Кодекс України Назва у редакції Закону
Скачати 2 Mb.
|
 Господарський процесуальний кодекс України (Назва у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Кодекс введено в дію з 1 березня 1992 року Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1799-XII Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 30 червня 1993 року N 3345-XII, ВВР, 1993, N 33, ст. 347, від 2 березня 1995 року N 82/95-ВР, ВВР, 1995, N 14, ст. 90, від 20 лютого 1996 року N 54/96-ВР, ВВР, 1996, N 9, ст. 44, від 13 травня 1997 року N 251/97-ВР, ОВУ, 1997, число 22, с. 3, від 30 червня 1999 року N 784-XIV, ОВУ, 1999, N 33, ст. 1699, від 20 квітня 2000 року N 1664-III, ОВУ, 2000, N 20, ст. 809, від 19 жовтня 2000 року N 2056-III, ОВУ, 2000, N 46, ст. 1975, від 21 грудня 2000 року N 2181-III, ОВУ, 2001, N 7, ст. 259, від 18 січня 2001 року N 2249-III, ОВУ, 2001, N 8, ст. 313, від 17 травня 2001 року N 2413-III, ОВУ, 2001, N 24, ст. 1060, від 21 червня 2001 року N 2539-III, ОВУ, 2001 р., N 25, ст. 1148, від 10 січня 2002 року N 2922-III, ОВУ, 2002 р., N 7, ст. 275, від 7 березня 2002 року N 3092-III, ОВУ, 2002 р., N 13, ст. 637, від 15 травня 2003 року N 761-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1020, від 22 травня 2003 року N 850-IV, ОВУ, 2003 р., N 25, ст. 1173, від 18 листопада 2003 року N 1255-IV, ОВУ, 2003 р., N 52, ст. 2734, від 24 червня 2004 року N 1892-IV, ОВУ, 2004 р., N 28, ст. 1865, від 3 березня 2005 року N 2456-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 656, від 23 червня 2005 року N 2705-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1691, від 8 вересня 2005 року N 2875-IV, ОВУ, 2005 р., N 38, ст. 2362, від 22 вересня 2005 року N 2900-IV, ОВУ, 2005 р., N 41, ст. 2593, від 15 березня 2006 року N 3538-IV, ОВУ, 2006 р., N 14, ст. 961, від 15 березня 2006 року N 3541-IV, ОВУ, 2006 р., N 15, ст. 1066, від 1 грудня 2006 року N 424-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 1, від 15 грудня 2006 року N 483-V, ОВУ, 2007 р., N 52, ст. 3476, від 11 травня 2007 року N 1012-V, ОВУ, 2007 р., N 43, ст. 1704, від 17 вересня 2008 року N 513-VI, ОВУ, 2008 р., N 78, ст. 2594, від 5 березня 2009 року N 1076-VI, ОВУ, 2009 р., N 24, ст. 780, від 17 листопада 2009 року N 1720-VI, ОВУ, 2009 р., N 97, ст. 3328, від 21 січня 2010 року N 1837-VI, ОВУ, 2010 р., N 9, ст. 425, від 11 лютого 2010 року N 1875-VI, ОВУ, 2010 р., N 16, ст. 725, від 11 лютого 2010 року N 1876-VI, ОВУ, 2010 р., N 19, ст. 822, від 18 лютого 2010 року N 1914-VI, ОВУ, 2010 р., N 20, ст. 845, від 1 червня 2010 року N 2289-VI, ОВУ, 2010 р., N 49, ст. 1603 (зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI, вводяться в дію з 31 липня 2010 року), від 7 липня 2010 року N 2453-VI, ОВУ, 2010 р., N 55/1, ст. 1900 (зміни, внесені підпунктами 1, 2, 4, 11, 22, 51 та 53 підпункту 3.3 пункту 3 розділу XII Закону України від 7 липня 2010 р. N 2453-VI щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах, вводяться в дію з 1 січня 2011 року), від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, ОВУ, 2010 р., N 95, ст. 3373, від 3 лютого 2011 року N 2980-VI, ОВУ, 2011 р., N 16, ст. 645, від 12 травня 2011 року N 3329-VI, ОВУ, 2011 р., N 44, ст. 1767, від 19 травня 2011 року N 3382-VI, ОВУ, 2011 р., N 46, ст. 1879, від 31 травня 2011 року N 3445-VI, ОВУ, 2011 р., N 48, ст. 1949, від 8 липня 2011 року N 3674-VI, ОВУ, 2011 р., N 59, ст. 2349, від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI, ОВУ, 2011 р., N 89, ст. 3226, від 20 грудня 2011 року N 4176-VI, ОВУ, 2012 р., N 4, ст. 117, від 20 грудня 2011 року N 4190-VI, ОВУ, 2012 р., N 4, ст. 119, від 24 травня 2012 року N 4847-VI (З 28 червня 2002 року цей кодекс доповнено статтею 811 згідно із Законом України від 21 червня 2001 року N 2539-III)
^ 1 цього Кодексу визнано такими, що відповідають ^ (є конституційними) (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 грудня 2011 року N 16-рп/2011) Окремі положення цього Кодексу визнано такими, що відповідають ^ (є конституційними) (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011) Окремим положенням цього Кодексу дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012
Розділ I ^ Стаття 1. Право на звернення до господарського суду Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 22.05.2003 р. N 850-IV, від 15.12.2006 р. N 483-V) Стаття 2. Порушення справ у господарському суді Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарськогосуду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди". (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 30.06.99 р. N 784-XIV, від 18.01.2001 р. N 2249-III, від 21.06.2001 р. N 2539-III) (положенням абзацу четвертого частини першої статті 2 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 р. N 3-рп/99) (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 03.02.2011 р. N 2980-VI) Стаття 21. Автоматизована система документообігу суду У господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, що забезпечує: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді; 2) надання учасникам господарського процесу інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь; ^ судових рішень та інших процесуальних документів; 4) підготовку статистичних даних; 5) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху; 6) видачу судових рішень та наказів господарського суду на підставі наявних в автоматизованій системі документообігу даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено; ^ передачу справ до електронного архіву. Позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом. ^ Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду. (Доповнено статтею 21 згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах, вводяться в дію з 1 січня 2011 року) Стаття 3. Мова судочинства Мова судочинства визначається статтею 21 Закону України "Про мови в Українській РСР". (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цьогоКодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель". У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 01.12.2006 р. N 424-V, від 21.01.2010 р. N 1837-VI, від 01.06.2010 р. N 2289-VI, який вводиться в дію з 31 липня 2010 року) Стаття 41. Форми судового процесу Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". (Доповнено статтею 41 згідно із Законом України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 30.06.99 р. N 784-XIV) Стаття 42. Рівність перед законом і судом Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. (Доповнено статтею 42 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Стаття 43. Змагальність Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. ^ доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. (Доповнено статтею 43 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Стаття 44. Гласність розгляду справ Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала. ^ порядку, встановленому цим Кодексом. (Доповнено статтею 44 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Стаття 45. Судові рішення Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. ^ (Доповнено статтею 45 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Стаття 46. Склад господарського суду Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. ^ місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. ^ здійснюється колегіально. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу. (Доповнено статтею 46 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III, із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах, вводяться в дію з 1 січня 2011 року) Стаття 47. Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи. ^ Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується. ^ суддя цієї колегії. (Доповнено статтею 47 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III) Розділ II ^ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ Стаття 5. Основні положення досудового врегулювання господарського спору Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. ^ Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. ^ Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 02.03.95 р. N 82/95-ВР, від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 20.04.2000 р. N 1664-III, від 18.01.2001 р. N 2249-III, від 17.05.2001 р. N 2413-III, від 23.06.2005 р. N 2705-IV) Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 21.06.2001 р. N 2539-III, від 15.03.2006 р. N 3541-IV) Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців. Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами. При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпеченнядосудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 23.06.2005 р. N 2705-IV) Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі. У відповіді на претензію зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь; б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці; в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії; г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів. Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії. Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. ^ платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума. ^ За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 21.06.2001 р. N 2539-III, від 10.01.2002 р. N 2922-III, від 15.03.2006 р. N 3541-IV) Стаття 9. Виключена. (стаття 9 із змінами, внесеними згідно із законами України від 30.06.1993 р. N 3345-XII, від 20.02.96 р. N 54/96-ВР, виключена згідно із Законом України від 23.06.2005 р. N 2705-IV) Стаття 10. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення господарських договорів Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду. (У редакції Закону України від 17.05.2001 р. N 2413-III, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.06.2005 р. N 2705-IV) Стаття 11. Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору,відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщопідприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарськогосуду. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 17.05.2001 р. N 2413-III, від 23.06.2005 р. N 2705-IV) Розділ III ^ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ. ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ (Назва розділу у редакції Закону України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР) Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконаннігосподарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги(виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції^ та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; ^ корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; ^ цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. ^ третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 30.06.93 р. N 3345-XII, від 02.03.95 р. N 82/95-ВР, від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 18.01.2001 р. N 2249-III) |
Схожі:
 | { Кодекс в редакції Закону Стаття Поняття про ліс Ліс тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно | | { Кодекс в редакції Закону Ліси України є її національним багатством І за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні,... |
| Закону України "Про туризм" Внести зміни до Закону України "Про туризм" ( 324/95-вр ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32,... | | { Кодекс в редакції Закону n 3404-iv ( 3404-15 ) від 08. 02. 2006, ввр, 2006, n 21, ст. 170 } Вводиться в дію Постановою вр n 3853-xii ( 3853-12 ) від 21. 01. 94, Ввр, 1994, n 17, ст. 100 ) |
| Закону України "Про Збройні Сили України" Внести зміни до Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №9, ст. 108; 1993 р., №44,... |  | Закону України "Про охорону праці" Внести зміни до Закону України “Про охорону праці” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 49, ст. 668; 1996 р., N 31, ст.... |
| Закону України «Про загальний військовий обов'язок І військову службу» Законом України від 15 грудня 2005 року №3200–IV, виклавши його в такій редакції | | Пропозиц І ї до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих... Прийнятий 11 липня 2002 року Верховною Радою України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно... |
| Порядок розгляду Міністерством закордонних справ України, дипломатичними... Внести зміни до Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство... | | Кодекс України, Закон, Кодекс вiд 10. 12. 1971 №322-viii |