Всесвітній день соціальної справедливості цього року вперше відзначається і в Україні
За рішенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (19.11.2009) 20 лютого проголошено Всесвітнім днем соціальної справедливості. Цей день відзначається з 2009 року. Ініціатива започаткування Всесвітнього дня соціальної справедливості належить урядові Киргизстану. Проект резолюції, співавторами якого виступили близько 80 держав, був прийнятий консенсусом. У документі підкреслюється, що соціальний розвиток і соціальна справедливість – необхідні умови підтримки миру і безпеки як всередині кожної окремої країни, так і у взаємовідносинах між ними.
Справедливість – це невід'ємне природне право людини. Сприйняття і оцінка справедливості у суспільній думці носить абстрактний характер. Люди суб'єктивно визначають поняття соціальної справедливості. Так за результатами проведеного Федерацією профспілок України Інтернет-опитування 40% опитаних вважають, що «соціальна справедливість» це – рівність соціальних прав, законність для всіх, захист прав громадян, чесність; 15% визначають це поняття як – благополуччя народу, високі зарплати і пенсії у простих людей, доступне житло; 13% – соціальні блага по заслугах, по праці, оцінка людини по її особистих якостях; 7% – ефективний соціальний захист, підтримка малозабезпеченого населення державою; 4% вважає, що соціальної справедливості взагалі не може бути. Такі результати свідчать про те, що на сторожі соціальної справедливості повинні стояти держава, політичні партії, громадські організації, інші суспільні структури.
^ – доленосне завдання незалежної України. Без цього їй не здолати кризових явищ останніх років, не досягнути цивілізованого життя. Прикро, але в Україні сьогодні дуже багато несправедливості, що гальмує розвиток держави, породжує невдоволення владою та численні конфлікти. Більшість населення України вбачають соціальну несправедливість, перш за все, в діяльності владних структур, які поглиблюють і без того існуючу прірву між багатством і бідністю. Виправлення ситуації залежить від спільних зусиль всіх гілок влади, політичних, громадських організацій, у тому числі профспілок, але коли вони почують один одного, невідомо. Проте соціальна справедливість – один із найцінніших здобутків будь-якого суспільства, тож за неї варто боротися.
Саме тому прийняття Указу Президента України «Про День соціальної справедливості» та відзначення на державному рівні Всесвітнього Дня соціальної справедливості сприятиме акцентуванню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій на вирішенні питань соціальної справедливості та соціального захисту, подолання бідності, забезпечення повної зайнятості, гідної праці, гендерної рівності, соціального добробуту і в цілому у соціальній справедливості для всіх громадян України.
Основними цілями соціальної політики держави на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України є: створення кожному дієздатному громадянинові умов, що дозволяють йому працею, заповзятливістю підтримувати власний добробут; посилення адресної соціальної підтримки з боку держави, у першу чергу слабо захищених груп населення; здійснення комплексних заходів і спеціальних програм у сфері оплати праці і пенсійного забезпечення, політики зайнятості; реформування соціальної сфери на основі розумного поєднання принципів платності й безкоштовності послуг охорони здоров’я, культури; формування нової житлової політики, загальнодержавного ринку житла, стимулювання усіх видів економічно ефективного житлового будівництва, зміна порядку оплати населенням житла і комунальних послуг; удосконалення базового державного соціального стандарту – прожиткового мінімуму; реформування системи зайнятості; активізація діяльності з проведення пенсійної реформи; підвищення державних соціальних гарантій сім’ям з дітьми; соціальний захист людей з обмеженими можливостями.
Сьогодні соціальна, правова, демократична держава в Україні є скоріше декларацією про наміри, аніж реальністю. Щоб здолати соціальні, політичні, економічні негаразди в Українській державі, потрібна сильна, виважена, зорієнтована на національні інтерес соціальна політика, спрямована на адаптацію населення до новацій соціального, економічного і духовного життя, на утвердження соціальної справедливості.
У цьому напрямі мають діяти всі складові соціально-політичного механізму управління суспільством: насамперед – Президент, державні інституції зверху до низу, політичні партії, профспілки, органи контролю, громадські організації. Звичайно, провідна роль у суспільно-політичному управлінні належить державі, тому у державі необхідно проводити сильну, виважену соціальну політику, спрямовану на вирішення таких завдань, як створення чіткої структури органів громадського контролю з конкретно визначеними завданнями; справедливий розподіл та перерозподіл суспільного продукту; розумне оподаткування доходів; урегулювання ринку праці і забезпечення ефективної зайнятості населення; регулювання заробітної плати, охорони здоров’я, пенсійної політики, соціальної безпеки, адресної соціальної допомоги тощо.
Цього року Всесвітній день соціальної справедливості, проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй в 2009 році в Україні відзначається вперше. Він відзначається з метою привернення уваги суспільства, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій до вирішення питань соціальної справедливості та необхідності спільної побудови в Україні суспільства соціальної справедливості, а також активного впровадження в життя політики і стратегії, спрямованих на її забезпечення.
|
^ ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
П Р Е З И Д І Я
П О С Т А Н О В А
м. Київ
23.02.2012 № ПР-7-1
Про День соціальної справедливості в Україні:
стан забезпечення принципів соціальної
справедливості у вирішенні соціально-економічних
питань працівників галузі
Президія Профспілки працівників охорони здоров’я України сподівається, що відзначення на державному рівні Всесвітнього дня соціальної справедливості приверне увагу владних інституцій та суспільства до проблем галузі охорони здоров'я та її працівників, адже справедливість – це невід’ємне право кожної людини.
Аналіз стану забезпечення принципів соціальної справедливості у вирішенні соціально-економічних питань працівників галузі переконує, що, незважаючи на позитивну динаміку розвитку економіки, постійне підвищення заробітної плати в бюджетній сфері, об’єктивного покращення в соціально-економічному захисті працівників галузі не відбувається.
Поглибило несправедливість та дискримінацію по відношенню до медичних працівників прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», яким фактично позбавлено медичних і фармацевтичних працівників України всіх професійних прав та пільг, встановлених статтею 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я.
Профспілка працівників охорони здоров'я України, не погоджуючись з рівнем соціального захисту працівників галузі та порушенням їх трудових прав, неодноразово зверталася до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністра охорони здоров’я України, Уповноваженого ВРУ з прав людини, голови ФПУ, інших інституцій з вимогами вжити відповідних заходів щодо відновлення справедливості, встановлення єдиних підходів для галузей бюджетної сфери в питаннях фінансування галузі охорони здоров’я, оплати праці та соціального захисту медичних працівників, додержання їх трудових прав та інтересів.
Президія Профспілки працівників охорони здоров’я України
П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Взяти до відома Інформацію щодо стану забезпечення принципів соціальної справедливості у вирішенні соціально-економічних питань працівників галузі та направити її Президенту України, Прем’р-міністру України, Голові Верховної Ради України (додаток 1).
2. Доручити Голові Профспілки працівників охорони здоров’я України:
2.1. зустрітися з Віце-прем’єр-міністром України – Міністром охорони здоров’я України з питань реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби України;
2.2. направити Віце-прем’єр-міністру України – Міністру охорони здоров’я України спільного листа галузевої Профспілки та Громадської ради ДСЕСУ (додаток 2);
2.3. звернутися до Головного Державного санітарного лікаря України щодо шляхів здійснення реформи в системі Державної санітарно-епідеміологічної служби України;
2.4. продовжити співпрацю з Громадською радою Державної санітарно-епідеміологічної служби України в питаннях соціально-правового захисту працівників ДСЕСУ.
3. Головам Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій Профспілки активно співпрацювати з соціальними партнерами щодо вирішення соціально-економічних питань працівників закладів охорони здоров’я та санітарно-епідеміологічної служби.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Голову Профспілки Коваль В.М. та керівників організацій Профспілки.
^
ДЕНЬ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ
Ідея соціальної справедливості
В духовному світі людства є поняття, яке має особливу долю. Це те поняття, якому суджено стати найбільш концентрованим виразом надій багатьох поколінь людства. Серед таких ідеалів людства належне місце займає справедливість. В ході історії справедливість по різному трактується тими, хто бере її на озброєння. Не однаковий зміст вкладається в ідею справедливості на різних стадіях розвитку суспільства. Становлення ринкових відносин в Україні пов’язане з багатьма соціальними та етичними проблемами життя людини і суспільства. Першочергове значення тут набуває бачення ринкових відносин, що формуються з позиції соціальної справедливості і несправедливості.
Ідея та ідеали справедливості, так як все інше, глибоко історичні. Прагнення до справедливості завжди було для людства одним з головних орієнтирів соціального прогресу. В них органічно зв’язане минуле і сучасне. Ідея справедливості, рівності у суспільстві та суспільних відносинах між людьми беруть свій початок з часів Стародавньої Греції і рабовласницького суспільства.
Проблема справедливості, особливо її взаємозв’язок із свободою, історично була у центрі політичної боротьби в суспільстві. Причому вимога свободи переважно вважалась буржуазною ідеєю, а соціальної справедливості – традиційно реалістичною. Проте сам хід суспільного розвитку в сучасних умовах ставить питання про поєднання ідеалів свободи та справедливості. Як свобода, так і справедливість завжди були палкими бажаннями людини. У кінці двадцятого століття стало однозначно зрозуміло, що розвиток демократії можливий тільки на основі становлення більш рівноправного і справедливого суспільства. Поза справедливістю немає і не може бути свободи особи і людської гідності, стабільного суспільства та прогресивного соціально-економічного розвитку. Справедливість служить прямим регулятором діяльності людини в кожній ситуації.
Економісти і соціологи не мають єдиної думки про те, що розуміти під соціальною справедливістю, як кваліфікувати її. Найчастіше соціальна справедливість розуміється як прояв справедливості в сфері розподілу багатств, благ і доходів між членами суспільства.
Поняття «соціальна справедливість» правомірно розглядати як важливу соціоекономічну цінність суспільства, без якої неможливо забезпечити ефективний економічний розвиток. Ідея відповідальності, адекватності, еквівалентності величини доходу витратам праці і капіталу становить основний зміст соціальної справедливості (чи несправедливості). Економічна діяльність людини, її результати, їх суспільна оцінка на ринку – ось основа соціальної справедливості, а зовсім не альтруїстична благодійність і абстрактний рівноправний розподіл.
Соціальна справедливість відображає оцінку реально існуючої системи розподілу і формування доходів, її становлення з оптимальними принципами організації сфери розподілу доходів і заробітку.
Сприйняття і оцінка справедливості в економіці носить відносний, а не абстрактний характер. Люди суб’єктивно визначають співвідношення отриманого доходу і загальних зусиль, потім зіставляють його з доходами інших людей, які виконують аналогічну роботу. Якщо співставлення виявляє несправедливість – стимули до іншого виду економічної діяльності будуть знижуватися, виникає почуття образи і незадоволення.
Соціальна справедливість передбачає порівняльну, суб’єктивну оцінку людьми дійсного з точки зору його відповідальності повному ідеалу. У цьому зв’язку можна говорити про те, що соціальна справедливість визначається системою оцінок і цінностей людей, моральними стандартами, тобто соціально–етичними вимогами до реально існуючих економічних відносин. Хоча оцінка справедливості тих чи інших економічних процесів носить суб’єктивний характер, проте вона при накладанні на об’єктивні умови є однією з суттєвих ознак вірності і обґрунтованості економічних рішень і заходів.
Ринкова економіка зміцнює критерії соціальної справедливості. На перше місце тут виходить проблема становлення рівних можливостей для кожної людини, реалізації її творчого і професійного потенціалу, забезпечення рівності всіх перед законом та рівності у пошуку свого місця в умовах ринку.
Людина вільно вибирає певну професію, потрібну для її здобуття освіту, а також і сферу діяльності. Ринкове господарство засноване на свободі вибору громадян. У кінцевому випадку саме ринок відкриває для людей рівні можливості для самореалізації своїх здібностей.
Соціальна справедливість в умовах ринкових відносин пов’язана із скасуванням необґрунтованих привілей окремих людей та соціальних груп. Усі професії і види діяльності стають доступними всім. Економічна свобода передбачає відсутність соціальної уніфікації в суспільстві. У тих, хто сьогодні знаходиться на самому низу соціальних сходів, завжди існують шанси і перспективи піднятись вгору. Завдяки цьому майже перед кожною людиною відкриваються можливості прожити повніше і змістовніше життя. Звичайно, у бідного в порівнянні з багатим менші можливості досягнути успіху. Але суть справи не в цьому, а в самому факті, що кожна людина є господарем своєї долі.
Поняття соціальної справедливості
Постановка проблеми. Відомо, що соціальна справедливість є загальновизнаною цінністю сучасного демократичного суспільства, що закріплена в документах світової спільноти, зокрема в Міжнародних пактах ООН. Тому в реалізації соціальної політики соціальної держави вона виступає як ключовий принцип. Як категорія «Соціальна справедливість» – це соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, що відповідає інтересам людей і соціальних груп, тобто узагальнена моральна оцінка суспільних відносин. Але що собою являє соціальна справедливість у сучасному розумінні, яка її роль у соціальній політиці держави на різних етапах її розвитку, які точки зору вчених і практиків на цю проблему? Все це невід’ємно вимагає ґрунтовного розгляду як в історичній ретроспективі, так і з позицій сучасного бачення цього ключового принципу соціальної політики.
Соціальна справедливість – це і узагальнена моральна оцінка суспільних відносин, і один з основних загальнолюдських соціальних ідеалів, конкретне розуміння і зміст якого змінювалося протягом історії, і сьогодні немає єдиного розуміння його змісту. При визначенні соціальної справедливості найчастіше її співвідносять із соціальною рівністю, і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності і нерівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у життєвому положенні різних суспільних груп.
Реалізація принципу соціальної справедливості в суспільстві означає, що при цьому здійснюється справедливий:
1) розподіл діяльності;
2) розподіл доходів;
3) розподіл праці;
4) розподіл соціальних благ (прав, можливостей, влади);
5) розподіл винагород, визнань;
6) розподіл рівня та якості життя;
7) розподіл інформації та культурних цінностей.
Найважливішим показником соціально-справедливої спрямованості суспільства виступає характер соціальних відносин. Усі зазначені характеристики відбивають ті чи інші сторони соціальної справедливості й у залежності від специфіки дозволяють судити про соціальну прогресивність чи навпаки регресивність цього суспільства. Останнє, є дуже важливим для оцінки молодої ще зароджуваної демократичної соціальної держави в Україні.
Всесвітній День соціальної справедливості
Соціальна справедливість в умовах ринку, крім рівності можливостей, повинна включати й інший важливий компонент – державний соціальний захист і допомогу непрацюючим, малозабезпеченим людям, тобто державні гарантії для тих, хто за об'єктивними причинами (вік, стать, сімейні обставини тощо) випадає із рівно конкурентних умов, нездатний забезпечити собі сам гідне життя в умовах ринкової економіки. Реалізація ефективних державних соціальних програм повинна гарантувати цивілізовані умови життя для кожної людини на рівні, не нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму.
Для працездатних же членів суспільства мають бути створені рівні можливості для того, щоб вони могли своєю працею заробляти достатні доходи для повноцінного життя.
Соціальна справедливість є основоположним принципом мирного та благополучного співіснування як в самих країнах, так і між різними країнами. Для Організації Об'єднаних Націй прагнення соціальної справедливості для всіх лежить в самому центрі її глобальної місії зі сприяння розвитку та поваги людської гідності. Прийняття Міжнародною організацією праці Декларації про соціальну справедливість з метою справедливої глобалізації є лише одним із прикладів, що свідчать про прихильність системи Організації Об'єднаних Націй забезпечення соціальної справедливості. У Декларації робиться наголос на гарантії досягнення справедливих результатів для всіх через посередництво забезпечення зайнятості, соціального захисту, соціального діалогу та основоположних принципів і прав на робочому місці.
26 листопада 2007 року Генеральна Асамблея проголосила 20 лютого Всесвітнім днем соціальної справедливості, що відзначається щорічно починаючи з 2009 року. Вона також запропонувала всім державам-членам присвятити цей спеціальний день проведення на національному рівні конкретних заходів відповідно до цілей і завдань Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку та двадцять четвертої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї. Проведення Дня повинно сприяти подальшому нарощуванню зусиль міжнародного співтовариства в області викорінювання убогості, забезпечення повної зайнятості, гідної роботи, рівноправності чоловіків і жінок, соціального добробуту та соціальної справедливості для всіх.
Впровадження та відзначення Дня соціальної справедливості в Україні
Боротьба за соціальну справедливість – доленосне завдання незалежної України. Без цього їй не здолати кризових явищ останніх років, не досягнути цивілізованого життя. Прикро, але в Україні сьогодні дуже багато несправедливості, що гальмує розвиток держави, породжує невдоволення владою та численні конфлікти. Більшість населення України вбачають соціальну несправедливість, перш за все, в діяльності владних структур, які поглиблюють і без того існуючу прірву між багатством і бідністю. Дратують населення безлад в управлінні, свавілля чиновників, проведення останніх непопулярних реформ у системі оподаткування, нав'язування реформи у системі пенсійного забезпечення, системі ЖКГ, знівечені землі, зношені і безнадійно застарілі виробничі фонди тощо.
У цьому напряму мають діяти всі складові соціально-політичного механізму управління суспільством: насамперед – Президент, державні інституції зверху до низу, політичні партії, профспілки, органи контролю, громадські організації. Звичайно, провідна роль у суспільно-політичному управлінні належить державі, тому у державі необхідно проводити сильну, виважену соціальну політику, спрямовану на вирішення таких завдань, як створення чіткої структури органів громадського контролю з конкретно визначеними завданнями; справедливий розподіл та перерозподіл суспільного продукту; розумне оподаткування доходів; урегулювання ринку праці і забезпечення ефективної занятості населення; регулювання заробітної плати, охорони здоров'я, пенсійної політики, соціальної безпеки, адресної соціальної допомоги тощо.
У боротьбі за соціальну справедливість неабияку роль відіграють профспілки. Боротьба профспілок на національному рівні та на рівні підприємств і організацій за утвердження безпосередньої економічної демократії, захист соціальних і матеріальних інтересів своїх членів – головний напрямок утвердження соціальної справедливості профспілками. Розширення представницької участі профспілок у роботі державних органів, в опрацюванні програм соціального розвитку на всіх рівнях сприятиме утвердженню соціальної справедливості, соціальної стабільності та подоланню кризових явищ.
Саме тому Федерація професійних спілок звернулася до Президента України з пропозицією запровадити в Україні щорічне відзначення Всесвітнього Дня соціальної справедливості
У відповідь 4 листопада 2011 року Президент України В.Янукович прийняв Указ № 1021/2011 «Про День соціальної справедливості» яким постановив «Установити в Україні День соціальної справедливості, який проводити щороку 20 лютого - у Всесвітній день соціальної справедливості».
Прийняття Указу Президента України «Про День соціальної справедливості» та відзначення на державному рівні Всесвітнього Дня соціальної справедливості сприятиме акцентуванню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій на вирішенні питань соціальної справедливості та соціального захисту, подолання бідності, забезпечення повної зайнятості, гідної праці, гендерної рівності, соціального добробуту і в цілому у соціальної справедливості для всіх громадян України. В умовах світової фінансової кризи ці питання набувають особливої актуальності та сприятимуть об’єднанню суспільства навколо важливої соціальної мети.
Відзначення Дня соціальної справедливості у Херсонській області
На виконання Указу Президента України В.Януковича від 4 листопада 2011 року № 1021/2011 «Про день соціальної справедливості» та з метою забезпечення відзначення на належному рівні Дня соціальної справедливості в Херсонській області головою Херсонської обласної державної адміністрації М.Костяком затверджено відповідний план заходів, яким, зокрема, передбачається:
- виступи керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в засобах масової інформації щодо проведеної роботи для встановлення соціальної справедливості у суспільстві відповідно до компетенції;
- проведення засідань за «круглим столом» за участю представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, представників громадських організацій з питань досягнення соціальної справедливості у суспільстві;
- організація тематичних виставок у бібліотечних закладах області;
- тематичні заходи для студентської молоді з питань становлення соціальної справедливості у суспільстві;
- проведення виховних годин для учнів старших класів стосовно орієнтування у професійному навчанні на особливості регіонального ринку праці;
- засідання Громадської ради при обласній державній адміністрації щодо досягнення основних принципів соціальної справедливості у суспільстві.
^
Про День соціальної справедливості
З метою привернення уваги суспільства, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, громадських організацій до вирішення питань соціальної справедливості та необхідності спільної побудови в Україні суспільства соціальної справедливості та активного впровадження в життя політики і стратегії, спрямованих на її забезпечення, постановляю:
Установити в Україні День соціальної справедливості, який проводити щороку 20 лютого - у Всесвітній день соціальної справедливості.
Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ
^
20 лютого — Всесвітній день соціальної справедливості. Це свято було встановлено для того, щоб звернути увагу всього людства на необхідність прагнення до соціальної справедливості.
Справедливість — це основа демократичного суспільства, яке забезпечує всім своїм членам рівні права і можливості. Соціальна справедливість декларує повагу до кожної людини, нації і держави.
Поява Всесвітнього дня соціальної справедливості пов'язана з рішенням Генеральної асамблеї ООН, яка 26 листопада 2007 оголосила про появу цього міжнародного свята. 20 лютого було невипадково вибрано датою для його святкування. В цей день в 1999 року відбулася міжнародна зустріч у Копенгагені, на якій представники багатьох держав визначили основні принципи розвитку суспільства, серед яких особливе місце займає соціальна справедливість.
^ сприймають як один з інструментів досягнення соціального діалогу для формування справедливо влаштованого суспільства.
«Бачити несправедливість і мовчати — це значить самому брати участь в ній»
— Ж. Ж. Руссо
^
|
|
Продовжується серія публікацій до Дня соціальної справедливості, який відзначатиметься в Україні 20 лютого – у Всесвітній день соціальної справедливості.
^
20 лютого 2009 року в економічній та соціальній палаті ООН у Нью-Йорку відбувся брифінг для неурядових організацій на тему «Соціальна справедливість заради справедливої глобалізації». Міжнародна конфедерація профспілок (МКП) виступила на ньому із заявою, де акцентувалося, що запровадження Всесвітнього дня соціальної справедливості збіглося з найбільшою економічною кризою. Це примушує замислитися, адже замість сприяти досягненню соціальної справедливості й гідним умовам життя працівників – чоловіків і жінок – у всьому світі, глобалізація призводить до масового безробіття, бідності, голоду, злиднів.
У заяві МКП декларувалося, що профспілки мають намір узяти якнайширшу участь у пошуках та реалізації рішень, здатних поновити економічне зростання, забезпечити повну зайнятість, допомогти країнам здолати бідність і досягти Цілей розвитку тисячоліття.
Надійним підґрунтям для цього є Декларація МОП про соціальну справедливість заради справедливої глобалізації, де наголошується, що країни-члени ООН мають впроваджувати програми гідної праці з чотирма стратегічними цілями: створення робочих місць, соціальний захист, соціальний діалог і фундаментальні принципи й права у сфері праці.
У часи кризи, було сказано в заяві МКП, особливо важливими є соціальний захист, соціальні послуги та системи соціального забезпечення. Потрібні державні програми, які через ці канали надаватимуть кошти домашнім господарствам і в такий спосіб дозволять сім’ям задовольнити базові потреби, відродити малий бізнес та малі підприємства, створити робочі місця.
Програми гідної праці не повинні обходити стороною й незахищених робітників тіньового сектору.
Надалі МКП щорічно виступала із заявами до Всесвітнього дня за соціальну справедливість. Зокрема, наголошувалося, що великі банки та фінансові інституції, відповідальні за виникнення кризи, скористалися пакетами економічного стимулювання та компенсаціями – і проігнорували потреби звичайних робітників, малих підприємств. МКП вимагає глибоких системних реформ, які забезпечать ефективне регулювання банківської діяльності, прозорість і відповідальність наглядових механізмів, закликає до введення прогресивного оподаткування, боротьби з ухиленням від податків та податковими гаванями.
^
Громадяни України нині не зовсім розуміють сутність поняття «соціальна справедливість». Нещодавно Федерація профспілок України провела з цього приводу опитування. Респондентам поставлено одне запитання – «Що таке «соціальна справедливість, на Вашу думку?». Відповіді, отримані від громадян, можна класифікувати наступним чином:
♦ Рівність соціальних прав, законність для всіх, захист прав громадян, чесність – 43.6%;
♦ Благополуччя народу, високі зарплати і пенсії у простих людей, доступне житло – 14.5%;
♦ Соціальні блага по заслугах, по праці, оцінка людини по її особистих якостях – 12.7%;
♦ Ефективний соціальний захист, підтримка малозабезпеченого населення державою (пенсіонерів, інвалідів, молоді, дітей) – 7.3%;
♦ Справедливий розподіл результатів праці – 7.3%;
♦ Багаті благодійно допомагають бідним – 3.6%;
♦ Безоплатна якісна медицина, доступна освіта для всіх – 3.6%;
♦ Соціальної справедливості не може бути – 3.6%;
♦ Соціальна справедливість була тільки у Радянському Союзі – 1.8%;
♦ Важко відповісти – 1.8%;
♦ Блага всім порівну як «при комунізмі», щоб не було ні бідних, ні багатих – 0%.
Таким чином, з’ясувалося, що лише 1% респондентів вважають, що в їхньому житті все справедливо; 3% – не знають, що таке соціальна справедливість; 15% – упевнені, що соціальна справедливість неможлива; 18% з опитаних запропонували свій варіант; 22% – пропонують представникам усіх верств суспільства ухвалити прийнятне для всіх рішення за круглим столом; 41% респондентів вважають, що потрібна революція.
Напрошується висновок – на сторожі соціальної справедливості повинні стояти держава, політичні партії, громадські організації, інші суспільні структури.
Водночас, варто взяти до уваги й те, що українське суспільство формувалося під впливом складних історичних подій. На довгий час йому було нав’язано принципи егалітаризму (концепція, що пропонує створення суспільства з рівними можливостями з управління і доступу до матеріальних благ всім його членам), тож українці здебільшого не сприймають філософії індивідуалізму.
Саме тому для реалізації економічних реформ, необхідно шукати компроміс, який би «врівноважив» ментальність, національні особливості суспільства і – реальний стан економіки.
| |
