Закон України «Про освіту»




Скачати 184.63 Kb.
НазваЗакон України «Про освіту»
Дата конвертації02.03.2013
Розмір184.63 Kb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Право > Закон
ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ,

ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ
ЗАКОНИ УКРАЇНИ
1. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ

Стаття 21. Психологічна служба в системі освіти

Стаття 22. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Стаття 56. Обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

- захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

^ Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

- постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.

^ 2. Закон України «Про загальну середню освіту»

Стаття 22. Охорона та зміцнення здоров’я учнів

Загальносовітній навчальний заклад забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів.

^ Стаття 29. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють

Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: - постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.

^ 3. Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-ІІІ

4. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04. 2001 р. № 2402-ІІІ

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

- усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
^ 5. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2001 р. № 2789-ІІІ

6. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р. № 2558-ІІІ

7. Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-ІІІ

^ 8. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї » від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ

Стаття 1. Визначення термінів (насильство в сім’ї, фізичне насильство в сім’ї, сексуальне насильство в сім’ї, психологічне насильство в сім’ї, економічне насильство в сім’ї тощо)

Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, телесних ушкоджень, що може призвести обо призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, завдання шкоди його честі і гідності.

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняються емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися обо завдається шкода психічному здоров’ю.

^ 9. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р. № 1296-ІY

10. Закон України «Про виховання дітей та молоді» від 11.07.2005 р. № 2628-ІІІ

11. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 р. № 2961-ІУ
КОНЦЕПЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ (12-річна школа)

Затверджена Постановою колегії Міністерства освіти і науки України та Президією АПН України № 12/5-2 від 22.11. 2001 р.

(Витяг)
За останні роки значно зросло навчальне навантаження учнів, зумовлене невідповідністю змісту освіти, навчальних технологій їхнім віковим, психофізіологічним особливостям. Це гальмує різнобічний розвиток дітей, негативно впливає на стан їхнього здоров’я, мотивацію учіння.

Зосередженість на потребах освіти і розвитку учнів передбачає пряму залежність проектування навчального змісту і методичного забезпечення від вікових та індивідуальних особливостей школярів. Основою всіх перетворень має стати реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості. Саме на цьому ґрунтується застосування особистісно орієнтованих педагогічних технологій.

^ Особистісно орієнтована шкільна освіта вимагає всеохоплюючої психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу. Сучасна школа має використовувати діагностику не селективну, а стимулюючу, супроводжуючу, яка є підґрунтям для прийняття і реалізації педагогічно доцільних рішень.
^ УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ


  1. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» від 04.07. 2005 р. № 1013/2005


^ 2. Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» від 11.07.2005 р. № 1086/2005
3. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні» від 20.03.2008 р.

^ ВИТЯГ ІЗ ПОЛОЖЕННЯ
про районний (міський) методичний кабінет (центр)


(Затверджено наказом МОН України 08.12.2008 N 1119, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 р. за N 1239/15930)
3.2. Основні завдання діяльності методкабінету (центру) є:

3.2.3 моніторинг якості загальної середньої освіти, рівня навчальних досягнень учнів, у тому числі тих, що навчаються за альтернативними підручниками і навчальними посібниками, їх відповідності Державному стандарту базової і повної загальної середньої освіти);

моніторинг умов забезпечення психічного та фізичного стану учнів навчальних закладів;

3.2.4 моніторинг стану психічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку, набуття ними життєвого досвіду та вироблення вмінь і навичок, необхідних для подальшого навчання; стану організації педагогічного процесу і науково-методичної роботи в цих закладах;

^

Використані джерела


1. Витяг з Ухвали Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №24 “Про затвердження Державного стандарту базової й повної загальної середньої освіти”. - Освітня галузь "Здоров'я й фізична культура". - С. 68-76.

2. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Освіта України. – 3 грудня 2004. - № 94. /Схвалена Президією АПН України (протокол № 1-7/6-98 від 01.07.2004) та колегією МОН України (протокол № 8/1-2 від 18.08.2005)

3. Гордеев В.И., Александрович Ю.С. Методы исследования развития ребенка: качество жизни (QOL) – новый инструмент оценки развития детей. – СПб.: Речь, 2001. – 200с. – С.28.

4. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я / Навч. посібник. – К.: Фірма “ІНКОС”, 2002. – 272с.

5. Практическая психология образования: Учебное пособие 4-е изд. /Под ред. И.В.Дубровиной. – СПб.: Питер, 2004. – 592с. – С.54-55.

6. Кризисная психология. Справочник практического психолога /сост. С.Л.Соловьева. – М.: АСТ; СПб.: Сова, 2008. – 286с.
Соціально-психологічні проблеми виникнення і подолання криз особистості в сучасному освітньому просторі


^ Змістовний рівень




Компонент

Вид діяльності

Забезпечення психічного та фізичного стану учнів навчальних закладів


Моніторинг умов забезпечення психічного та фізичного стану учнів навчальних закладів та стану психічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку.

1. Показники фізичного розвитку: індикатори зросту й ваги, наявність (відсутність) захворювань упродовж року, наявність (відсутність) хронічних захворювань.

Індикатори: ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» - вміння позитивно оцінювати свою зовнішність, тіло будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, швидке відновлення сил після фізичного навантаження, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я, турботу про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок, вольові риси характеру.

2. Показники психічного стану (індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей): збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів, афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, настанов, цілей, уявлень, почуттів тощо.

Індикатори: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту перебування в колективі, характер стосунків із близьким оточенням, уміння керувати своїм психічним станом, ступінь стресу, ступінь самозадоволення; ціннісне ставлення до свого психічного «Я» - культура пізнання власного внутрішнього світу – думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Навчитися сприймати себе такою, яким я є, орієнтуватися у своїх позитивних і негативних якостях, сприяти формуванню реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.


Психолого-педагогічний супровід депривованої дитини

Виявлення випадків прихованого соціального сирітства, сенсорної та соціальної депривації дітей та підлітків.

Облік особливостей розвитку та психолого-педагогічна підримка дітей, які мають наслідки психічних травм дитинства (у випадках розлучення батьків, втрати близьких, алкоголізму батьків, жорстокого поводження, насильства в сім’ї).

Психолого-педагогічна допомога у вирішенні психологічних проблем депривованих дітей (агресія, психосоматичні симптоми, проблеми поведінки, нервові звички).


Профілактика криз особистості

Інформування підлітків про кризові стани особистості. Вивчення психологічних ресурсів та особистого адаптаційного потенціалу.

Навчання керувати почуттями та совладати з проблемами поведінки (совладающее поведение), використовуючи механізми психологічного захисту.

Психодіагностика (карта спостережень Д.Скотта, малюткові тести).

Корекція дитячих проблем. Розробка та використання практичними психологами корекційних методик.

Експертиза корекційних програм.

Просвітницька робота з батьками щодо визначення ресурсів подолання криз особистості. Роз’яснення про існування критичних ситуацій, невротичних, вікових та травматичних криз особистості, наслідків психічних травм дитинства.

Попередження криз особистості

Розробка системи адаптації до кризових станів та визначення ресурсів подолання криз особистості в навчальному закладі та родині.

  1. Аналіз факторів, що впливають на якість життя :

Фізична якість життя: мобільність, здоров’я, соматичний комфорт, функціональні параметри тощо.

Психічна якість життя: задоволеність, спокій, радість тощо.

Соціальна якість життя: сімейні, культурні, виробничі, економічні стосунки.

Духовна якість життя: сенс життя, цілі, цінності, метафізичні-релігійні стосунки.

  1. Дослідження “Я- концепції”, медико-фізичні проблеми школярів, проблеми повсякденної життєвої активності, психосоціальний і нейропсихологічний статус дитини.

  2. Використання в якості важливіших форм адаптаційних процесів і реагування на стресові ситуації копінг-поведінку та механізми психологічного захисту. Копінг-поведінка (совладаюча поведінка) спрямована на активну зміну ситуації та задоволення значущих потреб, а процеси психологічного захисту – на пом’ягшення психічного дискомфорту.

  3. Організація кризової служби навчального закладу




^ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ




Діагностично-прогностичний

1. Обстеження побутових умов проживання школярів; оцінка потреб дитини та її сім'ї; аналіз психологічних проблем депривованих дітей, аналіз та узагальнення результатів оцінки.

2. Конкретизація мети та завдання соціально-педагогічної діяльності щодо подолання проблем депривованих дітей: спостереження, психодіагностика, корекція дитячих проблем, вивчення психологічних ресурсів особистості.

Планування

1. Організація методичної роботи з педагогічним колективом щодо проблематики стану психічного та фізичного здоров’я, що пов’язаний з розладами настрою, життєвими стресами, конфліктами, шкідливими звичками, духовними стражданнями тощо.

2. Розробка програми «предкризової профілактики» щодо попередження можливих небажаних наслідків «криз» в розвитку дітей та підлітків.

3. Проектування розвитку депривованої дитини відповідно до норм правової культури; складання програми «індивідальної психопрофілактики» з дитиною та її сім'єю щодо усунення негативних проявів та наслідків; соціально-педагогічне моделювання подальших спільних дій на основі механізмів психологічного захисту та копінг-поведінки – совладаючої поведінки.

Діяльнісно-реалізаційний

  1. Управлінське консультування і соціально-психологчні дослідження (тренінг комунікативних навичок, участь у вирішені конфліктних ситуацій, робота з персоналом, допомога в прийнятті управлінських рішень).

2. Захист прав дитини та представництво її інтересів в інших інституціях.

3. Психологічна допомога (консультування, тренінги, рольові та моделюючі ігри з вироблення нових психосоціальних вмінь) і емоційна підтримка дитини в кризовій ситуації, поглиблення саморозуміння, зміна екзистенційної позиції.

3. Корекція поведінки та негативних установок дитини та представників кола її найближчого оточення.

4. Посередництво та робота в команді, координація (відповідно до повноважень) діяльності інших фахівців щодо збереження психічного здоров’я дітей та підлітків.

Результативно-оцінювальний

1. Традиційна превентивна та психологічна допомога, об’єктивація і рефлексія ситуації.

2. Перегляд індивідуального плану роботи з дитиною та її сім'єю; оцінка результатів (впливу) соціально-педагогічної роботи; складання перспективних життєвих планів з використанням ресурсів подолання кризових станів особистості.

^ ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ КРИЗОВОЮ СЛУЖБОЮ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Кризова допомога - надання безпосередньої медико-психологічної допомоги в ситуаціях або станах, що можуть мати негативний вплив на психічне або фізичне здоров'я дитини, а також завдати серйозної шкоди її розвитку.

У першу чергу сюди відносяться: переживання фізичного, психологічного або сексуального насильства, їх актуальних і віддалених наслідків; гостре горе (втрата батьків або близьких людей, різькі зміни в сім'ї і інші гострі психологічні травми); суїцидальна поведінка; гострі конфлікти в сім'ї і порушення відносин з батьками; порушення шкільної адаптації, що обумовлена психологічними причинами; проблеми, викликані початком вживання психоактивних речовин; інші емоційні і поведінкові порушення в дитячо-підлітковому віці (втеча з домівки, крадіжки тощо); різного роду психологічні проблеми підліткового віку, зокрема пов'язані з статевим і соціальним дозріванням, труднощами взаємодії з однолітками, вчителями, батьками.

^ Принципи організації кризової служби

1. Доступність збору інформації і швидкість реагування. Звернення або повідомлення про виявлені факти невротичних та вікових криз особистості, психічні травми, депривації передається для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення). Усні повідомлення оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення. Якщо в заяві (інформації офіційних установ) вбачається ознака злочину чи загроза його вчинення по відношенню до дитини, вона обов'язково передається органу внутрішніх справ для вжиття заходів.

2. Різні форми надання невідкладної допомоги (медичної - викликають «швидку допомогу», психологічної та інших видів допомоги дитині, яка має наслідки психічних травм дитинства (очні індивідуальні співбесіди, консультації, сімейне консультування і групова робота).

3. ^ Конфіденційність звернень. Конфіденційність звернень і можливість збереження анонімності – важлива умова при роботі з кризовими ситуаціями. Невпевненість в її збереженні перешкоджає формуванню контакту, призводить до викривлення інформації, часто є причиною відмови від співпраці.

Підлітки хворобливо відносяться до необхідності звертатися за допомогою, бояться «виглядати слабкими», нездібними справитися зі своїми проблемами.

Особливої актуальності анонімність і конфіденційність набувають при роботі з жертвами сексуального насильства, а також з проблемами, пов'язаними з полорольовою ідентифікацією, з вживанням наркотиків.

4. ^ Командний підхід в роботі фахівців (адміністрація,класні керівники, практичний психолог, соціальний педагог, медпрацівники закладу освіти, соціальні працівники, інспектор у справах неповнолітніх тощо).

Командний підхід у роботі необхідний для того, щоб надавати кваліфіковану допомогу в дуже різних ситуаціях, у разі коли необхідно постійно отримувати нову інформацію, обмінюватися досвідом, мати можливість поглянути на випадок з різних точок зору.

Робота з гострими ситуаціями - суїцидами, насильством, переживанням гострого стресу - є емоційно надзвичайно витратною. Вона вимагає обов'язкового реагування і висуває особливі вимоги до формування психологічної атмосфери, надання емоційної підтримки один одному і професійній допомозі в колективі.

Командний підхід забезпечує послідовність і спрямованість в роботі, якщо один і той же клієнт звертається до різних фахівців. Такі випадки часто виникають при роботі з інвалідами. Крім того, з приводу дітей, що опинилися в кризовій ситуації, часто звертаються сторонні люди - сусіди, родичі, знайомі. Тут особливо важлива можливість чіткої передачі інформації і організація взаємодії між фахівцями.

Ефективність допомоги дітям у багато разів збільшується, якщо вдається сформувати команду з фахівців різних професій. Це дає фахівцям можливість вирішувати проблеми дитини комплексно і побачити ситуацію з різних точок зору, отримати недоступну іншим способом професійну інформацію.

Відмінними особливостями дії команди кризової допомоги є: загальне бачення проблем дитини/сім'ї; наявність спільної мети діяльності; узгодженість дій членів команди; взаємодоповнення членів команди по функціях і ролях; наявність єдиних протоколів обстеження; групова відповідальність членів команди за результати роботи; здатність швидко реагувати на ситуацію, в яку потрапила дитина.

Основними функціями команд кризової служби в навчальному закладі є наступні:

- інформаційно-аналітична (збирає інформацію з проблеми в соціумі, сім'ї, освітньому середовищі та інших установах);

- первинного прийому дитини (або іншого заявника) у зв'язку з виявленим станом, випадком поводження або зловживань;

- організації комплексної практичної допомоги дитині і сім'ї;

- соціального моніторингу дітей, підлітків і сімей групи ризику;

- організаційно-профілактичної роботи (виступи перед батьками, виступи в трудових колективах, зустрічі з адміністрацією, виступи в ЗМІ, проведення конференцій серед фахівців, акції із захисту прав дітей тощо.

При організації роботи кризової служби щодо зловживань відносно дітей команди фахівців проходять наступні етапи: розгляд випадка зловживання, обмін думками; розподіл обов’язків між членами груп, оцінка ситуа­ції і планування втручання; безпосередня допомога дорослих; аналіз виконаної роботи; завершення роботи.

Гострою проблемою спеціалістів, що працюють з дітьми, залишається невміння ідентифікувати ситуацію зловживання над дитиною, не володіння навичками проведення ін­терв’ю з дитиною, що опинилася в складній життєвій ситуації.

Для встановлення ефективних комунікацій в кризовій службі і швидкого реагування в ситуації зловживання, що потребує втручання, членам команди необхідно вирішити наступні завдання: створити протокол і стандартні процедури збору інформації про ситуацію зловживання відносно дитини; створити протокол інтерв’ю з дитиною, що зазнала зловживань; забезпечити спільне розслідування випадку зловживання; зменьшити дублювання процедур розслідування випадку; своєчасно визначити неузгодженість і прогалини в роботі різних служб і забезпечити їх усунення; формалізувати систему періодичного розгляду випадків зловживання, коорди­націю реабілітації й здійснення соціального патронажу; забезпечити збір статистичної інформації про випадки на­силля та жорстокого поводження з дитиною на рівні навчального закладу.

З метою підготовки команд кризової служби навчальних закладів, інформування практичних психологів і соціальних педагогів, класних керівників (кураторів) і педагогів щодо допомоги дітям, що зазнають кризових станів важливо розглянути два взаємопов’язані блоки інформації: теоретичний щодо введення в проблему (базові уявлення про виникнення криз особистості, психологію депривованої дитини, кризові стани та систему психологічної адаптації; основні теоретичні підходи до понять агресії і насильства; соціально-психологічні особливості розвитку дітей в нормі й патології; передумови суїцидальної поведінки; психологічні особливості «дітей вулиці», дітей, батьки яких зловживають алкоголем і вживають психоактивні речовини; основи сімейної психології; психологія дисфункціональної сім’ї; основні поняття прав і свобод людини; вітчизняний та зарубіжний досвід ювенальної юриспруденції; соціально-психологічна реабілітація неповнолітніх); практичний з організації командної взаємодії (принципи багатопрофільної допомоги сім’ям і дітям, що пережили насилля; організація й функціонування команди кризової служби; тренінг побудови команди; сім’я як об’єкт допомоги кризової команди; організація моніторингу щодо психологічних проблем депривованих дітей; методи роботи команди; організація первинного прийому дитини).

^ Структура кризової служби закладу освіти

Одним із варіантів структури кризової служби навчального закладу може бути такий:

  1. Звернення до спеціалістів за номером кризового телефону психологічної допомоги, або телефону довіри..

2. Створення груп спеціалістів консультативної медико-психолого-педагогічної допомоги: підрозділ консультативної медико-психологічної допомоги (лікар, медична сестра, практичний психолог), підрозділ психолого-педагогічної допомоги (психолог, соціальний педагог, класні керівники, педагоги); підрозділ соціально-правової допомоги (члени адміністрації, соціальний педагог, юрист-консультант); групи самодопомоги, метою яких є створення соціально-терапевтичного середовища для підлітків.

^ До завдань групи консультативної медико-психологічної допомоги входять:

  1. Надання безпосередньої індивідуальної медико-психологічної допомоги при кризових проблемах дітям, підліткам і їх сім'ям, що включає вирішення діагностичних і психотерапевтичних завдань.

2. Надання екстренної допомоги дітям і підліткам, що постраждали від різних форм жорстокого поводження і насильства (включаючи при необхідності організацію правової (юридичної), медичної допомоги в інших установах). Використання моделі структурованого прийняття рішення (для кожного випадку мати чіткі й послідовні стандарти дій, диференційовані відповідно до рівня ризику (низький рівень допомоги – реагування протягом 3-5 робочих днів, середній рівень допомоги – реагування протягом двох діб (протягом 48 годин), високий рівень допомоги – реагування протягом доби).

3. Надання допомоги підліткам на початкових етапах зловживання наркотиків; консультування батьків, які виявили, що їх діти вживають наркотики.

4. Психологічне консультування дітей і підлітків, які мають проблеми в соціальній, сімейній і шкільній адаптації.

5. Проведення індивідуальної, сімейної і групової психотерапії; групові форми роботи (групова психотерапія, комуникатівні тренінги, арттерапія тощо). При необхідності направлення у відповідні організації іншого профілю.

6. Надання психологічних послуг (психологічний супровід, психологічна підтримка і психологічна допомога).

Надання допомоги дітям у вирішенні актуальних проблем сьогодення пов’язано з перериванням циклу насильства або нехтуванням потребами дитини, оскільки вони мають тенденцію повторюватися і посилюватися в подальших поколіннях. Відповідна допомога повинна виявлятися на самих ранніх етапах життя дитини, оскільки порушені на ранніх етапах дитячо-батьківські відносини великими зусиллями компенсуються в подальшому житті. Діти, що постраждали від насильства і зневаги, потребують тривалої реабілітаційної роботи. Фокус психологічної роботи повинен концентруватися на подоланні негативних стереотипів в міжособистісних контактах і може здійснюватися лише за допомогою встановлення безпечних близьких, довірливих, конструктивних відносин з дорослими в ході цілеспрямованої і регулярної взаємодії. Це дозволяє дитині набути альтернативного досвіду встановлення соціальних контактів і призводить до зміни способу життя. Фахівцям, що працюють з дітьми цих груп, важливо вивчати особливості формування прихильності в сім’ї, враховувати відсутність мотивації до змін і амбівалентність переживань близкості з дорослими у цих дітей і терпляче ставитися до них.

^ До завдань підрозділу психолого-педагогічної допомоги входить:

  1. Проведення діагностики рівня розвитку дитини, відповідності
    віковим нормам, особливостей засвоєння навчальної програми, «соціально-педагогічної занедбаності», діагностика порушення мотивації навчальної діяльності.

  2. Корекція «соціально-педагогічної занедбаності».

  3. Проведення заходів, спрямованих на формування позитивної мотивації до навчальної діяльності.

  4. Формування успішності та адекватної самооцінки в процесі навчальної діяльності.

  5. Адаптація дитини до школи.

  6. Налагодження взаємодії сім’ї з установою, в якій навчається дитина.

Завданнями підрозділу соціально-правової допомоги є:

1. Юридична консультація щодо захисту прав дитини і сім'ї,
забезпечення безпеки дитини в освітньому середовищі. Оцінка факторів, що погрожують безпеці дитини. Заповнення протоколу оцінки безпеки дитини в сім’ї.

2. Захист інтересів дитини в суді.

3. Взаємодія з різними державними і недержавними організаціями, що надають конкретну матеріальну, правову та іншу допомогу.

4. Організація супроводу дитини до різних установ (наприклад, в ситуації ранньої вагітності супровід дівчини в установу, що надає медичну допомогу, направлення документів і супровід дітей в притулки тощо).

Схожі:

Закон України «Про освіту» iconПосадові обов'язки
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Конвенцію про права дитини, інші законодавчі І нормативно-правові...
Закон України «Про освіту» iconПосадові обов'язки
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи...
Закон України «Про освіту» iconПосадові обов'язки вчителя біології
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи...
Закон України «Про освіту» iconПосадові обов'язки вчителя хімії
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи...
Закон України «Про освіту» iconПосадові обов'язки вчителя фізики, інформатики
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи...
Закон України «Про освіту» iconУчителя  мови, літератури, історії, вчителя початкових класів
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи...
Закон України «Про освіту» iconЗакон України "Про дошкільну освіту"
Законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України І складається із Закону України "Про освіту", цього Закону,...
Закон України «Про освіту» iconЗакон України "Про освіту". Закон України «Про професійно-технічну освіту»
Опрацювання нормативно-правових документів щодо оцінювання навчальних досягнень учнів, програми для професійно-технічних навчальних...
Закон України «Про освіту» iconЗакон иукра ї н и «Про позашкільну освіту» м. Київ 22 червня 2000...
Законодавство України про позашкільну освіту базується на Конституції України І складається із Закону України "Про освіту", цього...
Закон України «Про освіту» iconЗразок плану самоосвітньої роботи вчителя
Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи. Національна доктрина розвитку освіти. Закон 'Про освіту" Закон "Про загальну...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка