Елай вайзель (елі візел)




Скачати 18.62 Kb.
НазваЕлай вайзель (елі візел)
Дата конвертації05.04.2013
Розмір18.62 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
ЕЛАЙ ВАЙЗЕЛЬ (ЕЛІ ВІЗЕЛ)

Елайзер (Елай) Вайзель (народився 1928 р.)— американський публіцист. Провів молоді роки свого життя у невеликій громаді євреїв-хасидів румунського міста Сігет. У 1944 р. під час Другої світової війни його разом з сім'єю кинули до концентраційного табору Аушвіц, а потім до Бухенвальда. Він був одним з тих, хто вижив. Після закінчення війни Вайзель працював коре­спондентом французьких та ізраїльських газет.

У 1956 р. він виїхав до Сполучених Штатів Америки, де присвятив своє жит­тя усним і письмовим розповідям про страхіття Холокосту, свідком яких він був, і допомозі жертвам гноблення та расизму повсюди у світі. Визнанням зу­силь Вайзеля, спрямованих на викрит­тя насильства й ненависті, стала Но­белівська премія миру, що нею він був нагороджений 1986 р.

«(...)Коли дивишся в очі катів та 'іхніх жертв, запитуєш себе: як можуть убивці робити те, що вони роблять, і жити далі? Чому Берлін заохочувався у своїй впевненості, що він безкарно може вводити у ранг державної політи­ки приниження, переслідування, ни­щення цілого народу? Чому союзна авіація не бомбардувала залізниць у напрямі Біркенау? Чому не було жод­ного протесту, щонайменшого обу­рення громадськості?

Ще питання: звідки кепсько озброєні бійці з гетто і лісів черпали мужність для нападів на наймогутніші легіони Європи?

І найстрашніше запитання: чому до мовчання людського додалося мов­чання Боже?

Справді, запитанням немає кінця, і вони назавжди залишаться без відповіді, адже якщо відповідь на Холокост й існує, то вона — за визначен­ням — мусить бути хибною. Так само, як не є відповіддю Меморіал жертвам трагедії, бо він — не що інше, як знак запитання. Кожна подія, пов'язана з тим періодом, непідвладна людському усвідомленню. Не тому, що я не можу по­яснити того, чого ви не збагнете, а тому, що ви не збагнете того, чого я не можу пояснити. Зміст цієї трагедії полягає в тому, що всю її страхітливість не­можливо передати.

(...) І все ж ми зобов'язані спробувати. Не зробити цього означало б за­бути. Забути означало б убити жертви вдруге. Ми не змогли запобігти їх першій смерті; ми не повинні дати їм загинути знову. Пам'ять — це не тільки перемога над часом, це ще й тріумф над несправедливістю.

Це одна з пам'яток, яку ми засвоїли. Є й інші. Ми дізналися також, що, хо­ча Холокост був трагедією головно євреїв, причетність до нього є всеохопною. Незважаючи на те, що не всі жертви були євреями, кожен єврей став жертвою. Ми тепер усвідомлюємо: хоч би що спіткало якусь одну людську спільноту, це негайно відбивається на кожній з них... Ми зрозуміли, що кожна людина має право відрізнятися від інших, але ніхто не має права бути байду­жим до страждання (...)»

(З нарису Елая Вайзеля «Для мертвих і живих», 1993 р.)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка