Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні»




НазваМетодичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні»
Сторінка9/11
Дата конвертації02.03.2013
Розмір1.17 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
uchni.com.ua > Право > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

^ Загальна декларація прав людини

Вже перша стаття Загальної декларації прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948р., стверджує підстави рівності всіх людей: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і совістю і мають діяти один щодо іншого в дусі братерства».

Загальна декларація прав людини проголосила:
Жінки і чоловіки мають право на рівність у користуванні й захисті всіх прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській чи будь-якій іншій сфері. Ці права включають, зокрема:

право на життя; право на рівність;

право на свободу й особисту недоторканність;

право на рівний захист законом;

право бути вільним від усіх форм дискримінації;

право на найвищий з досяжних рівень фізичного і психічного здоров'я;

право на справедливі і сприятливі умови праці;

право не бути відданим на катування чи інше жорстоке, нелюдське чи принизливе поводження чи покарання.

Кожен має право на рівний захист відповідно до закону, без дискримінації за будь-якою ознакою, і зокрема проти насильства чи погроз. Будьте особливо пильні, захищаючи потенційно вразливі групи: дітей, літніх людей, жінок, біженців, переміщених осіб та представників меншин.

^ Декларація ООН щодо подолання насильства над жінками

Декларація про подолання насильства над жінками була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Цей важливим міжнародний документ став висловленням міжнародної спільноти щодо захисту жінок від насильства, включно з домашнім насильством. У ньому було вперше офіційно зведено й викладено міжнародні норми щодо насильства над жінками, утверджено засудження насильства над жінками в усіх його формах і проявах.
Декларація вперше дає чітке визначення терміну «насильство над жінками». Цей міжнародний документ визнає це насильство виявленням історично обумовленої нерівності між чоловіками і жінками, затверджує постулат про те, що жінка має право на користування правами людини у повному обсязі, що, в свою чергу, вимагає обов'язкового подолання насильства в сім’ї. Засадничий принцип Декларації: насильство над жінками є проявом нерівного співставлення сил між чоловіками та жінками, яке склалося історично та призвело до домінування над жінками й дискримінації у ставленні до жінок з боку чоловіків. Декларація наголошує на тому, що насильство є одним із основних соціальних механізмів, за допомогою яких жінок змушують займати підлегле становище порівняно з чоловіками. А також засвідчує, що воно порушує основні права і свободи жінок.
Декларація визначає домашнє насильство як окремий вияв ґендерного насильства над жінкою, що є порушенням її людських прав. Тому домашнє насильство повинне розглядатися відповідно до міжнародних юридичних норм захисту прав людини, із чого випливає, що держава зобов'язана проводити необхідні й ефективні заходи для протидії проявам насильства в сім’ї.
Історичне значення Декларації полягає також у визначенні практичних заходів для боротьби з ґендерним насильством, бо воно не сумісне з принципами демократичної держави, де існує верховенство права, дух і буква закону. Документ показує зросле занепокоєння країн проблемою ґендерного насильства, усвідомлення міжнародною спільнотою руйнівних наслідків цього насильства та ставить перед державами завдання: розробити національні плани дій для забезпечення захисту жінок від будь-яких форм насильства; шукати ефективних правових засобів для його викорінення: переглянути й реформувати закони та їхнє застосування щодо домашнього насильства над жінками. Декларація також рекомендує вести інформаційну, просвітницьку та виховну роботу для подолання традиційних стереотипів, ґрунтованих на зверхності однієї статі над іншою, змінюючи цим соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок.
На жаль, Декларація не конвенція і не договір, тому не потребує ратифікації державами і не передбачає механізму контролю над її виконанням. Але в Комісії ООН з прав людини є спеціальний доповідач/спеціальна доповідачка з питань насильства щодо жінок, який/яка надає щорічний звіт стосовно боротьби з цим насильством. Таким чином ООН може знати про розмір проблеми і приймати виважені рішення щодо впливу на неї.

^ Конвенція «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»

У 1979 році ООН схвалила Конвенцію «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» - найважливіший міжнародний документ у захисті жінок від ґендерної дискримінації і ґендерного насильства. У конвенції заявлено, що просування рівності між чоловіками і жінками є центральним принципом ООН і становить предмет зобов’язання держав-членів цієї міжнародної організації. У цьому документі фактично визнано наявність дискримінації жінок, відображено ставлення світової спільноти до всіх форм дискримінації жінок, вказано на те, що, не зважаючи на цілий ряд міжнародних документів, така дискримінація продовжується. Конвенція охопила все коло проблем, з якими стикається жінка і зобов’язала держави, які її ратифікували, засудити дискримінацію жінок у всіх її формах, а також запропонувала включити принцип рівних прав чоловіків та жінок у національні Конституції, інше відповідне законодавство, практично здійснюючи принципи рівності. Конвенція також обумовила, що держави-учасниці мають активно протидіяти торгівлі жінками та експлуатації жіночої проституції.
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок вимагає, щоб держави, які її підписали, забезпечували дієвий захист жінок від насильства за ознакою статі через прийняття відповідних норм кримінального і цивільно-правового характеру та неухильного дотримання їх. А також підкреслює важливість профілактики через реалізацію ґендерних програм інформування й освіти громадськості.
У Конвенції заявлено, що просування рівності між чоловіками і жінками є центральним принципом ООН і становить предмет зобов’язання держав-членів. У цьому документі фактично визнано наявність дискримінації жінок, відображено ставлення світової спільноти до всіх форм дискримінації жінок, вказано на те, що незважаючи на низку міжнародних документів, така дискримінація продовжується. Конвенція охопила все коло проблем, з якими стикається жінка і зобов’язала держави, які її ратифікували, засудити дискримінацію жінок у всіх її формах та запропонувала включити принцип рівних прав чоловіків та жінок у національні Конституції, інше відповідне законодавство, забезпечити практичне здійснення цього принципу. Конвенція також обумовила, що держави-учасниці мають активно протидіяти торгівлі жінками та експлуатації жіночої проституції.

^ Європейська «Декларація про рівність чоловіків і жінок»

Комітет Міністрів Ради Європи у 1988 році прийняв Декларацію про рівність чоловіків і жінок, у якій визначено, що «дискримінація за ознакою статі в політичній, соціальній, освітній, культурній та інших сферах стає на перешкоді до визнання й здійснення прав людини та основних свобод», і що принцип рівноправності жінок і чоловіків розглядається як основна умова демократії. В Декларації подано перелік напрямів діяльності держав-членів РЄ для утвердження рівного статусу чоловіків і жінок, серед яких захист особистих прав; участь у політичному, економічному житті; доступ до державних посад всіх рівнів; права у подружньому житті; доступ до всіх професій, зайнятість роботою та заробітна плата; сприяння економічній незалежності жінок тощо.

^ Пекінська Платформа Дій

На Четвертій Всесвітній конференції ООН зі становища жінок (Пекін, вересень 1995 р.) було прийнято найбільш резонансі документи щодо ґендерної рівності – Декларація і Платформа Дій, так звана Пекінська Платформа Дій. Цей міжнародний документ розглядає розширення прав і можливостей жінок у контексті забезпечення рівноправності між жінками і чоловіками, а також визначає, що саме цей підхід становить передумову для досягнення політичної, соціальної, економічної та культурної безпеки у відносинах між народами. Також у Пекінській Платформі дій зазначається необхідність комплексного підходу до ґендерної рівності, впровадження проблематики рівності між статями в усі галузі життєдіяльності суспільства, на всіх рівнях управління ними.

^ Заключна Декларація 2-ї Наради глав держав і урядів Ради Європи

Ми, глави держав і урядів держав-членів Ради Європи…приймаємо рішення зміцнювати гарантії прав людини шляхом забезпечення здатності наших державних інститутів ефективно захищати права осіб усюди в Європі… підтверджуємо свою рішучість боротися з насильством щодо жінок, а також всіх форм сексуальної експлуатації жінок.

^ Амстердамська угода

Європейська спільнота приділяє велику увагу ґендерному підходу в політиці. У 1997 році було прийнято Амстердамську угоду, метою якої була підготовка Європейського Союзу до розширення на Схід. Угода офіційно закріпила положення щодо впровадження ґендерних підходів у всі галузі політики та діяльності Європейського Союзу, що чітко визначено в завданнях та цілях Співтовариства як ліквідація нерівності та сприяння рівності між чоловіками і жінками (статті 2 і 3).

^ Цілі Розвитку Тисячоліття

Цілі Розвитку Тисячоліття були прийняті 189 країнами світу на Саміті Тисячоліття ООН у вересні 2000 р. Цілі Розвитку Тисячоліття для України передбачають виконання наступних завдань протягом 2001–20015 років: 1) подолання бідності; 2) забезпечення якісної освіти впродовж життя; 3) сталий розвиток довкілля; 4) поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності; 5) обмеження поширення ВІЛ–інфекції/ СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їхніх масштабів; 6) забезпечення ґендерної рівності.

^ Україна і ґендерне законодавство

Україна є членом багатьох міжнародних організацій, які протягом двох останніх десятиріч ставлять проблематику ґендерної рівності на перші місця порядку денного. Таким чином Україна прийняла ряд міжнародних зобов’язань щодо ґендерної рівності. Серед них:

Міжнародний пакт про цивільні і політичні права;

Конвенцію ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», ратифіковану Україною 19 грудня 1980 року, коли вона була ще в складі Радянського Союзу.

«Декларацію про рівність чоловіків і жінок» Комітету Міністрів Ради Європи

«Декларацію і Платформу Дій» Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок (1995 р.);

Цілі Розвитку Тисячоліття, підписані Україною на Самміті Тисячоліття ООН (вересень 2000 р.).

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають права людини від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї.

Основу їх складає ^ Конституція України, що є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону й захист прав, свобод та інтересів сім'ї та людини. Рівність прав жінок і чоловіків підтверджено найперше в статті 24: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько–політичному і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї…».Серед інших статей Конституції України важливими є:

право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27);

принцип рівності кожного подружжя у правах і обов'язках в шлюбі та сім'ї

(ст. 51).

^ Кодекс про шлюб і сім'ю України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім'ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов'язків. Відповідні статті:

межі правового впливу на сферу сімейних та родинних відносин (ст.2);

принцип рівноправності громадян у сімейних стосунках (ст.4);

рівність обов'язків подружжя (ст.20).

Сімейний Кодекс України визначає, що:

учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками;

жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї;

сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добровільності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

15 листопада 2001 року в Україні було прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї», що стало вагомим кроком до об`єднання зусиль суспільства й держави у боротьбі з насильством в сім`ї. В Законі вперше законодавчо закріплено правові й організаційні основи попередження насильства в сім'ї.
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» дає визначення поняття насильства в сім’ї загалом та окремих його видів; фізичного, сексуального, психологічного, економічного, а також іншої термінології, пов’язаної з цим явищем. Розвиток ґендерного законодавства є явище європейське й світове. Без розв'язання ґендерної проблеми Україна не буде органічно сприйнята в європейське співтовариство як демократична правова держава. Тому в 2005 році нашою державою було прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків України». Прийняття цього закону є ще одним свідченням того, що наша держава твердо стала на шлях демократичних перетворень.
Новим кроком у впровадженні ґендерної рівності є прийняття (Постановою Кабінету Міністрів України №1834 від 27 грудня 2006 року) Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року. Відповідно до прийнятої програми затверджено плани заходів. До їх реалізації залучені всі центральні та місцеві органи виконавчої влади і громадські організації.
На сьогодні Україна хоч і повільно, але просувається до ґендерної рівності. Ґендерні підходи – не данина моді, а нагальна потреба. Це стосується і сфери освіти. Як відомо, Україна прагне стати повноправною частиною європейської спільноти, наблизившись до останньої за основними соціально-економічними показниками та стандартами життя. Для цього нашій державі необхідно буде реалізувати всі свої зобов’язання щодо ґендерної рівності.

ІІ. Практична частина.

Вправа «Я вибираю своє право на…»

Мета: познайомити присутніх та введення в тему заняття.

Виконання вправи
Усім присутнім запропонуйте почергово в колі називати своє ім’я та одне з прав людини, яке вони знають або яке їм найбільше подобається з переліку статей в Декларації прав людини. Попросіть пояснити, чому вони вибирають те чи інше право.

Подякуйте групі за цікаву роботу.  

^ Вправа «Ми хочемо знати» Мета: допомогти групі зрозуміти та сформулювати свої сподівання від заняття; з’ясувати потреби групи.

Виконання вправи
Допоможіть присутнім сформувати декілька команд, використовуючи дні тижня або пори року (залежно від кількості присутніх). Кожна команда протягом 5 хвилин має написати на стікерах про те, що вони хотіли б дізнатися з оголошеної теми заняття.

Відповіді хтось із команди зачитує і наліплює на ватман з написом: «Ми хочемо знати».

Побажайте групі плідної праці.

^ Вправа «Права людини і дискримінація»

Мета: допомогти групі визначити поняття «права людини»; формувати вміння аналізувати інформацію щодо наявності порушень або дотримання прав людини.

Виконання вправи
Зачитайте ряд ситуацій/тверджень, використовуючи перелік з Плакату, і запропонуйте групі відповідно з’ясувати, що ж таке «право».

Проведіть обговорення:

Отже, що таке права людини? Чи можна права людини купити? А заробити? А заслужити? Хто надає людині права?

Як ви розумієте те, що права є невід’ємними і універсальними?

А що означає те, що права є неподільними?

Підсумуйте обговорення:
Отже, під правами людини розуміють чітко окреслені, установлені принципи, положення, закони, які регулюють її життєдіяльність у суспільстві. Не держава надає права людині – права дані людині за фактом народження, це своєрідні закони, які ніхто не може порушувати. Тому права не можна купити чи заробити – кожна людина має їх від народження, вони є невід’ємними і універсальними (тобто торкаються всіх). Не можна за чиєюсь волею –«вибірково» мати одні права і не мати інших, бо права є неподільними.


^ ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 8-9 КЛАСІВ

«СТАТЕВИЙ РОЗВИТОК І

СЕКСУАЛЬНІ СТОСУНКИ»

Статевий розвиток: усвідомлення статі і гендерних ролей. Статеве дозрівання. Етапи встановлення стосунків між статя­ми. Наслідки ранніх сексуальних стосунків.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconДовідка щодо результатів проведення профорієнтаційної діагностичної...
В анкетуванні прийняло участь 528 (91%) учнів 9 класів та 487 (93%) учнів 11 класів
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації до оформлення письмових робіт з математики
Для забезпечення високої грамотності І загальної культури учнів необхідно дотримуватися визначених рекомендацій щодо оформлення учнями...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconРекомендації щодо підготовки учнів до дпа з української мови за курс основної школи
Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів є контрольний текстовий диктант
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку для учнів 1-4 класів, присвяченого
Головне управління освіти І науки україни черкаської облдержадміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації щодо впровадження Основних орієнтирів виховання...
Наказом Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 31. 10. 2011р. №1243 затверджено Основні орієнтири виховання учнів...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconДаний методичний посібник схвалений
Представлений проект етичного кодексу українського вчителя та методичні рекомендації щодо індивідуальної форми навчання для учнів...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації щодо ведення класного журналу у початковій школі
Основні вимоги та рекомендації щодо оформлення записів у класному журналі для 1-4 класів встановленого зразка зазначено у «Вказівках...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconКонкурс на кращий урок з питань ґендерної рівності серед вчителів 5-11 класів
Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні спільно з Міністерством освіти І науки України оголошує конкурс на кращий урок...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» iconМетодичні рекомендації щодо проведення І-ІІІ етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади
У 2011-2012 н. р олімпіада з педагогіки І психології буде проведена для учнів 11 класів знз. Її організація має певні особливості,...
Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності для учнів 5-9 класів Урок гендерної грамотності для учнів 5-7 класів «Ми різні, ми рівні» icon«Україна наш спільний дім», «Мій рідний край у незалежній Україні» 01. 09. 2011 р
Урок може бути проведений одночасно для всіх учнів 9-11 класів, або для паралелей класів у актовій залі, читальній залі бібліотеки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка