Законами України




Скачати 150.32 Kb.
НазваЗаконами України
Дата конвертації23.03.2013
Розмір150.32 Kb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Право > Закон

_________________ районний суд |громадянських| |речах|

адреса: _____________________________

____________________________________



Позивач: ____________________________________

меш|: вул.___________________________

___________________________________

Письмове пояснення
Адміністративна юстиція - це інститут судового захисту прав людини від порушень з боку влади. Принципи адміністративного судочинства, що закріплені у КАС, є нормами прямої дії.

Істотним етапом цього процесу є запровадження в Україні системи адміністративних (місцевих, апеляційних, вищих спеціалізированих судів та Верховного Суду України) судів, що відображає тенденції розвитку засобів захисту прав громадян у їх відносинах з суб’єктов владних повноважень.
У статті 2, 3 КАС України є завдання адміністративного судочинства де суди перевіряють дії при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

Згідно зі статтею 7 КАС України, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

верховенство права;

законність;

У КАСУ здійснено спробу дати визначення змісту принципу верховенства права:

^ Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таке визначення відповідає статті 3 Конституції України, яка визначає права людини першочерговими і вищими щодо інтересів держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
І суду треба звернути увагу, що у Основному Законі України – Конституції України викладена обов’язковість її виконання, так у ст. 19 Конституції України прописано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 92 Конституції України визначено що: виключно законами України визначаються:

  1. права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;

  2. громадянство, правосуб’єктність громадян.

А також ст. 120 Конституції України де визначено що: «Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України».
У ст. 9 КАС України «Законність» визначено: Законність випливає із принципу верховенства права і як загальна засада судочинства (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України) покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку.
При застосуванні інших нормативно-правових актів суд повинен перевірити, чи прийняті вони відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції, закону, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст.75 Конституції України), або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобто при застосуванні правових актів суд повинен враховувати їхнє місце у ієрархії національного законодавства - юридичну силу.

Тобто - плід ума будь якого державного органу повинен тільки (не переступая межу) керуватися вищезазначеними нормами законів та виконувати їх усі вимоги при нормотворенні будь – яких своіх відомчих актів.
Так ДПА України з своїм спільним наказом № 602/1226 від 19 жовтня 2004 на котрий посилається у своїх письмових та усних запереченях, що він (порядок) виришив усі проблеми щодо віруючих або інших переконань і наше звернення до суду тобто неправомічне (ну якби у нас у державі немає ст. 55 Конституції України).
Але порушив спільним наказом ст. 18 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня| 1966, ст. ст. 3, 8, 9, 19, 21, 24, 35, 42, 43, 55, 57, 58, 64, 67, 68, 75 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9, 11 Закону України «Про Державній реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових| платежів» від 22.12.94 № 320/94-ВР (Із змінами, внесеними| згідно із Законом №1003-XIV від 16.07.99, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 № 987-ХІІ, ст.ст. 1, 2, 3, 7, 10, 13 Закону України «Про Державну податкову| службу в Україні» від 4.12.90 № 509-ХІІ, ч. 1 ст. 28, | п.1 ст. 201, ст.ст. 294, 296, 300 ЦК| України - ДПА України спільно з МВС України вводять до омани колегію суддів та затягують процес сприяють у не вирішені справи у правовому полі.
У цьому наказі 19.10.2004 N 602/1226 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 р.за N 1345/9944 визначено тільки порядок « унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», а решту інших вимог щодо чинного законодавства Закону України «Про Державній реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових| платежів», де чітко визначено:

  • ч. 2 ст. 1, зобов'язана проставити в паспорті відмітку про наявність |в,біля|права здійснювати будь-які платежі без ІНН|;

  • ч. 2 ст. 1, зобов'язана вести облік|урахування| платника податків, за раніше встановленої|установленій| форми обліку|урахування| - без застосування|вживання| ІНН|;

  • ч. ч.2,4 ст. 5, зобов'язана знищити Облікову картку|карточку|, яка заповняється і, на підставі якої, вносяться дані про громадян (привласнення|присвоє ІНН| та загальні|спільні| відомості) до інформаційного фонду Державного реєстру ДПІ | та ДПАУ|;

  • ст. 3, ч.ч. 2,5,8 ст. 5, ч. 1, ст. 9, зобов'язана виключити з|із| інформаційного фонду|фундації| Державного реєстру інформацію, яка складається з ІНН|, що був привласнений та загальні|спільні| відомості про громадян.

куди ці норми законодаства дівати? ЗУ «Про Державній реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових| платежів №1003-XIV від 16.07.99 (надалі ЗУ, закон)» - ніхто не відміняв.

Де викладено у цьому наказі, чи визначено щодо зазначених вимог чинного законодавства? Де?

Та в загальних положеннях цього наказу самі податківці підтверджують що він не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та законністі, роблю знозку:

1.1. ^ Цей Порядок, розроблений згідно із Законом України "Про

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших

обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (зі змінами) та Постановою

Верховної Ради України від 26.06.92 N 2503-XII ( 2503-12 ) "Про

затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво

про народження", визначає процедуру внесення відмітки про

наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного

номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або

інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного

номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової

служби.
Законопослухняні громадяни нашої держави посилаються на ЗУ «Про Державній реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових| платежів № 1003-XIV від 16.07.99», а податківці на "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (зі змінами) тобто він їх улаштовував до 1999 року, а зараз ні і посилаються на нього, коли законодавець дав другий ЗУ нашому суспільству з метою запровадження альтернативної форми обліку громадян України (копія додається).

Також не можливо згодитися з пунктом:

1.3. Громадяни України, які відмовились від прийняття

ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та

інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта.

у законі прописано:

Стаття 5. Порядок реєстрації фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які:
постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до чиноого законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні.
До Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Реєстрація фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані:
прізвище, ім'я та по-батькові;

дата нарождення;

місце народження (країна, область, район, населений пункт);

місце проживання;

місце основної роботи;

види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.
Підприємства, установи, організації всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, інші органи, уповноважені проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб — суб'єктів Відомості Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

і не більше що підкреслене.
^ Звертаю Вашу увагу на посилання податківців щодо Постанови Верховної Ради України від 26.06.92 N 2503-XII ( 2503-12 ) "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження", що ніби узгоджено і є відповідність з наказом № 602/1226..... Но навпаки їхньої думки та тлумачення на свій розсуд Законів України визначає наступне:

“На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (^ 7,8,9 сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус - фактор”. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Також у наказі МВС України № 316 від 17.08.94 р. м. Київ, зареєстрованим у МЮУ 5 вересня 1994 року за № 211/421 “Про затвердження інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України” у всіх зразках штампів не указано щодо їх повноважень та компетенції виконувати ці обов’язки.
Оскільки, відповідно до ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. № 509-ХП, функції по контролю за дотриманням податкового законодавства, облік фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів покладені на органи податкової служби.

Дії ДПА України та МВС України суперечать чинному законодавству, оскільки ця відмітка вноситься згідно ст.1 «Закону про держреєстр...» котра регламентує дії саме ДПС, а не МВС, оскільки, згідно ст.ст. 1, 2, 7, 10, 11 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р., за якими на міліцію покладено обов’язки стосовно охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, а не обв’язки податкових органів.
Все повинно регламентироватися законодавством у межах своєї компетентності.
Також ДПА України порушує і свій наказ № 43 від 27.01.98 р. «Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків» де при присвоєнні ідентифікаційних номерів здійснюються такі дії:

2. Порядок видачі Картки
2.1. Для отримання Картки громадянин України пред'являє

паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить

необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме:

прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце народження та

місце проживання (країна, область, район, населений пункт).

Це основний документ на підставі якого присваювається ІНН і використовується згідно "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів"( 320/94-ВР ).
У відповідності до «Положення про паспорт громадянина України », а саме: «паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу». Тому вимоги №602/1226 щодо подачі додаткових документів (свідоцтва про шлюб, свідотцтва про народження та ін.), які до того ж не є обов’язковими для обліку одержаних доходів, не передбачені жодним Законом України, протирічать ст.32 Конституції України, якою: «Не допускається збирання інформації про особу без її згоди».

^ Тому неприпустимо|недопустимо| всупереч існуючим законодавчим нормам, перекладення на свій погляд функцій і зобов'язань викладених у законі як кому здумається.
Також наказом ДПАУ № 370 від 29.08.2005 р. «Про затвердження Змін до Положення про картку фізичної особи - платника податків» визначено:

"Використання ідентифікаційних номерів не обов'язкове для

громадян, які через свої релігійні або інші переконання

відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно

повідомили про це відповідні державні органи".
Наказом № 371 від 29.08.2005 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» - визначено:

1. У пункті 1.4 розділу 1 після слів "що не мають

ідентифікаційних номерів" додати слова "за винятком осіб, які

через свої релігійні або інші переконання відмовилися від

прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це

відповідні державні органи".
2. У пункті 3.1 розділу 3 після слів "яка не має

ідентифікаційного номера" додати слова "за винятком осіб, які

через свої релігійні або інші переконання відмовилися від

прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це

відповідні державні органи".
Та листа ^ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ від 30.05.2005 N 10612/7/31-0017 «Щодо вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру — фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів» де зазначено:

^ Згідно зі статтею 124 Конституції України

судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Якщо судом прийнято рішення з питання відмови громадянина від ідентифікаційного номера, копія або оригінал виконавчого листа суду чи рішення суду, які надсилаються до органів державної податкової служби, мають бути належним чином засвідчені.

Згідно з підпунктом 4.6.1 пункту 4.6 статті 4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року N 1153, передбачено, що засвідчення документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставлення печатки.

Також ст. 22 Конституцією України не допускається звуження прав людини з|із| ухваленням|прийняттям,прийманням| підзаконних нормативних актів у вигляді|виді|: наказів, інструкцій, положень|становищ|, які викликають|спричиняють| занепокоєння|неспокій| і хвилювання серед громадськості.
Згідно з ч.1 ст. 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 і ч. 1 ст. 296 Цивільного кодексу України фізична особа має право на ім’я і має право використовувати своє ім’я у всіх сферах своєї діяльності.

Стаття 297 Цивільного кодексу України передбачає право на повагу до честі та гідності - а наша християнська гідність не дозволяє відмовлятися від імені, яке дане нам при здійсненні Святого Таїнства Хрещення, яке використовується при здійсненні всіх семи таїнств, в тому числі і в церковному таїнстві - Святому Причасті.

Стаття 300 Цивільного кодексу України вказує, що фізична особа має право на індивідуальність, в тому числі на збереження своєї релігійної самобутності.

Відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, а тим більше не допускається таке звуження змісту прав і свобод при прийнятті підзаконного нормативного акту, яким є Наказ № 602/1226.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таке ж положення наведене і в ст. 23 Закону України “Про інформацію”, де вказано, що основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

А відповідно до ст. 30 цього ж Закону така інформація є конфіденційною.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.10.1997 р. у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України “Про інформацію” та статті 12 Закону України “Про прокуратуру” (справа К.Г. Устименка) надав офіційне тлумачення поняття конфіденційної інформації про особу.

Зокрема Конституційний Суд України у цьому рішенні зазначив, що частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Згода на збирання, зберігання, використання і поширення відомостей щодо недієздатної особи надається членом її сім'ї або законним представником. У період збирання інформації про нього кожний дієздатний, члени сім'ї або законні представники недієздатного мають право знати, які відомості і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються. У період зберігання і поширення персональних даних ці ж особи мають право доступу до такого роду інформації, заперечувати її правильність, повноту тощо.
Відповідно до ст. 301 Цивільного кодексу України фізична особа має право особисте життя, сама визначає можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження таємниці обставин свого особистого життя.

Згідно з ч. 1 ст. 302 ЦК України збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Наказом встановлено обмеження прав громадян на підприємницьку діяльність та прав бути засновниками юридичних осіб. Це обмеження встановлене у додатках № 1 та № 2 до цього Наказу, де вказано в заявах, що громадянин підприємницькою діяльністю не займається та не є засновником юридичних осіб. Такі положення Наказу суперечать Конституції України, є незаконними і порушують наші права на заняття підприємницькою діяльністю, що передбачено ст.ст. 42,43 Конституції України.
У зв'язку з вищевикладеним і відповідно до ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 19 КАС України,

ПРОШУ:

у відповідності до ст.ст.28, 294, 296, 297, 300, 301, 302 Цивільного К|громадя оодексу України ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9, 11 Закону України «Про Державній реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових| платежів» від 22.12.94 № 320/94-ВР (Із змінами, внесеними| згідно із Законом №1003-XIV від 16.07.99), ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 № 987-ХІІ, ст.ст. 1, 2, 3, 10, 13 Закону України «Про Державну податкову| службу в Україні» від 4.12.90 № 509-ХІІ, ст. 18 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня| 1966 долі|року| (набув| чинності в СРСР| 23 березня| 1976 році|року|), |- задовольнити позовну заяву повністю з обов’язковим виконанням чинного законодавства.

«____» ______________2007 р. ________





Схожі:

Законами України iconЛегалізовано” Міністерством юстиції України
Конституцією України, Законами України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про об'єднання громадян", іншими...
Законами України icon1 Економічна, організаційна та правова діяльність садівницького товариства...
Земельним кодексом I законами України, ґрунтується на принципах добровільного членства, поєднані особистих, колективних I державних...
Законами України iconЗаконами України
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальну середню освіту" Кабінет Міністрів України постановляє
Законами України icon“Кабинет министров Украины”
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний І підзвітний Верховній Раді України у межах,...
Законами України icon Законами України
Пункт 1 статті 14 цього кодексу визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного...
Законами України iconЗаконами України "Про громадянство України" 1636-12
Громадяни України, які постійно проживають або тимчасово перебувають в Україні. Постійно проживаючі громадяни України посвідчують...
Законами України iconЗаконами n 1990-iii 1990-14
Державний Комітет України по геології І використанню надр", "Міністерство статистики України"
Законами України icon Законами України
Закону України від 7 липня 2011 року n 3614-vi, набирають чинності з 1 січня 2012 року
Законами України icon Законами України
З 19 січня 2013 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року n 4212-vi
Законами України icon2. Організаційно-правові засади діяльності дитячого закладу
Табір у своїй діяльності керується Конституцією І законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка