Лекція тема 7: Законодавча база щодо охорони здоров’я людини. Мета : ознайомити з нормативно правовою базою України про охорону здоров’я людини
Скачати 128.72 Kb.
|
| Лекція ТЕМА 7: Законодавча база щодо охорони здоров’я людини. Мета: - ознайомити з нормативно – правовою базою України про охорону здоров’я людини; Навчальні питання:
Студенти мають знати:
Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:
Місце заняття: клас захисту Вітчизни. Час: 80 хв. Метод проведення заняття: лекція Структура заняття
Хід заняття
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв. 1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання: 2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу. ^ Основні документи нормативно-правової бази про захист життя і здоров'я людини в Україні. Основним документом щодо захисту життя та здоров'я людини в Україні є Конституція України. Відповідно до Конституції України, «охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічничних, медико-санітарних оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена». ^ Іншими нормативними документами, які забезпечують захист життя і здоров'я людини в Україні, є Закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. Пригадаймо деякі з них. Законодавство України про охорону здоров'я базується на ^ (28 червня 1996 року) і складається з Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», прийнятого 19 листопада 1992 р., та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини в галузі охорони здоров'я. Відповідно до цього Закону кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я та збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту й відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулює суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності й довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Відповідно до «Основ законодавства України про охорону здоров'я» держава гарантує:
Згідно з чинним законодавством держава розробляє та здійснює заходи
^ Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (8 червня 2000 року) визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Цей Закон також визначає заходи медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги потерпілим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру мають передбачати: • планування і використання наявних сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання; • введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; • розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів; • завчасне застосування профілактичних медичних препаратів і санітарно-епідеміологічних заходів; • контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання; • контроль за станом атмосферного повітря та опадів; • завчасне створення та підготовку спеціальних медичних формувань; • накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціальною майна і техніки; • контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією; • підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення. Для надання безоплатної медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту. Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня, що утворюються згідно з цим Законом. Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Положення про Державну службу медицини катастроф розробляється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України. Потерпілим, особливо дітям, а також рятувальникам аварійно-рятувальних служб, залученим до виконання аварійно-рятувальних робіт, лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санітарно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації. Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих санітарно-курортних закладах. Перелік центрів медико-психологічної реабілітації, порядок проходження медико-психологічної реабілітації, положення про медико-психологічну реабілітацію, відповідність санітарно-курортних закладів вимогам медико-психологічної реабілітації щорічно визначаються у відповідних положеннях, що розробляються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. ^ У статті 49 Конституції України зазначено, що «кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя». Згідно зі статтею 16 Конституції України, «збереження генофонду українського народу є обов'язком держави». ^ , які тенденції спостерігаються у цій сфері, промовисто свідчать деякі дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони здоров'я України та експертні оцінки: • кількість абортів перевищила кількість народжень у 1,5 рази. На 1000 новонароджених припадає 136 абортів. 20 тис. абортів щорічно роблять українські дівчата-підлітки, із них 0,5 тис. ще не виповнилось 14 років. Щорічно аборти роблять 100 тис. жінок, які ще не народжували дітей, і для 320 із цих жінок це закінчується смертю; • неухильно підвищується показник смертності новонароджених на одну тисячу народжених. Значна кількість новонароджених (0,0015%) до одного року не доживає. Приблизно стільки ж осіб щорічно гине в дорожньо-транспортних пригодах на автошляхах України; • високий показник материнської смертності; • із числа жінок репродуктивного віку 2 млн. не можуть народити дитину за станом здоров'я, і кожна п'ята подружня пара — безплідна. Понад 30 % вагітних жінок уражені анемією. Приблизно 1,9 млн. із 2,4 млн. молодих сімей мають намір обмежитися тільки однією дитиною; • середній вік жінок становить близько 74, чоловіків — 63 років (приблизно така ж тривалість життя в Марокко, Тунісі, Киргизстані, Таджикистані); • за показником народжуваності на 1000 жителів Україна посідає передостаннє місце серед республік колишнього СРСР та країн Європи; • показник кількості померлих перевищує показник кількості народжених. За смертністю населення Україна посідає друге місце серед країн Євразії; • значно зменшилась кількість дітей, особливо у сільській місцевості: в кожному четвертому селі діти не народжуються, в 10% сільських населених пунктів немає дітей до п'яти років, а в 1500 селах взагалі немає молоді у віці від 16 до 29 років. Для всієї Європи сумарний коефіцієнт народжуваності сьогодні дорівнює 1,5 дитини. А в Україні — 1,3 (у деяких регіонах він вже наближається до одиниці, тобто однієї дитини на жінку). За розрахунками ж фахівців, якщо за певний час вікова структура населення стабілізується відповідно до існуючого режиму народжуваності, скажімо, однієї дитини на жінку, то кількість населення зменшуватиметься наполовину приблизно кожних 25-30 років; • на медичному обліку знаходяться 319 тис. дітей з психоневрологічними захворюваннями, понад 1 млн. дітей мають хвороби органів травлення, 345 тис. — крові та кровотворних органів, 284 тис. — ендокринної системи, 27 тис. — уражені дитячим церебральним паралічем; • на початок 2026 р. кількість населення України становитиме близько 42 млн. осіб. Значна частина населення буде фізично і психічно неповноцінною. Особи віком 60 років і більше становитимуть 25%, а частка дітей у населенні знизиться до 15% у 2026 році. Число потенційно хворих на одного лікаря становить 222 (у США, Канаді, Англії та Німеччині — від 106 до 238), на одну медсестру — 86 (у США, Канаді, Англії та Німеччині — від 42 до 86), а рівень госпіталізації на 100 мешканців становить 24,0 (у зазначених країнах — від 14,5 до 21,1). Але при всьому цьому витрати на охорону здоров'я на душу населення значно менші. В Україні це становить близько 20 доларів США (в Англії — 714, Канаді —1401, Німеччині — 1472, а в США — 3773 долари). За даними Міністерства охорони здоров'я України, медичні установи фінансуються не більш як на 40% від необхідного. Гроші, які виділяються на одну особу, дають можливість забезпечити лише 60% обсягу стаціонарної допомоги, 50% амбулаторно-поліклінічної і ще менше швидкої та невідкладної. При цьому грошем на проведення заходів щодо профілактики інфекційних захворювань, диспансеризації та оздоровлення диспансерних хворих в амбулаторних умовах не залишається. Не можна забувати й про те, що значна кількість виділених на охорону здоров'я коштів спрямовується на заходи по охороні здоров'я так званої національної еліти та наближених до неї категорій населення. Як зазначено у спеціальних дослідженнях, високий рівень травм і не щасних випадків у чоловіків, захворювань серцево-судинної системи мають прямий корелятивний зв'язок із зловживанням спиртними напоями, а поширене паління і порушення режиму харчування призводить до виникнення злоякісних пухлин органів дихання і травлення. Хворобам системи кровообігу сприяють зниження життєвого рівня населення, незадовільні умови праці на багатьох підприємствах, недостатня гігієнічна культура, дефіцит діагностичної апаратури та ефективних ліків. 9,0% від загальної кількості інвалідів і 1,1% від загальної кількості дітей складають діти-інваліди. 2,3% населення України психічно хворі, 1,5% населення України хворі на алкоголізм. За рівнем захворюваності алкоголізмом і наркоманією Україна перебуває на другому місці серед країн колишнього СРСР. Вражають й інші факти про стан здоров'я населення. Так, погіршення життєвого рівня населення, дефіцит ефективних препаратів, які не виробляють в Україні, нестача коштів на придбання ліків і рентген-флюорографічного обладнання потягли ситуацію, за якою захворюваність на туберкульоз має масштаби епідемії. Високими темпами зростає захворюваність на сифіліс (близько 120 випадків на 100 тисяч населення). За даними Національного комітету України з профілактики наркоманії та СНІДу, 75-80% інфікованих ВІЛ — особи віком від 15 до 30 років, 80-90% яких ін'єкційні наркомани. Мають місце випадки зараження ВІЛ через донорську кров. Наркотизація населення зростає, збільшуючи при цьому і статистику хворих на СНІД, яких щомісяця виявляється майже півтори тисячі. Проте лікарі та правоохоронці стверджують, що для визначення реальної кількості хворих на наркоманію та СНІД офіційні дані про їх кількість необхідно збільшити щонайменше у десять разів. Як національне лихо фахівці почали розцінювати епідемію дифтерії. Близько 75 відсотків осіб у віці до 18 років мають різноманітні патології, які в майбутньому можуть вплинути на популяцію людей. Серед загроз генофонду України чи не перше місце посідає алкоголізм. За підрахунками фахівців, кожний новий літр спиртного (у перерахунку на стовідсотковий спирт) на душу населення на рік є причиною приросту 0,236% генетично неповноцінних дітей (мутантів), навчати яких є можливість лише в спеціальних школах. Якщо навіть виходити з того факту, що українські підприємства щорічно розливають по 6 літрів спиртного на душу населення, і не враховувати імпорт, виробництво спиртних напоїв, інших, крім лікеро-горілчаних, видів та пива, то це означає, що із близько 450 тис. дітей, що народжуються щорічно в Україні, майже 7 тис. мають фізичні та психічні вади, викликані саме алкоголем. Але насправді ці цифри треба подвоїти. Адже фактичне загальне щорічне споживання алкогольних напоїв в Україні коливається у межах від 10 до 13 літрів на душу населення. На офіційному обліку в Україні перебуває 14 тис. дітей-алкоголіків. Не менш загрозливою є тенденція збільшення рівня тютюнокуріння. В Україні курить кожна третя-четверта жінка у дітородному віці (20-39 років), уже пробували курити 30% хлопчиків і 7% дівчаток до 11 років, а серед 29 млн працездатного населення курить майже 42% — 12 млн. (8,4 млн. чоловіків і 3,6 млн. жінок). За статистикою ж, на кожні 1000 тонн тютюнової продукції в кінцевому рахунку припадає 1000 смертей. Щорічно від куріння, яке є фактором ризику понад 25 різних захворювань, вмирає 120 тис. осіб. Очікується, що у 2020 р. вживання тютюну спричинить понад 22% смертей. ^
IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв. 1 Який документ є основним щодо захисту життя та здоров я людини в Україні? 2. Які основні законодавчі акти щодо збереження життя та здоров'я населення України вам відомі? 3. Які заходи медичного захисту населення здійснюються у надзвичайних ситуаціях? V. Підсумок заняття – 5 хв. Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття. Оголошення оцінок, особисті зауваження, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків. VI. Домашнє завдання – 5 хв. Підручник «Захист Вітчизни» ст. 302-303, 311-313. |
Схожі:
 | Лекція тема 8: Основи здоров’я людини. Мета : навчити виділяти складові... Мета: навчити виділяти складові здоров’я людини та пояснювати вплив навколишнього середовища на організм людини |  | Здоров’я дітей – здоров’я нації Мета: дати дітям поняття про здоров’я, як основу життя людини, про ознаки гарного здоров’я, про чистоту, як запоруку здоров’я; розуміння... |
| Наказ Міністерства охорони здоров'я України Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про лікарські... | | Міністерство охорони здоров’я України, Профспілка працівників охорони здоров'я України У зв'язку з надходженням численних запитів щодо порядку виплати допомоги на оздоровлення медичним та фармацевтичним працівникам державних... |
| Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я... Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України "Про порядок проведення... | | Свято здоров’я Мета Мета. Формувати поняття про правильне харчування, уявлення про значення здоров’я у житті людини. Виховувати дбайливе ставлення до... |
| Урок 1 Тема. Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення... Шкідливі та сприятливі для здоров’я; визначити ознаки хвороби;переконати учнів в необхідності валеологічних знань, здорового способу... | | Здоров'Я – головний життєвий скарб Мета: ознайомити учнів із визначенням понять «здоров'я», «здоровий спосіб життя»; визначити залежність здоров'я людини від соціальних,... |
| Тема: Основні складові здоров’я людини України, її майбутнє. Розвивати бажання вести активний спосіб життя, дбати про свій фізичний І духовний стан. Виховувати корисні... | | Тема. Медична служба в Україні Мета. Розширити знання учнів про охорону здоров'я дітей в медичних закладах; ознайомити з професіями медичних працівників; формувати... |