Кримінальна відповідальність за деякі злочини




Скачати 236.85 Kb.
НазваКримінальна відповідальність за деякі злочини
Дата конвертації08.11.2013
Розмір236.85 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы


Кримінальна відповідальність за деякі злочини

1. Крадіжка злочин, що полягає у таємному викраденні чужого майна.

Крадіжка є різновидом викрадення, вирізняючись з-поміж інших видів викрадення спосіб вилучення майна — таємністю. Таємність як ознака полягає у тому, що особа, яка вчиняє крадіжку, вважає, що вилучає майно непомітно для потерпілого. Істотним моментом є саме факт усвідомлення таємності злочинцем, навіть коли таку крадіжку помічав потерпілий чи інші особи, а злочинець вважав, що діє непомітно від них — таке діяння залишатиметься саме крадіжкою.

За Кримінальним кодексом України крадіжка є злочином проти власності і це питання регулюється ст. 185. Відповідальність за дрібне викрадення чужого майна (дрібна крадіжка) передбачається ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування - залежно від характеру насильства чи погроз - як грабіж чи розбій.
2. Грабі́ж або грабу́нок — відкрите викрадення чужого майна.

Грабіж є різновидом викрадення, вирізняючись з-поміж інших видів викрадення тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно вилучити майно в потерпілого, при цьому ігнорує волю потерпілого чи третіх осіб.

Завдяки характеру ставлення злочинця до своїх дій грабіж є злочином підвищеної суспільної небезпеки, порівняно з таким різновидом викрадення, як крадіжка.

За Кримінальним кодексом України грабіж є злочином проти власності і це питання регулюється ст. 186.

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, грабіжник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Оскільки характер погрози має суттєве значення для кваліфікації дій винного, з'ясування його у таких випадках є обов'язковим. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних обставин справи (час, місце, обстановку вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих, предмет, яким погрожував винний, суб'єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо). Якщо зміст неконкретизованої погрози встановлено не було і при цьому не доведено, що винний погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).
3. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

За Кримінальним кодексом України хуліганство регулюється ст. 296.

Якщо хуліганство є дрібним, не має високого рівня суспільної небезпеки та злочинця і грубо не порушує громадський порядок (не супроводжується особливою зухвалістю, винятковим цинізмом, не з мотивів явної неповаги до суспільства), до правопорушника можуть застосовуватися норми адміністративного законодавства України. Адміністративна відповідальність настає за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає такі адміністративні стягнення: штраф у розмірі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; громадські роботи на строк від 40 до 60 годин; виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців із 20% відрахуванням; у виняткових випадках - адміністративний арешт на строк до 15 діб.

4.Шахрайство -- Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою .

Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах тощо.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому  неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.

За Кримінальним кодексом України хуліганство регулюється ст. 190.
5. Вимага́ння— згідно з ч.1 ст.189 КК це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від ії власника не пред’являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в результаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знаходиться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потерпілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається.

Ст. 189 називає чотири види погроз; 1) погроза насильством; 2) погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів; 3) погроза знищенням чи пошкодженням майна; 4) погроза розголошенння відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.
^ 6. Одним із найнебезпечніших наслідків наркотизму стала наркозлочинність, тобто злочинність, що стимулюється наркотиками. Наркозлочинність виявляється у вчиненні багатьох видів злочинів. Проте всі їх можна поділити на дві групи: злочини, що вчиняються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, тобто в операціях з ними, які передбачені у розділі XIII Кримінального кодексу України, та інші види злочинів різної спрямованості та галузевої належності, що вчиняються у стані наркотичного збудження (сп’яніння) під впливом вживання наркотиків.

Кримінальна відповідальність за ці злочини відповідає міжнародним договорам України, які передбачають обов'язки держав переслідувати осіб, винних в незаконному обігу предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я населення, в першу чергу наркотичних засобів. До них відносяться Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Конвенція про психотропні речовини 1971 р. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.

Всі вищевказані злочини своїм безпосереднім об’єктом впливу мають здоров’я населення. Проте їх єднає не лише це – головна спільна риса – предмет цих злочинів: наркотичні засоби (ст. ст. 305 – 309, 313 – 320 КК); психотропні речовини (ст.ст. 305 – 309, 313 – 314, 315, 317 – 320 КК); їхні аналоги (ст.ст. 305 – 309, 313 – 315, 317, 320 КК); прекурсори (ст.ст. 305, 306, 311, 312, 318, 320 КК); снотворний мак і конопля (ст. 310 КК); отруйні і сильнодіючі речовини (ст. 321 КК); одурманюючі засоби (ст.ст. 322, 324 КК); мікробіологічні та інші біологічні агенти (ст. 326 КК); токсини (ст. 326 КК); допінг (ст. 323 КК); радіоактивно забруднені продукти та інша продукція (ст. 327 КК).

Відомості про предмет злочинів, пов'язаних з наркотиками, містяться у Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Такий Перелік - це згруповані в списки наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, включені до таблиць І-IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР. Перелік затверджується КМ за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я і публікується в офіційних друкованих виданнях.

^ Наркотичні засоби - це речовини природно­го чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними, включені у відповідний перелік згідно із законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Найбільше розповсюдження в Україні має нелегальний обіг наркотиків рослинного по­ходження (маку або макової соломи і різних сортів конопель), з лікарських препаратів і речовин - кодеїн, кокаїн, морфін. Останнім часом почастішали випадки завезення в Україну героїну та інших так званих "важких" наркотиків.

^ Психотропні речовини- це включені до відповідного Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему чи викли­кати порушення сприйняття, емоцій, мислення або поведінки і становлять небезпеку для здо­ров'я населення у разі зловживання ними (ДЕТ, ДМТ, ЛСД, мескалін, алобарбітал тощо).

^ Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - це заборонені до обігу в Україні речо­вини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів.

Прекурсори - речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин.бів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

7. Почастішали дзвінки в міліцію з повідомленням про нібито закладену бомбу на вокзалі, в кінотеатрі, школі. Як свідчать працівники міліції, в основному   такими    „розіграшами” займаються учні 4 — 7-х класів. Захотів зірвати контрольну чи батьківські збори — зателефонував за номером „102”, зробив відповідне повідомлення і гуляй. Чи треба говорити, що на перевірку кожної заяви відволікається маса людей і техніки. Батьки Кирила С. ледь не знепритомніли, коли до них прийшла міліція. Виявилось, що їхній синок приготував їм „сюрприз”. Зміненим голосом він повідомив міліцію по телефону, що в школі нібито закладено бомбу. Бомбу не знайшли, зате через дві доби знайшли Кирила. У зв'язку з неповноліттям юного терориста його батькам виписали штраф — 5 тисяч гривень.

Запам'ятайте, тепер по голосу можна впізнати не тільки стать (хлопчик чи дівчинка дзвонили), але й вік, вагу, стан здоров'я, регіон, де народився, окремі риси характеру.

За телефоний тероризи передбачена і кримінальна відповідальність за ст.259 КК України.

Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.




^ Тебе звинувачують у вчиненні злочину
Звинувачення та затримання людини за вчинення злочину — справа серйозна. Міліціонери вважають тебе злочинцем і мають намір отримати цьому підтвердження, а тому будуть діяти стосовно тебе максимально жорстко. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває в незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити і як реагувати на висунені правоохоронцями звинувачення. У такій ситуації треба пам'ятати: ти не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а навпаки — міліція повинна доказати твою провину. Тому необхідно заспокоїтись! поводити себе врівноважено, більше слухати, ніж розповідати, і обмірковувати кожне свое слово та дію. Це складно, але, можливо, допоможуть тобі такі поради:

  • ні в якому разі не чини опору і не намагайся втекти — для затримання злочинця міліціонер має право застосувати вогнепальну зброю. Якщо він уже тримає в руках пістолет, беззаперечно виконуй усі вимоги і не роби спроби наблизитись, бо згідно з законодавством оголена правоохоронцем зброя є попередженням про можливість її застосування;

  • вимагай чітко пояснити причину твого затримання. Затримання проводиться лише за наявності відповідних підстав:

а) коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

б) коли очевидці, в тому числі потерпілий, прямо вкажуть на особу, яка вчинила злочин;

в) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину;

— при затриманні за підозрою у вчиненні злочину на тебе обов'язково повинні скласти протокол про затримання. ^ Не поспішай одразу його підписувати (які будь-який документ у міліції), а уважно вивчи зміст протоколу;

  • власноруч запиши в протокол аргументи щодо своєї невинуватості та скарги на порушення закону з боку правоохоронців при твоєму затриманні. Після написання пояснення зроби неможливим дописки під ним іншого тексту — перекресли навхрест незаповнені рядки протоколу;

  • ти маєш право взагалі відмовитись підписувати протокол або інші складені міліціонером документи. Взагалі не надавай жодних пояснень стосовно себе, якщо вважаєш, що такі пояснення можуть тобі зашкодити;

  • вимагай присутності адвоката з початку оформлення протоколу. При цьому відмовляйся від послуг призначеного адвоката й вимагай від міліції дочекатись саме твого захисника. Якщо тебе безпідставно звинувачують у вчиненні тяжкого злочину, — взагалі жодного підпису та слова по справі без адвоката, оскільки сказане може бути використано проти тебе, і досить часто звинувачення ґрунтується виключно на показах першого допиту. Проте не варто і демонстративно мовчати, вдаючи з себе «партизана-героя», намагайся розмовляти на загальні теми, наголошуй на абсурдності самого припущення про можливість скоєння тобою злочину, закликай до совісті міліціонерів, нагадай, що в них також є діти, і періодично повторюй фразу: «Прошу дати мені можливість зателефонувати моєму адвокатові, мені необхідний юридичний захист фахівця, я маю право відмовитися давати свідчення без адвоката»;

  • твоє затримання за підозрою у вчиненні злочину без ухвали слідчого судді не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверни на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час твого затримання. Не підписуй протокол з незаповненими графами, не проставленими підписами, датою, часом та іншими обов'язковими реквізитами;

  • вимагай вручення тобі копії складеного протоколу про затримання, до якого повинен додаватись письмовий перелік прав затриманого, бо для твого адвоката це дуже важливий документ;

  • якщо при затриманні до тебе незаконно застосували фізичну силу, — жалійся на стан здоров'я, вимагай викликати до райвідділу бригаду «швидкої допомоги». Медичний працівник — це додатковий свідок незаконних дій правоохоронців і, крім надання тобі медичної допомоги, має офіційно зафіксувати завдані міліціонерами тілесні ушкодження і твої пояснення, яким чином вони були отримані;

  • вимагай, щоб співробітники міліції невідкладно повідомили про затримання твоїх родичів і зробили це у твоїй присутності. Не вір запевненням: «Ми вже батькові передзвонили, сказав, що завтра прийде», — перебування близьких у райвідділі € запорукою коректного ставлення до тебе;

  • ти невинуватий, а тому не піддавайся на міліцейські провокації — умовляння чи залякування, гру у «злого» та «доброго» слідчого, запевнення: «Твій товариш уже все про вас розповів». Не пиши явку з повинною, піддавшись на обіцянку правоохоронців одразу тебе звільнити, — міліціонери передусім зацікавлені в розкритті злочину, а не у твоєму звільненні;

  • не провокуй міліціонерів і не давай приводу почати тебе активно, так би мовити, «колоти». До цього можуть призвести як непотрібна бравада: «Я друзів не здаю» або вживання кримінального сленгу, так і підозріло невпевнена поведінка (а може, щось дійсно приховує). Не будь ані героєм, ані заляканою жертвою—залишайся собою.

^ Ти в кімнаті для затриманих
Кімната для затриманих і доставлених (скорочено — КЗД) — саме в це приміщення, яке народ дотепно назвав «мавпятником», у міліції попервах поміщаються громадяни, затримані за вчинення адміністративного правопорушення або за підозрою у скоєнні злочину. Це ще не зовсім тюремна камера в традиційному розумінні, а, скажімо так, — місце ізоляції доставлених на час з'ясування обставин скоєння ними порушень. Стаття 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що у КЗД людину, як правило, повинні тримати не більше 3 годин, але у виняткових випадках і при особливій потребі ув'язнення може розтягнутись до кількох діб. Наприклад, затримані за дрібне хуліганство чи непокору міліції повинні перебувати в ізоляції до розгляду складеного на них протоколу в суді. Якщо громадянина затримали в п'ятницю ввечері, то перебування у КЗД до понеділка йому гарантовано, оскільки суди в суботу та неділю, зазвичай, не працюють.

^ Люди з досвідом кажуть: «Іноді головня не скільки сидіти, а як сидіти». Тому запам'ятай:

  • у КЗД мають бути двоярусні (одноярусні) ліжка або тапчани з дерев'яним покриттям. При умові залишення на ніч затриманому видаються матрац, подушка з наволочкою, два простирадла та ковдра;

  • КЗД має бути обладнана умивальником і унітазом. Уразі тимчасового нефункціонування санвузла затриманий виводиться до туалету за його бажанням, але не рідше 1 разу за чотири години;

  • у КЗД мусить бути природне та електричне освітлення, а також здійснюватись вентиляція приміщення. Віконні рами у КЗД мають бути обладнані кватирками для провітрювання;

  • громадяни повинні утримуватись у КЗД із розрахунку не менше ніж 4 квадратних метри корисної площі на одну особу (без урахування площі, призначеної для умивальника та унітаза);

— при утримуванні в КЗД понад 3 години затриманому надається гаряче харчування: сніданок — з 07.00 до 08.00, обід — з 13.00 до 14.00, вечеря — з 19.00 до 20.00;

— міліціонери зобов'язані забезпечити окреме тримання чоловіків від жінок; неповнолітніх від дорослих; хворих на інфекційні захворювання від здорових; осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, від осіб, які не перебували в зазначених місцях; осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності; осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, від інших осіб; іноземців і осіб без громадянства від інших осіб.

^ УВАГА! Такі умови тримання у КЗД гарантує наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13 серпня 2010 року №382, і міліція зобов'язана утримувати громадян тільки в належним чином обладнаних кімнатах для затриманих. Якщо тебе мають намір помістити до приміщення, де не створені вказані вище умови, — протестуй, посилаючись на вказаний вище наказ. Вимагай зустрічі безпосередньо з начальником райвідділу або відповідальним від керівництва, якому зауваж, що тобі відомо про встановлені законодавством умови для тримання осіб у КЗД, і спроба помістити тебе до непристосованої кімнати є незаконною, і ти будеш скаржитися до прокуратури. Не бери до уваги пояснення на кшталт: «Ще не встигнули облаштувати» або «Немає коштів для проведення робіт» — наказ чинний, зареєстрований у Міністерстві юстиції і має виконуватись неухильно. Здравомислячий керівник, зазвичай, не шукає собі зайвих неприємностей і, враховуючи твою обізнаність, може відпустити додому, зобов'язавши прийти до міліції наступного робочого дня;

—перед поміщенням у КЗД черговий зобов'язаний з'ясувати стан твого здоров'я, а також те, чи не призведе твоє затримання до тяжких наслідків (техногенна аварія, зупинка виробництва, вибух, залишення на самоті осіб, які потребують нагляду). Тому можеш стурбовано, але офіційно повідомити, що не пам'ятаєш, чи перекрив газ у кухонній плиті або заявити про залишену вдома неповнолітню сестру. Крім цього можна поскаржитись на погіршення самопочуття — у такому разі черговий зобов'язаний викликати бригаду «швидкої медичної допомоги» і рішення про можливість твого тримання у КЗД буде прийматися залежно від висновку лікаря;

  • черговий повинен поінформувати тебе про наявність у КЗД системи відеоспостереження та вручити під підпис «Пам'ятку для затриманих осіб» з перерахуванням прав затриманого;

  • під час перебування у КЗД ти маєш право звернутися з письмовою скаргою на дії співробітників міліції до їх керівництва, прокуратури, суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Для цього, на твоє прохання, тебе повинні вивести в окрему кімнату й видати папір та кулькову ручку, а якщо ти звертаєшся до прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, — конверт, який заклеюється. Для більш кваліфікованого написання скарги використовуй отриману «Пам'ятку для затриманих осіб»;

  • якщо перебуваєш у КЗД не один, і твій сусід викликає довіру — обміняйтесь адресами й телефонами рідних та домовтеся про взаємну допомогу. Якщо твого нового знайомого звільнять раніше, він може поінформувати близьких про місце твого перебування або свідчити на твою користь при потребі підтвердити неправомірність дій міліціонерів;

  • наполегливо, але обґрунтовано і спокійно вимагай від правоохоронців неухильного дотримання своїх прав під час тримання у КЗД: не більше 3 годин, у належних умовах, з інформуванням родичів про місце перебування. У разі порушень таких прав після звільнення звернися з відповідною скаргою на дії міліції до органу прокуратури.

^ Викликають у райвідділ міліції
Якщо тобі несподівано зателефонували і суворий голос запропонував терміново прийти до райвідділу міліції—не поспішай одразу виконувати таку вказівку. Виклик до міліції є процедурою процесуально регламентованою, і міліціонери повинні її неухильно дотримуватись.

^ Що необхідно знати:

  • відповідно до статті 166 Кримінально-процесуального кодексу України свідок чи потерпілий викликається до міліції повісткою, телеграмою або телефонограмою;

  • повістка мас бути отримана тобою особисто під підпис (корінець повістки міліціонер забирає з собою) або кимсь із дорослих членів родини. У повістці має бути зазначено: кого викликають у міліцію (твоє прізвище та ініціали), куди викликають (назва органу міліції та його адреса), хто викликає (прізвище посадової особи), у якості кого викликають (потерпілий, свідок), дата і час прибуття до міліції.

Телеграма повинна мати такі ж дані. Поняття «телефонограма» Кримінально-процесуальним кодексом чітко не визначене, а тому буде невірним вважати телефонограмою звичайну розмову з міліціонером по телефону;

—якщо тобі зателефонували з міліції і запросили прийти до райвідділу, спочатку уточни мотив та мету цього виклику, а потім повідом, що ти готовий допомогти правоохоронцям, але прийдеш до райвідділу тільки після отримання відповідним чином оформленої письмової повістки. Аргументуй свою вимогу необхідністю пред'явлення керівництву навчального закладу письмового підтвердження причини твоєї відсутності на заняттях;

отримавши письмову повістку, ти зобов'язаний з'явитись у райвідділ міліції і, якщо не прийдеш, міліціонери мають право доставити тебе примусово.

Якщо через хворобу ти не зможеш прибути до міліції у вказаний у повістці термін — обов'язково зателефонуй до райвідділу й повідом про це. Телефонувати треба не до конкретного слідчого, а до чергової частини, де розмова буде зафіксована записуючим пристроєм і, таким чином, ніхто надалі не зможе звинуватити тебе в ухиленні від явки. Візьми до уваги, що посадова особа райвідділу, яка викликала тебе до себе, у подальшому може зажадати документального підтвердження причини неявки лікарняним листом;

перестрахуйся і не йди до райвідділу міліції сам, до самого кабінету тебе повинні супроводжувати близькі або знайомі, і хай це побачить якомога більше міліціонерів. Якщо перебуваєш у чужому місті на відпочинку або у відрядженні, перед відвідуванням райвідділу проінформуй по телефону родичів про те, до якого саме підрозділу міліції ти йдеш, коли, хто та у зв'язку з чим тебе викликає. Домовся, що відразу після виходу з райвідділу зателефонуєш їм вдруге, відсутність від тебе такого контрольного дзвінка тривалий час — сигнал для твоїх близьких: ти в небезпеці;

  • ніколи не йди до міліції, якщо перед цим вживав алкогольні напої навіть у незначній кількості — тебе можуть звинуватити у перебуванні в громадському місці в нетверезому стані, а це підстава для затримання;

  • одразу після того, як ти зайшов до приміщення райвідділу, звернись до постового при вході або в чергову частину і вимагай, щоб тебе записали в журналі відвідувачів, який є в кожному підрозділі міліції.

У журналі має бути зазначено твоє прізвище, ім'я, по батькові, дата та час прибуття до райвідділу, до кого з працівників міліції ти прийшов. У подальшому постовий зобов'язаний зафіксувати в цьому ж журналі час, коли ти вийдеш із райвідділу. Це важливо, оскільки саме ці записи офіційно підтверджують період перебування громадянина в райвідділі й значно зменшать загрозу твого необґрунтовано довготривалого перебування в міліції, а рідні, які чекають тебе біля чергової частини, взагалі зведуть її нанівець.
^ Обшук у твоєму житлі
Обшук — це процедура, що прописана в Кримінально-процесуальному кодексі України, а тому міліціонери в обов'язковому порядку повинні її дотримуватись. Обшук проводиться лише у випадках, коли правоохоронці мають достатні підстави вважати, що в житловому приміщенні переховуються розшукувані злочинці, перебувають знаряддя злочину чи здобуті злочинним шляхом речі або цінності, знаходяться інші предмети чи документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Якщо правоохоронці мають намір провести у твоєму житлі обшук, пам'ятай:

  • обшук у твоєму домоволодінні може бути проведений тільки за вмотивованою ухвалою слідчого судді, яку слідчий чи прокурор зобов'язані тобі пред'явити. Перед проведенням обшуку правоохоронці повинні повідомити, що саме вони будуть шукати у твоєму житлі та запропонувати добровільно видати розшукувані речі;

  • обшук житла проводиться тільки в присутності двох понятих та особи, яка в цьому приміщенні мешкає;

  • ти і поняті маєте право бути присутніми при всіх діях співробітників міліції під час обшуку, робити заяви і зауваження з приводу цих дій, які заносяться до протоколу. Перед початком обшуку вимагай, щоби правоохоронці оголосили ці права понятим;

  • пильно стеж за діями правоохоронців та контролюй їх перебування у своєму житлі. Обшук проводиться кількома правоохоронцями, але при цьому вони не повинні обшукувати всі кімнати твого домоволодіння одночасно. Якщо хтось із прваоохоронців знайшов заборонений предмет у кімнаті за твоєї відсутності чи відсутності понятих, — категорично протестуй і вимагай занести до протоколу факт того, що ні ти, ні поняті під час «знахідки» у приміщенні не перебували;

  • особа, яка проводить обшук, має право вимагати від тебе відчинити замкнену шафу, секретер чи сейф, а тому, якщо не хочеш, щоб їх просто зламали, краще це зробити;

  • під час проведення обшуку, правоохоронці має право заборонити присутнім виходити з кімнати та контактувати між собою. Такі вимоги необхідно виконувати, оскільки міліціонер вправі обшукати кожного з присутніх особисто, якщо вважатиме, що ти міг передати комусь із них заборонені предмети, і він ховає їх при собі;

  • якщо раптом правоохоронець «знайшов» у кімнаті не знайомий тобі предмет, ні за яких обставин не бери його в руки. Не ведися на провокацію; «Візьми і продивись — це не твоє?» — не треба, щоб на чужому предметі з'явилися твої відбитки пальців;

  • обшук — не погром, тому співробітники міліції зобов'язані уникати пошкодження предметів у приміщенні, а також твоїх речей;

  • по закінченню обшуку уважно прочитай складений за його результатами протокол, вимагай внесення до нього всіх своїх зауважень та думки понятих, проконтролюй, щоби поняті засвідчили підписами внесення змін до протоколу. Обов'язково отримай один примірник протоколу (здобудеш не тільки офіційний документ про підстави проведення обшуку і його мету, а й відомості про міліціонерів та залучених ними понятих);

  • за результатами обшуку можуть бути вилучені лише заборонені предмети, речі чи документи або такі, що мають значення для справи, тому вимагай пояснення, чому правоохоронці вилучають в тебе ту чи іншу річ;

  • документи або предмети, що вилучаються, мають бути пред'явлені для огляду тобі й понятим та зазначені в протоколі обшуку з їхньою назвою, кількістю, вагою, матеріалом, із чого вони виготовлені, а також характерними індивідуальними ознаками. Проконтролюй, аби слідчий(прокурор) детально описав вилучений предмет, бо в іншому разі знайдений у тебе на кухні ніж для нарізання хліба може раптом перетворитися на небезпечний стилет чи «фінку».

  • вимагай, щоб вилучені предмети були на місці обшуку упаковані та опечатані, а паперові печатки засвідчені підписами понятих.

«Відчиніть! Міліція!»
«Відчиніть! Міліція!» — саме такий наказ ти можеш раптово почути, коли одного разу підійдеш до вхідних дверей своєї квартири, щоб довідатись, хто так наполегливо тисне на кнопку дзвінка.

Не зважай на суворий тон за дверима і пам'ятай: стаття 30 Конституції України та стаття 13 Кримінального процесуального кодексу України гарантує кожній людині недоторканність житла. Це означає, що співробітник міліції може зайти до помешкання лише за згодою осіб, які мешкають у ньому, або за вмотивованою ухвалою слідчого судді.

Тому, почувши цю безапеляційну вимогу, не поспішай одразу запрошувати міліціонерів до своєї квартири, а зроби такі кроки задля своєї безпеки:

  • переконайся, що до тебе завітали саме співробітники міліції— вимагай пред'явити службові посвідчення, які ти можеш роздивитися через вічко у дверях;

  • ретельно розпитай правоохоронців про мету їхнього візиту. Пояснення на кшталт: «Поговорити треба» або «Відчиніть — тоді й пояснимо», — не бери до уваги — ти повинен знати й розуміти конкретну причину інтересу міліціонерів до тебе або твого житла. Зверни увагу на зовнішній вигляд співробітників, це дасть тобі можливість зробити певні висновки про справжню мету їхнього візиту: дільничний інспектор міліції під час відвідування громадян повинен бути у форменому одязі, оперативні співробітники форму, як правило, не носять;

  • якщо міліціонери наполягають на необхідності надання якихось пояснень, не відчиняючи дверей, запитай (а при можливості занотуй) їхні прізвища, з якого вони райвідділу та що саме їх цікавить. Запропонуй спілкування через двері, а якщо вони вимагають надання письмових пояснень, — попроси залишити у дверях письмову повістку з викликом у міліцію;

  • якщо правоохоронці в грубій формі наполягають на необхідності зайти до твоєї квартири, запитай, чи с в них вмотивована ухвала слідчого судді про обшук або огляд житла. За відсутності такого рішення повідом, що своїми діями вони порушують законодавство України і якщо тебе не залишать у спокої, ти будеш телефону вати на «гарячу лінію» прокуратури та служби внутрішньої безпеки. Якщо рішення суду про обшук житла є—, вимагай зачитати його і показати тобі через вічко у дверях. Одразу телефонуй сусідам та знайомим — буде краще, коли ти відчиниш правоохоронцям двері у їх присутності;

  • якщо міліціонери, не маючи рішення суду, погрожують зламати вхідні двері, грюкають у них і ти бачиш серйозність їхніх намірів, — зателефонуй на номер «102» та сам виклич до себе міліцію. У черговій частині це повідомлення буде автоматично записане на магнітні носії і, у разі потреби, буде свідчити на твою користь. Під час розмови з черговим не ображай міліціонерів, а просто повідом про те, що невідомі особи скоюють стосовно тебе злочин, представляючись співробітниками міліції, вчиняють спробу протизаконно проникнути до твого житла. Проінформуй, що українські міліціонери не можуть діяти подібним чином, а тому, схоже на те, до тебе мають намір вдертися злочинці. Проси обов'язково зареєструвати твій телефонний дзвінок як повідомлення про скоєння злочину і вимагай направлення до тебе оперативно-слідчої групи та відповідального від керівництва міліцейського підрозділу (керівник міліції вищої ланки, який чергує цілодобово і зобов'язаний виїжджати на надзвичайні події та контролювати дотримання міліціонерами конституційних прав громадян). Крім цього, обов'язково зателефонуй знайомим або поклич сусідів — міліціонери дуже не люблять свідків своїх протиправних дій;

  • якщо до тебе завітав дільничний інспектор міліції у формі й таки вирішив поспілкуватися в ним віч-на-віч — категорично не погоджуйся на розмову у своїй квартирі, а краще вийди до нього на міжповерховий майданчик. Якщо після цього ти побачив, що дільничного супроводжують люди в цивільному, одразу натисни на кнопку дзвоника дверей сусідів — нехай будуть присутніми при вашій розмові;

  • якщо ти таки дозволив міліціонерові зайти до своєї квартири, завжди залишайся поруч із ним і обмеж перебування правоохоронця в житлі одним приміщенням, краще кухнею. Це елементарна, але дуже важлива норма поведінки, інакше не дивуйся, коли наступного дня інші працівники міліції в присутності понятих знайдуть у тебе за шафою якісь невідомі пігулки;

  • попри все, спілкуйся з міліціонерами ввічливо і впевнено, без образ і погроз. У розмові демонструй обізнаність з вимогами законодавства, своє бажання діяти й спілкуватися з міліцією виключно у рамках правового поля та наміру домогтися такого ж ставлення до себе від правоохоронців. Своє небажання пускати міліціонерів у квартиру можна пояснювати побутовими й незалежними від тебе причинами. Наприклад, сказати, що батько пішов до знайомих і, зачинивши тебе, випадково забрав із собою твій ключ, і ти просто не маєш чим відчинити двері.



Схожі:

Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconКримінальна відповідальність за статеві злочини
Мета: донести до учнів класу всю відповідальність, яку несуть люди за споєння такого виду злочинів та порівняти з іншими країнами...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconКримінальна відповідальність неповнолітніх
Кримінальна відповідальність неповнолітніх злочинців. Вік, як критерій застосування кримінальної відповідальності на Україні 4
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconНашої бесіди «Кримінальна відповідальність неповнолітніх». Ви вже...
Мета: З'ясувати суть поняття кримінальна відповідальність неповнолітніх. Розвивати знання про відповідальність своїх дій у житті,...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини icon«Цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність неповнолітніх» Мета
Мета : Ознайомити дітей з різними видами відповідальності неповнолітніх за скоєні злочини. Виховувати риси відповідальності за свої...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconЗаконодавства у справах про деякі злочини

Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconКомплексна кваліфікаційна робота напрям підготовки
Кримінальна відповідальність (за порушення порядку проведення інспектування І прав його суб'єктів) інспекторів деі передбачається...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconКомплексна кваліфікаційна робота напрям підготовки
Кримінальна відповідальність (за порушення порядку проведення інспектування І прав його суб’єктів) інспекторів в деі передбачається...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconЗ якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?
Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconЗ якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?
Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину...
Кримінальна відповідальність за деякі злочини iconПро деякі питання застосування законодавства про відповідальність
З метою однакового І правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка