Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині»




Скачати 296.09 Kb.
НазваКурсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині»
Сторінка1/3
Дата конвертації04.03.2013
Розмір296.09 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2   3




ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. причини і етапи голодомору на Україні ......................5

1.1. Причини голодомору ....................................................................5

1.2. Планування та методи проведення Голодомору 1932-1933 рр. на Українських землях .........................................................................6

1.3. Голод 1932 – 1933 рр. в Україні ...................................................8

РОЗДІЛ 2. Наслідки голодомору ............................................................15

РОЗДІЛ 3. ОДЕЩИНА У ЛАБЕТАХ ГОЛОДОМОРУ ....................................21

висновки ..........................................................................................................32

Список використаної літератури ......................................................34

ДОДАТКИ .............................................................................................................36


ВСТУП

Тема курсової роботи — «Голодомор 1932-1933 рр. на Одещині».

Одним із найжорстокіших зло­чинів сталінізму проти українсь­кого народу був організований ним голод 1932-1933 рр. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти кол­госпну систему з початку колек­тивізації. Протягом січня-листо­пада 1930 р. в Україні було заго­товлено 400 млн. пудів хліба. За такий же період 1931 р. держав­ні заготівлі становили 380 млн. пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р. вилу­чили все зерно, у тому числі по­сівний фонд. Узимку 1931/32 р. голод вже стукав до селянських хат України. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кам­панію 1932 р. Ускладнювали си­туацію і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктив­ній роботі в них. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше половини запла­нованих площ. Внаслідок неякі­сного обробітку просапних куль­тур частина посівів загинула. І все ж не природні чинники бу­ли причиною трагедії українсь­кого селянства. Врожай 1932 р. лише на 12% був менший серед­нього врожаю за 1926-1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продоволь­ства. Але цього не сталося.
______________________________________________________
Об'єктом дослідження є український голодомор.

Предметом дослідження є голодомор 1932-1933 рр. на Одещині.

Завдання дослідження:

  1. розглянути причини і етапи голодомору на Україні;

  2. дослідити наслідки та статистику голодомору;

  3. проаналізувати та вивчити вплив голодомору на життя Одещини 1932-1933 рр..


______________________________________________________
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури.


РОЗДІЛ 1

причини і етапи голодомору на Україні
^ 1.1. Причини голодомору

В історії бурхливого XX-го століття голодомор 1932-33 років був другим масовим голодом на території України.

Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Причини його частково мали об'єктивний характер - посуха 21-го року, економічні наслідки Світової та громадянської воїн, але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України [23, с. 137].
______________________________________________________
У документах Політбюро ЦК КПБУ збереглося свідчення про те, що восени 1932 року організовувалися з України так звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили навіть квашені огірки, капусту та помідори. Таким чином, ті люди, котрі вирощували цю продукцію, залишалися приреченими на голодну смерть.

За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення і розстріл за будь-яке використання хліба на трудодні в колгоспах та районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система масового вилучення насіннєвих фондів та "незаконно" розданого хліба колгоспникам, натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом взятих. Голодомор 33-го року, таким чином, спричиняли також непосильні плани хлібозаготівель з мізерного врожаю попереднього року [21, с. 109].
^ 1.2. Планування та методи проведення Голодомору 1932- 1933 рр. на Українських землях
Голодомор 32-33рр., найбільш трагічний в історії українського етносу. Очевидно, що Голодомор був ретельно спланованою акцією [1, с. 105].

Традиційно вважається, що головним ініціатором і безпосереднім ідейним натхненником організації Голодомору 1932-1933рр. був Й.В. Сталін. Безпосередньо, це так. Проте і досі в тіні залишаються такі його наближені сподвижники: В. Молотов і особливо Л. Каганович, який з 1926 по 1928 р. був першим секретарем ЦК КП(б)У [16, с. 129].
______________________________________________________
У серпні 1932 р. було прийнято закон, який передбачав смертну кару за розкрадання колгоспного майна. Навіть за крадіжку жмені зерна можна було поплатитися життям. Незабаром з’явився закон про «боротьбу зі спекуляцією», який передбачав ув’язнення в концтаборах від 5 до 10 років для тих селян, які, від голоду, намагалися обміняти домашні речі на харчові продукти в містах. Купити продукти вони не могли, бо з 1928 р. продовольство в містах розподілялося за картками. Селяни опинилися в безвихідному становищі. Тим часом хлібозаготівельні плани зростали. У 1931 р. українські селяни здали державі 39 % валового збору зернових, у 1932 р. – 55 %. У жовтні 1932 р. в республіку для нагляду за хлібозаготівельною компанією прибула надзвичайна комісія на чолі з В.М.Молотовим. Комісія діяла брутальними методами. «Для роботи» на селі були мобілізовані партійні активісти. До сіл входили регулярні війська і підрозділи ДПУ, які силою відбирали у селян останнє зерно. Партійні та радянські працівники, голови колгоспів, які робили спроби перешкодити насильству, вказівкою Сталіна були репресовані [7, с. 37].
______________________________________________________
Є така точка зору, що Сталін використав терор голодом, аби примусити селян працювати у колгоспах, від чого вони відмовлялися. Подібні оцінки відволікають від політичного винищення українства як нація, яка чинила опір намаганню комуністичної влади зросійщити її.

А ось інша історична послідовність у діях тоталітарної влади простежується надто чітко. Голод 1932-1933 рр. є фактично не чим іншим, як прелюдія репресій 1937-го і наступних років [13, с. 107].
^ 1.3. Голод 1932 – 1933 рр. в Україні
В ХХ ст. Русю – Україною покотився три жахливі голодомори 1921 - 1923 рр., 1931 - 1933 рр., та 1946 - 1947 рр. Під час найбільшого з них, що не був спровокований жодним стихійним лихом і мов місце після сприятливих для врожаю погодних умов 1931 та 1932 рр. загинуло близько 9 млн. українців [2, с. 112].

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає. Його причини досі остаточно не з’ясовані. Одні вважають, що голод був спланований Сталіним та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму і приватновласницької психології. Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне – голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно [9, с. 155].
______________________________________________________
1. Коли дослідники говорять про голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей.

2. Кількість прямих та непрямих жертв голодомору точно підрахувати досить важко. Між істориками досі точаться дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Але, все одно, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. А якщо взяти до уваги непрямі втрати, тобто тих дітей, які не народилися через наслідки голодомору, число жертв за приблизними підрахунками сягає 14 мільйонів [17, с. 98].

14 мільйонів життів за 500 днів – це та страшна жертва, на яку прирік українську націю сталінський режим. Для порівняння: сучасне населення Данії складає 5,2 млн. осіб, Австрії – 8 млн.; Болгарії – 8,5 млн.; Бельгії – 10 млн., Угорщини – 10,3 млн. Тобто під час голодомору зникла ціла європейська країна... Наша країна... [5, с. 118].

3. За даними вчених, найбільш постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищій у 5-6 разів. У Донбасі – у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України (Додаток А).

4. Під час аналізу тих подій рано чи пізно виникає питання про причини та винуватців трагедії. Безумовно, головною причиною голодомору стала політика тоталітарного сталінського режиму. Політика безвідповідальних експериментів з метою побудови щастя для усіх „в єдиній окремо взятій країні”, яка передбачала, зокрема, злиття усіх націй і народностей СРСР в єдиний „радянський народ” з уніфікованою свідомістю та здійснення швидкого „індустріального стрибка” за рахунок „мобілізації” внутрішніх ресурсів [12, с. 39].
______________________________________________________
Тому, не змігши вирішити національне питання через політику „коренізації”, Сталін вдався до відкритої війни проти народу.

Звичайно, відповідальність за це повинен нести весь тоталітарний сталінський режим з його розгалуженою каральною машиною. Але було кілька головних дійових осіб, які спровокували голодомор, або ж не відвернули його, хоча повинні були це зробити. їх слід назвати поіменно:

Йосип Сталін – Генеральний секретар ВКП(б), перша особа у комуністичній ієрархії.

В’ячеслав Молотов – голова Раднаркому СРСР, тодішнього радянського Уряду. Безпосередньо відповідав за хлібозаготівлі в Україні.

Лазар Каганович – у 1925-28 рр. – секретар ЦК КП(б)У, 1928-39 рр. – секретар ЦК ВКП(б), вірний соратник Сталіна, спеціальний посланець, який керував хлібозаготівлями на Північному Кавказі та здійснював ревізії в Україні, зокрема, на Одещині.

Павло Постишев – у 1930-1933 рр. керував відділом агітації і пропаганди та оргвідділом ЦК ВКП (б). У січні 1933 р. направлений в Україну як 2-й секретар ЦК КП(б)У з особливими повноваженнями. Головним завданням, яке поклав на нього Сталін, було „безумовне виконання плану хлібозаготівель”. Після виконання цього „плану” Постишев став головним ініціатором і безпосереднім керівником репресій проти української інтелігенції.
______________________________________________________
Роль цих осіб в організації голодомору в Україні була різною. Якщо Сталін був головним ідеологом розправи, Каганович, Балицький і Постишев проявляли найбільшу активність, то українські керівники Косіор та, особливо, Чубар, намагалися інколи подавати голос на захист голодуючих селян. Однак, їх дії не були послідовними і навряд чи могли бути успішними. Бо за голодомором стояла СИСТЕМА. Тих, хто намагався їй хоч якось заважати у проведенні терору, як, наприклад, народний комісар освіти Микола Скрипник, самі ставали жертвами цього терору [6, с. 122].

Звичайно, наведені особи нічого не змогли б зробити самотужки. їм активно або пасивно допомагали мільйони соратників, значна частина яких вірила, що вчиняє правильно.

5. Дехто й досі намагається представити голодомор 1932-33 рр. як „співпадіння об’єктивних та суб’єктивних обставин”: посухи та „перегинів на місцях”. Але факти свідчать зовсім про інше. Це не було співпадіння, це була свідома політика сталінського режиму. Тобто мова йде про організацію штучної катастрофи, коли сталінський режим використав погіршення ситуації на селі для винищення мільйонів українців [11, с. 165].

Про те, що урожай в Україні був, переконує, хоча б, той факт, що радянський уряд масово продавав збіжжя та інші сільськогосподарські культури за кордон. Наприклад, є свідчення, що в 1932-33 рр. у Польщі українськими буряками годували свиней, бо цих буряків було багато і вони були дуже дешеві.

6. Про те, що дії більшовиків були свідомими, свідчить ще один характерний епізод. Восени 1932 – взимку 1933 року, коли вже всі зрозуміли, що в Україні справжній голод, що зробила тоталітарна влада, для порятунку людей? Може припинила примусове відбирання їжі? Може мобілізувалася на допомогу голодуючим, або хоча б прийняла допомогу інших країн? Ні. Вона всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони [8, с. 141].

Армія, загони НКВС оточили українські міста, бо селяни намагалися там врятуватися від голодної смерті, та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїжджати у інші регіони СРСР, насамперед, до Росії. Цьому сприяло введення паспортної системи, яка фактично вдруге закріпачила українських селян. За спеціальними розпорядженнями ввели заборону на продаж залізничних квитків для них. Такі дії важко пояснити збігом обставин чи посухою... [14, с. 108].
______________________________________________________
Не було жодного кроку, аби подолати негативні наслідки неврожаю. Навпаки, все робилося для того, щоб їх посилити. Отже, ми маємо справу з яскравим прикладом ГЕНОЦИДУ, спрямованого проти українського народу. I зараз ми маємо це довести і сказати вголос.

Найвище керівництво країни знали про голод в Україні, але замовчувало цей факт. Допомоги надано не було. Більше того, в Україні для виконання плану хлібозаготівлі було направлено комісію на чолі з В.Молотовим. Дії комісії були жорстокими: у селах конфісковували продовольчі та посівні фонди; проводилися масові репресії; припинялося постачання товарів; села оточували загони НКВС [24, с. 17].

Голодомор став для України національною катастрофою. За різними даними, голодною смертю померло від 3,5 до 9 млн. осіб – точні цифри вже навряд чи будуть з’ясовані.

Лише наприкінці 1980 – х у 1990 – х рр. з’явилися наукові статті про голодомор, спогади очевидців, публікації в пресі; складено мартиролог жертв голодомору, щороку проводяться дні їх пам’яті [20, с. 105].

РОЗДІЛ 2

Наслідки голодомору

Історики і демографи сперечаються навколо кількості жертв голодомору, виголошуючи різні дані від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 37-го року, втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу, жертви становили близько 7 мільйонів чоловік на теренах України.
______________________________________________________
Географія смертності від голоду в Україні строката. Менш уражені північні райони першої половини 32-го і суцільний мор в усіх областях протягом другої половини 32-го та першої половини 33-го років. Голодною смертністю вирізнялися села і райони, які мали економічну зумовленість, тобто впиралися в обсяги, терміни та методи хлібозаготівель (Додаток А).

Голод 33-го року в Україні - це не фізіологічне явище, а, насамперед, цинічна форма політичного терору, проблемами якої повинні перейматися історики, соціологи, правники і політики. Наслідки та масштаби голодомору у містах та селах України в 1932-33 роках засвідчують глобальну соціо гуманітарну катастрофу в історії людства, а не лише українства [22, с. 80].

Архівні документи зберегли інформацію про загальну кількість населення, яке нестерпно голодувало. Так, весною 33-го в 66-ти районах Київської області зафіксували півмільйона голодуючих селян, а на Дніпропетровщині голод охопив більше 70 відсотків населення. В таємних листах керівників держави, керівників обласного рівня до ЦК КПУ за травень 33-го року повідомлялось про смертність в окремих селах, яка сягала від 450 до 600 чоловік. Поіменні списки полеглих від голоду селян, які відтворені краєзнавцями та активістами Асоціації дослідників голодоморів в Україні, це вже не статистика, це загальнонаціональна трагедія.

Радянський режим заперечував факт існування голоду. Тому кількість жертв голоду обчислити дуже тяжко: ніхто не вів обліку загиблих. У 1937р. у Радянському Союзі був проведений черговий перепис населення. Він виявив величезні демографічні втрати, які сталися з часу проведення попереднього перепису 1926р. Найбільшу кількість жертв голоду подає Роберт Конквест: у 1932-1933 рр. загинуло 7 млн. людей, з них 5 млн. В Україні, 1 млн. на Північному Кавказі, ще 1 млн. – в інших місцях (таб. 2.1.).
  1   2   3

Схожі:

Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» icon«Жити заборонено!» Урок-реквієм, присвячений жертвам Голодомору 1932-1933 Підготувала
Голодомор 1932-1933 рр., його причини та наслідки; виховувати почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати...
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconТ. Г. Шевченко Минає 75 років з трагічної дати в історії нашого народу, але рани живі…
України від 28 березня 2007 року №250/2007 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні» в Сумській...
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconКонквест Р. Жнива скорботи: рад колективізація І голодомор
Голод 1932-1933 рр на Україні: очима істориків, мовою документів / Упор. Р. Я. Пиріг та ін. – К.: Політвидав України, 1990
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» icon«Закон про п’ять колосків»
Мета: Сприяти поверненню історичної пам’яті про голодомор 1932-1933 років; формувати в учнів повагу до подій тих часів, виховувати...
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconЯкий шлях пройшла історія виникнення голоду 1932-1933 рр в Україні?
Мета. «Народ має знати свою історію, щоб жити у майбутньому …». Який шлях пройшла історія виникнення голоду 1932-1933 рр в Україні?...
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconВиховна година на тему : «Жнива скорботи»
Мета: поглибити знання учнів про голодомор в Україні в 1932 1933 роках, розширити їхнє уявлення про страшну трагедію українського...
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconСценарій виховного заходу для учнів 8-11 класів
День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. 80 років тому нашу країну...
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconЛінійка-мітинг, присвячена дню Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933...
Лінійка-мітинг, присвячена дню Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр та політичних репресій
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconЛінійка-мітинг, присвячена дню Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933...
Лінійка-мітинг, присвячена дню Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр та політичних репресій
Курсової роботи «Голодомор 1932-1933 рр на Одещині» iconГолодомор в Україні 1932-33 років. Учасники
Переможці конкурсу (володарі трьох перших, шести других, десяти третіх та двадцяти заохочувальних призових місць) отримають цінні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка