1. Загальне поняття крадіжки




Скачати 417.49 Kb.
Назва1. Загальне поняття крадіжки
Сторінка1/4
Дата конвертації04.02.2014
Розмір417.49 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4


Вступ

1.Загальне поняття крадіжки

2. Кримінально-правова характеристика крадіжки

3. Кваліфіковані види крадіжки

4. Відмежування крадіжки від суміжних складів злочинів та правопорушень.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ
Обрана мною тема курсової роботи «Крадіжка» є на сьогоднішній день актуальною. Оскільки злочини проти власності, до яких відноситься і крадіжка, становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ — право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крадіжка являє собою один з видів злочинів проти власності. Законодавчо визначений у статті 185 Кримінального кодексу України, являє собою таємне викрадення чужого майна.

Крадіжка як кримінально-правове явище складається з кількох груп злочинів, передбачених різними кримінально-правовими статтями.

Небезпечність даного виду злочину, на мою думку, полягає у способі вчинення злочину. Розглянутий матеріал свідчить про те, що хоча різні види крадіжок розташовано в певних розділах Кримінального кодексу, але правовою сутністю вони органічно поєднані між собою та доповнюють одна одну. Це свідчить про те, що вдосконалення кримінальної відповідальності за крадіжки в майбутньому кримінальному законодавстві має виходити з таких критеріїв: однакова побудова структури кримінально-правових норм; виваженість при встановленні кількісного обсягу цього правового інституту, тобто достатність підстав для криміналізації та декриміналізації різних видів крадіжок.

Основною метою роботи є формулювання теоретичної системи знань про злочини проти власності, зокрема, про крадіжку.

Відповідно до поставленої мети завданнями курсової роботи будуть наступні:

1) надати поняття крадіжки, його розуміння різними вченими;

2) проаналізувати ознаки розглядуваного злочину;

3) подати кримінально-правову характеристику злочину передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України;

4) проаналізувати суміжні склади злочинів, з’ясувати їх відмінність від розглядуваного складу злочину.

Об’єктом є злочини проти власності.

Предметом даної курсової роботи є конкретний склад злочину передбачений статтею 185 Кримінального кодексу України.

Для написання курсової роботи використовувались наукові статті, монографії відомих вчених, підручники та посібники з кримінального права.


  1. ^ Загальне поняття крадіжки


Крадіжка як кримінально-правове явище складається з кількох груп злочинів, передбачених різними кримінально-правовими статтями.

До першої групи можна віднести норми, що охороняють безпосередньо відносини власності:

1) ст. 185 КК України "Крадіжка";

2) ст. 188 КК України "Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання".

Друга група складається з кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за посягання, при здійсненні якого заподіюється шкода не тільки основним охоронюваним відносинам, але й суспільній можливості володіти, користуватися, розпоряджатися майном. Це такі склади злочинів:

1)ч. З ст. 234 КК України "Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (викрадення приватизаційних паперів)";

2)ст. 289 КК України "Незаконне заволодіння транспортним засобом;

3)ст. 262 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем";

4)ст. 297 КК України "Наруга над могилою";

5)ст. 308 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем";

6)ст. 312 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем";

7)ст. 313 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням";

8)ст. 357 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження";

9) ст. 362 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем";

10)ст. 410 КК України "Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем";

11) ст. 432 КК України "Мародерство".

Основний об'єкт цих посягань досить різний. Це і порядок управління, і громадська безпека, і здоров'я населення, і встановлений порядок несення військової служби. Проте певна шкода може бути заподіяна й відносинам власності, що є додатковим об'єктом. Це дуже чітко виявляється при здійсненні посягання на здоров'я населення. Заслуговує на увагу віднесення до явища крадіжки таких складів злочинів, як:

1) ст. 146 КК України "Незаконне позбавлення волі або викрадення людини";

2) ст. 191 КК України "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем";

3) ст. 193 КК України "Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї";

4) ст. 231 КК України "Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю". Запропонована класифікація злочинів, що складають явище крадіжки, в кримінально-правовій літературі до цього часу не розглядалася. Тож на пояснення її наведемо таку аргументацію.1 При детальному дослідженні кримінально-правових норм, які певним чином захищають відносини власності, ми бачимо їх різне значення, що залежить від змісту тих правовідносин, які охороняються. Отже зробимо спробу запропонувати певні рівні (які не суперечать філософським категоріям "окремого", "особливого", "загального") захисту власності та суміжних, похідних від них, відносин від такого небезпечного явища як крадіжка.

На першому рівні об'єктом захисту є локальне право власності кожного конкретної особи.

На другому відбувається захист відносин власності, порушення яких завдає шкоди іншим, більш важливим суспільним інтересам.

На третьому - захист суспільства віл злочинності, головне місце в який посідає крадіжка.

Безумовно, виникнення кожного наступного рівня це не примха теорії, а історичні потреби не завжди поступального розвитку суспільства. Такий шлях вказує, що процес пізнання окремих злочинів є своєрідним рухом від простого сприйняття її аналізу до виникнення більш якісного їх розуміння як кримінально-правового феномена.

Виникає, безумовно, логічне запитання, яка практична користь від запропонованої законодавчої системи цього суспільно небезпечного явища? Розглянутий матеріал свідчить про те, що хоча різні види крадіжок розташовано в певних розділах Кримінального кодексу, але правовою сутністю вони органічно поєднані між собою та доповнюють одна одну. Це свідчить про те, що вдосконалення кримінальної відповідальності за крадіжки в майбутньому кримінальному законодавстві має виходити з таких критеріїв: однакова побудова структури кримінально-правових норм; виваженість при встановленні кількісного обсягу цього правового інституту, тобто достатність підстав для криміналізації та декриміналізації різних видів крадіжок.

Актуальність першого критерію випливає з такого положення, що "через хаотичну побудову кримінального кодексу майже стосовно кожної кримінально-правової норми існують окремі вимоги і правила ставлення у вину злочину, передбаченого цією нормою, що не дозволяє застосування у ставленні в вину певних логарифмів, правил". Можливим вирішенням цього питання може стати така послідовність викладу кваліфікуючих обставин різних крадіжок:

ч. 1 - проста крадіжка (викрадення);

ч. 2 - кваліфікована крадіжка (викрадення): вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у значних розмірах;

ч. З - особливо кваліфікована крадіжка (викрадення): поєднана з протиправним проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або вчинена у великих розмірах;

ч. 4 - особливо кваліфікована крадіжка (викрадення): вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою.

Такий поділ кваліфікуючих частин, як на наш погляд, відповідає потребам практики та допоможе більш обґрунтовано визначити розмір санкцій кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за різні види крадіжок. Між іншим, такий структурний поділ кваліфікуючих ознак крадіжки, був запроюнований автором у дисертаційному дослідженні ще 2000 року, законодавець фактично скористався ним у новому КК України 2001 року при конструюванні ст. 185 КК. Хоча може виникнути логічне запитання, чому така кваліфікуюча обставина, як таємне викрадення, що завдало значної шкоди потерпілому, не названа автором при побудові вказаної статті: Це пов'язано з тим, що це оціночне поняття по-різному трактувалося (особливо під час дії КК 1960 року) і трактується потерпілими та викликає не завжди обґрунтоване посилення кримінальної відповідальності. Позаяк при викраденні умислом динної особи повинно охоплюватися спричинення саме значної шкоди потерпілому. І нікого не цікавить, що злодій може й не знає потерпілого, йому невідома значущість майна для потерпілого. Фактично допускається, на нашу думку, об'єктивна осудність. Також порушується проголошений у ст. 24 Конституції України принцип рівності всіх перед законом, коли кримінально-правовий захист власності особи не повинен залежати від його майнового становища. У судово-слідчій практиці також непоодинокі випадки помилок при визначенні цієї кваліфікуючої ознаки.

Так, "вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 9 липня 2002 року П. засуджено за ч. З ст. 185 КК до трьох років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків їй остаточно визначено покарання - три роки один місяць позбавлення волі. Згідно з вироком суду, П. засуджено за те, що вона проникла до хліву К., звідки викрала і кілька курей загальною вартістю 70 грн., завдавши потерпілій значної шкоди.2 Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2002 року і вирок залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про зміну судових рішень з виключенням із вироку кваліфікуючої ознаки "що завдала значної шкоди потерпілій" і рішення суду про призначення покарання за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, що підтримав касаційне подання, обговоривши наведені в останньому аргументи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла таких висновків

Суд першої інстанції прийняв рішення, з яким погодилася й апеляційна інстанція, що крадіжка майна вартістю 70 грн. є значною шкодою для потерпілої. Проте питання щодо визнання заподіяної крадіжкою шкоди значною вирішується зважаючи не лише на матеріальне становище потерпілого (як це зробив місцевий суд), а й на вартість викраденого на час вчинення злочину. Згідно з п. 2 примітки до ст. 185 КК, шкода визнається значною, якщо потерпілому було спричинено збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто розмір збитків має перевищувати 1700 грн. Таким чином, у цьому випадку суд першої інстанції припустив помилки, котру апеляційна інстанція не виправила " Отже, можна підтримати твердження В. Литовченко, що поняття "значної шкоди потерпілому" яку кримінально-правовій літературі, так і в слідчо-судовій практиці не отримало єдиного тлумачення.

Вважаємо, що КК України повинен містити якнайменше оціночних понять, а вказану обставину потрібно замінити на іншу (крадіжка вчинена у значних розмірах), яка буде визначатися в кримінальному законодавстві. Частково законодавець у новому КК розв'язав це питання. У п. 2 примітки до ст. 185 КК значна шкода визнається з огляду на матеріальне становище потерпілого та якщо йому спричинено збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тож обов'язково спочатку потрібно встановити, що потерпілому спричинено збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а вже потім брати до уваги матеріальне становище потерпілого.

Хоча таке положення кримінального закону все ж викликає запитання: чому законодавець знову недотримається Конституції України, Закону України "Про власність" та низки інших нормативних актів, які закріпили рівний правовий статус усіх форм власності? Це пов'язано з вказівкою в ч. 2 ст. 185 КК на заподіяння значної шкоди саме потерпілому, а таким, згідно з ч. 1 ст. 49 КПК є особа, котрій злочином заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду. Аналіз ч. 2 ст. 49 КПК дає змогу остаточно переконатися, що потерпілий - це тільки фізична особа - громадянин. Тож заподіяння значної шкоди юридичній особі, за відсутності інших кваліфікуючих ознак, потребує кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК (на відміну від такої крадіжки у приватної особи, що кваліфікується за ч. 2 ст. 185 КК), що свідчить про різну кримінально-правову охорону певних форм власності. Цю неточність якраз можна усунути вище запропонованою відповідною редакцією цієї кваліфікуючої ознаки.

Не можна обійти увагою і таку нову для крадіжки кваліфікуючу обставину, як вчинення викрадення організованою групою, що вже передбачена ч. 5 ст. 185 КК. Очевидно, що збільшення крадіжок, які вчиняються організованими злочинними групами, за даними МВС у 2003 році (1400) приблизно у 1,6 рази порівняно з 1993 роком (856) свідчить про правильність кроку законодавця щодо окремої криміналізації такої обставини.

Щодо іншого критерію, то варто згадати таке положення: необґрунтованість чи недостатня обґрунтованість законоположення, особливо кримінального законодавства, надзвичайно шкідливі для всього суспільного життя, для всіх умов існування суспільства. Беручи до уваги, що явище крадіжки відоме всім і негативне ставлення до нього беззаперечне, з метою привернення уваги держави та суспільства до певних негативних явищ, законодавець пішов, на нашу думку, не зовсім правильним шляхом, підмінивши поняття й сутність певних явищ іншим, не властивим за змістом для цих посягань, поняттям крадіжки.

Дещо повернемося до згадуваних раніше вимог практики, щоб кількість кримінально-правових норм була оптимальною, щоб вони відповідали за своїм змістом і характером тим злочинним посяганням, які існують або лише виникають у суспільстві.

Так, теоретики та практики з одного боку, законодавець - з іншого намагаються розв'язати складну дилему: як об'єднати (і це питання торкається не лише крадіжки, воно принципове для всіх інститутів кримінального законодавства) у кримінальному законі такі, дещо суперечливі, обставини:

1) важливість скорочення кількості правових норм;

2) найбільш повний опис у кримінально-правових нормах видів злочинної поведінки, які з'являються в суспільстві;

3) недопущення появи аналогії при застосуванні кримінально-правових норм.

Типовим прикладом невідповідності кримінально-правових обставин, які становлять явище крадіжки, є наявний у попередньому кримінальному законодавстві поділ крадіжок залежно від власника майна. Проведене опитування працівників міліції (слідчих і оперуповноважених) показало, що така класифікація є одним із недоліків колишнього законодавства (60,5% опитаних), яке ускладнювало розслідування та кваліфікацію крадіжок. Можна цілком погодитися з об'єднанням у КК в одному розділі "Злочини проти власності" і одній статті двох видів крадіжок, незалежно від форми власності викраденого майна.
  1   2   3   4

Схожі:

1. Загальне поняття крадіжки icon§ Загальне поняття трудового договору §2
Вступ
1. Загальне поняття крадіжки iconВиди І властивості інформації
Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу
1. Загальне поняття крадіжки icon«Художній стиль. Загальне поняття»
Мета: дати уявлення про художній стиль як різновид книжного; учити складати текст у художньому стилі
1. Загальне поняття крадіжки icon1. Загальне поняття власності та права власності
Виникла нагальна потреба у з’ясуванні їх сутності та різновидів, застосуванні комплексного підходу до їх аналізу із наданням відповідних...
1. Загальне поняття крадіжки iconПлан вступ І. Загальне поняття про спілкування природа людського спілкування
Тим часом бувають І такі ситуації, коли те, що ми говоримо, не наштовхується на перешкоди, коли шлях для того, що передається, відкритий...
1. Загальне поняття крадіжки iconІнтегрований урок з використанням інтерактивних технологій
Мета: дати учням загальне поняття європейського союзу, розвивати життєві компетенції: полікультурну, комунікативну, мовленнєву, удосконалювати...
1. Загальне поняття крадіжки iconРозкриваючи загальне поняття найму у першому розділі на наш погляд,...
Більшість норм, регулюючих договір найму носять диспозитивний характер, вони діють в тому випадку, якщо сторони врегулювали відповідні...
1. Загальне поняття крадіжки icon1. Предмет естетики: проблема термінології Естетика наука про становлення...
Таке загальне визначення витікає з органічної єдності двох своєрідних частин цієї науки; якими є: 1 виявлення діалектики самого процесу...
1. Загальне поняття крадіжки iconУрок №47 Геоекологічна ситуація в Україні. Мета: розширити та систематизувати...
Обладнання: карта-схема «Загальне забруднення довкілля України», плакати з цифровою інформацією про забруднення деяких регіонів,...
1. Загальне поняття крадіжки icon"Ознаки І поняття (укр.)"
Будь-які елементи обсягу поняття, які виділяють на підставі специфічних ознак, що не входять до змісту цього поняття
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка