7 Мета в стратегічному управлінні




Скачати 251.58 Kb.
Назва7 Мета в стратегічному управлінні
Сторінка1/2
Дата конвертації28.02.2013
Розмір251.58 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Математика > Документы
  1   2
Тема 7 Мета в стратегічному управлінні

  1. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні

  2. Місія, генеральна мета підприємства

  3. Класифікація цілей

  4. Дерево цілей” підприємства


1. РОЛЬ, ЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ І МІСЦЕ МЕТИ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ
Встановлення мети це: 
-початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів,
основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її підсистем, робіт і виконавців;
одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв’язати);
-загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «поле рішень», а
також їхній зміст в узагальненому вигляді;
-стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результату.


^ Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкта, відносно якого формулюється мета.
Зміст мети в управлінні можна проілюструвати за допомогою кількох ха-рактеристик (рис. 1).


^ Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емоційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомагають вибрати характеристики загальної мети.

Цей процес складається з послідовності чотирьох взаємопов’язаних робіт:
1) визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управління, відображення їх у меті;
2) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;
3) визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх у мету;
4) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивно неможливих обставин і стану об’єкта управління.

Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закінчене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.Л. І. Євенко: «Мета — це об’єктивно-суб’єктивна категорія, що відбиває як вимоги до фірми з боку конкретного стану економічної системи та її окремих «суботочень», так і суб’єктивні уявлення керівників про цілі розвитку фірми (рис.2) [2]. Суб’єктивне сприймання залежить від низки факторів (про що буде сказано далі), а саме від досвіду роботи, кваліфікації, особистих якостей, конкретної ситуації та ін.

^ Рис. 2. Характеристика основних груп факторів, що визначають мету в управлінні



В. А. Винокуров пропонує так відобразити функцію мети [4]:
Iit= fi (It-i; Io; Ion; Inp), (1)
де Iit — значення цільової характеристики i за час t;

It-i — значення цільової характеристики i, досягнуте за попередній період t-1;

Io — значення цільової характеристики і, встановленої з урахуванням досвіду; Ion — значення цільової характеристики і, встановленої підприємствами-конкурентами у схожій ситуації;

Inp — рівень домагань керівників організації за характеристикою і.

^ Мета — це результат досліджень і передбачень, початковий варіант рішень, у якому потрібно враховувати можливості системи:
-вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фактор, який спонукає ви-конавців, котрі хочуть досягти високих результатів та успіху, докладати до-даткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;
-наукова обгрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об’єктивні закони розвитку середовища та об’єкта управління, збалансовані об’єктивні та суб’єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв’язку та взаємодії;
-вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час
формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо.


Рис. 2. Роль суб’єктивного сприймання ситуації у визначенні цілей
Аналіз середовища господарської організації досить детально було роз-глянуто в розд. 2. Ураховуючи місце та роль мети в управлінні, розглянемо зміст інших етапів процесу цілевстановлення.

^ 2. МІСІЯ, ГЕНЕРАЛЬНА МЕТА ПІДПРИЄМСТВА


Концепція «стратегічного мислення» як основа для діяльності має забезпеч-ити зв’язок між загальними, якісними цілями підприємства та її специфічними суто виробничо-комерційними орієнтирами. Далі це дістало розвиток у «раціоналізації суспільної вигоди», яка трактувалася для акціонерних товариств як забезпечення інтересів різних груп акціонерів, що, в свою чергу, є відображенням змін на ринку капіталу.
У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією,
потре-бами ринку, а також іншими чинниками середовища: ГМП у ринковій економіці трактується як місія. Генеральна мета підприємства (ГМП) чи організації торкається її довгострокової спрямованості та орієнтації на конкретний тип діяльності. Місія — мета, задля якої існує організація.
Місія тісно пов’язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку фірми, «філософія існування фірми» тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку підприємства.
Управлінська цінність формулювання місії полягає у визначенні довгострокової орієнтації підприємства та основних рішень стосовно узгоджених дій з реалізації «бачення» його розвитку.Місія складається з довгострокового «бачення» того, що організація прагне робити, та з того, якою організацією вона намагається стати.
«Бачення» — погляд вищого керівництва підприємства на те, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин.За умов, коли керівники підприємства «не мають чіткого «бачення» того, що організація збирається робити та чим стати, їхні рішення та дії більш схожі на блокування шляхів розвитку згори, ніж на їх розчищення» [52].
«Бачення» дуже тісно пов’язане з філософією функціонування підприємства.
Філософія функціонування підприємства — це інтегрована частина управління, що дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись наявною та бажа-ною позицією, способом життя підприємства, які є основними настановами процесу мислення, інтелектуальних робіт, що зумовлюють процеси, процедури, технологію та зміст рішень. Нині домінуючою філософією розвинених, процвітаючих організацій є підприємництво як основа руху вперед, створення цінностей та виконання вимог щодо соціальної відповідальності.
Досить значна кількість авторів вважає за потрібне починати формування та аналіз діяльності будь-якої організації з таких суттєвих категорій, як «бачення», філософія існування, цінності, що поділяються персоналом, і місія.
Перш ніж розпочинати процес прийняття рішення щодо подальшого розвитку підприємства, кожен керівник має чітко відповісти на такі запитання: «До якої сфери належить наша нинішня діяльність? Чим ми збираємося займатися в майбутньому?» Відповідь на ці запитання допоможе оцінити масштаби та глибину перетворень в організації, характер управління цими змінами. Найчастіше відповідь на зазначені запитання в концентрованому вигляді визначається у місії підприємства.
Серед зазначених категорій місія є найбільш конкретною.

Рис. 3.4. Роль місії організації
Місія може бути обгрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про організаційно-технологічні можливості виготовлення конкурентос-проможного продукту, про існування суспільної відповідальності фірми, що поряд з ідеєю самовизначення та формування неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування підприємства в сучасних умовах.
Місія, сформульована на таких засадах, відіграє роль сили, що об’єднує зусил-ля працівників, дає змогу сполучити різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, акціонерів, менеджерів, працівників усіх ланок, профспілок), визначити загальний діапазон обов’язків виконавців, що беруть участь у діяльності підприємства; й розумні передумови розподілу ресурсів з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а також оцінити дію окремих факторів та елементів зовнішнього й внутрішнього середовища під єдиним «кутом зору» (сприяють вони чи ні виконанню місії), тобто скласти загальну «панораму бізнесу».
Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам’ятовується. Добре обізнані фахівці рекомендують використовувати прості речення, зрозумілі працівникам і людям, що існують за межами підприємства. Головне — це сформулювати, яку потребу задовольняє фірма, хто «цільовий споживач», чим кращі товари порівняно з товарами інших фірм (тобто чому треба купувати ці, а не інші товари). Можна сказати, що місія — це своєрідна текстова реклама, хоча її роль та значення для підприємства виходять далеко за межі рекламного оголошення.
Місія — генеральна мета, яка стосується її довгострокової орієнтації на який-небудь вид діяльності та відповідне місце на ринку; при чому «місце на ринку» розглядається з таких точок зору: які групи споживачів обслуговуються, які функції при цьому виконуються, які виробничі процеси використовуються.

Існують чіткі правила вибору місії (генеральної мети)1 підприємства чи організації, які дають змогу досить жорстко пов’язати об’єктивні та суб’єктивні її сторони.
Правило 1. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємства осіб (за до-помогою формальних процедур, що дає змогу компенсувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтернативи в ході формулювання та коригування мети).
Правило 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти мети в межах організації (що допомагає співробітникам усвідомити, чим є насправді організація, де вони працюють).
Правило 3. Визначити в процесі обговорення прихильників і супротивників. Перші об’єднуються навколо мети, інші — усвідомлюють, що їхні джерела еко-номічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.
Міжнародна теорія та практика висунули та вдосконалили широкий спектр евристичних методів формулювання та аналізу цілей: «мозкова атака», «альтернативні сценарії майбутнього», «кібернетичні сесії», «вправи дилетан-тів», «метод Дельфі» тощо. Досвід показав, що тільки використання сукупності методів дає змогу висунути цілі, що відповідають вимогам, які існують щодо цілей розвитку та цілей управління.
Через багатоцільовий характер діяльності підприємства дуже гостро постає проблема визначення та балансу різноспрямованих цілей, що ними користуєть-ся підприємство у своєму розвитку.
Нині уже не викликає подиву або протидії домінування багатоцільового підходу до діяльності підприємств або організацій. На практиці це знаходить вираження в характері рішень, що їх приймає керівництво підприємствами. Це означає:
відхід від оптимізації як способу пошуку найкращих рішень;
опанування та широке застосування методів субоптимізації, яка дає змогу знаходити рішення, що задовольняє більшість.
Причини субоптимізації досліджували Д. Міллер і М. Старр, які довели: 
1) діяльність організації не можна описати та визначити одним показником;
2) множинність цілей потрібна для відображення різноманіття зв’язків ор-ганізації зі складним, поділеним на різні сегменти та елементи середовищем;
3) усередині організації єдність цілей є уявною. Кожна група та індивід, котрі мають до організації відношення, користуються власними інтересами, що містить ознаки потенційного конфлікту;
4) субоптимізація потрібна, оскільки не збігаються довго- й короткострокові орієнтири, дії та інтереси; вона зумовлена дисбалансом часових характеристик і змісту рішень, що приймаються.
5) виходячи з принципу «обмеженої раціональності», керівники підприємств завжди приймають рішення в умовах хронічної нестачі необхідної інформації та засобів її обробки. Навіть якщо обрано критерій оптимальності, фактично досягти його неможливо.

3. ^ КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІЛЕЙ


Усі цілі встановлюються на основі місії, переваг вищого керівництва (що проявляються у вигляді «бачення»), позицій, які організація чи підприємство має в зовнішньому середовищі, та інших факторів, що відбивають бажаний стан організації (попри все — це відноситься до її «виходів»), яких треба досягти завдяки використанню її потенціалу [4].


^ Цілі підприємства — це описані у формальному вигляді межі, яких воно бажає досягти у довго- та короткостроковому періоді.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:
-виправдовують існування, законність організації;
-регулюють поведінку організації та її членів;
-сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;
-зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища;


забезпечують основу для конструювання організації та взаємодію між окремими її підсистемами.

Становлення цілей — складний та трудомісткий процес, у якому поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а також ураху-вання об’єктивних чинників, що відображають ситуацію у середовищі, стан виробничого потенціалу підприємства та вплив інших об’єктивних факторів.

Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:
-реальність, конкретність, досяжність — це означає, що метою не може бути лише досягнення бажаного стану об’єкта, абстракція чи благозвучна ба-нальність.


однозначність для сприйняття, ясність — це означає, що, розглядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці повинні розуміти необ-хідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш до-сконалі варіанти досягнення цілей;
гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі;
прийнятність — необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань, традицій та цінностей, що склалися в суспільстві;
відображення змісту діяльності — це означає, що процес цілевстановлення задає організації загалом, а також окремим її складовим (підрозділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню
цілей.

^ Особливо важливо встановити часові характеристики цілей:
Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми намагаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боротьбу».
Забезпечення вимог щодо цілей управління пов’язано з технологією їх-нього формування.
^ Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:
1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;
2) встановлення загальної мети організації;
3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);
4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання.

Таблиця 3.1
^ ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ МЕТИ НА РІЗНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


Невдале
формулювання мети

Зауваження до
формулювання мети

Більш вдале
формулювання мети

Максимізувати прибуток

Не визначений «макси­мум» — це скільки?

Не визначений термін, на який встановлюється мета

У 2001 році досягти прибутку в 1 млн грн.

У 1999 році збільшити вит­рати на рекламу на 5 %

Реклама — це діяльність, яка сприяє (чи ні) досягненню певних результатів

Не ясно, чи спроможне це збільшення у досягнен­ні необхідних результатів

У 1999 році збільшити частку ринку, яку обслу­говує підприємство, з 8% до 10% за рахунок збільшення витрат на рекламу на 15%

Інтенсифікувати НДПКР і за рахунок цього — стати технологічним лідером галузі

Невизначеність в основ­них напрямках діяльнос­ті, бажання досягти багато чого у багатьох
напрямках

Галузь може мати велику кількість технологічних об­межень, на які слід звертати увагу в першу чергу

У 1999–2004 роках зали-шитися лідером у розроб­ці нових технологій та продуктів, які б дозволяли покупцям електрообладнання економити
електроенергію

 

Для того щоб досягти цілі, особливу увагу треба приділити процесам іде-нтифікації та адаптації. 
Процес ідентифікації — це взаємозв’язок, ототожнення окремими особами цілей організації з власними цілями.
Процес адаптації — це дії, за допомогою яких індивіди намагаються впливати на цілі організації, змінюючи їх.


Існує досить багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками:
За спрямованістю дій цілі — зовнішні та внутрішні;
за напрямками діяльності на підприємстві — економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні;
за можливістю їхнього повного здійснення — «цілі створення» (якого-небудь матеріального об’єкта чи системи) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);
за охопленням рівнів управління — цілі всього підприємства, окремих під-розділів і груп або індивідуумів;

-за часовими характеристиками — коротко-, середньо- та довгострокові;
за відповідною спрямованістю на види діяльності — стратегічні, тактичні, оперативні;
-за ступенем оновлення — цілі підтримки наявного рівня, цілі поступового розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення;
-за впливом на окремі елементи підприємства — виробничі та управлінські; останні, в свою чергу, можна поділити на адміністративні функції (планування, організація, мотивація, контроль) і функції підприємства (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);
-за характером діяльності — цілі функціонування та цілі розвитку;

-за пріоритетами — основні, побічні та підтримуючі;
за вимірюваністю — кількісні та якісні.

Прокоментуємо деякі з класифікаційних груп.
Ступінь кількісної визначеності цілей дає змогу обрати відповідні методи аналізу та побудови «дерева цілей», що дуже важливо для подальшої організа-ції діяльності підприємства.
Так, для формалізованих цілей можна застосувати «метод дезагрегації», а для всіх типів цілей — «метод забезпечуючих умов» (більш детально див. питання 4).
Для організації діяльності підприємства суттєвими є часові характеристики цілей. Якщо підприємство орієнтується на довгострокові цілі, можна ствер-джувати про доцільність створення системи стратегічного управління.
Таблиця 3.2

^ МЕТОДИ ВСТАНОВЛЕННЯ І АНАЛІЗУ ЦІЛЕЙ УПРАВЛІННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ ЇХНЬОЇ ФОРМАЛІЗАЦІЇ

Тип мети

Загальна харак-теристика цілей

Основний
методологічний підхід

Методи аналізу та формування цілей управління

1. Добре ст-руктурована (формалізована)

Співвідношення між елементами мети можуть бути виражені в кількісній формі

Дослідження операцій

Сітьові, графічні, лі-нійне, нелінійне, ди-намічне програмува-ння, методи теорії масового обслугову-вання та ін.

2. Слабо ст-руктурована

Мета містить елементи як кількісного, так і якісного змісту

Системний аналіз

Математичне моде-лювання,методи оп-тимізації, теорія ігор, імітаційне моделю-вання аналіз « витрати - вигоди», «затрати - ефекти» та ін .

3. Неструкту­рована

Містить лише як-існий опис най-важливіших еле­ ментів, кількісні залежності виявити важко

Аналіз
політики

Статистичні методи, інструментарій соці-ології, метод «сцена-ріїв», соціальні екс-перименти, евристи-чні методи

Стратегічні цілі вказують на специфічні результати діяльності, яких ор-ганізація планує досягти, а також конкурентну позицію, котру вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів. Їх можна віднести до «цілей розвитку».
Довгострокові цілі точно визначають бажані результати та ринкову позицію з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент.
Короткострокові цілі точно визначають найближчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку організація бажає зайняти, враховуючи до-вгострокові цілі організації.

Наведені визначення [52] не уточнюють, які саме цілі має встановлювати підприємство для забезпечення свого розвитку, обмежуючись термінами «специфічні результати діяльності», «бажані результати» чи «організаційні цілі». Це пояснюється, напевне, різноманіттям орієнтирів, що їх можуть ви-значити для себе окремі підприємства. Основний акцент робиться на тому, щоб зайняти привабливу конкурентну позицію на ринку. Треба підкреслити ще й те, що обов’язковим є взаємозв’язок між стратегічними, довго- та короткостро-ковими цілями, оскільки стратегічні цілі визначають головні орієнтири розвитку, а короткострокові — пов’язують поточні дії з довгостроковими ре-зультатами, визначають швидкість отримання результатів діяльності окремих підсистем підприємства в найближчому майбутньому. Керівники, які ство-рюють для своєї організації систему взаємопов’язаних, ієрархічних цілей, мають більше шансів досягнути їх, а ніж ті, хто керується лише загальними орієнтирами.
Короткострокові, підтримуючі цілі, визначені в конкретних параметрах, допомагають надати довгостроковим цілям конкретної форми, дають змогу уникнути невдач і ризиків, пов’язаних із здійсненням довгострокових заходів, встановлюють пріоритети діяльності та критерії для визначення якості функціонування організації. У планах короткострокові цілі набувають форми завдань, а це, в свою чергу, дає змогу здійснити зв’язок між потребами та можливостями розвитку, оскільки вони більш орієнтовані на використання наявного виробничого потенціалу. Враховуючи це, можна сформувати ще два класифікаційних типи цілей: прямі та забезпечуючі. Для підприємства, що діє у ринковому середовищі, до прямих цілей належать:
-зростання прибутковості діяльності; 
-справедлива винагорода персоналу;

-виконання соціальних зобов’язань;
-задоволення потреб споживачів;
-створення конкурентних переваг (конкретних);
-завоювання ринку тощо.

До забезпечуючих (підтримуючих) цілей підприємства відносять:
-«виживання» в конкурентній боротьбі;
-нові види продукції та технології;
-професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують гнучкість і рі-вень управління в умовах конкурентної боротьби;
-рівень та умови виробництва тощо.

Роль суб’єктивного фактора у встановленні цілей підприємства може бути визначена через фактичне існування номінально та реально існуючих цілей. Номінальні цілі відбивають проголошені, формально встановлені та всебічно обгрунтовані орієнтири розвитку організації. До них можна віднести: зрос-тання добробуту працівників підприємства, впровадження досліджень НТП у виробництво; виконання зобов’язань щодо соціальної відповідальності перед суспільством тощо. Реально ж можуть переслідуватися зовсім інші цілі: збе-реження статус-кво на підприємстві для забезпечення досягнутого розподілу влади, розподіл власності на свою користь та ін. Зближенням реальних і но-мінальних цілей можна підвищити продуктивність організації, створити по-зитивний імідж.
Система цілей організації має досить складну структуру. По-перше, цілі підприємства мають різну спрямованість (їхні вектори найчастіше не збіга-ються). Наприклад, існують зовнішньо спрямовані (завоювання ринку) та внутрішньо спрямовані цілі (вдосконалення системи мотивації праці). Окрім того, різну спрямованість мають цілі, що відповідають орієнтації підприємства на сплату дивідендів та реінвестування прибутків тощо. Отже, встановлення різних цілей, нерідко суперечливих, але таких, яких можна досягти, вимагає від керівництва підприємством визначення того, якого саме результату можна досягти в цих умовах — простору та часу з наявним потенціалом порівняно з очікуваним.
Однак досить складна класифікація не дає змоги схарактеризувати повний взаємозв’язок і взаємозалежність цілей, які допомагають налагодити ефективну роботу для їхнього досягнення. Тому крім визнання наявності різних цілей на підприємстві треба простежити їхню взаємодію.

  1   2

Схожі:

7 Мета в стратегічному управлінні icon31. Завдання товарної інноваційної політики
Виявлення головних напрямків розширення функцій маркетингу в стратегічному плануванні інноваційного процесу для створення комерційно...
7 Мета в стратегічному управлінні iconВикористання філософського підходу при стратегічному плануванні розвитку...
Як цілеспрямований процес пізнання об'єктів, вивчення їх елементів І підсистем у взаємозв'язку І взаємодії різні дослідження мають...
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
7 Мета в стратегічному управлінні iconМісцезнаходження м. Лозова, Харківська область, м-н 1, поштовий індекс...
Реєстраційний рахунок замовника. 35411002001198 у Лозівському управлінні державного казначейства гудк в Харківській області
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка