Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб




Скачати 199.93 Kb.
НазваМужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб
Дата конвертації27.02.2013
Розмір199.93 Kb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Право > Закон
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний транспортний університет
Кафедра екології та безпеки життєдіяльності
Лекція
з дисципліни «ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

для студентів всіх спеціальностей

економічного профілю
Лекція 4. Забезпечення заходів і дій

в межах єдиної системи цивільного захисту.

Укладачі:доц. Харамда Г М.,

доц. Сусло С. Т.

доц. Чуваєв П. І.

ст. вик Шестаков Є.А

Київ-2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
^ Національний транспортний університет
Кафедра екології та безпеки життєдіяльності
Лекція
з дисципліни «ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

для студентів всіх спеціальностей

економічного профілю
Лекція 4. ^ Забезпечення заходів і дій

в межах єдиної системи цивільного захисту.

Укладачі:доц. Харамда Г М.,

доц. Сусло С. Т.

доц. Чуваєв П. І.

ст. вик Шестаков Є.А
Розглянуто і схвалено

На засіданні кафедри

Протокол №___ від ________ 2011 р.

Зав. кафедрою

Професор В.П. Матейчик
Київ -2011

Л.4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.

1. Фінансування заходів з ліквідації наслідків НС.

2. Відшкодування збитків постраждалим.

3. Страховий механізм відшкодування збитків від НС. Забезпечення цільових видів страхування.

4. Поняття державного резерву, його склад, призначення. Утримання і розвиток системи державного резерву.




Література

  1. Постанова Кабинета Министров Украины № 415 от 29.03.2002

  2. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. - Львів: Афіша, 1998.

  3. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посіб. Видання друге. - Львів.: Афіша, 2001.

  4. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2001. - 320 с.

  5. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. - К.: НАН України, 1995.

  6. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 22 лютого 1997 року

  7. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. - Л., 2000. - 186 с.

  8. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. - К., 2004. - 439 с.

  9. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. // Все про бухгалтерський облік. 2001 р. — № 21.

  10. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. — К.: Каравела, 2006. — 392 с.

  11. Конопліна Ю. С. Соціальне страхування: Навч. посіб. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. — 224 с.

  12. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 400 с.

  13. Вовчак О. Д. Страхування: Навч. посіб. - Львів: "Новий Світ", 2006. - 480 с.

  14. Страхування: Підручник. / За ред. С. С. Осадець. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

  15. Горбач Л. М. Страхова справа: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 252 с.

  16. Хлобистов Є.В. Фінансові механізми управління охороною довкілля та природокористуванням в Україні [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.mama-86.org.ua/ecodemocracy/ experts_khlobystov_u.htm.

  17. Дідух В.Р. Економічні механізми реалізації державної екологічної політики [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.kbuapa. kharkov.ua /ebook/n_1_2008 /doc/1/13.pdf

  18. Екологія: підруч./ [ С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.] .— К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

  19. Долгий М.Л. Обґрунтування системного підходу до управління захистом та безпекою населення у надзвичайних ситуаціях [Електронний ресурс] /Долгий М.Л., Осипенко С.І. − Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-2/txts/ GALUZEVE%5 C06dmlnns.pdf

  20. Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №175 від 15 лютого 2002 року [Електронний ресурс] −Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=175-2002-%EF


^ 4.1. Фінансування заходів з ліквідації наслідків НС.
Фінансування заходів ЦО відбувається за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів госпрозрахункових підприємств і організацій.

Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади і підприємства відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання і захисту населення, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління і формувань, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Фінансування заходів ЦО, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем звʼязку і оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Міністерство економіки України та Держкомрезерв забезпечують потреби ЦО у техніці, приладах і спеціальному майні з оплатою замовникам вартості виділених матеріальних засобів.

Органи управління ЦО України, областей, міст, районів, міністерств і відомств утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок держаного і місцевих бюджетів, а також коштів на утримання міністерств.

Кабінет Міністрів України, місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують органи управління та установи ЦО службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами та службовим автотранспортом.

Фінансування заходів ЦО здійснюється за рахунок



Коштів

Бюджетів



Державного та місцевих

Підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарської діяльності


^ 4.2. Відшкодування збитків постраждалим.

Важливе значення має порядок визначення збитків. Згідно з інструкцією [6 Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №175 від 15 лютого 2002 року (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 862 (862-2003-п) від 04.06.2003)] збитки визначаються, виходячи з наслідків надзвичайної ситуації, для зобов’язання, а не зі змісту надзвичайної ситуації. Одна й та сама надзвичайна ситуація може викликати різні наслідки, так само, як різні надзвичайні ситуації можуть спричинювати такий самий наслідок. Якщо потерпілій стороні заподіяно збитки декількох видів, то збиток кожного виду розраховується окремо, а отримані результати додаються.

Економічний механізм безпосередньо пов’язаний із структурою збитків. Існує багато визначень і методик дослідження структури збитків. Економічні збитки проявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства, і їх можна класифікувати за галузями народного господарства, компонентами середовища, елементами процесу праці. За класичною теорією економічні збитки поділяють на прямі й непрямі збитки.

Слід враховувати той факт, що збитки є тими матеріальними благами і вартістю, які могли б бути створені в процесі експлуатації виробничих об’єктів і навколишнього природного середовища. Тому структурне відображення досліджуваної проблеми має наступний вигляд (табл. 1).

Проведемо класифікацію економічних збитків, завданих надзвичайними ситуаціями, за об’єктовим критерієм наступним чином:

  • збитки від скорочення власної сировинної бази;

  • збитки, спричинені створенням додаткових резервів виробничих потужностей;

  • збитки, пов’язані зі створенням додаткових запасів продукції;

  • збитки від передчасного вибування основних виробничих фондів;

  • збитки від втрати сільськогосподарських угідь;

  • збитки від втрати обсягів виробництва продукції;

  • збитки пов’язані із порушенням нормального режиму функціонування господарства.

Таблиця 1

Структура збитків, завданих надзвичайними ситуаціями

№ з/п

Ознака класифікації

Тип збитків

1

Фактор який спричинив збитки, або джерело збитків


1.1. Збитки від забруднення атмосфери

1.2. Збитки від забруднення поверхні землі і ґрунту

1.3. Збитки від забруднення поверхневих і підземних вод

2

Об’єкти (реципієнти), яким спричинено збитки

2.1. Соціальні збитки

2.2. Екологічні збитки

2.3. Економічні збитки

3

Рівень динаміки і наслідків дії вражаючих факторів, або інтегральні (узагальнюючі) показники

3.1. Прямі збитки

3.2. Непрямі збитки

3.3. Сукупні збитки

4

Часовий фактор

4.1. Попереджувальні збитки

4.2. Компенсаційні збитки

4.3. Відновлювальні збитки

5

Джерело відшкодування

5.1. Державний бюджет

5.2. Добровільні внески

5.3. Кошти міжнародних інституцій


Крім цього, економічні збитки можна розраховувати за 5-ма видами:

  • фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

  • можливі збитки, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;

  • відвернені збитки, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

  • ліквідовані збитки, що становлять ту частину збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природоохоронних заходів;

  • потенційні збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Узагальнююча класифікація екологічних збитків, завданих надзвичайними ситуаціями, за об’єктовим критерієм дозволяє виділити наступні види збитків:

  • збитки від руйнування ґрунтового покрову;

  • збитки від пошкодження рослинного покрову;

  • збитки від пошкодження тваринного світу;

  • збитки від забруднення джерел та водойм;

  • збитки від забруднення атмосфери;

  • збитки від порушення кліматичного балансу;

  • збитки від погіршення якісних характеристик природних ресурсів.

Соціальні ж збитки найскладніше визначити, тому їх класифікацію за об’єктовим критерієм у роботі проведемо наступним чином:

  • збитки від витрати трудових ресурсів;

  • збитки, пов’язані із затратами на перерозподіл трудових ресурсів;

  • збитки від зміни умов і характеру праці;

  • збитки, пов’язані із наданням соціальних пільг і гарантій для забезпечення можливості збереження життєвого рівня;

  • збитки від зміни структури споживання;

  • витрати, спрямовані на забезпечення комунальними послугами;

  • витрати, спрямовані на забезпечення послугами охорони здоров’я.

Щодо дослідження соціальних збитків, завданих НС, то основною категорією цих збитків по суті є «вартість людського життя», яку можливо визначити тільки умовно, оскільки людське життя – безцінне. Під поняттям «вартість життя» зазвичай розуміється економічний еквівалент збитку, що може бути завданий людині за ризикованих умов. Встановлено, що економічна суть його полягає в грошових чи інших виплатах, що компенсують громадянину підвищений ризик втрати життя чи здоров’я через виконання певних функцій за небезпечних умов.
Збитки відшкодовуються за рахунок цільових страхових фондів (формують систему соціального страхування): фонду пенсійного страхування, фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фонду страхування на випадок безробіття тощо. Основне їх завдання — надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової працездатності, безробіття, а також у старості. Законодавство визначає умови і порядок здійснення такого страхування: страхувальниками у більшості випадків є роботодавці; підлягають страхуванню особи, які працюють на умовах трудового договору, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. У ринкових умовах централізовані страхові фонди соціального захисту населення втрачають свою актуальність і поступаються місцем комерційному страхуванню.
^ 4.3. Страховий механізм відшкодування збитків від НС. Забезпечення цільових видів страхування.
Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у період розкладання первіснообщинного строю, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття зв'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відношення, випробували страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Соціальне страхування - це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави.

Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян уразі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.

Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров'я.

Економічна сутність страхування проявляється в його функціях, які обумовлюють суспільне призначення даної категорії.
Страхування виконує такі основні функції:

  • ризикова, так як страхування пов’язане з ризиковим характером виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв’язку з наслідками випадкових страхових подій;

  • попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин пов’язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання страхової події;

  • заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до закінчення строку страхування.

Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація ризику, вартість (оцінка) об’єкта страхування, страхова подія, страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток) страхувальника, страхова виплата.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

  • наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільне корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

  • наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.


Страхування, як і кредитування, — це процес, дія, основна мета якого — захист інтересів фізичних та юридичних осіб від випадкових небезпек. Як бачимо, мета страхування є завжди одна, але механізм досягнення її може бути різним. Зокрема, фізична, юридична особа може самостійно страхувати себе від певних небезпек. Так, підприємство може створювати фонди самострахування, основне їх призначення — оперативне подолання тимчасових труднощів у процесі господарювання.

Страховий захист на комерційних засадах пропонують страхові компанії. Страхувальник, сплачуючи премію, забезпечує собі у разі настання події, обумовленої договором чи законом, суму виплати з боку страхової компанії, яка несе певний обсяг відповідальності. Страхування, яке здійснюється страховими компаніями, займає особливе місце у народному господарстві, становить певну частку ВВП країни, впливає на різні сторони економічного життя.

Органом, що здійснюватиме функції, пов'язані з формуванням страхових коштів, визначено ^ Пенсійний фонд України.
Реалізація законопроекту про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування дозволить:

  • забезпечити додаткові надходження страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектора за рахунок кращого контролю;

  • більш раціонально використовувати кошти соціального страхування за рахунок уникнення дублювання страховими фондами функцій, пов'язаних із формуванням страхових коштів, що спрямовуються на утримання адміністративного апарату, відповідального за збір, облік та контроль за сплатою страхових внесків, у тому числі відмовитись від взаєморозрахунків між фондами соціального страхування;

  • забезпечити повну прозорість фінансових потоків для суб'єктів системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

  • дати можливість застрахованим особам у будь-який час отримувати інформацію про те, які страхові внески та в які фонди здійснює за них роботодавець;

  • більшою мірою переорієнтувати функції та структури фондів соціального страхування на роботу з населенням.

^ Спеціальні цільові фонди — це особлива форма організації фінансів, яка характеризується добровільністю об'єднання коштів різних суб'єктів господарювання та населення для реалізації конкретних цілей і програм у галузі економічного розвитку та розв'язання соціальних проблем.

Джерела надходження коштів до цільових фондів і напрямки їх витрачання специфічні і залежать від характеру та мети їх створення. Проте можна виділити властиву цим коштам закономірність, яка полягає у переважній частці надходжень від підприємств і організацій, установ та окремих громадян на основі спонсорства. Витрати ж фондів не переслідують мети добування прибутку, хоч у цілому вони можуть і супроводитися одержанням доходу.

За статутною діяльністю цільові фонди не мають фінансових зобов'язань перед державним бюджетом, у тому числі вони звільнені від сплати податків, державних та митних стягнень (мита).
4.4. Поняття державного резерву, його склад, призначення. Утримання і розвиток системи державного резерву.

^ ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний матеріальний резерв (вибірково)

від 22 лютого 1997 року (із змінами і доповненнями)

Цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Стаття 1. Поняття державного резерву

1. ^ Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

2. До складу державного резерву входять:

мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;

запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Стаття 3. ^ Призначення державного резерву

Державний резерв призначається для:

забезпечення потреб України в особливий період;

надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів;

подання гуманітарної допомоги;

забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Стаття 4. Єдина система державного резерву України

1. Державний резерв створює Кабінет Міністрів України.

2. Структура системи державного резерву і порядок управління державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

4. Підприємства, установи і організації системи державного резерву є режимними об'єктами, охорона і пожежна безпека яких проводиться відомчою воєнізованою охороною.

Стаття 5. ^ Номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення

Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

Стаття 7. ^ Фінансування системи державного резерву

1. Утримання і розвиток системи державного резерву здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву.

2. Фінансування операцій, пов'язаних з накопиченням (приростом), освіженням (поновленням, заміною) матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.

3. Фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

4. Фінансування витрат на капітальне будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, установ і організацій системи державного резерву, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 8. ^ Формування і розміщення замовлень на поставку матеріальних цінностей до державного резерву

1. Поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів.

Стаття 9. ^ Особливості поставки, закладення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву

1. Матеріальні цінності, що поставляються до державного резерву за встановленими вимогами щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів і охорони довкілля, повинні мати сертифікат відповідності зазначеним вимогам на весь строк зберігання.

Стаття 10. Стимулювання виконання поставки матеріальних цінностей до державного резерву та їх зберігання

З метою економічного стимулювання виконання поставок і зберігання матеріальних цінностей державного резерву та поставок матеріальних цінностей для експлуатаційних потреб, капітального будівництва системи державного резерву виконавцям можуть відповідно до законодавства надаватися пільги щодо сплати податку на прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти, митні та інші пільги.

Стаття 11. Розміщення матеріальних цінностей державного резерву

1. Запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

2. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

3. Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Стаття 12. Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву

1. Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

2. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:

у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною;

у порядку тимчасового позичання;

у порядку розбронювання;

для надання гуманітарної допомоги;

для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

у разі настання особливого періоду.

3. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

5. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої … не може перевищувати розміру облікової ставки НБУ.

7. ^ Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій провадиться центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, за поданням міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України. Витрати на відпуск цих матеріальних цінностей, враховуючи їх вартість, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на ці цілі Державним бюджетом України.

Стаття 13. ^ Забезпечення перевезень матеріальних цінностей державного резерву

1. Залізничні вагони, річкові, морські, повітряні, інші транспортні засоби для відвантаження матеріальних цінностей до державного резерву та з державного резерву надаються в першочерговому порядку, а для вантажів, що швидко псуються, а також тих, що відвантажуються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, - за умови пред'явлення вантажів без додаткової оплати за надання позапланових транспортних засобів.

Стаття 14. Відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву

12. У разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

13. За необґрунтовану відмову від приймання матеріальних цінностей до державного резерву та відпуску матеріальних цінностей з державного резерву підприємства, установи і організації системи державного резерву сплачують постачальнику (покупцю) неустойку в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо приймання або відпуску яких заявлено необґрунтовану відмову.

Схожі:

Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconЛещинський О. Л. Економетрія: Навч посіб для студ. Вищ. Навч зал....
Лещинський О. Л. Економетрія: Навч посіб для студ. Вищ. Навч зал. /О. Л. Лещинський, В. В. Рязанцева, О. О. Юнькова. – К.: Мауп,...
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconТов “освіта україни” представляє науково-методичні видання
Теорія та практика меджменту в освіті : Навч посіб. / Крижко В. В. К.: “Освіта України”, 2005
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconСписок використаної літератури
Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія І практика: Навч посіб. — К.: Вища шк., 1994
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconПрограми підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисциплін...
Програми підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисциплін «Безпека життєдіяльності» та „Цивільна оборона” / Укл. В. Алук'янчиков,...
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconВашуленко М. С., Вашуленко О. В. Буквар: Підруч для 1 кл загальноосвіт навч закп
За підручником: Вашуленко М. С., Вашуленко О. В. Буквар: Підруч для 1 кл загальноосвіт навч закп. — К.: Видавничий дім «Освіта»,...
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconОбсяг: 10ст (Times New Roman 14, інтервал – 1,5) Ціна: 30грн
Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія І практика: Навч посіб. — К.: Вища шк., 1994
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconВидавництво Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
Навч посіб. — За ред. В. С. Савчука, Ю. К. Зайцева. —К.: Кнеу, 2006. — 612 c. Тв обкл. Новинка!
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб icon  Львівщина на порозі XXI століття : Соціальний портрет / [С. А....
Василенко М. В. Теорія коливань : навч посібник / М. В. Василенко. – К. Вища школа, 1992. – 430 с
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconНавчальна література 0 загальний відділ
Караванова, Т. П. Інформатика. Основи алгоритмізації та програмування. 777 задач з рекомендаціями та прикладами : навч посіб для...
Мужик І. С. Цивільна оборона. Навч посіб. Видання друге. Львів.: Афіша, 2001. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: Навч посіб iconДержавні фінанси
Д 64 Державні фінанси: Навч посіб для студентів інженерно-економі­чних спеціальностей, слухачів післявузівської системи навчання,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка