Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку




Скачати 80.97 Kb.
НазваМожливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку
Дата конвертації06.03.2013
Розмір80.97 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
МОЖЛИВОСТІ ВПЛИВУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ НА ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ

Анотація / /
В аналітичній записці розглядається сучасний стан та перспективи розвитку правового забезпечення органів самоорганізації населення (ОСН) за умов розвитку демократичної, соціальної, правової держави. Висвітлено проблеми взаємодії органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування (ОМС). Запропоновано заходи щодо ефективності вирішення проблем місцевого розвитку.

МОЖЛИВОСТІ ВПЛИВУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ НА ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ

/Актуальність проблеми. /Демократичний рівень розвитку будь-якої країни визначається можливістю її громадян вільно брати участь у суспільно-політичному житті держави, впливати на внутрішню та зовнішню державну політику, законотворення, участь громадян у процесах державного будівництва та в інших сферах суспільної та державної діяльності. Розвиток локальної демократії та реальна участь громадян у вирішенні питань місцевого значення є однією з найважливіших умов побудови громадянського суспільства. А вирішення проблем місцевого розвитку тісно пов’язане з розвитком системи місцевого самоврядування в Україні, однією зі складових якої є органи самоорганізації населення. */Аналіз проблеми. /*Згідно з діючим законодавством ОСН наділені статусом самостійного суб’єкта місцевого самоврядування, що дає змогу вирішувати питання соціального, економічного та культурного життя громадян. ОСН відображають рівень демократизації на місцевому рівні й у державі зокрема. Досвід демократизації українського суспільства підтверджує, що демократія бере початок “знизу”, тобто з особистої участі громадян у розв’язанні конкретних життєвих питань, котрі безпосередньо стосуються умов їхнього життя. Таким чином, ОСН є необхідною ланкою реалізації зв’язку між жителями певної локальної території та місцевою владою. Але нині ці органи самоорганізації населення законодавством України не наділені правом реально впливати на ситуацію на місцях. Згідно з чинним законодавством ОСН не мають права погоджувати документи, які ініціювали жителі мікрорайонів, вулиць чи будинків. Як унормовано в ст. 14 Закону України “Про органи самоорганізації населення”, вони можуть лише “сприяти”, “представляти”, “інформувати”, “організовувати на добровільних засадах” тощо. Більш ефективним був би механізм представлення ініціатив місцевих жителів не депутатами місцевих рад, а органами самоорганізації населення, які повинні бути наділені відповідними повноваженнями. До того ж різні політичні сили, які представляють владу на місцевому рівні за пропорційною системою, дають мало позитивних результатів у підвищенні ефективності механізмів вирішення проблем місцевого розвитку. Наприклад, у деяких обласних радах не представлені місцеві громади цілих адміністративних районів. Очевидно, що формування представницьких органів територіальної громади потребує законодавчих змін. Для захисту інтересів місцевих громад кандидатів у депутати місцевого рівня повинні висувати не політичні партії, а самі місцеві громади. Адже вибори за партійними спискам на місцевому рівні певною мірою суперечать суті місцевого самоврядування. Політична боротьба, міжпартійні суперечки відволікають значні сили місцевого самоврядування від розв’язання нагальних проблем місцевого розвитку.

І, навпаки, позитивним результатом є утворення комітетів самоорганізації населення, що сприяє швидкому реагуванню та виконанню посталих проблем місцевого рівня. На практиці найбільш дієвими формами самоорганізації населення є будинкові, вуличні комітети, комітети самоорганізації населення мікрорайону міста. Жителі мікрорайонів можуть більш оперативно вирішити більшість своїх проблем за місцем проживання. Комітети самоорганізації населення стають механізмом захисту інтересів мешканців мікрорайону в підрозділах міськвиконкомів, комунальних служб тощо. Органи самоорганізації населення можна віднести як до органів публічної влади, так і до різновиду громадського утворення, до структур громадянського суспільства. Побутує й інша позиція, за якою органи самоорганізації населення відносяться не до органів місцевого самоврядування, а до форм здійснення місцевого самоврядування. Виходячи зі сказаного вище, логічно запропонувати внести зміни до нормативно-правових актів у частині виключення органів самоорганізації населення з числа органів місцевого самоврядування.

Різне розуміння суті ОСН пояснюється їх досить складною громадсько-публічною природою. Так, з одного боку, вони виступають формою участі населення у вирішенні питань місцевого значення й здійснюють передані їм повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, що дозволяє характеризувати їх як владні структури, які мають певні спільні риси з органами місцевого самоврядування, іншими органами публічної влади. З іншого боку, органи самоорганізації населення працюють на громадських засадах (винятки можуть бути зроблені лише для їх керівників) і їх можна розглядати як специфічну форму самоорганізації громадян за місцем проживання – у межах мікрорайонів, вулиць, кварталів тощо, що говорить про їх спорідненість із громадськими організаціями. Таким чином, органи самоорганізації населення характеризуються як окремими рисами органу публічної влади, так і рисами громадської організації.

Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 року встановлює, що дані представницькі органи створюються за дозволом сільських, селищних, міських рад відповідно до ініціативи жителів, які на законних підставах проживають на території відповідного населеного пункту або його частини з метою залучення населення до участі у вирішенні питань, які віднесені до відання місцевого самоврядування. Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на його створення. Існування різного розуміння природи органів самоорганізації населення посилюється недосконалим визначенням їх правового статусу. Так, зазначений вище Закон України фактично закладає “подвійне підпорядкування” ОСН: перед відповідними радами (п. 6 ст. 5), а також перед жителями, які обрали орган самоорганізації населення (п. 7 ст. 5). Крім того, існують розходження між українським і європейським законодавством про органи місцевого самоврядування та органи самоорганізації населення. Це стосується, зокрема, положень, що містяться в Європейській Хартії про місцеве самоврядування, прийнятій у м. Страсбурзі 15 жовтня 1985 року. Так, п. 1 ст. 2 Хартії (де йдеться про концепцію місцевого самоврядування) визначає місцеве самоврядування як “право і спроможність органів місцевого самоврядування”. У той час, як Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року (ч. 1 ст. 2) містить суттєво відмінне визначення: “Це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста”.

Однією з перешкод для ефективної діяльності органів самоорганізації населення є обмежена сфера їхньої діяльності. З одного боку, існує радянський досвід функціонування таких органів, а з іншого, – необхідно враховувати кардинально відмінний характер взаємовідносин ОСН із владою в сучасних умовах формування демократичної правової держави.

Механізми взаємодії ОМС та ОСН можна умовно поділити на три групи:

1) реєстраційно-легалізаційні процедури;

2) місцеві ініціативи та громадські слухання;

3) участь представників ОСН у засіданнях ОМС та їхніх виконавчих комітетів.

Усі ці механізми мають свої недоліки та потребують удосконалення. Так, щодо реєстраційно-легалізаційних процедур необхідно зауважити наступне. Відповідно до Закону України “Про органи самоорганізації населення”, у разі легалізації ОСН шляхом його реєстрації він набуває статусу юридичної особи. Хоча Закон і надає можливість створення органів самоорганізації за ініціативи громадян, позиція місцевої ради у цьому питанні має бути досить активною, зокрема в аспекті захисту прав окремих категорій громадян. Адже в населеному пункті об’єктивно існують групи громадян, які можуть вступати у відносини конкуренції між собою. Кожна з таких груп може заявляти, що вона представляє інтереси того чи іншого територіального утворення, намагаючись скористатись правовим статусом ОСН. Отже, щоб реально врахувати інтереси більшості населення, місцевій раді необхідно зважено користуватися наданим їм законом правом щодо обов’язкового надання дозволу на реєстрацію ОСН. Потребує уваги й той факт, що у випадку реєстрації значної кількості ОСН відповідні ради з об’єктивних причин не матимуть змоги належним чином співпрацювати з ними в індивідуальному порядку, що призведе до недостатнього врахування пропозицій та звернень громадян. Наразі потрібно вказати, що досі інструменти та інститути “відкритої влади” (громадські слухання, круглі столи, обговорення місцевих ініціатив, місцеві референдуми тощо) залишаються недостатньо задіяними. А вони могли б стати джерелом консультативної інформації. Крім того, громадянська участь дає змогу враховувати соціальні чинники в процесі планування, мінімізувати соціальні та політичні ризики внаслідок ухвалення та реалізації управлінських рішень тощо. Важливо також розуміти, що для великих міст необхідно застосовувати дещо відмінні концептуальні підходи до механізмів взаємодії ОМС та ОСН. Зокрема, це стосується місцевих зборів. Вкрай складно уявити собі регулярне проведення таких зборів у великому місті. У будь-якому випадку деталізувати та конкретизувати порядок реалізації норм законодавства щодо взаємодії органів місцевого самоврядування та самоорганізації населення необхідно з урахуванням місцевих особливостей. За умов певної політико-правової нестабільності в суспільстві та державі розвиткові ОСН перешкоджає архаїчне розуміння населенням місця та ролі органів самоорганізації населення. Так, досить поширеним є розуміння органів місцевого самоврядування та самоорганізації населення як таких, що певним чином протистоять державі, її виконавчим органам на місцях, а також у деяких випадках одне одному. Проте вони мають діяти в єдиному правовому полі, поєднуючи у своїй діяльності місцеві та загальнонаціональні інтереси. Досвід же провідних демократичних держав свідчить, що усвідомлення громадянами потенціалу та можливостей органів самоорганізації населення у взаємодії із місцевою владою сприяє ефективному спільному вирішенню проблем місцевого розвитку, які висуваються конкретним часом. */Висновки та пропозиції/*/./ 1. Функціонування й подальший розвиток органів самоорганізації населення в Україні надасть можливість: а) створити нові й модернізувати діючі механізми реалізації місцевої демократії; б) залучати територіальні громади до безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення і таким чином наблизити процес прийняття рішень про надання відповідних громадських послуг до їх споживачів; в) у ближчій перспективі значно розвантажити виконавчі органи місцевого самоврядування від вирішення тих питань місцевого значення, котрі можуть бути успішно вирішені самим населенням, шляхом передачі відання з таких питань разом з відповідними фінансовими та матеріальними ресурсами до повноважень органів самоорганізації населення. 2. Нормативно-правові акти, що регулюють створення та діяльність органів самоорганізації населення, потребують удосконалення та узгодження норм, котрі визначають роль і місце органів самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування. Крім того, необхідно привести національне законодавство у відповідність із ратифікованими Україною міжнародно-правовими актами, зокрема, з Європейською Хартією про місцеве самоврядування. 3. Для зміцнення впливу органів самоорганізації населення на розвиток місцевого самоврядування та громадянського суспільства правовим нормам про створення таких органів необхідно надати імперативного характеру. 4. З метою оптимізації механізмів взаємодії ОСН і ОМС процедура та форма легалізації має бути уніфікована, наприклад, реєстрація, а не просто повідомлення про заснування. Всі ОСН повинні мати статус юридичних осіб, проте їх статутну діяльність слід обмежувати відповідною територією. 5. З огляду на належність ОСН до системи ОМС, доцільним видається об’єднання Законів України „Про органи самоорганізації населення” та „Про місцеве самоврядування” в один законодавчий акт. Такий підхід дозволить усунути існуючі суперечності між окремими нормами цих законів. У разі ж збереження існуючих двох законів, необхідно доповнити й уточнити термінологію та визначення в Законі України „Про органи самоорганізації населення”, привести їх у відповідність із ратифікованими Україною міжнародно-правовими актами, зокрема, з Європейською Хартією про місцеве самоврядування. Також слід детально унормувати процедурні аспекти припинення діяльності ОСН. Постала потреба чіткого закріплення прав та обов’язків органів самоорганізації населення в частині їх підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед місцевими радами та жителями відповідної території.

Схожі:

Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconВизначено стратегічні орієнтири розвитку системи професійного навчання...
Одеса у рамках IV щорічних Рішельєвських академічних слухань проведено Всеукраїнську нараду-семінар щодо стратегічних орієнтирів...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconВизначено стратегічні орієнтири розвитку системи професійного навчання...
Одеса у рамках IV щорічних Рішельєвських академічних слухань відбулась Всеукраїнська нарада-семінар щодо стратегічних орієнтирів...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку icon" Концепція реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні "
Орм на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» з метою якісного підвищення спроможності...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconЗвіт про хід виконання цільової програми соціального захисту населення...
Тому, одне з важливих питань органів місцевого самоврядування, в умовах гострого дефіциту грошових коштів надавати допомогу соціально...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconПрограма профілактики правопорушень в місті Кобеляки на 2013-2015...
У той же час по ряду напрямків діяльності міліції мають місце серйозні проблеми, які потребують вирішення за допомогою органів місцевого...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку icon«погоджено» «затверджую»
України №77 від 02. 10. 1996 року «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconПотенційні можливості впровадження інфрачервоного опалення в україні аспірант Шацков А. О
Анотація. У статті розглядається можливість вирішення проблем теплопостачання та енергоресурсозбереження шляхом впровадження електричного...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconСтан та перспективи розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості...

Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconРозділ І. Загальні засади
Цей Статут, відповідно до Конституції І законів України, закріплює систему місцевого самоврядування міста Сєвєродонецьк, форми та...
Можливості впливу органів самоорганізації населення на вирішення проблем місцевого розвитку iconСписок представників місцевого самоврядування для нагородження грамотами...
Нагороджуються депутати Тростянецької міської та районної рад за вагомий внесок у розвиток територіальної громади, постійну підтримку...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка