Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену




Скачати 326.04 Kb.
НазваЗагальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену
Сторінка1/3
Дата конвертації07.03.2013
Розмір326.04 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2   3


ЗМІСТ

Вступ

  1. Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену

  2. Основні функції інформаційно-аналітичних центрів

  3. Інформаційно-аналітичні центри України

  4. Інформаційно-аналітичні центри Польщі

  5. «Фабрики думки» США

Висновки

Список використаних джерел і літератури

ВСТУП

В умовах глобалізації політичного, економічного, культурного життя та формування громадянського суспільства у розвинених країнах монополія органів державної влади на прийняття важливих рішень стає дедалі обмеженішою, і все вагомішою в процесі прийнятті рішень стає роль неурядових організацій та громадських об’єднань, кожне з яких переслідує певну мету і захищає інтереси певної групи населення. Надзвичайно велику роль серед таких об’єднань відіграють неурядові аналітичні центри, або так звані „фабрики думок”.

„Фабрики думки” є незалежними, недержавними, громадськими, дослідницькими організаціями, які здійснюють помітний вплив на суспільно-політичні та економічні процеси у державі. Вони відіграють значну роль у формуванні громадської та суспільно-політичної думки, оскільки продукти їх діяльності орієнтовані як на державні інститути, так і на широкий загал.

Розвиток та ефективне функціонування неурядових аналітичних центрів відкриває нові можливості та перспективи суспільного розвитку, плідного діалогу між владою та населенням, врахування потреб та інтересів громадян для формування якнайефективнішої державної політики. Ця проблема є надзвичайно актуальною для сучасної України як молодої незалежної держави, оскільки вона потребує розробки та налагодження ефективного механізму співпраці різних органів влади, інституцій, організацій, ЗМІ та громадськості між собою для становлення справжньої демократії.

Аналітичні центри повинні приймати активну участь у розробці важливих стратегічних документів, законопроектів, державних програм. Важливою при цьому є не лише аналіз та думка експертів, а й інша точка зору на проблему, можливість винайдення оригінального новаторського рішення.


  1. ^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА „ФАБРИК ДУМОК” ЯК СУСПІЛЬНОГО ФЕНОМЕНУ

У розвинених країнах неурядові аналітичні центри є важливими учасниками процесу прийняття політичних рішень. Вони виступають проміжною ланкою у процесі комунікації між суспільством та політичною елітою. Таким чином, „фабрики думки” є невід’ємною складовою громадянського суспільства, забезпечуючи активну участь представників громадськості у вирішенні найважливіших для суспільного розвитку та благоустрою питань.

Термін “think tanks” („фабрики думки”) виник у США в роки Другої світової війни. Так тоді називали захищене від прослуховування місце (tank), де цивільні та військові експерти розробляли стратегії бойових дій1. У сучасному демократичному суспільстві фабрики думки являють собою одну із важливих ланок у системі прийняття рішень у державі та втілюють поєднання організованої у корпорацію сили інтелекту із силою та глобальним обсягом держави2.

В США та Західній Європі існують багато різновидів неурядових інституцій, які здійснюють вагомий вплив на внутрішню та зовнішню політику держав, і чільне місце серед них займають саме „фабрики думок” завдяки своєрідній формі організації своєї діяльності. Ендрю Річ, професор університету Уейк Форест (США) дає таке визначення поняттю „фабрики думок”: „Це незалежні, не засновані на інтересах будь-яких груп впливу, неприбуткові політичні організації, котрі розробляють експертизу і положення, покликані впливати на процеси вироблення політики”3. Ієзекіль Дрор зазначає, що „фабрики думок – це острови якісного використання повноцінної міждисциплінарної наукової думки для глибокого покращення процесу розробки конкретних політичних практик вирішення проблем, що стоять перед суспільством, як головний міст між владою і знанням”4. Самі представники мозкових центрів наголошують на тому, що вони діють як некомерційні дослідницькі інституції, таким чином підкреслюючи кваліфікаційний рівень своєї аналітичної продукції. Отже, можна визначити „фабрики думок” як громадські або приватні некомерційні організації, що здійснюють діяльність у сфері політичних досліджень та підготовки консультативно-аналітичної інформації високої якості. Назва „фабрика думки” підкреслює соціальну функцію даного типу установи, тобто виробництво і просування ідей у формі проекту, які можуть бути інтегровані у соціальну практику. Даний тип виробництва має характер індустрії, використовує певні методології та технології в процесі діяльності. Назва „мозковий центр” означає інтелектуальний потенціал, наявність висококваліфікованих експертів, які здатні розробляти власні стратегії, генерувати ідеї та приймати рішення, аналізуючи потреби та наявні ресурси суспільства.

Вивчаючи літературу, присвячену проблемам та перспективам розвитку неурядових організацій, можна зустріти різні варіанти їх класифікацій та типологій. Так, А.Ф. Колодій виділяє дві групи цих організацій:

а) ті, діяльність яких спрямована на самих себе;

б) діяльність яких спрямована на інших5.

Вже у рамках цих типів можна виділити окремі підвиди – захисні, самодопоміжні, аматорські, громадсько-політичні та політичні об’єднання.

Функціонування будь-якої вищезазначеної організації опосередковане діяльністю людей, тобто, має бути забезпеченим достатніми за обсягом діями громадян, які усвідомлюють свій інтерес. В розвинутих країнах аналітичні центри та політичні експерти розглядаються як повноправні учасники публічної політики, а так звані традиційні мозкові центри – як частина політичної еліти.

Основними передумовами виникнення „фабрик думок” на початку ХХ століття стали переважання державного втручання в економічне та політичне життя суспільства та зростання зацікавленості ділових структур у раціоналізації дій владних органів. Ці обставини стали найбільш актуальними в умовах державної протекціоністської політики (особливо на міжнародній арені). Важливим фактором стало також накопичення критичної маси інтелектуального капіталу і пов’язаний з цим бурхливий розвиток суспільно-економічних та соціально-політичних наук. Перші прототипи сучасних мозкових центрів з’явилися у вигляді академічних, університетських лабораторій, які працювали над політичними рекомендаціями та програмами урядів. Такими інститутами стали Брукінгський університет (Brookings Institution, 1916) та Інститут Гувера (Hoover Institution, 1919) при Стенфордському університеті (Stanford University)6.

З початком Другої світової війни пріоритети досліджень змістилися в бік військово-технологічної та військово-стратегічної сфер. Інтелектуальні установи акцентували увагу на вивченні питань війни та миру, боротьби між соціальними системами та ідеологіями різних держав. Така зосередженість тривала до початку 60-х років, коли питання соціального та політичного характеру знову почали з’являтися на порядку денному науковців. Будучи за своєю суттю дослідницькими структурами, мозкові центри на початку 1970­х років перетворилися на предмет досліджень. В сучасних умовах, неурядові аналітичні центри є інститутами, ступінь залученості яких до політичних процесів є надзвичайно високою. Комунікація між владою і громадянським суспільством, представництво і захист суспільних інтересів, моніторинг дій влади, критичний аналіз та оцінка її рішень і формулювання альтернативних політичних пропозицій, переклад політики на мову, доступну простим громадянам, і їх політична просвіта – далеко не повний перелік функцій, що здійснюють мозкові центри у сучасній державі7.

Однією з відомих інституцій, яка протягом уже тривалого часу (понад 20 років) здійснює моніторинг процесу розвитку світової мережі мозкових центрів, є Інститут зовнішньополітичних досліджень (Філадельфія, США). В межах його Програми “Мозкові центри і громадянське суспільство” (Think tanks and Civil Societies) досліджується “еволюція інституцій, що спеціалізуються на виробленні політики, їх ролі і впливу на уряди та громадянське суспільство в усьому світі”. Станом на початок 2007 р., база даних цієї Програми містила 5 080 аналітичних центрів у 196 країнах світу, в тому числі постсоціалістичних країнах Центрально-Східної Європи, Балкан, Балтії та СНД, для яких практика створення неурядових аналітичних центрів є порівняно новою. Зокрема, Україна представлена в переліку названої Програми 43 неурядовими аналітичними центрами8.

База даних вищезазначеної Програми дозволяє визначити питому вагу аналітичних центрів у регіонах і країнах світу. Так, у регіонах і країнах, де процеси розвитку сучасної демократії, формування правової держави і громадянського суспільства, є успішними (попри всі супутні проблеми), питома вага ефективно функціонуючих мозкових центрів є загалом вищою, ніж у регіонах і країнах, де ці процеси з різних причин гальмуються. Так, питома вага „фабрик думок” у Західній Європі становить 3 на 1 млн. населення, в США та Канаді – 6,2. У країнах Центрально-Східної Європи, Балкан і Балтії цей показник становить 2,8 і наближається до значення показника Західної Європи. Натомість у країнах СНД він складає лише 0,7 і знаходиться між показником Латинської Америки і країн Карибського басейну (0,8) та Азії (0,5).


  1. ^ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ «ФАБРИК ДУМОК»

В контексті вищезазначеного можна сказати, що в умовах відкритої демократичної системи, де інформація є не лише найважливішим товаром, а й однією із головних складових політичного успіху, неурядові аналітичні центри виступають дуже важливим каналом комунікації між громадськістю та владою, центрами прийняття рішень. Вони виступають додатковим ресурсом для альтернативних досліджень та отримання незалежної експертної думки, адже вони не мають жодних політичних зобов’язань. За Л. Чернявською, канал комунікації між аналітичним центром та владним органом складається з таких послідовних елементів:

- актуалізація певної суспільної проблеми (тобто, усвідомлення її наявності та необхідності її вирішення);

- громадські обговорення проблеми та виявлення ключових позицій;

- мобілізація громадського експертного потенціалу і напрацювання альтернативних варіантів вирішення соціальних проблем;

- представлення „готової продукції” аналітичного центру у вигляді декількох альтернативних рішень та аналіз можливих позитивних та негативних наслідків їх реалізації;

- моніторинг процесу реалізації прийнятої державної програми та оцінка її результатів9.

Поширення результатів досліджень аналітичних установ у суспільстві є характерною рисою їх діяльності.

„Фабрики думок” у сучасному світі стають більш незалежними акторами у сфері прийняття рішень. Вони ініціюють консультації у сфері публічної політики з актуальних проблем сучасності, таким чином залучаючи до розробки такої політики дедалі більше громадян.10

Неурядовий аналітичний центр виступає посередником між владою, бізнесом та громадянами, лобіює громадські пріоритети та інтереси шляхом гнучкого реагування на запити політичних діячів, прагнучи в такий спосіб безпосередньо впливати на їх рішення.

Отже, можна виділити такі наступні функції, які виконують мозкові центри в демократичному суспільстві:

  • вони доносять потреби громадян до влади;

  • інформують громадян про діяльність влади (виступають каналом комунікації між громадянами та державою);

  • вносять вагомий внесок у формування інформованого електорату, який здатний ефективно лобіювати свої інтереси;

  • забезпечують ефективну діяльність третього сектору через лобіювання нормативної бази11.



  1. ^ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ «ФАБРИКИ ДУМКИ»

В контексті вищезазначеного можна сказати, що в умовах відкритої демократичної системи, де інформація є не лише найважливішим товаром, а й однією із головних складових політичного успіху, неурядові аналітичні центри виступають дуже важливим каналом комунікації між громадськістю та владою, центрами прийняття рішень. Вони виступають додатковим ресурсом для альтернативних досліджень та отримання незалежної експертної думки, адже вони не мають жодних політичних зобов’язань. За Л. Чернявською, канал комунікації між аналітичним центром та владним органом складається з таких послідовних елементів:

- актуалізація певної суспільної проблеми (тобто, усвідомлення її наявності та необхідності її вирішення);

- громадські обговорення проблеми та виявлення ключових позицій;

- мобілізація громадського експертного потенціалу і напрацювання альтернативних варіантів вирішення соціальних проблем;

- представлення „готової продукції” аналітичного центру у вигляді декількох альтернативних рішень та аналіз можливих позитивних та негативних наслідків їх реалізації;

- моніторинг процесу реалізації прийнятої державної програми та оцінка її результатів12.

Поширення результатів досліджень аналітичних установ у суспільстві є характерною рисою їх діяльності.

„Фабрики думок” у сучасному світі стають більш незалежними акторами у сфері прийняття рішень. Вони ініціюють консультації у сфері публічної політики з актуальних проблем сучасності, таким чином залучаючи до розробки такої політики дедалі більше громадян.13

Неурядовий аналітичний центр виступає посередником між владою, бізнесом та громадянами, лобіює громадські пріоритети та інтереси шляхом гнучкого реагування на запити політичних діячів, прагнучи в такий спосіб безпосередньо впливати на їх рішення.

Отже, можна виділити такі наступні функції, які виконують мозкові центри в демократичному суспільстві:

  • вони доносять потреби громадян до влади;

  • інформують громадян про діяльність влади (виступають каналом комунікації між громадянами та державою);

  • вносять вагомий внесок у формування інформованого електорату, який здатний ефективно лобіювати свої інтереси;

  • забезпечують ефективну діяльність третього сектору через лобіювання нормативної бази14.



^ 3. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ

За загальним визначенням, даним Центром ім. О. Разумкова, українські неурядові аналітичні центри складають відносно нечисленну групу неурядових організацій (приблизно 1% від загальної кількості зареєстрованих в Україні громадських організацій), більшість з яких мають невеликий (до 10 чоловік) штат. Діяльність центру зосереджена на дослідженнях у 3-4 сферах. Аналітична продукція адресована, головним чином, підготовленій аудиторії, а публічна діяльність має на меті вплив на громадську думку. Центр зазвичай має власний веб-сайт, друковані періодичні видання. Видає також книги, брошури (тиражем приблизно 1000 примірників), орієнтовані на фахівців та органи державної влади. Центр контактує з іншими аналітичними центрами – в основному це відбувається через публічні заходи (круглі столи, конференції тощо). Таким чином формується „аналітичний пул”, тобто експертна група, стабільність якої підкріплюється практикою спільних видань та заходів. Представники центру, як правило, входять у якийсь дорадчий орган при державній структурі15.

Результати експертного опитування, проведеного Центром ім. О.Разумкова у червні-липні 2007 р., засвідчили, що в середовищі експертів фактично немає сумнівів у необхідності неурядових аналітичних центрів. Майже абсолютна більшість (86,6%) опитаних експертів впевнена в тому, що органам державної влади варто залучати до розробки офіційних документів неурядових експертів16.

За даними Інтернет-проекту «Мережа аналітичних центрів України» станом на 1 лютого 2005 р. в Україні діяло близько 115 «мозкових центрів». Центром українських „фабрик думок” є Київ — 67 центрів. Далі йдуть Львів (32), Донецьк (28), Харків (23), Закарпаття (15), Волинь, Дніпропетровськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці (по 14 на 2005 р.), Луганськ, Полтава, Івано-Франківськ, Крим, Вінниця, Херсон, Запоріжжя, Чернігів (по 10-13 центрів станом на 2005 р.). Понад два десятки аналітичних установ створено при вузах, зокрема, Дніпропетровському, Київському, Львівському, Таврійському, Тернопільському та Чернівецькому національних університетах, Академії державного управління при Президентові України, Харківській національній юридичній академії та ін. Крім того, в Україні діють аналітичні центри окремих бізнесових структур та політичних партій.

За С. Костюком, діяльність українських мозкових центрів у сфері зовнішньої політики можна умовно розбити на п’ять головних напрямів. Перший – здійснення незалежних аналітичних досліджень. Результати проведеного аналізу, як правило, розміщуються у власному друкованому виданні та на веб-сайті організації в мережі Інтернет. Автор зазначає такі розробки: “Примара Європи” (АГТ, грудень 1999 р.), “Дорога в майбутнє – дорога в Європу. Європейська інтеграція України” (ЦЄМД, травень 2000 р.), “Україна на шляху європейської інтеграції” (УЦЕПД, вересень 2000 р.), “Стратегічні партнери України: декларації і реалії” (УЦЕПД, грудень 2000 р.), “Україна. Польща. Роль та місце у європейській інтеграції” (Культурологічний часопис “Ї”, лютий 1999 р.), “Україна – Європейський Союз. Кордон 2000 + ?” (Культурологічний часопис “Ї”, березень 2001 р.), “The European Union and Ukraine: the Need for a New Vision” (КЦІСЗ, липень 1999р.), “Моніторинг зовнішньої та безпекової політики України в 2000 р. (ЦМКЗПУ, 1997-2001 рр.)17.

Другий напрям – проведення соціологічних опитувань громадської думки населення України та експертних опитувань. Отримані результати – індикатор стану та перспектив європейської політики України, отже, потенційне джерело для вироблення ефективної політики державними органами на європейському напрямі18. Наприклад, з метою співставлення думок національної еліти і населення України стосовно проблем європейської інтеграції України, в липні 2000 р. УЦЕПД провів експертне та загальнонаціональне опитування, результати якого були оприлюднені провідними інформаційними агентствами України, широко коментувались у вітчизняних і закордонних ЗМІ.

Третій напрям – організація публічних акцій (круглих столів, конференцій, семінарів, брифінгів, зустрічей). Такі заходи сприяють виробленню пропозицій владним структурам. Учасниками заходів виступають народні депутати України, фахівці Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, Головного управління зовнішньої політики Адміністрації Президента України, провідні науковці, вітчизняні та закордонні незалежні експерти, дипломати, представники ЗМІ. Помітними подіями в Україні та за її межами стали круглі столи “Україна і ЄС: сучасний стан та перспективи взаємовідносин” (УЦЕПД, грудень 1997 р.), “Enlargement Process in Europe & Security of Ukraine” (УНЦПД, травень 1998 р.), “Україна та Європа: єдність у розмаїтті" (Культурологічний часопис “Ї”, червень 1998 р.), прес-конференція “Проблеми та перспективи інтеграції України до ЄС” (УЦЕПД, вересень, 2000 р.)19.

Четвертий напрям – співпраця з представниками ЗМІ. Саме цей напрям діяльності аналітичних центрів дозволяє недержавним організаціям доносити думку громадськості до влади. Науково-публіцистичні та періодичні видання регулярно публікують статті незалежних експертів з проблем євро інтеграції України. П’ятий напрям – співпраця з органами держаної влади20.

До найбільш авторитетних неурядових аналітичних структур України можна віднести: Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (УЦЕПД), Агентство гуманітарних технологій (АГТ), Асоціацію молодих українських політологів і політиків (АМУПП), Атлантичну Раду України (АРУ), Інститут політики (ІП), Академію економічних наук України, Український культурологічний центр (УКЦентр) та аналітично-інформаційний журнал «Схід» (Донецьк), Культурологічний часопис «Ї», Київський центр інституту Схід-Захід (КЦІСЗ), Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД), Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД); Центр європейських та міжнародних досліджень (ЦЄМД), Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України (ЦМКЗПУ), Інститут трансформації суспільства (ІТС). Потенційно потужними організаціями є Інститут Євроатлантичного Співробітництва (ІЄАП), Інститут Європейської Інтеграції (ІЄІ), Товариство зовнішньої політики України (ТЗПУ), Центр стратегічних досліджень (ЦСД)21.

Найавторитетнішим аналітичним центром в Україні вважається Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Центр Разумкова - неприбуткова громадська організація, що здійснює дослідження в таких основних сферах: внутрішня політика, соціально-економічний розвиток України, енергетика, державне управління, міжнародна економіка, зовнішня політика, національна безпека і оборона, військове будівництво, міжнародна і регіональна безпека, миротворча діяльність. Центр ставить собі за мету сприяння досягненню і захисту національних інтересів України, підвищенню її авторитету на міжнародній арені.

Центр розміщує результати своїх досліджень у спеціалізованому журналі, на власній WEB-сторінці, організує семінари, конференції і круглі столи, видає журнал „Національна безпека та оборона”, присвячений актуальним питанням політичного, економічного, військового та інформаційного характеру.

Одним із провідних дослідницький центрів є також Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, утворений у 1993 р. Напрямки діяльності інституту охоплюють широкий спектр проблем: дослідження державного самоуправління та місцевого самоврядування, громадянського суспільства, національної безпеки, прав людини та національних меншин, охорони довкілля.

Аналізом актуальних для українського суспільства проблем займається Міжнародний центр перспективних досліджень. Він заснований у 1993 р. Мета діяльності центру — сприяння розвитку демократичного суспільства та ринкової економіки в Україні, процесам європейської інтеграції України. Здійснює аналітичні дослідження економіки України, прогнози розвитку та оцінку можливих ризиків. На основі опитування 300 промислових підприємств України проводить щоквартальний моніторинг української економіки на мікрорівні.

Українським аналітичним центром, що є елементом міжнародної мережі дослідницьких інституцій, є Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ), заснований у квітні 1990 року. Він входить до мережі фундацій Інституту Відкритого Суспільства, заснованого Джорджем Соросом, що складається з національних і регіональних фондів у більш ніж тридцяти країнах світу, в тому числі в Африці, Центральній і Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Завдання Фонду — фінансово та організаційно сприяти становленню демократичного, відкритого суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив.

Переважну більшість грантів МФВ розподіляє між неурядовими організаціями, оголошуючи відкриті конкурси проектів, спрямованих на здійснення програмних пріоритетів, які визначаються провідними представниками громадянського суспільства країни. Крім надання грантів іншим організаціям, інституціям та закладам, МФВ здійснює власну (операційну) діяльність, реалізуючи проекти у своїх цільових галузях, що також визначаються представниками громадськості. МФВ постійно інформує громадськість про свої програми та конкурси через публікації у пресі, проведення прес-конференцій і презентацій, через Інтернет тощо. Працівники Фонду проводять консультації з усіх питань діяльності МФВ22.

Серед аналітичних видань України можна відзначити Інформаційно-аналітичний журнал „Схід”. Журнал заснований у 1995 р. Автором і редактором його є Володимир Білецький. На своїх сторінках журнал розміщує аналітичні матеріали, присвячені проблемам євроінтеграційного курсу України, політичного та економічного життя країни, сфери національної безпеки та оборони.

Таким чином, в Україні розміщено ряд аналітичних установ, які виробляють продукцію високого рівня, що відповідає міжнародним стандартам. Фінансуються ці установи в основному шляхом отримання міжнародних грантів. Основними сферами досліджень українських „фабрик думок” є актуальні проблеми сучасного політичного, економічного та культурного життя держави, питання зовнішньої, інформаційної та безпекової політики, участь у розробці законопроектів. Проте неурядові центри в процесі своєї діяльності стикаються і з рядом проблем, як-то незабезпеченість законодавчою базою та нестача державного фінансування і системи пільг.
  1   2   3

Схожі:

Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconПитання до іспиту з курсу "Практикум з психології"
Н. Методики дослідження уваги людини, їх загальна характеристика. 15. Методики дослідження мотивації людини, їх загальна характеристика....
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconРозділ Загальна характеристика
Розділ Загальна характеристика написати офіційну назву підприємства
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconЗагальна характеристика підприємства

Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconУрок на тему: «Клас Плазуни. Загальна характеристика: середовище...
«Клас Плазуни. Загальна характеристика: середовище існування, особливості будови, процесів життєдіяльності»
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену icon2 Загальна характеристика революції
Введення. Актуальність теми
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconУрок з географії на тему «Інші держави сусіди України. Загальна суспільно...
«Інші держави – сусіди України. Загальна суспільно – географічна характеристика Словаччини та Угорщини. Зв’язки з Україною.»
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconЗагальна характеристика обміну речовин. Енергетичний обмін та його етапи. Синтез атф
Тема: Загальна характеристика обміну речовин. Енергетичний обмін та його етапи. Синтез атф
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconКурсова робота
Розділ загальна характеристика району прокладання траси
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену icon2. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад...
Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства ст. 3
Загальна характеристика «Фабрик думок» як суспільного феномену iconЗміст с. Вступ Розділ І загальна характеристика порядку розгляду...
Розділ І загальна характеристика порядку розгляду та прийняття Державного бюджету як друга стадія бюджетного процесу
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка