Література




Скачати 218.33 Kb.
НазваЛітература
Дата конвертації26.03.2013
Розмір218.33 Kb.
ТипЗадача
uchni.com.ua > Право > Задача


ЗМІСТ
1. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

2. ПЕНСІЇ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ

ЗАДАЧА

ЛІТЕРАТУРА

1. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Для реалізації Концепції соціального забезпечення населення України були розроблені Основи законодавства України про соціальне страхування, які прийняті у вигляді базового закону. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Основи) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування громадян в Україні.

Соціальне страхування є однією із організаційно-правових форм соціального забезпечення, визначальною категорією в якому є со­ціальні ризики й вимога їх обов’язкового й добровільного страхування.

Відповідно до ст. 1 Основ загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Соціальне страхування — це встановлена державою система права щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань у випадках, визначених законодавством [4, с. 31]. Соціальне страхування можна собі уявити як соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обо­в’язкового характеру, яка зможе діяти досить ефективно лише в тому випадку, якщо вона буде всеосяжною як із погляду охоплення нею населення, так і з погляду покриття ризиків.

Фінансування виплат зі соціального страхування здійснюється за рахунок страхових внесків працюючих осіб та їх роботодавців. У фінансуванні систем соціального страхування іноді також бере участь держава.

Можна виділити такі основні елементи соціального страхування:

- соціальне страхування, що фінансується за рахунок внесків, які зазвичай солідарно сплачують роботодавці та працівники, за можливої участі держави у формі внесків за певні категорії працівників або дотацій за рахунок загальних податків;

- обов’язкова участь працівників із деякими винятками; внески акумулюються у спеціальних фондах, за рахунок яких виплачується пенсія та допомога;

- надлишок коштів у фонді, які не використані для виплати пенсій або допомоги, інвестуються для отримання додаткового доходу; особисте право на пенсію чи допомогу гарантується наявним обліком внесків без застосування процедури перевірки доходів або нужденності;

- розмір внеску та виплати часто залежить від того, який за­робіток має (або мала) застрахована особа; страхування від тру­дового каліцтва зазвичай повністю фінансується за рахунок наймача за можливої участі держави за рахунок загальних податків.

Соціально-економічні відносини, інтереси соціальних суб’єк­тів (працівників, роботодавців та держави) з приводу захисту пра­цівників та самозайнятого населення (і членів їх сімей) від факторів, які знижують якість життя, та їх соціальний статус є предметом категорії соціальне страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами [2, ст. 5]:

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загаль­нообов’язкового державного соціального страхування;

- обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;

- надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового соціального страхування;

- солідарності та субсидування;

- державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

- цільового використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

- паритетності представників усіх суб’єктів загальнообов’яз­кового державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Світовий досвід свідчить про те, що захист від конкретних видів соціального ризику найбільш ефективно може бути організований у рамках окремих напрямів (секторів) соціального страхування: пенсійне страхування; страхування від нещасних випад­ків на виробництві; страхування у зв’язку з безробіттям.

Доцільність такого поділу соціального страхування пояснюється різною природою соціальних ризиків, від яких вони покликані захищати, схожістю потреб застрахованих, що задовольняються, а також специфікою правового регулювання різних видів страхування.

Українським законодавством визначені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими Законами, прийнятими відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’яз­кове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до ст. 20 Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

- надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством;

- фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

- створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

- покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням загаль­нообов’язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб із кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках:

- для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком із громадян;

- для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов’язкове держав­не соціальне страхування, порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються законами Ук­раїни з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передба­чено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

1) застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи;

2) страхувальники;

3) страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню,
а також конкретних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни,
в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Cтрок, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачує внески (вона та/або роботодавець) на страхування, називається страховий стаж.

Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообо­в’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Роботодавцем вважається:

- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;

- власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

- пенсійного страхування;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно із затвердженими статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов’я­зані з цією діяльністю.

Основним джерелом коштів фондів загальнообов’язкового соціального страхування в законодавчих актах визначені страхові внески роботодавців та застрахованих осіб. До всіх фондів застраховані особи сплачують страхові внески, крім Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків. З переходом до ринкових відносин усе більш очевидною стає необхідність безпо­середньої участі працівників у фінансуванні фондів соціального страхування, що дає їм можливість самим впливати на рівень свого соціального захисту в разі настання страхових випадків.

Перехід від фінансування загальнообов’язкового державного соціального страхування через систему податків до системи внес­ків має принципове значення, оскільки поняття «соціальний податок» та «страхові внески» різняться як за соціально-еконо­мічною природою, так і за роллю й призначенням у соціальному захисті. Страхові внески — це форма резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних послуг працівникам у разі настання страхового випадку.

Підміна страхових внесків єдиним соціальним податком позбавляє їх цільового призначення. Фінансові механізми соціального страхування у такому разі знову трансформуються у систему соціальної допомоги, що призводить до втрати взаємо­зв’язку індивідуального вкладу застрахованої особи та його роботодавця з розміром соціальних виплат, а також до зменшення надходжень до фондів соціального страхування, оскільки зас­траховані особи вже сьогодні сплачують від 2 до 4 відсотків своєї заробітної плати. Запровадження єдиного соціального податку виключить із бюджету фондів ці платежі. Світовий досвід розвитку соціального страхування передбачає пропорційну спла­ту внесків до соціаль­них фондів як роботодавців, так і найманих працівників.

Фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Управління ними здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб’єктів соціального страхування: роботодавцями та застрахованими особами.

Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального стра­хування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.

^ 2. ПЕНСІЇ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ
Питання соціального захисту населення в сучасних умовах є досить гострими. Їх вивчення потребує неоднозначності підходів, врахування всієї різноманітності думок щодо їх розв’язання. Але незаперечним є одне – соціальний блок тісно пов’язаний з економічним і має вирішуватися комплексно.

Спектр соціального захисту населення є досить широким і включає в себе понад десяток напрямів, однак особливе значення має пенсійне забезпечення, яке охоплює більш як 14 млн. громадян і практично стосується кожної третьої сім’ї в державі.

З моменту здобуття незалежності Україна почала формування власної законодавчої бази, одним з найважливіших питань якого було законодавче забезпечення пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей.

У результаті реалізації цих заходів були прийняті Закони України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. З часу їх прийняття відбувалось постійне формування й удосконалення пенсійного законодавства. Згодом майже одночасно були прийняті і введені в дію Закони України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про ста­тус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” та ін.

Отже, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України – військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР визначені вищевказаним Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Вказаним Законом встановлено такі види пенсій:

- пенсія за вислугу років;

- пенсія по інвалідності;

- пенсія в разі втрати годувальника.

Військовослужбовцям, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до вказаного Закону призначаються і виплачуються після їх звільнення зі служби. Пенсії по інвалідності, а членам сімей – пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби військовослужбовця.

Право на пенсійне забезпечення поряд з військовослужбовцями Збройних Сил України та членами їх сімей мають також військовослужбовці Радянської Армії та Військово-Морського Флоту колишнього СРСР, об’єднаних Збройних Сил Співдружності Незалежних Держав, військовослужбовці Збройних Сил держав-учасниць Співдружності та членів їх сімей, які проживають або переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Пенсія за вислугу років є основним видом пенсійного забезпечення військовослужбовців і призначається довічно.

Право на пенсію за вислугу років мають:

1) військовослужбовці, які на день звільнення з військової служби мають вислугу 20 років і більше, незалежно від віку та причини звільнення (за винятком військовослужбовців, позбавлених у встановленому порядку військового звання, в тому числі в період перебування їх у запасі чи у відставці, а також звільнених з військової служби у зв’язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, і членів їх сімей).

Відповідно до Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” право на пенсію за вислугу років будуть мати вказані особи незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

- по 31 серпня 2011 року і на день звільнення мають загальну вислугу 20 років і більше;

- з 1 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

- з 1 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

- з 1 вересня 2013 року по 31 серпня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

- з 1 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

- з 1 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

- з 1 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

- з 1 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

- з 1 вересня 2018 року по 31 серпня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

- з 1 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

- з 1 вересня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, але не більше ніж 5 років з розрахунку – один рік навчання за 6 місяців служби.

Пенсія призначається у розмірі 50 %, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я – 55 % відповідних сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, а тим, які мають вислугу більше 20 років, крім того, 3 % відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

Відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” військовослужбовці звільняються у відставку за віком у разі досягнення на день звільнення зі служби граничного віку перебування у запасі, а у відставку за станом здоров’я у разі визнання військово-лікарською комісією непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку;

2) військовослужбовці, які на день звільнення досягли 45-річного віку (інваліди війни – незалежно від віку) і мають загальний страховий (трудовий) стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Пенсія призначається у розмірі 50 % за загальний страховий (трудовий) стаж 25 років і за кожний рік стажу понад 25 років – 1 % відповідних сум грошового забезпечення;

 Відповідно до Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” порядок визначення права на такий вид пенсії не змінюється.

3) військовослужбовці при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей”.

Виходячи із черговості умов, вказаних у цьому пункті (“...при досягненні 45-річного віку..., які звільняються...”), право на таку пенсію мають військовослужбовці, які також досягли 45-річного віку на день звільнення зі служби.

Право на таку пенсію мають тільки військовослужбовці, у наказу про звільнення яких є запис: “Звільняється у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України”.

Пенсія призначається у розмірі: за вислугу 15 років – 40 % відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 % за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 % відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” право на такий вид пенсії за вислугу років будуть мати вищевказані особи, які на день звільнення зі служби матимуть 20 календарних років вислуги і більше.

Розмір такої пенсії буде: за вислугу 20 років – 50 % відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 % за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 %.

4) відповідно до Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” – “д” статей 1 та 2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Розмір такої пенсії законодавець не визначив. Скоріше за все вона буде обчислюватися як у пункті ”1” розділу ”Пенсія за вислугу років” – за 20 років 50 %, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я – 55 % відповідних сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, а тим, які мають вислугу більше 20 років, крім того, 3 % відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

Загальний розмір пенсії за вислугу років в процентному відношенні не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, загальний розмір пенсії може бути встановлений у межах 100 % відповідних сум грошового забезпечення, а особам, віднесеним до категорій 2, – 95 % відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України ”Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсії за вислугу років у всіх випадках (пункти ”1” – ”4”) буде обмежуватися 80 % відповідних сум грошового забезпечення, окрім осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1 або 2 категорій постраждалих (у них зберігається максимальний розмір пенсії – 100 % та 95 % відповідно залежно від вислуги років).

Пенсії за вислугу років, обчислені вищевказаним порядком, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.

Військова служба та інші періоди (служба в органах внутрішніх справ, кримінально-виконавчій системі, окремі періоди роботи в державних органах, навчання тощо) зараховуються до вислуги років для призначення пенсій як у календарному обчисленні, так і на пільгових умовах – у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393.

Страховий (трудовий) стаж обчислюється відповідно до Законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (стаття 24) та „Про пенсійне забезпечення” (статті 56 – 60).

Пенсії за вислугу років підвищуються:

а) на 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, – інвалідам війни 1 групи;

б) на 40 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, – інвалідам війни 2 групи;

в) на 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, – інвалідам війни 3 групи;

г) на 25 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб:

- учасникам бойових дій,

- членам сімей загиблих військовослужбовців, зазначеним у пункті 1

статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”;

- дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися

вдруге;

д) на 15 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, – учасникам війни, нагородженим орденами і медалями за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни;

е) на 10 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб:

- іншим учасникам війни;

- дружинам (чоловікам), які не одружилися вдруге, померлих учасників війни і бойових дій, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання та з інших причин.

До пенсії за вислугу років нараховуються надбавки:

- непрацюючим пенсіонерам – на кожного непрацездатного члена сім’ї, що знаходиться на утриманні пенсіонера і належить до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, на кожного непрацездатного члена сім’ї;

- державна соціальна допомога на догляд інвалідам І групи внаслідок причин, вказаних у пункті ”б” статті 20 Закону України ”Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, або внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, або одиноким пенсіонерам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують догляду, у порядку і на умовах, передбачених Законом України ”Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”;

- надбавка особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, у порядку і на умовах, передбачених статтею 16 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – у порядку і на умовах, передбачених статтею 9 Закону України ”Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.

 

Згідно з Законом України ”Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” особам, відзначеним державними нагородами, встановлюються пенсії за особливі заслуги, які виплачуються як надбавки до пенсій, на які мають право особи відповідно до законодавства. Розмір цих надбавок визначається у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і встановлюється диференційовано від 20 до 40 відсотків – залежно від особистих заслуг особи.

 Згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2011 році становить: з 1 січня – 750 грн, з 1 квітня – 764 грн, з 1 жовтня – 784 грн, з 1 грудня – 800 гривень. 

Порядок та умови призначення і виплати пенсій зазначеним військовослужбовцям регламентуються відповідними угодами між державами-учасницями Співдружності.

Проблема удосконалення пенсійного законодавства набула найбільшої актуальності в теперішній час.


ЗАДАЧА



Суддя Одеського обласного суду О. В. Котенко звернувся до відділу соціального захисту з проханням про призначення йому пенсії згідно із Законом України «Про статус суддів».

З 1978 р. по 1989 р. О. В. Котенко працював народним суддею Ленінського району м. Одеси, з 1989 р. по 2000 р. — суддею обласного суду, з 2000 р. до 2006 р. — правовим інспектором в Одеській федерації профспілок.

У 2008 р. йому виповнилося 60 років. Відділ соціального захисту відмовив йому в призначенні пенсії згідно із Законом України «Про статус суддів».

Чи було правильним рішення відділу соціального захисту? За яких умов призначається пенсія суддям?
Рішення:

Згідно з Законом України «Про статус суддів» ст. 43 – умовою для надання суддям пенсії є те, що вони повинні підпрацювати на посаді судді не менше 20 років і вихід у відставку, тобто звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

У нашому випадку, за перерахованими даними: О. В. Котенко на посаді судді відпрацював з 1978 р. по 1989 р. – народним суддею та з 1989 р. по 2000 р. – суддею обласного суду – разом 22 роки і не зазначено те, що був звільнений з посади через засудження за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, чи корупційне діяння, при якому пенсія призначається на загальних підставах.

Тому, із перерахованих вище фактів свідчить те, що рішення відділу соціального захисту не є правильним, а потому припускає перегляд справи вище означеному органу або надання документів щодо підтвердження попереднього рішення.

ЛІТЕРАТУРА

^

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. / Відомості ВР України. — 1996. — № 30. — С. 141.

2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 р. // Голос України. — 2003. — 22 серпня. — № 157 (3157).


3. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 р. // Відомості ВР України. — 1992. —
№ 29. — С. 399.

4. Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян: Постанова КМУ від 20 листопада 2003 р. № 1783.

5. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: навч. Посіб. – Вид. 3-те, доповнено та перероблено. – К.: Атака, 2006. – С.67-91.

6. Право соціального забезпечення: підручник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. П.Д. Пилипенка. – 2-ге вид., перероблено і доповнено. – К.: Видавничий дом “Ін Юре”, 2008. – С.134-156.

7. Синчук С.М. Право соціального забезпечення України: навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – С.88-113.

8. Сирота І.М. Право соціального забезпечення в Україні: підручник – Вид. сьоме, перероблено й доповнено з урахуванням змін чинного законодавства. – Х.: Одиссей, 2007. – С.144-178.

9. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення // Право України. – 2000. - № 5. – С.24-26.

10. Ярошенко І.С. Право соціального забезпечення: навч. Посіб. К.: КНЕУ, 2005. – С.53-95.

11. Ярошенко І. С. Система соціального захисту в Україні: шлях до реформування // Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки». — 2000. — № 1. — С. 203—212.


Схожі:

Література iconДавньоруська література література Київської Русі
Література Київської Русі є спільною для трьох братніх східнослов’янських народів російського, українського І білоруського
Література iconУроки розвитку мовлення
Вступ. Література І фольклор — скарбниця духовних багатств людства. Роль книги в сучасному житті. Тл. Світова література
Література iconГрупа Дата Предмет українська література
П. Хропко. Українська література. Підручник для 10 класу.— К., 2001 та видання інших років
Література iconВідповіді І. В. Козлика на запитання круглого столу «Зарубіжна література:...
Надруковано у виданні: Зарубіжна література в школах України. — К., 2005. — № — С. 3, 5, 6–7, 8
Література iconНовий Держстандарт Усього 70 годин; текстуальне вивчення творів 56 годин
Вступ. Література І фольклор — скарбниця духовних багатств людства. Роль книги в сучасному житті. Тл. Світова література
Література iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів Зарубіжна література
Зарубіжна література” – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори й головні етапи розвитку світового літературного...
Література iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів Зарубіжна література
Зарубіжна література” – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори й головні етапи розвитку світового літературного...
Література iconШкільні програми зарубіжної літератури
Це офіційні програми предмету "Зарубіжна література" для українських шкіл. Там містяться назви творів, що вивчатимуться (з лінками...
Література iconУрок з української літератури. 9 клас. Вчитель Віра Петрівна Коваленко...
Тема. Література рідного краю № Валентина Коваленко. Повість «Вовчик». Проблема сирітства в українській державі
Література iconЗ метою посилення уваги молоді до надбань національної І світової...
Міністерства освіти І науки від 05. 07. 2010 р. №666 «Про зміну назви навчального предмета», назву шкільного предмета «Зарубіжна...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка