Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист»




НазваМетодичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист»
Сторінка2/7
Дата конвертації04.07.2013
Розмір0.78 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
uchni.com.ua > Право > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7
^

БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ



1.Основи планування і застосування медичних сил і засобів в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
1.1. Порядок планування медичного забезпечення постраждалого населення в умовах надзвичайних ситуацій
Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" відносить медичне забезпечення постраждалого населення до сфери компетенції Державної служби медицини катастроф (ДСМК). Закон визначає перелік заходів для запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах НС:

− планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

−  введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та подолання надзвичайних ситуацій (НС) природного і техногенного характеру;

−  розгортання в умовах НС природного і техногенного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

−  завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

−  контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

−  контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

−  завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

−  накопичення медичних засобів захисту медичного та спеціального майна і техніки;

− контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією.

Ретельно складений план дозволяє ще в повсякденних умовах урахувати та підготувати необхідні кадри, накопичити та тримати в готовності до використання за умов НС резерви санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна, сприяє оперативному використанню всіх можливостей адміністративної території, завчасному прийняттю рішення щодо необхідності залучення допомоги та резервів державного рівня Державної служби медицини катастроф України.

   Усі  медичні заклади, незалежно від відомчої належності, форми власності, розташовані на певній адміністративній території, здійснюють лікувально-профілактичну діяльність і обслуговують певні верстви населення, що проживають чи працюють на даній адміністративній території. Всі ці заклади утворюють єдину інфраструктуру, яка, у відповідності з діючим законодавством, взаємодіє в повсякденний обстановці  та за умов НС.

 Кожен заклад планує всі види своєї діяльності: лікувально-профілактичної, господарської, наукової, санітарно-просвітницької тощо в повсякденних умовах і за умов НС. Основою планування діяльності в повсякденних умовах є плани органів управління охорони здоров'я для закладів системи комунальної чи державної власності, маркетингові дослідження для приватних закладів тощо.

Підґрунтям  планування діяльності за умов НС є визначені місцевими органами державної влади функції, зумовлені прогнозованою необхідністю і законодавчими актами щодо захисту населення за умов НС.

Порядок планування заходів медичного забезпечення за умов НС складається з етапів:

–  аналіз реального стану всіх ланок системи охорони здоров'я адміні-стративної території та їх готовності до функціонування за умов НС: стан забезпечення та рівня підготовки медичних кадрів і можливості його залу-чення до роботи у зоні НС і на етапах медичної евакуації; стан ліжкофонду медичних закладів і можливість його перепрофілювання та розгортання додаткового ліжкофонду; стан матеріально-технічного забезпечення медич-них закладів, створених на їх базі мобільних медичних формувань; наявність резервів санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна на випадок НС; наявність і стан санітарного та допоміжного автотранспорту і інших видів транспорту для розгортання сил Державної служби медицини катаст-роф України та евакуації постраждалих, населення і медичних закладів, стан системи оперативного зв’язку і можливість обладнання сучасним зв’язком формувань Державної служби медицини катастроф України тощо;

– розрахунки можливих санітарних втрат серед населення, виходу з ладу медичних закладів та медичного персоналу за умов НС природного і техногенного характеру;

–  розрахунки необхідної кількості медичних формувань, медичних кадрів, додаткового ліжкофонду, запасів санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна, транспорту та інших матеріально-технічних засобів для подолання медико-санітарних наслідків НС;

–  на підставі порівняння потенціалу системи охорони здоров'я та розрахованих потреб визначення кількості формувань, медичних кадрів, матеріально-технічних засобів, санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна, що необхідно залучити до Державної служби медицини катастроф України за умов НС від інших відомств, підприємств різної форми власності, громадських організацій. Враховуючи існуючу правову базу ринкових відносин, залучення  матеріально-технічних засобів  юридичних осіб усіх форм власності потребує попереднього узгодження з власником, вирішення питань фінансування та державного замовлення.

–  планування накопичення та підтримки в готовності оперативних резервів формувань і закладів Державної служби медицини катастроф України;

–  планування підготовки кадрів та формувань до участі в ліквідації медико-санітарних наслідків НС, їх сертифікації та ліцензування.

Підставою для організації розробки "Плану заходів з розгортання форму-вань Державної служби медицини катастроф України та додаткового ліжко-фонду при НС в закладі охорони здоров'я" є відповідний наказ управління охорони здоров'я області та  затверджене цим наказом завдання на плануван-ня заходів з розгортання формувань Державної служби медицини катастроф України та додаткового ліжкофонду в НС. Текст завдання до виходу цього наказу узгоджується фахівцями територіального центру екстреної медичної допомоги адміністративної території з кожним закладом Державної служби медицини катастроф України.

           Завдання  є   нормативним  документом, що   визначає мінімум вимог, обов’язкових для виконання при плануванні:

–   склад  і  чисельність  утворюваних  медичних формувань Державної служби медицини катастроф України державного та територіального рівнів;

–  кількість і профіль ліжок у лікувально-профілактичних закладах, віднесених до Державної служби медицини катастроф України державного та територіального рівнів та призначених для лікування уражених і хворих при подоланні медико-санітарних наслідків НС;

–  терміни приведення в готовність медичних формувань і ліжкової мережі до прийому уражених і хворих:

–  порядок постачання медичним, санітарно-господарським і спеціаль-ним майном утворюваних медичних формувань і ліжок у лікувально-профі-лактичних закладах, призначених для приймання уражених і хворих;

– порядок матеріально-технічного і транспортного забезпечення форму-вань і закладів Державної служби медицини катастроф України;

–  розташування пунктів управління подоланням медико-санітарних наслідків НС і порядок подання повідомлень.

         Проект наказу органу управління охорони здоров'я адміністративної території  щодо організації планування медичного забезпечення обгрунтовує та розробляє територіальний центр екстреної медичної допомоги за подальшим узгодженням з усіма закладами ДСМК. У наказі на організацію планування  заходів з розгортання формувань ДСМК України та додаткового ліжкофонду при НС у закладі охорони здоров'я ДСМК визначаються терміни розробки плануючих документів, порядок їх узгодження і подання на затвердження, терміни експертної перевірки реальності розробленого плану і внесення в нього відповідних коректив.

         При розробці завдань закладам ДСМК проводяться відповідні розрахунки і визначається кількість і профіль формувань та додаткового ліжкофонду ДСМК територіального рівня в залежності від прогнозованих санітарних втрат при можливих НС природного і техногенного характеру в межах їх нормативів з урахуванням завдань Міністерства охорони здоров’я України органам управління охорони здоров'я адміністративної території.

         З метою єдиного розуміння і послідовності проведення планування  заходів з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжкофонду при НС у закладі охорони здоров'я керівні документи, що розробляються, повинні відповідати таким вимогам:

–   відповідати сучасним поглядам на організацію і тактику ДСМК, технології виконання заходів з лікувально-евакуаційного, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення за умов НС;

– відтворювати реальне положення стану сил і засобів, органів управління територіального рівня ДСМК, у т.ч. і відомчого підпорядкування;

–   не містити зайвої і невідповідної  цілям планування  заходів з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжкофонду при НС у закладі охорони здоров'я інформації;

–   бути доступними розумінню й аналізу без додаткових розрахунків, зручними в користуванні, оброблятися з використанням достовірних офіційних вихідних даних.

Планування підготовки населення до дій у НС техногенного та природного походження здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання, а також за місцем проживання.


^ 1.2.Планування заходів щодо попередження занесення і поширення в Україні небезпечних інфекційних хвороб
Сучасна стратегія санітарної охорони території країни від занесення особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) повинна передбачати:

- виявлення територій підвищеного ризику у зв’язку з можливим занесенням збудників небезпечних інфекційних хвороб в Україну та вивчення факторів, які можуть цьому сприяти;

- систему епідеміологічного нагляду за ОНІ;

- епідеміологічне спостереження природних процесів та закономірностей в популяціях можливих носіїв і переносників збудників ОНІ в потенційних вогнищевих зонах;

- управління вогнищевими екосистемами, що здатні включатися в епідемічний процес при ОНІ;

- ефективність протиепідемічних заходів на транспортних засобах міжнародних сполучень, в пунктах пропуску через державний кордон та територіальних медичних установах і закладах;

- спеціальну підготовку медичних кадрів з питань епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики ОНІ.

Заходи щодо санітарної охорони території мають профілактичний характер і тому повинні проводитися постійно. Це обумовлює необхідність їх планування. Правові основи такого планування викладені у „Правилах санітарної охорони території України”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.99 № 696. Правилами передбачено, що на кожній адміністративній території відповідно до адміністративно-територіального устрою України органи і заклади охорони здоров'я повинні розробляти комплексні плани, спрямовані на захист населення від інфекційних хвороб: – холери, чуми, жовтої гарячки, контагіозних вірусних геморагічних гарячок (КВГГ) Ласа, Ебола, хвороби Марбург, малярії та інших небезпечних для людини інфекційних хвороб, які передаються комарами (гарячки Денге, Чікунгунья, долини Ріфт, Західного Нілу, енцефаломієліти кінські – західний американський і венесуельський, енцефаліти – японський, каліфорнійський, Сент-Луїс, долини Муррея), а також на локалізацію та ліквідацію вогнищ цих хвороб.

Мета планування – впровадження системи заходів щодо санітарної охорони території від особливо небезпечних інфекційних захворювань (ОНІ), регламентованих Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Правилами санітарної охорони території України”, а також іншими нормативно-правовими актами галузі охорони здоров’я. Плани повинні бути єдиними для конкретної адміністративної території, містити завдання по виконанню профілактичних і протиепідемічних заходів відомствам (у тому числі відомчим закладам санепідслужби та лікувально-профілактичним закладам). З огляду на те, що боротьба з ОНІ є загальнодержавною проблемою, плани повинні узгоджуватися з відомствами і службами, які здійснюють заходи щодо попередження занесення та поширення інфекційних хвороб та затверджуватися у територіальних органах виконавчої влади. Виписки з затвердженого плану направляють у задіяні служби та заклади.

Плани рекомендується складати кожні 5 років. Щорічно плани корегуються відповідно до епідемічної ситуації, спрямованості та обсягів міжнародних зв'язків та ін. Обласні комплексні плани повинні передбачати загальну стратегію організації заходів щодо санітарної охорони території області і надавати доручення підпорядкованим адміністраціям міського та районного рівня з урахуванням їх територіальних особливостей, міжнародних транспортних зв'язків, соціально-економічних, комунально-санітарних умов та рівня медичного обслуговування населення. Крім цього, у них передбачають заходи щодо створення резервів на випадок виникнення масових епідемічних ускладнень та підготовку керівників медичних формувань у вогнищах і провідних фахівців - лікарів–епідеміологів, бактеріологів, інфекціоністів та ін. У районних (міських) планах детально викладаються конкретні завдання для керівників установ, закладів, організацій та підприємств про проведення заходів щодо санітарної охорони території та розрахунки наявних реальних можливостей і необхідних додаткових сил та засобів на випадок виникнення епідемічних ускладнень.

Аналіз міжнародних переміщень в Україні дозволив встановити, що всі її адміністративно-територіальні суб'єкти залежно від спрямованості й інтенсивності закордонних зв'язків мають різний ступінь епідемічної загрози заносу ОНІ. Залежно від цих критеріїв можна виділити:

- території з високим ризиком занесення особливо небезпечних інфекційних хвороб (Київська, Одеська, Донецька області, АР Крим, м. Київ, м. Севастополь), які мають міжнародні повітряні та морські порти з прямими, інтенсивними і стабільними повітряними і судноплавними зв'язками з країнами Африки, Азії і Південної Америки, неблагополучними щодо вищезгаданих інфекційних захворювань;

- території з обмеженим ризиком занесення - з епізодичними прямими транспортними зв'язками з неблагополучними регіонами світу, які здійснюються через міжнародні аеропорти та морські порти (Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Харківська, Херсонська області);

- території, що не мають прямих транспортних зв'язків з країнами, неблагополучними щодо карантинних та інших небезпечних інфекційних хвороб (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Полтавська, Ровенська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, Чернівецька області) і не можуть бути воротами для занесення збудників ОНІ. Епідемічні ускладнення в них можуть виникати, як результат вторинного занесення з територій першого і другого типу, чи з суміжних країн при наявності там епідемічного неблагополуччя.

Характер епідемічного ускладнення та його масштаби у випадку занесення ОНІ залежать від наявності сприятливих умов для циркуляції збудника в навколишньому середовищі і серед населення. Аналіз епідемічних ускладнень з ОНІ, що виникали в Україні і за кордоном, дозволяє виділити такі основні чинники, які впливають на можливість їх масового розповсюдження:

- клімато-географічні особливості території (перш за все - наявність умов для масового розмноження джерела збудника і переносників небезпечних інфекційних захворювань та сприятливих умов щодо зберігання їх у навколишньому середовищі);

- соціально-економічні умови життя населення та санітарно-комунальний благоустрій населених пунктів від яких залежить можливість залучення в епідемічний процес масових факторів поширення кожної з нозологічних форм у зв'язку з їх епідеміологічними особливостями (наприклад: наявність відкритих водоймищ, що забруднюються господарсько-фекальними стоками; висока чисельність гризунів у жилій зоні; наявність місць масового виплоду кровососів та ін.);

- стан мережі установ та закладів охорони здоров'я і рівень медичного обслуговування населення, що впливає на своєчасність та повноту проведення заходів з локалізації та ліквідації вогнищ, при занесенні небезпечних інфекційних хвороб (потужність лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних закладів; радіус обслуговування, матеріально-технічна база, укомплектованість кадрами; наявність умов щодо здійснення належного санітарно-протиепідемічного режиму при організації спеціалізованих формувань у вогнищі - госпіталю для хворих, провізорного госпіталю для підозрілих на захворювання, ізолятора для контактних; обсерватора для виїжджаючих з вогнища; діагностичних лабораторій та ін.);

- клініко-епідеміологічні особливості ОНІ (тривалість інкубаційного пері-оду, здатність до формування легких форм захворювань та безсимптомного носійства, життєздатність збудників у навколишньому середовищі та ін.).

У процесі планування заходів щодо попередження занесення та масового поширення ОНІ необхідно враховувати можливість занесення їх збудників, переносників та наявність комплексу чинників, які сприяють розвитку епідемічного процесу. В залежності від цих чинників, на різних територіях профілактичні заходи за обсягом, характером і спрямованістю можуть істотно відрізнятися.

Таке планування дозволить визначити ефективні профілактичні і протиепідемічні заходи, які з найменшими затратами сил і засобів зможуть забезпечити епідемічне благополуччя населення.

Планування заходів щодо санітарної охорони території необхідно починати з аналізу, який дозволить визначити їх профілактичну спрямованість та обсяг. Перш за все, аналізуються матеріали стосовно транспортних зв'язків території та інтенсивності міграційних процесів. Залежно від епідеміологічної ситуації в країнах, з якими підтримуються міжнародні зв'язки, визначається ступінь ризику щодо занесення цієї чи іншої небезпечної хвороби та характер заходів що плануються для її запобігання. Відповідні дані можна одержати у відділах видачі віз і реєстрацій МВС, установах Державної туристичної Адміністрації України, туристичних агентствах, установах Міністерства транспорту, санітарно-карантинних відділах (СКВ) та санітарно-карантинних пунктах (СКП), санітарно-епідеміологічних станціях, Державній митній службі та Державній прикордонній службі. Аналізуються дані про випадки реєстрації на території, що обслуговується, захворювань, які мають механізм передачі та деякі клінічні ознаки спільні з конвенційними інфекціями (наприклад: при легеневій чумі, тяжкому гострому респіраторному синдромі (SARS) та при банальних пневмоніях і гострих респіраторних захворюваннях (ГРЗ); при холері та гострих кишкових захворюваннях (ГКЗ). Визначають особливості їх розповсюдження і фактори, які сприяли поширенню у даній місцевості. Такі матеріали дають змогу, по-перше, уявити які масштаби може прийняти розповсюдження інфекційної хвороби у випадку її занесення і, тим самим, визначити сили та засоби, необхідні для локалізації та ліквідації вогнища. По-друге, вони представляють інтерес з точки зору проведення епідеміологічного нагляду за можливим занесенням особливо небезпечної інфекції на територію, бо швидке поширення захворювань, що етіологічно не розшифровуються та мають спільні ознаки з ОНІ, може свідчити про прихований перебіг епідемічного процесу занесеної хвороби. Визначається максимальний середньодобовий рівень захворюваності по інфекціям, що мають спільні ознаки з ОНІ (на підставі аналізу захворюваності за останні 3 роки).

При плануванні заходів щодо організації епіднагляду за холерою з метою попередження занесення, необхідно враховувати до якого типу епідемічного прояву належить адміністративна територія.

Матеріали щодо санітарно-технічного стану джерел водопостачання і водопроводів, забезпеченості населених місць каналізаційними мережами, способах і надійності знезараження господарсько-побутових стічних вод, нечистот і сміття, санітарно-гігієнічного стану підприємств харчової промисловості та об'єктів комунального господарства, стану чисельності основних носіїв та переносників збудників небезпечних інфекційних хвороб також дають можливість оцінити ймовірність включення до епідемічного процесу масових факторів їх розповсюдження у випадку занесення і, таким чином, визначити обсяги та спрямованість протиепідемічних заходів.

Аналіз одержаних даних дозволяє: визначити основні шляхи профілактики небезпечних хвороб у регіоні; розрахувати необхідну кількість ліжок у госпіталі, провізорному госпіталі, ізоляторі, обсерваторі на випадок поодиноких або масових захворювань; обсяг лабораторних досліджень; необхідну кількість епід-, евако та дезбригад; потреби у медичному та допоміжному персоналі; додаткові потреби устаткування, обладнання, транспорту та ін.; спланувати заходи щодо нейтралізації факторів, які сприяють поширенню інфекційних хвороб.

^ Заходи щодо попередження заносу ОНІ, які здійснюються на транспортних засобах міжнародних сполучень плануються тільки при проходженні транспортних засобів через дану територію. Вони повинні передбачати наступні питання:

- організації системи надходження інформації про виявлення хворого (підозрілого) на особливо небезпечні інфекційні захворювання у випадку їх виявлення на транспортних засобах міжнародних сполучень;

- організації тимчасової ізоляції хворих (підозрілих) на ОНІ на транспортних засобах міжнародних сполучень;

- організації медичного огляду пасажирів і членів екіпажів, транспортних засобів і вантажів, що прибули із-за кордону;

- видалення харчових відходів, побутового сміття, знезараження та видалення господарсько-фекальних стоків на транспортних засобах міжнародних сполучень;

- забезпечення транспортних засобів необхідним протиепідемічним майном, захисним одягом, лікарськими засобами, дезінфекційними засобами, репелентами, антималярійними препаратами, засобами механічного вилову гризунів та ін.

^ Заходи щодо попередження занесення ОНІ у міжнародних морських, річкових портах, аеропортах та авто- і залізничних станціях у пунктах пропуску через державний кордон плануються при їх наявності та містять завдання службам і відомствам щодо:

- організації передачі та одержання оперативної інформації про наявність хворих (підозрілих) із сигнальними ознаками карантинних та інших ОНІ на транспортних засобах, що прибули;

- виділення керівництвом відповідних транспортних відомств і утримання приміщень для розташування СКП, СКВ і тимчасової ізоляції хворого; забезпечення цих підрозділів транспортними засобами (автомобілі, катери і т.д.) для оперативного проведення медичного огляду і тимчасової ізоляції хворих (підозрілих) на ОНІ, а також необхідним устаткуванням і засобами постійного зв'язку (телефон, радіозв'язок, тощо);

- виділення, обладнання і дотримання санітарних причалів у портах, санітарних майданчиків на автовокзалах, аеропортах і санітарних тупиків на залізничних станціях для проведення санітарно-карантинних заходів у випадку епідускладнень на транспортних засобах;

- забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану території і об'єктів портів і станцій;

- проведення заходів, спрямованих на попередження забруднення навколишнього середовища (акваторії портів, території аеропортів, залізничних станцій, автовокзалів) стічними господарсько-фекальними і баластовими водами, твердими відходами з транспортних засобів, що прибули з інших країн;

- організації моніторингу за станом чисельності і видової належності гризунів, їх ектопаразитів, крилатих кровососів на території міжнародних морських і річкових портів, аеропортів та проведення боротьби з ними в межах цих територій.

^ Заходи щодо попередження поширення карантинних та інших ОНІ на адміністративній території повинні здійснюватись усіма відомствами і службами, які залучені до санітарної охорони території:

- забезпечення медичних закладів і служб, що надають послуги з міжнародних перевезень, інформацією про епідемічну ситуацію з карантинних і інших ОНІ у світі, зокрема у суміжних країнах та в Україні;

- проведення аналізу міжнародних транспортних зв'язків адміністративної території, які здійснюються різними видами транспортних засобів (спрямованість, обсяг);

- організацію системи виявлення і депортації нелегальних мігрантів, що прибули з країн, неблагополучних щодо карантинних та інших ОНІ;

- організацію виявлення тварин, сировини та продуктів тваринного походження, заражених збудниками ОНІ зооантропонозної природи та пріонами;

- організацію активного виявлення хворих з підозрою на карантинні та інші ОНІ при зверненні за медичною допомогою у територіальні та відомчі медичні заклади;

- організацію одержання і передачі оперативної інформації про виявлення: хворих (підозрілих) на карантинні та інші ОНІ; носіїв збудників цих інфекцій; культур збудників ОНІ з об'єктів навколишнього середовища, від тварин та членистоногих;

- організацію моніторингу навколишнього середовища щодо збудників карантинних та інших ОНІ;

- організацію моніторингу за ареалом поширення, станом чисельності, видовою належністю можливих носіїв і переносників ОНІ (гризунів, їх ектопаразитів, крилатих кровососів, кліщів та ін.) у міжнародних портах, аеропортах та у пунктах пропуску через державний кордон наземних транспортних засобів;

- організацію, облік і контроль якості проведення дератизаційних (дезінсекційних) заходів у населених пунктах і за їхніми межами, які здійснюються відповідними службами незалежно від відомчої належності; проведення заходів щодо усунення заселення гризунами об'єктів епідемічного ризику.

- організацію, проведення і контроль функціонування щеплювальних пунктів (кабінетів), що здійснюють імунізацію осіб, які виїжджають у неблагополучні країни щодо захворювання на жовту гарячку.

^ Заходи щодо готовності території до локалізації та ліквідації епідемічних ускладнень з карантинних та інших ОНІ. До них належать заходи, своєчасна підготовка та виконання яких, нададуть змогу локалізувати та ліквідувати вогнища карантинних та інших небезпечних інфекційних хвороб у найкоротші терміни і з найменшими витратами сил та засобів, а саме:

- виділення, перепрофілювання і оснащення необхідним медичним майном і устаткуванням приміщень госпітальної бази (госпіталь, провізорний госпіталь, ізолятор, обсерватор);

- забезпечення функціональних підрозділів госпітальної бази кадрами медичного і допоміжного персоналу;

- організація харчування осіб, що знаходяться в установах госпітальної бази, включаючи медичний персонал;

- організація роботи лабораторної бази (виділення приміщень, оснащення лабораторій необхідним устаткуванням, діагностичними препаратами, поживними середовищами та ін.);

- організація цілодобової охорони установ госпітальної та лаборапторної баз;

виділення додаткового автотранспорту для проведення протиепідемічних заходів у вогнищі;

- створення запасів профілактичних, діагностичних і лікувальних препаратів (сольових розчинів для парентерального та перорального застосування, систем разового використання, антибіотиків для лікування та екстреної профілактики, дезінфекційних засобів та ін.) на випадок масових (у обласних планах) та поодиноких (у районних планах) захворювань людей на ОНІ;

- додержання порядку поховання померлих від ОНІ.

У планах областей ці заходи викладаються у вигляді загальних обов'язкових завдань міським та районним органам самоврядування та відомчим обласним управлінням. При цьому надаються контрольні цифри щодо потужності установ госпітальної бази для кожного міста (району) з урахуванням реальності заносу та можливості розповсюдження інфекції і соціально-демографічних особливостей; рекомендації щодо створення районних (міських) запасів лікувально-профілактичних засобів на випадок епідемічних ускладнень; конкретні обсяги обласних запасів протиепідемічного майна, устаткування, лікувально-профілактичних засобів; чисельність допоміжного медперсоналу, та ін. Вказують місця їх накопичення, джерела постачання та поповнення. У районних та міських планах ці питання викладають у вигляді конкретних завдань керівникам установ та закладів, що залучаються до їх виконання. Конкретні обсяги протиепідемічного майна, устаткування, лікарських та дезінфекційних засобів тощо планують з урахуванням обсягів госпітальної та лабораторної бази.

При масовому розповсюдженні ОНІ значно зростає потреба у забезпеченні формувань госпітальної та лабораторної баз кваліфікованими лікарями та середнім медичним персоналом. Для надання практичної допомоги районним та міським медичним установам у випадку масових епідемічних ускладнень з холери, чуми, контагіозних вірусних геморагічних гарячок (КВГГ), плануються групи підтримки з кваліфікованих фахівців і середніх медпрацівників обласних центрів. У групи підтримки необхідно включати лікарів: епідеміологів, бактеріологів, дезінфекціоністів, інфекціоністів, швидкої медичної допомоги (до 10-15 лікарів кожної спеціальності) і санітарних лікарів з гігієни харчування і комунальної гігієни (до 5 фахівців). Групи підтримки середніх медпрацівників формують із помічників епідеміолога, лаборантів баклабораторій, дезінфекторів, дезінструкторів (до 10-15 осіб кожного профілю та медсестер (до 20-30 осіб). Для забезпечення роботи госпітальної, лабораторної баз і протиепідемічної служби в умовах масового розповсюдження ОНІ, створюється обласний незнижуваний запас лікувально-профілактичних засобів та майна:

- захисний одяг (протичумні халати, піжами, тапочки, чоботи та ін.) - по три комплекти на кожного лікаря та середнього медпрацівника, які входять до складу обласної групи підтримки ;

- медичне і господарське майно, достатнє для забезпечення госпіталю на 200 хворих;

- лікарські засоби не менш, ніж на 3 дні роботи госпітальної бази обласного центру в умовах епідемічного неблагополуччя;

- діагностичні бакпрепарати, поживні середовища для бактеріологічних досліджень, лабораторний посуд, лабораторне обладнання (не менш, ніж на 10 тис. досліджень на холеру);

- дезінфікуючі засоби, дезапаратура і пересувні дезкамери (в кількості що забезпечує не менш як на 3 дні роботи протиепідемічної служби області (міста) в умовах епідемічного неблагополуччя).

Підготовкою персоналу установ та закладів немедичного профілю повинні бути охоплені працівники, які за своїми функціональними обов'язками обслуговують чи мають професіональні контакти з особами, що прибули з-за кордону, а також персонал підприємств, установ, закладів, які залучаються до проведення протиепідемічних заходів у вогнищах (персонал готелів, баз відпочинку, установ соціального захисту населення, мотелів, пансіонатів, водопровідно-каналізаційного господарства, митниці, міністерства внутрішніх справ, морських та річкових портів, аеро- та залізничних вокзалів, водії автобусів державного сполучення, провідники, контролери на залізничному транспорті, стюардеси та інші).

Таку підготовку необхідно здійснювати щорічно у формі спеціальних занять. Їх метою є надання знань відносно загальних клінічних ознак небезпечних інфекцій, заходів особистого захисту та проведення первинних заходів у випадку зустрічі з такими хворими. Варто також планувати інструктажі учасників туристичних груп та інших осіб, які виїжджають у країни, неблагополучні з карантинних та інших ОНІ.

^ Загальні рекомендації щодо планування госпітальної бази на випадок епідемічних ускладнень з ОНІ. Під госпітальну базу необхідно виділяти приміщення, які дозволяють виконувати вимоги дотримання санітарно-протиепідемічного режиму при карантинних та інших особливо небезпечних інфекціях. До основних вимог належать – наявність централізованого водопостачання, локальних очисних споруд та можливість розподілу приміщень на заразну та незаразну частини. При відсутності у районі приміщень, які дозволяють дотримуватися вимог санітарно-протиепідемічного режиму, планують міжрайонні формування госпітальної бази (з урахуванням стану шляхів сполучень і можливості швидкої госпіталізації хворих). У районах, розташованих поблизу обласних центрів і великих міст, госпіталізацію хворих можна планувати на їхніх базах.

На усі стаціонари (госпіталь для хворих, провізорний госпіталь, ізолятор) складають паспорти, які знаходяться у заступника головного лікаря району з медичної роботи та у керівника медичної установи, на базі якої заплановано розташування цих формувань.

^ Рекомендації щодо планування госпітальної бази на випадок епідемічних ускладнень з холери. При плануванні госпітальної бази на випадок холери необхідно визначати території за типом їх епідемічного прояву. Для територій 1 типу госпітальну базу передбачають на поодинокі і масові захворювання, 2 типу – на поодинокі випадки, і лише при наявності умов поширення інфекції (зокрема, коли для господарсько-побутових та рекреаційних цілей використовуються водойми що забруднюються незнезараженими фекально-господарськими стоками) – на масові захворювання. Розрахунок кількості ліжок госпітальної бази на масові випадки холери на територіях першого типу, де вже реєструвалися масові епідемічні ускладнення, необхідно проводити з урахуванням досвіду попередніх епідемій. На поодинокі випадки планують до 5 ліжок у районах, і до 10 ліжок – у обласних центрах та великих містах. Холерний госпіталь бажано розгортати у інфекційній лікарні чи інфекційному відділенні ЦРЛ, які найбільш пристосовані щодо виконання вимог санітарно-протиепідемічного режиму. При плануванні госпітальної бази на поодинокі випадки холери усі підрозділи (холерний і провізорний госпіталь, ізолятор) бажано розташувати у цих закладах (при наявності достатньої кількості ліжок).

При масових захворюваннях на холеру інфекційні стаціонари використовуються як холерні госпіталі; для провізорної госпіталізації передбачають різні відділення ЦРЛ, соматичні стаціонари міст і обласних центрів. Тому у районах і містах необхідно планувати перепрофілювання цих стаціонарів. Передбачається матеріально-технічне забезпечення їх господарським майном, засобами індивідуального захисту, етіотропної та патогенетичної терапії, дезінфекційними засобами. Розрахунки необхідного майна та устаткування з джерелами їх постачання додаються до плану. Планується також укомплектування перепрофільованих стаціонарів кваліфікованими фахівцями за рахунок обласного резерву.

У зв'язку з тим, що епідемічний процес при занесенні холери, розвивається поступово, допускається планування поетапного розгортання госпітальної бази на масові випадки холери. Кількість ліжок у провізорних госпіталях розраховують виходячи з аналізу середніх показників захворюваності кишковими інфекціями у період епідсезону протягом останніх трьох років. Для цього дані середньоденної захворюваності у епідсезоні множать на 10 (усереднене використання ліжок при ГКЗ з урахуванням контрольного бактеріологічного обстеження після клінічного видужання).

Ізолятори при масових випадках холери можна розгортати в різних установах: гуртожитках, школах-інтернатах, будинках відпочинку, готелях та ін. Приміщення повинні відповідати вимогам санітарно-протиепідемічного режиму і поточності розташування контактних по групах і родинах. Кількість ліжок розраховують із співвідношення: на 1 холерне ліжко 2-3 ліжка ізолятора. На випадок масового розповсюдження холери необхідно передбачати обов’язкове обстеження на холеру осіб, які поступають в період епідемії до закладів і установ закритого типу – психоневрологічні лікарні, протитуберкульозні лікарні та диспансери, будинки інвалідів, будинки для людей похилого віку, інтернати, будинки малюків та ін.

Як показав досвід роботи у вогнищах холери, доцільно на період епідемічного ускладнення планувати ізоляцію з бактеріологічним обстеженням осіб без визначеного місця проживання у виділені для цієї мети приміщення. При складній епідемічній ситуації виправдана госпіталізація осіб, які страждають на хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту та активне виявлення цих хворих на етапах звертання їх за медичною допомогою.

При забезпеченні готовності лікувально-профілактичних закладів на випадок ускладнення епідситуації передбачається виділення моргів з дотриманням вимог протиепідемічного режиму: на базі патологоанатомічної служби – для розтину померлих від холери і з підозрою на неї (на територіях цільового і провізорного госпіталів за умови їхньої роздільної дислокації); на базі судмедекспертизи – для розтину трупів померлих раптово і від невстановлених причин (або виклик фахівців судмедекспертизи в морг патологоанатомічної служби за необхідністю).

Поетапно, як госпітальна база, розгортається і лабораторна база. На лабораторії, передбачені для досліджень на холеру, також складається паспорт. При плануванні бази для проведення лабораторних досліджень на холеру необхідно зробити розрахунок обсягів роботи на поодинокі і масові випадки холери. При виборі приміщення під бактеріологічну лабораторію (при масових дослідженнях на холеру) необхідно щоб воно було ізольованим та забезпеченим водопроводом, каналізацією, силовим електрокабелем і телефонним зв'язком.

^ Рекомендації щодо планування госпітальної бази на випадок епідемічних ускладнень, захворювань на чуму та контагіозні вірусні геморагічні гарячки. Розгортання госпіталю для хворих на чуму та КВГГ необхідно планувати на базі інфекційної лікарні (боксованих відділень), але незалежно від того, у яких будинках розташовується госпітальна база (соматичні лікарні, диспансери й ін.) слід дотримуватися визначених вимог: створення герметичності палат (заклеювання вікон, вентиляційних отворів) і, по можливості, від’ємний тиск у палатах для хворих КВГГ.

Устрій і режим провізорного госпіталю для підозрілих на захворювання чумою та КВГГ і ізолятора також повинні цілком виключати можливість внутрішньолікарняного зараження і виносу інфекції за їх межі. У районних центрах і невеликих містах госпітальну базу планують на поодинокі випадки (до 3 ліжок). В обласних центрах, великих містах, у портах і населених пунктах, зв'язаних міжнародними та морськими авіалініями з ензоотичними по чумі та КВГГ територіями, необхідно передбачати госпіталь на 10-15 випадків захворювання. Місткість провізорного госпіталю повинна дозволяти госпіталізацію осіб з сигнальними ознаками чуми чи КВГГ з розрахунку 5-ти кратної середньодобової кількості хворих на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) у період епідсезону. Ізолятор планують з розрахунку 10 ліжок на 1 випадок захворювання на чуму чи КВГГ.

Усі працівники стаціонарів повинні бути на казармовому положенні, тому, при плануванні треба передбачити місце для їх проживання та харчування. У разі накладення карантину на населений пункт, передбачається обсерватор для осіб, яким необхідно виїхати за межі вогнища. Для його розміщення використовують громадські будинки (або школи, готелі, гуртожитки, будинки відпочинку та ін., бажано розташовувати ізольовано), що мають водопровід, каналізацію, блок харчування і можливість поселення осіб, що підлягають обсервації по термінах надходження. Кількість ліжок в обсерваторі залежить від передбачуваної кількості осіб, які виїжджають. Обслуговують обсерватор лікар і медсестра.

Аналогічні (як при холері) заходи по патанатомічному відділенні та судмедекспертизі передбачаються при чумі. Розтин померлих від КВГГ і відбір матеріалу від трупа для лабораторного дослідження не проводиться, у зв'язку з великим ризиком зараження.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМетодичне забезпечення самостійної роботи студентів та методичні...
Методичне забезпечення самостійної роботи студентів та методичні вказівки підготовки та проведення практичних занять
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМетодичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної...
Методичні рекомендації І контрольні завдання до виконання практичних занять з дисципліни Процеси І апарати харчових виробництв
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів...
«Вступ до фаху» для студентів денної (заочної, денно-заочної) форми навчання галузі знань 0305 Економіка та підприємництво» напряму...
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМетодичні рекомендації та тематика контрольних робіт для студентів...
Методичні рекомендації І контрольні завдання до виконання практичних занять з дисципліни Процеси І апарати харчових виробництв
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМетодичні рекомендації та тематика контрольних робіт для студентів...
Методичні рекомендації І контрольні завдання до виконання практичних занять з дисципліни «Процеси І апарати харчових виробництв»
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів...
«Облік І аудит» для студентів денної (заочної, денно-заочної) форми навчання галузі знань 0306 «Менеджмент організацій» напряму підготовки:...
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconДо практичних занять
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни “Теплоенергетика” для студентів за фахом мч, мс, лв, омт денної та заочної форм...
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconМіністерство освіти І науки україни національний транспортний університет...
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного...
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconДо практичних занять
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни “Спеціальні питання гідрогазодинаміки” для студентів за фахом 090510 -«Теплоенергетика»...
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету до практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний захист» iconДо практичних занять
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Управління проектами енерговикористання» для студентів за напрямом 0000 -«Специфічні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка