Законукра ї н и




НазваЗаконукра ї н и
Сторінка1/8
Дата конвертації22.03.2013
Розмір0.93 Mb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Право > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8


Проект

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про міліцію
Цей Закон відповідно до Конституції України

визначає принципи діяльності, завдання, організацію, права і обов’язки міліції, порядок, умови проходження служби в органах внутрішніх справ України та відповідальність працівників міліції
РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Міліція в Україні

Міліція в Україні – правоохоронний орган, діяльність якого спрямована на реалізацію державної політики у сфері захисту прав, свобод людини і громадянина, здійснення охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьбу зі злочинністю, протидію корупції, захист об’єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеку дорожнього руху
Стаття 2. Функції та основні завдання міліції

1. Міліція виконує: профілактичну, адміністративну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу, охоронну (на договірних засадах) функції.

2. Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

захист власності від злочинних посягань;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;

запобігання та припинення насильства в сім’ї, дитячої безпритульності та правопорушень серед дітей;

виявлення і розкриття злочинів, розшук громадян та майна у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

проведення дізнання у кримінальних справах, провадження за протокольною формою підготовки матеріалів в межах визначеної підслідності;

забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень, провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

конвоювання й утримання затриманих, взятих під варту, підсудних (засуджених) осіб на вимогу судових органів;

участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,

сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.
^ Стаття 3. Правова основа діяльності міліції

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, міжнародні правові норми та договори, ратифіковані Україною у встановленому порядку, цей Закон, інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.
^ Стаття 4. Організація міліції та її підпорядкованість

1. Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України. Вона складається з підрозділів:

кримінальної міліції;

міліції громадської безпеки;

транспортної міліції;

державної автомобільної інспекції;

міліції охорони;

судової міліції.

2. Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.

3. На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.

4. Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановлюваному Президентом України.

5. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

6. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

7. Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.

8. В Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією, крім транспортної, керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті.

9. Керівництво транспортною міліцією здійснюється у порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України.

10. Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України.

11. Начальники міських, районних, лінійних відділів (управлінь), головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідного начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті.

12. Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не рідше як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території.
^ Стаття 5. Основні критерії оцінки діяльності міліції

Основними критеріями оцінки діяльності міліції є:

громадська думка щодо повноти та якості виконання міліцією своїх завдань;

стан криміногенної ситуації в державі, окремих її регіонах, які визначаються на основі статистичних показників, що містяться в державних та відомчих формах статистичної звітності.
^ РОЗДІЛ ІІ

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ
Стаття 6. Дотримання прав і свобод фізичних та юридичних осіб

1. Міліція здійснює свою діяльність на підставі дотримання прав та свобод фізичних осіб, їхніх законних інтересів, поваги до їхньої гідності.

2. Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

3. Обмеження прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, а також прав і законних інтересів громадських організацій та об’єднань, підприємств, установ та організацій, їхніх філій, посадових осіб можливе тільки на підставах та у порядку, передбаченому законом, за умови, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на міліцію обов'язки, та з обов’язковим поясненням з цього приводу.

4. Діяльність міліції, що обмежує права та свободи фізичних осіб, негайно припиняється, якщо досягнута законна ціль або з’ясувалося, що вона не повинна бути досягнута таким чином.

5. Працівник міліції не має права застосовувати тортури, насильство, нелюдське або таке, що ображає гідність, поводження або покарання.

6. Працівник міліції не повинен заохочувати та здійснювати будь-які дії, котрими людині спричиняється біль, фізичне або моральне страждання з метою отримання від неї відомостей або визнання винуватості її або іншої особи за дії, у скоєнні яких вони підозрюються.

7. Міліція не має права збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про особисте життя особи без її згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

8. Міліція забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб.

9. Міліція негайно, але не пізніше як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги – захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання.

10. У разі необхідності міліція вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.

12. У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника, працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.

13. Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

- повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати такі дії у суді;

- надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

- забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
^ Стаття 7. Законність

1. Міліція здійснює свою діяльність на території України у відповідності з Конституцією України, міжнародними правовими нормами та договорами, ратифікованими у встановленому порядку, законами, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ.

2. Застосування працівником міліції заходів державного примусу для реалізації обов’язків та прав міліції припустимо тільки у випадках та у порядку, передбаченому законом.

3. Працівник міліції не може у виправдання незаконних дій або бездіяльності посилатися на інтереси служби, економічну та соціальну доцільність, вимоги вищих посадових осіб або інші будь-які обставини та мотиви. Ніякі виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
^ Стаття 8. Неупередженість

1. Міліція виконує свої завдання неупереджено.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції має виявляти високу культуру і тактовність.

2. Працівник міліції під час виконання своїх службових обов’язків не може бути пов'язаний рішеннями політичних партій, громадських та релігійних об’єднань.

3. Працівник міліції під час виконання службових обов’язків, а також під час позаслужбових відносин має утримуватися від будь-яких дій, які можуть принизити його гідність, викликати сумніви у його неупередженості або підірвати авторитет міліції.

4. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Стаття 9. Гласність та публічність у діяльності міліції

1. Діяльність міліції є відкритою для суспільства у тій мірі, в якій це не суперечить вимогам законодавства України щодо захисту державної та іншої охоронюваної таємниці, а також не порушує охоронюваних законом прав фізичних осіб, підприємств, установ, організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій та об’єднань.

2. Фізичні особи, юридичні особи, їхні філії, громадські організації та об’єднання мають право у встановленому законодавством порядку отримувати від міліції інформацію, що безпосередньо стосується їхніх прав.

3. Міліція інформує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та фізичних осіб про свою діяльність за допомогою засобів масової інформації та мережі Інтернет.

4. Міліція у відповідності до законодавства України оперативно надає відомості щодо своє діяльності засобам масової інформації за запитами редакцій, також шляхом проведення прес-конференцій, розсилки довідкових статистичних матеріалів та в інших формах.

5. За замовленнями редакцій засобів масової інформації, у порядку визначеному міністерством внутрішніх справ України, здійснюється акредитація журналістів для висвітлення діяльності міліції.

6. Міліція має право у відповідності до законодавства України засновувати засоби масової інформації для поширення інформації про свою діяльність.
Стаття 10. Забезпечення суспільної довіри та підтримки громадян

1. Міліція під час здійснення своєї діяльності має забезпечувати суспільну довіру до себе та підтримку громадян.

2. Міліція вживає всіх необхідних заходів для того, щоб дії її працівників, при всій суворості та рішучості, були обґрунтованими та зрозумілими для громадян.

3. У випадку застосування до громадянина заходів, що обмежують його права та свободи, працівник міліції зобов’язаний роз’яснити причини застосування таких заходів, а також права та обов’язки, які виникають у зв’язку з цим, крім випадків коли таке роз’яснення є неможливим або недоречним.

4. Міліція постійно вивчає та враховує думку громадян щодо діяльності міліції та здійснює моніторинг взаємодії міліції з інститутами громадянського суспільства.

5. Думка громадян щодо діяльності міліції є одним із визначальних критеріїв офіційної оцінки її роботи.
Стаття 11. Обов’язковість виконання законних вимог працівника міліції

1. Працівник міліції, реалізуючи встановлені цим Законом права та обов’язки, виступає як представник державної влади.

2. Всі юридичні та фізичні особи, які перебувають на території України, повинні виконувати законні вимоги працівника міліції.

3. Непокора законним вимогам працівника міліції, вчинення йому спротиву та застосування сили або образа його гідності тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством України.
^ Стаття 12. Неприпустимість втручання в діяльність міліції

Обмеження законної діяльності міліції з будь-яких причин, здійснення впливу на її працівників, втручання в її роботу є неприпустимим та тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.
^ Стаття 13. Взаємодія та співпраця міліції з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, організаціями та фізичними особами

1. Міліція під час здійснення своєї діяльності взаємодіє з іншими правоохоронними органами, органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та фізичними особами.

2. Міліція в межах своїх повноважень сприяє органам державної влади, місцевого самоврядування, громадським організаціям та об’єднанням у забезпеченні захисту прав та свобод фізичних осіб, законності, правопорядку та громадської безпеки.

3. Органи державної влади, місцевого самоврядування, громадські об'єднання, їх посадові особи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

4. Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співпраці з міліцією забороняється.

5. Міліція надає підтримку розвиткові громадських ініціатив у галузі запобігання правопорушенням та забезпечення правопорядку.

6. Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями міліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між Міністерством внутрішніх справ України та цими органами і організаціями.

7. До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ. На них, а також курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Права, обов'язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту працівників міліції поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання з охорони громадського порядку, громадської безпеки, або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка