Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк




Скачати 395.26 Kb.
НазваІсторичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк
Сторінка4/4
Дата конвертації15.03.2013
Розмір395.26 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
1   2   3   4
аступником Носа був Гнат Галаган, який теж пройшов запорозьку школу. Ґалаґани були родом з м. Омельника (Кременчуцького повіту). У тамтешнього, певно, козака Івана Галагана було два сини Гнат і Семен, сім'я була бідною, так як обидва брати неписьменні. Старший Гнат, бажаючи вибитися в люди, пішов на Запорожжя, в 1706 році він був уже там полковником і керував запорозьким загоном, надісланим із Січі на підмогу Петру Великому проти шведів. Потім Галаган — полковник одного з охочекомонних полків; полковників цих обирав особисто гетьман, тобто Галаган обраний Мазепою. Під час відходу Мазепи до шведів, Галаган пішов за гетьманом, але, здається, раніше інших розпізнав, ще задум патрона не збудеться і повернувся до царя. Вдалі «пошуки» Галагана шведських загонів допомогли йому заслужити нову довіру Петра і в березні 1709 року, в найтривожніші часи, Галаган був призначений чигиринським полковником. З Чигиринським полком Галаган брав дійову участь у вигнанні шведів з Малоросії і за цю службу, в серпні 1709 року одержав на правому березі Дніпра чотири села, а наступного року і село Липове на лівому березі... Але копи за Прутського угодою правий берег Дніпра відійшов до Польщі, то Галаган повинен був втратити і свій уряд і одержані там маєтності. За ці втрати Скоропадський дав йому на лівому березі велике містечко Вереміївку. Новий полковницький уряд для Галагана було знайдено теж на лівому березі, для нього перемістили Носа на інший уряд. І в кінці 1714 року Галаган був призначений прилуцьким полковником. Все це було зроблено, звичайно, з вищої вказівки. Неждане це призначення стурбувало всю Прилуччину: слава про Галагана, як про людину круту й свавільну, котилася по всій Україні... На прохання прилучан стосовно Галагана Скоропадський при врученні йому полкових клейнод дав йому за своєю рукою пункти, які полковник привселюдно читав, зобов'язувався їх виконувати, після чого пункти ті були віддані,на збереження судді. Відразу після прибуття до Прилуки Галаган відібрав у судді гетьманські «пункти», бажаючи тим розв'язати собі руки і, здається, перш за все для того, щоб вільно змінити полкову старшину. Галаган бажав змінити полкового писаря, тому що був неписьменним і в особі писаря повинен був мати людину повністю довірену. Тому, не дивлячись на наказ гетьмана не чіпати тодішнього полкового писаря Андрія Себастіановича, Галаган уже в грудні 1714 року перемістив його на уряд судійства, а писарем призначив Федора Галенківського. Іншу старшину обмежив у всякій діяльності і вона скаржилася в 1717 році гетьману, що полкові урядники три роки не мають змоги «правити деякі справи...». Добиваючись безумовного підкорення старшини Галаган старався позбавити її можливості користуватися тими прибутками, якими старшина жила... Точнісінько так робив Галаган і з сотниками. Тут перш за все він збільшив ралець та інші податки, які зобов'язані були сотенні ратуші підносити полковнику. Сотняни здебільшого мовчали. Один тільки срібнянський сотник Троцина, який вийшов у сотники з царських «пєвчих» і тому був сміливіший за інших, звернувся до гетьмана зі скаргою на збільшення Ґалаґаном сотенних податків та на інші його утиски. Гетьман видав і Троцині свої універсали, за якими належало Галагану задовольнити скарги срібнянців. Але й ці універсали залишились безрезультатними. Підкоряючи поволі старшину своїй владі, Галаган одночасно ревно накопичував своє багатство в різних його видах. На першому місці стояли, звичайно, маєтності.

Слідом за полковництвом, Галаган одержав у листопаді 1716 року с. Сокиринці і почав розпоряджатися селом Рясками, що вважалося урядовим. Потім, майстерними хитрощами, заволодів двома селами — Озерянами і Дігтярями. Крім того, Галаган встиг улаштувати кілька хуторів і водяних млинів.
Реконструкція 8 «Чуда світу» Глухівська колегія
У 1722 році з'явилася Глухівська колегія, яка майже знищила гетьманську владу, а разом з нею підривала й старі порядки, за яких козацька старшина царювала над народом. Призначений сенатом тимчасовий (наказний) гетьман Полуботок почав було докладати свої зусилля до збереження «давнин» і для цього перш за все бажав об'єднати вищу старшину, щоб діючи від імені її, показати вищому уряду, що його наміри йдуть від усіх представників гетьманщини. Полковниками на той час були Данило Апостол, Михайло Милорадович, Андрій Маркевич, Гнат Галаган, Антон Танський і Петро Товстий. Всі вони добре розуміли, що протести Полуботка проти вказівок президента Глухівської колегії можуть виявитися дуже ризикованими для власного благополуччя кожного з них і на заклики наказного гетьмана діяти спільно відгукувалися вкрай неохоче.. Галаган у своїй громадській діяльності дотримувався правила «моя хата скраю», добре розуміючи, що це найкращий засіб влаштування особистого благополуччя. Дочекавшись нового гетьмана в особі Апостола, Галаган негайно звернувся до нього з проханням про прибавку маєтностей.. Крім маєтностей, Галаган нажив і більші на той час капітали. Наживав він їх різними способами, але, зрозуміло, користуючись при цьому своєю великою владою. Одним із таких способів було переписування селян в козаки. В 1732 році гетьман Апостол писав генеральному хорунжому Горленку: «З повного донесення стало нам відомо, що пан полковник прилуцький, минаючи тамтешню полкову старшину, природних мужиків. Яких батьки й діди посполиту відбували повинність і самі вони в мужицькому перебували знанні, кого побажає записує до козацького компуту (реєстру), маючи собі радника свого Полкового писаря (Голенківського), який у дворі полковника, біля конюшні, полковою канцелярією править так, що старшина тамішня ніколи ні про що не відає...». Слідством Горленка відкрилося, що Галаган більше ста чоловік вписав до козацьких компутів, при цьому деякі з «нововписаних» сказали, скільки коштувало їм козацтво. Переписуючи так легко селян чужих маєтностей до козаків, Галаган у своїх маєтностях робив навпаки. Ось цікавий документ, який показує, як це Ґалаґаном робилось. У 1723 році двоє козаків с. Дігтярів Манджуренко і Грищенко дають таку розписку Галагану: «Хоча покійні батьки наші, а по них і ми, козаки, а не посполиті, до цих часів військову повинність відбуваємо, однак до краю зубожіли і не маючи змоги в подальшому козацьку службу відбувати, продали ми його милості пану Гнату Івановичу Ґалаґану двір, на якому хати наші побудовані..». З усіх наведених фактів видно, що Галаган був типовим представником того старшинського кола людей у гетьманщині XVIII століття, члени якого, бачачи безсилля та байдужість місцевої влади, використовували всілякі засоби для наживи шляхом утисків підлеглого їм народу, Використовуючи таким чином свого діяльність виключно для особистого збагачення, Галаган керував полком двадцять п'ять років.

В
Олександр Андрійович Безбородько
кінці 1739 року імператрицею затверджена доповідь тодішнього правителя Малоросії Рум'янцева про звільнення від служби Гната Ґалаґана і про визначення не його місце сина Григорія Галагана.
Полковницький пернач новому полковнику вручено, за словами Я. Марковича, особисто Рум'янцевим 26 лютого 1740 року. Звільнення Гната Галагана, очевидно, не було вимушеним, адже замість батька призначався син. Новому полковнику тоді виповнилося лише 23 роки (народився 1716 р.). Такого молодого полковника на Україні ще не бувало... Причину цього нечуваного призначення, можна пояснити так. У ті часи правив Малоросією О. І. Рум'янцев, при ньому заправляв письмовими справами відомий Безбородко, одночасно керував і урядом генерального писаря після смерті Турківського. Користуючись найповнішим довір'ям Рум’янцева, Безбородко дуже швидко став зловживати владою і почав роздавати різні військові уряди за хабарі. Донос яготинського сотника Купчинського розкрив цікаві подробиці хабарництва. Певно не помилковим буде припущення, що призначення 23-літнього Григорія Галагана на прилуцьке полковництво влаштоване з допомогою Безбородка і коштувало старому Ґалаґану не дешево. Ніяких таких обставин, за якими Григорій міг одержати полковницький пернач без якоїсь надзвичайної допомоги, не було. Можна додати, що Рум'янцев доповідь свою про мо­лодого Галагана надіслав до Петербурга з походу (до Глухова Рум'янцев повернувся 22 грудня 1739 р.), отже питання про призначення молодого Галагана на місце батька, вирішено уже раніше, надіслати доповідь з Походу, а не з Глухова уявлялось чомусь зручнішим. Григорій Галаган був, мабуть, людиною душевнохворою; страждав, певно, манією переслідування, а згодом — меланхолією. Бачимо це з його коротенької автобіографії Григорія. В записці цікава вказівка Галагана на те, що одружився він недоречно і не з своєї волі, внаслідок чого і терпів незадоволення до смерті дружини. На жаль, ніяких пояснень тут немає, а між тим одружився Галаган на дуже видній нареченій — дочці бунчукового товариша Михайла Борковського (син генерального обозного) і дружини його Параски Даниловної Апостол (дочка гетьмана); батько її Борковський рано помер і його вдова вдруге вийшла заміж за Михайла Скоропадського, але пожила недовго і померла. Олена Михайлівна була взята на виховання бабкою гетьманшею Апостол, яка її і заміж видавала за Галагана. Отже, наречена була і багата, і знатна. Але шлюб дівчини став невдалим, мож­ливо, внаслідок душевної хвороби чоловіка. Овдовівши тридцятирічним, Галаган вдруге не одружився, незважаючи на те, що на руках у нього залишилося троє малих дітей. Доглядати за ними вдівцю, звичайна, допомагала його мати, яка жила з сином ще 16 років після смерті невістки. Галаган, поховавши матір, і«сам мало не луснув». Настійливо він жаліється у своїй записці на свої біди — що був і зневажений, і знеславлений, що безчестя його якісь великі сусіди пронесли усім світом. На всі скарги ніяких пояснень немає. Можемо дати тут лише деякі пояснення про особу Струтинського, який також чинив Галагану клопіт і біду. Лук'ян Струтинський був у Гната Галагана старостою його Вереміївських селян. У цього Лук'яна був син Роман, який потрапив до Петербурга у придворні слуги, і 1743 року писався «двору її імператорської величності гайдуком». Напевне, зріст Струтинського допоміг дістати придворну службу; але крім зросту він, мабуть, був і проворним, адже в 1757 році Струтинський став капітан-поручиком і лейб-кампанії віце-капралом. Можливо, що Струтинському в його кар'єрі допомогло земляцтво зі старшим Разумовським, тому що в 1758 році Струтинський скуповував землю у своїх земляків — Вереміївських козаків. У ті часи право на Вереміївку оскаржував Пустельно-Миколаївський монастир: дуже можливо, що Струтинський, маючи близькі стосунки з впливовими царедворцями, міг допомогти ченцям відняти у Галаганів рідне Струтинському містечко.

1749 року сенат вирішив цей процес на користь монастиря і Вереміївку в Ґалаґанів відібрано. Не зважаючи на душевне пригнічення, про яке Галаган так настійливо говорить у своїй записці, він вів господарство, певно, також ревно і турботливо, як і батько. Втративши Вереміївку, Галаган устиг випросити в 1752 році замість цього багатого містечка, не менш багату Ічню, в якій ревізією 1764 року записано понад тисячу селян-чоловіків. Перед відходом у своє «відшестя», Григорій Галаган залишив синові понад чотири тисячі селян чоловічої статі. Ревізією 1764 року за Галаганом значилося: місто Прилука та хутори — 204 чол. душі, село Рудівка - 32, с. Сергіївка - 4, хутір Гнилицький — 269, містечко Монастирище — 30, с. Заудайка — 14, с. Андріївка-—14, м. Ічня — 1101, с. Озеряни — 542, с. Остапівка - 37, с. Дігтярі — 231, с. Іванківці — 88, с. Леляки — 2, с. Горобіївка — 5, с, Сокиринці — 704, м. Вереміївка — 13, с. Липове і Криворудський — 408 і Селичівка (Переяславський полк) — 316. Всього 4014 душ чоловічої статі. Цікаво, що з перерахованих тут маєтностей тільки Липове, Сокиринці та Ічня одержані Ґалаґанами за універсалами; інші взяті рукою владною. У сім'ї Галагана був син Іван і дочки Олена і Параска. Сина Галаган одружив у 1754 році на племінниці гетьмана, Катерині Юхимівні Дараган, за якою приданим дані багаті маєтності. Дочок видано заміж: Олену за бунчукового товариша Петра Андрійовича Миклашевського, а Параску за С. І. Лашкевича. Дочки Галагана добре володіли грамотою, судячи з кількох листів Параски Лашкевич, написаних дітям. У 1769 померла мати Григорія Галагана. Як бачимо, він уже залишився один, тому що всі діти були влаштовані. Можливо, смерть матері так подіяла на Галагана, що він вирішив піти в давно задумане відшестя. З цього приводу написав листа синові: «Я іду... куди мене бог приведе, не чекаючи літа... Вам бажаю благополуччя і тихого, мирного життя... А не дай бог такого, як моє було, і татарам не бажаю...». Як видно із записки Галагана у відшесті він перебував два роки. Але перший же рік після повернення був для Галагана «найбезчеснішим» із усіх років життя; тому довелось зазнати такі напасть, страх, печаль і клопіт, що вже не радий був» життю. Десять років ще прожив Галаган після цього, скаржачись на долю. Помер він 1777 року в Сокиринцях і похований в старій церкві. Над його могилою донині висить звичайний для тих часів «епітафіон». Автором епітафіона є бунчуковий товариш Петро Данилович Тарновський (народження 1736 року), житель м. Варви. Перед своїм «відшестям» у 1763 році Галаган просив гетьмана звільнити його від уряду. Разумовський відповів: «Ми на те прохання ваше нині від виконання полку Прилуцького полкових справ, по причині слабості і хвороби вашої, що розгляду, звільняємо; а щоб за цим вашим звільненням у справах полку зупинки бути не могло, для того до присутності в полковій канцелярґї спільно з старшиною полковою до того часу, доки ви справді від усіх служб звільнення, за бажанням вашим, одержите, визначений від нас бунчуковий товариш Іван Галаган», Напевне, Ів. Галаган завідував полком недовго (у списках прилуцького шляхетства 1772 року Іван Галаган значиться «відставним колезьким асесором), тому що в 1767 році полком правив уже бунчуковий товариш Петро Горленко. Потім у списках прилуцького шляхетства зазначений і полковник Іван Данилович Тарновський (народився 1738 р.) з поміткою, що він знаходиться (в 1772 р.) «в закордонному поході полковим командиром над козаками полку Прилуцького». Чи означає це, що його було призначено після Григорія Галагана прилуцьким полковником, чи тільки те, що, маючи чин полковника, командував козаками Прилуцького полку під час турецької війни — невідомо; інших відомостей про прилуцьке полковництво Тарновського ми не зустріли.

Останнім прилуцьким полковником був Олександр Якович Якубович. Це був старший син генеральського осавули Якова Якубовича, який почав і продовжував службу в великоросійських полках. Під час першої турецької війни Якубович у чині підполковника особливо відзначився 1771 року взяттям кріпості Гирсова, а потім якоїсь батареї, за що одержав Георгія 4-го. Рум'янцев звернув на нього увагу і Якубовича 1773 року, на той час «від армії полковника», призначено прилуцьким полковником.



1   2   3   4

Схожі:

Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconРеферат на тему: Історичний нарис розвитку обчислювальної техніки
Ще десять років тому було рідкістю побачити який-небудь персональний комп'ютер вони були, але були дуже дорогі, І навіть не кожна...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconРозрахунок горіння палива
Необхідна витрата повітряного дуття за вирахуванням втрат на ділянці повітродувка-повітронагрівач складає vb = 500000 м3/год (при...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconОрієнтовний порядок проведення туристсько-краєзнавчого експедиційного маршруту (Коефіцієнт. 1,0)
Команда в складі 4 учасників (3+1) повинна пройти маршрут по пересічній місцевості та знайти контрольно-залікові станції, контрольні...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconПрактики з еом
Площа території Республіки Молдова складає 33. 847 кв км, з якої 472 кв км складають води. Найбільша довжина території з півночі...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк icon2. Солдат в бою
Підготовка до ведення вогню: вивчення місцевості, визначення відстані до орієнтирів, ділянок місцевості, закритих І які не прострілюються,...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconУмови проведення видів програми П’ятого краєзнавчого зльоту Орієнтовний...
Команда в складі 4 учасників (незалежно від статі) повинна пройти маршрут по пересічній місцевості та знайти контрольно-залікові...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconКонтингенту робітників, річних експлуатаційних витрат на обслуговування
України. Частка доданої вартості підприємств транспорту І дорожнього господарства у валовому внутрішньому продукті країни складає...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconРеферат по темі: Підготовила
Форма Землі – геоїд, приблизно – трьохшаровий еліпсоїд, сфероїд. Середній радіус Землі складає 6371,032 км, екваторіальний – 6378,16...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconМетодичні рекомендації щодо організації навчально-виховноі екологічної стежки
Навчально-виховна екологічна стежка це завчасно визначений маршрут по певній природній місцевості, на якому розташовані унікальні...
Історичний нарис місцевості, що складає Прилуцький полк iconЛекція №9 Тема: передпухлинні захворювання та рак молочної
Щорічно в країні діагностується більше 14 тис нових випадків рмз, що складає 51,4 випадки на 100 тис жіночого населення. Захворюванню...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка