Елементи революційности українського націоналізму




Скачати 457.7 Kb.
НазваЕлементи революційности українського націоналізму
Сторінка1/5
Дата конвертації28.02.2013
Розмір457.7 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5
Петро ПОЛТАВА

ЕЛЕМЕНТИ РЕВОЛЮЦІЙНОСТИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
Наш націоналістичний рух, репрезентований ОУН під керівництвом Степана Бендери, ми називаємо революційним рухом, нашу національно-визвольну підпільну і повстанську боротьбу — революційною боротьбою, себе, учасників цієї боротьби, — революціонерами. І хоч слів “революція”, “революційний” уживається у нас дуже часто, то, проте, не завжди точно усвідомлюється зміст цих слів. Тим часом слова “революція”, “революційний” у випадку українського націоналістичного руху мають свій дуже глибокий зміст. По можливості точно вияснити зміст понять “революція”, “революційний” у випадку українського націоналістичного руху, репрезентованого ОУН під керівництвом Степана Бандери, саме завдання нашої статті.
І
Український націоналістичний рух є революційний рух передусім з огляду на свої цілі.
Український націоналістичний рух виник і діє як а) суспільно-політичний рух і б) духово-світоглядовий рух. У зв'язку з цим український націоналізм має і подвійну мету. Як суспільно-політичний рух український націоналізм бореться за повне політичне, культурне й економічне визволення українського народу з-під чужоземного панування, за побудову на етнографічних українських землях Української Самостійної Соборної Держави, за такий внутрішній політичний і суспільно-економічний лад у майбутній українській державі, який забезпечить українському народові найкращі умови розвитку всіх його духових і матеріяльних сил. Як духово-світоглядовтий рух, український націоналізм бореться за духове відродження українського народу, тобто за ліквідацію тих неґативних наслідків, що їх у духовості українського народу залишила багатовікова неволя.
* * *
Основною метою українського націоналізму в даних історичних умовах є побудова на етнографічних українських землях Української Самостійної Соборної Держави.
В чому ж полягає революційність ідеї Української Самостійної Соборної Держави?
Впродовж багатьох сторіч поневолена Україна входила в склад чужонаціональних імперій: Росії, Польщі, Австро-Угорщини. На Сході Европи впродовж багатьох сторіч неподільно панували російські і польські імперіялісти. І одні, і другі привикли були дивитися на Україну як на «невід'ємну» частину своїх імперій. Лише Росію або Польщу привик був бачити на Сході Европи світ. Що може бути інакше, що на Сході Европи — на просторах між Карпатами і Доном, між Прип'яттю і Чорним морем, — крім Росії або Польщі може бути ще інша держава, — цього в більшості випадків у світі ніхто і не припускав.
Здійснення ідеї УССД, тобто побудова Української Самостійної Соборної Держави, означає цілковиту перебудову політичного укладу на Сході Европи. Побудова на Українських землях Української Самостійної Соборної Держави означає виділення із складу Росії в окремий політичний організм величезної території, означає відкинення сьогоднішнього російського імперіялізму від північних берегів Чорного моря, від Дністра, Карпат, далеко на північ і схід на лінію Дону і південнозахідніх кордонів сьогоднішньої РСФСР. Побудова Української Самостійної Соборної Держави означає також; остаточну ліквідацію претенсій польських імперіялістів на “лінію Збруча”, (а часто і на береги Чорного моря), означає відкинення польського імперіялізму на сході на лінію рік Вепр і Сян. Здійснення ідеї УССД означає цілковите зруйнування на Сході Европи того політичного укладу, який існує тут упродовж; кількох сторіч, і побудова нового справедливого ладу, опертого на принцип самовизначення народів. Якщо революція завжди характеризується тим, що вона докорінно руйнує старий політичний або суспільний лад (часто також; і політичний і суспільний водночас), то ідея УССД, яка являється саме пляном знищення старого, реакційного політичного укладу на Сході Европи, яка являється саме пляном нового політичного порядку в цій частині Европи, оперта на єдино справедливий, прогресивний принцип самовизначення народів, — є суто революційна ідея.
Ідея УССД є революційна також тому, що її висунув український народ по кількох сторіччях свойого політичного “небуття”. У XVIII і XIX ст. український народ, позбавлений окупантами власної провідної верстви, переслідуваний і експлуатований, скочувався щораз більше до рівня етнографічної маси, єдиною ознакою окремішности якої була українська мова. Російські імперіялісти тріюмфували. Вони почали вже навіть твердити, що й українська мова є лише “один з великоруських діялектів”. Український народ вони почали розглядати як “одне з племен єдиного великоруського народу”. Російським імперіялістам у певний час могло здаватися, що українська “малоросійська” проблема зліквідована для них назавжди. Зрозуміло, що в таких умовах творчість Шевченка, ідея Української Самостійної Соборної Держави, висунена Міхновським у 1900 р. в його брошурі “Самостійна Україна”, подіяла на окупантів, як грім з ясного неба і для більшости тогочасного українського громадянства, скаліченого багатовіковою неволею. Про цей момент ми обов'язково мусимо пам'ятати, коли говоримо про революційність ідеї УССД. В історії поневолених народів небагато знайдено таких прикладів, щоб ідея власної самостійности була чимсь таким надзвичайним, несподіваним, щоб ця ідея оцінювалася як щось “нереальне”, “абсурдне”, як це було в випадку деякої духово скаліченої частини українського народу.
Ідею УССД український націоналізм розуміє не лише як ідею політичного визволення українського народу, а також і як ідею його соціального визволення, як ідею такого суспільно-економічного ладу в Україні, при якому не існуватиме експлуатації людини людиною і буде побудовано безклясове суспільство.
Через довгі сторіччя український народ терпів крім національного гноблення, ще і жорстокий соціяльний гніт.
Український народ гнобився соціяльно польською шляхтою, російським дворянством, царськими вислужниками, чужонаціональною буржуазією. (Серед експлуататорських кляс в Україні так мало бачимо українців, що про експлуатацію українського народу власними експлуататорами не приходиться і говорити.) Польська шляхта, російське дворянство запровадили в Україні жахливе кріпацтво. Вони обернули українське селянство, тобто в певний час майже 90 відсотків українського народу, у робочу худобу в дослівному значенні цих слів. Відібравши в українського селянства його найкращі землі, чужоземні пани февдали примусили його працювати ще й на себе до 5, а то й 6 днів у тиждень. Жорстоко експлуатувався український народ чужинецькою буржуазією і в період розвитку капіталізму в Україні. Експлуататорські кляси свідомо плекали в Україні темноту. Вони стояли на становищі, що для кріпака, для чорноробочих на капіталістичних підприємствах освіта й непотрібна, і небезпечна.
Не менше жорстоко, як в період кріпацтва чи в умовах капіталізму, експлуатується український народ клясою большевицьких вельмож і сьогодні. Большевицька колгоспна система являється своєрідною реставрацією панщизняної системи. Українському селянинові цілком не стало легше жити від того, що він формально став власником усіх багатств країни. Як за панщини, так і сьогодні в українського селянина відібрано його землю і примушується його жити на клаптику “присадибної ділянки”. Як за панщини, так і сьогодні український селянин мусить майже даремно працювати на колгоспних ланах. Плодами його праці цілковито розпоряджається большевицька кліка. Вона забирає для своїх імперіялістичних потреб майже всю сільсько-господарську продукцію України і примушує українське селянство і ввесь український народ жити впроголодь. Сьогоднішнє економічне становище робітничої кляси в Україні нічим не краще від того становища, в якому вона перебувала в умовах капіталістичного ладу в колишній царській Росії. Тоді додаткову вартість забирав чужинець-капіталіст, тепер “додатковий продукт” забирає в основному чужинецька за своїм національним складом кляса большевицьких паразитів. І тоді, і тепер українське робітництво працює понад сили і за те отримує дуже мізерну платню.
В наслідку соціяльного гноблення, здійснюваного чужонаціональними в своїй основній масі, експлуататорськими клясами, український народ постійно живе в економічній нужді, працюючі України постійно борються із злиднями, винищуються голодом. Експлуататорська політика чужинців в Україні допровадила до такого парадоксального і заразом з тим ганебного для окупантів стану, що в Україні — країні найбільших господарських можливостей у світі, як з огляду на її природні багатства, так і з огляду на працьовитість і природні здібності українського народу — панує найбільша в світі нужда. В якій іншій цивілізованій країні, де б при наявності таких величезних господарських можливостей панувала така нужда, як в Україні?
Український націоналізм бореться за побудову в майбутній українській державі безклясового суспільства, тобто такого суспільства, в якому не існуватиме експлуатації людини людиною, в якому не будуть економічно панувати одні верстви суспільства над другими. Основою цього ладу буде суспільна власність на знаряддя і засоби виробництва. В цей спосіб зліквідується економічну основу творення експлуататорських кляс. В протилежність до того, як це сьогодні обстоїть справа в СССР, побудова внутрішнього ладу на справедливих демократичних основах виключить також можливість творення експлуататорських кляс на ґрунті політичних привілеїв. Побудова безклясового суспільства, знищення експлуатації працюючих дадуть у наслідку буйний розвиток проідукційних сил України, дадуть ріст добробуту найширших мас українського народу, покладуть кінець злидням і нужді, які відвічно переслідують і винищують працюючих України. Боротьба за знищення паразитної кляси большевицьких вельмож, боротьба за побудову справді безклясового суспільства у майбутній Українській Державі — це боротьба за нову соціяльну революцію в Україні. Вона мусить статися заразом із революцією політичною, тобто разом із знищенням політичного панування окупантів над Україною. В українських умовах соціяльна революція є невід'ємний елемент національно-визвольної революції. Тому й ідея УССД, яку український націоналізм розуміє як ідею нового суспільно-економічного ладу в Україні, є революційна ідея і в суспільно-економічному відношенні.
У випадку українського націоналістичного руху ідея УССД є революційна ідея ще й тому, що він визнає її активно. Український націоналістичний рух стоїть на становищі, що деклярація всяких принципів немає жодної вартости, якщо за цією деклярацією не слідує активна дія, безпосередньою метою якої є здійснення декляративних принципів. Визнавши ідею УССД за свою основну ідею, український націоналізм відразу розпочав активну, наполегливу підпільну боротьбу за її здійснення. Ця боротьба в останні роки прибрала форми широкої повстанської боротьби.
Цим український націоналізм істотно відрізняється від усіх інших українських партій, що діють чи діяли, чи то на українських землях, чи то на еміґрації. Більшість цих партій (УНДО, Соціялістично-Радикальна Партія, Католицькі угрупування, табір УНР, гетьманці, ФНЄ) хоча і визнавала в своїх програмах принцип самостійности України, але далі деклярацій вона в своїй діяльності не йшла. Єдиний обов'язок членів цих партій був віддати під час виборів голос на кандидатів власної партії, схвалити резолюцію, вплатити членський внесок. До цього зводилася в основному і вся боротьба цих партій чи угрупувань за самостійну Україну. Зрозуміло, що всі ці партії, хоч і визнали ідею УССД, не були через це революційними партіями; лише формальне визнання ідеї УССД не може робити жодного руху революційним.
У боротьбі за здійснення ідеї УССД український націоналізм зберігає сувору принциповість.
Своє відношення до різних політичних українських партій, середовищ, громадських груп, організацій та окремих громадян український націоналізм визначує у залежності від того, що вони конкретно роблять для справи визволення українського народу. Український націоналізм безумовно поборює всі ті політичні партії, рухи, течії, які займають вороже становище до ідеї Самостійної України. Тому український націоналізм найрішучіше сьогодні поборює т. зв. КП(б)У, яка в цілості являється агентурою московсько-большевицького імперіялізму в Україні. Український націоналізм веде боротьбу також проти тих всіх епігонів соціялізму 1917-20 рр. на українському ґрунті, які стоять на становищі інтернаціоналізму і які боротьбу за клясове визволення ставлять понад боротьбу за національне визволення, не розуміючи того, що знищення соціального гноблення в Україні може прийти лише в наслідку національного визволення. Український націоналізм завжди вів боротьбу також з тими політичними партіями і напрямами, які намагалися примирити українське громадянство з окупантськими режимами на українських землях, відтягнути його від революційної боротьби. Український націоналізм виступав тому і проти галицьких леґальних, нібито самостійницьких партій, що діяли в Західній Україні перед 1939 р., і проти тих угодівських елементів із табору УНР, які співпрацю з Польщею хотіли зробити наріжним каменем усієї української визвольної політики. ОУН вела боротьбу також проти тих політичних напрямків, які хотіли цілковито прикувати увагу українського народу до дрібних по суті справ кооперації, “ПРОСВІТИ”, спортивних товариств, тощо. Український націоналізм бичує усіх тих громадян, які прикривають патріотичними фразами своє шкурництво, або відмежовуються від громадського життя і стараються жити згідно з відомою в Україні протинаціональною засадою “моя хата з краю”. Під час німецької окупації український націоналізм вів боротьбу проти таких вислужників гітлерівським окупантам, як Кубійович і Ко в Галичині, Штепа в Києві.
Своє відношення до других народів український націоналізм визначує за таким єдиним критерієм: визнають вони право українського народу на самостійне державне існування, ставляться позитивно до визвольних змагань українського народу чи ні. Лише при умові позитивного ставлення чужих народів чи чужонаціональних політичних рухів до справи самостійности України, український націоналізм входить з ними (в разі потреби) в які-небудь стосунки. У випадку, коли ці народи чи політичні партії займають негативне становище до справи самостійности українського народу, український націоналізм трактує їх як ворогів.
Український націоналізм ніколи не ішов на жодні поступки окупантам, не погоджувався на жодне часткове лише, половинчасте розв'язування української справи з боку окупантів чи всяких інших чужих сил. Український націоналізм проти всяких автономій, “союзних республік”, “федерацій”, тощо. За федерацію України з Росією, проголошену гетьманським урядом у 1918 р., крім усього іншого, український націоналізм поборював гетьманський рух. Український націоналізм вестиме боротьбу доти, доки український народ не здобуде направду повної політичної і культурної незалежности.
Дуже принципове становище ОУН в питанні Соборности.
Український націоналізм завжди якнайвиразніше підкреслює, що він бореться за побудову Української Самостійної Держави на всіх українських етнографічних землях. Вірність українського націоналізму соборницькому принципові підтверджується і всією дотеперішньою діяльністю ОУН. В Проводі ОУН завжди були репрезентовані своїми представниками всі українські землі. ОУН також завжди намагалася організувати боротьбу на всіх, без винятку, українських землях. Цю боротьбу вона організувала і в Західній Україні під польською окупацією і на Буковині під румунською окупацією і на Закарпатті в межах ЧСР, і на СУЗ під большевицькою окупацією. Боротьбу на всіх, без винятку, українських землях організує ОУН сьогодні. В її лавах сьогодні борються і західні українці, і східні українці, і буковинці, і закарпатці. Можна просто сказати, що ОУН — перша і єдина дійсно соборницька політична організація українського народу.
Ідея УССД, що її українські націоналісти визнають активно і в боротьбі за здійснення якої вони проявляють сувору принциповість — це перший найважливіший елемент революційности українського націоналізму.
* * *
Оскільки революційною метою є друга мета українського націоналізму — духове переродження українського народу?
Щоб відповісти на це питання, нам треба коротко з'ясувати собі, якою була духовість більшої частини українського народу в період виникнення українського націоналізму, тобто кількадесять років тому назад, і якою вона в деякої частини народу є ще сьогодні.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Елементи революційности українського націоналізму iconВалентин Мороз : у пошуках українського Піночета
Концепція українського націоналізму, остаточно сформована у 20-30-ті роки, — це, у принципі триптих: Донцов („Націоналізм”) — Юрій...
Елементи революційности українського націоналізму iconГенеза націоналізму
Французької революції. Б. Шейфер датує народження націоналізму 1776 p., а місцем визначає Північну Америку. Нарешті, І. Кедорі відносить...
Елементи революційности українського націоналізму iconСвій родовід з націоналістичної ідеології, націоналістичного світосприйняття....
Організації Українських Націоналістів, що започаткувала свій родовід з націоналістичної ідеології, націоналістичного світосприйняття....
Елементи революційности українського націоналізму iconКниш З. Становлення оун
При джерелах українського організованого націоналізму / Передмова д-ра Дениса Квітковського. — Торонто: Вид-во «Срібна сурма», 1970....
Елементи революційности українського націоналізму icon«Націоналізм це мислення І діяння інтересами нації» Степан Ленкавський     
Пишність І злидні критиків українського націоналізму, або до генези розвитку націоналістичного руху
Елементи революційности українського націоналізму iconМаргінальні елементи в соціальній структурі українського суспільства...

Елементи революційности українського націоналізму iconТипології націоналізмів
Класифікації націоналізму, про які йтиметься далі, відображають не лише особливості розвитку цього феномена, а й історію його вивчення...
Елементи революційности українського націоналізму iconПерехід до епохи націоналізму
Певний тип культурної однорідності, якої прагне націоналізм, — одна з таких рис, І найкраще, що ми можемо зробити, — примиритися...
Елементи революційности українського націоналізму iconГеоргія Касьянова «Теорії нації та націоналізму»
Срср від західних досліджень у розумінні того, що таке нація І націоналізм. Вона може бути корисною не тільки науковцям, яких тема...
Елементи революційности українського націоналізму iconСергій Квіт : Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі
Націоналістичний резистанс виставив зовсім інші вихідні точки для бездержавної України. Визвольний рух оун-упа проти імперії зла...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка