Лекція №2 Тема лекції




Скачати 441.69 Kb.
НазваЛекція №2 Тема лекції
Сторінка2/5
Дата конвертації01.03.2013
Розмір441.69 Kb.
ТипЛекція
uchni.com.ua > Право > Лекція
1   2   3   4   5
^

Творення ступенів порівняння

Вищий ступінь порівняння

Найвищий ступінь порівняння

Проста форма

Складна форма

Проста форма

Складна форма


-іш-, -ш-

різкий-різкіший

Більш, менш

Більш різкий

-най-

вищий-найвищий

Найбільш, наменш

Найбільш вищий

Особливості використання прикметників у ділових паперах

  1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, еквівалентний, маршрутний, нейтральний, парламентський та ін.

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

  1. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. (дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий.)

  2. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса –іш-: більш рішучий, найбільш доцільний.

  3. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, зв’язки, переговори.

  4. У формах М. Відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення –ому: на попередньому з’їзді, на старому обладнанні.

  5. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням: великий, більший за; надзвичайно довгу.

  6. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: досягнення студента або студентські досягнення, розпорядження директора, а не студентові досягнення, директорові розпорядження.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

А) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, сигма-функція,карданова передача, кесарів розтин;

Б) у крилатих висловах: езопівська мова, дамоклів меч, аріаднина нитка;

  1. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником: житель м.Біла Церква, адреса в м. Ясинувата, а не білоцерківський житель, ясинуватська адреса

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

А) від топонімів та інших географічних назв: ^ Донецька область, Київський проспект, Дніпровський лиман.

Б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: селище Гоголеве, Баренцове море.

  1. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: старший викладач, досвідчений інженер, непрофесійний водій, новий професор, винахідливий капітан.

  2. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири стоять у Н. Та З. Відмінках множини й мають переважно закінчення –і, а не –их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п’ять і більше: два нестандартні вироби, чотири великі контейнери, за останні вісімдесят років.

  3. Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у(в), або ж прислівник: торік, позаторік, а не у минулому році, у позаминулому році.

  4. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, величезне каміння, пошкоджене коріння, рідке пруття, кучеряве волосся.


Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов’язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов’язати речення в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:

  1. особові – указують на особи: я, ми (1-а особа), ти, ви (2-а особа), він, вона, воно, вони (3-я особа);

  2. зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує дію;

  3. присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в Р. відмінку – його, її;

  4. вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість: стільки;

  5. означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;

  6. питальні – являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий?;

  7. відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підрядних речень до головних: ^ Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес (В.Сосюра);

  8. Неозначені – утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, ось- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-що, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;

  9. Заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою й займенником є прийменник, усі частини пишуться окремо: у декого – де в кого, абиким – аби з ким, до будь-кого – будь до кого, про ніщо – ні про що, нікого – ні від кого, дечим – де з чим.
1   2   3   4   5

Схожі:

Лекція №2 Тема лекції iconЛекція №1 Тема лекції
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник -к.: А. С. К., 2003. — 400 с
Лекція №2 Тема лекції iconЛекція №3 тема: Рак стравоходу І шлунка
Сучасні підходи до формування груп підвищеного ризику, епідеміологія, клінічна симптоматика, методи діагностики та сучасні принципи...
Лекція №2 Тема лекції iconЛекція підготувала
Мета лекції: Познайомити учнів з поняттям самовиховання, його засобами та передумовами
Лекція №2 Тема лекції iconЛекція Семінарське заняття
Види лекції залежно від форми організації І керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів
Лекція №2 Тема лекції iconЛекція одночасно вирішує дві основні задачі: повідомлення нових знань, що розширюють
Ряд особливостей лекції визначається її призначенням, характером матеріалу, складом аудиторії, особистісними та мовними якостями...
Лекція №2 Тема лекції iconПлан Життя та творчість (хронологічна таблиця) т
Тема лекції: «проза. Загальний огляд: григорій косинка(стрілець). „На золотих богів”»
Лекція №2 Тема лекції icon8 жовтня 2007 року д оповідь Джеймса Вульфенсона, Колишнього голови Світового банку
Ця тема акуальна І в Україні, І в сша, І в Австралії, І в усьму світі. Це шанс подивитись на всю планету, на наш світ, І задуматись...
Лекція №2 Тема лекції iconЛекції: «Василь Стефаник видатний український новеліст, майстер соціально-психологічної...
Тема лекції: «Василь Стефаник — видатний український новеліст, майстер соціально-психологічної новели. «Новина»
Лекція №2 Тема лекції iconМета: удосконалити знання лікарів-інтернів про сучасні погляди на...
Тема. Гастроезофагальна рефлюксна хвороба у дітей. Клініко-параклінічна діагностика панкреатиту
Лекція №2 Тема лекції iconЛекція Тема 1 (тези)
Відбувається зосередження власності в руках окремих підприємців. Це веде до монопольного ціноутворення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка