Радянська Україна: драматичні 30-ті




Скачати 338.71 Kb.
НазваРадянська Україна: драматичні 30-ті
Сторінка1/3
Дата конвертації27.02.2013
Розмір338.71 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2   3
Радянська Україна:драматичні 30-ті.
План.
1. Вступ.
2. Сталін і сталінізм.
3. Великий перелом.
а). Перша п`ятирічка.
б). Індустріалізація.
в) Урбанізація.
г). Колективізація.
д). Ліквідація куркульства як класу.
є). Реорганізація сільського господарства: перший етап.
ж). Реорганізація сільського господарства: другий етап.
4. Голодомор 1932-1933 роках.
5. Великий терор.
6. Кінець українізації.
7. Використана література.

1. Наприкінці 1920-х років більшовики були готові посилити курс на побудову комуністичного
суспільства. Під проводом Сталіна вони скасували НЕП і продовжували нав`язувати народові
соціально-економічні та політичні зміни – настільки всеохоплюючі та радикальні,що їх часто
називають «другою революцією». Та поряд із масовими зрушеннями 1930-х років відбулося
повернення до деяких традиційних аспектів російської політики,зокрема суворого централізму
й одноосібної влади. Для українців цей катастрофічний поворот означав кінець намаганням
прокласти власний «шлях до комунізму». Ще раз,як за правління царів,Україна фактично стає
чимось подібним до однієї з частин більшого цілого. Але українці,як ніколи раніше в своїй
історії,будуть змушені заплатити страхітливу ціну за досягнення цілей,яких вони перед собою
не ставили.
2. У 1927 році Сталін вийшов переможцем у затятій боротьбі за владу,що точилася між партійни-
ми вождями після смерті Леніна. Сталін (справжнє прізвище Джугашвілі) народився 1879 року
в Грузії в убогій родині і в молодому віці став більшовиком. До революції він грав порівняно
незначну роль у більшовицькій партії. Як один із небагатьох не росіян у партії,він повинен
був,серед іншого,вивчати теоретичні аспекти національних проблем – заняття, заняття яке
вважалося другорядним. Пізніше досвід у цій справі стане йому у великій пригоді. Людина
скромних задатків,Сталін не мав видатних здібностей письменника та оратора,властивих бага-
тьом провідним більшовикам. Поступово він втягується в організаційну роботу під час револю-
ції і як генеральний секретар контролює поповнення партії новими членами та їх дальше
просування. Контроль над партійним апаратом і надзвичайна спритність допомогли йому поз-
бутися суперників і стати абсолютним лідером партії – вождем в оточенні підлабузників.
У міру того як Сталін підпорядковував своєму тиранічному пануванню партію,вона в свою
чергу систематично поширювала владу на всі сторони життя суспільства. Відкрита критика
Сталіна ставала неможливою,оскільки могутнє і всезростаюче Чека послідовно тероризувало,
а потім і ліквідувало реальну,а також потенційну опозицію. Деякі вчені кваліфікують російсь-
ко-марксистське поєднання особистої диктатури з монолітною організацією як тоталітаризм.
Інші називають це просто сталінізмом. Радянські вчені розглядали це як необхідний етап у
будівництві соціалізму й довгий час вихваляли Сталіна за мудре керівництво,залізну волю та
реалізм. Критики Сталіна незмінно підкреслювали в ньому жорстокість,неймовірну глухоту до
людських страждань і параноєю кровожер ця,що змушувало його скрізь бачити ворогів і змову.
За словами Рязанова,якщо Сталін і був божевільним,то в тім божевіллі існувала певна методика
й послідовність.
Можливо,більше,ніж інші комуністи,Сталін був дуже невисокої думки про селян,вважаючи їх
невиліковно консервативним класом і основною перешкодою революційним змінам. За слова-
ми його наступника Микити Хрущова, «селяни були для Сталіна покидьками». Неросіянин
Сталін використав російський шовінізм як засіб зміцнення радянської імперії. Тому українці це
переважно сільська нація,в якій зростав націоналізм, - опинилися під подвійною загрозою
сталінських проектів.
3. Мандрівник,що відвідав би в середині 20-тих років Радянську Україну,був би вражений тими
важливими змінами,що їх зробили Ради. Про це свідчила нова ідеологія,структура уряду,орга-
нівація економіки,правопорядок,освіта й культура. Але не менше вразило б й те,як багато ще
лишалося старого. Україна,як і раніше,була переважно краєм землеробів,що працювали по-ста-
рому,церкви,пануючої в духовному житті,й традиційних цінностей,що лишалися в силі. Факти-
чно йшлося про суспільство,в якому співіснували й змагалися дві культури. В містах переважа-
ли радянські порядки;не селі,де жила більшість населення,зміни були відносно незначними. Чи
не найдужче дратувало більшовицьких революціонерів те,що селяни не виявляли великого
бажання перейматися їхньою вірою в комуністичну утопію. Тому існувала реальна можливість
того,що,попри революційній зміні,Радянський Союз може залишитися відсталою й переважно
аграрною країною. Відтак перед партією стояло б невдячне завдання встановлювати диктатуру
пролетаріату в переважно селянському середовищі.
Для Сталіна таке становище було не лише гнітючим,а й загрозливим. За непу економічно
зміцніли запеклі вороги нового режиму – куркулі. Але ще зловісніше над молодою соціалісти-
чною державою нависла загроза нападу,що його,як застерігав Сталін,готують капіталістичні
країни. Такий підхід породжував серед членів партії відчуття необхідності термінових і радика-
льних дій для порятунку революції та здійснення пов`язаних із нею сподівань.
Сталін не був сильним теоретиком,але в цей критичний момент він висунув привабливе гасло.
Відкидаючи заклики свого супротивника Льва Троцького відновити намагання поширити рево-
люцію в інші країни як нереалістичні,Сталін спонукав партію до будівництва «соціалізму в
одній,окремо взятій країні»,інакше кажучи,до перетворення СРСР – як найшвидше і за будь-
яку ціну – на сучасне індустріальне суспільство. Якщо будуть здійснені ці швидкі перетворен-
ня,Радянський Союз зможе вистояти проти капіталістичних ворогів і продемонструвати,що
комунізм є найефективнішим шляхом до прогресу. Оскільки підтримка такої програми селяна-
ми виглядала малоймовірно (лише один селянин з кожних 125 був комуністом),Сталін закликав
до «революції з гори»,тобто насадженої ним,партією та урядом.
а). Первинний проект великих перетворень,ухвалений партією в 1928 році,називався п`ятирічним
планом. Його головне завдання полягало в тому,щоб «наздогнати й перегнати капіталістичний
світ» в економічному відношенні. Надаючи великої ваги розвиткові важкої промисловості,він
установлював для країни приголомшуючі завдання:на 250% забезпечити загальне зростання
промисловості,причому лише важка промисловість мала зрости на 320%. Інша важлива частина
п`ятирічного плану передбачала колективізацію – створення великих колективних господарств
на основі 20% селянських дворів. Малось на увазі,що сільськогосподарська продукції зросте на
150%. Згодом колективізація мала охопити майже всі селянські господарства,відтак ліквідував-
ши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.
У плані фактично ставилася мета перетворити всю робочу силу села,а також міста,на робітни-
ків державних підприємств. Ця структура не лише передавала державі повний економічний
контроль над громадянами,а й значно розширювала її політичне панування над самостійним
колись селянством. Сталін передбачав,що реалізація плану зустріне певний опір,особливо з
боку селян,яких мали позбавити землі. Але він цинічно відмахувався від цього знаменитою
приповідкою: «Не зробивши яєць,не підсмажиш яєчні».
б). З погляду промислового розвитку перший п`ятирічний план був сприятливий для України.
Вона отримувала понад 20% загальних капіталовкладень,а це означало,що з 1500 нових
промислових підприємств,споруджуваних в СРСР,400 припадали на Україну. Деякі з цих
заводів були гігантських масштабів. Зведений у 1932 році зусиллям 10тис. робітників Дніпро-
гес був найбільшою гідроелектростанцією в Європі. Найбільшими в своїх категоріях були
також новий металургійний комбінат у Запоріжжі й тракторний завод у Харкові. В Донецько-
Криворізькому басейні поставало стільки нових заводів,що весь район виглядав,як одне
величезне будівництво.
Однак у другій і третій п`ятирічках республіка отримала непропорційно малі капіталовкладень-
ня. Посилаючись на те,що на випадок війни промислові центри України були б надто вразливи-
ми для нападу,економічні планувальники в Москві вирішили зосередити зусилля на розвитку
промислових центрів Уралу. Тому з 4500 заводів,що будувалися протягом другої п`ятирічки
(1933-1937 роках),лише 1000 знаходились на Україні. У наступній п`ятирічці частка України в
капіталовкладеннях ще помітніше зменшилась: з 3000 запланованих заводів республіка отри-
мувала лише 600. Проте спорудження тисяч нових заводів протягом якогось десятиліття вивело
Україну на рівень великих індустріальних країн.
Ще ніколи в історії будь-яке суспільство не робило спроби здійснити величезні економічні
перетворення за такий короткий час. Якщо в період промислового буму 19ст. на спорудження
кількох десятків індустріальних підприємств на Україні пішли десятки років,то в 1930-х роках
Ради щороку будували сотні заводів. Але такі досягнення потребували мобілізації всіх без
залишку сил робітників. Тому необхідно було створити атмосферу напруженості,титанічної
боротьби,економічної війни з капіталізмом,результат якої залежав від зусиль кожного. Тон
цим зусиллям Сталін задав у знаменитій промові 1931 року: «Сповільнити темпи індустріаліза-
ції значило б відставати,а відстаючі зазнають поразки…Ми відстали від передових країн на
50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань в десять років. Або ми зробимо це,або нас
зімнуть». Це звертання до радянського патріотизму мало спонукати радянських громадян «до-
вести» світові,що їхня система краща.
Щоб збудити ентузіазм,використовувалися різні методи. Про господарську діяльність стали
говорити,вживаючи військову термінологію. Робітникам,які досягли найбільшої продуктивнос-
ті ,присвоювали звання «Героя Соціалістичної Праці». За виконання плану змагалися заводи,
міста й навіть республіки. Значною мірою ці методи мали успіх. Багато робітників і особливо
членів партії та комсомолу пишалися своїми здобутками і з готовністю присвячували себе ви-
конанню завдань,поставлених партією. До тих,хто працював із меншим ентузіазмом,застосову-
вали примусові заходи. Запізнення,прогули,недбале ставлення до обов язків стали карними
злочинами,за які можна було поплатитися продовольчою карткою,житлом чи навіть бути
ув`язненим у сибірських трудових таборах.
Те,що засоби масової інформації постійно закликали робітників виконувати план і працювати
за графіком,ще не значило,що індустріалізація здійснювалася злагоджено. Вже у 1930 році ста-
ло ясно,що шалений темп будівництва нерідко супроводжувався разючим безладдям,невміліс-
тю й марнотрацтвом. У деяких випадках фабрики стояли порожніми через нестачу обладнання,
часто неправильно сплановані корпуси перешкоджали монтажу механізмів. У той час як на
одному заводі погано навчені оператори псували машини,на іншому через брак потрібного
устаткування просиджували досвідчені робітники. До того ж багато виробів були невисокої
якості.
Комуністичний провід України мав власні підстави критикувати кампанію індустріалізації.
Після першої п`ятирічки його участь у розробці наступних планів практично звелася до нуля,
про що свідчило,зокрема,постійне зменшення капіталовкладень у господарство України. Та й
українців не зовсім задовольняв характер промислового розвитку їхнього краю. Московські
плановики поставили перед Україною завдання видобувати сировину,в той час як російська
промисловість монополізувала виробництво готових виробів, особливо товарів споживання,
які потім ввозились на українські ринки. Навіть у 1932 році кілька відважних українських
економістів скаржилися на те,що в «колоніальних» стосунках між Росією та Україною,що існу-
вали за царів,не сталося помітних змін. І нарешті,на Україні дуже нерівномірно відбувався
географічний розподіл промисловості. Поряд із подальшим розширенням традиційних промис-
лових районів Донбасу та Придніпров`я тривав економічний застій на густозаселеному Право-
беріжжі.
Попри ці недоліки перші п`ятирічкі досягли вражаючих успіхів. У 1940 році промисловий
потенціал України в сім разів перевищував рівень 1913року. Зросла також продуктивність
праці. Таким чином,якщо весь СРСР із п`ятої в світі індустріальної держави став другою,
Україна перетворилася на одну з найпередовіших промислових країн Європи.
в). Бурхливий розвиток важкої промисловості в 1930-х роках вплинув не лише на зайнятість
українців,а й на їхнє розселення. Протягом століть однієї з найбільших проблем української
історії було протистояння між українським селом і не українським містом. Унаслідок політи-
ки індустріалізація, з напливом у міста мільйонів українців,що йшли працювати на промислові
підприємства,ці взаємини почали змінюватися. Тисячі російських робітників більше не йшли
на Південь у пошуках праці,відтак новозбудовані фабрики України спиралися на місцеву
робочу силу. До того ж тяжкі умови життя на селі,відсутність можливості їхати на Схід у
пошуках землі,як у 1890-х роках,змушували українського селянина лишати випещений наділ
і йти працювати до міста. Незворотний потік людей із села в місто,який у цей час набирав тем-
пи,призведе до важливих зрушень у тому способі життя,що протягом тисячоліть був визначаль-
ним для українців.
Міста розросталися дивовижно швидко. Чисельність міських мешканців радянської України
між 1926 і 1939 роках подвоїлась. На початку цього періоду в міському середовищі перебував
лише один із кожних п`яти жителів України,а перед початком другої світової війни – один із
трьох. Такою ж масовою була участь етнічних українців в урбанізаційному бумі. У 1920 році
українці складали 32% міського населення й здебільшого мешкали у невеликих містах. У 1939
році українцями були понад 58% міських жителів,причому велика їх частина переселилася до
великих промислових центрів. Зріс також відсоток українців серед пролетаріату.
Переважна більшість зростаючих промислових центрів розташовувалася не на Право та Лівобе-
режжі,де жила серцевина українського населення,а в Донбасі та на Півдні з їхніми великими
російськими та єврейськими меншостями. Пізніше,коли уряд розпочне курс на русифікацію,
цей чинник набуде помітного значення. Проте спочатку до міста влилося так багато українців,
що російська культура не могла їх асимілювати,і традиційне панування в містах росіян опини-
лося під серйозною загрозою.
Величезний вплив нових мешканців створював у містах надзвичайно важкі умови існування
й особливо загострив дефіцит житла. Новоприбулих,що нерідко лишали свої родини в селі,
розміщували в переповнених гуртожитках,де вони часом жили роками. А ті,що привозили з
собою сім ю,часто не мали іншого вибору,як селитися в убогих халупах у передмісті. Продукти
харчування розподілялися за картковою системою. Єдина втіха для багатьох робітників у новій
ситуації полягала в тому,що яким би тяжким не здавалося нове становище,все ж воно було
кращим,ніж життя на селі.
г). Ще більш драматичними й радикальними,ніж у містах,були перетворення на селі. Однак тут
«друга революція» супроводжувалася такою жорстокістю й страхіттями,що її можна назвати
не інакше,війною режиму проти селянства. По суті,не буде перебільшенням сказати,що колек-
тивізація з її спустошливими наслідками стала однією з найжахливіших подій в українській
історії.
Більшовики завжди доводили,що рано чи пізно колективне сільське господарство має замінити
дрібні селянські господарства. Вони усвідомлювали,що переконати селян погодитися з таким
поглядом буде процесом довгим і нелегким,особливо після тих поступок,що їх за непу
отримали селяни. Реакція селян на створення в 1920-х роках колгоспів та радгоспів була мало-
обнадійливою – до них вступило лише 3% усіх сільськогосподарських робітників СРСР. Тому,
  1   2   3

Схожі:

Радянська Україна: драматичні 30-ті iconУрок №5 Фламандський та Голландський живопис
З'являється нове коло соціальних тем І сюжетів. Майстрів приваблює тема трагічної долі людини, драматичні конфлікти. Основні художні...
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconКуріенко І. І. «Місто Вознесенськ»: Повість у газеті з продовженням...
Куріенко І. І. «Місто Вознесенськ»: Повість у газеті з продовженням (до 200 річчя з дня народження міста Вознесенська). – Радянська...
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconРадянська державність в Україні 20-30рр підготували студенти І i -го курсу групи пб-24
Політичне І соціально-економічне становище українських земель в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconКалина О.Є.«Історична Вознесенщина»: Історико-хронологічний нарис...

Радянська Україна: драматичні 30-ті iconКалина О.Є.«Вознесенщина революційна»: Історико-хронологічний нарис...
Калина О.Є.«Вознесенщина революційна»: Історико-хронологічний нарис у газеті з продовженням (з історії рідного краю, до 70 – річчя...
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconДовідка про стан викладання навчального курсу «Я І Україна»
Рнд учнів з "я І україна" та аналіз результативності участі учня 4 класу у районній олімпіаді з курсу "я І україна"
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconЮридична адреса розташування підрозділу, адреса електронної пошти
Юридична адреса – 62602 Харківська область, Великобурлуцький район, смт Великий Бурлук, вул. Радянська, 9
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconРозпорядження
Недашківської Ірини Миколаївни та Недашківського Ігоря Васильовича від 17. 10. 2012 року про надання дозволу на укладання договору...
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconРозташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми І бланки
Форму запиту на інформацію можна отримати у загальному відділі райдержадміністрації, який розташований за адресою: смт. Великий Бурлук,...
Радянська Україна: драматичні 30-ті iconМій рідний край чудовий Україна!
Україна Яке миле серцю слово, як багато воно значить для мене. Україна це квітучі сади й залиті сонцем луки, це повноводні бурхливі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка