Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання




НазваМетодичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання
Сторінка7/14
Дата конвертації21.05.2013
Розмір1.93 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
uchni.com.ua > Право > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14
Тема 13. Загальні положення про послуги
^ Мета

Вивчити поняття договору про надання послуг. Знати основу змісту

договору.

План роботи

  1. Поняття та правова природа договору про надання послуг.

  2. Види договорів про надання послуг.

  3. Зміст договору про надання послуг.

Література:

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними зівами і доповненнями.

Про захист прав споживачів. Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.

Правила побутового обслуговування населення: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 р. № 313, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 № 974; 1999. - № 35. - Ст. 18ц; 2001. - № 20. - Ст. 856 // Офіційний вісник України.

Зобов'язальне право / За ред. О. В. Дзери. - К., 1998.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. - К.: Ін Юре, 2003.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Методичні вказівки

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК).

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім, консенсуальним. Крім того, із визначення виплаває, що він є оплатним, хоча це правило не є імперативним, відтак сторони можуть укласти безоплатний договір про надання послуг.

Предметом договору є надання послуг, тобто дій, результати яких невіддільні від самої діяльності і споживаються в процесі певної дії або здійснення певної діяльності.

Відтак, головними рисами предмету договору про надання послуг є невіддільність результатів послуги від процесу її надання і споживність цих результатів у процесі певної дії чи діяльності.

Залежно від того, в якій формі виражається результат діяльності з надання послуг, розрізняють матеріальні та нематеріальні послуги. Матеріальні послуги одержують об'єктивований вираз. Наприклад, перукарські послуги відносять до матеріальних у зв'язку із тим, що вони мають матеріальний вираз - зачіску. Інший приклад - готельні послуги, які теж мають об'єктивований вираз: прибрані кімнати, чиста білизна, справна техніка у номері тощо.

Нематеріальні послуги характеризуються тим, що їх результат не має матеріального вираження. Сюди належать освітянські послуги, різного роду консультації (психологічні, юридичні, медичні тощо). Дискусійним є питання щодо того, чи є договір, предметом якого є надання консультацій у письмовому вигляді, договором про надання послуг.

Сторонами такого договору є замовник і виконавець. Врахо­вуючи той факт, що у зобов'язаннях з надання послуг результат є невіддільним від діяльності виконавця, а споживання послуги здійснюється, як правило, у момент її надання, важливе значення має особистість самого виконавця, його індивідуальні дані (знання, досвід, професіоналізм тощо), тобто замовника може цікавити не послуга як така, а послуга, надана конкретним спеціалістом - фахівцем у своїй галузі. Саме тому ч. 1 ст. 902 ЦК містить загальне правило щодо того, що виконавець зобов'язаний надати послугу особисто. Разом із тим ч. 2 ст. 902 допускає, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконан­ня договору про надання послуг на іншу особу. Проте за таких обставин відповідальним перед замовником у повному обсязі за порушення договору залишається виконавець.

Виконавець зобов'язаний надати послугу належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК, інших актів законодавства. Обов'язок виконавця може бути конкретизований шляхом опису певної послуги у договорі, визначенням місця та строку її виконання. Враховуючи те, що законодавством не передбачено спеціальних правил про місце і строк виконання зобов'язання з надання послуг, підлягають застосуванню загальні положення зобов'язального права. Визначення цих обставин у договорі є надзвичайно важливим, оскільки процес надання послуги є невіддільним від її результату.

Враховуючи: те, що джерелами регулювання відносин, які виникають з даного договору, крім глави 63 ЦК України, є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 № 1023 із змінами і доповненнями (якщо замовником є громадянин, що замовляє послуги для власних побутових потреб) та деякі підзаконні нормативні акти, наприклад, Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 та ін., при визначенні обов'язків виконавця, крім вимог договору, слід враховувати вимоги відповідних нормативних актів, які можуть покладати на виконавців додаткові обов'язки. Слід підкреслити, що в окремих договорах з надання послуг підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться. Відтак, на ці відносини поширюються вимоги ст. 633 ЦК, яка регулює відносини, що випливають з публічного договору. Зокрема, те, що умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладен­ня публічного договору, якщо інше не встановлено законом; підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних послуг.

Щодо обов'язків замовника слід звернути увагу на дві особли­вості цього договору в частині оплати послуг. ЦК України встановлює правило про те, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903). Крім того, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч. 1 ст. 904 ЦК).

Договором та актами законодавства на замовника можуть також покладатися додаткові обов'язки, в залежності від виду послуги, що йому надається.

ЦК України також покладає на замовника певні обов'язки при неможливості виконання договору, за умови, що вона виникла не з вини виконавця. Зокрема, якщо неможливим є виконання оплатного договору про надання послуг, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 ЦК).

Якщо неможливим є виконання безоплатного договору про надання послуг і ця неможливість виникла з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили, замовник зобов'язаний відшкоду­вати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідальність виконавця за договором про надання послуг встановлюється ст. 906 ЦК. Дана стаття визначає відповідальність в залежності від того, чи є порушений договір оплатним чи безоплатним. Так, якщо договір є оплатним, то збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, якщо виконавець є суб'єктом підприємницької діяльності, то за правилом, встановленим ч. 1 ст. 906, він несе відповідальність незалежно від вини. Єдиною підставою для звільнення його від відповідальності у цьому випадку є дія непереборної сили. Однак це правило не є імперативним, відтак сторони у договорі можуть передбачити інші правила відповідаль­ності виконавця - суб'єкта підприємницької діяльності, крім того такі правила можуть бути встановлені актами законодавства.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкоду­ванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідаль­ності виконавця не встановлений договором (ч. 2 ст. 906 ЦК).

Що стосується відповідальності замовника, ЦК не містить спеціальних норм, які б прямо регулювали вказане питання. Відтак, при його вирішенні слід керуватися загальними положен­нями про наслідки порушення зобов'язання, встановлені главою 51 ЦК.
Матеріал для самоконтролю
Питання

  1. Дайте поняття договору про надання послуг

  2. Вкажіть юридичні ознаки договору.

  3. Визначте предмет договору.

  4. Охарактеризуйте сторони договору.

  5. Розкрийте зміст договору про надання послуг.

  6. Вкажіть відповідальність у договорі.



Завдання

Аудиторська фірма уклала із суб'єктом підприємницької діяльності К. договір на надання інформаційно-консультативних послуг. У договорі було зазначено, що К. надає аудиторській фірмі консультації з приводу раціональності та ефективності використан­ня коштів на будівництво, реконструкцію та ремонт, що здійс­нюється третіми особами - клієнтами аудиторської фірми. У договорі було передбачено, що К. надає консультації в усному та письмовому вигляді.

Під час перевірки К. державною податковою інспекцією виникла конфліктна ситуація. Представники ДШ вважали, що за вказаним договором К. виконує для аудиторської фірми роботи, а не надає послуги, оскільки договором передбачена можливість надання консультацій у письмовому вигляді, тобто наявним є матеріалізований результат.

К. звернувся за консультацією до юридичної фірми.

^ Які головні риси предмету договору про надання послуг? У яких формах може виражатися результат надання послуг?
Тест

Визначте строк у договорі про надання послуг

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Встановлюється замовником

Б) Встановлюється за домовленістю сторін

В) Встановлюється виконавцем

Г) Встановлюється судом

^ Тема 14. Договір зберігання.
Мета

Вивчити поняття договору зберігання. Знати специфіку зобов’язань зі

зберігання.

План роботи

1. Загальна характеристика відносин зберігання.

2. Договір зберігання: поняття, юридична природа.

3. Сторони, предмет (матеріальний об'єкт), форма та строк договору

зберігання.

  1. Права та обов'язки сторін за договором зберігання.

5. Відповідальність сторін у зобов'язаннях зі зберігання.

Література:

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. -№2. -Ст. 5(ст.ст. 126,168,169,193); з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383 (гл. 17, ст. ст. 61, 62); з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року № 37-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 35. - Ст. 258 (розділи VI, VII, ст. ст. 1, 7); з наступними змінами і доповненнями.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (п. п. 46, 47, 88).

Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 (п. п. 23, 24, 71, 72, 81,90).

Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.-С. 207-216.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. Кн. 2. - С. 409-429.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнє­цової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. - К.: Ін Юре, 2003.

Методичні вказівки
Зберігання як таке спрямоване на забезпечення інтересу особи у тому, щоб належна їй річ, яка на певний строк в силу тих чи інших обставин вибуває із її володіння, залишалася у фізичній та функціональній схоронності. Ця потреба рівною мірою може мати як індивідуально-побутову, так і господарську (підприємницьку) спрямованість, а сам договір зберігання виявився універсальною й доволі ефективною юридичною конструкцією, здатною охопити усі ці прояви фактичних відносин.

Так, зобов'язання зі зберігання можуть бути складовою частиною й конститутивною ознакою деяких складних (комплексних) договорів, наприклад, перевезення (гл. 64 ЦК), застави (§ 6 гл. 49 ЦК), консигнації тощо. Відносини щодо зберігання виникають і з так званих змішаних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК). В останньому випадку зберігання може виступати як додаткове «обслуговуюче» зобов'язання щодо основного (експеди­рування (гл. 65 ЦК), доручення (гл. 68 ЦК), комісії (гл. 69 ЦК), купівлі-продажу (Гл. 54 ЦК), підряду (гл. (61 ЦК) тощо) або, навпаки, зберігання є основним зобов'язанням, яке доповнюється умовами з інших договірних моделей (експедирування, підряду тощо). Договір зберігання юридично сконструйований за наступною загальною схемою: одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути цю річ поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК). Водночас, у тих випадках, коли зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприєм­ницької діяльності (тобто є професійним зберігачем), договірна модель зберігання може буде наступною: зберігач зобов'язується прийняти від поклажодавця річ, зберігати цю річ та повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 2 ст. 936 ЦК).

Договір зберігання, за загальним правилом, є реальним договором. Про це, зокрема, свідчить вказівка ч. 1 ст. 936 ЦК про те, що зберігатися має саме передана річ. Відповідно, договір зберігання, якщо він не потребує нотаріального посвідчення, буде вважатися укладеним саме з моменту передання речі на зберігання (ч. 2 ст. 640 ЦК). В той же час, у договорі зберігання, що укладається із професійним зберігачем, може бути встановлений обов'язок останнього зберігати річ, яка буде передана йому у майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК). Тобто у такому випадку договір зберігання розглядається як консенсуальний і вважається укладеним (якщо він, звичайно, не вимагає нотаріального посвідчення) з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов, зокрема, шляхом підписання єдиного документу або обміну кількома документами.

Системне тлумачення положень глави 66 ЦК (зокрема, ч. 2 ст. 942 та ч. 4 ст. 946) та загальна презумпція відплатності договору, закріплена у ч. 5 ст. 626 ЦК, дозволяють в цілому розглядати договір зберігання як від платний. Проте це не виключає можли­вості укладання і безвідплатного договору зберігання, якщо, наприклад, про це буде окремо зазначено у договорі, в установчому документі юридичної особи-зберігача або щодо цього є пряма вказівка у законодавстві.

Даючи відповідь на питання про двосторонність (ч. З ст. 626 ЦК) чи односторонність (ч. 2 ст. 626 ЦК) договору зберігання необхідно зауважити, що подібна теоретична проблема постає, коли відповід­ний договір сконструйований як безвідплатний і реальний. Для будь-якого оплатного договору зберігання, так само як і для будь-якого консенсуального договору зберігання, характерною є його двосторонність, яка під сумнів не ставиться.

Аргументи на користь того, що розглядуваний договір є двостороннім, наступні: зберігач зобов'яза­ний зберігати річ та повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936, ст. 949 ЦК), в той час як поклажодавець зобов'язаний забрати річ після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК) та відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями переданої на зберігання речі, якщо зберігач, приймаючи таку річ на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості (ст. 952 ЦК). Проте є достатньо підстав вважати, що згадані вище обов'язки поклажодавця не носять основного характеру і, більше того, не є зустрічними (кореспондуючими) відносно до обов'язків зберігача. Також відповідні обов'язки поклажодавця безпосередньо не відображають змісту договору зберігання, особливо під час його укладання. Одним з можливих варіантів розв'язання зазначеної проблеми можна визнати теорію трансформування односторон­нього договору зберігання у двосторонній.

ЦК містить прямі вказівки, коли договір зберігання є публічним договором (ч. З ст. 936, ч. 2 ст. 957, ч. 1 ст. 977).

Сторонами договору зберігання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Проте ЦК передбачає диференційоване регулюван­ня відносин зберігання, коли зберігачем є особа із спеціальним статусом (професійний зберігач, товарний склад, ломбард, банк тощо). Слід зазначити, що окремі види зберігання передбачають лише спеціальний суб'єктний склад.

^ Матеріальним об'єктом ( предметом) договору зберігання можуть бути речі, визначені як індивідуаль­ними, так і родовими ознаками (ст. 184 ЦК). В останньому випадку прийнято говорити про так зване іррегулярне зберігання, за якого зберігач, за згодою поклажодавця, має право змішати при зберіганні речі одного роду та однієї якості (ст. 941 ЦК), а згодом зобов'язаний повернути поклажодавцеві не ті ж самі речі, а лише відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 ЦК). За загальним правилом, предметом договору зберігання може бути лише рухома річ (ч. 2 ст. 181 ЦК), але в окремих випадках існують підстави визнати, з окремими застережен­нями, предметом відповідних договорів і нерухомі речі (ч. 1 ст. 181 ЦК).

Практика поставила перед теорією цивільного права питання щодо можливості визнання предметом договору зберігання тварин (ст. 180 ЦК), речей, що належать на праві власності зберігачеві, та речей, що є вилученими з цивільного обороту або обмежено оборотоздатними (ч. 2 ст. 178). Власною специфікою характери­зуються і договори щодо зберігання цінних паперів та грошей.

Договір зберігання укладається в усній (якщо інше не передбачено ЦК чи законом) або в письмовій формі (у випадках, визначних ст. 208 ЦК, та для консенсуального договору зберігання). Особливу увагу слід звернути на правила про те, що письмова форма договору вва­жається дотриманою за умови посвідчення прийняття речі на зберігання розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (п. З ч. 1 ст. 937 ЦК); про те, що прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків (ч. 2 ст. 937 ЦК), а також про те, що у якості підтвердження прийняття речі на зберігання може виступати виданий поклажодавцеві жетон чи інший знак (ч. З ст. 937 ЦК). За домовленістю сторін договір зберігання може підлягати нотаріальному посвідченню (ч.ч. 1 та 4 ст. 209 ЦК).

^ Права та обов'язки сторін за договором зберігання доволі детально виписані у відповідній главі ЦК і можуть носити як інваріантний характер (тобто бути притаманними усім без винятку договорам даного виду), так і залежати від специфіки змісту конкретного договору зберігання. Окремо слід звернути увагу і на деякі особливості відповідальності зберігача за втрату (нестачу) чи пошкодження речі. Стаття 951 ЦК встановлює виняток із загаль­ного принципу повного відшкодування, збитків (зокрема, й необхідності відшкодовувати упущену вигоду), оскільки у разі втрати (нестачі) речі збитки відшкодовуються у розмірі її вартості, а у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Матеріал для самоконтролю.

Питання

  1. Дайте поняття договору зберігання.

  2. Вкажіть юридичні ознаки договору.

  3. Визначте сторони та об’єкт договору.

  4. Вкажіть особливість предмета договору.

  5. Охарактеризуйте форму договору.

  6. Розкрийте права та обов’язки сторін у договорі зберігання.

Завдання

Закон України -«Про зерно та ринок зерна в Україні» (зокрема, розділи VI, VII) детально регламентує відносини щодо зберігання зерна, зокрема й договірного характеру.

Як співвідносяться між собою норми глави 66 ЦК України та положення названого Закону? Чи можуть застосовуватися норми ЦК до регулювання відносин із зберігання зерна? Якщо так, то у яких випадках ?
Тест

Визначте доки зберігач зобов’язаний зберігати річ, якщо строк зберігання не встановлений? (Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) За домовленістю сторін договору

Б) В розумний строк

В) До пред’явлення вимоги поклажодавцем

Г) По бажанню зберігача

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Схожі:

Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів...
«Вступ до фаху» для студентів денної (заочної, денно-заочної) форми навчання галузі знань 0305 Економіка та підприємництво» напряму...
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів...
«Облік І аудит» для студентів денної (заочної, денно-заочної) форми навчання галузі знань 0306 «Менеджмент організацій» напряму підготовки:...
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconВиди самостійної роботи
Робочої навчальної програми дисципліни “Звітність підприємств” І включені до Карти самостійної роботи студентів з дисципліни “Звітність...
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconМетодичні рекомендації щодо виконання та захисту дипломної роботи для студентів спеціальності
Методичні рекомендації щодо виконання та захисту дипломної роботи: для студентів спеціальності денної та заочної форми навчання за...
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconНавчально-методичний комплекс з курсу «логіка» для самостійної роботи...
Навчально-методичний комплекс з курсу “Логіка” для самостійної роботи студентів (для студентів егі денної форми навчання) / Укл.:...
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconФінанси підприємств
...
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconОдеський національний політехнічний університет
Документознавство: методичні рекомендації та контрольні завдання для студентів заочної форми навчання
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconОдеський національний політехнічний університет
Галузеве документознавство: методичні рекомендації та контрольні завдання для студентів заочної форми навчання
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconРвнз «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта). Вступ
Робоча програма, методичні рекомендації та індивідуальні завдання для студентів заочної форми навчання
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання iconМетодичні рекомендації та тематика контрольних робіт для студентів...
Методичні рекомендації І контрольні завдання до виконання практичних занять з дисципліни Процеси І апарати харчових виробництв
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка