Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні»




НазваМетодичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні»
Сторінка7/11
Дата конвертації02.03.2013
Розмір1.17 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
uchni.com.ua > Право > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

*** Між якими членами родини можуть виникнути насильницькі стосунки? І чому жертви не йдуть від насильника і не звертаються по допомогу? Як домашнє насильство відображається на дітях?

Слово представнику Українського центру соціально-психологічної допомоги________________________

ВИСТУП

При вивченні поняття "домашнє насильство" важливими є поняття "сім'я", "члени сім'ї".

Сім'я — це група осіб, пов'язаних між собою шлюбом, спорідненістю, усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які разом проживають, ведуть спільне господарство і мають взаємні права та обов 'язки.

До членів сім'ї належать:

- подружжя;

- батьки (мати, батько) й дитина (діти);

- усиновителі (усиновитель) і усиновлений (удочерена);

- дід (бабуся) і внук (внучка);

- вітчим (мачуха) і пасинок (падчериця);

- брати і сестри;

- фактичні вихователі і вихованці.

До домашнього насильства слід віднести також насильство одного члена колишнього подружжя над іншим, якщо вони розлучені, але проживають в одному помешканні.

Перейдемо до визначення поняття "домашнє насильство». Насильство в сім 'ї — це будь-які умисні дії одного члена сім 'ї по відношенню до іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як громадянина і наносять шкоду його фізичному, психічному чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини.

Звернемося до питання про те, між якими членами родини можуть виникнути насильницькі стосунки.

1. ^ Подружжя (чоловік - дружина). В абсолютно переважній більшості випадків насильство чинить чоловік, хоча зустрічаються і протилежні випадки.

2. Батьки - неповнолітні діти. Насильство можуть чинити як батько, так і мати. У тих випадках, коли мати сама є жертвою насильства, вона може бути "передавальною ланкою" насильства, прагнучи компенсувати своє принижене становище жертви утиском ще слабших - дітей.

3. ^ Дорослі діти - батьки. Насильство можуть чинити як дорослі діти стосовно батьків, так і навпаки, хоча перший випадок є більш розповсюдженим. Досить типовою є ситуація, коли діти, які виросли в атмосфері насильства, встановлюють свої стосунки з батьками на тих же засадах насильства. Насильницьке ставлення до батьків може виникнути і в сім'ях, де діти виросли в атмосфері уседозволеності.

4. ^ Насильницькі стосунки між дітьми в одній сім'ї. Такі стосунки, як правило, виникають на фоні насильницьких стосунків між дорослими членами сім'ї і можуть мати різноманітний характер. Старші діти можуть чинити насильство над молодшими, брати над сестрами, діти можуть об'єднуватись для насильства над кимсь одним з дітей; можливе насильство між зведеними братами і сестрами.

5. ^ Насильство між іншими членами сім'ї. Це насильницькі стосунки між тещею або тестем і зятем, свекром або свекрухою і невісткою, онуками і дідусем та бабусею тощо.

6. Насильство проти хворих, немічних членів сім 'ї, членів сім 'ї- інвалідів.

Чому ж жертви не йдуть від насильника та не звертаються по допомогу?

Питання, чому жертви не йдуть від насильника, є одним із найбільш поширених. Насправді, велика кількість постраждалих все-таки залишають домашніх кривдників (про це свідчить статистика розлучень у нашій країні). Особливо небезпечним суспільним міфом є переконання, що постраждалі жінки залишаються з насильниками, оскільки їм подобається бути жертвами. Проте, навіть коли жінки пережили насильство в дитинстві, вони не шукають насильства і не бажають, щоб їх було побито. Інша справа, що такі жінки покірно сприймають його, вважаючи гіркою долею всіх жінок.
Основною ж причиною того, що жертви залишаються з кривдником, самі постраждалі називають страх перед помстою з його боку та відсутність місця, де б вони й діти відчували себе у безпеці. Такий страх є дійсно обґрунтованим – згідно з дослідженнями, «пресинг» на жертву ще більше загострюється після того, як вона залишає насильника: її погрожують вбити або завдати іншої шкоди, коли вона спробує піти; її вистежують і жорстоко карають.
Інші причини, що перешкоджають жінці вийти з насильницьких стосунків, умовно можна поділити на декілька категорій: складнощі, безпосередньо пов’язані з особливостями натури кривдника; психологічні складнощі; проблеми, що стосуються роботи різних інституцій; економічні труднощі; а також перепони, що спричиняються релігійними, сімейними й соціальними переконаннями та нормами. Та найчастіше жінка не в змозі піти від чоловіка, який знущається над нею, через психологічні травми: вона навіть і не шукає потенційних шляхів виходу зі свого тяжкого становища. Адже в результаті постійного насильства змінюються й особистість самої жінки, й її самооцінка та ставлення до життя: із молодої, квітучої вона стає «типовою жертвою», приреченою і надалі терпіти знущання
Важливою причиною є також неготовність суспільства до відкритого обговорення проблеми домашнього насильства; ґендерні суспільні стереотипи, які підтримують кривдника і зневажають жертву; низька поінформованість населення з цих питань та недостатність правових знань. Виходячи з цього, необхідно чітко усвідомлювати, що жінки, які потерпають від насильства в сім’ї, потребують сторонньої кваліфікованої допомоги.
Право на свободу від насильства – одне з основних прав людини. Насильство над українськими жінками та дітьми в родинах є порушенням основного права людини на безпеку, яке гарантується Загальною декларацією прав людини. Також це є порушенням права на свободу від тортур, від жорстокого, нелюдського або принизливого ставлення, яке гарантується Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Домашнє насильство несумісне з демократичними принципами, закладеними в українській Конституції та інших правових документах нашої країни.

^ Порушення фізичного і психічного розвитку

У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є "методами виховання", чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей "нездатністю до процвітання".

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

^ Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

^ Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе за­хистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що "ти гірше всіх". Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.

Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

^ Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств, це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками.

*** У нас в гостях жінка - маска, яка зазнала домашнього насильства.

Жінка-маска. Я маю двох синів. Старшому -14 років, меншому – 2 роки. Перебуваю у відпустці по догляду за дитиною. Ось уже півроку проживаю в притулку. Я втомилася від знущань, чоловік постійно п’є, часто б’ється, виганяє мене з дітьми з будинку. Зверталася в міліцію, у службу у справах дітей, в суд. Ніхто не може нічим допомогти. Що мені робити?

А.О. У цій ситуації не спрацювали служби. Чоловіка повинні були затримати в міліції до вияснення ситуації. Але право приватної власності на будинок має чоловік і його виселити ніхто не має права. Тому за будинок вам потрібно звернутися в суд. Але спочатку вам слід подумати, чи хочете ви проживати з кривдником під одним дахом?

Л.В. Погано, що не втрутилися представники Служби у справах дітей. Адже тут насамперед, порушено права дітей. Прошу вас звернутися до нашого Центру – телефон «гарячої лінії» із питань запобігання насильству та захисту прав дитини – 0800500335 або (044) 205-36-94, із мобільного 386. Усі дзвінки безкоштовні. Ми обов’язково вам допоможемо.

Жінка-маска. Дякую. Я надіюся на вашу допомогу.
*** Україна є членом багатьох міжнародних організацій, які протягом двох останніх десятиріч ставлять проблематику ґендерної рівності на перші місця порядку денного. Таким чином Україна прийняла ряд міжнародних зобов’язань щодо ґендерної рівності. Серед них:

- Міжнародний пакт про цивільні і політичні права;

- Конвенцію ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», ратифіковану Україною 19 грудня 1980 року, коли вона була ще в складі Радянського Союзу,

- «Декларацію про рівність чоловіків і жінок» Комітету Міністрів Ради Європи,

- «Декларацію і Платформу Дій» Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок (1995 р.);

- Цілі Розвитку Тисячоліття, підписані Україною на Самміті Тисячоліття ООН (вересень 2000 р.).

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають права людини від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї - Конституція України, Кодекс про шлюб і сім'ю України, Закон «Про попередження насильства в сім'ї», Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року.

*** ^ Чим же займаються представники громадських організацій. Слово представникам громадської організації «Діти і гендер»
ВИСТУП.

--Наша організація створена при відділі освіти, працюємо ми чотири року, до нас входять представники правоохоронних органів, служб у справах дітей, відділу освіти, шкіл, дитячих садочків. Ми займаємося просвітницькою діяльністю серед дорослого населення і серед дітей з метою запобігання гендерній дискримінації, подолання різних видів насильства .

--Наша робота полягає у проведенні лекцій, круглих столів, батьківських лекторіїв, тренінгових занять, організації зустрічей, консультацій з представниками інших організацій, центрів, служб, які займаються питаннями гендерної рівності. Також ми випускаємо інформаційні листівки, буклети, плакати, друкуємося в районних газетах, створюємо відеоролики.

--Зараз ми хочемо провести декілька вправ.

^ Вправа «Правила справжні і несправжні».

Запропонуйте групі стати посередині кімнати на лінії. На різні боки кімнати прикріпіть таблички «справжні», «несправжні» і попрохайте присутніх швидко рухатися в бік тієї таблички, яка, на їхню думку, є правильною. Потім ви зачитуєте перелік прав (див. Додаток), а група має визначатися, до яких табличок рухатися. Ті, що не визначилися, повинні пояснити в чому їх сумнів. Учасники переконують у правильній відповіді.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconДовідка щодо результатів проведення профорієнтаційної діагностичної...
В анкетуванні прийняло участь 528 (91%) учнів 9 класів та 487 (93%) учнів 11 класів
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації до оформлення письмових робіт з математики
Для забезпечення високої грамотності І загальної культури учнів необхідно дотримуватися визначених рекомендацій щодо оформлення учнями...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconРекомендації щодо підготовки учнів до дпа з української мови за курс основної школи
Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів є контрольний текстовий диктант
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку для учнів 1-4 класів, присвяченого
Головне управління освіти І науки україни черкаської облдержадміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації щодо впровадження Основних орієнтирів виховання...
Наказом Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 31. 10. 2011р. №1243 затверджено Основні орієнтири виховання учнів...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconДаний методичний посібник схвалений
Представлений проект етичного кодексу українського вчителя та методичні рекомендації щодо індивідуальної форми навчання для учнів...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації щодо ведення класного журналу у початковій школі
Основні вимоги та рекомендації щодо оформлення записів у класному журналі для 1-4 класів встановленого зразка зазначено у «Вказівках...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconКонкурс на кращий урок з питань ґендерної рівності серед вчителів 5-11 класів
Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні спільно з Міністерством освіти І науки України оголошує конкурс на кращий урок...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації щодо проведення І-ІІІ етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади
У 2011-2012 н. р олімпіада з педагогіки І психології буде проведена для учнів 11 класів знз. Її організація має певні особливості,...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» icon«Україна наш спільний дім», «Мій рідний край у незалежній Україні» 01. 09. 2011 р
Урок може бути проведений одночасно для всіх учнів 9-11 класів, або для паралелей класів у актовій залі, читальній залі бібліотеки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка