Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів




Скачати 380.18 Kb.
НазваПрава жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів
Сторінка1/2
Дата конвертації20.08.2013
Розмір380.18 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2
Права жінок в Україні:

під кутом зору міжнародно-правових стандартів

Основним (базовим) міжнародно-правовим документом, спеціально призначеним захисту прав жінок, є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Для спос­тереження за ходом її здійснення було засновано Комітет по ліквідації дискримінації щодо жінок, що складався на момент набрання чинності Конвенцією з вісімнадцяти експертів.

Конвенція була прийнята з метою недопущення дискримінації жінок, оскільки держави-учасниці занепокоєні тим, що, незважаючи на вже прийняті Організацією Об'єднаних Націй та її установами загальні резолюції, декларації та рекомендації, як і раніше мала місце значна дискримінація щодо жінок, що перешкоджало і перешкоджає участі їх нарівні з чоловіками у політичному, соціальному, економічному й культурному житті своєї країни, заважає зростанню добробуту суспільства і сім'ї тощо.

Конвенція визначає поняття «дискримінація щодо жінок» як будь-яке розрізнення, ви­няток або обмеження за ознакою статі, спрямоване на ослаблення, чи таке, що зводить нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини і основних свобод у політичнії), економічній, соціальній, культурній або будь-якій іншій галузі1.

Дсржави-учасниці, засуджуючи дискримінацію шодо жінок в усіх її формах, погодилися негайно всіма відповідними заходами здійснювати політику ліквідації дискримінації шодо жінок і з цією метою взяли чимало зобов'язань, які мають методично-рекомсндаційнс значення не тільки для держав-учасниць, а й для всіх інших країн демократичної орієнтації.

Зокрема, згідно зі ст. 2 Конвенції держави-учасниці мають включити принцип рівноп­равності чоловіків і жінок у свої національні конституції або інше відповідне законодавство, якщо цього ще не було зроблено, та забезпечити за допомогою закону й інших відповідних заходів практичне здійснення цього принципу: вжити відповідних законодавчих та інших заходів, включаючи санкції, там, де це необхідно, що забороняють будь-яку дискримінацію щодо жінок, тощо.

З 1919 р. МОП прийняло 180 конвенцій і 187 рекомендацій з широкого спектра питань у сфері праці. Більшість документів стосуються як чоловіків, так і жінок, за якими жінки користуються такими ж правами, як і чоловіки, в різних сферах Це — основні права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка безпеки і гігієна праці. Крім загальних доку­ментів, МОП прийняла ряд стандартів стосовно окремо працюючих жінок.

З початку свого існування МОП приділяло багато уваги здійсненню заходів, спрямованих на встановлення рівних можливостей для працюючих чоловіків і жінок. Завдяки пріоритетності завдання, було досягнуто значних успіхів. Можна визначити дві домінуючі тенденції. З 1919р. до 50-х років наголошувалося на захисті працюючих жінок від надто виснажливих умов праці. Основною метою був захист здоров'я жінок з огляду на дітородіння: мінімальні стандарти щодо відпустки по материнству і допомоги були, відповідно, серед найперших, прийнятих Міжнаро­дною конференцію праці. Крім того, були прийняті інші конвенції і рекомендації щодо заходів захисту жінок у сферах, безпосередньо не пов'язаних з роллю матері або майбутньої матері. На початку 50-х років акценти змістились до ліквідації дискримінації жінок в зайнятості і до сприяння рівним можливостям і рівного ставлення до працюючих жінок, тобто перспективам їх зайнятості, а пізніше до твердження, що рівноправність означає відповідно рійні можливості як для жінок, так і для чоловіків у всіх відношеннях, в тому числі в законодавчому.

Наіївичерпніші стандарти містяться в Конвенції про дискримінацію в сфері праці і зайнятості № 111 і Рекомендації № 111, прийнятих в 1958 р. Йдеться про проблему дискри­мінації взагалі за такими ознаками, як колір шкіри, стать, релігія, політичні переконання, походження, соціальний стан тощо. В документах дискримінація визначається як будь-яка відмінність, недопущення або перевага (за однією з перерахованих ознак), що призводить до знищення або порушення рівноправності можливостей або ставлення в сфері праці і занять2. Однак відмінності, недопущення або переваги на підставі вимог стосовно якоїсь конкретної роботи не повинні вважатись дискримінацією.

Визнаючи, що зміни традиційних ролей чоловіків і жінок у суспільстві є необхідними для досягнення повної рівноправності статей, Конференція в 1981 р. прийняла Конвенцію і Рекомендацію стосовно працівників з сімейними обов'язками. Документами передбачено, що працюючі чоловіки і жінки повинні мати можливість користуватись своїм правом одержувати або брати участь в зайнятості, не підлягаючи дискримінації через свої сімейні обов'язки і, наскільки це можливо, «без конфлікту між своєю працею і сімейними обов'язками». Конвенція передбачає, що країни-члени, які її ратифікують, мають враховувати особливі потреби праці­вників з сімейними обов'язками щодо професійної орієнтації і навчання, періоду і умов зайнятості й соціального забезпечення, розвивати або сприяти розвиткові державних чи при­ватних закладів у сфері послуг, таких, як заклади по догляду за дітьми тощо. Більше того, необхідно вживати відповідних заходів щодо сприяння інформованості і навчання для більш широкого розуміння принципу рівності можливостей і ставлення до працюючих чоловіків і жінок та проблем працівників з сімейними обов'язками. Останні як такі не можуть бути вагомою причиною звільнення з роботи.

В Рекомендації перераховані конкретні заходи, що пропонуються для створення умов зайнятості і праці, відповідно до потреб працівників з сімейними обов'язками (такі, як скорочений робочий час, гнучкі графіки роботи, батьківська відпустка, догляд за дітьми і установи послуг для сімей, соціальні допомоги і звільнення від податків тощо).

Ряд інших документів МОП містить положення, що забороняють дискримінацію за статтю в певних областях.

Конвенція щодо політики зайнятості № 122 і Рекомендація N° 122, прийняті в 1964 р., визначають, що країни, які ратифікувати ці документи, повинні1 проголошувати і дотримуватись як основної мети активної політики, спрямованої на підтримку повної, продуктивної і вільно вибраної зайнятості.

Чи відповідає Конституція та законодавство України базовим міжнародно-правовим актам з цього питання?

Порівняння змісту розділу II Конституції України з міжнародними актами, зокрема з тими, що складають Міжнародну хартію прав людини, а також з Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, свідчить, що в Конституції в основному містяться ті ж гарантії щодо забезпечення прав і свобод жінок, шо й у міжнародно-правових актах. Це означає, що Конституція відкриває перед державою і жінками України широку сферу можливостей щодо захисту своїх прав і свобод. Вона має не більше, а навіть дешо менше підстав обмеження прав жінок, ніж згадані вище міжнародні нормативні акти.

Оскільки норми розділу II Конституції подекуди дослівно повторюють зміст міжнародно-правових актів (зокрема — Загальної декларації прав людини), то визнання конкретної норми чи закону неконституційним означає його невідповідність і міжнародним стандартам.

На даний час норми роздіду І та II Конституції, у яких закріплені основні права людини і громадянина, неможливо визнати навіть теоретично такими, що не відповідають базовим міжнародно-правовим актам, оскільки прийняттю її передувала довга і копітка робота по вивченню міжнародно-правових актів та досвіду інших держав у галузі регулювання прав людини і громадянина.

Принцип рівних прав чоловіків та жінок закріплено не лише в Конституції, айв інших законодавчих актах: Кодексі про шлюб та сім'ю, Кодексі законів про працю, Кримінальному кодексі, Кримінально-процесуальному кодексі, Цивільному кодексі. Кодексі про адміністра­тивні правопорушення. Законі України про зайнятість населення.

Конституція України визначає ідеологію і політику держави щодо статусу жінки, її можливостей впливати на економічні та політичні процеси, які відбуваються у суспільстві. В ній, як в Основному Законі, на законодавчому рівні закріплюється рівність конституційних прав та свобод жінок і чоловіків, а також їх рівність перед законом. Зазначається також, що

«рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можли­востей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підго­товці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєд­нувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і мораіьною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям» '(ст. 24). Конституція також проголошує, що всі люди «є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21). Отже, жінка і чоловік мають в Україні рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя.

Щодо ствердження рівності статей велике значення має ст. 23 Конституції, де наголо­шується, що «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якшо при цьому не порушуються права і свободи інших людей». Ліквідація дискримінації жінок, яка ще зустрічається у буденній практиці українського суспільства, саме і передбачає створення рівних умов для розвитку особистості, для самореалізації індивіда без огляду на його статеву напеж-ність. Історично склалося так, шо жінки мають значно менше можливостей виявити власні здібності. Це становище зумовлене двома чинниками — подвійним навантаженням на роботі та вдома, і впевненістю, яка панує в соціатьному довкіллі поміж роботодавців й навіть серед членів їх власних сімей, шо для жінки найважливішою є самореалізація лише у сфері материн­ства, сімейного життя, а все інше — професійне зростання, розвиток здібностей та творчих схильностей — має бути вторинним та підпорядкованим її соціальним ролям.

Правовідносини в галузі майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових прав і свобод жінок регулюються головним чином кодифікаційними актами: Цивільним і Цивільним процесуальним кодексами.

Чинне цивільне та цивільно-правове законодавство, визначаючи матеріальні та процесу­альні засади охорони прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави не пов'язує цивільно-правові гарантії з суб'єктами права за їх статевими ознаками. Лише у ст. 456 ЦК, якою врегульовані підстави та умови відповідальності за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, у п. 2 ч. З вживається термін «жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років».

У переліку додатку № 1 до ст. 379 ЦПК «Способи звернення стягнення на майно» забороняється звертати стягнення на «один зимовий костюм (для жінок — два зимових плаття), один літній костюм (для жінок — два літніх плаття). Для жінок, крім того, — дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль)».

Специфіка цивільно-правових відносин (крім відносин у сфері сімейно-шлюбних) полягає у тому, шо їх учасниками виступають фізичні та юридичні особи, тобто громадяни та організації (об'єднання) громадян. Жінки є і фізичними особами, і повноправними суб'єктами цивільного права. Виділяти їх в окрему категорію суб'єктів цивільно-правових відносин, перетворювати їх у спеціальний суб’єкт цивільного права недоцільно. З цього випливає, що рівень захищеності жінок нормами цивільного та цивільно-процесуального законодавства, відповідність його норм стандартам міжнародного права безпосередньо залежить від рівня досконалості цього законо­давства у цілому.

На даний час чинне цивільне законодавство України принципово не суперечить нормам міжнародно-правових актів. Воно надає жінкам однакову з чоловіками громадянську правоз­датність і однакові можливості її реалізації. Воно, зокрема, забезпечує їм рівні права при укладанні договорів і управлінні майном, а також рівне ставлення до них на всіх етапах розгляду в судах. В ньому відсутні дискримінаційні норми щодо жінок. Сам по собі розподіл суб'єктів цивільно-правових відносин на юридичних і фізичних осіб означає автоматичне зрівняння жінок у правах і обов'язках з чоловіками.

Наприклад, за шкоду заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, згідно з ст. 446 ЦК несуть відповідальність перед потерпілим його батьки (усиновителі), опікуни, а у відповідних випадках — учбові, виховні або лікувальні заклади за наявності загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК.

При цьому мається на увазі, шо батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, с наслідком нездійснення за ним контролю, ненадежного виховання або неправильного використання щодо нього сноїх прав. Учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якшо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження ііого під їх наглядом.

Зазначенні! її ст. 446 ЦК перелік фізичних і юридичних осіб, які несуть відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком до п'ятнадцяти років, є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Шкода, заподіяна неповнолітнім піком від 15 до 18 років, згідно з ст. 447 ЦК відшкодовується самим заподіюначсм. Якщо м останнього немає майна або заробітку.

• достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, відповідний обов'язок покладається на його батькіи (усиновителів) або піклувальників за умови їх винної поведінки, шо сприяла виникненню шкоди, їх обов'язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування шкоди.

Це типовий приклад з галузі цивільно-правових відносин, коли жінка за певних умов несе рівні обов'язки з чоловіком, а по досягненню її дитиною повноліття вона позбавляється таких обов'язків.

За порушення цивільно-правових норм встановлюється однакова відповідальність як для жінок, так і для чоловіків. Хоча, розглядаючи конкретну цивільну справу, суд може врахувати і специфічні обставини (скажімо, матеріальний або сімейний стан жінки). В цілому цивільне законодавство України встаноалює юридичний захист прав жінок на рівній основі з чоловіками.

Це, однак, не означає, що цивільне законодавство відповідає новим умовам. Навпаки, Цивільний і Цивільний процесуальний кодекси мають бути принципово реформовані з вра­хуванням ринкових відносин, що складаються в Україні. В нових Кодексах повинні знайти своє відображення насамперед міжнародні стандарти в галузі прав і свобод людини (з ураху­ванням традицій українського народу).

Конституція України юридичне проголошує рівність прав жінок та чоловіків на працю, на вибір професії, професійну підготовку та заробітну плату. Але криза в економіці, закриття великої кількості підприємств, невчасна виплата заробітної плати, падіння рівня життя у більшої частини населення країни загострює проблему становища жінки на ринку праці. Тому законотворча діяльність держави у сфері праці має бути спрямована на формування анти дискримінаційного правового механізму рівних можливостей під час найму на роботу, анулювання трудового договору, скорочення штатів, просування по службі, організації власної підприєм­ницької справи тощо.

Ще однією проблемною сферою життєдіяльності жінки, яка вимагає правового втручання з боку держави, є насильство над жінками. Зростання насильства щодо них — серйозна перешкода для досягнення рівності жінок та чоловіків. На попередження й ліквідацію даного негативного явища спрямовані статті Кримінального кодексу, які передбачають кримінальну відповідальність:

— за примушування жінки до вчинення аборту, якщо внаслідок цього аборт був прове­дений (ст. 110);

— за образу, тобто умисне приниження честі і гідності особи, виражене в непристойній формі (ст. 126):

— за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, та за вчинення розпутних дій щодо особи, яка не досягла 16 років (статті 120, 121).

Узагальнюючи зазначене, можна зробити висновок, що законодавство України побудо­ване на принципах рівноправності жінок та чоловіків у всіх сферах людської життєдіяльності. Однак існуюча система неприпустимості дискримінації жінок все ж залишається неефектив­ною, поки ше відсутні національні механізми правореалізації.

Верховна Рада України, керуючись Загальною декларацією прав людини. Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікованими Україною міжнародними договорами про права та свободи особистості, підсумковими документами IV Всесвітньої конференції із становища жінок: «Дії в інтересах рівності, розвитку та миру» (Пекін, 1995 р.) і постановою Верховної Ради України від 12 липня 1995 р. «Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»,: надаючи особливого значення ролі сім'ї та жінок у політичному, економічному, соціальному, історичному і культурному розвитку України, прагнучи поліпшен­ня демографічної ситуації, забезпечення реалізації сім'єю своїх функцій, а також створення правових, суспільно-економічних умов для поліпшення становища сім'ї та жінок, рідвищення їх ролі у суспільстві, найповнішого розкриття їх інтелектуальних, духовних і творчих можли­востей, 5 березня 1999 р. постановою № 475-ХІУ прийняла Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок. Вона визначає принципи та головні напрями державної політики України щодо сім'ї та жінок. Держава взяла на себе обов'язки перш за все забезпечити рівні права і можливості жінкам і чоловікам відповідно до основних умов та свобод людини, вирішити інші принципові проблеми, пов'язані з ліквідацією всіх форм дискримінації щодо жінок4.

само вчинена особою, раніше судимою за об- КК відповідатиме вимогам Конституції Ук-

разу, раїни. Європейської Співдружності, а також

- карається позбавленням волі на строк міжнародним договорам, підписаним Украї-

до одного року, або виправними роботами на иою

той же строк, або штрафом від двохсот до розділ та статті щодо ^ ц^ .

чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів , . .... ......

гідності КК \ країни будуть співзвучні з доходів громадян».

Доповнення чинного КК України запро- відповідними статтями законодавства розви-

понованими статтями дасть можливість за.хи- "УТИХ держав світу, а також КК колишніх

стити честь і гідність людини та публічних республік СРСР, що позитивно сприймати-

діячів у зв'язку з їх діяльністю. Крім того, меться громадськістю.

Використана література: '

1. Коржа нський М.Й. Чи має переваги новий Кримінальний кодекс України? // Юридичний вісник України. — 2001. — 1—7 верес.

2. Нуркаева Т., Щербакове. Уголовно-правовая охрана чести, достоинства личности // Рос. юстиция. — 2002. — № 2. — С. 50.

3. А н і ш у к Н. До проблеми работоргівлі жінками // Право України. — 2002. — № 9. — С. 99.

4. П л а т о н. Диалоги / АН СССР; И-т философии. - М., 1986. - С. 101.

5. Коржа нський М.Й. Уголовне право України. Загальна частина. — К., 1996. — С. 37.

6. М у л ь ч е н к о В. Проблеми охорони честі та гідності особи у кримінальному зако­ні // Право України. - 2002. - № 10. - С. 41-43.

7. 3 е й ц А. Возмещение морального вреда по советскому праву // Еженедельник сов. юстиции. - 1927. - № 47. - С. 1465-1466.

8. Л е м е г а К. Клевета сквозь века // Ведомости, версии, события. — 2003. — № 329. — С. 4.

Рекомендовано до друку кафедрою кримінального права ННІ підготовки слідчих і кримі-ншіістів НАВСУ.
  1   2

Схожі:

Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconКонкурсний урок на тему: «Гендерна рівність та права жінок в Україні»
Україні; формувати вміння визначати історичний аспект формування гендерної політики в Україні та прав жінок; розвивати навички роботи...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconГеометрія Домашня контрольна робота №1
Основою прямого паралелепіпеда є ромб зі стороною а І гострим кутом α. Менша діагональ паралелепіпеда нахилена до площини основи...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconВідділ освіти Сквирської райдержадміністрації Методичний бюлетень...
Конвенцію ООН про права дитини. Цей міжнародний документ містить всеосяжний комплекс міжнародних правових стандартів щодо захисту...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconІДіП –нормативна-історико-юридична наука, яка вивчає генезу, становлення...
ДіП є історичною, юридичною та суспільно-політичною наукою, що пов’язана з теорією держави І права, історією політичних І правових...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconМіжнародний комерційний арбітраж
...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconВаріант 6 Частина друга
Діагональ бічної грані, що містить гіпотенузу, нахилена до площини основи під кутом β. Знайдіть об'єм призми
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconТема уроку
Починаємо процес довбання тримаючи долото під кутом 90˚до відносно поверхні заготовки відмічаючи кінець проушини
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconВступ
Міжнародний пакт про економічні, соціальні І культурні права 1966 року – універсальна система міжнародно-правового захисту прав людини,...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconКомп’ютерна грамотність вчителів з точки зору стандартів єс
...
Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів iconРеферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави І права
Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка