Черінько Ігор




Скачати 50.34 Kb.
НазваЧерінько Ігор
Дата конвертації20.03.2013
Розмір50.34 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
Черінько Ігор. Право на життя крізь призму українського законодавства// Закон як дишло-куди повернеш, туди й вийшло. К.: ГО “Молодіжна Альтернатива”, 2008. 38с. С. 36-38.
Черінько Ігор Павлович, науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України
Право на життя через призму українського законодавства
Право на життя завсігди розглядалося як найвища цінність для людини та фундаментальна її свобода. У кожному соціумі, за вийнятком певних суспільств, заснованих на стародавній міфологічній традиції, як наприклад, знаменитий кодекс Бусідо, буддистські настанови, вірування Стародавнього Єгипту чи фундаменталістські норми шаріату, життя людини було найвищою чеснотою, що мусила охоронятися засобами інших благ.

Навіть у східній традиції не можна спостерігати неповаги до життя та його знецінення, поскільки за тамтешніми релігійними нормами мирське життя було лиш предтечею до вічного, загробного життя. Згідно з настановами, що містяться у творах славетних воїнів кодексу Бусідо, людська душа постійно перероджується, знаходячи достойне себе тіло, і лиш тіло людини відмирає. Тому завершити життя свого тіла потрібно гідно й достойно, щоб мати змогу отримати нове гідне тіло1. Отже, навіть у цих виключних випадках життя цінувалося якнайвище, і смерть розглядалася лиш як запорука нового життя для душі.

Право на життя гарантується нині як авторитетними міжнародно – правовими актами, як, наприклад, Європейської конвенцією прав людини та основних її свобод2, Загальною декларацією прав людини Організації Об”єднаних націй3 тощо, так і національним законодавством, в першу чергу Основними законами держав світу, в тому числі і Конституцією України4.

Натомість слід зауважити, що в жодному з цих документів право на життя чітко не регламентувалося, поскільки ніде з них не містилося настанов про неприпустимість евтаназії, знищення небезпечних злочинів, що можуть зашкодити безпеці людей чи людства, фізичного знищення особи в межах необхідної самооборони, дісапіризації особи через обставини аборту чи згідно до вироку суду повз смертну кару.

Так, Європейська конвенція з прав людини та основних її свобод наголошувала, що право на життя не порушується, якщо людина була позбавлена життя через судовий вирок, абож превентивним засобом боротьби з незаконною втечею з-під арешту, чи під час подолання неконституційного антидержавного бунту чи заколоту5.

Натомість завдяки певній когорті псевдоюристів-демагогів, що наважувалися нарікати себе “правозахисниками” та воліли увійти до історії завдяки своєї популістської активності, всупереч до переважної суспільної думки на західноєвропейському просторі в межах Ради Європи смертну кару було скасовано6. Іншим же держвам, що на зламі СРСР та краху тоталітарних режимів у Європі воліли увійти до Ради Європи, і в тому числі Україні, було нав”язано рішення смертної кари також позбутися. В той же час деякі країни Ради Європи, на офіційному чи прецедентному рівні, запровадили евтаназію, себто медичне вбивство безвинних людей, і абортивну медицину, утримуючи при цьому десятки тисяч довічно засуджених, що не роблять державі ніякої користі у своїх тісних камерах.

Слід зауважити, що якою б мірою українське законодавство не копіювало та сліпо калькувало західноєвропейське, насильницьке позбавлення людини життя існуватиме завжди. Адже споконвіків існувала та існуватиме необхідна самооборона, бандитські напади чи стихійні лиха, і застрахувати людину від цього аж ніяк не можна. Натомість можна врятувати безвинних осіб від насильства впровадженням смертної кари, відтягуванням на тривалі терміни виконання смертних вироків засудженим для повного і бездискутивного виясення обставин злочину, паліативної медицини для тяжко хворих, домів домашньої опіки для тітей, покинутих в дитинстві тощо.

Таким чином видно, що в українському законодавстві, та ради справедливості потрібно зауважити, що і в законодавстві будь – якої країни світу, право на життя не є чітко регламентованим. З одного боку Україна, під тиском та шантажем структур Ради Європи, була змушеною скасувати смертну кару, навіть за найбільш небезпечні злочини, з іншого боку український уряд, з метою догодити іноземним донорам, дозволяє їхнім снайперам та спецслужбам знищувати будь – якого українця, що може становити загрозу для іноземних урядовців, що прибули до України з офіційним візитом. З одного боку українська влада не визнає евтаназії, як добровільного позбуття свого життя тяжко та невиліковно хворого, а з іншого боку законодавство України не забороняє абортів, як позбавлення життя немовля в утробі матері, натомість до народження і, звісно ж, без його власної на те згоди.

Замислимося, а чи не краще булоб для України, що так тяжко страждає від скорочення населення та нестачі його натурального приросту, заборонити на своїй території довільні аборти, дозволивши це явище лиш тоді, коли народження дитини загрожуватиме життю та здоров”ю матері, як заведено у багатьох демократичним європейських країнах, натомість поновивши смертну кару для найбільш небезпечних злочинців. Чи буде погано, якщо кільканадцять (чи може кілька десятків) жахливих покидьків, що незаконно позбавили життя кілька, чи кілька десятків українських громадян, або ж ставили під загрозу безпеку всієї держави спробою диверсії, шпигунством, крупним фальшивомонетництвом, скиненням державного конституційного строю тощо, будуть щороку страчені у порядній, не жорстокій формі, натомість набагато більше бездомних дітлахів матимуть державного кошта на існування?

Адже на утримання одного покидька у колонії суворого режиму для довічно позбавлених волі, який, до речі, не виконує там тяжкої та корисної роботи, бо “рабська експлуатація” є забороненою численними “розумними” міжнародно – правовими актами, уходить більше державних коштів, аніж на забезпечення всім необхідним трьох – чотирьох голодних бідолах з дитячого будинку!

Отже, переконливо видно, що право на життя є доволі комплексним питанням і не є абсолютним. Адже людина є людиною і жити своє життя вона має право достойно. І з релігійної, і з філософської точки зору не є припустимим довічне катування особи, яка хай навіть накоїла казна скільки кривди. З іншого ж боку життя, як найвища в світі цінність не є категорією абсолютною, і найвища міра покарання в державі, як у монополісті у справі скарання порушників закону мусить передбачати саме позбавлення людини цієї найвищої цінності. Не для того, навіть, щоб очищати успільство від найбільш страхітних його елементів, а для стримування інших його частин від скоєння тяжких злочинів.

Натомість очевидно, що змушена мімікрувати зарубіжне законодавство Україна не є наразі готовою до формування свого ендогенного правового поля, і саме тому знащення підозрілих осіб під час навідин високого іноземного гостя, забиття дубинками студента у пазурах п”яних правоохоронців чи недопущення до народження немовля є звичною справою поряд з тим, що звірячі покидьки існують у своїх клітках, маючи життя, незважаючи на те, що не один десяток осіб вони останнього позбавили, поставивши де-ні-де під загрозу безпеку усієї країни.

1 Див. Кодекс Бусидо. Хагакурэ. Сокрытое в листве. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 432 с.

2 Європейська Конвенція Прав Людини та Основних її Свобод. 4 листопада 1950р.

3 Загальна Декларація Прав Людини. Прийнта Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1949р.

4 Див. Конституція України.

5 Європейська Конвенція Прав Людини та Основних її Свобод. 4 листопада 1950р.


6 Протокол № 6 Про заборону смертної кари до Європейської конвенції з прав людини та основних її свобод.

Схожі:

Черінько Ігор iconЧерінько Ігор Павлович, аспірант Інституту міжнародних відносин кну...
Черінько Ігор Павлович, аспірант Інституту міжнародних відносин кну імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародних організацій І дипломатичної...
Черінько Ігор iconЧерінько Ігор Павлович, молодший науковий співробітник Інституту...

Черінько Ігор iconКомуністична партія Чехії та Моравії: змагання за електорат
Черінько Ігор Павлович, молодший науковий співробітник Інституту політичних І етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса нан...
Черінько Ігор iconПлан вступ Теорія ігор як діючий інструмент менеджерів-практиків...
В робрті ми розглянемо п'ять головних елементів «конкурентної розвідки», що визначають умови ринкової гри, І процедуру прийняття...
Черінько Ігор iconЧерінько Ігор Павлович, Інститут політичних І етнонаціональних досліджень...
Ння ще одного кривавого маніяка чи серію інших тяжких злочинів питання відсутності адекватної реакції з боку держави на такі дії...
Черінько Ігор iconЧерінько І. Реформування Палати лордів Великобританії в контексті...
Черінько І. Реформування Палати лордів Великобританії в контексті політики лейбористського уряду Тоні Блера. – К.: Інститут української...
Черінько Ігор iconПоложення про проведення ХХ обласних спортивних ігор школярів у 2011-2012...
Змагання проводяться в загальноосвітніх навчальних закладах з найбільш популярних видів спорту та за програмою дитячих спортивних...
Черінько Ігор iconІсторія походження олімпійських ігор
Олімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету....
Черінько Ігор iconМурованокуриловецький дошкільний навчальний заклад ясла-садок №2...
Посібник містить теоретичний та практичний матеріал для використання в роботі вихователями дошкільних закладів. Подано примірний...
Черінько Ігор iconПроблема застосування сучасних ігор для навчання фізики в основній школі
У статті розглянута проблема застосування сучасних ігор для навчання фізики в основній школі на прикладі використан­ня пазлів. Ключові...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка