, Спаса; восени – Покрова; взимку– Калита, Миколая, Різдвяні свята, Стрітення.


  1   2   3

Схожі:

На уроках української мови iconМетодичні рекомендації вчителям української мови та літератури проектні...
Метод проектів  це модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей...
На уроках української мови iconМетодичні рекомендації: Започаткувати у гімназії з 1 вересня 2008-2009н...
Вайновська М. К. дає методичні рекомендації вчителям-філологам щодо використання основних положень «Концепції громадянського виховання...
На уроках української мови iconВідділ освіти Миколаївської райдержадміністрації Районний методичний...
У своїй діяльності керуються чинним методичним листом мон україни від 28 квітня 2006 року №1/9-301 «Вимоги до виконання письмових...
На уроках української мови iconДидактичні ігри на уроках української мови
Розділ І. Ігрові методи у навчанні в школі та їх теоретико-педагогічний аналіз. 6
На уроках української мови iconМетодичне об'єднання вчителів природничо-математичного циклу
Активізація пізнавальної діяльності школярів на уроках української мови та читання
На уроках української мови iconПредмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних...
Ання, принципи, прийоми та методи навчання дітей української мови як другої, вивчає закономірності засвоєння дітьми другої близькоспорідненої...
На уроках української мови iconПроблемні теми вчителів м\о предметів гуманітарного циклу
«Формування в учнів життєтворчого здорового потенціалу на уроках української мови та літератури»
На уроках української мови iconТема Зміст досвіду
...
На уроках української мови iconНа уроках української мови в початкових класах
...
На уроках української мови iconПлан проведення тижня української мови та писемності
З 8 по 15 листопада у нашій школі триває Тиждень української писемності та мови. На засіданні вчителі української мови Сизонова Л.І.,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка