Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах




Скачати 235.96 Kb.
НазваЛекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах
Дата конвертації15.03.2013
Розмір235.96 Kb.
ТипЛекція
uchni.com.ua > Право > Лекція
Лекція 6. Організація і форми безготівкових розрахунків па підприємствах.

6.1. Організація готівкових розрахунків на підприємствах

6.2. Організація безготівкових розрахунків на підприємствах

6.2.1.Розрахунки платіжними дорученнями.

6.2.2Розрахунки вимогами-дорученнями.

6.2.3. Розрахунки чеками.

6.2.4.Розрахунки акредитивами.

6.2.5. Вексельна форма розрахунків.

6.2.6.Клірінгові розрахунки.

6.2.7.Розрахунки з використанням факторингу.

6.2.8.Електронні засоби.

6. 3. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення для забезпечення господарської діяльності
6.1. Організація готівкових розрахунків на підприємствах
Регулювання організації готівкових і безготівкових розрахунків здійснюється Національним банком України і законами України:

1) Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Постанова НБУ N 637 від 15.12.2004р.

  1. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг – Закон України № 265/95-ВР від 06.07.95р.

А) Організація готівкових розрахунків здійснюється з застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО). Підприємство повинно купити електронний контрольно-касовий реєстратор, що включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних стандартів і дозволені для застосування). Зареєструвати і прошнурувати в Державній податковій інспекції за місцем знаходження РРО книгу обліку розрахункових операцій, яка містить щоденні звіти, що складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Для розрахунків з покупцями видається касовий чек. Для звіту і оформлення доходів від виручки застосовується Z – звіт – роздруковується в кінці дня і по потребі. Фіскальний номер Z – звіт записується і вклеюється в книгу. На підставі запису в книзі виписується прибутковий касовий ордер.

Готівкові розрахунки здійснюються через касові операції. Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку). Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами. Прибуткові касові ордери застосовуються за приймання готівки касами підприємств. Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами, які підписують керівник і головний бухгалтер. Операція видачі готівки з каси підприємства на видатковий касовий ордер має бути відображена в касовій книзі. У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу за кожним видом валюти, як національної так і іноземної. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день і виводить залишок готівки в касі. Записи в касовій книзі зберігаються протягом трьох років. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або спеціально уповноважену керівником іншу особу.
6.2. Організація безготівкових розрахунків на підприємствах
Організація безготівкових розрахунків регулюється Інструкціє про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Постанова НБУ № 22 від 21.01.2004р.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (перерахуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вста­новлює правила використання платіжних інструментів на паперових носіях або в електронному варіанті під час здійснен­ня розрахункових операцій у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека — акредитива;

- вексельних розрахунків;

- клірінгових розрахунків.

- розрахунків з використанням факторингу

- електронних засоби.

^ Меморіальний ордер — міжбанківський розрахунковий до­кумент, що його складає банк під час здійснення розрахунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів із рахунку платника, операцій із виконання письмово­го доручення платника або розпорядження стягувача про спи­сання коштів із рахунку платника
6.2.1.Розрахунки платіжними дорученнями.

Підприємства України найчастіше здійснюють безготівкові грошові розрахунки з використанням платіжних доручень. Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної в дорученні суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжні доручення можна використовувати для оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги (як попередню оплату, так і для завершення розрахунків за актами взаємної заборгованості підприємства), для сплати по­датків тощо. Платіжне доручення виписує платник і передає його обслуговуючому банку не пізніше, ніж за 10 календарних днів від дати оформлення платіжного доручення. Банк прий­має доручення до виконання за наявності на рахунку платни­ки суми коштів, достатньої для оплати. Суму взятого до оплати платіжного доручення банк списує з рахунку платника і перераховує на рахунок одержувача. Якщо постачальник (одержу­вач коштів) не має відкритого в банку рахунку, підприємство може здійснити розрахунок гарантованими платіжними до­рученнями через підприємство зв'язку. Розрахунки гарантова­ними платіжними дорученнями застосовують для виплати за­робітної платні працівникам, які заготовляють сільськогоспо­дарську продукцію, для виплати пенсій тощо у місцевостях, де банківські установи відсутні. У цьому випадку платник виписує платіжне доручення, в якому вказує призначення платежу, додає до нього заповнені бланки грошових переказів та список одержувачів коштів.

Перевагою розрахунків платіжними дорученнями є просто­та і швидкість документообігу, економічність та універсальність (можливість застосування як за товарними, так і за нето­варними платежами).
6.2.2.Розрахунки вимогами-дорученнями.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований доку­мент, який складається з двох частин: верхньої — вимоги одер­жувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг) і нижньої — доручення платника обслуговуючому банкові про списання певної суми коштів зі свого рахунку та перерахуван­ня її на рахунок одержувача. Під час розрахунків платіжними вимогами-дорученнями постачальник виписує (не менше, ніж у двох примірниках) розрахунковий документ з вимогою до платника оплатити вар­тість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг на підставі надісланих йому (оминувши банк або через банк платника згідно з договірними умовами) розрахункових доку­ментів. Платник, отримавши платіжні документи, визначає можливість оплати платіжної вимоги-доручення, здає її до банку, котрий обслуговує його, для того, щоб акцептовану за платіжною вимогою-дорученням суму було перераховано з ра­хунку платника на рахунок постачальника. Термін, протягом якого платник має подати до свого банку акцептовані платіжні вимоги-доручення, визначається сторонами в угоді, проте не має перевищувати 20 днів. Платник може повністю або част­ково відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, про що він повідомляє безпосередньо постачальника за передбаче­ним у договорі порядком у зазначені у ньому терміни. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка не перевищує наявну на рахунку платника. Платник може відмовитися від акцептування платіжної вимоги-доручення, якщо поставлені товари не відповідають умовам договору, відвантажені достроково або не за адресою тощо. Застосування цієї форми грошо­вих розрахунків прискорює оформлення розрахункових доку­ментів, сприяє зміцненню договірних стосунків між діловими партнерами, оскільки платіж здійснюється тільки за згоди платника Розрахунки платіжними вимогами — форма безготівкових розрахунків, при якій одержувач коштів подає на інкасо в банк, котрий його обслуговує, розрахунковий документ, що містить вимогу до платника про сплату певної суми через банк. Вона має дві особливості. Перша полягає в тому, що ці розрахунки можна розпочинати лише після відвантаження (відпускання) продукції, виконання робіт або надання послуг; друга — в тому, що оплата платіжної вимоги здійснюється за згодою (акцеп­том) платника. Унаслідок цього розрахунки платіжними ви­могами називають також акцептною формою розрахунків. Оплату платіжних вимог без акцепту використовують тільки в розрахунках за окремі види послуг, які надають згідно з та­рифами на підставі показів лічильників чи інших фіксованих платежів. Для акцептування платіжної вимоги платникові надається певний термін, що залежить від виду акцепту. Роз­різняють такі види акцепту: попередній і подальший. За попе­реднього акцепту оплата платіжної вимоги може бути здійснена тільки після попередньої згоди платника. За подальшого ак­цепту банк негайно після отримання платіжної вимоги знімає гроші з рахунку платника, який після оплати має право ак­цептувати платіжну вимогу або відмовитися від акцепту про­тягом певного часу. У випадку відмови від акцепту банк від­шкодовує кошти платникові. У сучасній системі безготівкових розрахунків використання розрахунків платіжними вимогами обмежено..
6.2.3. Розрахунки чеками.

Грошові розрахунки підприємства можуть також здійснювати із застосуванням чеків. У грошових операціях підприємств використовують два види чеків: грошові та розра­хункові.

Грошовий чек — це грошовий документ установленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахун­ку (чекодавця) банкові сплатити зазначену в чеку суму конкрет­ній особі чи пред'явникові чека. Основне призначення грошо­вого чека — бути інструментом отримання готівкових коштів із поточного рахунку підприємства.

^ Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з до­рученням чекодавця (платника) своєму банкові (банкові-емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахункові чеки ви­користовують для здійснення безготівкових розрахунків під­приємства та фізичні особи. Розрахунковий чек заповнює плат­ник і передає його отримувачеві платежу в момент здійснення господарської операції купівлі-продажу. Отримувач платежу (пред'явник чека) подає чек у свій банк до оплати. Банк видає чеки клієнтові у формі чекових книжок по 10, 20 та 25 арку­шів. Термін чинності чекової книжки — один рік. Гарантова­на оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окре­мому балансовому рахунку. Оплата чеками прискорює здій­снення та значно спрощує техніку проведення розрахункових операцій, скорочує їх трудомісткість. Однак, через необхідність спеціального депонування коштів за такої форми розрахунків частина їх на певний час вилучається з грошового обороту підприємства.
6.2.4.Розрахунки акредитивами.

Акредитивна форма розрахунків між покупцями та поста­чальниками передбачає використання акредитивів. Акреди­тив — це розрахунковий документ, за яким одна кредитна уста­нова (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товар­но-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові акредитива певну суму коштів. За своєю суттю акредитив є договором, відокремленим від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Тобто акредитив — це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені на підставі документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призна­чено платіж) або доручає іншому (виконуючому) банку здійсни­ти цей платіж.
6.2.5. Вексельна форма розрахунків. Облігація.

Безготівкові розрахунки здійснюються шляхом імітування цінних паперів: векселів і облігацій.

Вексельна форма розрахунків – це розрахунки з відстрочкою платежу між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів), які оформлюються векселем.

Суть вексельної форми розрахунків полягає в тому, що розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і по­купцем (платником) здійснюються з відтермінуванням платежу (до 90 днів), і оформляються векселем. Вексель — це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржни­ка (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказа­ного терміну певну суму. Переказний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетри-мача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, підписавши його. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є основним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату век­селя у визначений у ньому термін. Вексельні зобов'язання платника, векселедавця та індосан­та можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю вексельного гарантування.

Предметом вексельних розрахунків можуть бути тільки гроші. Дозволяється виставляти вексель як у національній, так і в іноземних валютах. Можливість та умови виставлення й оп­лати векселя в іноземній валюті визначають норми національ­ного валютного законодавства. Оформляють векселі на спеці­альних банківських бланках. Дозволяється виписувати вексель підприємстві тільки за наявності в нього кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Для здійснення розрахунків застосовують векселі, які відрізняються порядком оплати, емітентом, наявністю заста­ви, місцем платежу тощо.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Векселі класифікують:

Розрахунковий вексель - це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною купівлі векселя і вексельною сумою стає доходом. Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і безумовно зобов'язаний сплатити вексельну суму. Переказний вексель (тратта) - це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант). Переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (після акцепту платника називають акцептантом) сплатити за векселем. Ремітент - перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель. Трасант виписує (трасує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітентові у відповідному місці у відповідний строк. Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання. Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх зобов'язань перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи. Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

Облігації – це цінні папери, що визначають боргові зобов’язання. Облігації бувають з дисконтом і премією. ^ Дисконтна облігація – цінний папір, який емітент зобов’язується погасити по номіналу, а продає його зі знижкою. Облігація з премією – цінний папір, що продається і погашається по номінальній вартості, а протягом терміну коли емітент користується залученими коштами виплачує утримувачу облігації відсотки у вигляді премії.
6.2.6.Клірінгові розрахунки.

Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери, послуги шляхом зменшення заліку взаємних вимог. При клірингу банки приймають до оплати чеки та інші платіжні документи не тільки своїх клієнтів, але клієнтів інших банків. Міжбанківські клірингові розрахунки здійснюються через спеціальні клірингові палати, центральний банк або великі комерційні банки. Клірингові розрахунки значно спрощують, здешевлюють та прискорюють розрахунки.
6.2.7.Розрахунки з використанням факторингу.

З метою прискорення розрахунків на договірних засадах з постачальником банки здійснюють за оплату торгово - комісійні (факторингові операції).

Факторинг - являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов’язані з постачанням товарів або наданням послуг.

Факторингова послуга оформляється між банком і клієнтом спеціальним договором. У зобов’язання банку включається не тільки стягнення боргів, але і функції по обслуговуванню боргу, аналіз кредитоспроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику тощо. Клієнт, що продав банку дебіторський борг отримує від банку гроші (готівку, переказ, оплату чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу; залишені 10-20% суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту.

6.2.8.Електронні засоби.

У сучасних умовах зростає обсяг грошових розрахунків фі­зичних і юридичних осіб із використанням пластикових карток, їх використовують для розрахунків за товари (роботи, послуги), а також для отримання готівки. Банківські картки класифікують за їх власниками, за схемою використання тощо. За власниками картки бувають приватними та корпоратив­ними. Власниками приватних платіжних карток є фізичні особи, яким відкривають окремий картковий рахунок, на яко­му акумулюють кошти власника картки. На одну і ту саму особу може бути відкрито необмежену кількість карткових рахунків. Корпоративні картки — це платіжні картки, які дають можливість їх власникам здійснювати платіжні операції за рахунок коштів, що їх акумулюють на картковому рахунку юридичної особи.

За схемою використання картки поділяють на дебетові і кредитові. Дебетові платіжні картки дають змогу викори­стовувати лише ту суму коштів, яка зберігається на картково­му рахунку. При використанні кредитних платіжних карток можна користуватися коштами банку (у певних межах і за певний відсоток) згідно з угодою.

Ще одним видом банківських платіжних карток є зарплатні картки, які використовують для виплати заробітної платні.

При використанні платіжних карток платники не потребу­ють значних сум готівки, що забезпечує збереження коштів. На залишок коштів, які зберігаються на картковому рахунку в банку, нараховують відсотки.

Національний банк України веде роботу зі створення необ­хідної інфраструктури для обслуговування в Україні грошо­вих розрахунків з використанням платіжних карток як націо­нальних емітентів.
6.3. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення для забезпечення господарської діяльності
Платіжна дисципліна полягає в суворому дотриманні суб'єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконанні засадничих принципів здійснення грошових розрахунків. Додержання платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни найчастіше буває наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його складного фінансового стану.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та в установлені строки. Отже, її забезпечення залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їхній фінансовий стан. За безготівкових розрахунків відвантаження і оплата товарів не збігаються в часі. Це призводить до виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Така заборгованість може стати наслідком порушення розрахунково-платіжної дисципліни. Дебіторська заборгованість пов'язана з порушенням строків оплати: за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги; за розрахунками з бюджетом або з працівниками підприємства.

Кредиторська заборгованість виникає здебільшого за розрахунків з постачальниками і свідчить про використання в фінансово-господарській діяльності коштів, які не належать підприємству, але перебувають у нього в обороті. Зменшенню дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємств сприятиме дальше вдосконалення грошових розрахунків, через використання обігу, клірингової системи обслуговування.

Зміцненню платіжної дисципліни сприяє запровадження санкцій за її порушення. Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання. Регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни, за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковою адміністрацією.

^ Фінансова санкція - грошова сума, що стягується з суб'єктів господарювання за порушення вимог законів про регулювання готівкових і безготівкових розрахунків.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено такі фінансові санкції:

  1. у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахун-кових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну;

3) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання;

4) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі;

5) п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

6) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті;

7) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника за умови відсутності чи пошкодження пломби центру сервісного обслуговування.

8)До суб'єктів господарювання, що реалізують для застосування у сферах, визначених цим Законом, реєстратори розрахункових операцій з числа включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення яких внесені зміни, не передбачені

конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний реалізований реєстратор розрахун-кових операцій, при цьому вартість реалізованої продукції повертається покупцю, а реалізована продукція підлягає конфіскації.

Крім того, згідно з Указом Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" з наступними змінами і доповненнями застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі - у двократному розмірі суми надлімітної готівки;

- за неповно відображену або зовсім не відображену готівку в касі - у п'ятикратному розмірі цієї суми.

Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від кількох обставин. По-перше, це визначення джерела сплати штрафів. Нині всі штрафи, пені сплачуються суб'єктами господарювання за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. Отже, штрафи безпосередньо впливають на формування чистого прибутку підприємств, їхніх фінансових ресурсів.

По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються відповідні штрафи. Розмір штрафів має бути достатнім для створення відповідальності суб'єктів господарювання. Водночас вони не повинні бути надмірно високими.

По-третє, це обов'язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів. Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, як правило, застосовуються в обов'язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов'язковим. Суб'єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.

Інформацію про санкції, що застосовуються до порушників готівково-

грошового обігу, наведено у табл. 1.

^ Таблиця 1

Штрафні санкції при порушенні готівково-грошового обігу

на підприємствах

Порушення

Розмір штрафних санкцій

Примітка


Перевищення встановлених

лімітів готівки в касі

200% від суми

виявленої

понадлімітної готівки

за кожний день


Будь-які надходження коштів до

каси понад ліміт за умови їхнього

здавання до банку на наступний

день не вважаються

понадлімітними.

Неповне чи несвоєчасне

оприбуткування готівки в

касі


5-ти кратний розмір від не оприбуткованої

суми


Виявлення під час перевірки

порушення своєчасного

оприбуткування готівки до каси

загрожує підприємству штрафом.

Крім цього, контролюючі органи

мають право застосовувати

зустрічні перевірки підприємств-

покупців, які сплатили готівкові

кошти.

Перевищення встановлених

термінів використання

виданої під звіт готівки

25% від виданих під

звіт сум


Одночасно зі штрафом, що

накладається на підприємство за

несвоєчасне повернення готівки,

виданої під звіт, штраф у розмірі

15% від своєчасно не поверненої

суми накладається на працівника

Проведення готівкових роз-рахунків без ви-дачі одержува-чем платіжного

документа, що підтверджує

сплату покуп-цем готівкових

коштів

У розмірі сплачених

коштів


Цей штраф застосовується до

підприємства, у касі якого при

перевірці виявляються затверджені авансові звіти підзвітних осіб, згідно з якими таким особам виплачено суми готівки, не підтверджені відповідними розрахунковими документами (товарним чи касовим чеками, квитанцією до прибуткового ордера та ін.).

Крім штрафних санкцій, посадові особи підприємства можуть бути

притягнуті до адміністративної відповідальності (штрафу).

Згідно зі ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення

керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою у вигляді штрафу в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 грн.).

Такий самий штраф може сплатити керівник підприємств за недотримання

вимог тощо:

– забезпечення належного облаштування каси та надійного зберігання

готівкових коштів;

– установленого ліміту каси та внесення недостовірних показників до

розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі;

– порушення правил використання готівкової іноземної валюти.

Справи про адміністративні порушення посадових осіб підприємств

розглядають органи Державної податкової служби України і Державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

Рекомендована література
І.Василик О.Д. Теорія фінансів. — К.: Знання, 2000. – 416 с.

  1. Крутик А. Б., Хайкин М. М. Основы финансовой деятельности предприятия: Учебник. — СПб.: Бизнес-пресса, 1999. — 445 с.

  2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Постанова НБУ № 22 від 21.01.2004р. // rada.gov.ua

  3. Податковий кодекс № 2755VІ від 02.12. 2010 року// rada.gov.ua

  4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Постанова НБУ N 637 від 15.12.2004р. // rada.gov.ua

  5. Положення про переказний і простий вексель Постанова ЦВК і РНК СРСР
    № 104/1341 від 07.08. 1937 р. // rada.gov.ua

  6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" Наказ Міністерства фінансів України № 91 від 26.04.2000р. // rada.gov.ua

  7. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг – Закон України № 265/95-ВР від 06.07.95р. // rada.gov.ua

  8. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки Указ президента України № 436/95 від 12.06.1995р.// rada.gov.ua

  9. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2006. – 231 с.

  10. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств. — К.: МАУП, 2004. – 328 с.

  11. Сизоненко В.О. Фінансовий менеджмент. - К.: ЮЦ «Київський університет», 2006. -1144 с.

  12. Сизоненко В.О. Основи підприємницької діяльності: Підручник. - К.: Знання України. - 2003. -255 с.

  13. Финансовый менеджмент. Теория и практика / Под ред. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1997.-564 с.

  14. Финансы предприятий / Под ред М. В. Романовского. — СПб.: Бизнес-пресса, 2000. -502 с.

13. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. // rada.gov.ua

Схожі:

Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconРоботи: “Організація безготівкових розрахунків
Суть, основи організації та народногосподарське значення безготівкових розрахунків 10
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах icon24. Напрями використання чистого прибутку підприємства
Принципи організації безготівкових розрахунків. У безготівкових розрахунках як постачальникам, так І покупцям необхідно дотримуватись...
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconУправління соціального захисту населення інформує
Чорнобильської катастрофи, санаторно-курортного закладу. Змінами передбачено, що санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності...
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconРинок продуктів продукти продукти гроші Підприємства
Грошовий обіг – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом...
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconЛекція № організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств
На підприємствах з числом робітників 1200 І більш створюються лікарські здравпункти, менш 1000 чол. — фельдшерські здравпункти
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconР озділ ІІІ. Організація праці при виробленні страв та кондитерського виробу
...
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconОрганізація обліку розрахунків по оплаті праці
Дослідження обліку розрахунків по оплаті праці на прикладі підприємства м
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах iconДипломна робота на тему: „ платіжна система україни
Робота банку в пс полягає в проведенні безготівкових розрахунків в межах дії системи. Сьогодні банки України працюють як в національній...
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах icon2 Організація грошових розрахунків підприємств
Сутність розрахункових відносин І принципи їх організації в народному господарстві
Лекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах icon"Організація грошових розрахунків (укр.)"
Платежі готівкою між підприємствами І фізичними особами за реалізовану продукцію … розрахунки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка